ПОП-МУЗИКА
- (англ. pop music, скорочене від popular music - популярна, загальнодоступна музика) - поняття, яке охоплює різноманітні стилі, жанри та напрями масового музикування. Культурний феномен П.м. , що виник в США, Англії та інших країнах як фактор молодіжного руху, дуже суперечливий. П.м. віддзеркалювала переважно настрої розчарування, самотності, пригніченості, а твори П.м. містили, поряд з почуттями протесту проти соціальної несправедливості, пропаганду анархічного індивідуалізму і сексуальної свободи. З часом тематичний спектр П.м. розширився і втратив чітко визначені межі. Автори й виконавці П.м. не прагнули до набуття спеціальної музичної освіти, відмовлялись від творчих та виконавських пісенних традицій минулого, вважаючи, що вони заважають щирості та безпосередності П.м. Навмисна примітивність інтонаційних формул, багаторазове повторення одного мелодійного звороту; довільне фразування на фоні гіпертрофовано активного ритмічного пульсування створюють велику напругу, приголомшують й одурманюють слухачів, доводячи виконавців та аудиторію до гіпнотичного стану. Інструментальні ресурси Пім. обмежені, як правило, електрогітарами та ударними інструментами з епізодичним застосуванням саксофонів та екзотичних інструментів тощо. Для сучасної Пім. велике значення має електронна апаратура, яка дозволяє не тільки досягати сили звучання поза больовим порогом, але й перетворювати музичний матеріал, досягаючи значних акустичних ефектів. Вокальний стиль Пім. характеризується співом 'відкритим' звуком, наближеним до мовленнєвого, демонстративно 'непоставленими' голосами, зумисне викривленими та утрируваними недоліками тембрів, у неприродній теситурі, з широким використанням екстатичних вигуків, стогонів, завивань та інших “виконавських” ефектів. Сучасні форми П.м. поширені у всьому світі, проте складність її оцінювання як культурного явища зумовлена нерівнозначністю естетичної оцінки та соціальної ролі. Поява нових видів взаємодії виконавців з аудиторією, нових форм музичної експресії, переможна хода року та ін. привертають до П.м. значну увагу соціологів і набагато меншу - музикознавців.