Словник-довідник музичних термінів

П’ЄСА

(фр. piese шматок) - 1. Невеликий за обсягом сольний або ансамблевий завершений музичний твір. 2. Драматичний твір, призначений для сценічного втілення.

П’ЯТА ОКТАВА

- частина музичного звукоряду. Звуки П.о. позначаються: 1) в скрипковому ключі як ноти четвертої октави з цифрою 8 і пунктиром над нотами (8 - - - - - - - - - - ; 2) латинськими малими буквами з цифрою 5 праворуч вгорі (с5); 3) складовими назвами з малою букви та цифрою 5 праворуч вгорі (до5).

П’ЯТИДОЛЬНИЙ ТАКТ

- такт розміром 5/8 або 5/4, до складу якого входять п’ять долей.

ПА

(фр. pas-крок) - 1. Танцювальний крок, що характеризується певною поставою ніг. 2. Поєднання танцювальних кроків, яке застосовується протягом кількох тактів танцю або поширюється на весь танцювальний номер (па-де-де, па-де-труа, па д’аксьон та інші). 3. Назви бальних танців (па-де-катр, па-де-грас, па-д’еспань та інші). 4. Загальна назва будь-якого танцювального руху.

ПА Д’АКСЬОН

(від фр. pas - крок та action - дія) - танець з балету, пов’язаний з розвитком сюжету, що розкриває зміст балетної сцени.

ПА-ДЕ-ДЕ

(фр.pas de deux - танець вдвох) - одна з основних танцювальних форм класичного балету, яка має таку побудову: спільний вихід - антре; парна лірична частина - адажіо; дві сольних варіації - алегро; спільний фінал - кода.

ПА-ДЕ-КАТР

(фр. pas de quatre - танець чотирьох) - 1. Бальний танець англійського походження. Музичний розмір - 12/8. 2. В балеті - танець чотирьох виконавців.

ПА-ДЕ-ПАТІНЕР

(фр. pas de patiner - танець ковзаняра) - бальний танець російського походження. Музичний розмір - 4/4.

ПА-ДЕ-ТРУА

(фр. pas de trois - танець утрьох) - танцювальна форма в класичному балеті, яку виконують три виконавці (дві жінки і чоловік). Від па-де-де відрізняється третьою, додатковою сольною варіацією в алегро.

ПАВАНА

(від лат. pavo - пава, павлин) - старовиний бальний танець іспанського чи італійського (назва походить від міста Падуя) походження: темп повільний, урочистий; музичний розмір - 4/4.

ПАЛЕОГРАФІЯ МУЗИЧНА

(від гр. раlaios - старовинний, древній і grapho - пишу) - музично-історична дисципліна, яка вивчає давні системи запису музики, еволюцію музичних знаків, зміни форм їх написання, а також пам’ятки музичної писемності. Мета П.м. -розшифрування музичного тексту давніх нотописів та їх переклад в сучасну нотацію.

ПАЛОТАШ

(угор. palota - палац) - угорський бальний танець, який складається з трьох частин: лашан (повільно), чифра (прикраса), фриш або фришка (свіжо, бадьоро). Музичний розмір двох перших - 4/4, третьої - 2/4.

ПАМ’ЯТЬ МУЗИЧНА

- здатність запам’ятовувати і пізнавати музику, виконувати її без нот. Найбільш поширені: слухова П., колизапам’ятовування відбувається в процесі слухання або читання нот шляхом слухового закріплення елементів музики та логіки твору; зорова П.м.. - запам’ятовування нотного тексту шляхом його 'фотографування' зором; моторна П. , яка ґрунтується на автоматизації рухів рук і пальців та закріплюється шляхом багаторазового повторення відповідних рухів у м’язово-рухових відчуттях; П. відчуттів у вокальному навчанні - див. Вокальний слух, Вокально-тілесна схема.

ПАНДЕЙРА

(від ісп. pandeіro) - бразильський ударний музичний інструмент з родини ідіофонів, який складається з чотирикутної дерев’яної рамки і серединної рейки, що переходить в ручку - держак. Між боковинами рамки і рейкою на металевих стержнях розташовано 4 - 8 пар тарілочок. Звук видобувається струшуванням. Використовується для підкреслювання ритму в джазі.

ПАНДЕРО

(ісп. pandero ) - іспанський ударний інструмент з родини ідіофонів, подібний до бубна.

ПАНДУРІ

- грузинський народний дво-,три-струнний щипковий інструмент. Діапазон - в межах двох октав. Звук видобувається щипком, ударом одним пальцем або бряцанням пальцями правої руки. Різновиди П.- прима, альт, тенор. Застосовується для супроводу жіночого сольного та хорового співу, інколи - танців, а також в оркестрі народних інструментів.

ПАНК-РОК

(англ. punk - покидьки, 'шпана' і рок) - напрямок музики року, який з’явився в 1974 році в США і досягнув розквіту 1976 року в Англії. Виникнувши як форма протесту молоді проти комерціалізації року і поп-музики, П.р. спочатку був набором примітивних гітарних акордів у швидкому темпі без виконавської злагодженості та майстерності, а навмисно хрипкий та сиплий вокал підкреслював песимістичні тексти пісень, повні брутальних образ і нецензурних висловів. Через нетривалий час, довівши свою некомерційність, П.р. відкрив дорогу 'новій хвилі'.

ПАНК-ФАНК

(англ. punk - покидьки, 'шпана' і funk - лякаючи, лихоманка) - напрямок музики року, який виник наприкінці 70-х рр. в США як намагання повернути джазу його первинну простоту та енергію. Використовуючи принципи мінімалізму, атональність, ритмічні структури фанку і дисонансний спів, був створений доволі незвичний, але не досить музикальний стиль з нищівним ритмом,монотонним звучанням інструментів та дратливо - немелодичним вокалом. До середини 80-х років рух П.ф. втратив популярність тапоступово зник.

ПАНТАЛЕОН

, панталон (нім. Pantaleon, Pantalon) - 1. Музичний інструмент, подібний до цимбал, винайдений Панталеоном Хебенштрайтом в 1690 році. Діапазон - 5 1/2 октав. Звук видобувався молоточками. 2. Одна з назв жирафа та інших клавішних інструментів з молоточками для видобування звуку. 3. На старовинних фортепіано - важіль для підняття демпфера (як права педаль).

ПАНТОМІМА

(від гр. panta - все і mimeomai - наслідую) - 1. Мистецтво висловлювати думки і почуття засобами міміки та жестів. 2. Театральна вистава, в якій художній образ створюється засобами міміки й жестів та супроводжується музикою. 3. Один з основних елементів балетного мистецтва поряд з танцем. 4. Музично-сценічні твори ('Кардильяк' П.Хіндеміта, 'День народження інфанти', Ф.Шрекера), де образи створювались засобами П.(1).

ПАРАДИГМА

(від гр. paradeigma - приклад, зразок) - 1. Наукова теорія, система понять, які охоплюють суттєві риси певної сфери дійсності, в музиці - понятійний апарат музикознавства та його галузей. 2. Вихідна концептуальна модель постановки та розв’язування наукової або навчальної проблеми, вибору методів дослідження і навчання, яка може бути зразком для досягнення мети і характеризуватиме єдність напрямку чи школи (напр., оперно-симфонічного диригування М.Ф.Колеси, хорового диригування К.К.Пігрова, вокального О.П.Мишуги та ін.).

ПАРАДНИЙ МАРШ

(фр. parade - пишний) - величний за характером урочистий марш для виконання на військових парадах.

ПАРАЛЕЛІЗМ

(від гр. parallelos - дослівно: той, хто йде поруч) - рух голосів із збереженням одного інтервалу між ними (П. терцій, квінт, секст і т.д.). Рух самостійних голосів паралельними квінтами і октавами, а також терціями, що утворюють тритон, в курсах класичної гармонії та поліфонії вважався забороненим, хоча його доцільність, підтверджена народним багатоголоссям, дістала поширення в музиці ХХ ст.

ПАРАЛЕЛЬНЕ ГОЛОСОВЕДІННЯ

- одночасний рух двох голосів в одному напрямку - вгору або вниз з дотриманням одного інтервалу між ними.

ПАРАЛЕЛЬНІ ІНТЕРВАЛИ

- інтервали, які виникають внаслідок паралельного голосоведення.

ПАРАЛЕЛЬНІ ТОНАЛЬНОСТІ

- 1. В класичній мажорно - мінорній системі ладів - дві тональності протилежного нахилення (мажорна й мінорна), які мають однаковий склад основних ступенів та ключових знаків, а також спільну велику терцію в тонічному тризвуку. Мінорні тональності будуються від VI ступеня мажорних (напр., до мажор і ля мінор, соль мажор і мі мінор тощо). 2. В натуральних ладах - тональності різних ладів, які мають однакові звукоряди (напр., до іонійський, ре дорійський, мі фригійський і т.д.). Взаємодія натурально-ладових форм утворює паралельно-змінний лад (див. Змінний лад) та паралельну мажорно-мінорну систему (див. Мажоро-мінор).

ПАРАПАКЗУК

- вірменський народний духовий інструмент, подібний до волинки. Застосовується для сольної та ансамблевої гри, а також акомпанементу.

ПАРАФОНІЯ

(відгр. para - поруч і phone - звук, голос) - 1. У візантійський теорії музики - якість консансів кварти і квінти, яка відрізняється від антифонії октави та гомофонії унісону. 2. Співаки - парафоністи, які дублювали мелодію в інтервалах квінти та кварти (подібно до органуму).

ПАРАФРАЗА

, парафраз (від гр. paraphrasis - переказ, перекладення)- віртуозний інструментальний концертний твір (переважно для фортепіано), який спирається на теми популярних пісень, арій, опер і т.д. П. були поширеними в творчості Ф.Ліста (П. на теми опери 'Ріголето), в українській музиці відомий - П. на тему народної пісні 'Думи мої' В.Барабашова.

ПАРОДІЯ

(гр. parodia - всупереч, проти пісні) - 1. Музичний твір, створений на основі запозиченого музичного матеріалу, нова підтекстовка певної мелодії або п’єси, коли до одного голосу приєднувались інші голоси, оновлювались фактура, гармонія, ритміка тощо. Принцип П. використовувався в месі, шансон, мотеті, кантаті та інших жанрах. 2. Комічне відтворення індивідуальних рис стилю, техніки, жанрової системи, конкретного твору (баладна опера, кводлібет, фроттола та ін.). Серед зразків - 'Вампука' В.Еренберга (1909), 'Класик', 'Райок' М.Мусоргського та інші.

ПАРТЕСНИЙ СПІВ

(лат. partio - голоси) - вид церковного багатоголосного хорового співу, який виник в Україні замість одноголосного знаменного співу на початку XVII ст. Кількість голосів у П.с., починаючись від 3, досягає 12, 16, 24 і навіть 48. Після введення П.с. замість гласів закріпилась мажорно - мінорна система. На основі П.с. розвинувся духовний концерт, якому властиві урочистість, монументальність, поєднання гармонічної фактури звучання з широким розвитком мелодико-поліфонічного начала. Теоретичні основи П.с. викладені в 'Мусикійській граматиці' (1675) українського теоретика і композитора Миколи Дилецького. Серед авторів творів П.с. В.Титов, С.Пекалицький, М.Калашников, С.Беляєв, М.Бавикін, Ф.Редриков та інші. П.с поширювався у вигляді рукописів, з яких переважно збереглись хорові партії.

ПАРТИТА

(від іт. partire - поділяти на частини) - 1. В XVI - XVII ст. - одна з назв варіаційного циклу (Д.Фрескобальді, К.Джезуальдо). 2. В XVII - XVIII ст. танцювальна сюїта. Зразки П. - у Й.С.Баха, Г.Ф.Генделя, Й.Кунау та ін.

ПАРТИТУРА

(від іт. partitura - поділ, розподіл) - система роздільного запису на кількох нотоносцях, розташованих колонкою і поділених спільними тактовими рисками, всіх голосів багатоголосного твору для виконання ансамблем, оркестром або хором певного складу. Сучасна П. сформувалась до середини ХІХ ст. Партії інструментів розташовуються оркестровими групами за висотним принципом,що дозволяє диригенту охопити поглядом весь запис. Починаючи з 1950 років, до П. включаються способи нотації нових видів композиторської техніки та електронних музичних інструментів.

ПАРТІЯ

(від лат. pars - частина). 1. Голос або голоси музичного твору для одного чи однорідної групи виконавців. 2. Розділ експозиції і репризи сонатної форми - головна П., зв’язувальна П., побічна П., заключна П. 3. В багатоголосній поліфонічній музиці - те ж, що голос. 4. В Німеччині - теж саме, що партита.

ПАСАЖ

(фр. passage - прохід, перехід) - висхідна або низхідна швидка послідовність звуків (гамоподібна, акордова або мішана) у віртуозних п’єсах (напр., М.Лисенка, Ф.Ліста, С.Рахманінова, Ф.Шопена та ін.).

ПАСАКАЛЬЯ

(від ісп. pasar - проходити і calle - вулиця) - 1. Старовинний тридольний танець іспанського походження, який виконується в повільному темпі. 2. Поліфонічна форма у вигляді варіацій з басо остінато (Ф.Куперен, Й.С.Бах, А.Вівальді, Г.Ф.Гендель, Д.Букстехуде, І.Стравінський, С.Танеєв та інші).

ПАСАМЕЦО

(іт. passamezzo) - старовинний італійській танець, за музичним стилем близькій павані.

ПАСІОН

(від лат. passio - страждання) - див. Страсті.

ПАСП’Є

(фр. passe-pied) - старовинний французький танець бретонського походження, який виконували на волинці з співом. Музичний розмір 3/4 або 3/8, починається із затакту. Подібний до менуету, П. з XVII став придворним танцем, в балетних танцях його використовували А.Кампра, Ж.Ф.Рамо, К.В.Глюк та інші композитори.

ПАСТИЧО

(іт.pasticcio - дослівно: паштет, мішанина) - 1. Опера, музика якої запозичена з інших, раніше створених опер, або спеціально написана кількома композиторами. Приклади П. - опера 'Айвенго', скомпонована А.Паччині з опер Д.Россіні, опера Л.Нідермайєра 'Роберт Брюс' - з опер Д.Россіні та інші. 2. Термін П. вживається стосовно творів інших жанрів, задуманих і створених різними авторами, наприклад, варіації на тему В.Беллині 'Гексамерон' Ф.Ліста, С.Тальберга, Ф.Піксіса, А.Герца, К.Черні, Ф.Шопена).

ПАСТОРАЛЬ

(від лат. pastoralis - пастуший) - 1. Невелика опера, пантоміма або балет, яка ідилічно змальовує сільське життя. 2. Вокальна або інструментальна п’єса, присвячена картинам природи чи сільського життя. 3. Пастуша пісня. 4. Вставна сцена в опері або іншій виставі в стилі П. - напр., П. 'Щирая пастушка' в опері 'Пікова дама' П.Чайковського. 5. Симфонічний твір, присвячений образамприроди чи життя пастухів ('Пасторальна симфонія' Л.Бетховена, 'Пори року' А.Вівальді та ін.).

ПАСТУРЕЛЬ

(фр.pastourtlle - пастуший) - відомий з ХІ ст. різновид любовної пісні трубадурів і труверів, побудованої у вигляді діалогулицаря і чарівної пастушки, з XVIII ст. - будь-який вірш або пісня про пастушку.

ПАТАРАГ

- музичний супровід літургії у вірменській церкві.

ПАТЕТ

- ладово-інтонаційна модель індонезійської музики, споріднена макаму, макому, мугаму, мукаму та ін., що визначає специфіку її розвитку під час музикування в кожній з двох звукорядних систем (слендро, пелог) у різній час доби або виставах ляльково - тіньового театру 'ваянг гедо', які починаються ввечері та завершуються вранці.

ПАТЕФОН

(фр. Pathephone - від прізвища Pathe i гр. phone - звук) - механіко - акустичний пристрій для відтворення запису музичних творів на грамофонних платівках, що випускала фірма 'Пате' з 1908 р. З вжитку П. витіснений електропрогравачем.

ПАУЕР-МЕТАЛ

(англ. power - сила, міць і metal - метал) – потужний рок - метал, популяризований варіант спід-металу, що характеризується гіпертрофованою силою звучання і загальнодоступністю сприйняття.

ПАУЗА

(від гр. pausis - перерва, зупинка) - 1. Тимчасова перерва в звучанні одного, кількох або всіх голосів музичного твору на заздалегідь визначений час. 2. Знак, що визначає тривалість перерви (1) в звучанні. За тривалістю П. є такими ж, як і ноти (див. Додаток ІV).

ПАХТА-УН

- узбецький народний жіночий танець, який відтворює процес вирощування і збирання хлопку. Виконується в супроводі дойри.

ПЕАН

- в античній музичній практиці - хоровий гімн, звернений до Аполлона і Артеміди на знак подяки за звільнення від лиха, хвороб, голоду, нещастя тощо.

ПЕДАГОГ

(від гр. paidagogos - вихователь) - 1. Фахівець, який здійснює навчально-виховну роботу з дітьми та молоддю в певній галузі знань (напр., музично-теоретичних) та практичної діяльності (напр., з гри на бандурі, домрі, скрипці, фортепіано, диригування,сольного або хорового співу тощо). 2. Науковець, який досліджує теоретичні проблеми педагогіки, зокрема, музичного навчання та виховання.

ПЕДАГОГІКА

(від гр. paidagogike - виховування) - наука про закономірності виховання, навчання і освіту людини, спільну діяльність учня і викладача на ґрунті гуманізму, взаєморозуміння, взаємоповаги та взаємодії, єдності мети, завдань, інтересів і прагнень. До системи П. належать і галузі музичної педагогіки - вокальна, інструментальна, хорова тощо, які своєю чергою розгалужуються на окремі складники.

ПЕДАГОГІЧНІ ЗДІБНОСТІ

- психічні риси особистості, необхідні для ефективного здійснення педагогічної діяльності. П.з. передбачають відповідну світоглядну і моральну спрямованість особистості, ділові якості - спеціальні музичні та педагогічні уміння, навички і досвід, риси характеру (комунікативність, врівноваженість та емоційність та ін.), здатність визначати індивідуальні особливості учнів, а також тонке відчуття їх настрою, переживань, прагнень, нахилів, специфіки психічної організації. Визначними П.з відзначались українські педагоги - музиканти різного фахового спрямування О.М.Благовидова, В.М.Верховинець, Т.Я.Веске, М.Д.Леонтович, М.Ф.Колесса, М.В. Микиша, О.О.Муравйова, К.К.Пігров, Л.М.Ревуцький, К.Г.Стеценко, Є.І.Чавдар та багато ін. П.з. ґрунтуються на нахилах до педагогічної діяльності, формуються і вдосконалюються під час педагогічної роботи.

ПЕДАЛІЗАЦІЯ

- 1. Мистецтво володіння педаллю, уміння використовувати різні способи застосування педалей під час гри на фортепіано. Способи П. визначаються стилем твору, специфікою акустики залу, особливостями інструменту і т. ін. 2. Застосування педального механізму для ніг з метою зміни висоти звуку на півтон під час гри на арфі.

ПЕДАЛЬ

(від лат. pedalis - ножний) - 1. Важіль для ніг, який застосовується з метою досягнення спеціальних ефектів у клавесині, органі, фортепіано, вібрафоні, електроінструментах і т. ін.), керування міхами (фісгармонія), настроювання і перестроювання (арфа, литаври), гри на інструменті (басовий баян, тарілки, ударний пристрій, великий барабан) тощо. 2. У фортепіано - ножний важіль для керування механізмом, що заглушує чи подовжує звучання струн (права педаль), зменшує силу звуку (ліва педаль) або подовжує звучання як сурдина (середня педаль). 3. У арфи - ножний важіль для перестроювання струн на півтон вгору. 4. У органа - клавіатура для ніг, за допомогою якої музикант керує найнижчою ділянкою діапазону інструмента. 5. У литаври - механізм для перестроювання в інший тон у межах кварти. 6. Витримані звуки, співзвуччя або акорди, на фоні яких відбувається рух інших голосів багатоголосного твору під час зміни гармонії. 7. У техніці оркестровки - витримані звуки або акорди, які створюють основу для мелодичної або гармонічної фігурації.

ПЕДАЛЬНА ТАРІЛКА

, чарльстон, хай-хет - ударний інструмент з родини ідіофонів, пристрій з двох горизонтальних тарілок на триніжку, де нижня тарілка є нерухомою, а верхня з’єднана з педаллю таким чином, що дає можливість піднімати і опускати її, видобуваючи звук. П.т. широко застосовується в джазі.

ПЕЛОГ

- одна з двох поширених в індонезійській музиці звукорядних систем (див. Слендро), яка передбачає поділ октави на сім нерівних інтервалів без фіксованої висоти, що сприймаються близько до м.2, в.2 і в.3. На о. Ява вважається жіночою сумною тональністю.

ПЕНТАКОРД

(від гр. pente - п'ять і акорд) - акорд, що утворюють звуки ангіметонної пентатоніки (напр., H - d - e - fis - a).

ПЕНТАТОНІКА

, пентатонний звукоряд - (від гр. pente - поять і тон) - лад, де звукоряд в межах октави не має півтонів і тритону та характеризується відсутністю гострих мелодичних тяжінь. Відомий також як китайський або шотландський звукоряд. Поширений в країнах Сходу (Китай, В’єтнам), в татарській, башкирській, марійській та іншій музиці. Крім безполутонової (ангіметонної, цілотонової) п’ятиступеневої П. існують також півтонова (гемітонна) П. - японська, індійська, мішана - конголезька П., темперована - індонезійська П. (Слендро). (див. Додаток XVII).

ПЕНТАХОРД

(від гр. pente - п’ять і chorde - струна) - 1. П’ятиступеневий звукоряд діатонічного ладу в межах чистої квінти. 2. Гамоподібна послідовність п’яти ступенів, побудована від будь-якого ступеня ладового утворення.

ПЕРЕДУВАННЯ

- спосіб звуковидобування різних за висотою звуків на духових музичних інструментах без використання вентилів,клапанів, отворів, за рахунок зміни швидкості повітряного струменя. Застосування П. дає можливість видобувати звуки, які відповідають обертонам гармонічного (натурального) ряду.

ПЕРЕЖИВАННЯ

- психофізіологічний стан, коли виявляться зацікавленість особи до певної людини або явища. П. має велике значення в мистецькій діяльності музиканта, зокрема, у навчанні та виконавстві.

ПЕРЕКЛАД

- в давньоруській співацьких рукописах - позначення неканонічних варіантів піснеспівів під час викладу двох і більше розспівів одного тексту.

ПЕРЕКЛАДЕННЯ

- обробка музичного твору для виконання іншими голосами або інструментами; інакше - аранжування.

ПЕРЕКРЕСЛЕНИЙ МОРДЕНТ

- вид мелізму, послідовне виконання трьох нот: основної (тієї, що написана), допоміжної (на секунду нижчої основної) і знову основної.

ПЕРЕПЛЯС

- російській парний народний танець-змагання. Музичний розмір - 2/4; темп - жвавий, швидкий.

ПЕРЕЧИННЯ

, заперечування - 1. Суперечність між звуком натурального ступеня в одному голосі та його альтерованою зміною в іншому голосі (часто в іншій октаві), яка створює враження фальшивого звучання. 2. Прийом голосоведення, коли у різних голосів двох суміжних акордів зустрічаються звуки одного ступеня у хроматично зміненому вигляді. П. звучить гостро, часом фальшиво.

ПЕРІОД

(гр. periodos - проміжок часу) - найменша музична побудова, де викладено відносно закінчену музичну думку. П. звичайно складається з двох подібних за структурою речень (кожне з 4, 8 або 16 тактів), які завершуються різними каденціями. В формі П. інколи створюються окремі музичні твори (романси, прелюдії, п’єси і т.д.).

ПЕРКАШН

- див. Перкусія.

ПЕРКУСІЯ

(англ. percussion - удар) - загальна назва інструментів, які не входять до ударної установки - бонгі, бубон, гуipo. кабаца, камесо, конго, кастаньєти, маракаси, пандейра, чокало та інші). На інструментах П. грають не зайняті музиканти або запрошені виконавці. Застосування П. характерні для академічної, естрадної музики, деяких стилів сучасного джазу (афро-кубинського, боса нова,джаз-рок та ін.)

ПЕРМУТАЦІЯ

(від лат. permutatio - зміна, змінювання) - 1. В системі сольмізації одночасна зміна модальної функції (fa - mi) та висоти (бемоль - бекар). 2. Вид вертикально - рухливого контрапункту, коли кожна мелодія проводиться в кожному з голосів. 3. Перестановка будь-яких музичних елементів залежно від серійного порядку - ротація, похідні роди тощо.

ПЕРПЕТУУМ МОБІЛЕ

(лат. perpetuum mobile - безперервний рух) - назва віртуозної за характером музичної п’єси, де мелодія розгортається в безперервному швидкому русі звуками однакової дрібної тривалості. До таких п’єс належать Пім. Ф.Мендельсона-Бартольді, П.м. для скрипки Н.Паганіні, 'Рондо' К.Вебера, 'Політ джмеля' з опери 'Казка про царя Салтана' М.Римського-Корсакова, 'Вічний рух' Й.Штрауса, токата для фортепіано Р.Шумана та ін.

ПЕРСЕВЕРАЦІЯ

(від лат. persevero - продовжую, наполягаю) - багаторазове мимовільне повторення певної дії, промовляння тих самих слів, тих самих звуків, образів, мелодій тощо. П. може бути наслідком сильних вражень, переживань або перевтоми внаслідок багаторазового повторення однакових дій. Позбавитись П. можна шляхом дозування і урізноманітнення занять та відпочинку нервової системи і мозку. Врахування можливості П. особливо слід враховувати підчас організації індивідуальних музичних занять з дошкільниками та молодшими школярами.

ПЕРХУЛІ

, перхіса, перхісулі - давній грузинський танець, який виконується в супроводі хору. Культові П. - тридольні, з синкопованим ритмічним малюнком виконувались під час весільних, святкових та похоронних обрядів. Танцювальні П. - дводольні, мають квадратну структуру, темп змінюється від повільного до швидкого.

ПЕРЦЕПЦІЯ

(від лат. perceptio - пізнавання, сприймання) - див. Сприйняття, Сприймання.

ПЕРША ГАРМОНІЯ

- перший розділ навчального курсу гармонії, який вивчає гармонічні закономірності в межах однієї тональності(без модуляції).

ПЕРША ОКТАВА

- частина музичного звукоряду. Звуки П.о. позначаються: 1) в скрипковому ключі - від ноти до на першій додатковій лінійці знизу до ноти сі на третій лінійці нотного стану; 2) латинськими малими буквами з цифрою 1 праворуч вгорі (с1); 3) складовими назвами з малої букви та з цифрою 1 праворуч вгорі (до1).

ПИПА

- китайській струнний щипковий музичний інструмент грушоподібної форми з 4 - 5 струнами, подібний до лютні. Діапазон до 3 октав, звукоряд хроматичний. Застосовується в сольній та ансамблевій грі, а також для супроводу співу та читання віршів.

ПИТАЛЬНЕ РЕЧЕННЯ

- найменша музична побудова, яка завершується половинним кадансом; найчастіше є першим реченням в періоді.

ПИЩАЛЬ

- давньоруська назва високих за звучанням духових інструментів (сопелі, свирілі, зурни тощо).

ПИЩИК

- комишева пластинка-трость у гобоя, зурни, фагота та інших духових язичкових інструментів.

ПІАНІНО

(іт. pianino - невелике фортепіано) - різновид фортепіано прямокутної форми з вертикальним розташуванням деки та клавіатурою на передній стінці. Винайдений Дж.Хокінсом та М.Мюллером в 1800 - 1801 рр. Звучність П. менш яскрава і сильна, ніж у рояля. Техніка гри на П. та роялі однакова.

ПІАНОЛА

- приставний пристрій, що перетворює звичайне піаніно на механічне. Винайдений в 1895 році Е.Вотеєм.

ПІВТОН

- найменша відстань між двома звуками в сучасній музичній системі, інтервал, що є мірою для визначення кількісної величини всіх інтервалів; одна дванадцята частина октави.

ПІДБОРІДНИК

- спеціальний пристрій у скрипки та альта, який допомагає підтримувати інструмент підборіддям під час гри.

ПІДГОЛОСКОВА ПОЛІФОНІЯ

- вид поліфонічного багатоголосся (хорового, ансамблевого, вокально - інструментального), притаманного бєларуській, російській, українській народній музиці, а також зорієнтованого на фольклор професійним музичним творам.

ПІДГОЛОСНИК

- співак - виконавець народної музики.

ПІДГОЛОСОК

- 1. Відхилення - варіант основного голосу бєларуської, російської та української народної пісні, елемент народної підголоскової поліфонії. 2. Верхні побічні голоси, що протистоять головній мелодії нижнього голосу. 3. Витримані побічні звуки в будь-якому голосі, що протистоять іншим голосам. П., які імпровізують народні співаки, утворюють поліфонічну фактуру народного хору.

ПІДГРИФОК

- клиноподібна дерев’яна деталь струнних музичних інструментів (скрипка, альт, віолончель, контрабас і т.д.), яка застосовувалась в XVI - XVIII ст., надаючи грифу необхідний нахил.

ПІДСВІДОМЕ

- психічні процеси, які пов’язані з свідомістю, але відбуваються під її порогом та впливають на її перебіг, а з відповідною зміною умов можуть переходити у сферу свідомого.

ПІДСПІВУВАЧ

- співак, що вторить співу головного виконавця або супроводжує співом гру на музичному інструменті.

ПІДСТАВКА

, кобилка - 1. Деталь струнних музичних інструментів у вигляді вертикальної дерев’яної пластинки, яка встановлюється на верхній деці, виконує роль опори для струн, обмежуючи довжину їх частини, що звучить, а також передає коливання струн на корпус інструменту. 2. В багатострунних музичних інструментах (фортепіано, цимбали та ін.) - дерев’яна планка, що притискається до резонатора струнами під час їх натягання.

ПІДТЕКСТОВКА

- написання віршованого тексту для заздалегідь створеної мелодії. П. досить поширена в практиці авторів поп-пісень.

ПІККОЛО

(іт. piccolo - малий, маленький) - 1. Музичні інструменти будь-якої родини, що відрізняються найменшими розмірами та більш високим розташуванням звуковисотного діапазону, ніж основний різновид (П.-скрипка, П.-кларнет, П.-домра і т.д.). 2. Поширена назвафлейти - пікколо.

ПІЛА-УЙН

- узбецький народний жіночий танець, який зображує процес виготовлення шовку і виконується в супроводі дойри.

ПІНКІЛЬО

- (pinquillo) південноамериканська індійська поперечна флейта з 5 - 6 отворами. Діапазон близько двох октав, звук приємний, з характерним 'пасторальним' тембром.

ПІСЕННИК

- 1. Збірка популярних пісень, романсів та інших творів, призначених для вокального виконання, яка часто містить лишемелодію і текст твору. 2. Співак, виконавець пісень. 3. Композитор або поет, який працює переважно в жанрі пісні.

ПІСЕННІСТЬ

- 1. Наспівність, мелодійність, пісенний склад мелодії. 2. Термін, запропонований Д.Кабалевським для визначення сукупності характерних ознак пісні в навчальній програмі з музики для загальноосвітньої школи.

ПІСНЕСПІВ

– узагальнена назва церковного одноголосного співу з служби Божої..

ПІСНЯ

(лат. cantus, іт. canzone, фр. chanson, англ. song, нім. Lied тощо) - найбільш поширена форма вокальної музики, яка поєднує поетичний та музичний образи, а також загальна назва твору, призначеного для вокального виконання. Жанрова класифікація П. здійснюється за різними ознаками: 1. Народні та професійні; 2. Ліричні, героїчні, хороводні, обрядові, любовні, сатиричні, танцювальні, естрадні тощо. 3. За походженням - міські, селянські, бурлацькі, стрілецькі, жниварські, рекрутські, авторські, туристичні та ін. 4. За складом - одноголосні та багатоголосні. 5. За формою виконання - сольні, ансамблеві, хорові, без супроводу і з супроводом. Музична форма пісні пов’язана з структурою поетичного тексту. Найбільш поширеною є куплетна форма. Плідно працювали в жанрі П. О.Білаш, І.Дунаєвський, В.Івасюк, Є.Козак, А.Кос-Анатольський, О.Кошиць, М.Леонтович, М.Лисенко, І.Лученок, С.Людкевич, П.Майборода, О.Пахмутова, А.Петров, Р.Паулс, К.Стеценко, А.Філіпенко, І.Шамо, В.Шаповаленко та інші.

Дощик. Українська народна пісня у обробці Є.О. Юцевича. Виконавець: тріо бандуристок Українського телебачення у складі Алла Шутько, Світлана Петрова, Антоніна Мамченко.

ПІСНЯ БЕЗ СЛІВ

- невеликий, наспівний за характером інструментальний твір, схожий на пісню (напр., 'Пісні без слів' Ф.Мендельсона, П.Чайковського, А.Шенберга).

ПІСТОН

(від іт. pistone - поршень) - 1. Вентиль циліндричної форми у мідних духових інструментів. 2. Скорочена назва корнет-а-пістона.

ПІФАГОРІВ СТРІЙ

- математичне обґрунтування висотних співвідношень ступенів звукоряду музичної системи за методом піфагорійців, яке характеризує частоту коливань через співвідношення довжини частин натягненої струни (3:2 - чиста квінта; 4:3 - кварта; 2:1 - октава). Послідовно відраховуючи квінти від вихідного звуку і переносячи їх на одну октаву, можна одержати числове значення будь-якого звуку діатонічної або хроматичної гами. При цьому дванадцята квінта не дорівнює першій, відрізняючись від вихідного звуку на 1/9 цілого тону, і називається піфагоровою коммою. На піфагорову комму в П.с. від діатонічних відрізняються всі хроматичні півтони, а також всі звуки, які енгармонічно співпадають під час рівномірної темперації (напр., фа-дієз вище соль-бемоля). Відмінності полутонів посилюють тяжіння, підкреслюють мажорність чи мінорність ладу, а інтонації П.с. сприймаються, як надто напружені, часом фальшиві. Пошуки прийнятних інтонацій зумовили появу чистого строю, нерівномірних темперацій, рівномірно - темперованого строю.

ПІФАГОРІЙЦІ

- прибічники давньогрецької наукової школи (6 – 4 ст. до н.е.), заснованої Піфагором в Кротоні, які розробили основиєвропейської теорії музики, гармонії, музичних систем, строю.

ПІФАГОРОВА КОММА

- див. Піфагорів стрій.

ПІФЕРАРО

- див. Піферо.

ПІФЕРО

(іт. piffero) - 1. Італійський народний пастуший духовий інструмент з трьома ігровими отворами та подвійною тростю, попередник флейти пікколо. Виконавець на П. звався піфераро і брав участь у святкуванні Різдва Христова. 2. Італійська назва різних типів малої поперечної або поздовжньої флейти. 3. Органний регістр.

ПІХОТНИЙ РІЖОК

- духовий серпоподібний мундштучний інструмент без вентилів. Застосовувався в XVIII - XIX ст. фельд’єгерямита в піхотних з’єднаннях.

ПІЦИКАТО

(від іт. pizzicato - щипком) - 1. Спосіб гри на смичкових музичних інструментах, коли звук видобувається не смичком, а щипком пальця. 2. Інструментальні п’єси, які виконуються з використанням прийому П.(1).

ПЛАГАЛЬНИЙ КАДАНС

, каденція (від гр. plagios - побічний та cadenza - закінчення) - завершення музичної побудови за допомогою акордів субдомінантової і тонічної функцій.

ПЛАГІАТ

(від лат. plagio - викрадати) - використання як власного запозиченого музичного тексту або літературної інформації без зазначення справжніх джерел.

ПЛАЧ

- див. Ламенто, Причитання.

ПЛЕКТР

(гр. plektron, від plesso - вдарити) - дерев’яна, кісткова, металева або пластмасова пластинка, за допомогою якої видобувають звук на щипкових інструментах - банджо, домрі, гітарі, мандоліні та ін. Існують декілька різновидів П. - тонкий (thin), середній (mid- dle), досить товстий (heavy). див. Медіатор.

ПЛЯСКА

- вид народного танцю з елементами імпровізаційності.

ПОБІЧНА ПАРТІЯ

- розділ експозиції або репризи сонатної форми, де викладається друга основна музична тема (думка). Записується в побічній тональності (в репризі - головній). Звичайно за характером контрастує з головною партією, маючи більший обсяг, і завершується яскравим та сильним кадансом. Часто П.п. містить декілька тем.

ПОБІЧНА ТЕМА

- 1. див. Побічна партія. 2. Тема побічної партії.

ПОБІЧНА ТОНАЛЬНІСТЬ

- тональність, до якої здійснюється відхилення з основної тональності.

ПОБІЧНИЙ ТОН

- звук, що не входить до терцевої структури акорду, доданий до неї (Див. Неакордові звуки, Неакордові тони).

ПОБІЧНІ ДОМІНАНТИ

- акорди домінантової функції стосовно всіх ступнів тональності, крім першого. Введення П.д.- спосіб утворення відхилення.

ПОБІЧНІ СТУПІНІ

- ІІ, ІІІ, VI, VII ступені в мажорі та мінорі.

ПОБУДОВА

- термін, що означає будь-який розділ музичної форми, об’єднаний певними закономірностями музичних якостей. П. Звичайно звуться нерегламентовані структури, які не мають спеціальної назви, хоча будь-яка частина музичної форми (речення, період тощо) може називатись П.

ПОВНИЙ КАДАНС

- закінчення гармонічного руху на тонічному тризвуку з основним тоном у басі.

ПОГЛАСИЦЯ

- 1. В давньоруській музиці - мелодична формула для читання текстів Євангелія, молитов тощо. 2. Лейтмотиви, які були інтонаційним матеріалом для створення мелодій до гласів малого знаменного розспіву.

ПОГОЛОСНИКИ

- 1. В партесній музиці - окремі нотні книги або зошити, де записували хорові партії певного голосу (дисканта, альта, тенора, баса). 2. Сторінки, на яких викладені партії інструментів духового оркестру.

ПОДВІЙНА КРАПКА

- знаки (дві крапки), що ставляться праворуч ноти і означають збільшення її тривалості на 2/3 основної.

ПОДВІЙНА НОТА

- позначення двох звуків, що одночасно видобуваються на одному інструменті.

ПОДВІЙНА ФУГА

- фуга, побудована на двох простих (одноголосних) темах, які розвиваються за допомогою подвійного контрапункту. П.ф. розподіляються на: 1). П.ф. з загальною експозицією тем, де вони з’являються одночасно і складаються з таких же частин, як і проста фуга. 2). П.ф. з роздільною експозицією тем, де кожнатема з’являється окремо від іншої. Такі П.ф. складаються з трьох частин: а) експозиції першої теми; б) експозиції другої теми; в) вільної частини, побудованої на одночасному проведенні обох тем у подвійному контрапункті.

ПОДВІЙНИЙ БЕМОЛЬ

- див. Дубль-бемоль.

ПОДВІЙНИЙ ДІЄЗ

- див. Дубль-дієз.

ПОДВІЙНИЙ ЗВОРОТНИЙ МОРДЕНТ

- назва мелізму, послідовне виконання п’яти нот: головної (зазначеної в нотному запису), нижньої допоміжної (на секунду нижче головної), головної, нижньої допоміжної та знову головної.

ПОДВІЙНИЙ КОНТРАПУНКТ

– поліфонічне поєднання двох голосів, яке дозволяє при повторенні одночасно вертикально пеpeміщувати їх. Інша назва - вертикально-рухливий контрапункт.

ПОДВІЙНИЙ МОРДЕНТ

– назва мелізму, послідовне виконання п’яти нот: головної ( зазначеної в нотному запису), верхньої допоміжної (на секунду вище головної), головної, верхньої допоміжної і знову головної.

ПОДВІЙНИЙ ХОР

- хор, поділений на дві частини (два окремі хори). Кожна частина П.х. включає всі партії самостійного хору (сопрано, альти, тенори, баси), їх поєднання утворює багатоголосний (з восьми та більше голосів) хоровий ансамбль.

ПОЕМА

(гр. poiema - твір) - 1. Невелика інструментальна п’єса лірико-драматичного або лірико - розповідного характеру з вільною побудовою (напр., П. для скрипки та фортепіано З.Фібіха) 2. Великий одночастинний оркестровий програмовий твір (напр.,'Симфонічна поема' Ф.Ліста. 'Поема вогню' О.Скрябіна). 3. Великий вокальний або вокально-інструментальний твір (напр., поема-кантата 'Хустина' Л.Ревуцького).

ПОЗААКОРДОВІ ТОНИ

- звуки будь-якого голосу багатоголосної музики, які не входять до складу акорду, утвореного іншими голосами, і порушують його терцеву побудову. До П.т. належать: прохідний звук, допоміжний звукзатримання.

ПОЗИТИВ

(від лат. positivus - поставлений) - невеликий орган без самостійної педальної клавіатури з одним мануалом, 2 - 7 регістрами, лабіальними трубами, на якому можливо виконувати поліфонічну музику. П. встановлювався на столі та застосовувався в домашньому музикуванні, театральній практиці та маленьких церквах, як пересувний сольний і ансамблевий інструмент.

ПОЗИЦІЯ

(від лат. positio - положення) - 1. Стійка усвідомленість ставлень людини до інших людей та до самої себе, що виявляється через систему установок і мотивів, цілей і цінностей, якими керується особистість. 2. Положення рук під час гри на музичних інструментах. 3. Положення лівої руки під час гри на струнних інструментах (скрипці, альті, віолончелі, домрі і т.д.), яке дозволяє виконувати необхідну послідовність звуків без зміни розташування руки. 3. Термін з вокальної педагогіки, який означає суб’єктивне відбиття у відчуттях якості звучання голосу (висока П., низька П.).

ПОКЛИКАННЯ

- життєве призначення і спрямування людини, яке надає доцільності, осмисленості та перспективності її діяльності. Основа П. - головна мета, яка збігається з сенсом життя особистості і визначає її неповторність.

ПОЛ

(англ. poll - анкета) - опитування, яке проводять джазові журнали з метою визначення кращих виконавців року.

ПОЛІАКОРД

(від гр. poly - багато і акорд) - комплексний за структурою акорд, кожну частину якого можна розглядати як самостійний акорд (див. Субакорд).

ПОЛІГАРМОНІЯ

(від гр. poly - багато і гармонія) - складна звукова структура, яка об’єднує прості структури (акорди, ладові звукоряди тощо). Види П.: поліакорд, полімодальність, політональність, поліладовість, поліметрія, поліритмія та ін. Функціонально П. полягає в утворенні нових звукових якостей, які відсутні у її складових частинах.

ПОЛІГІМНІЯ

, полімнія (від гр. Polymnia - багатопісенна) - в давньогрецькій міфології муза гімнів, співів, гри на китарі, пантоміми.

ПОЛІЛАДОВІСТЬ

(від гр. poly - багато і лад) - поєднання в одночассі двох або більше ладових звукорядів з спільною тонікою, одна з форм ладозвукорядної структури в 12-ступеневій звуковій системі.

ПОЛІМЕТРІЯ

(від гр. poly - багато і metron - міра, розмір) - поєднання в одночассі двох або трьох метрів, одна з поширених формполіритмії, для якої характерним є неспівпадання акцентів в різних голосах.

ПОЛІМОДАЛЬНІСТЬ

(від гр. poly - багато і лат. modus - міра, спосіб, правило) - вид поліладовості, де суміщуються два і більше симетричних лади.

ПОЛІРИТМІЯ

(від гр. poly - багато і ритм) - поєднання в одночассі двох і більше ритмічних рисунків, що не співпадають, необхідна умова поліфонії.

ПОЛІСТИЛІСТИКА

(від гр.poly - багато і стиль) - зумисне поєднання в одному творі несумисних, або надзвичайно відмінних, різнорідних стилістичних елементів. Основні форми П. – колаж, цитата, псевдоцитата, ілюзія, алюзія, натяк тощо.

ПОЛІТЕМАТИЗМ

(від гр.poly - багато і thema - основа) - композиційний прийом, який полягає в побудові твору на протиставленні або співставленні двох або кількох музичних тем в процесу розвитку; застосовується в сонатній та іншій формах. Термін введений на відміну від монотематизму.

ПОЛІТЕМПОВІСТЬ

(від гр. poly - багато і темп) - одночасне поєднання голосів у різних темпах.

ПОЛІТОНАЛЬНІСТЬ

(від гр. poly - багато і тональність) - комплексна тональна система, де окремо взяті частини можуть поза контекстом вважатись тональностями, що накладаються одна на іншу. П. виникає в разі одночасного звучання двох оркестрів або напливу кількох музичних рядів в кіносценах і т.д.

ПОЛІФОНІЧНІ ВАРІАЦІЇ

- різновид варіаційної форми, де застосовуються різноманітні поліфонічні засоби (контрапункт, складний контрапункт, імітація та імітаційні форми, поліфонізація акордової тканини і т.д.). Злиті остинатні П.в. спираються на одноголосну нетривалу і незмінну тему-мелодію та basso ostinato. Неостинатні незлиті П.в. спираються на відтворення розгорнутої одно- або багатоголосної теми з змінами та її поліфонічним оформленням. До П.в.належать мотет, пасакалья, чакона, фугета, кводлібет і т.ін. В сучасній музиці П.в. застосовували Б.Барток, В.Лютославський, М.Регер, І.Стравінський, В.Торміс, П.Хіндеміт, Д.Шостакович та ін.

ПОЛІФОНІЯ

(від гр.poly - багато і phone - звук) - 1. Вид багатоголосся, у якому окремі мелодії або групи мелодій мають самостійне значення і самостійний інтонаційно - ритмічний розвиток, зберігаючи рівноправність голосів та неспівпадання в різних голосах каденцій,цезур, кульмінацій, акцентів та ін. П. - один з важливих засобів музичної композиції та художньої виразності, який забезпечує різностороннє розкриття змісту музичного твору, втілення і розвиток художніх образів. 2. Музичні твори, засновані на зазначеному виді багатоголосся - фуга, фугета, інвенція, канон, поліфонічні варіації, мотет, мадригал і т. ін. 3. Навчальна дисципліна, яка вивчає закономірності П. і входить до системи музичної і музично-педагогічної освіти.

ПОЛІФУНКЦІОНАЛЬНІСТЬ

(від гр. poly - багато і функція)- поєднання різних функцій в одному співзвуччі, частіше як суперечністьміж нижніми і верхніми голосами гармонії. П. зустрічається в органному пункті, в складних формах співзвуч з неакордовими звукамита в лінеарній гармонії, особливо в поліакордах ХХ ст.

ПОЛІХОРД

(від гр. poly - багато і chordos - струна) - 1) Назва інструменту типу монохорда, але з 2 - 3 струнами. 2. Узагальнена назва звукорядів з різною кількістю ступенів (ді-, три-, тетра-, пента-, окто-, додека - хорди).

ПОЛІХРОННІСТЬ

(від гр. poly - багато і chronos - час) - поєднання голосів з різними одиницями виміру часу.

ПОЛКА

(швед. polkka - полька) - шведський і фінський танець, подібний до чеської польки. Музичний розмір 2/4, 3/4, а також мішаний 2/4 і 3/8.

ПОЛО

- 1. Іспанський танець в тридольному розмірі з пружним ритмом, який підкреслюється кастаньєтами, плесканням, притупуванням. 2. Андалузька народна пісня, мелодію якої використав Ж.Бізе в антракті до 4 дії опери 'Кармен'.

ПОЛОВИННА НОТА

- нота. яка за тривалістю в два рази коротша за цілу. Позначається овалом з штилем (див. Додаток IIІ).

ПОЛОВИННА ПАУЗА

- пауза, яка за тривалістю дорівнює половинній ноті (див. Додаток ІV).

ПОЛОВИННИЙ КАДАНС

- закінчення гармонічного руху на домінантовому або субдомінантовому акорді.

ПОЛОНЕЗ

(фр. polonaise - польський) - старовинний польський тридольний бальний танець - хода урочистого характеру, яким відкривались урочисті танцювальні вечори та бали. До кращих зразків належать П.К.Вебера, М.Глінки, С.Монюшка, М.Мусоргського, М.Римського-Корсакова, О.Скрябіна, Ф.Шопена та ін.

ПОЛСКА

(швед. polska - польська) - шведський та фінський народний танець польського походження, подібний до мазурки, в тридольному або дводольному метрі. Відомій в Швеції з XVI cт. як селянський, а з ХVІІІ ст. - бальний танець.

ПОЛЬКА

(від чеськ. pulka - половина) - 1. Чеський народний танець, який виконується в швидкому русі. Музичний розмір 2/4 2. Бальний танець, який походить від народної П.(1). Зразки П.- у М.Балакірева, А.Дворжака, А.Рубінштейна, С.Рахманінова, Б.Сметани, П.Чайковського, Ф.Шопена, Й.Штрауса та ін.

Update Required To play the media you will need to either update your browser to a recent version or update your Flash plugin.

ПОЛЬОТНІСТЬ

- здатність співацького голосу поширюватись на значну відстань, виділятись на фоні оркестру або хору. П. зумовлюється наявністю в спектрі звуку високих обертонів, зокрема, яскравою та сильною високою співацькою формантою (від 2800 до 3200 гц) і не залежить від сили звуку співацького голосу.

ПОМЕР

- див. Бомбарда.

ПОМІТИ

, заремби - буквені позначення висоти звуків в знаменній нотації. П. - літери Слов’янської абетки - кирилиці, які позначали ступені обіходного звукоряду і виставлялись біля знамен кіновар’ю; 6 основних П. означали ступені похмурої та світлої злагоди, 6 похідних - ступені крайніх злагоджень. (Див. Крюки, Знаменний спів).

ПОНЯТТЯ

- форма абстрактного мислення, в якій у вигляді цілісної сукупності ознак відображаються істотні властивості предметів та явищ об’єктивної дійсності і загальні взаємозв’язки між ними.В утворенні П. застосовуються порівняння, аналіз і синтез, абстрагування, ідеалізацію, узагальнення та розумові висновки. Кожна галузь науки та культури характеризується властивій їй системою П.

ПОП-МУЗИКА

- (англ. pop music, скорочене від popular music - популярна, загальнодоступна музика) - поняття, яке охоплює різноманітні стилі, жанри та напрями масового музикування. Культурний феномен П.м. , що виник в США, Англії та інших країнах як фактор молодіжного руху, дуже суперечливий. П.м. віддзеркалювала переважно настрої розчарування, самотності, пригніченості, а твори П.м. містили, поряд з почуттями протесту проти соціальної несправедливості, пропаганду анархічного індивідуалізму і сексуальної свободи. З часом тематичний спектр П.м. розширився і втратив чітко визначені межі. Автори й виконавці П.м. не прагнули до набуття спеціальної музичної освіти, відмовлялись від творчих та виконавських пісенних традицій минулого, вважаючи, що вони заважають щирості та безпосередності П.м. Навмисна примітивність інтонаційних формул, багаторазове повторення одного мелодійного звороту; довільне фразування на фоні гіпертрофовано активного ритмічного пульсування створюють велику напругу, приголомшують й одурманюють слухачів, доводячи виконавців та аудиторію до гіпнотичного стану. Інструментальні ресурси Пім. обмежені, як правило, електрогітарами та ударними інструментами з епізодичним застосуванням саксофонів та екзотичних інструментів тощо. Для сучасної Пім. велике значення має електронна апаратура, яка дозволяє не тільки досягати сили звучання поза больовим порогом, але й перетворювати музичний матеріал, досягаючи значних акустичних ефектів. Вокальний стиль Пім. характеризується співом 'відкритим' звуком, наближеним до мовленнєвого, демонстративно 'непоставленими' голосами, зумисне викривленими та утрируваними недоліками тембрів, у неприродній теситурі, з широким використанням екстатичних вигуків, стогонів, завивань та інших “виконавських” ефектів. Сучасні форми П.м. поширені у всьому світі, проте складність її оцінювання як культурного явища зумовлена нерівнозначністю естетичної оцінки та соціальної ролі. Поява нових видів взаємодії виконавців з аудиторією, нових форм музичної експресії, переможна хода року та ін. привертають до П.м. значну увагу соціологів і набагато меншу - музикознавців.

ПОПУРІ

(фр. pot-pourri - суміш з м’яса і зелені) - музичний твір, складений з різноманітних уривків (напр., П. з творів Й.Штрауса, П. з творів українських композиторів).

ПОРІЖОК

- деталь смичкових або щипкових музичних інструментів, розташована вгорі біля грифу і призначена для підняття струн над грифом.

ПОРТАМЕНТО

(іт. portamento - перенесення) - спосіб виконання мелодії на смичкових інструментах за допомогою легкого повільного ковзання пальця струною від одного звуку до іншого.

ПОРТАТИВ

(від лат. porto - переношу) - в ХІІІ - ХVI cт. невеликий переносний орган з одним мануалом та 24 клавішами, діапазон 1 - 2 октави. Виконавець грав правою рукою, а лівою накачував міх.

ПОРТАТО

(від іт. portare - стверджувати) - середній між легато і стакато спосіб виконання, коли всі звуки виконуються підкреслено чітко, наче розділяючись паузами 'дихання'. Позначається рисками і лігою над або під нотами.

ПОСПІВКА

- 1. В системі осьмигласія постійний мелодичний зворот, інтонація, що належить до певного гласу. Виникла в практиці церковного співу з Руси з давніх часів. Загалом нараховується близько 300 П. Як один з компонентів П. збереглась в народному музичному побуті. 2. В сучасному музикознавстві - поняття П. вживається стосовно будь-яких мелодій, наближуючись до терміну музична інтонація.

ПОСТ-ПАНК

(від лат. post - після і англ. punk - покидьок) - сукупність музичних форм музики року - після 1980 р., де застосовувалисьпринципи мінімалізму і орієнтації на чистий гітарний, без синтезаторів та семплерної техніки, звук.

ПОСТАВА

- Положення корпусу, рук, ніг, пальців, голови, необхідне для ефективної навчальної та виконавської діяльності музиканта (диригента, співака, інструменталіста).

ПОСТАНОВКА

- 1. Творчий процес створення вистави, кінофільму та ін. 2. Формування такого положення корпусу, рук і пальців, яке може забезпечити функціональну ефективність процесу диригування, співів та гри на музичних інструментах (скрипка, альт, віолончель, духові, тощо), а також спосіб тримання інструментів.

ПОСТАНОВКА ГОЛОСУ

- 1. Становлення і розвиток голосу для його професійного застосування особами, які за родом занять повинні виступати перед великою аудиторією без підсилювальних пристроїв. 'Поставлений' голос відзначається звучністю, підвищеною силою (гучністю), широтою звуковисотного і динамічного діапазону, багатством тембрових барв, чіткістю вимови, невтомлюваністю. 2. З акустико-фізіологічного погляду П.г. - здатність за мінімальних витрат м’язової енергії створювати такі умови роботи голосового апарату, які дозволяють досягати максимальних акустичних результатів. До цих умов належать: добір оптимальної величини імпедансу, координація роботи всіх органів голосового апарату, засвоєння комплексу відчуттів (вібраційних, м’язових, резонаторних, барорецепції і т.д.) вокально-тілесної схеми, засвоєння і закріплення певного типу вокальної техніки. 3. Система індивідуальних занять, яка забезпечує формування здатності свідомо керувати процесом фонації відповідно до вокально-технічних і художніх завдань, пов’язаних з виконанням конкретного вокального твору. 4. Назва навчального предмету в музичних та музично - педагогічних (зараз 'Вокальний клас') навчальних закладах.

ПОСТЛЮДІЯ

(від лат. post - після і ludo - граю) - додатковий розділ музичного твору, звичайно - інструментальне закінчення після співу.

ПОХІДНИЙ МАРШ

- різновид військового стройового маршу, що виконується під час пересування військ похідним кроком (110 - 120кроків за хвилину).

ПОХІДНІ ЛАДИ

- лади, утворені зміщенням устою з 1 ступеня ладу(мажора, мінору) на інший ступінь. До П.л. належить і домінантовий лад.

ПОХОРОННИЙ МАРШ

, траурний, жалібний марш - урочисто-скорботний музичний твір в дво-, чотиридольному розмірі та ритмі повільногокроку. П.м. написаний звичайно в мінорі, за тричастинною формою, де середня частина - мажорна (тріо) більш м’яка, наспівна,просвітлена за звучанням. Відомі П.м. Л.В.Бетховена (з 'Героїчної симфонії'), Ф.Шопена (з фортепіанної сонати сі-бемоль мінор) та ін.

ПОЧУТТЯ

- психічні стани і процеси, які відображають емоційний бік духовного життя людини, суб’єктивне переживання подій та емоційного ставлення до навколишньої дійсності. П. може бути стійким і тривалим або короткочасним, викликаним конкретною ситуацією. За перебігом П. поділяються на афекти, настрої, пристрасті. П. мають велике значення у мистецькій діяльності, визначаючи ірегулюючи творчу неповторність особистості музиканта - виконавця і виступають могутнім джерелом створення художнього образу.

ПОШЕТ

, пошета (від фр. pocheter - носити в кишені) - маленький (200 - 350 мм) струнний смичковий інструмент з 3 - 4 струнами, з квінтовим строєм, на кварту вище скрипкового. Застосовувався до початку ХІХ ст. для навчання танців, інколи - як сольний та ансамблевий інструмент.

ПОШУК

творчий - система прийомів та заходів, спрямованих на здобуття високих мистецьких результатів у створенні яскравих музичних творів та їх непересічної інтерпретації.

ПРАЗНИКИ

- староруська співацька книга, яка частково дублювала Стихирир та Ірмологій. В ній піснеспіви розміщено в порядку Великих свят, починаючи з вересня. Вперше П. видано в 1772 році.

ПРЕДЙОМ

- поява окремого акордового звуку раніше всього акорду, яка виникає на слабкій долі такту, дисонуючи з попереднім акордом. Звичайно П. одноголосний, проте можуть зустрічатись подвійний чи потрійний П.

ПРЕЛЮД

, прелюдія (від лат. praeludo - роблю вступ) - 1. Невеликий вступ імпровізаційного характеру перед основним викладом музичного твору - фуги чи сюїти. 2. Самостійна музична п’єса вільного складу з фігураційною розробкою, яка може передувати іншій п’єсі (наприклад, П. і фуга). 3. Невелика інструментальна (переважно фортепіанна) п’єса ( К. Дебюссі, С.Рахманінов, О.Скрябін, Ф.Шопен).

Update Required To play the media you will need to either update your browser to a recent version or update your Flash plugin.

ПРЕМ’ЄРА

(фр. premiere - перша) - перше прилюдне виконання твору - опери, балету, оперети, симфонії, концерту, мюзиклу, пісні тощо.

ПРЕМІЇ

(від лат. praemium - нагорода) - нагороди за видатні творчі досягнення в галузі музичного мистецтва, які часто носять імена славетних діячів культури - Б.Асаф’єва, Й.С.Баха, Л.В.Бетховена, Р.Вагнера, Д.Верді, У.Гаджібекова, Дж.Гершвіна, Т.Гоббі, В.Горовця, М.Глінки, А.Дворжака, Б.Джільї, Г.Ернесакса, М.Каллас, Г.Караяна, С.Крушельницької, М.Леонтовича, М.Лисенка, Ф.Ліста, М.Лонг, Ф.Мендельсона, В.А.Моцарта, З.Паліашвілі, Н.Паганіні, С.Рахманінова, А.Страдиварі, Ж.Тібо, С.Турчака, А.Хачатуряна, П.Чайковського, Ф.Шопена, Д.Шостаковича, Ф.Шуберта, Л.Яначека та інших. Звичайно ці премії присуджуються за підсумками фахових конкурсів, організованих відповідними фондами, проте існують також державні П., зокрема, Державна П. України імені Т.Г.Шевченка.

ПРЕСТИСИМО

(іт. prestissimo - найвищий ступінь від 'швидко') - надзвичайно швидкий темп (192 - 208 за шкалою І.Мельцеля) - див. (див. Додаток ХІ).

ПРЕСТО

(іт. presto - швидко) - дуже швидкий темп (184 - 200 за шкалою І.Мельцеля) – (див. Додаток ХІ).

ПРИЗНАКИ

- тушові чорні позначки висоти звуків в знаменній нотації, розроблені в 60-х рр. XVII ст. замість кіноварних поміт зметою забезпечення можливості видання богослужбових книг.

ПРИКРИТТЯ ЗВУКУ

- захисний механізм голосових складок, що автоматично спрацьовує в процесі фонації під час переходу від нижнього (“грудного”) до верхнього (“головного”) регістру у співацьких голосів. Суб’єктивно відчувається у верхній ділянці голосового апарату як відчуття напівпозиху і заокруглення ротової порожнини. Головним механізмом П.з. є пошук оптимальної величини імпедансу.

ПРИМА

(лат. prima - перша) - 1. Інтервал, утворений двома звуками одного ступеня. Позначається цифрою 1. Чиста П. - інтервал, який не має тонового значення; збільшена П. (напр., до - до-дієз) дорівнює півтону. 2. Перший ступінь від того, що заданий. 3. Те ж саме, що основний тон акорду. 4. Назва різновиду інструментів певної родини (напр., домра-прима). 5. В театрі - виконавиця перших ролей.

ПРИМАДОННА

(іт. prima donna - перша дама) - співачка, яка виконує перші партії в опері або опереті. Термін виник наприкінці ХVII ст. в Італії, де виконавців перших партій - чоловіків звуть перша людина(primo huomo).

ПРИНЦИПАЛ

(від лат. principalis - найперший, найважливіший) - головний регістр органу; його труби розташовано на лицьовій стороні.

ПРИНЦИПИ

(від лат. principium - основа, начало) - 1. Вихідні положення певного вчення, в яких фіксується його предмет, теорія і методи. В галузі музичного навчання і виконавства основні П. стосуються специфічних засобів та підходів до розкриття художнього образу. 2. Сукупність основних положень теорії навчання, які визначають зміст і спрямування навчально-виховного процесу в будь-якій сфері музичного мистецтва. Основними П. музичної педагогіки вважаються П. послідовності та поступеневості оволодіння спеціальними навичками і уміннями, єдності художнього і технічного розвитку, індивідуального підходу до учня як неповторної особистості. 3. Морально-психологічні риси особистості, які характеризують внутрішні переконання, міцність та усталеність поглядів, її людську та творчу спрямованість. Чітку та послідовне дотримання П. визначає морально-психологічну рису особистості - принциповість.

ПРИСПІВ

- 1. В хорових піснях друга половина куплету, яку після заспіву виконує хор. 2. В куплетній формі частина куплета з незміненим текстом, яка повторюється в кожному куплеті пісні, створюючи цілісний художній образ.

ПРИЧИТАННЯ

- вид фольклору слов’янських народів. П. виконуються у зв’язку з наступною розлукою - під час весілля, проводів до війська, хвороби, але переважно під час похоронного та поминального обряду.

ПРО АВТОРА

Юрій Євгенович Юцевич

Юрій Євгенович Юцевич (28.02.1932 - 02.05.2009)

Народився в м.Вознесенську Миколаївської області, з травня 1932 року жив в м. Києві, де в 1951 році закінчив середню загальноосвітню школу № 134. Саме тут він захопився вокальним мистецтвом, яке стало головною справою його життя. Під час служби в армії став Лауреатом фестивалю молоді та студентів та інших оглядів і конкурсів. Отримав рекомендацію на навчання до консерваторії, але вступив і 1963 році закінчив Київській педінститут ім.М.Горького. Автор близько 120 наукових публікацій, чотирьох видань українського "Словника музичних термінів" (1971, 1977, 1988, 2002), навчальних програм "Постановка голосу", "Основи вокальної методики", "Вокальний клас", "Основи наукових досліджень" та ін., науково-методичного посібника "Теорія і методика формування та розвитку співацького голосу"(1998) тощо.

ПРО СЛОВНИК

Інформація про словник-довідник музичних термінів: У словнику пояснюється значення близько 3200 термінів з теорії, історії музики, акустики, музичного виховання, загальної та музичної психології й педагогіки, вокального мистецтва, хорознавства, інструментознавства і практики виконавства, фольклору й етнології, подається широке коло відомостей про жанри, стилі, музичні форми та засоби народної, духовної, класичної та сучасної музики. У стислій, лаконічній формі розповідається про історичні та сучасні значення термінів, їх походження та побутування.
Для учителів музики загальноосвітніх та музичних шкіл, студентів та викладачів вищих навчальних закладів І–ІV рівнів акредитації, працівників наукових установ, видавництв, радіо і телебачення, а також усіх шанувальників музичного мистецтва.

Автор: Ю.Є.Юцевич

ПРОВЕДЕННЯ

- 1. Частина фуги, де тема повністю проходить в будь-якому з голосів. 2. Розділ фуги, який містить виклад теми і відповідь в усіх голосах. 3. В музиці поліфонічного складу - виклад теми або мотиву в будь-якому голосі або голосах (напр., П. теми в нижньому голосі). 4. Виклад теми в розвинених гомофонних формах(напр., П. теми побічної партії в розробці сонатної форми).

ПРОГРАМА

(іт. programma - пояснення) - 1. Послідовність номерів концерту, естрадної вистави, радіо або телевізійної передачі. 2. Літературний виклад змісту твору, що виконується. 3. Сюжет програмового музичного твору. 4. Стислий виклад навчального предмету; офіційний документ, де визначено перелік, зміст і послідовність питань, які слід вивчати. П. визначає часовий обсяг курсу, конкретизуючи змістовий бік навчального плану.

ПРОГРАМОВА МУЗИКА

- інструментальна музика, написана за певним літературним сюжетом, який може бути викладений в спеціальній програмі ('Фантастична симфонія' Г.Берліоза) або визначений назвою твору ('Франческа да Риміні' П.Чайковського). Існують два основних види програмовості - картина, що відбиває один образ (природа, свято, битва і т.д.), який не зазнає змін, та сюжетна, що викладає сюжетний розвиток образу. Розвиток П.м. пов’язаний з музичним романтизмом, який проголошував оновлення музики шляхом її єднання з поезією.

ПРОГРЕСИВ-ДЖАЗ

(англ. progressive - прогресивний і джаз) - напрямок в музиці сучасного джазу, який виник на початку 1940 р.на основі традицій класичного бопу і свінгу. Він пов’язаний з виконавською практикою біг бендів і великих оркестрів симфонізованого типу, що виконували джазові твори в стилі боп. П.д., як один з напрямків концертного джазу, значно вплинув на подальший розвиток жанру.

ПРОГРЕСИВ-РОК

(англ. progressive - прогресивний і рок) - загальний напрямок в музиці року, який набув особливої популярностіу Великобританії 1960 р. і характеризувався використанням елементів арт-року і джаз-року, блюзових структур, нетрадиційних форматів (від трьох до тридцяти хвилин), а також більш глибокою поетичністю з претензією на філософський зміст, що забезпечило доступність та певну інтелектуальність стилю.

ПРОДЮСЕР

(англ. producer - виробник) - особа, відповідальна за якість концерту або запису, кількість музичних творів, їх порядок, оформлення тощо. Від професійного рівня П. залежить успіх виступу та запису виконавця.

ПРОЛОГ

(гр. prologos - вступ) - вступна сцена оперної, драматичної, балетної вистави, де здійснюється виклад подій, що передують основній дії у виставі (напр., в опері 'Фауст' Ш.Гуно, балеті 'Спляча красуня' П.Чайковського) або міститься звернення 'від автора' (П. до опери 'Паяци' Р.Леонкавалло).

ПРОМЕНАД-КОНЦЕРТИ

- загальнодоступні симфонічні концерти, засновані в Лондоні Г.Вудом в 1895 р. в залі 'Карнегі-хол'. ПодібніП.к. пізніше запроваджені в багатьох країнах, зокрема, в Києві видатний диригент Н.Рахлін в 1938 р. започаткував симфонічні концерти просто неба на відкритій естраді Пушкінського парку. На цих концертах кияни мали змогу познайомитись з творчістю видатних диригентів О.Гаука, О.Димітріаді, В.Дударової, Т.Коломійцевої, К.Кондрашина, Є.Мравінського, В.Небольсина, Ніязі, К.Симеонова, Б.Чистякова та інших. Тут відбулись диригентські дебюти І.Блажкова, О.Гуляницького, В.Кожухаря, Р.Кофмана, Г.Проваторова, С.Турчака та ін., а також знайомства слухачів з виконавцями - вокалістами та інструменталістами Б.Гмирею, Е.Гілельсом, Є.Мірошниченко, Г.Нейгаузом, І.Ойстрахом та багатьма іншими, тут школярі одержали прекрасну нагоду для залучення до високого мистецтва.

ПРОМЕТЕЇВ АКОРД

- акорд Fis-His-e-ais-dis1-gis1(в тональності Fis), на ґрунті якого написана 'Поема полум’я' О.Скрябіна. П.а., як центральний, розгортається вертикально і горизонтально шляхом переносу на іншу висоту, втілюючи новий композиційний принцип виведення всієї тканини твору з одного джерела.

ПРОМОУТЕР

(англ. promoter - покровитель) - особа, що відповідає за організацію музичних концертів, фестивалів, конкурсів тощо.

ПРОПОСТА

(іт. proposta - пропозиція) - провідний перший голос в імітаційно-поліфонічних творах, який викладає тему (див. Вождь).Складається з кількох розділів, що дорівнюють відстані від початку П. до вступу риспости. В нескінчених канонах П. повертаєтьсядо свого початку.

ПРОПРІЙ

(від лат. proprius - власний, відмінний, особливий) - розділи католицької меси, текст яких змінюється протягом року залежно від церковного свята.

ПРОСОДІЯ

(гр. prosodia - акцент, наголос) - 1. Вчення про акценти та тривалість слів у античній граматиці. Під акцентом розуміли пов’язане з 'мовленнєвою мелодією' виділення складу. 2. Точна відповідність музичних наголосів з текстовими в церковному співі. Для позначення мелодичних акцентів і тривалості складів у ІХ ст. було введено спеціальні знаки. В ХХ ст. термін використовується рідко.

ПРОСТА ФУГА

- фуга на одну тему, написана в простому контрапункті.

ПРОСТІ ІНТЕРВАЛИ

- інтервали, які за обсягом не перебільшують октави. До П.і. належать: прима, секунда, терція, кварта,квінта, секста, септима, октава (крім збільшеної).

ПРОСТІ ТАКТИ

- такти, у складі яких є лише одна сильна доля.

ПРОСТІ ФОРМИ

- музичні форми з двох або трьох частин (з можливими повтореннями), яких кожна не складніше періоду, інша назва - Пісенні форми. Застосовуються у вокальній та інструментальній музиці як форми самостійного твору, викладу теми, а такожчастини більш складних форм.

ПРОСТОРОВА МУЗИКА

- музика, яка використовує просторово-звукові ефекти - розміщення джерел звуку в різних місцях залу, за сценою з різних боків стосовно слухача, рух виконавців на сцені та в проходах між рядами, імпровізовані дії виконавців, які вступають у діалоги та утворюють ансамблі. До П.м. належать просторові ефекти, що виникають під час антифонного, респонсорного співу, атакож музика просто неба. Засоби П.м. застосовують композитори ХХ ст. - С.Губайдуліна, Е.Денісов, Я.Ксенакіс, А.Шнітке, К.Штокгаузен та ін. Прийоми П.м. поширені в практиці поп і рок-музикантів.

ПРОТЕСТАНТСЬКИЙ ХОРАЛ

- духовний піснеспів німецькою мовою, запроваджений в епоху Реформації на противагу григоріанському хоралу. Мелодії П.х. прості, доступні для виконання общиною і легко запам’ятовуються, вони стали основою різних форм хоральної обробки.

ПРОТИЛЕЖНЕ ГОЛОСОВЕДЕННЯ

- одночасний рух двох голосів у різних напрямках.

ПРОТИРУХ

- 1. В поліфонічній музиці - повторення теми або мотиву з протилежним напрямком інтервалів. 2. Одночасне звучання мелодії в прямому голосоведенні та оберненні. 3. Те саме, що й обернення.

ПРОТИСКЛАДЕННЯ

- 1. Контрапункт до першої відповіді у фузі та інших імітаційних формах, що звучить після закінчення теми в тому ж голосі. 2. Контрапункт до будь-якого проведення теми в імітаційній формі. 3. Голос, мелодично протиставлений тому, що панує, .

ПРОХІДНИЙ ЗВУК

- неакордовий звук, який з’являється між двома акордовими звуками під час поступеневого руху вгору або вниз.

ПРУЖИНА

- деталь смичкових та деяких щипкових інструментів, яка підсилює опір деки і рівномірно розподіляє звукові коливання.

ПРЯМЕ ГОЛОСОВЕДЕННЯ

- одночасний рух голосів в одному напрямку.

ПРЯМИЙ РУХ

- 1. Див. Пряме голосоведення. 2. Виклад мелодії (мотиву, поліфонічної теми, серії та ін.) в основному, не перетвореному вигляді. П.р. визначає величину і напрямок мелодичних інтервалів. 3. Відтворення побудови з вертикальним переставлянням мелодій у збільшенні, зменшенні, із зміною ритмічного рисунка.

ПСАЛМИ

(гр. psalmos - прославна пісня з супроводом) - давньозавітні релігійні гімни і молитви на тексти з Біблії. На тексти П. створено багато хвалебних, покаянних, повчальних піснеспівів. Ритміка П. визначалась граматичними і логічними акцентами тексту. В Україні з кінця XVI ст. тексти П. застосовувались в багатоголосних антифонах і концертах. Музику на тексти П. створювали Й.С.Бах, Д.Бортнянський, Й.Брамс, А.Ведель, Ж.Депре, Г.Гендель, М.Гомулка, К.Гудимель, Л.Зенфль, М.Леонтович, Ф.Ліст, Б.Марчелло, Ф.Мендельсон, К.Монтеверді, К.Пендерецький, М.Регер, І.Стравінський, А.Шенберг та ін.

ПСАЛМОДІЯ

(від гр. psalmos - прославна пісня і ode - спів) - 1. Спів та правила виконання псалмів в формі мелодекламації, а також тип мелодії, характерної для них та церковних піснеспівів, що спираються на ці мелодії. Типи П. різних культів мають мелодичну подібність. Українській церковний статут визначає П. як 'спів короткий, з тихим гласом, спокійний і повільний, без особливих зусиль'.

ПСАЛТЕРІЙ

, псалтеріум (від гр. psallo - перебирати струнами) - багатострунний щипковий музичний інструмент з трикутним або чотирикутним корпусом. Звук видобували пальцями або плектром. До XIV ст. виник струнно-ударний різновид П., подібний до цимбал.

ПСАЛТИР

- збірка давньоіудейських псалмів, створення яких приписується царю Давиду. Загальна кількість псалмів - 150. Тексти П.набули поширення в грецькому перекладі.

ПСАЛЬМА

(польс. psalm - псалом) - побутова духовна пісня, поширена в Бєларусі, Польщі, Росії, Україні з середини XVII ст. Збірка П. - 'Псалтир рифмотворна' В.Титова на вірші С.Полоцького.

ПСЕВДОНІМ

(від гр.pseoudonos -той, хто використовує вигадане ім’я) - 1. Автор музичного твору або роботи на музичну тему, а також виконавець, що використовує вигадане ім’я (напр., Й.Брамс -Г.Маркс, І.Глебов - Б.Асаф’єв, Р.Шуман - Флорестан, А.Кокоцца - Маріо Ланца). В наш час П. найчастіше використовують естрадні виконавці та кіноартисти. 2. Несправжнє ім’я, яке використовує певний автор чи виконавець.

ПСИХІКА

(від гр. psychkos - душевний) - здатність високоорганізованого мозку відображати дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок, вольових дій та інших суб’єктивних образів об’єктивного світу. П. виникла з появою у живих істот здатності до відчуття іформувалась у зв’язку з процесами діяльності та розвитком мови.

ПСИХІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ

- сталі психічні якості індивіда, які утворюються під час тривалої відображувальної діяльності, виховання та самовиховання. Відчуття, сприймання, пам’ять, увага, почуття, мовлення, мислення, уява, воля стимулюють розвиток таких П.в., як чутливість, сприйнятливість, пам’ятливість, уважність, емоційність, мовчазність, балакучість, вдумливість, розсудливість, фантазерство тощо, породжуючи характер і темперамент, психічні якості - мужність, сміливість, працьовитість, рішучість, енергійність,запальність і т.д. П.в. відіграють важливу роль в навчанні, зокрема, музичному, та виконавській діяльності.

ПСИХІЧНІ ПРОЦЕСИ

- форми цілісного відображення об’єктивної дійсності суб’єктом. До П.п. належать відчуття, сприймання, пам’ять,уявлення, уява, мислення, мовлення, почуття, увага, воля. П.п. поділяються на пізнавальні, емоційні та вольові, вони суттєво впливають на перебіг музично-творчої діяльності.

ПСИХІЧНІ СТАНИ

- одна з трьох головних форм психічної діяльності - психологічна характеристика особистості, яка відбиває їїдосить тривалі душевні переживання. П.с. зумовлюється типологічними особливостями вищої нервової діяльності і формуються в процесі цілеспрямованого свідомого діяння - навчання, виховання, праці. Сталість П.с. є необхідною передумовою музичної діяльності.

ПСИХОДЕЛІК-РОК

, психоделічний рок (англ. psychedelic - підсвідомий і рок) - напрямок музики року, що створювалась і сприймалась наче під впливом наркотичних речовин. Виник в США в середині 60-х р., спираючись на рух хіпі місцевих громад Сан-Франциско. Виходив з блюзових традицій, спрямування підсвідомості слухачів на 'живе' сприймання композицій, а також пошук звучань, які не існують в природі, та фантастичних, сюрреалістичних, містичних, символічних образів, втечі від дійсності та ін. З музичного боку П.Р. характеризується використанням звукових та світових ефектів, нових орієнтальних (східних) форм з музичного фольклору Сходу та Індії, а також тривалих колективних інструментальних імпровізацій.

ПСИХОЛОГІЯ МИСТЕЦТВА

- галузь психології, яка охоплює психологічні аспекти та закономірності функціонування мистецтва і мистецької діяльності.

ПСИХОЛОГІЯ МУЗИЧНА

- див. Музична психологія.

ПУАНТИЛІЗМ

(від фр. point - крапка) - метод сучасної композиції, коли музична тканина створюється не з мелодичних ліній або акордів, а з окремих звуків чи інтервалів - 'крапок', які роз’єднані паузами або стрибками і виконують роль мотиву, теми, музичної фрази.Кожний тон певної висоти є носієм музичної ідеї в звуковому просторі, сприймається як статична форма звукового руху і є кроком до просторової музики, стереофонії та пластової композиції. Основоположником П. вважають А.Веберна.

ПУЛЬГА-ТАНЦ

(від ест. pulk - паличка і tants - танець) - естонський народний чоловічий танець з паличками. Музичний розмір - 4/4, 24.

ПУЛЬТ

( нім. Pult, від лат. pulpitum - підмостки) - підставка для нот, за яким сидять музиканти в оркестрі, інакше Пюпітр.

ПУНКТИРНИЙ РИТМ

(від лат. puctum - крапка) - ритмічний рисунок, що спирається на чергування подовженої сильної та скороченої слабкої долей. П.р. застосовується в маршах, військових піснях та інших творах активного, патетичного, героїчного, урочистого характеру. Див. Ломбардський ритм.

ПУРИМШПІЛЬ

(від євр. purim-свято і spil-гра) - старовинна єврейська театралізована музична вистава, пов’язана з традиційним святом Пурим, в якій ігрові імпровізацiйні елементи поєднувались з драматичними сценками, де розповідався міф про Естер, що звільнила євреїв від гнобителя Хомона, та супроводжувались народними піснями і грою на музичних інструментах.

ПУТЕВИЙ РОЗСПІВ

- розспів, що існував поряд з демественним і знаменним розспівом в XVI - XVII cт., і застосовувався в Стихирарі та Обиході в величальних, урочистих, повільних піснеспівах, підпорядкованих системі осмогласія. Перші путеві азбуки з спеціальною термінологією (путь, путний, путники. путна і т.д.) виникли наприкінці XVI - початку XVII ст. Записи П.р. збереглись в рукописах старообрядців.

ПУТЬ

- основний голос (мелодія) в давньоруському церковному багатоголоссі. Виконавці П. звались путниками.

ПХАЧИЧ

- адигейській та кабардино-балкарський народний шумовий інструмент, що складається з 3 - 9 дерев’яних пластин, одним кінцем прикріплених до ручки. Виконує ритмічну функцію.

ПЮПІТР

(фр. pupitre - дерев’яні підмостки) - див. Пульт.

Корисно

Новини

Сторінка 1 з 64

03/30/24 20:24:10

ЗА ТЕРИКОНАМИ

Текст було написано воїном ЗСУ Михайлом Стасулою (позивний СКОРПІОН) в одному з окопів поблизу Мар'їнки, вона пронизана хоробрістю та незламністю, водночас злістю та болем за полеглим побратимом. Ростислав Терлецький (позивний “Барон”) загинув 17 листопада 2022 року.

[Докладніше]