- САЗАНДАРІ
- - 1. Музикант - виконавець на сазі або інших народних інструментах в Закавказзі. 2. Народний інструментальний ансамбль, поширений в Азербайджані, Вірменії, Грузії, до складуякого входять тар, кеманча та бубон.
- САЙДМЕН
- (англ. sidmen) - музикант джазового оркестру.
- САКСГОРН
(нім. saxhorn, від прізвища винахідника Sax та Horn -ріг) - родина мідних духових мундштучних інструментів. Різновиди С.- сопраніно, сопрано, альт, тенор, баритон, бас, контрабас. Звукоряд С. хроматичний, діапазон близько 2 1/2 октав, звук м’який, сильний. С. сконструйовані бельгійським майстром А.Саксом в 1845 році на базі бюгельгорнів. Застосовуються в духових оркестрах.
- САКСОФОН
- (фр.saxophone, від прізвища винахідника Sax і гр. phonе-звук, дослівно - звук Сакса) - мідний духовий язичковий музичний інструмент, створений А.Саксом в 1841 році. Родину С. утворюють сім різновидів: сопраніно, сопрано, альт, тенор, баритон, бас, контрабас. С.- сопраніно і С.- сопрано мають пряму форму, інші - S-подібну. Виготовляється з металу - латуні, срібла, має конічний ствол з широкою мензурою, клювоподібний мундштук з одинарною тростиною, 18 - 21 ігровими отворами та аплікатурою, подібною до гобою і флейти. Має сильний, виразний звук специфічного тембру та великі виконавські можливості. Застосовується в джазі, менше - духовому та симфонічному оркестрі, а також як сольний інструмент.
- САКУХАТІ
- - див. Сакужачі.
- САЛАМУРІ
- - грузинська свисткова флейта з 5 - 7 ігровими отворами на лицьовому та 1 - на зворотному боці. Звукоряд діатонічний, діапазон понад дві октави. Поширена в побутовому музикуванні, входить до складу грузинського народного оркестру.
- САЛОННА МУЗИКА
- - розважальна музика ХІХ - початку ХХ ст.,якій притаманні сентиментальність і мелодраматизм. Основні жанри С.м. - вокальна або інструментальна мініатюра.
- САЛЬТАРЕЛО
- (від іт. saltare - стрибати) - італійський танець народного походження, подібний до гальярди, куранти, вольти, який виконує пара танцюристів в супроводі гітари і тамбурина. Музичний розмір нерегулярний - чергування тактів з розмірами 6/8 і 3/4. Темп - рухливий.
- САМАВЕДА
- - (від санскр. веда - знання) - збірка древніх індійськихдуховних гімнів (1549).
- САМАКУЕКА
- (ісп. zamacueca) - старовинний креольський парний танець, що походить від іспанських танців - пантомім XV - XVI ст.Має змінний метр - 6/8 і 3/4. Темп - рухливий. Виконується однієюабо кількома парами в супроводі гітари, арфи чи інструментального ансамблю.
- САМАЯ
- , самана - старовинний грузинський обрядовий танець. Музичний розмір 6/8. Темп - помірний.
- САМБА
- (ісп. Samba) - 1. Афро-бразильський парний танець, який виконувався співаком - солістом в супроводі хору і ударно-шумових інструментів. Музичний розмір 2/4, ритм гостросинкопований.2. Сучасний бальний танець бразильського походження. Музичнийрозмір 2/4. Виконується в швидкому темпі. 3. Назва самакуеки вАргентині та Перу.
- САМБІКА
- , самбука (лат. sambuca) - в Давній Греції та Римі струнний щипковий інструмент типу кутової арфи.
- САМОГЛАСЕН
- - в давньоруській музиці піснеспів з самостійним оригінальним матеріалом погласиць. Мелодії С. є зразками для співу на подобен, застосовуючись в знаменному та кондакарномуспіві. С. завжди пов’язаний з осьмогласієм, його зразки містяться в Обіході та Октоїху.
- САМОРЕГУЛЯЦІЯ
- - здатність людини керувати собою на основі сприймання та усвідомлення психічних процесів та своєї поведінки,а також регулювати свою активність та діяльність.
- САМОСПОСТЕРЕЖЕННЯ
- - здатність людини спостерігати за своїми думками, почуттями, діями, вчинками. С. є необхідною умовоюконтролю особистості за перебігом процесу музичного навчання тавиконавства.
- САНКТУС
- (лат. Sanktus Domynus - святий Боже) - розділ католицької меси, розташований між Кредо і Агнус Деї. С. характеризується піднесено-урочистим звучанням і разом з Бенедиктус складає основний розділ меси.
- САНТУР
- , сантурі, сантур (арабс. від гр. psaltery - псалтерій) - струнний ударний інструмент типу цимбал, з трапецієподібним корпусом і металевими струнами. Звук видобувається дерев’яними паличками. Поширений в країнах Сходу, Китаї, Закавказзі, Азії.
- САПАТЕАДО
- (від ісп. zapato - черевик) - іспанський сольний танецьз характерним синкопований ритмом. Музичний розмір 6/8, виконується в швидкому темпі.
- САРАБАНДА
- (ісп. sarabanda) - старовинний іспанській народний танець, який виконується в супроводі співу та барабану. Музичний розмір 3/4, побудова тричастинна. Виконується плавно і велично, хоча М.Сервантес визначав його, як грайливий темпераментний танець під звуки барабанів і кастаньєт. В класичній танцювальній сюїті С. розташована між курантою і жигою. Розквіту С. досягла в інструментальних сюїтах Й.С.Баха та Г.Ф.Генделя.
- САРАНГІ
- - індійський струнний смичковий інструмент з 3 - 4 ігровими та 11 - 15 резонаторними струнами. Застосовується для супроводу танців та театральних вистав.
- САРВ
- , луйк - естонський пастуший інструмент. виготовлений з козиного або коров’ячого рогу, а також кори вільхи, 3 - 4 ігровимиотворами.
- САРДАНА
- (ісп. sardana) - каталонський танець з співом, який виконується колом в супроводі інструментального ансамблю. Музичнийрозмір 2/4 та 6/8 з елементами поліритмії. Виконується в супроводі інструментального ансамблю.
- САРНАЙ
- - чуваський варіант волинки. Має мелодичну (з 6 отворами), 2 бурдонні та повітряну трубки.
- САРСУЕЛА
- (ісп. zarzuela) - іспанський національний музично-драматичний жанр, народна опера, схожа на оперету, з діалогами і танцями. С. має два різновиди: велика С. з двох та більше дій і мала С.з одної дії, схожа на водевіль.
- САРЮСОФОН
- (фр.sarrusophone - від прізвища винахідника В.Саррю та гр. phone - звук) - духовий язичковий металевий інструмент конічної форми з 18 клапанами та невеликим розтрубом. Має 9 різновидів, застосовується в духовому, інколи симфонічному оркестрах.
- САУНД
- (англ. sound - звук) - властива певному складу джазового ансамблю, оркестру чи соліста індивідуалізована форма звучання голосу або інструменту, яку легко пізнати завдяки специфічномузвуковидобуванню, фразуванню, особливостям оркестрування, складу музикантів, типу атаки звуку, манері інтонування, тембровому забарвленню тощо.
- САФАІЛЬ
- - узбецький, таджицький, уйгурський шумовий ударниймузичний інструмент з родини ідіофонів, подібний до брязкальця з двох дерев’яних паличок, з’єднаних металевими кільцями. Застосовується для супроводу співу і танців.
- СВИРІЛЬ
- - народний духовий музичний інструмент, схожий на поздовжню флейту. Виготовляється з дерева або тростини (тепер пластмаси чи металу) і комишу. Зустрічається одноствольна, двоствольна і багатоствольна С. Входить до складу оркестру народних інструментів.
- СВІДОМЕ
- - сфера людської психіки, яка характеризує контроль свідомості за перебігом психічних процесів. С. є станом, протилежним несвідомому і пов’язаним з підсвідомим.
- СВІДОМІСТЬ
- - функція головного мозку, яка полягає у відображенні властивостей явищ, предметів і процесів навколишнього світу, накресленні своїх дій, передбаченні наслідків. С. включається за допомогою відчуттів і абстрактного мислення, а її структурними елементами є емоції, воля, самосвідомість, інтуїція. Вища форма вияву С. - понятійне мислення.
- СВІНГ
- (англ. swing - балансування, качання) - 1. Ритмічний феномен, один з визначальних елементів джазу, де ритмічна пульсація характеризується неспівпаданням акцентів мелодичної та ритмічної ліній. С. пов’язаний з поділом метричного часу рівномірної ритмічної пульсації на дрібні частини з метою створення необмежених можливостей для використання ритмічних акцентів. С. не має точного вимірювання або запису і залежить від темпераменту, індивідуального відчуття стилю та емоційної образності музики кожним виконавцем. С. є основним прийомом джазової поліметрії, створюючи ефект уявного збільшення темпу, а уміння музиканта 'балансувати» між неспівпаданнями визначає сутність терміну, який виконавці називають джайв. 2. Стиль джазу, який сформувався і набув розвитку та величезної популярності в період між 1935 - 1945 роками в концертах біг-бендів Ч.Барнета, К.Бейсі, Х.Джеймса, братів Д. і Т.Дорсі, Г.Грея, Б.Гудмена, Д.Елінгтона, Г.Міллера, Т.Уїлсона, А.Шоу та інших. Серед С. - вокалістів найбільш відомі Ф.Синатра, Б.Кросбі, Н.Кінг Кол та інші. У С. знайшли віддзеркалення тенденції оркестрів 1920-х років, які сполучали риси 'хот' і 'світ' - джазу. У С. відсутня колективна імпровізація, а на перший план виступають аранжування та сольна імпровізація, яку виконували на фоні рифа - типового для С. прийому. Носієм ритму є великий барабан, при цьому акцентуються не дві, а всі чотири долі такту. Для С. характерне масивне і повне звучання, застосування унісону або перегукування оркестрових груп. Концертний С. забезпечував виконавцям найбільш масове захоплення публіки в історії популярної музики, ставши єдиним джазовим стилем, що зажив нечуваного поширення.
- СВІНГУВАННЯ
- - виконання музичного твору в свінговій манері.
- СВІТ
- (англ. sweet - солодкий) - термін, яким позначаються різновиди комерційної розважальної і танцювальної музики сентиментального, наспівно-ліричного характеру, а також споріднених форм, де використовуються засоби джазової виразності. С. виконують вповільному або помірному темпі. До С. належить ранній симфоджаз, танцювальна свінгова музика, джаз-рок, а також такі напрямки джазу, як кул, фанки, соул, босанова, сучасна поп-музика.
- СВІТЛОМУЗИКА
- , кольорова музика, цвітомузика, музика світла (англ. color music, нім. Farbichtmusik) - терміни, які стосуються експериментів з синтезу музики і світлових ефектів на ґрунті синопсії Спеціальна апаратура дозволяє 'перекладати' музику на 'мову' різноманітних комбінацій цвіту і таким чином виконувати, як спеціально створені для С. твори, так і інші музичні п’єси. Теоретичним підґрунтям С. є запропонована І.Ньютоном аналогія 'спектр - октава', а перші спроби практичного звернення до синопсії належать О.Скрябіну, який включив до партитури симфонічної поеми 'Прометей' ('Поема вогню') спеціальну партію 'світло'(1910), 'Щаслива рука' А.Шенберга (1913). Експерименти тривали й пізніше (Т.Уїфред, Ф.Меліне, П.Шеффер, Я.Ксенакіс, музей Скрябіна в Москві, група 'Прометей' в Казані, студія світломузики в Харкові та інші). Світломузичні ефекти з використання лазерної техніки використовуються в рок-шоу (light - show) для підсилення впливу на психіку та підсвідомість глядачів.
- СЕВІЛЬЯНА
- (ісп. sevillana - севільська) - див. Сегіділья.
- СЕГІДІЛЬЯ
- (ісп. seguidilla) - іспанський народний танець-пісня, щовиникнув ще в XV ст. в Каталонії. Музичний розмір 3/4 або 3/8 з різноманітними ритмічними фігурами. Виконується в швидкому темпі в супроводі кастаньєт. Найбільш відомі використання С. у Ж.Бізе в опері 'Кармен', М.Глінкою в увертюрі 'Ніч в Мадриді', М. де Фалья в циклі 'Сім іспанських пісень'.
- СЕКВЕНСОР
- (від лат. sequestro - відокремлювати) - електронний пристрій, який, маючи великі сервісні можливості - до 8 звукових доріжок (треків) з монітором, показники розташування пісень, функцію дистанційної синхронізації, накопичувачі, старт, стоп, входження в запис, метроном тощо, - дозволяє програмувати автоматичне відтворення фрагментів музичних творів.
- СЕКВЕНЦІЯ
- (від лат. sequor - іду слідом, продовжую) - 1. Вид релігійних співів середньовічної музиці, які виникли з юбіляції та виконувались після 'Alleluia' на різні голосні. 2. Послідовне переміщення мелодичного або гармонічного звороту тими ж голосами на іншій висоті, що йде за першим проведенням як його продовження. С., що проходить в одній тональності, зветься тональною, С., викладена в різних тональностях - модулюючою.
- СЕКСТА
- (лат.sexta - шоста) - 1. Один з основних інтервалів, що охоплює 6 ступенів. Позначається цифрою 6. Мала С. - інтервал, який дорівнює 4 тонам; збільшена С. - 5 тонам; зменшена С. - 3 1/2 тонам.2. Шостий ступінь від того, що заданий.
- СЕКСТАКОРД
- - перше обернення тризвуку, тобто такий його вигляд, коли басовою опорою є терцевий тон (див. Обернення акорду).Між басом і основним тоном (крайні звуки акорду) утворюєтьсясекста, звідси походить назва. Позначається цифрою 6.
- СЕКСТЕТ
- (від лат. sextus - шостий) - 1. Ансамбль, який складаєтьсяз шести виконавців. 2. Твір для шести виконавців з окремою партією у кожного.
- СЕКСТОЛЬ
- (від лат. sextus - шостий) - особлива ритмічна фігура з шести нот, що дорівнює за тривалістю чотирьом або восьми нотамтієї ж тривалості. Утворена поділом чотири- або п’ятидольного такту на шість рівних частин (див. Додаток XV).
- СЕКУНДА
- (від лат. secunda - друга) - 1. Один з основних інтервалів, утворений сусідніми ступенями звукоряду. Позначається цифрою 2. Мала С. - 1 1/2 тони; велика С. - 1 тон; збільшена С. - 1 1/2 тони. 2. Другий ступінь від того, що заданий.
- СЕКУНДАКОРД
- (від лат. secunda - друга) - третє обернення септакорду, тобто такий його вигляд, коли басовою опорою є септимовий тон. Назва походить від інтервалу секунди між басом акорду та його основним тоном. Позначається цифрою 2 (див. Додаток XIV).
- СЕЛЕКТИВНІСТЬ
- (від лат. selectus - вправний. добірний) - здатність особистості відбирати з великої кількості подразнень та інформаціїте, що відповідає її спрямованості, потребам, установці, настроям, івиявляється в увазі, сприйманні, мислительній діяльності та способахдій, зокрема, в музичній діяльності.
- СЕМИДОЛЬНИЙ ТАКТ
- - такт, який містить сім долей (розмір 7/4 та 7/8).
- СЕМПЛ
- (англ. sample - приклад, зразок) - цифровий зразок звучанняелектронного інструмента.
- СЕМПЛЕР
- (від англ. sample - приклад, зразок) - електронно - акустичний пристрій, за допомогою сервісних можливостей якого - динамічних клавішів, мультітембровості, багатоголосної поліфонії, великого обсягу пам’яті, секвенсора з фразуванням та іншими функціями, ефектом 'звукової хвилі' та іншого, можливо здійснювати цифровий запис і відтворення музичних творів.
- СЕНСИТИВНИЙ ВІК
- (від лат. sensitivus - чуттєвий) - найсприятливіший вік для розвитку для розвитку певних психічних функцій (сприймання, мовлення, пам’яті тощо), які мають вирішальне значення длямузичного розвитку, навчання і виховання. С. відіграє велику роль уформуванні музичних здібностей, музичного сприймання і т. інше.
- СЕНСОРНІСТЬ
- (від лат. sensus - відчуття, сприйняття) - здатність довідображення дійсності за допомогою відчуттів і сприймання - відповіді на вплив умовного подразника та змін чутливості. Сутність естетичного виховання полягає у вихованні естетичних почуттів - С.
- СЕПТАКОРД
- (від лат. septem - сім) - акорд, який складається з чотирьох звуків, розташованих за терціями. Складові звуки С. називаються: основним тоном (1), терцевим тоном (3), квінтовим тоном (5), септимовим тоном (7). С. позначається цифрою 7. С. з основним тоном в басі називається основним виглядом С. Перше обернення С. називається квінтсекстакордом (позначається 6/5); друге - терцквартакордом (4/3); третє - секундакордом (2). С., що утворює велику септиму між крайніми звуками, зветься великим; С. з малою септимою між крайніми звуками - малим; С., що складається з трьох малих терцій, зветься зменшеним. Основними різновидами С. за ладовим положенням є: домінантсептакорд (С. на домінанті); ввідний септакорд (С. на VII ступені); субдомінантсептакорд (С. на ІІ ступені). Назва С. походить від інтервалу септими між крайніми звуками акорду.
- СЕПТЕТ
- (від лат. septem - сьомий) - 1. Ансамбль, до складу якого входять сім виконавців. 2. Твір для сімох виконавців з окремою партією у кожного.
- СЕПТИМА
- (від лат. septіmа - сьома) - 1. Один з основних інтервалів,що охоплює сім ступенів. Позначається цифрою 7. Мала С. має5 тонів; велика С. - 5 1/2 тонів; зменшена С. - 4 1/2 тони. 2. Сьомий ступінь від того, що заданий.
- СЕПТИМОВИЙ ТОН
- - звук септакорду або нонакорду, який устислому розташуванні є четвертим знизу; інакше - септима акорду. Позначається цифрою 7.
- СЕПТОЛЬ
- (від лат. septem - сім) - особлива ритмічна фігура з сімох нот, що за тривалістю звучання дорівнює чотирьом (інколи восьми) нотам тієї ж тривалості. Утворюється внаслідок поділу чотири-, шести- або восьмидольного такту на сім рівних частин (див. Додаток XV).
- СЕРЕДНІ ГОЛОСИ
- - всі голоси багатоголосної музики, крім верхнього (мелодії) і нижнього (басу).
- СЕРЕДНЬОВІЧНІ ЛАДИ
- , церковні лади - назва восьми (наприкінці епохи Відродження - дванадцяти) монодічних ладів професійної музики Середніх віків. Відомі три системи позначення С.л.: 1. Числова парна з поділом кожного ладу на автентичний (головний) і плагальний (побічний). 2.Числова проста система позначення римськими цифрами від I до VIIІ. 3. Номінативна (іменна) - в назвах грецької музичної теорії: дорійський, гіподорійський, фрігійський, гіпофрігійський, лідійський, гіполідійський, міксолідійський, гіпоміксолідійський. Ладові категорії С.л.: фіналіс (головний кінцевий тон), амбітус (об’єм наспіву) і реперкуса (тон повторення); їх співвідношення утворює основу структури кожного з С.л. З середини XVI ст. до системи С.л. увійшли ще чотири лади - еолійський, гіпоеолійський, іонійський, гіпоіонійський. Після встановлення мажоро-мінорної си-стеми С.л. поступово втратили своє значення, залишаючись лише в католицькому церковному Обіході.
- СЕРЕДНЯ СПІВАЦЬКА ФОРМАНТА
- (ССФ) - група обертонів ( в полосі від 900 до 1500 гц), яка забезпечує фонетичну різноякісність мовленнєвих звуків, надійність їх слухової диференціації та стійкість щодо перешкод звуковому сигналу. Стабілізація полоси ССФ забезпечує згладжування, вирівнювання голосних, зближення якості їх звучання за умови збереження розбірливості, що є одним з показників стійкої вокальної школи і високої співацької майстерності.
- СЕРЕДНЯ ЧАСТИНА
- - другий розділ тричастинної форми.
- СЕРЕНАДА
- (від фр. sera - вечір) - 1. Лірична вечірня або нічна пісня,спочатку призначена для виконання трубадуром під вікнами коханої, а згодом запроваджена в оперній та камерній вокальній музиці (М.Глінка, В.А.Моцарт, Ж.Бізе, Г.Доніцетті, Д.Россіні, Ф.Шуберт та ін.). 2. Сольна інструментальна п’єса, що відтворює риси вокальної С. (А.Аренський, А.Дворжак, Ф.Мендельсон-Бартольді та ін.) 3. Циклічний твір для інструментального ансамблю, подібний до дивертисменту, ноктюрну і касації (М.Гайдн, В.А.Моцарт, Л.В.Бетховен, Й.Брамс, Я.Сібеліус, П.Чайковський та ін.) 4. Твір для співу з інструментальним, частіше оркестровим супроводом на честь урочистих придворних подій (дня народження, іменин, весілля коронованої особи), створені на алегоричні тексти чи сюжети (Г.Ф.Гендель, Х.В.Глюк та ін.).
- СЕРІЙНА МУЗИКА
- - музика, створена на ґрунті серійної техніки.С.м. не передбачає використання певної гармонічної системи, якуобирає композитор разом з серією. До прикладів С.м. належать твори А.Бабаджаняна, А.Берга, П.Булеза, А.Веберна, Л.Грабовського, Л.Ноно, В.Сильверстова, А.Шенберга, А.Шнітке та ін.
- СЕРІЙНА ТЕХНІКА
- , серійність - композиторська техніка, яка використовує серію з метою створення музичного твору. Тканина такого твору складається з поєднання серійних рядів, які автор обираєіз загальної кількості (48) за ознакою їх взаємодії. Обраний серійний ряд може бути викладеним горизонтально (як мелодія), вертикально (як акорд) або водночас горизонтально і вертикально. Використання С.т. дозволяє автору виявляти творчість у реалізації образного задуму, ритмічних структур, фактурних форм, побудові гармонічної вертикалі, характері розвитку, тембрових комплексах, композиції частин і всього твору тощо. Поширення принципів С.т. на всі параметри музики (тривалість, регістр, висоту, артикуляцію, тембр, ритм, агогіку тощо) зветься тотальною С.т., яка веде до алеаторики.
- СЕРІЯ
- , ряд (від. лат. series - ряд) - група з 12 звуків хроматичної гами (повна С.) або 10, 8, 5, 4 звуків (мікро С.), яка є комплексом інтервалів з чітко визначеним порядком послідовності звуків. Принцип С. -це відмова від ладових тяжінь, рівноправність всіх звуків, повернення до початкового звуку після використання всіх тонів. С. в додекафонії має чотири форми (модуси): основну (приму), зворотну (ракоходну), інверсію, зворотну (ракоходну) інверсію. Кожну з них можна викладати, починаючи від будь-якого звуку. Загальна кількість форм (модусів) - 48, усі вони рівнозначні; загалом в темперованому строї може бути 479 001 600 різних за інтервалікою серій. С., яка утворена з кількох звуків повної С., називається субсерією.
- СЕРПЕНТ
- (від фр. serpent - змія) - духовий мундштучний музичний інструмент з вигнутим змієподібним стволом, 6 ігровими отворами та металевим мундштуком. Звукоряд діатонічний, діапазон понад 2октави, звук сильний, грубий, інтонаційно нестійкий. Застосовувався в оркестрі, в ХІХ ст. вийшов з вжитку.
- СЕРФ
- (англ. surf) - суто американський стильовий напрямок рок-музики, який виник на початку 1960 років і присвячується 'солодким' темам - морю, дівчатам та гарному настрою, що дає підстави декому вважати С. поп-музикою.
- СЕРЦЕ
- - див. Дзвін.
- СИБИЗГИ
- - казахський народний духовий інструмент, подібний до поздовжньої флейти.
- СИГНАЛЬНА МУЗИКА
- - музика вжиткового призначення у військовій справі та цивільному побуті - військові, мисливські, пастуші, поштові, залізничні, геральдичні, оповісницькі сигнали, а також марші спеціального призначення і т.д.
- СИЛА ЗВУКУ
- - акустичний критерій визначення кількості енергії джерела звуку - вібратора (голосових складок, струни, мембрани тощо), яка вимірюється звуковим тиском на одиницю площини - кількістю ват на квадратний метр (вт/м2) або однією мільйонною вата - мікроватах на квадратний метр (мквт/ м2). Сила голосу під час мовлення становить близько 10 мквт, під час співу - від 100 (на ppp) до 100 тис мквт (на fff у голосів виняткової сили), у ракетного двигуна - до 100 мільярдів мквт. З метою спрощення вимірювання сили звуку акустика використовує одиницю 'ваги' звукового тиску - децибел (дб), яка означає, у скільки разів рівень тиску певного звуку більше найслабшого, який може почути людина. Це ж стосується і звуку всіх музичних інструментів, який також вимірюється в дб. Гучність, як здатність сприймати силу звуку, також має спеціальну одиницю виміру - фон, розмір якої співпадає тільки з силою звуку частотою 1000 гц. Для практичного визначення сили і гучності звуку створено прилади - шумоміри, які мають дві шкали: децибел, яка показує силу звукового тиску, і фонів, де вимірюється рівень гучності.
- СИЛЬНА ДОЛЯ
- - доля такту, на яку припадає акцент (див. Доля).
- СИМД
- - осетинський народний танець. Музичний розмір 4/4, 2/4.Темп повільний. Виконується в супроводі гармоні.
- СИМЕТРИЧНІ ЛАДИ
- - лади модального типу, де звукоряди утворено внаслідок поділу 12 півтонів октави на різну кількість (2, 3, 4, 6) однакових (симетричних) частин . Залежно від центрального елементу(ЦЕ) існує чотири основні типи С.л.: І - цілотоновий (ЦЕ - цілотонове шестизвуччя - 12:6); ІІ - зменшений або малотерцевий (ЦЕ - зменшений септакорд - 12:4); ІІІ - збільшений або великотерцевий (ЦЕ - збільшений тризвук - 12:3); ІV - тритоновий або двічи-лад (ЦЕ -тритон – 12 : 2). На відміну від натуральних ладів С.л. мають штучний характер і виникають лише в умовах темперації.
- СИМУЛЬТАННІСТЬ
- (від фр. simultane - одночасний) - здатність мислення синтезувати багатопредметні ситуації (напр., у виконанніоперних партій), що виникають одночасно, здійснювати кілька логічних операцій, спрямованих на розв’язання складних мистецьких завдань з багатьма невідомими - творчий пошук композитора, диригента та інші, які потребують С. мислення.
- СИМФОДЖАЗ
- - 1. Концертний сплав популярно – розважальної й танцювальної симфонічної музики з джазовими виконавськими елементами. Разом з диксилендом та чикагським джазом С. значною мірою підготував виникнення свінгового біг-бенду. Поняття С. запровадив в 1920-х роках П.Уайтмен, який також ініціював створення і перше виконання 'Рапсодії в стилі блюз' Д.Гершвіна, яка є зразком органічного сполучення джазу і симфонічної музики. 2. Специфічний склад оркестру, де інструменти класичного симфонічного оркестру (напр., струнні) поєднані з джазовими (напр., саксофонами) інструментами. Репертуар С. складали концертні обробки модних шлягерів, танцювальна музика, інструментальні переклади оперних арій та фрагментів симфонічних творів.
- СИМФОНІЄТА
(іт. simfonietta - зменшення від гр. symphonia) - невелика симфонія, призначена для меншого складу музикантів. ЖанрС. поширився в ХХ ст. (Б.Бріттен, Е.Кшенек, Д.Мійо, М.М’ясковський, С.Прокоф’єв, М.Регер, П.Хіндеміт, В Шебалін, Л.Яначек та ін.
Update Required To play the media you will need to either update your browser to a recent version or update your Flash plugin.- СИМФОНІЗМ
- - 1. Музично - естетична категорія, яка характеризує метод музичної композиції, що виходить з необхідності всебічного розкриття художнього задуму в процесі руху, розвитку, змінювання і конфліктів музичного образу та зумовлений мисленням, характером і драматургією віддзеркалення дійсності в музиці. Цей термін запропонував і запровадив Б.Асаф’єв. 2. Творчість в галузі симфонічної музики.
- СИМФОНІЧНА КАРТИНА
- - одночастинний симфонічний твір, програма якого має зображальний або описовий характер і характеризується довільною, частіше варіаційною формою, споглядальністю або повільною розповідністю, буянням образотворчих деталей. До С.к. належать 'В середній Азії' О.Бородина, 'Запорожці' Р.Глієра, 'Садко' М.Римського-Корсакова' та ін.
- СИМФОНІЧНА МУЗИКА
- - музика, започаткована появою жанру симфонії і призначена для виконання симфонічним оркестром. Дожанрів С.м. належать симфонієта, симфонічна сюїта, симфонічна поема, симфонічна картина, симфонічна фантазія, рапсодія, увертюра, концерт.
- СИМФОНІЧНА ПОЕМА
- - великий симфонічний твір, де в музичних образах втілений конкретний сюжет, поетична або філософська ідея (напр.,'Фатум' П.Чайковського, 'Моя батьківщина' Б.Сметани, 'Каменярі' С.Людкевича та ін.). Жанр С.п. започаткований Ф.Лістом і розвинений К.Сен-Сансом, С.Франком, Р.Штраусом, Я.Сібеліусом, А.Дворжаком, М.Регером, О.Респігі, О.Скрябіним, А.Шенбергом, Р. Глієром, Б.Лятошинським, О.Тактакішвілі, К.Караєвим та іншими.
- СИМФОНІЧНА ФАНТАЗІЯ
- - симфонічний твір, створений з домінуванням елементів фантастики, буянням художньої уяви, довільним розвитком, яскравими контрастами, поєднанням різноманітних принципів формоутворення. С.ф. звичайно є одночастинним програмовим твором, що спирається на розробку народних пісенно-танцювальних тем. Прикладами С.ф. є 'Ніч на Лисій горі' М.Мусоргського, 'Франческа да Риміні' П.Чайковського, 'Іспанське капричіо' М.Римського-Корсакова, 'Фантазія на теми Рябініна' А.Аренського та інші.
- СИМФОНІЧНИЙ ОРКЕСТР
- - найбільш досконалий вид оркестру,до складу якого входять смичкові, дерев’яні та мідні духові, ударні та інші інструменти. С. о. бере участь у виконанні симфоній, опер, балетів та інших творів, написаних для нього. Сучасний С. о. є результатом тривалого історичного розвитку симфонічної музикита необхідного для її виконання музичного інструментарію. С.о. сформувався наприкінці XVIII ст. в творчій практиці Й.Гайдна. В подальшому склад С.о. зростав, збагачувалась його звукова палітра. Значну роль в становленні сучасного С.о. відіграла творчість композиторів Г.Берліоза, К.Дебюссі, Б.Бартока, Г.Малера, М.Равеля, М.Регера, П.Хіндеміта, А.Шенберга, Р.Штрауса, І.Стравінського, О.Скрябіна, М.Римського - Корсакова, С.Людкевича, Б.Лятошинського, С.Прокоф’єва, А.Хачатуряна та ін. Незважаючи на те, що складС.о. загалом склався, його подальший розвиток відбувається переважно за рахунок введення нових інструментів (напр., електронних).
- СИМФОНІЯ
- (гр. symphjnia - cпівзвучність, благозвучне поєднаннятонів) - 1. Провідний жанр оркестрової музики, який сформувався в XVIII ст. на основі оркестрової сюїти, концерту, тріо-сонати, увертюри та інших жанрів. 2. Великий твір для симфонічного оркеструв формі сонатного циклу. С., як правило, складається з чотирьох частин, проте є С. з більшою або меншою їх кількістю. Класичний тип С. створили Й.Гайдн, В.А.Моцарт, Л.В.Бетховен, видатними авторами С. були Г.Берліоз, Й.Брамс, Ф.Ліст, Ф.Шуберт, А.Брукнер, Г.Малер, О.Бородін, П.Чайковський, С.Танєєв, С.Рахманінов,О.Скрябін, Н.М’ясковський, С.Прокоф’єв, Л.Ревуцький, Д.Шостакович, Б.Лятошинський, Я.Іванов, Г.Канчелі, А. Штогаренко, А.Хачатурян та ін. 3. В XVIII ст. С. називалась вступна частина сюїти, а також оркестровий вступ до опери.
- СИНАПС
- (від гр. synapsis - з’єднання) - спеціалізоване утворення, задопомогою яких нервові клітини пов’язані одна з одною, передаючизбудження від нейрона до іншого нейрона або до певних органів. Надії С. побудовані процеси фонації, диригування, гри на музичних інструментах тощо.
- СИНГЛ
- (англ. single - пісня) - невелика музична платівка на 45 обертів з записом однієї або двох пісень. З 1980 року розпочався випуск платівок звичайного розміру.
- СИНГЛ НОУТ
- (англ. single note - самотня нота) - широко розповсюджений в практиці сучасного джазу спосіб гри на фортепіано без використання в партії правої руки акордової техніки. Цей спосіб запровадив в 1920-x роках піаніст Е.Хайнс, прагнучи відтворити на фортепіано фразування Л.Армстронга на трубі, чергуючи одноголосні імпровізації з октавними тремоло. С.н. поширений серед піаністів сучасного джазу, а також у виконавців на гітарі та деяких інших багатоголосних інструментах.
- СИНЕСТЕЗІЯ
- (від гр. synaisthesis - одночасне відчуття) - феномен сприйняття, що полягає у взаємодії аналізаторів. Збудження, якевиникло, наприклад, у слуховому аналізаторі під впливом виникнення адекватного подразника ірадіює в голосовий аналізатор,звідки на голосові складки надходять коливання відповідної частоти. Яскравим виявом С. є так званий кольоровий слух, або звукові уявлення, що виникають під час сприйняття кольорів і спирається на синопсію.
- СИНКОПА
- (від гр. synkope - скорочення) - зміщення акценту з сильної (або відносно сильної) долі такту на слабку. Суть С. - створення суперечності між реальними акцентами і метричною нормою, а також дисонансу, який вимагає 'розв’язання', тобто повернення до звичного акцентування.
- СИНОПСІЯ
- (від гр. syn - разом і opsis - погляд) - загальна назва зорово-слухових асоціацій, які ґрунтуються на емоційно-смисловому оцінюванні тембрів і тональностей. Зв’язок між звуком і світлом, що впливає на процес створення і сприймання музики, були відомі ще в Давній Індії та Китаї. Деякі музиканти (М.Римський-Корсаков, О.Скрябін) були здатні до конкретно - кольорових відчуттів різних тональностей, акордів, тембрів, і навпаки, звукових відчуттів від кольорових барв. Ця здатність набула втілення в створенні творів, де кольоровому світлу надавалась роль повноцінного музично-творчого компоненту (див. Світломузика).
- СИНТЕЗАТОР
(від гр. synthesis - з’єднання) - 1. Електронно - акустичний пристрій для видобування гармонічних електричних коливань з потрібними частотами шляхом лінійного перетворення вихідних тонів основних генераторів. С. є основою більшості електромузичних інструментів. 2. Електромузичний клавішний інструмент, де електронні можливості С.(1) дозволяють конструювати звуки різної висоти. сили, тембрів і регістрів, імітувати людські голоси, інструменти сучасного оркестру, а також створювати принципово нові, досі невідомі музичні барви. Винайдений в 1964 році Р.Мугом.
- СИТАР
- - індійський струнний щипковий інструмент з родини лютневих, що має корпус з гарбуза, 7 основних і 13 резонансних струн. На С. грають сидячи, наспівний звук видобувають плектром (мізрабом). Застосовується як сольний та ансамблевий інструмент.
- СИЦЗЮЙ
- - китайська музична драма, яка виникла в ХІІ ст.
- СИЦИЛІАНА
- (іт. siciliana - сіцілійська) - 1.Старовинний пасторальний італійський танець. Музичний розмір 6/8, 9/8, 12/8. Темп помірний.2. Вокальна або інструментальна п’єса, яка походить від С. (1). Характерними рисами С. є мінорний лад, пунктирний ритм, наспівність,тричастинна побудова da capo, відсутність стакато. С. набула поширення з XVI cт. в творчості А.Скарлатті, Г.Генделя, Й.С.Баха, пізніше - в операх Г.Доніцетті, Д.Верді, П.Масканьї та ін.
- СІ
- (si) - одна з складових назв звуків, те ж, що H або h.
- СІ МАЖОР
- - мажорна тональність, тонікою якої є нота сі (те саме,що H-dur); має 5 дієзів біля ключа (фа-, до-, соль-, ре-, ля-дієз)
- СІ МІНОР
- - мінорна тональність, тонікою якої є нота сі (те саме,що h-moll); має два дієзи біля ключа (фа-, до-дієз).
- СІ-БЕМОЛЬ
- - 1. Одна з складових назв звуків, те ж, що B або b.2. Стрій транспонуючих інструментів (іn B), які звучать: а) на тоннижче записаного (кларнет, корнет, туба); б) на сім тонів - великунону- нижче записаного (бас-кларнет; духові інструменти - тенор ібаритон).
- СІ-БЕМОЛЬ МАЖОР
- - мажорна тональність, тонікою якої є сі-бемоль (те саме, що В-dur); має два бемолі біля ключа (сі-, мі-бемоль).
- СІ-БЕМОЛЬ МІНОР
- - мінорна тональність, тонікою якої є сі-бемоль (те саме, що b-moll); має 5 бемолів біля ключа (сі-, мі-, ля-,ре-, соль-бемоль).
- СІРИНКС
- (грецьке) - 1. Давньогрецька одноствольна флейта з комишини або дерева. 2. Давньогрецька пастуша багатоствольна (від 5 до 15 трубок) флейта Пана.
- СІРТАКІ
- - сучасний масовий грецький танець на музику М.Теодоракіса. Музичний розмір - 4/4. Темп - спочатку помірний, з прискоренням до дуже швидкого і раптовим повернення до помірного.
- СІСТР
- - давньоєгипетське храмове брязкальце, рамка з ручкоюта 3 - 4 металевими стрижнями, які дзеленчали під час струшування.
- СКА
- (англ. skу - небо) - 1. Назва стилю популярної музики, який з’явився наприкінці 1950-х років на Ямайці внаслідок змішування елементів ритм-енд-блюзу і народної музики Ямайки. Оригінальність С. визначається рифовим звучанням духових інструментів і гітар, а також 'неохайним' ритмом, зокрема, акцентами на 2 і 4 долі метричного часу. Типовими для С. є життєрадісні екзотичні шлягери на теми кохання . З 1960 років С. відомий як блю-біт, що разом з мігрантами потрапив до Англії. Залишаючись протягом 1960 – 70-х років суто 'расовою', музика С. набула популярності на початку 1980-х років і спільно з фольклором інших етнічних меншин зусиллями манчестерської фірми '2-Тоун' домоглася успіху на світовому рівні.
- СКАЗИТЕЛЬ
- - виконавець та часто автор російських билин, епічних та історичних пісень, який удосконалює твори в процесі їх виконання. Видатними С. були І.Касьянов, Іван і Тимофій Рябініни, М.Кривополенова, Аграфена і Марфа Крюкови, В.Щегольонок та ін. Назва С. походить від мовленнєво-наспівної манери виконання.
- СКАЛЬД
- (ісл. skald - поет, співак) - ісландські та норвезькі поети ІХ - ХІІІ ст., які створювали пісні та виконували їх без супроводуабо в супроводі струнного інструменту.
- СКЕРЦИНО
- (іт. scerzino - маленький жарт) - невелике скерцо, якезвичайно створюється для фортепіано або іншого інструменту, щосолює (скрипка, віолончель тощо) в супроводі фортепіано. Зразки С. - у Р.Шумана ('Віденський карнавал'), М.Мусоргського ('Швачка') та ін.
- СКЕРЦО
- (іт. scherzo - жарт) - 1. В XVI - XVII ст. одноголосні та багатоголосні канцонети на тексти жартівливого, грайливого характеру. Приклади - у А.Брунеллі, Б.Маріні, К.Монтеверді. 2. З XVII - інструментальна п’єса, схожа на капричіо. 3. Частина інструментальної сюїти у Й.С.Баха. 4. Одна з частин (найчастіше третя) сонатно-симфонічного циклу, яка зайняла місце менуету, з’явившись в творах Й.Гайдна і ствердившись у Л.В.Бетховена. Для С. характерні швидкий темп, музичний розмір 3/4 або 3/8. 5. Самостійна музична п’єса у композиторів-романтиків Й.Брамса, Ф.Шопена, Ф.Шуберта, а також П.Дюка, І.Стравінського, П.Чайковського.
- СКЕТ
- (англ. scat) - техніка безтекстового (стильового) співу, запозичeна джазовими музикантами з афроамериканського фольклору і трансформована у віртуозну імпровізацію, де голос соліста дорівнюється музичному інструменту, виконуючи окремі фрази, слова тасловосполучення, які не мають будь-якого смислу. Іноді така вокальна манера, запроваджена Л.Армстронгом, зветься 'інструментальний спів'. С., зокрема, є характерним для стилю бі-боп.
- СКІФЛ
(англ. skiffle - поспіх, гаряча робота) - 1. Термін, який вживався стосовно негритянських оркестрів на початку ХХ ст. в Новому Орлеані та Чикаго, які використовували саморобні інструменти. С. також звались спазм-бенд або джег-бенд. 2. Поширена назва самодіяльних естрадних гуртів в Англії середини 1950-х років. Виконавці, не маючи можливості придбати справжні музичні інструменти, конструювали їх самостійно або використовували різні побутові предмети для видобування звуків - пральні дошки, дворучні пили, гребінці, відра тощо. Головне в музиці С. - ентузіазм і винахідливість, її визнаним лідером вважався Л.Донеган.
- СКЛАД МУЗИЧНИЙ
- - 1. Поняття, яке визначає специфіку розгортання голосів, логіку їх горизонтальної або вертикальної організації. Для одноголосся властивий монодичний С.м., для багатоголосся - поліфонічний або гомофонно-гармонічний. 2.Тип музичної фактури (поліфонічний, гомофонний, акордовий, підголосковий тощо) або мелодики (речитативний, кантиленний тощо).
- СКЛАДЕНІ ІНТЕРВАЛИ
- - інтервали ширші за октаву. С.і. можнарозглядати як суму октави і простого інтервалу. До С.і. належать:нона (октава + секунда); децима (октава + терція); ундецима (октава+кварта); дуодецима (октава + квінта); терцдецима (октава + секста);квартдецима (октава + септима); квінтдецима (октава + октава, подвоєна октава).
- СКЛАДНА ФУГА
- - див. Фуга.
- СКЛАДНИЙ КОНТРАПУНКТ
- - поліфонічне поєднання двох або кількох голосів, коли дозволено їх вертикальне або горизонтальнепереміщення. Сучасна теорія виділяє також особливі види С.к.: ракоходний, збільшувальний і зменшувальний.
- СКЛАДНІ ТАКТИ
- - такти, в яких є кілька акцентів, а найсильнішим є перший. С.т. слід розглядати як поєднання кількох простих тактів. За кількістю акцентів С.т. поділяються на двочастинні, три-частинні, чотиричастинні, а за структурою - на симетричні та несиметричні такти.
- СКЛАДНІ ФОРМИ
- - музичні форми, які складаються з двох, трьох і більше частин, співставлених за контрастом тематизму, фактури, тональності. Найбільш поширена тричастинна С.ф. -танці, марші, скерцо, пісні тощо. Принцип поєднання контрастних частин поширений в музиці ХХ ст., де контраст посилюється відмінністю темпу.
- СКЛАДОВІ НАЗВИ ЗВУКІВ
- - позначення звуків за допомогою складів. С.н. виникли в ХІ ст. і застосовуються поряд з буквеними: c, d, e, f, g, a, h - до, ре, мі, фа, соль, ля, сі. Для позначення звуку сі-бемоль застосовується буква b.
- СКЛЯНА ГАРМОНІКА
- - фрикційний інструмент, що складається з комплекту скляних стаканів, налитих водою до певного рівня, чи скляних півкуль, які змонтовані на горизонтальній металевій осі та обертаються за допомогою педалі. Торкаючись стаканів або півкуль вологими пальцями, виконавець видобуває звук різної висоти. Для С.г. музику писали В.А.Моцарт, Л.В.Бетховен, Я.Томашек. В ХІХ ст. С.г. витіснена челестою, дзвониками, фісгармонією та іншими інструментами.
- СКОМОРОХ
- - мандрівні народні музиканти, співаки, акробати часів Руси, які виступали на базарах. площах і т.д. Виступи С. відбувались в супроводі волинки, гудка, гуслів тощо.
- СКОРДАТУРА
- ( від іт. scordarе - розстроювати) - тимчасова зміназагальновживаного настроювання струнних музичних інструментів.Застосування С. полегшує виконання окремих акордів та інтервалів, змінювання діапазону, тембру і сили звука. С. рідко перебільшує 1 1/2 тони та використовується в сольних (Н.Паганіні) і оркестрових партіях (Г.Малер, Р.Штраус, М.де Фалья та ін.).
- СКОЧНА
- (від чеськ. skociti - стрибати) - чеський народний парний танець. Музичний розмір 6/8, інколи 2/4 або 3/4. Темп швидкий.
- СКРИПКА
(від стросл. скрипати, іт. violino) - струнний смичковийнайвищий за теситурою інструмент з скрипкової родини смичкових. Стрій струн - g, d1, a1, e2. Діапазон С. становить понад 4 октав. Довжина повної С. становить близько 600 мм, половинні, чверті, восьмі відповідно зменшуються. Звук С. видобувається смичком або щипком - піцикато. Походження С. точно не з’ясовано, хоча відомо, що в XIV ст. на теренах Білорусі, Польщі, України існували смичкові інструменти, які звались 'скрипиця', 'скрипіль' і мали ознаки С. Класичний тип С. склався в XV - XVI ст., коли у XVI - XІХ ст. працювали видатні скрипкові майстри Г.Дифопругар, І.Керліно, Д.Маджіні, Н.Аматі, А.Страдіварі, Д.Гварнері, Ж.Вільом, Я.Штайнер, І.Батов, А.Леман, П.Хилинський, К.Гурський та інші. Завдяки особливим виражальним можливостям та якостям звуку С. відіграє провідну роль в музичній практиці, зумовивши появу нових інструментальних жанрів - сольної скрипкової сонати і концерту. С. є основою симфонічного складу оркестрів (камерного та великого), струнного квартету та ансамблів іншого складу, а також появу видатних скрипалів - Н.Паганіні, Р.Крейцера, Г.Венявського, Е.Ізаї, І.Хандошкіна, Л.Шпора, П.Сарасате, Д.Ойстраха, Л.Когана, І.Менухіна, О.Криси, Б.Которовича та ін. Надзвичайного поширення С . набула як народний інструмент в багатьох країнах, зокрема, в Україні, де вона входить до складу 'троїстих музик'. До складу джазу С. увійшла між 1910 – 1920-ми роками.
- СКРИПКОВИЙ КЛЮЧ
- - один з ключів групи соль; означає, що нота соль першої октави (g1) знаходиться на другій лінійці нотного стану див. Ключ. (див. Додаток IІ).
- СКУДУЧЯЙ
- (лит.) - литовська багатоствольна флейта, подібна дофлейти Пана, що складається з двох дерев’яних або тростиннихстволів різної довжини та діаметру. Застосовується в ансамблях з 3 - 6 осіб, де кожний виконавець грає на 1 - 3 інструментах С.
- СЛАБКА ДОЛЯ
- - доля такту, на яку не припадає акцент (напр., 2 в дводольному, 2 і 3 в тридольному, 2 і 4 в чотиридольному). Підкреслює сильну та відносно сильну долю. Не маючи значення сильної долі С.Д. епізодично може бути наголошеною, що викликає появу синкопи. (див. Доля такту).
- СЛЕНДРО
- (індонез.) - одна з найбільш поширених в індонезійськіймузиці звукорядних систем (див. пелог). Утворений шляхом поділу октави на 5 однакових інтервалів (по 1 1/4 тони кожний). Висота кожного тону коливається залежно від настроювання гамелана. Має,як і пелог, три ладотональних модифікації.
- СЛОВНИКИ МУЗИЧНІ
- - див. Лексикографія музична.
- СЛОУФОКС
- (англ. slow- повільний і fox - фокстрот) - повільний фокстрот.
- СЛУХ
- - cкладна анатомо-фізіологічна система організму, його здатність сприймати і розрізняти звукові коливання за допомогою органу слуху. Людина здатна сприймати звукові коливання від 16 до 20 тис. герц (гц). 1. С. музичний - здатність до створення і виконання музики на основі сприймання елементів музичної мови (висоти, сили, тривалості, тембру), а також функціональних зв’язків між ними (ладового почуття, почуття ритму та різних видів слуху), аналізу співвідношення звуків, запам’ятовування та відтворення їх. 2. С. абсолютний - здатність пізнавати і відтворювати абсолютну висоту звуку без його порівняння з тим звуком, висота якого відома, що є показником особливих музичних здібностей. 3. С. відносний - здатність до сприймання, пізнавання та відтворення висоти звуку шляхом його співставлення з тим звуком, висота якого відома. 4. С. гармонічний - здатність сприймати й аналізувати багатоголосну музику, якість і характер зв’язків між звуками, їх консонантність і дисонантність. 5. С. інтонаційний - здатність відрізняти і відтворювати незначні інтонаційні відхилення в межах одного ступеня звукоряду. 6. С. внутрішній - здатність мисленнєво уявляти звучання музики (напр., за нотним записом або за пам’яттю), не відтворюючи її ніяким способом. 7. С. тембровий - здатність розрізняти темброве забарвлення голосів, музичних інструментів тощо. 8. С. вокальний - див. вокальний С. Всі види С. розвиваються в процесі музичної діяльності та вивчаються музичною акустикою і музичною психологією.
- СМИК
- - 1. Давньоруська назва смичкового музичного інструменту, яка згадується в пам’ятках письменності до XVI ст. 2. Старовиннаназва смичка в Руси.
- СМИЧКОВІ ІНСТРУМЕНТИ
- - музичні інструменти, на яких звук видобувають смичком. До С.і. належали віоли, ребек, фідель таінші, найяскравішими представниками С.і. є інструменти родинискрипкових - скрипка, альт, віолончель, контрабас, а також ряд народних інструментів (напр., гудок).
- СМИЧОК
- (від старосл. смикати) - пристрій для звуковидобуванняна струнних інструментах, тонка вигнута дерев’яна тростина з натягненим пучком волосся. Класичну конструкцію скрипкового С. запропонував Ф.Турт-молодший наприкінці XVIII ст. С. складається з круглої або восьмикутної тростини, слідка, головки - есика з пазом, виготовленої з фернамбукової деревини, яка поєднує легкість та міцність; колодочки з кільцем; смичкового гвинта з гайкою; клинців для фіксації пучка тонкого і круглого переважно білого кінського волосу в головці та колодочці; тростину біля колодочки обмотують срібною канітеллю. С. для альта, віолончелі, контрабаса відрізняються від скрипкового конструкцією, розміром та способом тримання. Натираючи С. каніфоллю, виконавець може видобувати звук на струнних смичкових інструментах.
- СОІНАРІ
- грузинський духовий музичний інструмент, подібний до флейти Пана. Складається з 6 трубок, розташованих за довжиною від центру до країв і настроєних за зменшеним та мажорним (або мажорним і мінорним чи двом зменшеним) тризвуках. Застосовується як сольний і ансамблевий інструмент у пастухів Гурії та Мінгрелії.
- СОЛЕЯ
- - в грецькій церкві місце, де знаходились півчі, в церквах стародавньої Руси була ліквідована і від неї залишились крилоси.
- СОЛІСТ
- (від лат. solus - один, єдиний) - 1. Виконавець музичного твору для одного голосу або інструменту. 2. Співак - виконавець самостійної партії в опері, ораторії, кантаті, ансамблі, хорі та іншихтворах з одночасним звучанням супроводу. 3. Інструменталіст - виконавець твору для одного інструменту (скрипки, фортепіано, труби,арфи, віолончелі тощо) з супроводом або без нього.
- СОЛО
- (іт. solo, від лат. solus - один, єдиний) - 1. Музичний твір дляодного виконавця з супроводом або без нього. 2. В симфонічних, хорових та інших великих творах - самостійна партія або епізод, який виконує соліст. 3. Самостійний виступ одного виконавця.
- СОЛЬ
- (sol) - 1. Одна з складових назв звуків, те саме, що G або g.2. Стрій транспонуючих інструментів (in G), який звучить на 2 1/2тони нижче, ніж записано (альтова флейта). 3. Назва ключа.
- СОЛЬ МАЖОР
- - мажорна тональність, тонікою якої є нота соль(те саме, що G-dur). Має один дієз біля ключа (фа-дієз).
- СОЛЬ МІНОР
- - мінорна тональність, тонікою якої є нота соль(те саме, що g-moll). Має два бемолі біля ключа (сі-, мі-бемоль).
- СОЛЬ-БЕМОЛЬ МАЖОР
- - мажорна тональність, тонікою якої єсоль-бемоль (те саме, що Ges-dur). Має шість бемолів біля ключа(сі-, мі-, ля-, ре-, соль-, до-бемоль). Енгармонічно дорівнює фа-дієзмажору. СОЛЬ-ДІЄЗ МІНОР - мінорна тональність, тонікою якої є соль-дієз (те саме, що gis-moll). Має 5 дієзів біля ключа (фа-, до-, соль-,ре-, ля-дієз).
- СОЛЬМІЗАЦІЯ
- (іт. solmisazione, від назв соль і мі) - перехід з одного умовного звукоряду в інший. 1. Система складових назв звуків, запропонована в ХІ ст. Гвідо д’Ареццо (ut, re, mi, fa, sol, la,si). 2. Спів з складовим називанням звуків: а) абсолютна С. - співз називанням нот (сольфеджіо): б) відносна С. - спів з називаннямумовних складів, які закріплюються за кожним ступенем звукоряду, незалежно від його абсолютної висоти. 3. Ритмічне називання нот без співу.
- СОЛЬФЕДЖІО
- (іт. solfeggio - від назв нот соль і фа) - 1. Навчальна вокально-хорова дисципліна, спрямована на розвиток музичного слуху. Курс С. складається з вокально-слухових вправ за нотами з вимовлянням складових назв звуків (сольфеджування), слухового аналізу музики та її запису за слухом (музичний диктант). 2. Те ж саме, що й абсолютна сольмізація. 3. Збірки вправ для одно-, дво-,багатоголосного сольфеджування та аналізу. 4. Спеціальні вокальні вправи для розвитку голосу з використанням назв звуків (див. Вокаліз).
- СОН
- (ісп. son) - 1. Загальна назва різних ритміко - мелодичних формул народної музики в країнах Центральної Америки та Карибського басейну. 2. Кубинська пісня, яка поєднує риси іспанського романсу з гострими синкопованими ритмами негритянської музики.
- СОНА
- , со на, хайді, лаба - китайський духовий язичковий інструмент з конічним стволом, 8 ігровими отворами та конічним розтрубом. Різновиди С. - велика (дасона) і мала (сяосона) застосовуються у ритуальних весільних та похоронних обрядах, а також в народних ансамблях і оркестрах як сольний та супроводжуючий інструмент.
- СОНАТА
- (іт. sonate, від sonare - звучати) - один з основних жанрів інструментальної музики. 1. З XVI cт. С. - твір, призначений для інструментального виконання на відміну від твору для вокального виконання - кантати. 2. З XVIII ст. - твір для одного або двох інструментів у формі сонатного циклу. Розквіту жанр С. досягнув утворчості Л.В.Бетховена, Ф.Ліста, Ф.Мендельсона-Бартольді, Е.Гріга, О.Скрябіна, С.Рахманінова, С.Прокоф’єва, Д.Шостаковича та інших.
- СОНАТИНА
- (іт. sonatina - невелика соната) - жанр інструментальної музики, похідний від сонати. Виникла наприкінці XVIII ст. як навчальний жанр (М.Клементі, Ф.Кулау, Д.Чимароза), що зумовило невеликі масштаби С., полегшену фактуру, простоту і незначний розвиток тематичного матеріалу. Високохудожні зразки С. створені В.А.Моцартом, Л.В.Бетховеном, М.Равелем та ін.
- СОНАТНА ФОРМА
- , сонатне алегро - музична форма, що ґрунтується на розвитку двох контрастних тем у різних тональностях. С.ф властиві безперервність та інтенсивність розвитку, гострота тематичних контрастів з наступним зближенням і узагальненням тем.Основні розділи С.ф. - експозиція, де здійснюється виклад та початковий розвиток основної теми, вводиться нестійка зв’язкова партія, викладається побічна партія в домінантовій тональності; розробка, що складається з вступу, розвитку основного матеріалу та підготовки репризи, де побічна партія транспонується в основну тональність, а також кода. С.ф. звичайно є першою частиною сонатної циклічної форми - симфонії, сонати, квартету. Класичний тип С.ф. сформувався в творчості Й.Гайдна і В.А.Моцарта, найвищого рівня досягнувши в музиці Л.В.Бетховена. В ХХ ст. С.ф. зберегла своєзначення і збагатилась новими знахідками в творчості Д.Шостаковича, Б.Лятошинського, Л.Ревуцького та інших композиторів.
- СОНАТНЕ АЛЕГРО
- - перша частина сонатного циклу, яка виконується в темпі алегро ( див. Сонатна форма).
- СОНАТНИЙ ЦИКЛ
- , сонатна циклічна форма - така форма музичного твору, яка складається з трьох або чотирьох частин, деперша викладається в сонатній формі. Тричастинний С.ц. притаманний концерту і складається з сонатного алегро, повільної середньої частини і фіналу. Чотиричастинний С.ц. характерний для симфонії, сонати, тріо, квартетів та інших сонатно - симфонічних циклів і має таку побудову: І частина - сонатна форма або сонатне алегро; ІІ частина - анданте або адажіо (в ній застосовується складна тричастинна форма, варіації та ін.); ІІІ частина - менует або скерцо, складна тричастинна форма; ІV частина - фінал - сонатна форма, рондо і т.д. В С.ц. зустрічається перестановка середніх частин: ІІ частина - скерцо, ІІІ частина - анданте.
- СОНГ
- , зонг (англ. song - пісня) - 1. Злободенна сатирична пісня чи балада в англійських або німецьких комічних операх (Б.Брехт, К.Вейль), оглядах, музичних виставах тощо. 2. Назва пісні, яка застосовується в поп-музиці, музиці року, зонг-опері тощо.
- СОНОР
- (від лат. sonorus - дзвінкий, звучний, шумний) - основна категорія гармонічної вертикалі в соноризмі, сполучення звуків, яке сприймається як єдине звукове забарвлення, де окремі звуки та інтервали не сприймаються окремо.
- СОНОРИЗМ
- , сонорика, сонорна техніка - сучасний метод композиції, що оперує темброво яскравими звучаннями - сонорами, які неможливо висотно диференціювати. В С. можливо виділення трьох ступенів: колористики, де можна розрізняти тони барвистих звучностей (напр., дзвонові гармонії С.Рахманінова); сонорики, де за яскравого відчуття барвистого звучання відрізняється незначна частина тонів (напр., 'Звуки ночі' Б.Бартока); сонористики - музики темброзвучностей без певної висоти і ефекту тоновості, які сприймаються як цілісності, що не підлягають поділу на тонові частини барвних блоків (напр.,'Трен' К.Пендерецького). Максимальний ефект від застосування сонорних звучань виникає внаслідок їх поєднання з іншими формами організації музики. Трактування С. може відображати особливості народно - пісенного матеріалу, який набуває в умовах С. особливо яскравого втілення (С.Губайдуліна, Г.Канчелі, Е.Тамберг, Ю.Юозапайтис та ін.).
- СОПА
- (від іт. Zoppa - кульгавий) - 1. Народний італійський танець з характерним синкопованим ритмом, що нагадує ритм жиги. 2. Позначення синкопованого ритму, яке застосовувалось в Італії XVII ст.(див. Ломбардський ритм).
- СОПІЛКА
- - народний духовий інструмент типу поздовжньої флейти, виготовлений з деревини. На стволі довжиною 360-400 мм розташовано 5 - 6 ігрових отворів. Діапазон b - a1. Застосовується в оркестрах народних інструментів. Поширена в Україні, де чернігівський майстер Л.Шльончик розробив родину С. В Росії подібний інструмент зветься сопель, в Бєлaрусі - дудка.
- СОПРАНІСТИ
- - 1. Співаки - кастрати, які входили до складу хорів католицької церкви (XVI - XVIII ст.), де виконували партії сопрано.2. Співаки-кастрати, виконавці провідних сопранових жіночих партій в операх XVIII - початку XIX ст. (див. Кастрати-співаки).
- СОПРАНО
- (іт.soprano - верхній, вищий) - 1.Найвищий жіночий голос.Діапазон від с1 до с3 (інколи до b3). Ноти записуються в скрипковому ключі. Існують колоратурні, лирико-колоратурні, ліричні, лірико-драматичні, драматичні С., які відрізняються силою звуку та тембром, а інколи такі С., володарки яких спроможні виконуватибудь-яку сопранову (рідко мецо-сопранову) партію (напр., М.Каллас).2. В навчальному курсі гармонії - назва верхнього (першого) голосу.3. Партія в хорі або вокальному ансамблі, яка складається з високих дитячих або жіночих голосів. 4. Високі за регістром різновиди окремих музичних інструментів (сопранова труба, сопрановий саксофон та ін.).
- СОПРАНОВИЙ КЛЮЧ
- - один з ключів групи до, який означає, що нота до першої октави (с1) знаходиться на першій лінійці нотного стану (див. Ключ).
- СОРТСИКО
- (баск. zortzico) - баскський народний танець-пісня в розмірі 5/8 з незмінною послідовністю 3+2. Ритми С. використовували І.Альбеніс, П.Сарасате, М.Равель та ін.
- СОСТЕНУТО
- (іт. sostenuto - витриманий, стриманий, зосереджений)- виконавське позначення, яке означає витримування звуків на одному рівні гучності за помірного темпу.
- СОТІЄ
- ( від фр. sautiller - підстрибувати) - штрих гри на смичковихінструментах, який виконується дрібними рухами одним місцем смичка (близько його середини) в швидкому темпі та за невеликоїсили звуку.
- СОУЛ
- (англ. soul - душа) - вокальна джазова форма, що розвинулась з культової музики американських негрів (госпел), запозичивши багато елементів ритм енд блюзу. Інколи С. називають негритянську музику, пов’язану з блюзовою традицією.
- СОУЛ-ДЖАЗ
- (англ. soul - душа і jazz - джаз) - диференційована форма хард-бопу, яка започаткована наприкінці 1950-х років від виконавського стилю фанки та віддзеркалює деякі елементи традицій блюзу і культової музики афро-американських негрів.
- СОУЛ-РОК
- (англ. soul - душа і rock - рок) - напрямок рок - музики, сплав блюзу і біту. Ритм С.р. джазово акцентований, з сильним африканським впливом. У С.р. широко використовуються струнні та духові інструменти, ансамблевий і хоровий спів, проте не є обов’язковими електроінструменти.
- СОУСЄДКА
- (чеськ. sousedska - сусідка) - чеський народний танець - коло. Музичний розмір 3/4, темп помірний.
- СОФТ-РОК
- (англ. soft - м’який, ніжний і rock - рок) - узагальнений термін, пов’язаний з мелодичними і ліричними піснями в музиці року, антипод хард-року. Характер наспівних мелодій С.р., поряд з важким бітом, пом’якшує характер танців під цю музику, а зміст С.р. наближує його до пісні-балади, де тексти мають любовне спрямування.
- СОЦІОЛОГІЯ МУЗИКИ
- , музична соціологія (від лат. societa-суспільство, гр. logos - слово і музика) - наука про взаємозв’язок, взаємовплив та взаємодію суспільства і музики, а також вплив конкретних форм її побутування на музичну творчість, виконавство, слухання, сприйняття і сприймання музики. Теоретична С.м. вивчає загальні закономірності взаємодії суспільства і музики, типологію музичних культур. Емпірична С.м. досліджує стан музичного навчання і життя, форми музичного побуту суспільства, види музичної діяльності і навчання, формування музикальних інтересів, потреб, ідеалів, досвіду, смаків, організує і аналізує опитування слухачів та виконавців тощо, що створює фактологічну основу для розробки питань теоретичної С.м. , визначення шляхів та перспектив розвитку музичної культури, прогнозування її процесів.
- СПАЗМ-БЕНД
(англ. spasm band) - оркестр, що складається з примітивних музичних інструментів (джаг, казу, уошборд, саморобні гітари, барабани тощо). С.б. набув поширення у бідняцьких кварталах США та Англії на початку ХХ ст. (див. Скіфл).
- СПЕЙС-РОК
- (англ. space - проміжок і rock - рок) - специфічний напрямок електронної музики 1970-х років, наближене до музики року, зокрема, прогресив-року. Характерними рисами С.р. є споглядальність, ускладненість композицій, особлива роль тембрів, ілюстративно-холодне звучання електронних інструментів, використання фольклорних мотивів або обробок класичних музичних творів, а також трансформованого звучання людського голосу.
- СПІВ
- , вокальне мистецтво - виконання музики за допомогою голосу, мистецтво передавання засобами співацького голосу художнього змісту музичного твору. Спів може бути сольним, ансамблевим (дует, тріо, квартет, квінтет і т.д.), хоровим, з супроводом або без нього. За психофізіологічною та виконавською природою С. поділяється на три види - народний, академічний та естрадний. Народний С. спирається на народнопісенні та виконавські традиції певних географічних регіонів, передаючись від покоління до покоління як усна традиція. Академічний або класичний спів має певну штучність звуковидобування і поділяється на три основні стилі: кантиленний, наспівний, коли звук ллється плавно, злитно, без переривання звучання; декламаційний, наближений до інтонацій мовлення; колоратурний, наближений до кантиленного, але збагачений віртуозними прикрасами, пасажами, фіоритурами тощо. Для оволодіння такими стилями С. необхідні не тільки музичні здібності та наявність перспективних вокальних даних, але й спеціальне співацьке навчання – т.з. постановку голосу, яка передбачає набуття уміння природно поєднувати у співі вокальне і мовленнєве начала. Сучасний естрадний С., що передбачає якнайширше використання підсилювальних пристроїв (мікрофону) відкидає необхідність академічного вокального навчання, спираючись переважно на побутову манеру вокалізації, коли голосовий апарат функціонує близько до мовлення на центральній ділянці діапазону, криком або хрипом компенсуючи акустично збіднені верхню та нижню ділянки діапазону. Щоправда, останнім часом з’явились викладачі естрадного вокалу, проте масових успіхів вони поки не здобули, і естрадні співаки в разі необхідності видобувати високі звуки застосовують звичайний крик або звертаються до назалізованої манери звуковидобування. С. 'мікрофонних' солістів бідний на такі важливі акустичні якості, як висока співацька форманта, польотність, опора, сила, кантилена тощо. При цьому слід враховувати, що естрадні виконавці вважають мікрофон органічною частиною голосового апарату, без якої С. просто неможливий і не можуть співати навіть 'не надто високо, не сильно, не тривало і не часто'(Р.Юссон), а виконавці народного і академічного спрямування використовують як допоміжний засіб для виступу просто неба, на стадіонах, в палацах спорту та ін.
- СПІВАЦЬКА ПОСТАВА
- - положення тіла, яке приймає співак перед початком співу. С.п. є елементом співацької установки.
- СПІВАЦЬКА УСТАНОВКА
- - див. Установка співацька.
- СПІВЗВУЧЧЯ
- - одночасне звучання кількох звуків. Основні видиС.: а) унісон - одночасне звучання кількох звуків однієї висоти; б) інтервал - одночасне звучання двох звуків різної висоти; в) акорд -одночасне звучання трьох або більше звуків різної висоти.
- СПІВСТАВЛЕННЯ ТОНАЛЬНОСТЕЙ
- - див. Модуляція.
- СПІД-МЕТАЛ
- (англ. speed - швидкість i metal) - прискорений, підсилений різновид хеві-метал з специфічними стандартами звуку і ритму, 'швидкісний метал'.
- СПІКАТО
- (іт. spiccato - відривати, відокремлювати) - штрих, який застосовується для гри на смичкових інструментах і виконуєтьсяподібним до кидання рухом смичка на струну для видобування кожного окремого звуку.
- СПІЛКУВАННЯ
- - суб’єкт - суб’єктні стосунки людей з метою обміну думками, почуттями, переживаннями, звичками, способами поведінки, інформацією, а також задоволення потреби особистості в співчутті, підтримці, солідарності, дружбі, належності та ін. С. є необхідною умовою формування, існування, розвитку та змінювання особистості.
- СПІЛЬНИЙ АКОРД
- - акорд, який зустрічається на різних ступенях двох (інколи більше) тональностей.
- СПІНЕТ
- (від лат.spinа - шип, колючка) - струнний щипковий інструмент, різновид клавесину. Має невеликий крилоподібний або трапецієподібний корпус, 1 мануал, струни для забезпечення діапазону від 2 до 4 октав.
- СПІРІЧУЕЛС
- , спірічуел (англ. spiritual - духовний) - духовні пісні американських негрів, які поєднують елементи африканських виконавських традицій (колективна імпровізація, характерна ритміка, глісандові звучання, екстатичність та ін.), біблейські образи, думки протесту, елементи гумору та стилістичні риси хорових гімнів і балад англійських переселенців. Композитори використовували мелодії і склад С. (Д.Гершвін, Ф.Діліус, Д.Пауел та ін.). Серед відомих виконавців С. - М.Андерсон, М.Добс, П.Робсон та інші.
- СПОРІДНЕНІСТЬ ТОНАЛЬНОСТЕЙ
- - співвідношення двох тональностей, яке визначається кількістю і значенням спільних акордів(тобто тих, що складають звуки, спільні для обох тональностей).В мажоро-мінорній системі ладів С.т. має три ступеня: перший - тональності, де тонічні тризвуки належать до спільних акордів. Кожна тональність має шість тональностей першого ступеня спорідненості (дві - того ж ладу і чотири - протилежного; напр., для C-dur- G-dur, F-dur; d-moll, e-moll, a-moll, f-moll; для c-moll - g-moll, f-moll;Es-dur, As-dur, B-dur, G-dur); другий - тональності, в яких є хоча б один спільний тризвук (крім тонічного). Кожна тональність має 11 тональностей другого ступеня спорідненості ( вісім - того ж ладу ітри - протилежного; напр., для C-dur - B-dur, D-dur, Es-dur, As-dur,Des-dur, A-dur, E-dur, H-dur; g-moll, h-moll, b-moll); третій - тональності, де немає жодного спільного тризвуку. Кожна тональність має поять тональностей третього ступеня спорідненості (одну - того жладу і чотири - протилежного; напр., для C-dur - Fis-dur; fis-moll, cis-moll, gis-moll, dis-moll; для c-moll - fis-moll; Fis-dur, H-dur, E-dur,A-dur).
- СПОСІБ ДІЙ
- - система дій, необхідних для розв’язання навчально-виховних завдань, операційний бік діяльності. С.д. є обов’язковою умовою організації музичного навчання, де можна виділити триосновні елементи - орієнтувальний, виконавчий і контрольний.
- СПОСТЕРЕЖЛИВІСТЬ
- - риса особистості, яка полягає в спрямування її сприймання на певне музичне явище - вокальне, інструментальне, оркестрове, хорове тощо. С. формується в процесі музичного навчання та виховання.
- СПРИЙМАННЯ МУЗИЧНЕ
- - специфічний вид духовно-практичноїдіяльності, який не обмежується актом сприйняття (перцепції), послідовно включаючи найвищий рівень осягнення виражально - смислового змісту музики і водночас реалізуючись у формі почуттів, асоціативному мисленні, тобто є синтетичною психофізіологічноюдіяльністю, яка піддається формуванню та розвитку в перебігу процесі опанування педагогіки С.м
- СПРИЙНЯТЛИВІСТЬ
- - індивідуальна характеристика здатності учня-музиканта до засвоєння специфічних умінь, навичок та знань, оперативність процесу навчання, самостійність, гнучкість, швидкістьвключення в темп і обсяг навчальної діяльності, глибина і свідомість виконання спеціальних завдань. С. відіграє велику роль в процесі індивідуального музичного навчання, але особливого значення воно набуває під час співацького навчання, оскільки в особі учня-вокаліста одночасно поєднуються інструмент (голос), що вимагає всебічного настроювання, і музикант - виконавець.
- СПРИЙНЯТТЯ МУЗИКИ
- , перцепція - психофізіологічний акт відображення звукової інформації на ґрунті аперцепції, як попереднього досвіду людини, під час безпосереднього слухання музичного твору. Завдяки опорі на зв’язки відповідних центрів кори головного мозку, утворені під впливом акустичних подразників, С. забезпечує створення цілісного музичного образу. С. властиві індивідуальні особливості щодо точності, яскравості, інтенсивності, швидкості та повноти відображення звукових, почуттєво - образних, емоційних та раціональних компонентів.
- СРИНГ
- - вірменська поздовжня флейта з деревини, тростини або металу. Має 7 - 8 ігрових отворів, діатонічний звукоряд, діапазон понад 2 октави. Тембр оксамитовий, м’який. Застосовується як пастуший сольний та ансамблевий інструмент.
- СТАБАТ МАТЕР
- (лат. Stabat mater dolorosa - стояла мати скорботна) - одна з середньовікових секвенцій, гімн католицького церковного обіходу. З XV ст. на текст С.м. створювали численні концертні твори Ж.Депре, О.Лассо, Д.Палестрина, Д.Перголезі, пізніше - Й.Гайдн, В.А.Моцарт, Ф.Шуберт, Д.Россіні, Ф.Ліст, Д.Верді, А.Дворжак, О.Сєров та ін. В ХХ ст. С.м. створили К.Шимановський, К.Пендерецький, Ф.Пуленк та ін.
- СТАБУЛЕ
- - латиська свисткова флейта, виготовлена з деревини.Має діатонічний звукоряд. Широко використовувалась пастухами,а також на святах та весіллях.
- СТАВКА
- - аплікатурний прийом гри на віолончелі та контрабасі,який полягає у затисканні струни великим пальцем. Застосування С. дає можливість розширити обсяг позиції до октави. Позначаєтьсяспеціальним значком над нотою.
- СТАКАТО
- (іт staccato - уривчастий, відокремлений) - уривчасте, коротке виконання звуків голосом або на музичних інструментах,один з основних прийомів звуковидобування, альтернативний легато. В нотопису позначається словом staccato або крапками над(під)нотами, які слід виконувати С.
- СТАНДАРТ
- (англ. standard - норма, зразок, мірило) - 1. Тридцятидвотактові пісні, що поділяються на восьмитактові періоди (ААВА). Пісні С. ввійшли у практику джазового виконавства і використовуються як теми для імпровізацій. 2. Зразок, який є вихідним для порівняння з ним інших об’єктів. 3. С. в освіті - система основних параметрів, які вважаються за державну норму освіченості та визначає мінімум змісту навчального предмету і рівня підготовки учнів з нього.
- СТАРА ТОНАЛЬНІСТЬ
- - тональність, з якої відбувається модуляція в іншу (нову) тональність.
- СТАРИНА
- - див. Билина.
- СТАРОВИННА ДВОЧАСТИННА ФОРМА
- - одна з найбільш поширених в XVII - XVIII ст. інструментальних форм, яка складається з двох частин, які не мають контрастів, тематично неодноріднаі має формулу тонального плану T-D-S-T. С.д.ф. - попередниця старовинної та класичної сонатної форми, а також простих форм.
- СТАРОВИННА СОНАТНА ФОРМА
- - див. Сонатна форма.
- СТАРОФРАНЦУЗЬКИЙ КЛЮЧ
- - один з ключів групи соль, якийпозначає, що нота соль першої октави (g1) знаходиться на першійлінійці нотного стану (див. Додаток IIІ).
- СТВИРІ
- , гудаствирі - 1. Грузинська волинка з двома мелодичнимитрубками, але без бурдонних трубок. Звукоряд діатонічний, діапазон - септима. Застосовується для супроводу народних співаків.2. Духовий пастуший інструмент з соломини або гілочки шипшини знарізним язичком, 5 - 6 ігровими отворами попереду та одним - ззаду. 3. Узагальнена назва грузинських народних дерев’яних духових інструментів.
- СТЕРЕОФОНІЯ
- (від гр. stereo - просторовий, об’ємний і phone - звук) - спосіб запису, передавання і відтворення звуків, який зберігає для слухачів уявлення щодо просторового розташування та переміщення їх джерел. С. наближує сприйняття звукозапису до реального звучання музики під час її 'живого' слухання в залі. С. здійснюється за допомогою багатоканальних звукопередавальних систем. Останнім часом застосовується квадрофонічний звукозапис, який допомагає значно посилити ефект реального слухання музики.
- СТИЛІЗАЦІЯ
- (від гр .stylos - паличка для писання) - 1. Зумисне відтворення типових рис музичного стилю певної епохи, національно-етнічної приналежності, композиторів іншої творчої орієнтації тощо.2. Музичний твір, який наслідує або пародіює певний стиль (напр., 'Рапсодія на теми Паганіні' С.Рахманінова, пастораль 'Щирая пастушка' з опери 'Пікова дама' П.Чайковського та ін.).
- СТИЛЬ
- - відносно стійка сукупність характерних повторюваних рисособистості, яка виявляється у її мисленні, діяльності, звичках, поведінці, смаках, спілкуванні, уподобаннях тощо. До чинників С. належать природні та соціальні умови життя.
- СТИЛЬ ДЖУНГЛІВ
- - специфічне звучання джазового оркестру, якого досягають шляхом застосування у мідних духових інструментів різноманітних сурдин, характерних виконавських прийомів (гроул, уа-уа, фрулато, глісандо, брудні тони, блю ноутс), хрипкі звуки, що імітують голоси диких звірів та людини. С.д. був типовим для творчості Д.Елінгтона другої половини 1920 – 1930-х років.
- СТИЛЬ КАНЗАС СІТІ
- - джазовий напрямок, який стосується музики біг-бендів міста Канзас Сіті (США) 1920-х років. Для нього характерна експресивна манера виконання з яскраво вираженим свінгом і фоур-бітом; використанням риффів як в мелодії, так і в бек-граунді; груповими корусами і сольною імпровізацією. На розвиток С.к.с. значною мірою вплинули блюз і буги-вуги, зокрема, в п’єсах яскравого негритянського спрямування та остинатною фігурою шифл в акомпанементі. Техніка гри С.к.с. позначилось на формуванні оркестрового свінгу та сучасних біг-бендів.
- СТИЛЬ МУЗИЧНИЙ
- (від гр. stvlos - паличка для писання) - сукупність засобів та прийомів художньої виразності, яка історично склалась і відображає естетичні погляди різних суспільних груп певної епохи або творчого напрямку. Поняття С.м. визначає значні етапи розвитку музичного мистецтва(напр., класицизм, романтизм, бароко, рококо, сентименталізм, верізм, імпресіонізм, експресіонізм і т.д., а також східний, іспанський, слов’янський, африканський, негритянський, південноамериканський та ін. С., відображаючи характерні ознаки певного шару музичного мистецтва, його національної або етнічної приналежності. Крім того, поняттям С. м. визначають індивідуальну творчу манеру композитора (В.А.Моцарта, Л.В.Бетховена, С.Прокоф’єва, Б.Лятошинського, М.Леонтовича, Д.Шостаковича та ін.) або виконавця (К.Аббадо, Е.Гілельса, Б.Гмирі, М.Гришка, Г.Караяна, Е.Карузо, І.Козловського, С.Крушельницької, Є.Мірошниченко, А.Нежданової, Д.Ойстраха, М.Растроповича, Н.Рахліна, С.Ріхтера, А.Тосканіні, С.Турчака, Ф.Шаляпіна та ін.). Поняття С.м. має естетичний та історичний аспекти. В естетичному аспекті воно має оцінне значення, концентруючи увагу на єдності, органічному взаємозв’язку виражальних засобів, співвідношенні традиційного і новаторського в індивідуальному стилі, а також ознаках часу та інтелектуально-емоційних цінностях, втілених в нормах музичної мови (див. Полістилістика, Стилізація). В історичному аспекті С.м. означає типологічні особливості музичної мови в загальному контексті або окремі напрямки розвитку музичного мистецтва.
- СТИХИРА
- (гр. stihiron - написане стихами) - жанр візантійської і давньоруської гімнографії на вірші строфічної побудови. С. підпорядкована системі осмогласія. С., які мають власну мелодію, називаються самогласними, а укладені на їх подобу - подобнами.До богослужбовій практиці застосовуються такі С., як “Господи возвах”, “Хваліть Господа з небес”, “Слава Отцю і Сину і Святому духу” та ін. С., які мають власну мелодію, називаються самогласними, ті, що мають схожість з ними - подобнами.
- СТИХИРАР
- - зібрання стихир в одній книзі на всі свята року.Нотні С. були видані наприкінці ХІХ ст. Повний С. обіймає три групи співів - Мінеї, Тріоди, Октоїха, окремі С. включають такожподобни, богородчини, догматики.
- СТІЙКІ СТУПЕНІ ЛАДУ
- - звуки ладу, на яких можна завершувати музичний рух. Найбільш стійкими в мажоро-мінорній системіє 1 ступінь (тоніка), а також ІІІ (верхня медіанта) і V (домінанта)ступені.
- СТОЛБІЦА
- - система виховання музичного слуху, розроблена і оприлюднена в 1923 році болгарським музикантом - педагогом Б.Тричковим. С. є основою музичного виховання учнів в школах Болгарії. Як довели дослідження Є.Федотова (1978), український композитор і учитель музики К.Стеценко випередив С., на початку ХХ ст. запропонувавши аналогічну С. систему похилих 'щаблів' та вертикальної 'драбини'.
- СТОМП
- (англ. stomp - тупотіти ногами ) - джазовий прийом, який спирається на епізодичне проведення і повторення остинатних моделей, які динамізують музичний виклад, насичуючи його внутрішньою енергією. Типовий для стилю свінг різновид мелодичного С.- рифф.
- СТОП-КОРУС
- (англ. stop-chorus - зупинка хору) - корус, який виконується в техніці стоп-тайму.
- СТОП-ТАЙМ
- (англ. stop time - зупинка часу) - раптове припинення рівномірної ритмічної пульсації - граунд-біту та ансамблевого звучання з наступним відновленням через певний час. Під час С.т. один з джазових виконавців має можливість для імпровізації. Див.Брейк.
- СТРАДАННЯ
- - музично - поетичний жанр російського фольклору, різновид ліричної або комічної за змістом частушки, яка виконується в повільному русі, наспівній або наспівно-речитативній манері, з віртуозним супроводом на гармоні або балалайці.
- СТРАЙД-СТИЛЬ
- (англ. stride - великий крок) - техніка гри на фортепіано, пов’язана з партією лівої руки джазового піаніста, де постійно чергуються басові звуки на першій та третій долях з вищими акорди на другій і четвертій долях чотиридольного розміру; при цьому ліва рука» перекидається' через одну-дві октави, тому музиканти звали С.с. 'фортепіано, яке крокує'. Цей спосіб винайшли піаністи регтайму, згодом він дістав подальшого розвитку у гарлемському фортепіанному джазі 1930 років. С.-с. застосовують деякі піаністи сучасного джазу.
- СТРАМБОТО
- (іт. strambotto) - італійська поетична форма часівВідродження, строфа, яка складалась з 11 віршів (т.з.октава), за змістом подібна сонету. Музика спочатку створювалась для перших двох віршів, повторючись без змін три рази, пізніше відображала зміни рифм і набувала наскрізної форми, охоплюючи всі вірші С., що стало попередником мадригалу.
- СТРАСТІ
- , пасіон (лат. passio - страждання) - вокально-драматичне храмове дійство для солістів, хору і оркестру на євангельський текст про страждання і смерть Христа. В церковну практику С. увійшли в IV ст. і в подальшому постійно вдосконалювались та урізноманітнювались, а з XVI ст. перетворились в самостійну форму духовної музики, яка досягла найвищого рівня в творчості Й.С.Баха ('С. від Матфія'), Л.В.Бетховена( 'Христос на оливковій горі'), Ш.Гуно, Ф.Ліста, Л.Шпора та ін. В ХХ ст. сучасну трактовку жанру С. запропонував К.Пендерецький ('С. від Луки').
- СТРАШАК
- (чеськ. strasak - опудало) - чеський народний танець,що виконується колом в темпі та ритмі польки, з плесканням удолоні. Музичний розмір 2/4.
- СТРЕЙДЖ-БЕНД
- (англ. straight - прямий і бенд) - студентський джазовий оркестр для концертних виступів.
- СТРЕТА
- (від іт. stringere - стискувати, скорочувати) - 1. Виклад поліфонічної теми фуги у вигляді простої або канонічної імітації, коли тема вступає в наступному голосі ще до її закінчення в попередньому (як в каноні). 2. Заключний епізод музичного твору (концерту) або його частини (фінал картини або дії в опері), які виконуються в стрімкому темпі (напр.,С. Манріко з опери 'Трубадур' Д.Верді). 3. Прискорення темпу в заключному розділі інструментального твору (напр., Presto в коді фіналу 5 симфонії Л.В.Бетховена).
- СТРЕТО
- (іт. stretto - стислий) - прискорення темпу, доведення його до стрімкого.
- СТРІЙ
- в музиці - 1. Співвідношення звуків за висотою, викладене в математичному вигляді (чистий стрій, піфагорів стрій, темперований стрій). 2.Частота коливань, яка вважається еталоном для визначення висотного положення звучання співацького голосу або музичного інструмента. Наприкінці ХІХ ст. таким еталоном вважається С. а1 - 440 коливань за секунду(гц), в ХХ ст. відбулось підвищення цієї межі до 445 – 450 гц. 3. Спосіб настроювання струн або конструкції звуковидобувного механізму на інструменті (квінтовий С. скрипкової родини, хроматичний С. баяна, натуральний С. валторни тощо). 4. С. транспонуючих інструментів - співвідношення між написанням до(С) і реальним звучанням цієї ноти на інструменті (див. Додаток XIII). 5. С. оркестру, ансамблю або хору - ступінь висотної відповідності звучання голосів або музичних інструментів, зафіксованого в нотах, як загалом, так і між голосами та інструментами (напр.,'чистий' С., 'фальшивий' С.) 6. Те ж, що тональність.
- СТРІТ-КРАЙ
- (англ. street cry - вуличний план) - архаїчний фольклорний жанр музичної культури США, тип міської трудової пісні вуличних рознощиків, яка має багато різновидів від коротких декламацій - вигуків до багатокуплетних пісенних форм.
- СТРОГИЙ СТИЛЬ
- - 1. Стиль поліфонічної музики, якому властиві сувора визначеність інтонаційних і ритмічних норм (діатонічність,використання натуральних ладів, ритмічна простота, розміреність руху). С.с. властивий хоровій поліфонічній музиці XV- XVI ст. 2. Розділ навчального курсу поліфонії або контрапункту.
- СТРОКА
- - 1. В знаменному співі вказівка щодо умовного звуковисотного рівня знамен у певному гласі, хоча висотне положення С. для кожного гласу не визначено. 2. Структурна одиниця у піснеспівах знаменного співу, її головними ознаками є: наявність однієї або кількох мелодико - графічних формул (поспівка, фіта, лице), ритмічне продовження останніх звуків (подобен). За місцем С. бувають початкові, серединні, передкінцеві та кінцеві. 3. Співацька партія в строчному співі.
- СТРОЧНИЙ СПІВ
- - церковний багатоголосний спів, який виник в Руси XVI ст. і поширилось одночасно з партесним співом, що врешті витиснув С.с. Основна мелодія С.с. доручалась середньому голосу ('путь'), інші голоси розташовувались над ('верх') або під ним. Партії С.с. записувались як у вигляді партитур, так і окремо крюками над текстом, ритм залежав від його декламаційного складу. Виконавців С.с. називали нижниками, путниками, вершниками, демественниками.
- СТРУНА
- - пружна волосяна, жильна, металева, синтетична (капрон, нейлон та ін.), шовкова нитка, натягнена на музичному інструменті, яка є вібратором - джерелом звуку. Для видобування низьких звуків застосовуються С., обкручені т.з. канителлю. Вібрація всієї струни дає основний тон, коливання її частин створює обертони, що загалом утворює гармонічний ряд. Висота звуку забезпечується частотою вібрацій, сила - амплітудою, тембр - формою коливань.
- СТРУННЕ ТРІО
- - 1. Камерний ансамбль, до складу якого входять скрипка, альт і віолончель. 2. Твір у формі сонатного циклу для трьох інструментів.
- СТРУННИЙ КВАРТЕТ
- - 1. Найбільш поширений вид камерного ансамблю, до складу якого входять чотири інструменти (дві скрипки, альт і віолончель) 2. Твір у формі сонатного циклу для чотирьохструнних інструментів.
- СТРУННИЙ КВІНТЕТ
- - 1. Камерний ансамбль, до складу якого входять поять струнних інструментів (напр., дві скрипки, два альти, віолончель; дві скрипки, альт, дві віолончелі). 2. Твір у формі сонатного циклу для п’яти струнних інструментів.
- СТРУННИЙ ОРКЕСТР
- - колектив, до складу якого входять смичкові інструменти - перші та другі скрипки, альти, віолончелі, контрабаси. Для С.о. створювали музику В.А.Моцарт, Б.Барток, Б.Бріттен, Е.Гріг, Н.М’ясковський, К.Пендерецький та ін.
- СТРУННІ ІНСТРУМЕНТИ
- - музичні інструменти, у яких джерелом звуку є струна. За способом звуковидобування С.І. поділяються нащипкові, смичкові, та клавішні. (Див. Хордофони).
- СТРУНОТРИМАЧ
- - деталь струнних інструментів, виготована з дерева, кістки, пластмаси, яка слугує для закріплення нижніх кінців струн. Існують рухливі і фіксовані С. (Див. Підгрифок)
- СТУПЕНЕВА ВЕЛИЧИНА ІНТЕРВАЛУ
- - див. Кількісна величина інтервалу.
- СТУПЕНІ ЛАДУ
- - в мажорно - мінорній системі звуки ладу, які нумеруються від тоніки вгору, позначаються римськими цифрами та мають такі назви: І - нижня тоніка; ІІ - верхній ввідний тон; ІІІ - верхня медіанта; IV - субдомінанта; V - домінанта; VI - нижня медіанта; VII - нижній ввідний тон; VIII - верхня тоніка. За функціональним значенням I, IV i V ступені в мажорно-мінорній системі є головними, а ІІ, ІІІ, IV i VII - побічними. В пентатоніці та гемітоніці С. мають інші значення.
- СТУПІНЬ
- - порядкове місце тону (звуку) як елемента системи звукоряду, а також сам тон. Кожний С. в мажорно-мінорній системімає свій порядковий номер (І, ІІ, ІІІ, IV, V, VI, VII), складові назви (до, ре, мі, фа, соль, ля, сі) чи відповідне буквене позначення (c, d, е, f, g, a, h). С. входять до складу звукоряду, гами, ладу. Точна висота кожного С. визначається знаками альтерації або їх відсутністю.
- СТУПІНЬ СПОРІДНЕНОСТІ
- - див. Спорідненість тональностей.
- СУБАКОРД
- (від лат.sub-під і акорд) - частина поліакорду (зокрема, двозвуччя), яка окремо може виконувати функцію акорду. Взаємодія С. утворює нові гармонічні відносини, які відсутні в кожному окремому С.
- СУБДОМІНАНТА
- (лат. sub - під і домінанта) - 1. Четвертий ступінь мажорного або мінорного ладу, який позначається цифрою V або латинською буквою S, поряд з D один з головних неустоїв тональності, який знаходиться на квінту нижче тоніки. 2. В гармонії - назва тризвуку, побудованого на IV ступені ладу.
- СУБДОМІНАНТСЕПТАКОРД
- - септакорд, побудований на ІІ ступені ладу.
- СУБІТО
- (іт. subito) - поняття, яке означає раптовість музичного руху. (напр., С. forte - раптово, без поступового переходу, гучно; С.piano - раптово тихо і т.д.)
- СУБКОНТРОКТАВА
- - найнижча частина музичного звукоряду. Звуки С. позначаються: а) в басовому ключі від ноти сі на шостій додатковій лінійці знизу і далі вниз до ноти до. б) латинськими великими буквами з цифрою 2 праворуч (А2, В2 і т.д.); в) складовими назвами з великої букви та цифрою 2 праворуч (До2, Ре2 і т.д.).
- СУБМЕДІАНТА
- (від лат.sub - під і медіанта) - 1. Шостий ступінь мажорного або мінорного ладу, який позначається римською цифрою VI або буквою D, поряд з S - один з головних неустоїв тональності, що знаходиться на кварту нижче тоніки. 2. В гармонії - назва тризвуку, побудованого на VI ступені ладу.
- СУБМОТИВ
- (від лат. sub - під і мотив) - найменша частина мотиву, яка може бути виокремлена, і має елементарну смислову і образну самостійність, повторюючись як мотив.
- СУБРЕТКА
- (фр. soubrette) - застаріле поняття, що означало театральне амплуа жвавої, винахідливої, дотепної дівчини, яка активно втручається в перебіг кохання молодих героїв (напр., Сюзанна в опері 'Весілля Фігаро' В.А.Моцарта).
- СУБСИСТЕМА
- , підсистема (від лат. sub - під і система) - периферійне ладотональне гніздечко, яке має локальне гармонічне тяжіння до місцевої тоніки і входить у систему тяжіння до центральної тоніки.
- СУБТОН
- (від лат. sub - під і tonos - наголос) - джазовий прийом гри на саксофоні та деяких духових інструментах, який досягається шляхом вдування в інструмент частини струменя повітря і створює ефект 'придушеного', 'затисненого' звучання.
- СУГЕСТІЯ
- (від лат. sugestio - навіювання) - див. Навіювання.
- СУДМАЛІНАС
- (латис. sudmalas - млин) - латиський народний танець, який виконують 8 пар. Музичний розмір 2/4. Темп жвавий,веселий.
- СУКТИНІС
- (від лит. suktis - кружляти) - литовський народний парний танець. Музичний розмір 2/4. Темп жвавий, веселий.
- СУЛИНГ
- - загальна назва поздовжніх бамбукових флейт у народівІндонезії, Малайзії, Філіппін.
- СУМАРНИЙ КОМБІНАЦІЙНИЙ ТОН
- - див. Комбінаційний тон.
- СУПЕРГРУПА
- (англ. supergroup - надзвичайна група) - термін, яким журналісти визначають рок- групу, складену з відомих музикантів для концертного турне, запису альбому, тривалого співробітництваабо іншого важливого проекту. Поява С. супроводжується гучною рекламною кампанією.
- СУПЕРХІТ
- (від лат.super - над, згори та hit - хіт) - пісня, яку полюбляє або знає переважна більшість населення. Цей термін стосується, як правило, естрадної музики.
- СУПУТНИК
- - імітація теми фуги - вождя у квінту чи кварту, якапроводиться в іншому голосі (див. Риспоста).
- СУРДИНА
- (від лат. surdus - глухий) - пристрій, що вживається для послаблення звучання смичкових, духових, ударних інструментів, а також часткової зміни тембру. В фортепіано функції С. виконує модератор. В джазі С. застосовується у мідних духових інструментіві має вигляд грушоподібної судини, виготовленої з алюмінію, дерева, картону чи пластику. С. може вставлятись у розтруб (cup, harmon, straight) або приставляти до нього (hat).За допомогою різних С. музикант може досягати різних оригінальних ефектів, зокрема, 'уа-уа'.
- СУРМА
- - 1. Старовинний український народний духовий інструмент, пряма трубка з подвійною тростиною, виготовлена з дерева. 2. Білоруський сигнальний пастуший духовий музичний інструмент з берести у формі труби довжиною понад 2 м з мундштуком.
- СУРНА
- - 1. Духовий інструмент, подібний до зурни, що в ХІХ - початку ХХ ст. був поширений у військах північнокавказького (терського) козацтва. 2. Російський народний духовий інструмент з подвійною тростиною, який застосовувався у військовій музиці та скоморохами з XV до XVIII ст.
- СУРНАЙ
- - духовий язичковий інструмент з подвійною тростиною,різновид зурни. Поширений в Середній Азії, застосовується в ансамблевому музикуванні.
- СУТАРТІНЕ
- (від лит. sutarti - перебувати у злагоді, співати злагоджено) - литовські народні багатоголосні пісні поліфонічного складу. С. виконували під час робочого обряду, супроводжуючи рухи ритмічним співом. Найдавніші С. - епічні, пізніші - ліричні. Види С. - двяінес (двоє виконавців), тряінес (троє), кятурінес (четверо). За співвідношенням голосів С. поділяються на монодійний, гетерофонічний, канонічний та контрастний типи. Для С. характерною є велика кількість секунд, що надає їм, як і давнім українським народним пісням, наспівності та інтонаційної простоти. С. використовували литовські композитори С.Вайнюнас, Б.Дваріонас, Ю.Юзелюнас та ін.
- СУЧАСНИЙ ДЖАЗ
- , модерн - джаз (англ. modern jazz) - загальна назва стилів і напрямків джазової музики, які виникли наприкінці 1930-х років після закінчення періоду класичного джазу та 'ери' свінгу. До С.д. належать бі- боп, афро-кубинський джаз, прогресив, кул, Весткоуст джаз, Іст коуст джаз, третя течія, фрі джаз, боса нова, модальний джаз, джаз-рок, фьюжн. Для С.д. характерні експерименти і пошуки нових виражальних засобів, ускладнення мелодики, гармонічної мови, ритміки, розширення інтонаційної та ладової сфери.
- СФОРЦАНДО
- , сфорцато (від іт. sforzare - напружувати сили) - несподівано різке динамічне акцентування окремих звуків або акордів. Позначається sf, sfz, fz.
- СЦЕНА
- (лат. scaena - площина) - 1. Місце для театральної вистави.2. Частина вистави, об’єднана певною сюжетною думкою та складом дійових осіб.
- СЦЕНАРІЙ
- (іт. scenario) - 1. Короткий виклад змісту п’єси, сюжетна схема вистави. 2. Детальний виклад змісту балету з розкриттям танцювальних і мімічних номерів. 3. Драматургічний план лібрето(опери, балету, оперети тощо). 4. Літературний твір, призначений для втілення в кіно, телебаченні та ін.
- СЦЕНІЧНИЙ ОРКЕСТР
- - Духовий оркестр, що бере участь в сценічній дії, безпосередньо знаходячись на сцені (див. Банда).
- СЮЇТА
- (фр. suite - послідовність, ряд) - 1. Циклічний інструментальний твір, який складається з кількох самостійних за кількістю, порядком і способом сполучення п’єс, об’єднаних художнім задумом. Термін С. виник у Франції XVI ст. і означав цикл бранлів для лютні. Звичайно частини С. контрастують (павана - гальярда, пасамецо-сальтарело). В XVII - XVIII ст. С. об’єднувала чотири танцювальні п’єси - алеманду, куранту, сарабанду і жигу, пізніше до її складу увійшли танцювальні номери - менует, гавот, буре, пасп’є, ригодон, мюзет, лур, полонез, форлана, сициліана, тамбурин, англез, хорнпайп і т.д., а також такі п’єси, як арія, рондо, прелюдія, капричіо, скерцо, чакона, пасакалья, увертюра та ін. В ХІХ - ХХ ст. з’явились С. нового типу - програмові (напр., 'Шехеразада' М.Римського-Корсакова, 'Карелія' Я.Сібеліуса, 'Пер Гюнт' Е.Гріга, 'Арлезіанка' Ж.Бізе та ін.), сюїти з музики балетів, опер, кінофільмів, пісень одного автора тощо. 3. Музично - хореографічна композиція з кількох характерних танців, об’єднаних однією схемою (див. Дивертисмент).
- СЯКУХАТІ
- - загальна назва родини японських поздовжніх флейт, виготовлених з бамбуку. Має 5 - 7 ігрових отворів. Існувало понад20 різновидів С., які застосовували мандрівні монахи; в сучаснійЯпонії існують інструментальні тріо, до яких входять, поряд з С.,кото і сямісен.
- СЯМІСЕН
, шамісен - японський триструнний щипковий інструмент з шкіряною декою, подібний до лютні. На С. грають плектром, інколи пальцями, вдаряючи не тільки по струнах, але й по деці, що створює оригінальний тембровий ефект. Застосовується для супроводу співу, в ансамблевій грі, театральній музиці, а також в практиці музичного навчання у загальноосвітній школі Японії.
- САЗАНДАРІ
- САЙДМЕН
- САКСГОРН
- САКСОФОН
- САКУХАТІ
- САЛАМУРІ
- САЛОННА МУЗИКА
- САЛЬТАРЕЛО
- САМАВЕДА
- САМАКУЕКА
- САМАЯ
- САМБА
- САМБІКА
- САМОГЛАСЕН
- САМОРЕГУЛЯЦІЯ
- САМОСПОСТЕРЕЖЕННЯ
- САНКТУС
- САНТУР
- САПАТЕАДО
- САРАБАНДА
- САРАНГІ
- САРВ
- САРДАНА
- САРНАЙ
- САРСУЕЛА
- САРЮСОФОН
- САУНД
- САФАІЛЬ
- СВИРІЛЬ
- СВІДОМЕ
- СВІДОМІСТЬ
- СВІНГ
- СВІНГУВАННЯ
- СВІТ
- СВІТЛОМУЗИКА
- СЕВІЛЬЯНА
- СЕГІДІЛЬЯ
- СЕКВЕНСОР
- СЕКВЕНЦІЯ
- СЕКСТА
- СЕКСТАКОРД
- СЕКСТЕТ
- СЕКСТОЛЬ
- СЕКУНДА
- СЕКУНДАКОРД
- СЕЛЕКТИВНІСТЬ
- СЕМИДОЛЬНИЙ ТАКТ
- СЕМПЛ
- СЕМПЛЕР
- СЕНСИТИВНИЙ ВІК
- СЕНСОРНІСТЬ
- СЕПТАКОРД
- СЕПТЕТ
- СЕПТИМА
- СЕПТИМОВИЙ ТОН
- СЕПТОЛЬ
- СЕРЕДНІ ГОЛОСИ
- СЕРЕДНЬОВІЧНІ ЛАДИ
- СЕРЕДНЯ СПІВАЦЬКА ФОРМАНТА
- СЕРЕДНЯ ЧАСТИНА
- СЕРЕНАДА
- СЕРІЙНА МУЗИКА
- СЕРІЙНА ТЕХНІКА
- СЕРІЯ
- СЕРПЕНТ
- СЕРФ
- СЕРЦЕ
- СИБИЗГИ
- СИГНАЛЬНА МУЗИКА
- СИЛА ЗВУКУ
- СИЛЬНА ДОЛЯ
- СИМД
- СИМЕТРИЧНІ ЛАДИ
- СИМУЛЬТАННІСТЬ
- СИМФОДЖАЗ
- СИМФОНІЄТА
- СИМФОНІЗМ
- СИМФОНІЧНА КАРТИНА
- СИМФОНІЧНА МУЗИКА
- СИМФОНІЧНА ПОЕМА
- СИМФОНІЧНА ФАНТАЗІЯ
- СИМФОНІЧНИЙ ОРКЕСТР
- СИМФОНІЯ
- СИНАПС
- СИНГЛ
- СИНГЛ НОУТ
- СИНЕСТЕЗІЯ
- СИНКОПА
- СИНОПСІЯ
- СИНТЕЗАТОР
- СИТАР
- СИЦЗЮЙ
- СИЦИЛІАНА
- СІ
- СІ МАЖОР
- СІ МІНОР
- СІ-БЕМОЛЬ
- СІ-БЕМОЛЬ МАЖОР
- СІ-БЕМОЛЬ МІНОР
- СІРИНКС
- СІРТАКІ
- СІСТР
- СКА
- СКАЗИТЕЛЬ
- СКАЛЬД
- СКЕРЦИНО
- СКЕРЦО
- СКЕТ
- СКІФЛ
- СКЛАД МУЗИЧНИЙ
- СКЛАДЕНІ ІНТЕРВАЛИ
- СКЛАДНА ФУГА
- СКЛАДНИЙ КОНТРАПУНКТ
- СКЛАДНІ ТАКТИ
- СКЛАДНІ ФОРМИ
- СКЛАДОВІ НАЗВИ ЗВУКІВ
- СКЛЯНА ГАРМОНІКА
- СКОМОРОХ
- СКОРДАТУРА
- СКОЧНА
- СКРИПКА
- СКРИПКОВИЙ КЛЮЧ
- СКУДУЧЯЙ
- СЛАБКА ДОЛЯ
- СЛЕНДРО
- СЛОВНИКИ МУЗИЧНІ
- СЛОУФОКС
- СЛУХ
- СМИК
- СМИЧКОВІ ІНСТРУМЕНТИ
- СМИЧОК
- СОІНАРІ
- СОЛЕЯ
- СОЛІСТ
- СОЛО
- СОЛЬ
- СОЛЬ МАЖОР
- СОЛЬ МІНОР
- СОЛЬ-БЕМОЛЬ МАЖОР
- СОЛЬМІЗАЦІЯ
- СОЛЬФЕДЖІО
- СОН
- СОНА
- СОНАТА
- СОНАТИНА
- СОНАТНА ФОРМА
- СОНАТНЕ АЛЕГРО
- СОНАТНИЙ ЦИКЛ
- СОНГ
- СОНОР
- СОНОРИЗМ
- СОПА
- СОПІЛКА
- СОПРАНІСТИ
- СОПРАНО
- СОПРАНОВИЙ КЛЮЧ
- СОРТСИКО
- СОСТЕНУТО
- СОТІЄ
- СОУЛ
- СОУЛ-ДЖАЗ
- СОУЛ-РОК
- СОУСЄДКА
- СОФТ-РОК
- СОЦІОЛОГІЯ МУЗИКИ
- СПАЗМ-БЕНД
- СПЕЙС-РОК
- СПІВ
- СПІВАЦЬКА ПОСТАВА
- СПІВАЦЬКА УСТАНОВКА
- СПІВЗВУЧЧЯ
- СПІВСТАВЛЕННЯ ТОНАЛЬНОСТЕЙ
- СПІД-МЕТАЛ
- СПІКАТО
- СПІЛКУВАННЯ
- СПІЛЬНИЙ АКОРД
- СПІНЕТ
- СПІРІЧУЕЛС
- СПОРІДНЕНІСТЬ ТОНАЛЬНОСТЕЙ
- СПОСІБ ДІЙ
- СПОСТЕРЕЖЛИВІСТЬ
- СПРИЙМАННЯ МУЗИЧНЕ
- СПРИЙНЯТЛИВІСТЬ
- СПРИЙНЯТТЯ МУЗИКИ
- СРИНГ
- СТАБАТ МАТЕР
- СТАБУЛЕ
- СТАВКА
- СТАКАТО
- СТАНДАРТ
- СТАРА ТОНАЛЬНІСТЬ
- СТАРИНА
- СТАРОВИННА ДВОЧАСТИННА ФОРМА
- СТАРОВИННА СОНАТНА ФОРМА
- СТАРОФРАНЦУЗЬКИЙ КЛЮЧ
- СТВИРІ
- СТЕРЕОФОНІЯ
- СТИЛІЗАЦІЯ
- СТИЛЬ
- СТИЛЬ ДЖУНГЛІВ
- СТИЛЬ КАНЗАС СІТІ
- СТИЛЬ МУЗИЧНИЙ
- СТИХИРА
- СТИХИРАР
- СТІЙКІ СТУПЕНІ ЛАДУ
- СТОЛБІЦА
- СТОМП
- СТОП-КОРУС
- СТОП-ТАЙМ
- СТРАДАННЯ
- СТРАЙД-СТИЛЬ
- СТРАМБОТО
- СТРАСТІ
- СТРАШАК
- СТРЕЙДЖ-БЕНД
- СТРЕТА
- СТРЕТО
- СТРІЙ
- СТРІТ-КРАЙ
- СТРОГИЙ СТИЛЬ
- СТРОКА
- СТРОЧНИЙ СПІВ
- СТРУНА
- СТРУННЕ ТРІО
- СТРУННИЙ КВАРТЕТ
- СТРУННИЙ КВІНТЕТ
- СТРУННИЙ ОРКЕСТР
- СТРУННІ ІНСТРУМЕНТИ
- СТРУНОТРИМАЧ
- СТУПЕНЕВА ВЕЛИЧИНА ІНТЕРВАЛУ
- СТУПЕНІ ЛАДУ
- СТУПІНЬ
- СТУПІНЬ СПОРІДНЕНОСТІ
- СУБАКОРД
- СУБДОМІНАНТА
- СУБДОМІНАНТСЕПТАКОРД
- СУБІТО
- СУБКОНТРОКТАВА
- СУБМЕДІАНТА
- СУБМОТИВ
- СУБРЕТКА
- СУБСИСТЕМА
- СУБТОН
- СУГЕСТІЯ
- СУДМАЛІНАС
- СУКТИНІС
- СУЛИНГ
- СУМАРНИЙ КОМБІНАЦІЙНИЙ ТОН
- СУПЕРГРУПА
- СУПЕРХІТ
- СУПУТНИК
- СУРДИНА
- СУРМА
- СУРНА
- СУРНАЙ
- СУТАРТІНЕ
- СУЧАСНИЙ ДЖАЗ
- СФОРЦАНДО
- СЦЕНА
- СЦЕНАРІЙ
- СЦЕНІЧНИЙ ОРКЕСТР
- СЮЇТА
- СЯКУХАТІ
- СЯМІСЕН