- КАБАЛЕТА
- (іт. cabaletta) - невелика арія героїчного характеру з чітким ритмічним малюнком (напр., К. Манріко з опери 'Трубадур' Дж.Верді.
- КАБАЦА
- (ісп. cabaza) - афро-бразильський дерев’яний ударний музичний інструмент непевної висоти звуку з родини ідіофонів – сухий гарбуз, обгорнений сіткою з бусами. Звук видобувають долонею.
- КАБУКІ
- (яп. від ка - пісня, бу - танець, кі - майстерність) - японський національний театр, в якому мовлення і рухи акторів супроводжуються музикою та коментуються співаком – розповідником під акомпанемент сямісена.
- КАВАЛ
- - духовий пастуший інструмент, подібний до подовжньої флейти, поширений в Болгарії, Молдові, Румунії та ін. країнах.
- КАВАЛЕРІЙСЬКА ТРУБА
- - військовий сигнальний мідний духовий інструмент, різновид горна, призначений для подання кавалерійських сигналів.
- КАВАТА
- (від іт. cavare - видобувати) - в опері, ораторії, кантаті XVII - XVIII ст. заключний узагальнюючий розділ речитативу.
- КАВАТИНА
- (іт. cavatina, від іт. cavare - видобувати) - 1. Різновид лірико - оповідальної за характером арії. К. має більш просту форму, пісенний склад та відсутність темпових контрастів. 3. Вихідна арія примадонни або прем’єра в операх ХІХ ст. 4. Невелика наспівна інструментальна п’єса.
- КАВЕР
- (від англ. сover - охоплення, захист, прикриття, схованка)- термін, який вживається для назви будь-якої нової інтерпретації відомої п’єси або пісні. К. можуть суттєво відрізнятись від оригіналу стильовими змінами, назвою, текстом. Особливо широко К. застосовується рок-виконавцями. 2. Художня наліпка на грамофонній платівці, яка не тільки інформує про її зміст, але й рекламує запис.
- КАДАНС
- (фр. cadence) - див. Каденція (1).
- КАДЕНЦІЯ
- (іт. cadenza - закінчення) - 1. Мелодичний або гармонічний зворот (послідовність акордів), який закінчує музичний твір, його частину або окрему побудову (речення, період), встановлюючи певну тональність твору або його частини. К. поділяються на повні, що закінчуються тонікою, половинні, із закінченням на домінанті, рідко на субдомінанті та перервані, коли відбувається відхилення від тоніки. 2. Вільна віртуозна вокальна або інструментальна імпровізація (найчастіше в концертах); як правило, це соло виконавця перед закінченням арії чи п’єси. Раніше композитори надавали виконавцям право створювати К., однак Л.В.Бетховен почав сам записувати К., що надало творам органічної завершеності.
- КАДЛО
- - широка обечайка барабана, до якої кріпляться перетинки.
- КАДРИЛЬ
- (від ісп. cuadrilla - група з чотирьох осіб) - танець, поширений в Бєларусі, Росії, Україні, який виконують пари. Музичний розмір 2/4, 6/8. К. складається з 5 - 6 фігур, кожна з них має окрему назву.
- КАЗОЧОК
- - див. Козачок.
- КАЗУ
- (афр. kazoo) - народний музичний інструмент африканського походження, поширений серед американських негрів - трубка, закрита з одного боку мембраною, яка виступає вібратором.
- КАЙРАК
- - давні таджицькі та узбецькі кастаньєти з камінців. В сучасній музичній практиці застосовуються в традиційних танцях, вокальних, інструментальних ансамблях і оркестрах народних інструментів.
- КАКОФОНІЯ
- (від гр. kakos - поганий та phonos - звук) - Неупорядковане, хаотичне сполучення звуків, яке справляє естетично неприйнятне враження. К. може виникнути також через невідповідність музичного досвіду слухача щодо структури музики (напр., 'Звукові грона' Г.Коуела та Д.Кейджа).
- КАЛЕВАЛА
- - карело-фінський епос, складений Е.Льонротом з рун і опублікований в 1835 (32 руни) та 1849 (50 рун) роках.
- КАЛЕВІПОЕГ
- - естонський епос, складений Ф.Крейцвальдом з рун в 1853 - 1861 роках.
- КАЛІПСО
- (амер. Calypsо, від імені німфи Каліпсо з грецької міфології) сучасний танець з острова Тринідад, який набув популярності в 50-х роках завдяки Г.Белафонте в Америці та Європі. Музичний розмір 4/4, виконується в помірному темпі.
- КАЛІФОРНІЙСЬКИЙ ДЖАЗ
- - див. Вест-коуст-джаз.
- КАЛТАК
- - таджицький парний чоловічий танець. Музичний розмір 2/4, виконується у темпі швидкого маршу.
- КАМБІАТА
- (від іт. cambiare - змінювати) - неакордовий звук, який відстоїть від акордового звуку на секунду вгору (рідко вниз), припадає на слабку долю такту і при зміні акорду розв’язується ходом на терцію чи кварту вниз (або вгору), а не на секунду вгору (вниз), як звичайно. К. є елементом фігурації.
- КАМЕР-МУЗИКАНТ
- - композитор або соліст - виконавець, який при дворі XVII - XVIII ст. відповідав за виконання музики або брав в ньому участь.
- КАМЕРАТА
- (іт. camerata - компанія, корпорація) - об’єднання поетів, музикантів, вчених, яке виникло в 1580 у Флоренції і прагнуло відродити античну трагедію, а в сфері музики протиставляло хоровій поліфонії монодію з супроводом.
- КАМЕРНА МУЗИКА
- (іт. camera - кімната) - вид музичного мистецтва - вокальна, інструментальна, вокально-інструментальна музика, створена для виконання невеликим складом музикантів в невеликих приміщеннях для домашнього музикування. До К.м. належать: старовинний мотет, мадригал, романс, дует, тріо, квартет, квінтет, вокальний або вокально - інструментальний цикл, соната, тріо - соната і т.д.
- КАМЕРНА ОПЕРА
- - невелика, звичайно одноактна опера з кількома солістами та невеликим (камерним) складом оркестру (напр., 'Моцарт і Сальєрі' М.Римського - Корсакова).
- КАМЕРНА СИМФОНІЯ
- - різновид симфонії, що виник на початку ХХ ст. К.с. властиві стисла одно - двочастинна форма тривалістю від 10 до 30 хв., зменшення масштабу музичної ідеї, обмежений склад виконавців, загострений психологізм та інтелектуалізм змісту, концентрація музичної думки, поліфонічний виклад, пошук нових виражальних засобів. До К.с. належать К.с. №1 та №2 А.Шенберга, П’ять маленьких симфоній Д.Мійо та ін.
- КАМЕРНА СОНАТА
- - різновид тріо - сонати.
- КАМЕРНИЙ АНСАМБЛЬ
- - 1. Група музикантів, що виконує твори камерної музики. 2. Музичні твори для кількох вокалістів, інструменталістів, а також вокально - інструментальних складів.
- КАМЕРНИЙ ОРКЕСТР
- - невеликий за складом оркестр, який виконує переважно ансамблево - оркестрову музику XVII - XVIII cт., а також твори, написані для К.о. До К.о., як правило, входять струнні смичкові інструменти (6 - 8 скрипок, 2 - 3 альти, 2 - 3 віолончелі, контрабас), а також клавесин, духові інструменти, інколи - ударні.
- КАМЕРНИЙ СПІВ
- - вид вокального виконавства, пов’язаний з художньою інтерпретацією романсів, пісень, ансамблів тощо в умовах невеликого концертного приміщення. К.с. вимагає специфічної, інтимної музики, тексту та відповідної інтерпретації.
- КАМЕРНИЙ ХОР
- - невеликий за складом хор, який здебільшого виконує старовинну ансамблево - хорову музику, а також твори сучасних композиторів для складу К.х.
- КАМЕРТОН
- (від нім. Kammer - кімната і Ton - звук) - прилад, що визначає точну висоту певного звука, еталон висоти для настроювання музичних інструментів та хору. Найпоширеніший К. - це U - подібний вібратор - ідіофон з стабільною частотою коливань та строєм, що дорівнює 440 гц (ля1). Існують К. іншої конструкції та строю, набори К., а також К. із змінним строєм.
- КАМЕРТОННЕ ПІАНІНО
- - електричний багатоголосний клавішний інструмент, де замість струн застосовано камертони. Звучання К.п. подібне до звуку челести, можливе включення вібрації. Загальний діапазон К.п. - До - до 5.
- КАМЕСО
- (ісп. kameso) - латиноамериканський дерев’яний ударний музичний інструмент невизначеної висоти звучання з родини ідіофонів, циліндр з дробом, зерном, горіхом тощо в середині. На К. грають, струшуючи його обома руками або постукуючи пальцями.
- КАМИЛЬ
- - 1. Адигейська подовжня флейта з трьома отворами, виготовлена з тростини або дерева. Має діатонічний звукоряд; діапазон - кварта. 2. Кабардинський духовий язичковий інструмент, подібний до балабана.
- КАМПАНЕЛЛА
- (іт. campanella - дзвоник) - музична п’єса, яка імітує передзвін дзвоників. Широко відома К. для скрипки Н.Паганіні та її фортепіанна транскрипція, створена Ф.Лістом.
- КАНАРІ
- (фр.canarie) - бальний і сценічний танець, популярний у Франції та Італії в XVI - XVII ст. Музичний розмір 3/8, 6/8 або 3/4, темп швидкий. В професійній музиці (Ж.Б.Люллі, Г.Персел, Г.Телеман та ін.), подібний до жиги.
- КАНАСТЮЛЕК
- - угорський духовий інструмент, подібний до рогу з мундштуком.
- КАНЕЛЬ
- (ест. kannel) - естонський струнний щипковий інструмент, подібний до гуслів, кантеле, канклес.
- КАНЗАСЬКИЙ ДЖАЗ
, канзаський стиль, Канзас - Сіті - джаз - стильовий різновид раннього негритянського свінгу, який виник наприкінці 20-х рр. в м. Канзас - Сіті. Характерні ознаки - свінгова пульсація (баунс), витриманий фоур - біт, різноманітне застосування техніки риффів та офф - біт - фразування, вплив традиційного джазу, регтайму та музичного фольклору Середнього Заходу. Певною мірою К.д. є попередником стилів сучасного джазу, зокрема, боп і кул.
- КАНИТЕЛЬ
- (фр. cannetille) - м’яка металева проволока, якою обмотують струни для одержання низького звуку, а також частина тростини смичка інструментів з родини скрипкових для попередження ковзання пальців струною під час гри.
- КАНІФОЛЬ
- (від лат. Colophonia resina - резина з Колофона) спеціальна смола, призначена для натирання волосу смичка інструментів з родини скрипкових для забезпечення тертя при видобуванні звуку.
- КАНКАН
- (фр. cancan - галас, від canard - качка) - французький танець алжирського походження, подібний до контрдансу. Музичний розмір 2/4, темп рухливий, енергійний, Виконується з характерним викиданням ноги, високими стрибками. Застосовувався у французькій класичній опереті (Ж.Офенбах), кафешантані та вар’єте.
- КАНКЛЕС
- (лит. kankles) - литовський струнний щипковий інструмент, подібний до гуслів, канеля, кантеле.
- КАНОН
- (гр. kanon - лінійка, правило, зразок) - 1. Багатоголосний твір, де всі голоси виконують мелодію провідного, вступаючи за чергою; перший голос називається пропостою, інші, які імітують пропосту - риспостами. За кількістю мелодій розрізнюють прості та складні (подвійний, потрійний) К. Крім імітації в прямому русі, в К. спостерігаються обернення мелодії, її збільшення, зменшення, зворотний (ракоходний) рух та інші перетворення. Розрізняються закінчений та нескінчений К. 2. Вірменський народний щипковий інструмент, подібний до цитри. 3. В Давній Греції - монохорд, який піфагорійці використовували для демонстрації системи тонів та інтервалів. 4. Жанр візантійської церковної музики, відомий з VIII ст., і підпорядкований системі осмогласія. 5. Одна зчастин римської меси.
- КАНОНІКИ
- - в Давній Греції - послідовники музично-теоретичного вчення Піфагора.
- КАНОНІЧНА СЕКВЕНЦІЯ
- - див. Канон (1).
- КАНТ
- (лат. cantus - пісня) - старовинна триголосна куплетна пісня, яка виконувалась ансамблем співаків або хором без інструментального супроводу. Відомий з XVI ст. в Польщі, дещо пізніше - в Україні, а з другої половини XVII cт. - в Росії. Найвищого розквіту К. досягли в середині XVIII ст., коли їх зміст охопив патріотичні, побутові, ліричні та ін. теми, а сфера побутування поширилась на середні шари населення. В подальшому К. витіснили нові форми сольного співу з супроводом.
- КАНТАБІЛЕ
- (іт. cantabile - наспівно) - 1. Наспівність мелодики, важливий естетичний критерій вокальної та інструментальної музики кінця XVII - XVIII ст. 2. Наспівний характер виконання музики. 3. Самостійний музичний твір або частина твору наспівного характеру (напр., 'Аndante саntabile' з квартету оп.11 П.І.Чайковського).
- КАНТАДЖИРО
- (від іт. cantare - співати та giro - подорож) - пересувний конкурс - фестиваль італійських естрадних співаків і пісень.
- КАНТАТА
- (іт. cantata, від cantare - співати) - на початку XVII ст. твір для співу з інструментальним супроводом на відміну від суто інструментального твору - сонати; пізніше - концертний твір з кількох частин для співаків - солістів, хору і оркестру. К. подібна до ораторії, але відрізняється від неї меншим розміром, переважанням лірики та драматичною обмеженістю сюжетів. Розквіт К. в Російській імперії припадає на другу половину ХІХ - початок ХХ ст., коли було створено такі К., як 'Іоанн Дамаскін' С.Танеєва, 'Москва' П.Чайковського, 'Дзвони' С.Рахманінова, 'Ян Гус' і 'Б’ють пороги' М.Лисенка, 'Заповіт' і 'Кавказ' С.Людкевича та ін. Традиції класиків продовжили С.Прокоф’єв, Д.Шостакович, Л.Ревуцький, П.Козицький, Ю.Шапорін, М.Вериківський, Г.Свиридов, Ю.Мейтус, Г.Жуковський та інші.
- КАНТЕ ФЛАМЕНКО
- (ісп. cante flamenko) - пісні й танці Південної Іспанії, а також стиль їх виконання.
- КАНТЕЛЕ
- (kantele) - карельський та фінський народний струнний щипковий інструмент, подібний до гуслів, канеля, канклес.
- КАНТИГАС
- (ісп. cantigas) - жанр іспанських духовних та світських пісень на португальсько - галісійські тексти, які в ХІІ ст. створювали придворні співаки - музиканти.
- КАНТИЛЕНА
- (іт. cantilena - спів, розспівування) - 1. Здатність вокаліста до злитого звукоутворення та фонації на широкому диханні, найважливіший компонент співацької майстерності. 2. Мелодійність музики та її виконання, здатність музиканта до зв’язано - наспівного звучання. 3. Наспівні розділи григоріанського хоралу. 4. В ІХ - Х ст. - літургійні співи, викладені у вигляді органуму. 5. В країнах Західної Європи ХІІІ - ХV ст. - невеликий світський одноголосний або багатоголосний вокальний твір, в XVI - XVII ст.- будь - який вокальний багатоголосний твір, з кінця XVII ст. - пісня або інструментальний твір з наспівною мелодією.
- КАНТИЛЯЦІЯ
- (від лат. cantillo - співаю тихо, слабо, сумливо) - протяжно - жалісливе речитативне виконання уривків з Біблії в давньому іудейському богослужінні.
- КАНТОР
- (лат. cantor - співак) - 1. В іудейській церкві (синагозі) - тенор - виконавець релігійних гімнів. В сучасних синагогах як кантори виступають відомі оперні співаки – М.Александрович, Ж.Пірс, Р. Такер та ін. 2. В католицькій церкві - півчий, учитель музики в духовних та міських школах, органіст. 3. Впротестантській церкві - співак і керівник церковного хору, автор музики для богослужінь.
- КАНТРІ
- (англ. country - сільський) - народна музика британських переселенців у США, яка продовжувала традиції епічної кельтської балади і народних танцювальних форм. К. виконувалась характерним носовим звуком переважно в супроводі струнних інструментів, зберігаючи свою природність серед білого населення Південного Заходу США. З часом музика К. втратила свою автентичність, набувши комерційного характеру.
- КАНТРІ-ЕНД-ВЕСТЕРН
- (від англ. country - сільський і western - західний ковбойський) - стиль, якій об’єднує сільський фольклор переселенців - кантрі та пісні ковбоїв Заходу США, репрезентуючи численні місцеві школи, стилі і напрямки. К.е.в. з’явився напередодні 30-х років в Нейшвилі, де тоді мешкали білі музиканти з Техасу, які відчували вплив блюзу і джазу. Поєднання сільської пісні кантрі з ковбойською – вестерн сприяло набуттю нею якостей шлягера Тексти К.е.в. мають переважно любовні сюжети з пригодами та героїкою, на них не позначились риси південних штатів - расова дискримінація, місцевий патріотизм, ворожнеча до жителів Півночі тощо. К.е.в. сьогодення майже повністю втратив свої первинні риси і належить до комерційно - розважальної музики, що популяризується у формі театралізованих програм - 'Кантрі-шоу'.
- КАНТРІ-РОК
- (від англ. country - сільський та рок) - напрямок музики року, який виник в 60-х роках у США як синтез кантрі і року. Головні виконавці К.-р. - музиканти, які створюють і виконують власні пісні, хоча тематика їх композицій не така гостра, як у прибічників фолк - року.
- КАНТУС МЕНЗУРАТУС
- (лат. cantus mensuratus - виміряний спів) - виклад основного хоралу поліфонічного твору ритмічно чіткими тривалостями нот.
- КАНТУС ПЛАНУС
- (лат. cantus planus - рівний спів) - основний хорал органуму поліфонічного твору, записаний звуками невизначено великої тривалості. В подальшому К.п. наближується до кантус фірмус, зберігаючи виклад великими тривалостями.
- КАНТУС ФІРМУС
- (лат. cantus firmus - незмінний спів) - провідна мелодія поліфонічного твору, яка є його тематичною основою і багаторазово проводиться у незмінному вигляді.
- КАНЦІОНАЛ
- (від лат. cantio - спів) - 1. Загальна назва збірників гуситських пісень чеської церкви, григоріанських співів, а з середини XVI ст. - духовних співів протестантської церкви. 2. Німецький К. - збірка духовних співів протестантської церкви для спільного виконання церковним хором та общиною. 3. Збірки найбільш вживаних співів католицької церкви.
- КАНЦОНА
- (іт. canzone - пісня) - 1. Вид ліричної поезії трубадурів Провансу ХІІ - ХІІІ ст., пізніше поширений в Італії та Північній Франції. 2. Багатоголосні пісні, стилізовані в народному дусі, а також їх інструментальні переклади. З часом залежність між вокальними та інструментальними К. зникла. 3. Інструментальна п’єса для клавішних інструментів або інструментального ансамблю з кінця XVI ст. 4. В ХІХ ст. - назва ліричного вокального або інструментального твору. 5. Невелика лірична пісня в опері.6 . Італійська лірична пісня.
- КАНЦОНЕТА
- (іт. canzonetta - пісенька) - невелика вокальна сольна або багатоголосна канцона, яка виникла в Італії в процесі розвитку віланели, вплинувши на формування жанру арії. Інколи зустрічаються інструментальні та оркестрові К. (Б.Годар, Ц.Кюї, Я. Сібеліус, І.Стравинський, П.Чайковський та ін.).
- КАПЕЛА
- (іт. cappella - каплиця, молільня) - 1. Місце в католицькій церкві, де розміщувались співаки. 2. Церковний хор, що за правилами співав без супроводу, звідки й виник термін 'a cappella', щоозначає - спів у стилі капели, тобто без інструментального супроводу. 3. Великий висококваліфікований хоровий колектив, здатний виконувати будь-яку музику для хору з супроводом або без нього (Національна К. 'ДУМКА', Санкт - Петербурзька академічна К. та інші). 4. К. , які виконують народну хорову музику в супроводі народних інструментів (К. бандуристів). 4. Оркестри особливого складу (військова К., джазова К., танцювальна К. тощо). 5. Великі симфонічні оркестри (Берлінська К., Веймарська К., Дрезденська К. і т. ін.)
- КАПЕЛЬМЕЙСТЕР
- (нім. Kapelmeister - майстер капели ) - керівник і диригент хору, оркестру. Таке значення слова К. застаріло, оскільки в наш час керівника хору називають хормейстером, керівника оркестру - диригентом, і тільки керівника військового оркестру інколи називають К.
- КАПРІС
- - див. Капричіо.
- КАПРІЧО
- , капрічіо (іт. capriccio - примха, каприз) - інструментальна п’єса довільної форми, в блискучому віртуозному стилі, заснована на імітації.
- КАР’ЯПАСУН
- , тирв, тирі - естонська труба з дерева або кори. К. - сигнальний інструмент пастухів, споріднений латиському таурі та литовському даудіте.
- КАРІЙОН
- (фр. carillon - передзвін) - 1. Ударний музичний інструмент, комплект настроєних відповідним чином невеликих дзвонів, інколи з клавішним механізмом, з діатонічним або хроматичним строєм. К. був поширеним в Європі XVI - XVII ст., де встановлювався на баштах ратуш, дзвіниць, баштових годинників. В Німеччині XVIII ст. К. реконструйований в дзвонове фортепіано. 2. Один з регістрів органа. 3. Музична п’єса, яка імітує передзвони. 4. Див. Куранти.
- КАРМАНЬЙОЛА
- (фр. Carmagnola - назва міста в П’ємонті) - французька народна бойова пісня - танець кінця XVIII ст.
- КАРНАЙ
- - узбецька і таджицька латунна труба довжиною 2-3 метри, без пальцевих отворів. Звук міцний і низький, діапазон обмежений кількома звуками обертонового ряду. Застосовується як сигнальний інструмент для далекого зв’язку.
- КАРТИНА
- - 1. К.Симфонічна - див. Симфонічна картина. 2. Завершена частина акту в опері, балеті тощо відокремлюється короткою перервою, під час якої опускається завіса, а не антрактом.
- КАРТУЛІ
- , лезгинка - народний грузинський парний танець. Музичний розмір 6/8, 3/8; темп від помірно швидкого до жвавого, класична форма К. - п’ятичастинна. Виконується в супроводі народного інструментального ансамблю.
- КАРЦГАНГ
- - осетинський ударний інструмент, подібний до тріскачки, з 3 - 9 скріплених ремінцем дощечок з рукояткою. Застосовується для підкреслювання ритму під час танцю.
- КАСАЦІЯ
- (від нім. Каssation - серенада) - інструментальний ансамблевий твір типу сюїти для виконання просто неба, подібно дивертисменту або серенаді. Зразки К. створили Й.Гайдн і В.А.Моцарт.
- КАСТАНЬЄТИ
- (ісп. castanetas, від лат. castanea - каштан) - іспанський ударний інструмент з родини ідіофонів без визначеної сили звуку, який складається з двох або трьох заокруглених пластинок, з’єднаних ремінцем з одного боку і прикріплених з двох боків до рукоятки - це оркестрові К. Балетні К. одягають на руки і, клацаючи пальцями, видобувають звук. К. входять до складу симфонічного та естрадних оркестрів, застосовуються під час виконання іспанських танців, в побуті багатьох народів.
- КАСТРАТИ
- - СПІВАКИ (від лат. cvastro - вихолощення, оскоплення) - особлива категорія співаків (сопраністи та альтисти), які з XVI і до початку ХХ cт. виступали на сценах театрів Європи. Внаслідок кастрації в дитячому віці діти - співаки з відмінними голосами з часом набували чоловічої сили звуку і тривалості дихання, що давало їм змогу досягати видатних успіхів у виконання високих жіночих партій в операх - серіа, демонструючи бельканто найвищого ґатунку, яке було недосяжним для жіночих голосів. До найуславленіших К.-с. належали А.Бернаккі, Г.Кафареллі (Майорано), К.Фарінеллі (Броскі), Г.Пак’яротті, Л.Маркезі та інші. Останній К.-с. - соліст Сикстинської капели А.Морескі помер в 1922 році. Збереглись записи К.-с. альтиста З.Онєгіна.
- КАТАКХАЛІ
- - вид індійського музично - хореографічного театру, де пантоміма супроводжується вокальною розповіддю співака за завісою в супроводі оркестру. Вистави відбуваються на відкритому місці вночі і тривають до світанку.
- КАФА
- - народний кабардинський танець типу лезгинки (картулі). Музичний розмір - 6/8 або 2/4. Темп помірний. Виконується парами.
- КАЧА
- (іт. caccia - полювання, погоня, переслідування) - вокальний твір імітаційного складу часів раннього Відродження, який змальовував картини полювання, жанрово - побутові сцени. К. була поширена в Італії (триголосна К.) та Франції (двоголосна К.). Розкриттю змісту К. сприяла форма канону, переслідування одного голосу іншим, елементи звуконаслідування (голоси собак, вигуки, звуки мисливських рогів тощо, сповнена енергії, руху, динамізму. Інструментальній К. властиві двоголосні мелодичні звороти фанфарного складу, безперервний ритмічний рух восьмими нотами в тріольному ритмі. В формі К. написані швидкі частини скрипкових сонат і концертів А.Вівальді, Ф.Крейслера, Ж.Леклера, Н.Паганіні, Д.Скарлатті, Ф.Шабрана та ін.
- КАЧА
- (від іт. caccia - полювання) - вокальні світські п’єси імітаційного характеру XIV - XVI ст., створені у формі канону, звідки й походить назва.
- КАЧУЧА
- - іспанський (андалузький) народний танець. Музичний розмір - 3/8 або 3/4. Темп близький до болеро.
- КАЯГИМ
- , каяго - давньокорейський різновид 12 - струнного щипкового інструменту, подібного до цитри. Діапазон - від великої до другої октави. Застосовується як сольний, акомпануючий та ансамблевий жіночий інструмент.
- КВАДРАТ
- - в джазовій музиці - завершена функціонально - гармонічна структура (восьми-, дванадцяти-, шістнадцяти - тактова і т.д.), яка утворює основу теми для виконання імпровізації. К. багато разів повторюється без суттєвих змін протягом усієї п’єси.
- КВАДРАТНА НОТАЦІЯ
- , римська хоральна нотація - система нотного запису, яка існувала в Західній Європі на межі ХІІ – ХІІІ ст. для запису хоралу, одноголосної та багатоголосної нелітургійної музики.
- КВАРТА
- (лат. quarta - четверта) - 1. Один з основних інтервалів, який охоплює чотири ступеня звукоряду; позначається цифрою 4. Чиста К. охоплює 2 1/2 тони, збільшена К. (тритон)-3 тони, зменшена К. – 2 тони. 5. Четвертий ступінь від того, що заданий.
- КВАРТАКОРД
- - акорд, побудований за чистими або чистими та збільшеними квартами.
- КВАРТДЕЦИМА
- (лат. quartdecima - чотирнадцята) - один із складених інтервалів, що охоплює 14 ступенів звукоряду і який можна розглядати як септиму через октаву; позначається цифрою 14. Мала К. охоплює 11 тонів, велика К. - 11 1/2 тонів. 2. Чотирнадцятий ступінь від того, що заданий.
- КВАРТЕТ
- (від лат. quartus - четвертий) - 1. Ансамбль з чотирьох музикантів - співаків або інструменталістів. За складом К. може бути однорідним (жіночий, чоловічий, струнний смичковий, дерев’яний духовий, мідний духовий тощо) і мішаним. Серед вокальних К. найбільш поширені чоловічий (І та ІІ тенор, баритон, бас) і мішаний (сопрано, альт, тенор, бас) ; серед інструментальних К.- струнний (І та ІІ скрипки, альт, віолончель). До складу К. можуть входити однотипні та різнотипні інструменти (напр., фортепіано та тріо смичкових і т.д.) 2. Музичний твір для чотирьох виконавців з окремою партією у кожного. До зразків К. належать вокальні К. М.Гайдна, О.Бородіна, Й.Брамса, Дж.Верді, Ф.Шуберта та ін.); інструментальні К. Й.Гайдна, В.А.Моцарта, Л.В.Бетховена, Ф.Шуберта (в формі сонатного циклу), Е.Гріга, Б.Бартока, К.Дебюссі, М.Равеля, С.Танеєва, Б.Лятошинського, Д.Шостаковича, Є. Юцевича (для чотирьох баянів) та інші. Широко відомі К. з опер, ораторій, реквіємів, мес і т.д.
- КВАРТОВЕ КОЛО
- - див. Квінтове коло.
- КВАРТОВО-КВІНТОВЕ КОЛО
- - див. Квінтове коло
- КВАРТОЛЬ
- - (від лат. quartus - четвертий) - особлива ритмічна фігура, що складається з чотирьох нот і за часом звучання дорівнює трьом нотам тієї ж тривалості. К. утворюється поділом три- або шестидольного такту на чотири рівні частини. Позначається цифрою 4 (див. Додаток XV).
- КВАРТСЕКСТАКОРД
- - друге обернення тризвуку з квінтовим тоном у басі, коли між басом К. і його основним тоном утворюється кварта, а між крайніми звуками - секста; звідси походить назва акорду. Позначається цифрами 6/4 або 4/6 (див. Додаток XIV).
- КВІК-СТЕП
- (англ. quick step - швидкий крок) - бальний танець вільної побудови, який розвинувся з фокстроту в середині 1920 років. Музичний розмір 4/4.
- КВІНТА
- (лат. quinta п’ята) - 1. Один з основних інтервалів, який охоплює п’ять ступенів; позначається цифрою 5. Чиста К. має 3 1/2 тони; збільшена - 4 тони; зменшена - 3 тони (Тритон).2. П’ятий ступінь від того, що заданий. 3. Квінтовий тон акорду. 4. Назва першої струни (е2) на скрипці, домрі - примі, мандоліні.
- КВІНТАКОРД
- - акорд, побудований за квінтами (чистим або чистим та зменшеним).
- КВІНТДЕЦИМА
- (лат. quinta-decima - п’ятнадцята) 1. Один із складених інтервалів, який охоплює 15 ступенів; позначається цифрами 15 або 16 (як подвоєна октава). Чиста К. охоплює 15 ступенів та має 12 тонів; зменшена К. (зм. К.) - 11 1/2 тонів; збільшена К. (зб.15) - 12 1/2 тонів. 2. П’ятнадцятий ступінь від того, що заданий.
- КВІНТЕТ
- (від лат. quintus - п’ятий) - 1. Ансамбль з п’яти виконавців - співаків або інструменталістів. За складом К. може бутиоднорідним (5 струнних смичкових, 5 дерев’яних духових, 5 мідних духових тощо) і мішаним (смичкові з духовими, дерев’яні духові з арфою тощо). Найбільш поширені такі К.: струнний смичковий (квартет смичкових з подвоєним альтом або віолончеллю), фортепіанний (струнний квартет і фортепіано). 2. Музичний твір для п’яти виконавців. До зразків належать К. Й.Гайдна, В.А. Моцарта, Й.Брамса, С.Танеєва, Ф.Шуберта, Д.Шостаковича, Р.Шумана та ін., написані, як правило, у формі сонатного циклу. Вокальний К. може бути частиною опери, ораторії, кантати. 3. Струнна смичкова група симфонічного оркестру (перші та другі скрипки, альти, віолончелі, контрабаси).
- КВІНТОВЕ КОЛО
- - система розташування тональностей за ступенем спорідненості у вигляді схеми, де мажорні та мінорні дієзні тональності розташовані за чистими квінтами вгору, а бемольні - за чистими квінтами вниз. На схемі К.к. - це позначення 12 пар енгармонічно рівних дієзних та бемольних тональностей, розташованих так, що кількість дієзів збільшується під час руху за годинниковою стрілкою, а кількість бемолів - проти неї (G + Asas, D + Eses, A + Bb, E + Fes, H + Ces, Fis + Ges, Cis + Des, Gis + As, Dis + Es, Ais + B, Eis + F, His + Deses + C). Таким чином, К.к. має по дві енгармонічно рівних тональності (одну дієзну і одну бемольну), тоніками яких є кожний з дванадцяти звуків хроматичного звукоряду.
- КВІНТОВИЙ ТОН
- - звук акорду терцевої побудови, який в стислому розташуванні є третім знизу, інакше - квінта акорду. Позначається цифрою 5, зберігаючи свою назву в усіх видах розташування і оберненнях акорду (див. Акорд).
- КВІНТОЛЬ
- (від лат. quintus - п’ятий) - особлива ритмічна фігура, яка складається з п’яти нот і за часом звучання дорівнює чотирьом або шістьом нотам тієї ж тривалості. Утворена шляхом поділу чотири- або шестидольного такту на п’ять рівних частин. Позначається цифрою 5 a href="http://term.in.ua/dodatki/15-osobliv-ritm-chn-f-guri.html">(див. Додаток XV).
- КВІНТСЕКСТАКОРД
- - перше обернення септакорду, коли басовою опорою є терцевий тон. Назва походить від інтервалів квінти та сексти, що утворюються між басом і відповідно септимою і основним тоном акорду. Позначається цифрами 6/5 або 5/6 (див. Додаток XIV).
- КВОДЛІБЕТ
- (від лат. quod libet - що завгодно) - багатоголосний гумористичний твір, побудований шляхом поєднання популярних мелодій і текстів або їх уривків. Як прийом К. використовується і в сучасній музиці (див. Пастичо, Мозаїка, Колаж, Попурі).
- КЕЄНОБА
- - давнє грузинське масове музично-сценічне видовище, яке оспівує визвольну боротьбу грузинів проти ворожих орд і святкування перемоги. У К. застосовуються співи, танці та гра на музичних інструментах.
- КЕК-УОК
- (cakewalk - дослівно: похід за пирогом) - бально - естрадний танець, який виник на початку ХХ ст. як танець північноамериканських негрів. Назва К.у. пояснюється тим, що переможець нагороджувався пирогом. Музичний розмір 2/4 з характерним синкопованим ритмом. Виконується в темпі швидкого маршу. Естрадний варіант К.у. близький до канкану..
- КЕМАНЧА
- , кяманча - східний та кавказький смичковий інструмент з кулеподібним корпусом з тутового чи горіхового дерева,гарбуза або кокосового горіха, довгою шийкою та 3 - 4 струнами. Стрій К. - квартово - квінтовий, звук м’який, приглушений. Застосовується для сольної, ансамблевої гри, акомпанементу, а також в складі оркестру народних інструментів.
- КЕСЛЕ
- - чуваський щипковий народний інструмент, подібний до гуслів.
- КИЇВСЬКИЙ СПІВ
- (розспів) - південна гілка знаменного співу, підпорядкована системі осмогласія. К.с. викладені піснеспіви Обіходу. Мелодії К.с. коротші та простіші з ритмічного погляду за поспівки знаменного співу, вони позбавлені варіантної розробки, але мають більше стійкості, розмежування на речитативні та розспівні ділянки. В XVII cт. К.с. поширився в Московії. Його співи викладені в п’ятилінійній нотації, яка, на відміну від крюкової, в Москoвії називалась київським знаменем.
- КИЯК
- - народний киргизький струнний смичковий інструмент з дерев’яним видовбаним корпусом, короткою шийкою та дископодібною голівкою з кілками. Стрій квартово-квінтовий, діатонічний. Звук м’який, багатого тембру, можливе флажолетне звучання. Застосовується для виконання кю, супроводження співу, а також в оркестрах народних інструментів.
- КІЛОК
- - на струнних інструментах - дерев’яні або металеві пристрої, до яких прикріплюються струни; за допомогою К. збільшується або зменшується натягання струн, тобто відбувається настроювання інструменту.
- КІЛЬКІСНА ВЕЛИЧИНА ІНТЕРВАЛУ
- - кількість ступенів, що входять до складу інтервалу від його основи до вершини включно, інакше - ступенева величина інтервалу. Назва інтервалу визначається саме К.в.і. (прима, секунда, терція, кварта, квінта, секста, септима і т.д.) на відміну від якісної величини, яка визначається відстанню в тонах від основи до вершини інтервалу.
- КІЛЬФЛЮГЕЛЬ
- (нім. Kilflugel) - див. Клавесин.
- КІНЕСТЕЗІЯ
- (від гр. kinesis - рух, здатність до руху) - м’язові відчуття, пов’язані з положенням або напрямом руху певної частини тіла людини. К. має важливе значення у музичному навчанні, зокрема, диригування та гри на музичному інструменті. Теорія К. ґрунтується на подразненні особливих механічних рецепторів у м’язах, суглобах, зв’язках та ін. Особливо актуальною для реалізації К. в музичному навчання є запропонована М.О.Бернштейном теорія побудови рухів.
- КІНОВАРНІ ПОМІТИ
- - червоні позначення в знаменному запису музики (див. Крюки). К.п. вказували, з якого ступеня звукоряду слід починати спів, позначений в нотопису.
- КІНОМУЗИКА
- - музичний компонент кінофільму, один із важливих виражальних засобів кіномистецтва. Сучасний етап музичного оформлення кінофільму характеризується рівноправним значенням музики у розкритті художнього змісту твору кіномистецтва.
- КІРІЄ
- (від початкових слів меси 'Кyrie eileson' - 'Господи, помилуй') - початковий розділ католицької меси, який також входить до складу реквієму. Самостійного художнього значення К. набуває в творчості Й.С.Баха, В.А.Моцарта, П.Чайковського, Ф.Шуберта та інших композиторів.
- КІСИН-ФАНДИР
- , хойисар - фандир - осетинський смичковий чоловічий інструмент. Існують двострунні (з квартовим строєм) та триструнні (з терцово - квінтовим строєм) К.-ф. Застосовується як сольний та акомпануючий інструмент.
- КІТАРОДІЯ
- (гр. kitharjdia) - спів у супроводі на кіфарі.
- КІТАРОН
- , кітароне - струнний щипковий інструмент, різновид басової лютні, поширений в Римському регіоні Італії в XVI - VII cт..
- КІФАРА
- (гр.kithara) - давньогрецький щипковий інструмент, подібний до ліри. Гру на К. називали кіфаристой; спів у супроводі К. - кіфародією, а музиканта – виконавця - кіфаристом.
- КІФАРИСТ
- (від гр. kithara) - в Давній Греції - приватний учитель, який за платню навчав підлітків гри на кіфарі та співу, а також поетиці..
- КЙОС
- , кос, ку, кез - азербайджанський ударний інструмент з родини мембранофонів, двобічний барабан, подібний до нагару. Звуквидобувають палками. Застосовується під час ходів, весіль, для супроводу групових та масових танців.
- КЛАВЕС
- (іт. claves) - латиноамериканський ударний інструмент з родини ідіофонів - дві дерев’яні палички довжиною 15 - 20 см і діаметром 2 - 2,5 см. Звук невизначеної висоти, дзвінкий, лункий. Застосовується в джазі для підкреслювання синкопованих двотактових ритмічних малюнків (румба, мамба та ін.).
- КЛАВЕСИН
- (фр. clavecin) - старовинний клавішний щипковий інструмент з кількома клавіатурами - мануалами і регістрами. Звуксильний, але динамічно одноманітний, оскільки видобувається зачепленням струн гусячими пір’ями, шкіряними плектрами абометалевими шипами, прикріпленими до клавішних важелів. В різних країнах К. і його різновиди називаються: в Англії - верджинел, в Італії - чембало, в Німеччині - кільфлюгель, у Франції - спінет. В XVIII ст. К. витіснило фортепіано. Зараз входить до складу ансамблів старовинної музики.
- КЛАВІАТУРА
- (нім. Klaviatur, від лат. clavis - ключ) - система важелів для видобування звуку на фортепіано, органі, акордеоні, клавесині, клавікорді, баяні та інших клавішних інструментах. Найбільш поширені два типи К. - кнопкова(баян) та пластинчаста (фортепіано).
- КЛАВІКОРД
- (від лат. clavis - ключ і гр. chorde - струна) - старовинний ударний клавішний музичний інструмент, один з попередників фортепіано. Звук К. видобувався за допомогою металевих пластинок (тангентів).
- КЛАВІОЛІНА
- - електричний одноголосий музичний інструмент, який має близько 50 тембрів. Діапазон - від однієї до п’яти октав.
- КЛАВІР
- (нім. Klavier) - 1. Спільна назва групи клавішних струнних музичних інструментів (клавікорд, клавесин, фортепіано тощо). 2. Перекладення партитури вокально - симфонічного твору (опера, ораторія, кантата), а також балету, симфонії, концерту тощо для з фортепіано на 2, 4, 8 рук. 3. Мануальна клавіатура (див. Мануал).
- КЛАВІРАУСЦУГ
- (нім. Klavierauszug ) - див. Клавір.
- КЛАВІЦИМБАЛ
- , клавічембало - див. Клавесин.
- КЛАВІЦИТЕРІУМ
- - клавесин з вертикальним розташуванням корпусу та струн.
- КЛАВІШ
- , клавіша (від лат. clavis - ключ) - важіль музичного інструмента, який є деталлю механізму для видобування звука. Упорядкована сукупність К. називається клавіатурою.
- КЛАВІШНИЙ МЕХАНІЗМ
- - механічна система. яка слугує для вмикання та вимикання джерела звуку. Складається з кількох взаємопов’язаних частин - клавіатури, механіки, педалів тощо. В фортепіано К.м. є рушієм молоточків, демпферів, в органі клапанів повітрядувів і т.д.
- КЛАВІШНІ МУЗИЧНІ ІНСТРУМЕНТИ
- - музичні інструменти, які звучать і змінюють висоту звуку внаслідок натискання на клавіші. Це - пневматичні (орган), ударні (фортепіано, клавікорд та ін.), язичкові (баян, фісгармонія та ін.), електричні (іоника) та електронні (синтезатори) інструменти.
- КЛАКА
- (фр. claque) - наймана група відвідувачів театральної вистави, які мають сприяти створенню штучного успіху або провалу артиста чи спектаклю. Таких людей звуть клакерами.
- КЛАПАН
- (від нім. Klappe - кришка, заслінка, клапан) - деталь механізму духових і пневматичних інструментів, яка призначена для зміни висоти звуку шляхом відкривання та закривання отворів в корпусі інструмента для змінювання довжини каналу. Винайдений в XVI ст.
- КЛАРНЕТ
- (від лат. clarus - ясний, чистий) - дерев’яний духовий язичковий інструмент з циліндричним стволом та одинарною тростю. Звук приємного м’якого тембру. Регістри К. відрізняються за характером: в низькому - звук густий і насичений, в середньому - матовий, у верхньому - ясний, чистий. К. - транспонуючий музичний інструмент: він буває настроєним у до мажорі (in C), ля мажорі (in A), але найчастіше - в сі-бемоль мажорі (in B). Партії К. записують відповідно на велику секунду або малу терцію вище реального звучання. Існують такі різновиди К.: пікколо,сопрановий, альтовий, теноровий (басетгорн), басовий. К. створений І.Деннером на початку XVIII ст. Застосовується як сольний, ансамблевий та оркестровий інструмент.
- КЛАСИКА МУЗИЧНА
- - музичні твори, які відповідають найвищим художнім вимогам, поєднуючи глибину, змістовність, досконалість форми, а також витримали 'перевірку часом' та увійшли до скарбниці світового музичного мистецтва.
- КЛАСИФІКАЦІЯ СПІВАЦЬКИХ ГОЛОСІВ
- - визначення типу голосу за такими показниками: звуковий діапазон, темброві ознаки, сила звуку, теситурна витривалість, висотне положення перехідних звуків, а також об’єм ротової порожнини, розмір і положення гортані, хронаксія зворотного нерву. Лише комплексне оцінювання наведених показників дозволяє визначити тип голосу з високим ступенем вірогідності, хоча остаточний висновок можливий лише після тривалого навчання та співацької діяльності. Вокальній практиці відомі приклади переходу з одного типу голосу до іншого (З. Долуханова, Л.Божко, Ю.Гуляєв, В.Отдєльонов, В Нечитайло та ін).
- КЛАСИЦИЗМ
- (від лат. classicus - зразковий) - стиль в мистецтві XVII - початку XIX ст., значення якого полягає в тому, що суть буття глибоко розумна й гармонійна і утверджує єдність та порядок в світі. В музиці К. пов’язаний з творчістю К.В.Глюка, Й.Гайдна, В.А.Моцарта, Л.В.Бетховена, М.Березовського, Д.Бортнянського, Е.Мегюля, Л.Керубіні, В.Пашкевича та інших.
- КЛАСИЧНИЙ ДЖАЗ
- (англ. classic jazz) - період в історії традиційного джазу, коли на основі архаїчного джазу отримали розвиток такі його форми, як новоорлеанський стиль негритянського та креольського напрямків, новоорлеансько - чиказький стиль, який виник після переїзду в 1917 році джазменів Нового Орлеану до Чікаго, новоорлеанський та чіказький різновиди диксиленду, різновиди фортепіанного джазу (баррел-хауз, буги-вуги та ін.), а також різновиди тогочасного джазу з міст Півдня та Середнього Заходу США.
- КЛАСТЕР
- (англ. cluster - гроно, скупчення, tone cluster - гроно звуків) - за визначенням Г.Кауела - співзвуччя, утворене щільним скупченням малих або великих секунд, що є обов’язковою умовою трактування цього скупчення, як К. До К. належать і пентакорди. К. поділяються на два різновиди - акорди або сонорні співзвуччя. До перших зразків К. з сонорним трактуванням належить 'Сцена бурі' з початку опери Дж.Верді 'Отелло'. Техніка К. набула поширення в музиці ХХ ст.
- КЛАУЗУЛА
- (лат. clausula - завершення, закінчення) - 1. Багатоголосне закінчення окремих співів меси, остинатне повторення хоральної мелодії в тенорі та її ритмізація в остинатних фігурах. На основі К. в ХІІІ ст. виник жанр мотету. 2. До ХVIII ст. в музичній теорії - позначення закінчень музичної форми (Каденція).
- КЛЕЗМЕР
- - народний єврейський музикант - інструменталіст.
- КЛЕП-ХЕНДЗ
- - вказівка про необхідність підкреслити джазовий акомпанемент (зокрема, другу і четверту долю) плесканням виконавців у долоні.
- КЛУМПАКОЇС
- (від лит. klumpe - дерев’яне взуття і koja - нога) - давньолитовський парний народний танець. Музичний розмір 2/4, темп жвавий. Виконувався в дерев’яному взутті.
- КЛЮЧ
- (нім. schlussel, фр. clef, англ. key) - 1. Знак, який вказує висоту та назву звуку і виставляється на нотному стані. Існує три різновиди ключів: К. 'Соль', що визначає положення ноти соль1 (старофранцузький, скрипковий); К. 'До', який показує місце ноти до1 (сопрановий, мецо-сопрановий, альтовий, теноровий, баритоновий); К. 'Фа' - місце ноти фа баритоновий, басовий, басо-профундовий) - (див. Додаток IІ). Сучасний нотопис застосовує, як правило, скрипковий, альтовий, теноровий ібасовий ключі. 2. Спеціальний інструмент для настроювання арфи, бандури, фортепіано тощо.
- КЛЮЧОВІ ЗНАКИ
- - знаки альтерації, виставлені біля ключа, які показують тональність твору або його частин. К.з. можуть змінюватись в разі зміни тональності, а також в середині такту. В першому випадку попередні знаки відміняються бекарами і замість них виставляються нові К.з.; в другому - дія бекару обмежується тактом. - (див. Додаток XVI).
- КОБЗА
- - 1. Старовинний український народний щипковий інструмент, який має грушоподібний корпус, шийку з 4 - 10 ладами та від 5 до 10 струн і приструнків. К. була поширеною серед запорізького козацтва. З XVIII ст. К. витіснила з вжитку більш досконала бандура, але родина К. й2 досі застосовується в оркестрі народних інструментів (мала, середня - ритм - К., велика басова). 2. Струнний щипковий інструмент молодавсько - румунського походження, подібний до лютні. Має чотири струни, звук видобувається за допомогою плектра. 3. Польсько - українська волинка.
- КОБЗАР
- - український народний мандрівний співець – музикант (часто сліпий), який виконував свої пісні та думи в супроводі кобзи (бандури). Мистецтво К. набуло розквіту в XVI - XVII ст., коли український народ вів боротьбу за незалежність. До найвідоміших К. належали О.Вересай, П.Носач, Ф.Холодний та ін.
- КОБИЗ
- - казахський двострунний смичковий інструмент з видовбаним ковшоподібним корпусом та короткою шийкою без ладів. За звуком нагадує віолончель з квартовим строєм. На К. виконують кю, супроводжують спів, застосовують в ансамблях та оркестрі народних інструментів.
- КОБИЛКА
- - стара назва підставки для струн у скрипки, альта, віолончелі, контрабаса, домри, гітари та ін.
- КОБУЗ
- - узбецький та каракалпацький двострунний смичковий музичний інструмент, подібний до казахського кобизу.
- КОВ БЕЛ
- (англ. cow bell) - металевий ударний інструмент латиноамериканського походження з родини ідіофонів, коров’ячий дзвіночок без язичка (серця), прикріплений до великого барабану.
- КОДА
- (іт. coda, від лат. cauda - хвіст) - 1. Додатковий, заключний розділ музичного твору, його закінчення, який не є обов’язковим для композиційної схеми і розташовується за останнім з основних розділів. Починаючи з творів Л.В.Бетховена, К. дорівнюється до основних розділів, врівноважуючи розробку, як реприза експозицію. 2. В класичному танці - швидка заключна частина па-де-де, па-де-труа, па д’аксьон, гран па, в якій бере участь ансамбль артистів.
- КОДЕТTА
- (іт. codetta - маленька кода) - 1. Невелика за розміром кода. 2. Одноголосна зв’язка в експозиції фуги, яка знаходиться між темою і протискладанням перед вступом відповіді в наступному голосі, якщо останній звук теми не з’єднується безпосередньо з першим звуком відповіді. К. може бути двоголосною перед вступом третього голосу та триголосною перед вступом четвертого голосу.
- КОЗА
- - український та польський пневматичний музичний інструмент, подібний до волинки.
- КОЗАЧОК
- - український народний танець, жвавий і веселий за характером, що виконується у швидкому темпі. Музичний розмір 2/4. Під назвою 'казачек' побутує в Росії.
- КОКЛЕ
- - латвійський струнний щипковий інструмент, подібний до канклес, кантеле і гуслів. Застосовується як сольний, акомпануючий, ансамблевий та оркестровий інструмент.
- КОЛАЖ
- (фр. collage - наклеювання) - особлива форма використання композитором фрагментів з власних творів або творів інших авторів. К. характеризується механічним поєднанням стилістично різнорідних елементів, що викликає враження парадоксальної несумісності музики.
- КОЛИВАННЯ
- - більш або менш точне повторення змін стану вібратора, яке є безпосереднім джерелом музичного звуку. К. характеризуються амплітудою - величиною відхилення вібратора від положення рівноваги; часом, протягом якого відбувається повне К., і частотою К. в одиницю часу (секунду). К. утворюють додаткові звуки (обертони), які сукупно дають натуральний звукоряд і визначають тембр звуку, К. від джерела звуку поширюються пружним середовищем, зокрема, повітряним.
- КОЛИСКОВА
- - пісня для заколисування дитини, яка є одним з найбільш поширених жанрів народної, а з XVIII ст. - і професійної вокальної (О.Аляб’єв, Й.Брамс, М.Глінка, К.Стеценко, Ф.Надененко, П.Чайковський, Ф.Шуберт та ін.) музики. З ХІХ ст. жанр К. набув поширення і в інструментальній (Й.Брамс, Е.Гріг, К.Дебюсі, М.Лисенко, М.Равель, А.Рубінштейн, І.Стравінській, Ф.Шопен та ін.) музиці. К. характеризується спокійним, уповільненим рухом, повторенням поспівок та ритмічних фігур.
- КОЛІНО
- - 1. В танцювальній музиці - частина, яка відповідає певній танцювальній фігурі. 2. Повністю або частково завершена частина простої двочастинної або тричастинної форми. Перше К. - перший період, друге - друга частина, третє - реприза простої тричастинної форми. 3. Частина ствола деяких інструментів (напр., фагота).
- КОЛІРНА МУЗИКА
- кольорова, цвітомузика, фарбова, світлова) (нім. Farblichtmusik, англ. color music, рос. цветомузыка, светомузыка) - синтез музики і світла, основою якого є аналогія І.Ньютона 'спектр - октава', яка передбачає переведення музики в кольорові фарби. До перших художніх експериментів з К. належать 'Прометей' О.Скрябіна (1910) 'Щаслива рука' А.Шенберга (1913) та інші твори, пов’язані із зверненням до синопсії (кольорового слуху). Спеціальна апаратура дозволяє перетворювати музику в комбінації різних кольорів, виконуючи як спеціально створені для цього, так і інші твори. Ефекти К. м. широко використовують рок-музиканти.
- КОЛО
- - старовинний хоровод у західних та південних слов’ян.
- КОЛОДКА
- , колодочка - деталь смичка струнних музичних інструментів, призначена для регулювання натягання волосин смичка, яке здійснюється за допомогою спеціального гвинта.
- КОЛОМИЙКА
- (від назви м.Коломия Івано – Франківської обл.)- 1. Жартівлива українська галицька) народна пісня куплетної форми, за змістом подібна до частівки. Поширена в Західній Україні (зокрема, Буковині, Прикарпатті та Закарпатті.) 2. Народний танець гуцульського походження. Музичний розмір 2/4, темп жвавий.
- КОЛОР
- (від лат. color - забарвлення, колір) - 1. В мотетах ХІІІ ст. прикраса, утворена, зокрема, шляхом повторення мелодичного звороту в певному голосі. 2. Остинатне повторення звуковисотної фігури в мотеті XIV - XV ст. (Ізоритмія). 3. Назва нот в нотації XIV - XVII ст., які під час запису кольором відрізнялись від інших (червоні серед чорних тощо).
- КОЛОРАТУРА
- (іт. coloratura - прикраса) - 1. Мелодичні прикраси, які застосовуються у вокальній музиці, зокрема, в сольних оперних номерах. К була особливо поширена в аріях ХVII - XIX ст.2. Здатність голосу виконувати мелодичні прикраси - колоратурна техніка, була обов’язковою для високих жіночих голосів, легких тенорів, басів - buffo. Неперевершеними майстрами К. були співаки - кастрати.
- КОЛОРАТУРНЕ СОПРАНО
- - найвищий жіночий голос, який відзначається особливою рухливістю та легкістю виконання колоратури, великим діапазоном (від с1 до f3, іноді h3, b3, c3). До найвідоміших К.с. належать М.Робен, Е.Зак, Д.Паста, А.Патті, А.Нежданова, В.Барсова , А.Соленкова та інші, а також українські співачки М.Бем, Є.Мірошниченко, Б.Руденко, Є.Чавдар, Г.Олійниченко, В.Лук’янець, О.Микитенко, В.Степова, О.Нагорна та інші.
- КОЛЯДКА
- - старовинна Слов’янська обрядова пісня, яка виконується під час святкування Різдва Христова. В Україні поширені різновиди К. - щедрівка та риндзівки, в Бєларусі - калядка, Литві - каледа, Латвії - каладу, Болгарії - коледа, Польщі - коледа, Росії - колядка, авсень, Румунії - колінда тощо.
- КОМБІНАЦІЙНИЙ ТОН
- - звук, що виникає внаслідок взаємодії (інтерференції) двох або кількох одночасних коливань (звуків) в будь-якому середовищі. Існують два різновиди К.т. - різницевий, частота якого дорівнює різниці частот звуків, що входять до нього, та сумарний, що виникає внаслідок складання частот звуків, які його утворюють.
- КОМБО
- (від англ. combsnation - з’єднання, комбінація) - назва джазового ансамблю з 6 - 8 музикантів, яка з’явилась в сучасному джазі з 1940-х років і пов’язана з поділом виконавських функцій музикантів на солістів, які імпровізують, та ритм-групу.
- КОМЕДІЯ ДЕЛЬ АРТЕ
- (іт. commedia dell’arte - комедія масок) - вид італійського театру часів Відродження, в якому вистави імпровізаційно створювались на основі сюжетної схеми. Традиції К.д.а. успадкувала і розвинула опера - буффо.
- КОМЕДІЯ МУЗИЧНА
- - узагальнена назва жанру музично - сценічних творів на комедійній основі - опера - буффo, оперета, комічна опера, комедія - балет, зінгшпіль, водевіль, мюзікл тощо. КОМЕРЦІЙНИЙ ДЖАЗ - танцювальна за характером музика, яка використовує засоби виразності джазу і є продуктом розважальної індустрії.
- КОМЕДІЯ-БАЛЕТ
- - театральний жанр, що поєднує діалог, танець, пантоміму, вокальне, інструментальне та образотворче мистецтво.В XVII ст. Ж.Б. Мольєром, Ж.Б.Люллі та балетмейстером П.Бошаном і декоратором К.Віграні створені перші К.-б. 'Надокучливі' (1661), 'Шлюб мимоволі' (1664) та ін. К.-б. вплинули на розвиток музичного театру Франції, зокрема, комічної опери XVIII ст. та пантомімічного балету.
- КОМІЧНА ОПЕРА
- - комедійна за змістом опера . Починаючи з XVIII ст., існували численні різновиди К.о.: в Італії - опера-буффo, в Англії - баладна опера, у Франції - опера - комік, в Австрії та Німеччині - зінгшпіль, в Іспанії - тонаділья, в Росії та Україні - комічна опера Окремі К.о. виконувались з розмовними діалогами. З К.о. споріднені водевіль, мюзикл, оперета та ін.
- КОММА
- , кома (від гр. komma - відрізок) - 1. В музичний акустиці найменший (менше 1/8 цілого тону) інтервал, відстань між близькими за висотою звуками, що ледь розрізнюється слухом. Існують піфагорова або діатонічна К., що дорівнює близько 1/9 тону, та дидимова або синтонічна К., яка становить близько 1/10 тону. К.- різниця між великими терціями чистого та піфагорового строю. К. застосовується при інтонуванні на інструментах з нефіксованим настроюванням, в співі, але не має значення в рівномірній темперації 2. Знак, що має вигляд коми (‘), яким у нотному запису вокальних творів або музики для духових інструментів позначаються місця, де можна 'взяти' дихання. Інколи знаком К. позначаються люфтпаузи.
- КОМПАКТ-ДИСК
- - носій звукової інформації, який має вигляд диску діаметром 120 мм. Звукову інформацію закодовано цифровим методом і розміщено у вигляді спіральної доріжки на одному боці диску. Відтворює звук лазерний програвач, тривалість звучання - 60 хв., якість звучання набагато переважає довгограючий диск.
- КОМПОЗИТОР
- (від лат. compositor - укладач, автор) - людина, яка створює музику, автор музичних творів. Професійна робота К. передбачає наявність музично - творчих здібностей та відповідної підготовки, а в останні часи - спеціальної електронної техніки.
- КОМПОЗИЦІЯ
- (лат. compositio - складання, розміщення) - 1. Процес музичної творчості. 2. Закінчений музичний твір. 3. Побудова музичного твору, розташування і співвідношення його частин. 4. Наука про гармонію, поліфонію, музичну форму та інструментовку. 5. Навчальний курс, який вивчають у вищих спеціальних музичних навчальних закладах (академіях, інститутах, консерваторіях).
- КОМПРИМАРІО
- (від лат.cum - з та іт. primario - головний) - оперний співак, який виконує другорядні партії.
- КОМУЗ
- - 1. Киргизький триструнний щипковий інструмент, подібний до лютні, з квартовим або квінтовим строєм. Має видовбаний корпус, шийку без ладів та голівку. Звукоряд діатонічний, діапазон - до двох октав. Застосовується для виконання кю, йирчи професійними музикантами та акинами, а також в ансамблях та оркестрах народних інструментів.2. Киргизький різновид варгану. 3. Дагестанський, інгушський та чеченський інструмент, подібний до гармоніки.
- КОНГА
- , тумба (іт. conga) - 1. Ударний інструмент латиноамериканського походження з родини мембранофонів. Має форму звуженого до низу циліндра. Звук низький та глухий, видобувається долонями або пальцями. Застосовується в танцювальній музиці. 2. Кубинський карнавальний танець. Музичний розмір 4/4.
- КОНДАК
- (гр. kontaktion) - жанр візантійської, з ХІ ст. давньоруської гімнографії, який започаткував Роман Солодкоголосий в VI ст. Строфи К. виконував соліст, рефрен - хор. В К. прославляли Бога, матір Божу та святих.
- КОНДАКАР
- - давньоруська співцька книга, назва якої пов’язана з записами співів - кондаків за допомогою кондакарної нотації.
- КОНДАКАРНА НОТАЦІЯ
- - один з старовинних видів безлінійного нотопису, який існував поряд з крюками в Київській Руси ХІ - ХІV ст.
- КОНДАКАРНИЙ СПІВ
- - мелізматичний стиль культового співу, поширений в Київській Руси з ХІ до XV ст. Репертуар К.с. включав кондаки, вірші з псалмів та приспіви до них, записані в співацькій книзі - кондакарі.
- КОНДИВКОН
- - евенкійській музичний інструмент, подібний до варгана, виготовлений з кістки мамонта.
- КОНДУКТ
- (від лат. conduco - веду, супроводжую) - жанр західноєвропейської вокальної музики, який з’явився близько 1140 р. та належав до нелітургійних і світських багатоголосних композицій. Витіснений з вживання мотетом.
- КОНКРЕТНА МУЗИКА
- - звукові композиції, утворені внаслідок запису на магнітну плівку найрізноманітніших природних або штучних звуків (падання крапель дощу, шум потягу, голоси птахів, завивання вітру, скрип дверів тощо), їх електроперетворення, змішування та монтажу. К.м. виникла у Франції наприкінці 40-х років ХХ ст. Вона подібна до електронної музики та сонористики і застосовується для оформлення кінофільмів чи драматичних вистав, а також включення в контекст звичайної музики для надання їй нового забарвлення (напр., спів солов’я в творі О.Респігі 'Пінії Риму'.
- КОНКУРСИ МУЗИЧНІ
- (від лат. concurs - зустріч, зібрання) - змагання музикантів за заздалегідь оголошеними умовами, які були започатковані в Давній Греції. Сучасні К.м. стали важливим засобом виявлення талановитих виконавців - співаків, інструменталістів, диригентів і т.д., значним фактором культурно - мистецького життя. В Україні відбуваються К.м., присвячені пам’яті видатних музикантів В.Горовиця, С.Крушельницької, С.Турчака та ін., а також численні К. естрадних виконавців.
- КОНСЕРВАТОРІЯ
- (іт. conservatorio, від лат. conservo - охороняти, зберігати) - в Італії XVI ст. заклад на кшалт інтернату, де діти - сироти навчались ремесел, а також музики з метою підготовки співаків для церковних хорів. У Венеції такі заклади звались оспедале (шпиталь) і діяли окремо для хлопчиків та дівчаток. Першу К. засновано в Неаполі (1537), як вищий навчальний заклад, в Парижі в 1784 році відкрито Королівську школу співів та декламації , реорганізовану в 1793 році в Національний музичний інститут, а з 1795 року - в Консерваторію музики і декламації. В ХІХ - ХХ ст. музичні спеціальні навчальні заклади відкрито в багатьох великих містах: Празі -в 1811, Варшаві та Відні - 1821, Лондоні - 1822, Мадриді - 1830, Будапешті - 1840, Ріо-де-Жанейро - 1847, Бостоні - 1853, Дрездені - 1856, Санкт-Петербурзі - 1862, Бухаресті та Люксембурзі - 1864, Москві - 1866, Копенгагені, Турині, Базелі та Антверпені - 1867, Балтиморі, Чикаго - 1868, Монреалі - 1876. Боготі та Гельсінкі - 1882, Амстердамі та Карлсруе - 1884, Гавані - 1885, Торонто - 1886, Буенос - Айресі - 1893, Белграді - 1899, Ла Пасі - 1908, Сан-Пауло - 1909, Мельбурні, Сіднеї, Саратові - 1912, Тбілісі - 1917, Тегерані - 1918, Ризі, Таллінні - 1919, Баку, Софії - 1921, Єревані - 1923, Мінську - 1932, Ташкенті - 1934 і т.д. Перша в Україні К. Галицького музичного товариства була створена у Львові - 1854, Вищий музичний інститут ім. М.В. Лисенка - у Львові - 1903, в Києві - 1913 (з 1997 р. - Національна музична академія ім. П.І.Чайковського) , в Одесі - 1913, в Харкові - Інститут мистецтв ім. І.П.Котляревського - 1917, в 1993 році на базі музично - педагогічного інституту створено Донецьку консерваторію ім. С.С.Прокоф’єва, цей процес триває. Крім того, в педагогічних вузах України (Вінниця, Дрогобич, Івано-Франківськ, Київ, Кіровоград, Кривий Ріг, Луганськ, Мелітополь, Миколаїв, Ніжин, Одеса, Суми, Тернопіль, а також в колишніх педагогічних училищах Артемівська, Білгород-Дністровського, Дніпропетровська, Донецька, Мукачевого та інших міст працюють музично - педагогічні факультети, де, на відміну від К., готують фахівців для дошкільних навчальних закладів та загальноосвітніх шкіл.
- КОНСОНАНС
- (фр. сonsonanse - співзвуччя, злагодженість) - звучання, яке сприймається як благозвучне, узгоджене поєднання звуків в одночассі. До К. належать чисті прими, октави, квінти, кварти (крім чистої кварти відносно басу), великі та малі терції, сексти. а також мажорний та мінорний тризвуки з їх оберненнями. З погляду акустики К. є менш складним відношенням чисел коливань (довжини струн), ніж дисонанс. В системі мажору та мінору К. та дисонанс є альтернативними поняттями. В сучасній музиці зростає значення дисонансу, що робить межу між ними значною мірою умовною.
- КОНТРАБАС
- (іт. contrabasso) - найбільший за розміром і найнижчий за звучанням смичковий інструмент з родини скрипок. Стрій струн: E1, A1, D, G. На К. грають стоячи або сидячи на високому стільці. К. входить до складу симфонічного та камерного оркестру, ансамблів, рідко застосовується як сольний інструмент. Термін К. вживається також щодо найнижчих інструментів з інших родин: домровий К., К.-балалайка, К.- кларнет тощо.
- КОНТРАЛЬТО
- (іт.contralto) - найнижчий жіночий голос густого, соковитого тембру, з діапазоном від g до g2(a2). Серед партій для такого голосу - Кончаківна з опери 'Князь Ігор' О.Бородіна, Ольга з опери 'Євгеній Онєгін' П.Чайковського. Іноді композитори доручають партії підлітків - юнаків володаркам К. - Зібель з опери 'Фауст' Ш.Гуно, Орфей з опери 'Орфей і Евридика' К.Глюка, Ратмир з опери 'Руслан і Людмила' М.Глінки та інші.
- КОНТРАПУНКТ
- (нім. Kontrapunkt від лат. punctum contra punk-tum - крапка проти крапки) - те ж саме, що поліфонія. Поділяється на К. строгого стилю і К. вільного стилю. 2. Мелодія, що звучить одночасно з темою, інакше - протискладення. 3. Одночасне поєднання двох або кількох самостійних голосів (мелодій). 4.Назва твору, де переважає складна поліфонічна техніка - перетворення та перестановки тем (напр., 'Мистецтво фуги' Й.С.Баха). 5. В співацькій практиці та музичній теорії середніх віків та Відродження - позначення колективної імпровізації на основі одного занотованого голосу (тенора). 6. Розділ навчального курсу поліфонії.
- КОНТРАПУНТО
- (ісп. contrapunto) - в країнах Латинської Америки - музичний діалог, який імпровізують двоє співаків у супроводі гітари.
- КОНТРАСТНО-СКЛАДОВІ ФОРМИ
- - форми, які складені з двох або кількох контрастних частин, об’єднаних спільним задумом та розвитком, текстом, сюжетом, логікою тонального плану, безперервним переходом тощо.
- КОНТРАТЕНОР
- (від лат. contra - проти i tenor) - 1. Рідкісний чоловічий співацький голос, що межує між жіночим контральто та чоловічим тенором - альтіно. Діапазон від с до а2(в2). До К. належать голоси Василя Сліпака, Еріка Курмангалієва та інших. 2. В музиці XIV - XV ст. - переважно інструментальний поліфонічний голос, який рухається в тому ж напрямі, що і тенор.
- КОНТРАФАГОТ
- (іт. contrafagotto) - найнижчий за звучанням дерев’яний музичний інструмент, різновид фагота. Діапазон від В2 до g2. Застосовується в симфонічному оркестрі.
- КОНТРДАНС
- (від. англ. сountry - dance - сільський танець) англійський народний танець, подібний до кадрилі. Музичний розмір 2/4 або 6/8, темп швидкий. Доступність К. спричинила появу його різновидів: екосезу, англезу, лансьє, котильйону та ін. Теми К. використовували в своїх творах Ж.Ф.Рамо, Л.В.Бетховен, В.А.Моцарт, П.І.Чайковський та інші композитори, вони ставали основою куплетів у водевілях, пісень в баладних операх.
- КОНТРЕКСПОЗИЦІЯ
- (від лат. сontra - проти та expositio - виклад) - необов’язковий розділ фуги, який знаходиться безпосередньо після експозиції (вторинна експозиція) що є вторинним проведенням теми в головній та домінантовій тональності всіма голосами у зміненому порядку.
- КОНТРОКТАВА
- - частина музичного звукоряду. Звуки К. позначаються: 1) в басовому ключі від ноти сі під п’ятою додатковою лінійкою знизу до ноти сі нижче другої додаткової лінійки знизу; 2) латинськими великими літерами з цифрою (1) знизу; 3) складовими назвами великими літерами з цифрою (1) знизу.
- КОНФІНАЛІС
- (від лат. соn - спільно і finalis - кінцевий) - заключний тон (фіналіс) григоріанської мелодії, записаної в транспозиції.
- КОНЦЕНТРИЧНА ФОРМА
- (від лат. concentricus - той, що має спільний центр) - репризна багаточастинна форма дзеркально симетричної побудови, центральні частини якої повертаються у зворотному порядку (АВСВА або АВСВСВА).
- КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ АЛЬБОМ
- - платівка, аудіокасета або компакт - диск, де всі записи музичних номерів об’єднані єдиною загальною ідеєю.
- КОНЦЕРТ
- (іт.concerto - змагаюсь) - 1. Прилюдне виконання музичних творів. 2. Жанр великого, віртуозного за характером музичного твору для соліста (інколи двох - трьох) з оркестром у формі тричастинного сонатного циклу. 3. поліфонічний вокальний або вокально - інструментальний твір, який спирається на співставлення двох або кількох партій (співацьких голосів, органа, інструментального ансамблю).
- КОНЦЕРТ-МІТИНГ
- - форма масової агітаційно - пропагандистської та музично - просвітницької роботи, поширена в перші пожовтневі часи.
- КОНЦЕРТИНА
- (англ. concertina) - невеликий пневматичний кнопковий музичний інструмент, гармоніка з хроматичним звукорядом з обох боків шестигранного корпусу, з’єднаних міхом. Винайдена в 1844 році Ч.Уїтстоном. Має шість різновидів - пікколо, сопрано, альт, тенор, бас і контрабас. Застосовується як побутовий та естрадний інструмент.
- КОНЦЕРТИНО
- (іт. concertino) - 1. Невеликий інструментальний твір з меншим масштабом частин циклу, призначений для скороченого складу виконавців, що наближує його до малих форм оркестрової музики - симфонієти, камерної симфонії тощо. 2. Група солістів в кончерто гроссо і концертній симфонії з довільним складом виконавців. 3. Інша назва інструменту -концертина.
- КОНЦЕРТМЕЙСТЕР
- (нім. Konzertmeister) - 1. Перший скрипаль - соліст симфонічного або оперного оркестру, який в разі потреби може виконати функції диригента. 2. Музикант, який очолює одну з груп симфонічного або оперного оркестру (К. перших скрипок, К. тромбонів, К. віолончелів тощо). 3. Піаніст, який співпрацює з індивідуальними або ансамблевими виконавцями (співаками, інструменталістами, артистами балету та ін.) в процесі розучування і виконання партій та концертних творів.
- КОНЦЕРТНА СИМФОНІЯ
- - твір для групи солістів з оркестром, подібний до кончерто гроссо і сольного концерту, від якого К.с. запозичила тричастинну (інколи двочастинну) побудову, подвійну експозицію та каденції солістів. Серед авторів К.с. - Й.К.Бах, Й.Гайдн, В.А.Моцарт, Л.В.Бетховен, Д.Бортнянський, К.Шимановський, С.Прокоф’єв та інші.
- КОНЦЕРТНА ФОРМА
- - найбільш велика типова циклічна форма в інструментальній музиці XVII - XVIII ст., яка спирається на чергування відносно стійкої теми та інтермедій, в яких розвивається матеріал основної теми або самостійна тема.
- КОНЦЕРТНІ ЗАЛИ
- - приміщення для прилюдного виконання музичних творів та програм, які відповідають певним акустичним та архітектурним вимогам. До найкращих К.з. світу належать 'Альберт-хол' (Лондон), 'Карнегі-хол' (Нью-Йорк), Колонний зал Національної філармонії (Київ), К.з. центру мистецтв ім. Дж.Кеннеді (Вашингтон), К.з. ім.П.Чайковського (Москва), К.з. центру ім. Ж. Помпіду (Париж), Великий К.з. міжнародного центру мистецтв (Київ), К.з. 'Плейель' (Париж), 'Ювілейний' (Санкт-Петербург), 'Україна' (Київ) та інші. Камерні К.з. місткістю до 500 слухачів призначені для виступів солістів, камерних ансамблів, хорів та оркестрів; великі К.з. - для виступів великих оркестрів, великих і зведених хорових колективів, ансамблів пісні й танцю, зведених концертів тощо. Інколи в К.з. відбуваються концертні програми естрадного спрямування, проте їх виконавці надають перевагу ще більшим приміщенням - палацам спорту і навіть стадіонам, де, як правило, виступають під попередньо записану фонограму ('фанеру').
- КОНЦЕРТУВАННЯ
- - виступи в концертах, концертна діяльність.
- КОНЦЕРТШТЮК
- (нім. Konzertschtuk - концертна п’єска) - 1. Одночастинний концертний твір для соліста і оркестру. 2. Віртуозний сольний твір великої форми для концертного виконання (напр., соната для ф-но 'Концерт без оркестру' Р.Шумана (ор. 14), 'Блискуче рондо' К.Вебера та інші).
- КОНЧЕРТО ГРОССО
- (іт. concerto grosso - великий концерт) - віртуозний твір з кількох частин, де звучання оркестру протистоїть звучанню групи солістів (tutti - всі та concertino - мала концертна група), які протягом виконання всього твору наче змагаються. Найбільшого розвитку К.г. набув в творчості А.Кореллі, А.Вівальді, Й.С.Баха, Г.Ф.Генделя та інших, а в музиці ХХ ст. - Г.Камінського, Е.Кшенека, Б.Мартіну, М.Регера, Е.Тамберга, А.Шнітке та інших.
- КООРДИНАЦІЯ
- (від лат. соordinatio - узгоджувати) - встановлення взаємозв’язків між окремими діями органів та систем - слуху і голосу, непаралельних рухів рук диригента або інструменталіста тощо, між компонентами свідомості, художніми образами, поняттями музичної теорії та ін.
- КОРДАВУН
- - евенкійській різновид варгана, виготовлений з кістки.
- КОРДЕБАЛЕТ
- (фр. corps de ballet - особовий склад балету) - артисти балету, які виконують групові танці, своєрідний балетний 'хор'.
- КОРЕКЦІЯ
- (від лат. correctio - виправлення, поліпшення) – усунення недоліків музичного розвитку або музично - виконавської техніки. Мета, завдання і методика К. визначаються видом порушення музичного розвитку та індивідуальними особливостями людини.
- КОРИДО
- (ісп. corrido) - народна пісня іспанського походження на актуальні теми, поширена в Мексиці та інших країнах Латинської Америки, яка виконується в супроводі гітари. Музична форма - 8 -ми(12 або 16) - тактовий період, лад - завжди мажорний, розміри - 6/8, 3/4, 2/4 та змінний 6/8 + 3/4. Найбільшого поширення К. набула під час Мексиканської революції 1910 - 1917 рр.
- КОРИФЕЙ
- (від гр. koryphaios - голова) - 1. В давньогрецькому театрі - проводир хору в трагедії, що був посередником між хором та акторами, з якими вступав у безпосередній контакт. 2. Провідний артист кордебалету. 3. В переносному розумінні - видатний діяч мистецтв, який має багаторічний досвід, найвищу майстерність та великі заслуги в певній науковій або мистецькій галузі.
- КОРНЕМЮЗ
- , корнамуза (фр. corne - ріг і старофр. muse - дудка) - 1. Духовий інструмент, подібний до волинки. 2. Дерев’яний духовий інструмент, подібний до шалмея. Існували такі різновиди К. - малий, альтовий, теноровий і басовий.
- КОРНЕТ
- , цинк (фр. cornet, нім. Zink) - духовий музичний інструмент, який займав проміжне положення між дерев’яними та мідними духовими інструментами і мав пронизливий, трубний звук. З дерев’яними інструментами К. зближував матеріал та система ігрових отворів, з мідними - амбюшурний спосіб звуковидобування. К. мав хроматичний звукоряд, що дозволяло виконувати будь-які мелодії.
- КОРНЕТ-А-ПІСТОН
- (фр. corneta pistons) - духовий мідний мундштучний музичний інструмент з конічним стволом та поршневим вентильно - пістоннним механізмом. Звукоряд - хроматичний, діапазон - від е до с3, стрій переважно В, рідко С, тембр більш м’який, ніж у труби. Застосовується в духових та симфонічних оркестрах.
- КОРОБОЧКА
- (іт. tamburo di legno) - ударний інструмент з родини ідіофонів, брусок з дзвінкої деревини розміром 11 х 8 х 5 см з глибоко видовбаною щілиною. Звук сильний, дзвінкий, ляскаючий, видобувається дерев’яними паличками. Широко застосовується в джазовому виконавстві.
- КОРРЕПЕТИТОР
- (від лат. cor - спільно і repeto - повторюю) - піаніст - помічник диригента, який вивчає з виконавцями (вокалістами і танцюристами) їх сольні парії.
- КОРУС
- (англ. chorus) - складник форми джазової музики, де К. дорівнює темі та базується за її гармонічною схемою. К. може бути аранжованим для групи музичних інструментів або мати вигляд імпровізації.
- КОСАРІ
- - український народний танець, який імітує рухи косарів та виконується на мелодію однойменної народної пісні. Музичний розмір 2/4, темп - помірний.
- КОТИЛЬЙОН
- (фр. cotillon) - парний бальний танець французького походження, де всі пари повторюють рухи першої під музику популярних танців (вальсу, мазурки, польки). Відомий з XVIII ст., але особливого поширення набув наприкінці ХІХ ст.
- КОТО
- - 1. Загальна назва японських інструментів з горизонтальним корпусом, подібних до цитри. На верхній деці розташовано два резонаторних отвори та 13 шовкових струн, які настроюються за допомогою кілків. Звук видобувається за допомогою плектрів, закріплених на першому, другому та третьому пальцях правої руки. Основний вид К. - со-но К. Застосовується як сольний, ансамблевий та акомпануючий інструмент.
- КОЧАРІ
- - вірменський чоловічий народний танець, пов’язаний з культом тварин, який складається з повільної і швидкої частин. Ритміка пружна, імпульсивна, з синкопами. Розмір 2/4, 4/4, 8/4. Виконується в супроводі зурни та ударних, що утворює поліритмічний ефект.
- КОШНАЙ
- , кушнай - узбецький і таджицький духовий інструмент з одинарним язичком. Складається з двох з’єднаних паралельно очеретових трубок діаметром 14 - 16 мм та довжиною 240 - 260 мм з 6 - 8 пальцевими отворами на кожній, утворюючи подвійний кларнет. Звукоряд діатонічний, діапазон - до 1 1/2 октав. Застосовується як сольний, ансамблевий та оркестровий інструмент.
- КРАКОВ’ЯК
- (польське krakowiak - від назви міста Кракова) - веселий і швидкий польський народний танець, відомий з XIV ст. Ритм гострий, чіткий з синкопами, музичний розмір 2/4. Як бальний танець був поширений в ХІХ - на початку ХХ ст.
- КРЕДО
- (лат. credo - вірую) - один з розділів католицької меси.
- КРЕОЛЬСЬКИЙ ДЖАЗ
- (англ. creole jazz) - різновид новоорлеанського джазу, який виник у середовищі французьких та іспанських переселенців до Нового Орлеану з домішками індійської та негритянської крові - креолів і належав до новоорлеанського стилю. Креоли додали джазу елементи європейського та латиноамериканського фольклору, сприяли розширенню джазового інструментарію, розвитку ансамблево - виконавських форм і техніки, а також прилученню негритянських музикантів до європейської музичної культури.
- КРЕШЕНДО
- , крещендо (іт. сrescendo - збільшую, зростаю) - знак, який означає поступове збільшення сили звуку. Позначається - див. (див. Додаток XII).
- КРИЖАЧОК
- - білоруська народна пісня і танець, що виконується в помірному темпі з поступовим прискоренням. Музичний розмір 2/4 або 4/4. Пари розташовуються хрестоподібно.
- КРИМАНЧУЛІ
- (груз. - голос, що звивається) - орнаментований верхній голос грузинських (гурійських та імеритинських) народних пісень, який виконується фальцетом.
- КРИОЛЬЯ
- - кубинський народний пісенний жанр, ліричний за характером, з плавною, широкою мелодією. Музичний розмір 2/4 чергується з 3/4. Виконується соло або дуетом з інструментальним супроводом.
- КРИСТАДІН
- - електричний багатоголосний клавішний музичний інструмент. Загальний діапазон від До до до3. Тембри звуків нагадують дерев’яні духові інструменти, можливе включення вібрато.
- КРИТИКА МУЗИЧНА
- - галузь музикознавства, яка займається аналізом і оцінкою явищ музичної практики минулого і сучасності з певних естетичних позицій, виступаючи посередником між автором, виконавцем і слухачем. Форма реалізації завдань М.к. переважно літературна - статті, рецензії, огляди, нариси, ессе тощо, а також це виступи по радіо і телебаченню. На терені М.к. виступали Арістоксен, Піфагор, В.Галілеї, Я.Пері, К.Монтеверді, Ж.Ж.Руссо, Д.Дідро, Е.Т.Гофман, І.Маттезон, Ф.Рохліц, Г.Берліоз, Г.Гейне, К.М.Вебер, Р.Вагнер, Р.Шуман, Е.Гріг, А.Бойто, Ф.Ліст, Ф.Ніцше, А.Б.Маркс, Г.Ларош, Е.Ганслік, В.Стасов, Ц.Кюї, М.Лисенко, М.Римський-Корсаков, Р.Роллан, І.Франко, М.Балакірев, В.Одоєвський, М.Кашкін, С.Кругліков, Ю.Енгель, І.Соллертинський, А.Сохор, Л.Кулаковський, В.Гнатюк, І.Ляшенко, В.Клин, І.Котляревський, А.Рудницький та багато інших, які сприяли становленню і розвитку М.к. як засобу пропаганди музичного мистецтва та вихователя музичних смаків слухачів.
- КРОНА
- , крон (нім. Krone - верхівка) - спеціальна висувна трубка U - подібної форми, яка подовжує стовп повітря в мідних духових інструментах, таким чином змінюючи їх стрій. Існують вентильні К., які для зміни висоти звуків включаються за допомогою вентилів; К. загального строю, безпосередньо з’єднані з каналом для точного настроювання інструментів; К. - надставки, які вставляються між мундштуком і початком каналу для пониження строю; К. інвенційні (змінні) - для змінювання загального строюінструментів.
- КРОСОВЕР
- - стиль, який поєднував риси хард-кору з відходом від ідеології панк - року і був запроваджений гуртом 'D.R.I.
'
- КРОТА
- (англ. crowd) - старовинний струнний смичковий інструмент з чотирикутним дерев’яним корпусом, шийкою з грифом та 4 струнами над грифом і 2 - збоку. Був поширений до кінця XVIII cт.
- КРУМГОРН
- (нім. Krummhorn - кривий ріг) - духовий дерев’яний музичний інструмент з циліндричним стволом, вигнутим на зразок крюка, з 6 - 7 пальцевими отворами на прямій ділянці, поширений в країнах Європи ХІ - XVIII ст. Має не дуже різкий звук, який видобувається за допомогою подвійної трості, розташованої в спеціальній камері. Діапазон - більше октави. Мав 6 різновидів - малий, дискантовий, альтовий, теноровий, басовий і великий басовий.
- КРУСТА ДАНЦИС
- - сольний латвійський народний танець, якій на весіллі виконують чоловіки у супроводі пісень. Музичний розмір 2/4. Утворюються шляхом стрибання над паличками, покладеними навхрест.
- КРЮКИ
- , знамена (лат. neuma) - знаки давньоруської безлінійної нотації, які розміщувались над текстом і використовувались для запису церковної музики т.з. знаменного співу. Кожний з понад 70 К. означав один або кілька звуків різної висоти, ритм і характер виконання. Розрізняються три типи фіксації мелодії за допомогою К. - власне крюковий, поспівний та фітний, а також різні види крюкових рукописів. Спів за К. звався крюковим або знаменним. З кінця XVII ст. К. був витіснений п’ятилінійною нотацією.
- КРЮКОВИЙ СПІВ
- - cпів за крюками. Див. знаменний спів.
- КСИЛОФОН
- (від гр. xylon - деревина і phone) - ударний музичний інструмент з родини ідіофонів, де джерелом звуку є точно настроєні дерев’яні пластинки, на яких грають спеціальними молоточками. Має до 49 пластинок, розташованих у два ряди на рамі, під якою прикріплені мідні трубки - резонатори різної величини. Діапазон К. перевищує 4 октави, починаючи від с1. Існує декілька різновидів К. - сопрановий, альтовий, теноровий, басовий (маримба), мамонтова маримба і ксиломаримба. Застосовується як сольний та оркестровий інструмент.
- КУАНДО
- (ісп. cuando) - парний креольський танець, який походить від менуету і в Аргентині та Чіл виконується зі співом. Складається з двох частин - помірної (музичний розмір 3/4) та більш швидкої (музичний розмір 6/8), виконується в супроводі гітари.
- КУАТРО
- - струнний щипковий інструмент, поширений у Венесуелі та Колумбії. Стрій - сі, фа-дієз1, ре1, ля1. Застосовується як акомпануючий інструмент.
- КУБИЗ
- , кумиз, кoмиз - башкирський і татарський інструмент, подібний до варгана, зроблений з деревини (рідко з металу). Звук - тихе шелестіння. На К. жінки виконують пісенно - танцювальні мелодії. К. застосовують як сольний та ансамблевий інструмент.
- КУВИЧКИ
- , кувикли, кугикли - українські та російські народні інструменти, подібні до флейти Пана. Застосовуються для сольної та ансамблевої гри.
- КУЛ
- (англ. cool - холодний) - стиль сучасного джазу, який виник наприкінці 1940-х років в середовищі білих музикантів на основі біта, хоча й суперечив йому відмовою від традицій хот-топу, надмірної ритмічної експресивності та підкресленої негритянської специфіки. Характерні риси К. - емоційна стриманість, посилення інтелектуального начала, зниження ролі оф-біта та драйва, зростання значення композиції, аранжування і гармонії, вишуканість тембрів, використання різноманітної модуляційної техніки, поліфонізації фактури, елементів політональності, атональності й додекафонії, тенденція до зближення з європейською академічною музикою. К. вирізняється спокійною манерою гри та холодним, позбавленим вібрато звуковидобуванням. Переважна більшість виконавців К. - білі музиканти. К. виконують ансамблі комбо, рідко - великі оркестри. Стиль К. вплинув на розвиток інших сучасних джазових стилів, зокрема, вест-коуст-джазу і 'третьої течії'.
- КУЛІСА
- (фр. coulisse - паз, виїмка) - 1. В духових музичних інструментах (тромбон) - U-подібне коліно, висуванням якого змінюється довжина каналу та регулюється видобування звуків різної висоти. 2. В театральній техніці - пересувна деталь декорації.
- КУЛЬМІНАЦІЯ
- (від лат. culmen - вершина) - вершина музичного розвитку та емоційного напруження музичного твору або його завершеної частини. Положення про К. ґрунтується на закономірностях європейського музичного мислення і є дійсним відповідно для всіх музичних форм. К. - важливий елемент музичної драматургії.
- КУЛЬТОВА МУЗИКА
- – 1. Музика, пов’язана з релігійним богослужінням, переважно хорова. Див. Церковна музика. 2. Наприкінці ХХ ст. К.м. називають будь-яку естрадну музику, яка набула широкої популярності та розголосу.
- КУЛЬТУРА
- (від лат. cultura - освіта, розвиток, догляд) – сукупність духовних, матеріальних і практичних здобутків людства, у яких віддзеркалюється рівень розвитку, досягнений суспільством. Музична К. охоплює систему досягнень в сфері музичної творчості, виконавства та освіти, а також рівень освіченості та вихованості особистості людині в галузі музичного мистецтва.
- КУЛЬТУРА ВОКАЛЬНА
- - система норм звуковидобування, фонації, артикуляції, дикції, побудови фраз, емоційної насиченості співу тощо. К.в. досягається внаслідок систематичних спеціальних навчальних та репетиційних занять.
- КУМУЗ
- - див. Агач-комуз.
- КУН СОНГС
(англ. cооn - єнот і songs - пісні) - пісні, де імітується манера співу негрів, які працювали на плантаціях рабовласників. К.с. виконуються в супроводі банджо або гітари.
- КУНЦЮЙ
- - різновид китайської музичної драми, яка в XV cт.виникла в уїзді Куншань. Дія включає варіювання мелодійних наспівів, танці та виконання на струнних, духових та ударнихінструментах.
- КУПЛЕТ
- (фр.couplet) - 1. Розділ куплетної форми, який повторюється декілька разів з різними текстами (строфами). Музична побудова К. залежить від тексту і може складатись з двох періодів (аа bb), одного періоду, простої або складних форм, заспіву і приспіву тощо. 2. Частина форми куплетного рондо, що оновлюється.
- КУПЛЕТИ
- - жанр вокальної музики, який має легкій, грайливий характер, інтонаційну виразність, просту структуру, побутовий зміст. Поширений в естрадній музиці та опереті, інколи використовується і в опері (К. Тріке з оп.'Євгеній Онєгін' П.Чайковського, Куплети Тореадора з оп. 'Кармен' Ж.Бізе та ін.
- КУПЛЕТНА ФОРМА
- , строфічна форма (нім. Strophenform) - поширена в народній та професійній музиці побудова музичного твору, що спирається на повторенні незмінної мелодії зі зміною тексту. В хорових творах К.ф. заспів, як правило, виконує соліст, а приспів - хор. К.ф. має обмежені можливості розвитку, що долає варіаційно - куплетна форма, об’єднуючи риси куплетної та варіаційної форми.
- КУПЮРА
- (від фр. coupеr - різати, скорочувати) - скорочування музичного тексту за допомогою вилучення його частини, картини чи акту в опері або опереті, яке виконавець робить на свій розсуд або за вказівкою композитора.
- КУРАЙ
- - башкирська і татарська поздовжня флейта з тростини, яка має діатонічний звукоряд та звуковисотний діапазон понад 2,5 октави. Застосовується для виконання пісень т.з. 'горловим співом' та перекладів довгих (узун кюй) і коротких (киска кюй) пісень.
- КУРАНТА
- (фр. courant - мінливий, плинний) - старовинний французький салонний танець італійського походження, поширений в XVI - XVII ст. Спочатку музика мала розмір 2/4 та пунктирний ритм, пізніше - 3/2 або 6/4, швидкий темп, урочистий характер. В старовинній танцювальній сюїті К. була другою частиною між алемандою і сарабандою. В інструментальній музиці К. зустрічається у Й.С.Баха, Г.Ф Генделя.
- КУРАНТИ
- (фр. courant - мінливий, плинний) - механічний музичний інструмент: 1) комплект настроєних дзвонів баштових годинників, які у визначений час автоматично виконують визначену послідовність звуків, мелодію або музичний твір. 2) Великий кімнатний годинник, в якому набір металевих язичків виконує мелодію. 3) К. з клавіатурою - див. Карійон. В окремих випадках К. застосовуються як музичний інструмент - на К. башти Каунаського музею з 1959 року давали сольні концерти батько і син Купрявічуси.
- КУФА АНК
- - співак, флейтист та організатор музичного життя фараонів IV династії (2500 - роки до нашої ери), перший музикант з Єгипту, їм’ я якого збереглось.
- КУЯВ’ЯК
- (польс. kujawiak- від назви області Куявії) народний польський танець, подібний до мазурки. Музичний розмір 3/4, темп помірний. Складається з трьох частин - полонез, К. і оберек.
- КХЕН
- - лаоський духовий музичний інструмент - набір з’єднаних бамбукових чи тростинових трубок з мундштуком. Звукоряд діатонічний. Застосовується як сольний, ансамблевий та акомпануючий інструмент.
- КЮ
- - 1. Загальна назва киргизької інструментальної музики усної професійної традиції. 2. Розвинена інструментальна п’єса, яку виконавець на кияку, комузі, сурнаї імпровізує на ґрунті традиційних зразків. В К. віддзеркалюються теми епічних сказань, легенд, історичних подій, картини природи тощо.
- КЮЙ
- - казахська народна інструментальна п’єса в традиціях народної або усної професійної творчості, яка виконується на домбрі або інших народних інструментах.
- КЮЙШІ
- - виконавець кюїв на народних інструментах.
- КЮСЛЕ
- - струнний щипковий інструмент, поширений у народів Поволжя (марі, татар, удмуртів, чувашів), вид шоломоподібнихгуслів з 17 - 25 струнами. Звукоряд діатонічний. Застосовується для виконання побутових і святкових пісень, інструментальних п’єс, супроводу співу та танцям, соло або в ансамблі з іншими інструментами - скрипкою, тумиром, шувиром.
- КЯМАНЧА
- - див. Кеманча.
Корисно
Новини
Сторінка 1 з 64
03/30/24 20:24:10
Текст було написано воїном ЗСУ Михайлом Стасулою (позивний СКОРПІОН) в одному з окопів поблизу Мар'їнки, вона пронизана хоробрістю та незламністю, водночас злістю та болем за полеглим побратимом. Ростислав Терлецький (позивний “Барон”) загинув 17 листопада 2022 року.