Словник-довідник музичних термінів

БАБЛЕГАМ

(від англ. bubble - пузир і gum - гумка - дитяча жувальна гумка, з якої можна надути пузирі) - комерційний стиль популярної музики, що з’явився наприкінці 1960 років у США та був призначений для виконання дітьми 6 - 12 років завдяки спрощеним до мінімуму музиці і тексту.

БАГАТЕЛЬ

(фр. bagatelle - дрібничка) - невелика, технічно нескладна та граціозна за характером музична п’єса, найчастіше для фортепіано. Цей жанр музичної мініатюри запровадив Л.В.Бетховен, до нього часто звертались Б.Барток, А.Вебер, А.Дворжак, Ф.Ліст, А.К.Лядов, Ф.Пуленк, Я.Сібеліус та інші композитори, шукаючи в ньому додаткові резерви афористичності.

БАГАТОГОЛОССЯ

- склад музики, заснований на поєднанні трьохі більше самостійних голосів (див. Поліфонія) або мелодії з акомпанементом чи акордовим супроводом (див. Гомофонія). В музичній практиці часто зустрічається такий вид багатоголосся, який поєднує ознаки гомофонного і поліфонічного викладу.

БАДИНАЖ

, бадиничі (фр. badinage, від badinerie - вибрики, пустощі, жарти) - назва частин інструментальних п’єс, подібних до скерцо, з сюїт французьких та німецьких композиторів XVIII ст.

БАДХЕН

- в давньоєврейському побуті професійний блазень, який на весіллях та родинних святах розважав гостей веселими та сатиричними пісеньками і куплетами.

БАЗА

- в естрадній музиці - ансамбль або його частина, яка виконує функцію супроводу солістів - лідерів.

БАЛАБАН

- 1. Узбецький і таджицький духовий язичковий музичний інструмент з вузьким дерев’яним стволом з сімома ігровими отворами. Звукоряд - діатонічний, діапазон - до двох октав. 2.Дагестанський, балкарський і кабардинський духовий язичковий інструмент з комишу або тростини з п’ятьма ігровими отворами. Звукоряд - діатонічний, діапазон до двох октав. 3. Б. азербайджанський - див. Баламан, Дудук.

БАЛАДА

(від іт. ballade - танцювати) - у середні віки пісня народного походження, яка супроводжувала танець. Пізніше - драматичний за характером літературний лірико-епічний твір, часто з елементами фантастики, зміст якого навіяний подіями минулого та давніми легендами. В епоху романтизму поняття Б. поширилось на вокальну ('Лісовий цар' Ф.Шуберта) та інструментальну музику (балади для фортепіано Й.Брамса, Е.Гріга, Ф.Шопена та ін.).

БАЛАДНА ОПЕРА

- англійський різновид комічної опери, де основними номерами були англійські, ірландські та шотландські народні балади. Класичним зразком Б.о. є 'Опера жебраків' Дж.Гея та Дж.Папуша (1728), яка і зараз в редакції Б.Бріттена входить до репертуару ряду театрів.

БАЛАЛАЙКА

- російський народний щипковий інструмент з дерев’яним корпусом трикутної форми й трьома (раніше двома) струнами, досить поширений і в Україні. Звук видобувають брязканням, торкаючись струн кінчиками трьох (2, 3 і 4) пальців правої руки, складеними особливим способом, а також щипком, подвійним щипком, дробом, зривом, вібратор, тремоло. На Б. грають також медіатором. Б. входить до складу оркестру народних інструментів і має такі різновиди: пікколо, прима, секунда, альт, бас і контрабас. Значного поширення набула Б.-прима як сольний інструмент завдяки удосконаленню конструкції, створенню родини Б. та її популяризації В.Андреєвим - організатором і керівником першого оркестру російських народних інструментів.

БАЛАМАН

- азербайджанський язичковий духовий інструмент з тутового чи абрикосового дерева з кулеподібною голівкою та дев’ятьма ігровими отворами. Звукоряд - діатонічний, діапазон досягає ундецими.

БАЛАФО

, балафон, бала, бало - ударний інструмент з родини ідіофонів, набір дерев’яних пластинок з резонатором - порожнім гарбузом. Різновид маримби, поширений в Гвінеї, Сенегалі, Судані. Звук видобувають за допомогою колотушок. Використовується для супроводу виступів професійних співаків усної народної традиції, а також як сольний та ансамблевий інструмент.

БАЛЕТ

(фр. ballet, від лат. ballo - танцюю) - 1. Музично-хореографічна вистава, де художній зміст, думки та почуття дійових осіб розкриваються засобами музики, танцю і пантоміми. 2. Музичний художній твір, призначений для розкриття змісту засобами хореографії та пантоміми. 3. Танцювальна сцена з опери або драматичної вистави. 4. Творчий колектив митців, який здійснює постановку балетів та балетних сцен.

БАЛЕТМЕЙСТЕР

(нім. Balletmeister - автор-режисер-хореограф, постановник балетів, танців та хореографічних сцен в операх, оперетах, драматичних виставах та концертах

БАЛЕТО

(іт. balletto - маленький танець) - 1. Невеликий вокальний або інструментальний поліфонічний твір танцювального характеру, подібний до мадригалу, поширений в XVI cт. 2. Камерна сюїта з різних за характером танцювальних частин в музиці XVII - XVIII cт. 3. Старовинна музична п’єса або частина інструментальної сюїти типу алеманди з середньою частиною (3/4) в характері гальярди або куранти. 4. Розважальна придворна хореографічна вистава в XVII - XVIII ст.

БАЛЬНИЙ ТАНЕЦЬ

- сучасна назва танців, призначених для масового виконання на вечорах відпочинку, танцювальних майданчиках та побутових вечірках тощо. Широкої популярності набули Б.Т. у Франції XVI - XVII ст. ( бранль, гальярда, куранта, павана). Улюблені Б.т. другої половини XVII cт. - алеманда, буре, гавот, жига, менует, сарабанда, чакона. У XVIII ст. поширюються екосез, контрданс, лендлер, мюзет, ригодон, в XIX ст. - галоп, канкан, лансьє, мазурка, полонез, полька, а з середини XІX ст. найпопулярнішим Б.Т. став вальс, який зберіг своє домінування і в XX ст., коли визнання здобули бостон, фокстрот, танго, румба, самба, квік-степ, ча-ча-ча, твіст, лєтка-єнка, ліпсі та багато інших Б.т. Починаючи з 1968 року, в Україні регулярно проводяться конкурси на краще виконання Б.т., а в навчальних закладах здійснюється професійна підготовка фахівців з Б.т.

БАЛЯБІЛЬ

, балабіле (іт. ballabile - танець, балет) - 1. Загальний танець, який завершує оперу або її дію. 2. Танцювальні номери, балетний дивертисмент в опері.

БАМБУЛА

(англ. bambula) - 1. Ударний музичний інструмент афро-американського походження невизначеної висоти звуку з родини мембранофонів, бамбукова діжечка з шкіряною мембраною. Звук видобувають долонями. Був поширений серед негритянського населення Нового Орлеану. 2. Негритянський танець, який виконували у супроводі барабана Б.

БАНДА

(іт. banda - загін, група) - ансамбль мідних духових інструментів, який бере участь в оперній сценічній дії ('Аїда' Дж.Верді, 'Фауст' Ш.Гуно та ін.) або доповнює концертний оркестр з метою його підсилення (Увертюра '1812 рік' П.Чайковського.

БАНДЖО

(англ. bangjo) - народний струнний щипковий інструмент американських негрів, який нагадує невеликий барабанчик з довгим грифом та 4 - 9 струнами. Різкий, гострий звук видобувають за допомогою медіатора. Входить до складу джазу, використовується для акомпанементу та ритмічного супроводу. Існують декілька різновидів Б.- пікколо, тенор, бас, а також джазові модифікації - Б.- укулеле, Б.- мандоліна, Б.- гітара з відповідною кількістю струн. Традиційний Б. зроблений з дерева, сучасний - з металу.

БАНДОЛА

(ісп. bandola) - латиноамериканський струнний щипковий інструмент з грушоподібним корпусом та 4 - 10 подвійними металевими струнами. Звук видобувається медіатором. Застосовується в ансамблевій грі.

БАНДУРА

- український народний щипковий інструмент, корпус якого має овальну форму, гриф з кілками для 10 -14 басових струн та великої кількості (до 50) приструнків. В Україні поширена сучасна вдосконалена конструкція Б. з системою важелів для перестроювання інструмента в будь-яку необхідну тональність. Б. зажила надзвичайної популярності в Україні, де застосовується як сольний, ансамблевий, оркестровий та акомпануючий інструмент, а також основа капели бандуристів. Над удосконаленням конструкції Б. плідно працювали В.Герасименко, І.Скляр, В.Кабачок, М.Т.Лисенко, Б.Так, В.Тузиченко, Г.Хоткевич та ін. За межами України поширена т.з. 'xарківська' Б., яка має діатонічний звукоряд і своєрідне звучання (див. Кобза).

БАНДУРИСТ

- український народний співець, в минулому - мандрівний сліпий музикант з поводирем, який виконував, думи, народні пісні та інші твори, часто власного створення, супроводжуючи свій спів грою на бандурі, (Див. Кобзар). В наш час Б. - професійні та самодіяльні артисти (напр., Ю. Демчук, Ф. Жарко та ін.). Далеко за межами України відоме мистецтво Національної капели бандуристів.

БАНСУРІ

, бансрі - індійський духовий інструмент, схожий на поздовжню флейту.

БАНЬГУ

, даньпігу - китайський ударний інструмент з родини мембранофонів, однобічний барабан. Застосовується в народній музиці, китайському оперному театрі та ансамблях.

БАНЬХУ

- китайський двострунний смичковий інструмент з корпусом із відсіченого кокосового горіха та довгою шийкою без ладів. Стрій Б.: d2, a2. Діапазон хроматичний - від c1 до e4. Застосовується як оркестровий інструмент.

БАРАБАН

- ударний музичний інструмент непевної висоти звуку з родини мембранофонів. Має вигляд циліндра, з двох боків обтягнутого шкірою. 1. Малий (військовий) Б. - невеликий за розміром, має високий звук сухого, різкого забарвлення, який видобувається за допомогою двох дерев’яних паличок. 2. Великий або турецький Б.- великий за розміром інструмент з могутнім низьким глухим звуком, який видобувається за допомогою колотушки. В оркестрі великий Б. виконує ритмічну або шумову функцію. Ноти записуються на одній лінії - нитці.

БАРД

(англ. bard - співець) - 1. Народний співець - сказитель давніх кельтських родів, в середні віки - валійський, ірландський, шотландський професійний поет-співець, який співав у супроводі схожого на ліру інструмента. Музика Б. не збереглася. 2. В наш час Б. звуть авторів-виконавців “авторської” пісні.

БАРД-РОК

(англ. bard - співець і рок) - широкий спектр форм року, основою якого є авторська пісня в сольному (акустичному) або груповому виконанні.

БАРЕЛ-ХАУЗ

(англ. barrelihouse) - виконавська манера негритянських ресторанних піаністів, яка походить від блюзу і спирається на протиставлення синкопованої мелодії гострому рівномірно - ритмічному акомпанементу. Пізніше манера Б.х. трансформувалась в буги-вуги.

БАРИНЯ

- сольний або парний російський народний танець. Темп жвавий, завзятий. Музичний розмір 2/4. Назва походить від одного з варіантів приспіву пісні, яка супроводжує танець ('Сударыня - барыня'). За формою мелодія Б. нестійка, під час виконання музиканти варіюють її, прикрашаючи віртуозними пасажами.

БАРИТОН

(від гр.barytonos - грубоголосий, грубозвучний) - 1. Чоловічий голос, проміжний між тенором та басом. Існують ліричні, лірико - драматичні та драматичні Б., які відрізняються за силою звучання і тембровими якостями. Діапазон від A до as1, записується в басовому ключі. 2. Мідний духовий інструмент зі звуком насиченого, мужньoго, благородно-наспівного тембру. Діапазон від E до b1 (c2), ноти записують в скрипковому ключі, ноною вище реального звучання. застосовується в духовому оркестрі. 3. Струнний смичковий інструмент XVII - XVII ст. з родини віол. 4. Різновид духових інструментів з різних родин, напр., саксофон - Б., баритоновий гобой тощо.

БАРИТОНОВИЙ КЛЮЧ

- 1. Ключ з групи фа (F). Означає, що нота Фа малої октави знаходиться на третій лінійці нотного стану. 2. Ключ з групи до (C). Означає, що нота до першої октави знаходиться на п’ятій лінійці нотного стану (Див. Ключ та Додаток ІІ).

БАРІОЛАЖ

(фр. bariolage - строкато розмальовувати) - швидке чергування двох суміжних струн - відкритої верхньої та скорочуваної(тієї, на якій виконується мелодія) під час гри на струнних музичних інструментах.

БАРКАРОЛА

(від іт. barka - човен) - пісня човняра, надзвичайно поширена у Венеції наспівна вокальна або інструментальна п’єса. Розмір 6/8. Характерний ритмічний малюнок в супроводі створює відчуття колисання на воді. Б. широко застосовували в своїх операх Ф.Герольд, Ф. Обер, Д. Россіні, Ж.Офенбах, Д.Паізієло та ін., як жанр вокальної музики - М.Глинка, С.Людкевич, Ф.Мендельсон - Бартольді, Ф.Шуберт, як інструментальні п’єси - Б. Барток, С. Рахманінов, Г. Форе, П.Чайковський, Ф.Шопен та ін.

БАРОКО

(від іт. barocco - примхливий) - 1. Стиль європейського мистецтва (переважно образотворчого і архітектури) XVI - XVIII ст. Твори музичного Б. характеризуються утвердженням генерал - баса, мажорно - мінорної системи, розвитком хроматизму, появою форм партіти, сюїти, фуги та зближенням з естетикою просторових мистецтв - монументальність, величність, наявність сильних афектів тощо. 2. Форма арт-рока, що в мелодичній основі використовує музику Ренесансу, інструментарій та аранжування Б.

БАРОРЕЦЕПЦІЯ

(від гр. baros - тягар і receptie - приймати) - здатність за допомогою нервових волокон відчувати звуковий тиск під час фонації. Б. є важливим складником вокального слуху.

БАС

(іт.basso - низький) - 1. Низький чоловічий голос значної сили та насиченого тембру. Розрізняють Б. - кантанте (високий, співучий), центральний Б. та Б. - профундо (дуже низький). В оперній практиці зустрічається характерний або комічний Б. (basso buffo). Загальний діапазон від F до f2. В хорових колективах особливу групу складають Б. - октавісти, з діапазоном від A1 до c1. Записується в басовому ключі. 2. Духовий мідний музичний інструмент. В симфонічному оркестрі застосовується Б.-туба прямокутної форми, в духовому - Б.-гелікон in D та in Es. 3. Найнижчий звук акорду, інакше басова основа. 4. Нижній голос в багатоголосному хоровому творі.

БАС-ГІТАРА

(англ. bass-guitar) - електрогітара, де замість акустичного корпусу є дошка з грифом, на якому розміщено 20 ладів. Найчастіше має 4 струни, інколи від 5 до 8. Б.-г. в джазі виконує роль контрабаса.

БАС-КЛАРНЕТ

- дерев’яний духовий музичний інструмент, різновид кларнету, який має великі динамічні можливості. Діапазон від B1 до f2, звучить на октаву вище кларнета, записується в скрипковому ключі. В симфонічному оркестрі застосовується з XIX ст.

БАСЕТГОРН

(нім. Bassethorn від бас та горн) - духовий інструмент з родини кларнетів, з кінця ХІХ ст. - альтовий різновид кларнету. Стрій Б. in F, інколи in Es. Застосовувався В.А.Моцартом.

БАСО КОНТИНУО

(іт. basso continuo) - див. Генерал - бас.

БАСО ОСТІНАТО

(іт. basso ostinato - впертий, постійний, настирливий бас) - 1. Мелодичний рисунок, що безперервно повторюється в басовому голосі музичного твору, Особливо часто зустрічається в музиці XVII-XVIII ст., в старовинних танцювальних формах пасакальї і чакони, в супроводі арій. 2. Твір поліфонічного складу, де бас безперервно повторює одну тему.

БАСО-ПРОФУНДОВИЙ КЛЮЧ

- ключ з групи фа (F). Означає, що нота фа малої октави знаходиться на п’ятій лінійці нотного стану (Див. Ключ та Додаток ІІ).

БАСОВИЙ КЛЮЧ

- ключ з групи фа (F); один з основних ключів сучасного нотопису. Означає, що нота фа малої октави розташована на четвертій лінійці нотного стану (Див. Ключ та Додаток ІІ).

БАСОЛЯ

(українське), басетля (бєлоруське) - народний струнний смичковий інструмент, за формою та розмірами подібний до віолончелі. Застосовується в народних інструментальних ансамблях (див. Троїсті музики) як басова опора.

БАСТАРДА

, віола - бастарда (від іт. bastardо - гибрід) - старовинний смичковий теноровий інструмент типу гамби (див. Віоли) з 6 – 7 ігровими та кількома резонансними струнами.

БАТЕРІАФОН

(від англ. but - все, крім та гр. phone - звук) - електронний музичний інструмент, який імітує звуки великого і малого барабанів, маракасів, завивання вітру, постріли, шум дощу, рух потягу, шум лісу тощо.

БАТУТА

(від іт.battere - бити) - 1. Наголос на початковій долі такту, який поділяє час на рівні частини. A battuta - в чіткому темпі. 2. Те ж саме, що й tenuto. 3. Такт: ritmo tre battute - тритактова побудова; ritmo di quatro battute - чотиритактова побудова. 4. Спеціальна паличка для відбивання такту (дерев’яна, золота, мідна, трубка з нотного паперу тощо), яка застосовувалась в XV- XVIII cт. з метою керування оркестром.

БАУНС

(англ. bounce - підскакування - характер виконання свінгу, коли пружний ритмічний рух в помірному темпі поєднується з акцентами на усіх долях такту, як в шафл. Б. є протилежністю джампу, з його спрощеним бітом та швидким темпом.

БАХСИ

- каракалпацький народний співак.

БАХШІ

, багші - народні співці-сказителі в Туркменістані та Узбекистані, творці та охоронці витворів народного епосу - дастанів, які виконуються у власному супроводі на дутарі.

БАЯН

- 1. Легендарний давньоруський співець-поет, згадуваний в 'Слові о полку Ігореві' під іменем - Боян. 2. Музично - співочі товариства в Буковині та Галичині, які виникли в 1891 році у Львові та Перемишлі, в 1894 - в Станіславі, в 1895 - Коломиї, в 1898 - Чернівцях тощо, але були ліквідовані після приєднання цих регіонів до УРСР. 3. Пневматичний язичковий хроматичний інструмент з кнопковою клавіатурою, який одержав назву на честь співця Бояна. Існує чотири різновиди Б: а) 'готовий' Б., який має повні тризвуки та септакорди в лівій клавіатурі; б)'виборний' Б. - без стандартних акордів, з хроматичним звукорядом в басі на кілька октав; в) 'готово - виборний', який поєднує якості 'готового' та 'виборного' Б.; г) 'електронний', в якому джерелом звуку є електронні пристрої. Б. - сольний, ансамблевий та оркестровий інструмент.

БАЯТІ

- азербайджанські ліричні пісні народної професійної традиції.

БЕГІН

(англ. beguine - починати) - танець латиноамериканського походження, який має спільні риси з румбою та танго. Розмір 4/4, темп - помірний.

БЕКАР

(фр. beccare, дослівно - бе квадратне) - знак альтерації, що відміняє дію попередніх знаків альтерації - бемоля і діеза та їх подвоєнь, незалежно від того, де вони знаходяться - біля ключа чи в межах такту. Вимовляється після назви ноти, перед якою він стоїть, наприклад, фа-бекар (див. Додаток V).

БЕКГРАУНД

(англ. beckground - підгрунтя) - джазовий термін, який означає супровід провідного мелодичного голосу або партії соліста в бенді або комбо, який застосовується для створення мелодичного, гармонічного, ритмічного фона вокального чи інструментального соло. Розрізняються такі типи Б.: акордовий, мелодичний, рифовий, басовий, ритмічний та мішаний.

БЕЛЬКАНТО

(іт. bel canto - прекрасний спів) - стиль вокального виконання, особливо поширений в італійському оперному мистецтві XVII - XIX ст. Стиль Б. вимагає від співака досконалої техніки володіння голосом, бездоганної кантилени, віртуозної колоратури, майстерного філірування, тривалого дихання, виняткової мелодійної зв’язаністю, легкості та вишуканості голосоутворення, емоційної насиченості співу. Деколи Б. ставало самоціллю. З появою опер Дж. Верді Б. втратило початкове значення, означаючи досконале володіння діапазоном та звучністю голосу, кантиленою. Незважаючи на еволюцію оперного мистецтва сучасності, Б. і зараз залишається неперевершеним зразком краси і досконалості співацької майстерності.

БЕМОЛЬ

(фр. bemol, дослівно - бе м’яке) - знак альтерації, який означає зниження ступеня звукоряду на півтон. Вимовляють після назви ноти, перед якою він стоїть - наприклад, сі-бемоль. В разі буквеного позначення знак Б. замінюється складом es (ес), що додається до відповідного буквеного позначення ноти, крім звука сі-бемоль, який позначається буквою B (b) – (див. Додаток V).

БЕНД

(англ. band - загін, оркестр) - узагальнена назва оркестру в Англії та США, де від середини ХІХ ст. розрізнюють string band- струнний оркестр та brass band - духовий оркестр. Після 1920 року джазовий склад до 7 - 8 музикантів зветься бенд, до 17 - джаз оркестр, понад 17 музикантів - біг-бенд. Склад з 4 - 7 виконавців зветься комбо - combo і виконує розважальну музику.

БЕНЕДИКТУС

(лат. Benedictus - благословен) - ліричний, спокійний, світлий за характером католицький піснеспів. Разом з 'Санктус'складає один з основних розділів меси. Видатні зразки Б. створили Й.С.Бах, Л.В.Бетховен, Ф.Ліст, В.А.Моцарт та ін.

БЕРГАМАСКА

(іт. bergamasca) - італійська танцювальна пісня XVI - XVII ст., яка походить з провінції Бергамо. Музичний розмір 4/4, темп жвавий. Б. набула особливої популярності в Італії, Англії, Німеччині, Франції. Мелодію або ритмічний малюнок Б . використовували в своїх інструментальних творах Й.С.Бах, С.Россі, Б.Марині, Д.Фрескобальді, Д.Букстехуде, С.Шейдт та ін.

БЕРЖЕРЕТА

(фр. bergerette - маленька пастушка) - французька лірична пісня XVIII ст., в якій йдеться про пастушок та пастухів.

БИЛИНИ

- давньоруські епічні пісні-сказання про героїчні подвиги богатирів та знаменні події з життя народу Руси. Билинні наспіви дуже подібні до плавної, співучої народної мови. Основа їх музичної побудови - короткі поспівки, які повторюються багато разів. Б. виконувались спокійно й наспівно одним або кількома співцями - сказителями в супроводі гуслів або інших інструментів. Переважна більшість Б. належить до Київського циклу, розповідаючи про богатирів, могутність народу, його мрії про незалежність та єдність батьківщини. Б. мали величезний вплив на професійну музику, сприяючи розвитку в ній героїко-епічного начала. Сюжети та мелодії Б. використовували А.Аренський, Р.Глієр, О.Гречанінов, М.Лисенко, М.Мусоргський, П.Ніщинський, М.Римський - Корсаков, Б.Лятошинський, Є.Юцевич та ін.

БИТТЯ

- періодичне посилення та послаблення сили звука (гучності), яке відчувається під час одночасного звучання кількох, близьких за частотою коливань. Наприклад, ля1 сприймається при 435, 438 та 440 кол/сек однаково, незважаючи на математичну різницю кількості коливань, яка відбивається на звучанні як Б. Це явище використовується при настроюванні музичних інструментів, інколи для створення специфічного відтінку звука (так, П.І.Чайковський настроював рояль 'з розливом'). Явище Б. використав Г.Гельмгольц для пояснення відмінностей консонансу і дисонансу.

БИЧ-ХЛОПУШКА

(іт. frusta) - ударний інструмент з родини ідіофонів - дві дощечки, з’єднані з одного боку шкіряним ремінцем. Звук Б.-х - різкий, схожий на удар батога. Застосовується в джазах, естрадних та симфонічних (М.Равель, Д.Шостакович) оркестрах.

БІБЛІОГРАФІЯ МУЗИЧНА

(від гр.biblio - книга і grapho - пишу) - 1. Посібники (огляди, показники, списки, каталоги тощо), які містять систематизовані відомості щодо робіт з музики (книги, журнали, рукописи і т. ін.), а також власне музичні джерела (музичні твори, клавіри, партитури тощо). 2. Наукова дисципліна, яка вивчає історію, теорію, класифікацію, методику музично-бібліотечної справи.

БІБЛІОТЕКИ МУЗИЧНІ

- зібрання друкованої музичної літератури, літератури про музику та рукописів, пов’язаних з музичним мистецтвом і призначених для індивідуального і суспільного використання. Б.м. також ведуть спеціальні каталоги і картотеки, бібліографічну й інформаційну роботу, розробляють методику музично - бібліографічної справи.

БІБОП

, бі боп, бі-боп, бібап, рібап, мінтонс - стиль (англ. bebop) - звуконаслідувальна назва сучасного джазового стилю, який змінив свінг. Б. характеризується модернізацією старого джазу, культом вільної сольної імпровізації, новаторством мелодики, ритміки, гармонії та інших виражальних засобів.

БІГ-БЕНД

(англ. big band - великий оркестр) - великий джазовий оркестр з 17 - 20-ти музикантів. Б.-б. складається з двох груп - мелодичної (саксофони або кларнети, труби, тромбони) та ритмичної (фортепіано, гітара, контрабас, ударні). Відзначається своєрідною технікою ансамблевої гри - сполученням аранжованих розділів композиції з імпровізацією солістів, особливим типом оркестрового супроводу, специфічною метроритмічною пульсацією, змішуванням тембрів тощо. На ґрунті Б.-б. склався свінг - один з основоположних стилів оркестрового джазу.

БІГ-БІТ

, боп, бібап, рібап (англ. big beat - великий удар) - первісний cтиль сучасного джазу, який з’явився внаслідок злиття елементів негритянського джазу і блюзу. Обов’язкова риса Б.-б.- унісонне проведення теми на початку і в кінці композиції, бурхливе фразування, віртуозні пасажі соліста, сухий штриховий малюнок. В гармонії - використання альтерованих акордів, політональних структур. Б.-б. відзначається посиленням ролі інструментів ритмічної групи, широким використанням манери скет - співу.

БІНАУРАЛЬНИЙ ЕФЕКТ

(від лат. bini - два i auris - вухо) - здатність людини визначати напрям джерела звуку. Б.е. відіграє важливу роль у вокальній педагогіці та концертно-виконавській роботі співаків.

БІОМЕХАНІКА

(від гр. bios - життя і logos - наука) - наука про механічні властивості живого організму та його органів і систем, а також їх механічні рухи. Б. має важливе значення для наукового обґрунтування та інтенсифікації навчання диригуванню, гри на музичних інструментах, співу тощо.

БІОФІЗИКА

(від гр. bios - життя i physis - природі) - наука, яка вивчає фізичні та фізико-хімічні явища в живих організмах, їх структуру та властивості, а також вплив різних факторів на живі системи. Має важливе значення для організації голосоутворення та керування фонаційним процесом.

БІТ

(англ. beat - удар) - 1. Метроритмічна структура джазового такту, спосіб акцентування такту інструментами ритмогрупи, рівномірне чергування однаково підкреслених ударів, які створюють ритмічний пульс джазу. 2. Ритмічна інтенсивність, яка визначає здатність виконувати джаз легко і з загостреним почуттям ритму. 3. Ліверпульська манера виконання рок-н-ролу з властивою англійцям стриманістю.

БЛЕЗДІНГЕЛЕ

(лит. blеzdingele - ластівка) - Повільний, спокійний литовський танець з раптовими прискореннями. Розмір 2/4. БЛЕК-МЕТАЛ (англ. bleck - чорний і метал) - 'чорний метал', за ідеологією року 'сатанинська' надважка версія хеві-метал.

БЛИЗЬКІ ТОНАЛЬНОСТІ

- тональності першого ступеня спорідненості (Див. Спорідненість тональностей).

БЛОК-АКОРДИ

(англ. block-chords) - джазова техніка гри на фортепіано, побудована на виконанні акордів в тісному розташуванні обома руками, інакше - техніка 'пов’язаних рук'. При цьому ліва рука виконує також мелодичну функцію, оскільки мелодія подвоюється в басі в октаву, рідше в дециму. Рух акордів - паралельний. Крім джазу, Б.-а. застосовуються в естрадній і танцювальній музиці.

БЛОКФЛЕЙТЕ

(нім. Blokflote) - 1. Різновид подовжньої флейти, циліндрична трубка з дзьобоподібним мундштуком, сімома ігровими отворами на лицевому та одним - на зворотному боці. Витіснена з оркестрів поперечною флейтою, але може застосовуватись в домашньому та шкільному музикуванні, відтворенні старовинних музичних творів. 2. Органний регістр лабіальної групи родини флейтових.

БЛУКАЮЧИЙ БАС

(англ. walking bass) - безперервне, ритмічно рівномірне, переважно поступеневе ведення лінії баса з використанням акордових та прохідних звуків. Спосіб гри, поширений у сучасному джазі.

БЛУЛ

- вірменсько - курдський різновид подовжньої флейти, музичний інструмент пастухів-вівчарів, виготовлений з абрикосового чи горіхового дерева. Застосовується як сольний інструмент для виконання награшів пастухів, епічних та ліричних п’єс.

БЛЮ-НОУТС

(англ. blue notеs - блакитні зауваження) - понижені III i IV ступені натурального мажору, які утворюють характерні для блюзу інтервали малої терції та малої септими. У сучасному джазі до них додається характерний для мінорного блюзу понижений V ступінь, а також понижені II i IV ступінь в мажорному і мінорному звукорядах.

БЛЮГРАС

(англ. bluegrass - блакитна трава) - напрямок кантрі-енд вестерн, де використовуються 'акустичні' інструменти - банджо, мандоліна, гітара, контрабас та ін. Виник у штаті Кентукі в 1940 роках.

БЛЮЗ

(англ. blues - сум) - лірична пісня американських негрів, для якої властиві синкопований ритм, поліритмія, ковзаючi, не фіксовані пониження ступенів (на III і IV ступенях мажору), що утворюють 9-тоновий 'блюзовий'лад, імпровізаційність виконання. Значною мірою Б. суттєво вплинув на формування джазу та джазової музики, де існують як вокальна, так і інструментальна форма. Найбільш розповсюджена, класична форма Б.- дванадцятитактовий період з трьох фраз по чотири такти кожна: перші чотири такти - на тонічній основі; по два - на субдомінанті й тоніці; ще по два - на домінанті й тоніці. Зустрічаються й інші форми Б. Жанрові особливості Б. використовували Дж.Гершвін ('Рапсодія в стилі блюз'), М.Равель (Соната для скрипки та фортепіано), Д.Мійо та інші композитори.

БЛЮЗ-РОК

(англ. blues rock) - напрямок року, що виник в Англії й одержав назву 'британський блюз". Б.-р. своїм розвитком зобов’язаний американському року та британському ритм-енд-блюзу, він зумовив формування і подальший розвиток музики року.

БЛЮЗОВИЙ ЛАД

- особливий різновид мажоро-мінору, який є специфічним для блюзу та споріднених жанрів. Полягає у використанні характерних'блюзових нот' - низьких сьомого, третього та п’ятого ступенів мелодичного ладу. Б.л. - джерело ладової своєрідності гармонії ('Сент-Луїс блюз' В.Хейді).

БОГОГЛАСНИК

- збірка духовних кантів і псалмів, поширений наприкінці XVIII - початку XIX ст. в Південно-Західній Україні і вперше надрукований в Почаївській лаврі в 1790 р.. Складався з трьох частин і містив 248 віршів з нотами про Ісуса Христа, Богородицю, святих та ін.

БОЛГАРСЬКИЙ СПІВ

- один із співів православної церкви. Мелодика Б.c. - виразна, наспівна, підпорядкована системі осмогласся, але за кількістю поспівок поступається знаменному співу. Поширений з XV ст. переважно в західноукраїнських Ірмологах.

БОЛЕРО

(ісп. bolero) - 1. Іспанський парний народний танець. Музичний розмір - 3/4 з характерною метроритмічною фігурою, яка підкреслюється ударами кастаньєт. Темп - помірно швидкий з поступовим прискоренням. В формі Б. написано романси М. Глінки, О.Даргомижського, Л .Деліба; Б. використане в операх Г. Берліозом, К.М.Вебером, Дж. Верді та ін., в балетах Л. Делібом, П. Чайковським та ін. Широке відоме 'Болеро' для оркестру М. Равеля. 2. Кубинське Б. - ліричний пісенний жанр, який склався наприкінці XIX ст. і поєднує креольський мелос з афро-кубинською синкопованою ритмікою. Музичний розмір 2/4, темп помірний.

БОМБАРДА

(іт. bombarda) - 1. Великий басовий інструмент з родини дерев’яних язичкових (контрабасові, баритонові, тенорові, альтові бомбардоне та помери, сопранові - шалмей), попередник фагота. Має вигляд прямої конічної труби з воронкоподібним розтрубом та 7 - 9-ма ігровими отворами. Звукоряд - діатонічний, тембр - грубий, невиразний. Діапазон - від F1 до f. 2. Регістр язичкової групи французьких органів.

БОНАНГ

- індонезійський ударний інструмент з родини ідіофонів. Набір бронзових гонгів, горизонтально змонтованих за допомогою шнурів на дерев’яній підставці. М’який та наспівний звук, що поступово згасає, видобувається дерев’яними паличками, обмотаними тканиною або мотузком. Розрізняють великі, середні та малі, жіночі та чоловічі Б., різні за формою. Входить до складу га мелану, де виконує переважно гармонічні функції, інколи - провідну тему або її основний підголосок.

БОНГИ

, бонго(іт.bongos, bongo) - латиноамериканський парний ударний інструмент з родини мембранофонів, що складається з двох маленьких барабанів, з’єднаних невеликою дерев’яною колодочкою. Звук Б. - сухий і короткий, видобувають паличками, пальцями або кистями рук. Застосовується в латиноамериканській музиці для супроводу танців, в сучасних естрадних та інколи - симфонічних оркестрах.

БОНДАР

- український народний хороводний танець.

БОСА

- НОВА (порт. bossa nova - нове почуття) - стильовий напрямок сучасного джазу, який виник після 1950 років під впливом кул-джазу на бразильську народну музику, зокрема, самбу і набув популярності в Європі 1960 років.

БОСТОН

, вальс-бостон (від назви м.Бостон) - американський бальний танець, ліричний до сентиментальності за характером, різновид повільного вальсу. Музичний розмір 3/4.

БРАВУРНІСТЬ

(фр. bravoure - хоробрість, сміливість) переможно - бадьорий характер музики.

БРАНЛЬ

(фр. branle - хоровод) - старовинний французький хороводний танець. Музичний розмір 2/4, рідше - 3/4 або 4/4, темп помірно швидкий, жвавий. В XV - XVII ст. був поширений як бальний танець, різновиди якого відрізнялись за хореографією, структурою, метром, темпом, зокрема, 'подвійний' Б., 'простий' Б., 'веселий' Б. Тоді ж виникла традиція виконання кількох Б. у вигляді сюїти. З XVIII ст. Б. залишив танцювальну та музичну практику, інколи з’являючись в творчості композиторів (Ф.Пуленк, І.Стравинський).

БРАС

- група мідних духових інструментів джазового оркестру.

БРЕВІС

(лат. brevis - короткий) - знак мензуральної нотації, який з XV ст. позначав відносно коротку тривалість звуку. В сучасній нотації позначає тривалість, яка дорівнює двом цілим нотам (див. Додаток III).

БРЕЙК

(англ. break - порушення, перерва ) - 1. Пауза в грі ансамблю або інструмента, під час якої виконується сольна імпровізація, не пов’язана з метричною структурою п’єси, що триває від 2 до 16 тактів. 2. Коротка сольна імпровізаційна вставка в джазі, яка 'розриває' звучання оркестру або ансамблю. 3. Танець початку 1980 рр. з ковзкими кроками, стрибками, обертаннями та різноманітними акробатичними трюками. Був поширений в США до кінця 1980 років.

БРИНДІЗІ

(іт. brindisi - за твоє здоров’я) - застольна пісня, поширений номер в опері, який виконується солістом з хором (напр., пісня Торопки з оп.'Аскольдова могила', 'Застольна' з оп. Дж.Верді 'Травіата', Б. з оп. П.Масканьї 'Сільська честь' та ін. У Л.В.Бетховена - кантата 'Святковий тост'.

БРІДЖ

(англ. bridge місток) - проміжний розділ структури джазової теми, попередній щодо заключного розділу репризи, контрастний третій восьмитакт 'В' стандартної 32-тактової строфи 'ААВА'.

БРОКА ЦЕНТР

- руховий центр мовлення, який міститься в нижній лобовій звивині кори головного мозку. Порушення Ц.б. позбавляє людину здатності до мовлення.

БРУДНІ ТОНИ

(англ. dirty tones)- специфічно-негритянський, характерний для джазу спосіб звуковидобування, пов'язаний з навмисно нечистим (брудним) інтонуванням. Б.т. типові для негритянської манери співу - шаут, яка притаманна виконанню блюзів, трудових пісень та інших вокальних жанрів. Звідси Б.т. були запозичені інструменталістами в період зародження джазу, зокрема в блю-ноутс, а також для створення ефектів гроул та уа-уа.

БРЬОЛКА

народний інструмент типу гобоя з подвійним пищиком (язичком). Схожий на жалійку, але значно м'якший та благозвучніший, використовується в танцювальних, хороводних п'єсах.

БУБОН

- ударний музичний інструмент непевної висоти звуку з родини мембранофонів; складається з вузького дерев’яного обруча, з одного боку обтягнутого шкірою, маленьких тарілочок, бубонців або дзвоників, закріплених у прорізах обруча. Застосовується для ритмічного супроводу танцю, в оркестрі - як ударний інструмент, а також входить до складу українських троїстих музик.

БУГАЙ

- український народний музичний інструмент, схожий на високий барабан із закріпленим на верхній площині жмутком кінського волосу. Різкий та протяжний звук видобувають, протягаючи рукою по цьому жмутку. Застосовується в оркестрах та ансамблях українських народних інструментів.

БУГИ-ВУГИ

(англ.boogiе woogiе)імпровізаційна форма в джазі, один з найбільш ранніх видів негритянського блюзу на фортепіано. Б.-в. властиві остінатні басові фігури (шафл) в ритмі восьмих або восьмих з крапкою та шістнадцятих в октавному русі, дванадцятитактовий блюзовий квадрат, моторна ритміка, швидкий темп. Б.-в. став модним засобом виразності джазу в 1930 роках і вплинув на розвиток джазу, особливо під час розвитку свінгу.

БУКВЕНІ МУЗИЧНІ ТЕМИ

- теми музичних творів, складені з літер прізвищ або імені композитора, напр., сі-бемоль, ля, до, сі - BACH (Бах). Цей прийом використовували Ф.Бузоні, Г.Ейслер, Ф.Ліст, А.Онеггер, М.Равель, М.Регер, М.Римський - Корсаков, Р.Шуман та ін.

БУКВЕНІ ПОЗНАЧЕННЯ ЗВУКІВ

- умовне позначення буквами (літерами) звуків, яке використовувалось ще в Давній Греції, З Х ст. у Б.П.З. застосовується латинська абетка: А(ля), В(сі-бемоль), Н(сі), С(до), D(ре), Е(мі), F(фа), G(соль). Залежно від положення в звукоряді ступені позначаються таким чином: у субконтроктаві - А2, Н2; у контроктаві - С1, D1, E1, F1, G1, A1, H1; у великій октаві - С, D, E, F, G, A, H; у малій октаві - c, d, e, f, g, a, h; у першій октаві - c1, d1, e1, f1, g1, a1, h1; у другій октаві - c2, d2, e2, f2, g2, a2, h2; у третій октаві - c3, d3, e3, f3, g3, a3, h3; у четвертій октаві - c4, d4, e4, f4, g4, a4, h4; у п’ятій октаві - с5. Підвищення ступеня на півтон позначається додаванням до буквеного позначення складу is (напр., fis - фа-дієз), а пониження - додаванням складу es (des - ре-бемоль), крім b(сі-бемоль), as (ля-бемоль), es (мі-бемоль); подвійне підвищення - додаванням складу isis, подвійне пониження - складу eses, крім мі-дубль-бемоль - eses, ля-дубль- бемоль - asas, сі-дубль-бемоль - bes. Часто Б.п.з. використовується для позначення тональності, при цьому буква означає тоніку, а лад позначається словами dur(мажор) і moll (мінор) - напр., C-dur, h-moll.

БУЛЬБА

(білоруською - картопля) - білоруська народна дівоча пісня-танець. Музичний розмір 2/4, характер - жвавий. веселий.

БУНЧУК

(тур. boncuk) - ударний інструмент турецького походження, металевий фігурний стовбур з відгалуженнями, до якого жорстко прикріплені ліра з металевими пластинками, дуга та півмісяці, а також підвішені кінські хвости, бубонці та дзвоники, що звучать при струшуванні. Застосовувався у військових духових оркестрах.

БУРДОН

(фр. bourdon - густий бас) - 1. Безперервний, незмінний за висотою звук щипкових або смичкових інструментів, басових струн колісної ліри, басових трубок волинки. 2. Відкриті струни щипкових або смичкових інструментів, які розташовані поза грифом і призначені для видобування бурдонних звуків. 3. Органний регістр групи флейтових трубок.

БУРЕ

(фр. bourre - стрибати, підстрибувати) - старовинний французький народний танець. Розмір 2/2 (4/4) з затактом на одну чверть, виконується в швидкому темпі. Зустрічається в старовинних сюїтах XVII ст.

БУРИМА

- український народний масовий танець. Музичний розмір 2/4, виконується в швидкому темпі.

БУРЛЕСКА

(лат. Burlesca - дослівно: кумедна, смішна) - 1. Музична п’єса насмішкуватого, грубувато - комічного, химерного характеру, схожа на капричіо або гумореску. Б. зустрічається в музиці Й.С.Баха, Ф.Куперена, М.Регера, Р.Штрауса, Р.Шумана та ін. 2. Пародійно - гротескова опера, подібна до водевілю, яка виникла в Італії та в XVII ст. дістала поширення в Ірландії та Франції.

БУТЛЕГ

( англ. boоtleg - недозволено) - нелегальні записи концертів популярних естрадних колективів та виконавців, які згодом переписують на диски, аудіокасети тощо. Наявність Б. свідчить про велику популярність виконавця.

БЮГЕЛЬГОРНИ

(нім.Bugelhorn - сигнальний ріжок) - родина мідних мундштучних духових інструментів різних розмірів та діапазонів, до яких належать сопраніно in Es, сопрано in B, альт in Es, тенор in B, баритон in B, бас in Es, контрабас in Es, субконтрабас in Es. З часом Б. витіснили більш досконалі саксгорни. В сучасному симфонічному оркестрі застосовується лише Б. - туба.

Словник-довідник музичних термінів

Корисно

Новини