Словник-довідник музичних термінів

ГАВАЙСЬКА ГІТАРА

- шестиструнний щипковий інструмент з родини гітар. На Г.г. грають, поклавши її на коліна і притискуючи струни металевою пластинкою. Звук, який має своєрідне вібруюче забарвлення, видобувають за допомогою медіатора.

ГАВАЛ

, далдама, кілі, дачу - 1. Дагестанський двосторонній барабан, на якому грають пальцями або колотушками. 2. Азербайджанський бубон.

ГАВОТ

(від прованс. gavoto - танець гавотів) - старовинний французький танець; темп - помірний; розмір - 4/4 із затактом на дві чверті, дві або три восьмих. З XVIII ст. - популярний танець на придворних балах, у XVIII ст. використовувався в балетах та старовинних сюїтах (Ж.Б.Лелі, Ж.Ф.Рамо, Й.С.Бах, Г.Ф.Гендель та ін.). З XIX cт. майже на зустрічається.

ГАГАКУ

- витончена японська оркестрова музика, загальна назва японського музично - театрального мистецтва.

ГАГІЛКА

- див. Веснянка.

ГАДУЛКА

, годулка, гудулка - болгарський смичковий інструмент з дерев’яним корпусом грушоподібної форми . Має 3 - 4 ігрових та 7 - 10 резонансних струн. Стрій - квінтово-квартовий. Застосовується для супроводу танців та юнацьких пісень.

ГАЇВКА

- див. Веснянка.

ГАЙДА

(болг.), гайде(сербохорватський) - народний музичний інструмент, подібний до волинки.

ГАЛА-КОНЦЕРТ

(від фр. gala - урочистість) - святковий, урочистий концерт.

ГАЛАНТНИЙ СТИЛЬ

(від фр. galante - вишуканий) - стиль європейської музики XVII ст., який відзначався ясністю. доступністю та вишуканістю. Прикрашена мелізмами мелодія супроводжувалася простою і прозорою гармонією. Представники Г.С. - Ф.Куперен,Ж.- Ф.Рамо, Д.Скарлатті, Г.Телеман. Творчість Дж. Б. Перголезі, Й.-К. Баха, Б.Галуппі, Ф.-Е. Баха, Д.Саммартіні та ін. збагатила Г.с. новими рисами - природністю, правдивістю, виразністю і наспівністю мелодії та сприяла формуванню віденської класичної школи музичного мистецтва. Г.С. також називають рококо, перед-класичним або ранньокласичним стилем.

ГАЛОП

(фр. galop - біг навскоки) - швидкий, стрімкий веселий бальний танець XIX ст. з підскоками; розмір - 2/4. До художніх зразків належать Г. Ф. Ліста, М. Глінки, Ф.Шуберта, Й.Штрауса, Ф.Обера,Ж.Офенбаха, Е.Вальдтейфеля, П.Чайковського та ін.

ГАЛЬЯРДА

(іт. gagliarda - весела, бадьора) - старовинний парний, інколи сольний танець поширений в Європі XV - XVII ст. Темп - помірно швидкий, розмір - 3/4; відзначається акордовим складом, діатонікою, пунктирним або синкопованим ритмом, геміолою. Г. виконувалась після павани, з якою утворювала двочастинну танцювальну сюїту. В XVII - XVIII ст. збереглась лише як частина інструментальної сюїти з повільним темпом та поліфонічною фактурою (У.Бьорд, О.Гіббонс, М.Франк та ін.).

ГАМА

(грецьке) - 1. Буква грецької абетки, якою позначалась найнижча нота. 2. Частина звукоряду в межах октави, де ступені ладу розташовані послідовно один за одним у висхідному або низхідному порядку. Г. поширюється на інші октави. Існують діатонічні (з 7 звуків), хроматичні (з 12 звуків), пентатонічні (з 5 звуків) та іншігами (Див. додаток XVII). В навчальному процесі Г.використовують як вправи для технічного удосконалення музикантів - виконавців).

ГАМА РИМСЬКОГО-КОРСАКОВА

- назва гами, що складається з послідовного чергування тонів і півтонів (тонова - півтонова гама). ЇЇ вперше використав М.А.Римський - Корсаков в опері 'Садко' (Див. додаток XVII).

ГАМА ЧОРНОМОРА

- див.Цілотонна гама.

ГАМБА

- див. віола.

ГАМБАНГ

- індонезійський ударний інструмент з родини ідіофонів, який складається з дерев’яних дощечок або металевих пластинок, закріплених на металевій підставці. Звук - гучний та різкий видобувають дерев’яними паличками - колотушками.

ГАМБІСТ

- виконавець на гамбі.

ГАМЕЛАН

- індонезійській національний оркестр, утворений з ударних інструментів. Застосовується в драматичних, балетних, пісенно-танцювальних виставах, урочистих церемоніях, святах, маніфестаціях, ходах.

ГАРЛЕМСЬКИЙ ДЖАЗ

- назва стильових напрямів негритянського джазу 1920-1930 років, пов’язана з музичним побутом Нью- Йоркського району Гарлему. Характеризується самобутньою манерою виконання блюзу, фортепіанного джазу (страйд-стиль), камерного і оркестрового свінгу. Видатний представник Г.д. - Дюк Елінгтон.

ГАРМОНІЗАЦІЯ

- 1. Виявлення тонально-функціональної сутності мелодії та її супровід відповідними акордами. В умовах різноманітності сучасної гармонії можливі суттєві відмінності варіанти Г. однієї мелодії. 2. Створення супроводу до мелодії (багатоголосного або акордового). Навчання Г. входить до навчального курсу гармонії.

ГАРМОНІКА

- 1. Загальна назва групи пневматичних музичних інструментів, де джерелом звуку виступають металеві язички, прикріплені одним кінцем до спеціальних пластинок, з’єднаних з міхом клапанами, які відкриваються натисканням на кнопки або клавіші (у акордеона) 2. В акустиці -тони, що виникають внаслідок одночасного коливання усього вібратора (основний тон) і його частин (половини, третини, чверті і т.д.) - обертонів. Музичний звук є одночасним сполученням основного тону і всіх його обертонів.

ГАРМОНІУМ

- велика фісгармонія ширшого діапазону і потужнішого звучання. Подібно до органа, Г. має регістри, які змінюють забарвлення звука.

ГАРМОНІЧНА ФУНКЦІЯ

- роль і значення акорду в гармонічний системі, вияв ладової функції в акордах. Існує два основних види функціонального значення акордів: 1) Стійкість - функція тоніки, за якою визначається центр ладу - Т. 2) Нестійкість - функція домінанти - D і субдомінанти - S, які акустично є найбільш спорідненими тоніці. До тонічної групи акордів належать: в мажорі - тризвуки I та VI, в мінорі - I i III ступенів; до домінантової групи: в мажорі - тризвуки V i III, в мінорі - V i VII ступенів; до субдомінантової групи: в мажорі - тризвуки IV i II, в мінорі - IV, V i II ступенів. Дія Г.ф найбільш яскраво виявляється в каденціях. Крім основних Г.ф. (T, D, S), існують змінні функції, які залежать від ритмічного положення та послідовності акордів ( за Ю. Тюліним).

ГАРМОНІЧНИЙ АНАЛІЗ

- аналіз гармонічної побудови музичного твору, метод наукового дослідження музики.

ГАРМОНІЧНИЙ ІНТЕРВАЛ

- див. інтервал гармонічний.

ГАРМОНІЧНИЙ МАЖОР

- натуральний мажорний лад з пониженим на півтон VI ступенем. (Див.додаток XVII).

ГАРМОНІЧНИЙ МІНОР

- натуральний мінорний лад з підвищеним на півтон VII ступенем. (Див. додаток XVII)

ГАРМОНІЧНИЙ РЯД

- звукоряд, який виникає внаслідок спонтанного поділу струни (вібратора) на рівні частини під час коливання. Г.p. виникає незалежно від абсолютної висоти тону вібрато, тому за будь-якого положення співвідношення тонів Г.p. залишається незмінним. Г.p. складає кожний музичний звук як одночасне поєднання основного тона і всіх обертонів.

ГАРМОНІЧНІ СПІВЗВУКИ

- див. Обертони.

ГАРМОНІЯ

(гр. harmonia - співзвучність, співрозмірність частин цілого) - один з провідних виражальних засобів музики. Основу Г. складають музичні інтервали, на використання яких спирається розвиток музичного мистецтва. Співставлення звучання тонів утворює основні категорії. Г. - консонанс і дисонанс. Співвідношення звуків відповідає музично - числовим пропорціям звуків, які утворюють інтервали - 1:1 (унісон i октава), 2:3 і 3:4 (квінта і кварта), 4:5 і 5:6 (терція) тощо. Поняття Г. за своїм змістом охоплює такі сфери: 1. Закономірне поєднання тонів в одночасному звучанні. 2. Наука про акорди, їх зв’язки та послідовність, що забезпечують утворення найрізноманітніших музичних побудов. 3. Назва окремих акордів або співзвуків як образне визначення їх виразності (приємна Г., Сучасна Г., оригінальна Г., виразна Г. тощо) 4. Характерна для творчості певного композитора послідовність акордів та співзвуків, специфічне використання ними гармонічних функцій (напр., Г. С.Прокоф’єва, Г. Л.Ревуцького та ін.) 5. Навчальна дисципліна в системі спеціальної освіти.

ГАРМОНЬ

, гармоніка, гармонія, - кнопковий пневматичний інструмент, попередник баяна і акордеона. Широкого поширення набула в Росії, де існувало чимало її різновидів - бологоєвська, тульська, віденська, лівенська, саратівська тощо.

ГАСТРОЛЬ

(від нім. Gast - гість та Rolle - роль) - виступ артиста або колективу в місті чи країні, де вони постійно не працюють.

ГАУДЕАМУС

(лат. gaudeamus - будемо радіти) - середньовічна пісня, яка в обробці К.Кіндлебена (1781) стала популярним студентським гімном, який славить радість життя, молодість і науку.

ГАУЧО-ТЕАТР

(від аргент. gauco - пісня скотаря) - аргентинський музичний театр.

ГВІДОНОВА РУКА

- стародавній метод демонстрації звукової системи, який начебто винайшов Гвідо д’Ареццо. Всі звуки звукоряду від G до e2 умовно розташовувались на суставах та кінцівках пальців лівої руки, а правою керівник співу вказував, який саме звук слід видобувати. Метод Г.р. використав М.Дилецький в 'Мусикійській граматиці' (1676). Методика Г.р. в XIX ст. була застосована автором англійського метода навчання музиці 'Тонік Соль - Фа' (див.Сольмізація).

ГЕЙША

- японська співачка і танцівниця, яка акомпонує собі на сямісені.

ГЕКЕЛЬФОН

(нім. Geckelfon) - дерев’яний духовий музичний інструмент, баритоновий гобой. Звучить на октаву нижче за гобой. Діапазон - від H до f2. Має широку мензуру і кулястий розтруб. Застосовується в оркестрі.

ГЕКСАХОРД

гр. hexachordos - шестиструнний) - діатонічний шести-ступеневий звукоряд, що вживався в музичний практиці Середньовіччя. Г. складався з послідовності: тон - тон - півтон - тон - тон. Ступені Г. називались: ut, re, mi, fa, sol, la, si.

ГЕЛІКОН

(гр. elicos - круглий) - мідний духовий басовий мундштучний музичний інструмент з родини бюгельгорнів. Має форму спіралі, що дозволяє носити його, одягаючи через ліве плече. Застосовується в духових оркестрах (Г. in B та in Es).

ГЕМІОЛА

(гр. gemiolia - полуторний) - 1. В мензуральній нотації - група з трьох нот поміж груп з двох нот тієї сумарної тривалості. 2. Дводольний мотив в тридольному такті.

ГЕМІОЛІКА

(від гр. gemiolia - полуторний) - інтервальна структура з півторатоновим інтервалом збільшеної секунди в одному або кількох тетрахордах. Див. Угорська гама.

ГЕМІТОНІКА

(від гр. gemitoion - півтон) - півтонова звукова система, де кожний звук є самостійною одиницею. Застосована А.Ве-берном, К.Штокгаузеном, П.Булезом, Е.Денисовим, А.Шнітке та ін.

ГЕНДАНГ

, кенданг - індонезійський барабан циліндричної або конічної форми з однією або двома мембранами. Звук видобувається пальцями, кистю руки або колотушкою. Застосовується в традиційному театрі та для супроводу танців. Інколи вживаються два Г.- великий (чоловічий) і малий (жіночий).

ГЕНДЕР

- індонезійський ударний інструмент, подібний до металофону. Складається з 12-14 металевих пластинок, закріплених на дерев’яній підставці, та підвішених трубок-резонаторів з бамбуку. Звук видобувається за допомогою молоточків. Застосовується в гамелані.

ГЕНЕРАЛ-БАС

(нім. Generalbass - загальний бас) - 1. Те ж, що цифрований бас; - в ансамблевий музиці XVII - XVIII ст. - партія органа (клавесина) у вигляді басового голосу з цифрами, що вказують, які акорди слід брати виконавцю одночасно з написаними нотами. 2. Система правил та способів гри за цифрованим басом. Цифри, які стоять над або під басовою строкою, позначають діатонічні інтервали від баса: 6 - секстакорд; 6/4 - квартсекстакорд; 7 - септакорд (терція та квінта в тризвуку не позначаються).

ГЕНЕРАЛЬНА ПАУЗА

- одночасна пауза для всього складу оркестру або ансамблю тривалістю не менше такту. Звичайно Г.П. буває раптовою і позначається латинськими літерами G.P.

ГЕНЕРАЛЬНА РЕПЕТИЦІЯ

- остання репетиція перед прем’єрою спектаклю або концерту, коли максимально дотримуються умови відкритої прилюдності.

ГЕНСЛЕ

(польск. gensle) - 1. Загальна назва старовинних польських інструментів, подібних до гусель. 2. Польський народний смичковий інструмент з дерев’яним видовбаним корпусом та 3 - 4 струнами. Звук - різкий та яскравий - видобувають лукоподібним смичком. Стрій - квінтовий. Застосовується в фольклорних ансамблях.

ГЕПТАТОНІКА

- грецька звукова система з семи ступенів в межах октави. В діатоніці - п’ять великих та дві малих секунди.

ГЕПТАХОРД

(гр. eptachordos - семиструнний) - 1. Семиступеневий звукоряд, утворений злиттям двох однорідних тетрахордів. Середній звук Г. є спільним для обох тетрахордів. 2. Назва семиструнної давньогрецької кіфари. 3. Вчення античної давньогрецької музичної естетики - теорія небесного Г., за яким космос є гармонією семи планетних сфер, з яких кожна 'настроєна' на певний звук.

ГЕРМЕНЕВТИКА МУЗИЧНА

(від гр. hermeneuo - роз’яснюю ) - мистецтво і теорія тлумачення змісту музичного твору, напрям музикознавства, заснований в 1902 році Г.Кречмаром.

ГЕТЕРОФОНІЯ

(від гр. heteros - інший та phone - звук, голос) - спільне виконання одноголосної мелодії з відхиленням від унісону. Г. - одна з початкових форм багатоголосся, яка утворюється в різних формах спільного співу або гри. Елементи гармонії (співзвуччя) виникають в Г. епізодично, а в багатоголоссі співзуччя голосів є нормою.

ГІГІЄНА ГОЛОСУ

- дотримання правил співацької поведінки та голосового режиму. Порушення норм Г.г. може викликати гострі або хронічні захворювання голосового апарату і навіть призвести до повної втрати співацької перспективи.

ГІДЖАК

, гиджак - струнний інструмент тюркських народів з корпусом з гарбуза або дерева та 2 - 4 струн. Звук видобувається смичком. Застосовується для сольної та ансамблевої гри.

ГІДРАВЛОС

- античний орган, де тиск повітря, яке надходить до труб, підтримувався стовпом води. Винайдений в ІІІ ст. до н.е. в Александрії, був поширений в Римській імперії та Візантії.

ГІМЕЛЬ

(від лат. gemellus - парний, близнюк) - 1. Форма кельтського багатоголосся XIIІ ст. Двоголосний Г. починається і закінчується унісоном, а в основній частині проходить паралельними терцями, секстами або децимами. У триголосному Г. до двох голосів (sopranus, tenor) додається низький голос (contra tenor bassus). Провідним голосом в Г. здебільшого є верхній. 2. В англійській музиці XV - XVI ст. - поділ одного з голосів на два (divisi), які рухаються переважно, як в Г.(І).

ГІМН

(гр. hymnos, від hymneo - славити, хвалити) - загальна назва різних за змістом урочистих пісень на честь богів, святих, героїв, святкових та історичних подій, військових перемог, громадянських актів (народження, одруження, поховання тощо), певних соціальних груп, спортивних федерацій та культурних організацій і т. ін. Специфічною групою виступають державні Г., які символізують і пропагують національні ідеї та ментальність країни, якій належать. Усі країни мають свої державні Г. Так, державним Г. Франції є 'Марсельєза', Голандії - 'Вільгельм ван Насауе', України - 'Ще не вмерла України і сила, і слава' (муз. М.Вербицького, слова П.Чубинського) тощо. До найбільш відомих недержавних Г. належать фінальний хор з симфонії №9 Л.В.Бетховена, 'Слався' з опери М.Алінки 'Життя за царя', 'Вічний революціонер' М.Лисенка, 'Гімн великому місту' Р.Глієра, 'Гімн свободі' Ф.Госсека, 'Гімн Гарібальді' А.Олів’єрі, скорботний марш з сонати Ф.Шопена, військові марші С.Василенка, Р.Глієра, М.Іванова - Радкевича, С.Прокоф’єва, С.Творуна, Є.Юцевича та ін., 'Запорізький марш' Є.Адамцевича та інші. Серед найбільш поширених Г. - пісня на слова засновника сучасних Олімпійських ігор П’єра де Кубертена 'О спорт, ти мир!', до якої писали музику композитори багатьох країн світу, в т.ч. і український композитор Є.Юцевич (1977).

ГІПОЛАДИ

(від гр. hypo - під, знизу) - старовинні лади, звукоряди яких будуються від домінанти та містять тоніку посередині - див. Давньогрецькі лади, Середньовічні лади, Натуральні лади (Див. додаток XVII).

ГІСТРІОН

(від лат. histrio) - 1. Актор у Давньому Римі. 2. Мандрівний актор і музикант в країнах Західної Європи. У Франції існувала назва - жонглер, в Німеччині - шпільман, в Росії - скоморох, у Вірменії - гусан, в Україні - кобзар тощо.

ГІТАРА

(від гр. kithapa - кифара) - струнний щипковий інструмент з дерев’яним 8 - подібним корпусом, резонаторним отвором, шийкою з грифом та 19-24 металевими ладами. Існує кілька різновидів Г.: 1. Семиструнна російська Г. Стрій: D, G, H, d, g, h, d1. d3. 2. Іспанська шестиструнна Г. Стрій: E, A, d, g, h, e1. 3. Гавайська Г. (див.) 4. Електрогітара. 5. Джаз-гітара з металевим корпусом різної конфігурації з кількома звукознімачами та темброблоком. Стрій визначається метою використання.

ГЛАС

(давньослов’янське - голос) - в давньому церковному співі - ряд діатонічних поспівок, пов’язаних з певними ділянками церковного звукоряду. Вісім Г. утворювали систему осмогласія, яка охоплювала весь основний фонд поспівок церковного співу. В Г. нараховується близько 1500 поспівок, які розподіляються нерівномірно. Існують піснеспіви з однаковим текстом і гласовою належністю, але різні за наспівом.

ГЛЕМ-РОК

(англ. glam - ефект, ілюзія) - напрямок року, який з’вився на початку 1970 років в Англії як суміш рок-н-ролу, арт і хард- року, одвертої естради та англійського кабаре. Характеризується езотеричним макіяжем, чоловічою біжутерією, помпезністю зовнішності виконавців та підкреслено святковою атмосферою виступів.

ГЛІСАНДО

(фр. glissant - ковзаючи) - особливий виконавський прийом гри на музичних, який полягає в легкому та швидкому ковзанні пальцем струною (арфа, смичкові, щипкові та ін.), нігтями одного чи кількох пальців клавіатурою (фортепіано, акордеон, баян та ін.). а також кулісою тромбону. У вокальному виконавстві розрізняють Г. та портаменто. (Див. Додаток VI).

ГЛІТЕР-РОК

(англ. glitter - блискучий, пишний) - антитеза прогресивного та арт-рока, що характеризувалась орієнтацією на прямолінійний рок-н-рол та акцентуванням зовнішніх ефектів - фантастичних костюмів, неприродного гриму виконавців, різних заходів провокування поведінки глядачів.

ГЛОКЕНШПІЛЬ

- див. Дзвіночки.

ГЛОРІЯ

(лат. Gloria - слава) - хвалебний піснеспів католицької церкви, друга частина меси. Музика Г. - велична, урочисто - святкова. Митці різних епох - Д.Палестрина, О.Лассо, Й.С.Бах, Й.Гайдн, В.А.Моцарт, Л.В.Бетховен та інші - включали Г. до своїх мес.

ГЛОСИ

(ісп. glosas) - 1. Орнаментальні прикраси в іспанській інструментальній музиці XVI - XVIII ст, які відрізняються від мелізмів ритмічною точністю та різноманітністю мелодичної форми. Назва Г. запропонована Д.Ортисом. 2. Інструментальні твори XVI - XVII cт., створені на основі вокальних поліфонічних творів з використанням техніки Г. 3. Варіації на фобурдон.

ГОБОЙ

(від фр. haut - високий та bois - дерево) - 1. Дерев’яний язичковий духовий музичний інструмент, конічна трубка довжиною 59 - 61 см з двох колін та розтрубу. Має 20 отворів з клапанами. Існують німецька та французька конструкції Г., а також різновиди Г. - Ніколо, англійський ріжок, гобой д’aмур, баритоновий Г. Застосовується як оркестровий, сольний та ансамблевий інструмент. 2. Органний регістр.

ГОКЕТ

(лат. hoquetus - дослівно: гикавка) - середньовічна поліфонічна форма, де поділена на шматки і окремі звуки мелодія переходить від одного голосу до іншого. Г. виник близько 1200 року на півночі Франції та дістав великого поширення.

ГОЛОВНА ПАРТІЯ

- перший структурно оформлений розділ сонатної експозиції (і репризи), який є викладом головної теми в основаній тональності, часто разом з її розвитком, що проходить безпосередньо після головної теми. (див. Сонатна форма) 2. Інколи - назва основного розділу форми рондо.

ГОЛОВНА ТЕМА

- основна музична думка твору, яка широко та різнобічно змінюється в процесі розвитку. Характеризується індивідуальністю тематичного матеріалу, чіткою тональною та структурною визначеністю.

ГОЛОВНА ТОНАЛЬНІСТЬ

- 1. Тональність, у якій викладається та, як правило, закінчується музичний твір. Г.т. часто є складником назви твору (напр., симфонія соль мінор, етюд Еs - dur). 2. Тональність, від якої відбувається відхилення - тимчасовий перехід в іншу, побічну тональність.

ГОЛОВНІ СТУПЕНІ

- перший, четвертий та п’ятий ступені ладу - тоніка, субдомінанта і домінанта. Акорди, побудовані на Г.с., мають важливе значення в мажоро - мінорній системі ладів.

ГОЛОВНІ ТРИЗВУКИ

- тризвуки, побудовані на I, IV, V ступенях мажору і мінору.

ГОЛОВЩИК

- провідний співак та керівник давньоруського церковного хору, майстер співу, знавець мелодичної імпровізації та співу за крюковим нотописом.

ГОЛОС

(іт. voce) - 1. Звуки, які утворюються голосовим апаратом людини і забезпечують спілкування людей та передачу думок звуковим шляхом. Залежно від характеру роботи механізмів голосоутворення та використання, людський Г. поділяється на мовлення, спів та шепіт. 2. Мелодія, яка є основою більшості вокальних, інструментальних та ін. музичних творів. Сукупність голосів утворює фактуру твору. 3. Окрема нотна партія будь-якого інструмента оркестрового, ансамблевого чи голосу хорового твору. 4. Мелодія пісні, наспів.

ГОЛОС СПІВАЦЬКИЙ

- складна біофізична функція людського організму, сукупність музичних звуків, які утворюються голосовимапаратом. Г.с., як акустичне явище, характеризується висотою, силою (гучністю), звуковисотним об’ємом (діапазоном), тембром(забарвленням) вібрато і дикцією (розбірливістю). Висота звуку голосу залежить від довжини голосових складок та кількості їх коливань на секунду - герц (гц), сила - від амплітуди коливань, тембр - від спектрального складу звуку, наявності в ньому високої, середньої та низької форманти, а також характеру вібрато. За сукупністю акустичних ознак та інших факторів (зона примарного звучання, теситурна витривалість та розбірливість вимови, хронаксія зворотного нерва), а також за приналежністю до жіночої або чоловічої статі Г.с. поділяють на: 1. Дитячі - а) дискант (сопрано), альт; 2. Жіночі - а) сопрано (колоратурне, лірико-колоратурне, ліричне, лірико-драматичне, драматичне); б) мецо-сопрано (дуже рідко колоратурне); в) контральто. 3. Чоловічі - а) тенор (контратенор, тенор-альтіно, ліричний, лірико-драматичний, драматичний, героїчний); б) баритон (ліричний, лірико-драматичний, драматичний);в) бас (високий - кантанте, центральний, низький - профундо, дуже низький - октавіст, комічний - буффо). Визначальним для виявлення та розвитку Г.с. є вплив національної мовної системи та мелодичного матеріалу, а також потяг до музики і масштаби її побутування в народі, особливості національної манери співу, психічного складу, темпераменту, менталітету, а також умови побуту, клімату тощо. Своїми Г.с. відомі Італія, Іспанія, Україна.

ГОЛОСНИК

- див. Резонаторні отвори.

ГОЛОСОВЕДЕННЯ

- 1. Рух кожного голосу в багатоголосному творі. 2. Співвідношення двох або кількох голосів, які рухаютьсяодночасно. Основні види Г. - паралельне, пряме, непряме і протилежне.

ГОЛОСОВИЙ АПАРАТ

- сукупність органів людини (гортань з голосовими складками, носоглотка, трахея з мембраною, носові та ротові порожнини, легені з бронхами, діафрагма, м’язи черева, міжреберні м’язи, щелепи, губи, язик, зуби, м’яке та тверде піднебіння, кістяк обличчя, ніс та ін.), які одночасно і взаємопов’язано беруть участь в голосоутворенні, хоча фонаційна функція для них є додатковою, а не основною.

ГОМОФОНІЯ

(від гр. homos - рівний і phone - звук, голос) - багатоголосний склад музики, в якому один з голосів (як правило, верхній) є головним, а інші лише супроводжують, акомпанують йому.

ГОНГ

(індонез. gong) - ударний інструмент з родини ідіофонів. 1.Китайський Г. - металеве коло діаметром 50 - 80 см з загнутими краями, підвішений на шнурі. Висота звуку, схожого на звук тамтама, залежить від діаметра Г. 2. Яванський Г. схожий на китайський, але має більш опуклу форму з куполом, звук - більш густий. Грають на Г. колотушкою.

ГОНДОЛЬЄРА

(від іт. gondola - венеціанський човен) - пісня венеціанського човняра (див. баркарола).

ГОПАК

(від вигуку 'гоп') - український народний танець запорізького походження. Розмір 2/4. Виконується соло або групами в швидкому темпі з використанням віртуозних карколомних стрибків.

ГОРИЗОНТАЛЬ І ВЕРТИКАЛЬ

- два головних аспекти звукових співвідношень в послідовності (мелодична послідовність, рух голосів, часове розгортання ладу) та одночасності (співзуччя, акорди тощо). Поняття Г. і В. ввів Б.Асаф’єв.

ГОРИЗОНТАЛЬНО-РУХЛИВИЙ КОНТРАПУНКТ

- див.Рухливий контрапункт.

ГОРЛИЦЯ

-український народний масовий танець. Музичний розмір 2/4. Виконується в швидкому темпі.

ГОРН

(нім. Horn - ріг, ріжок) - духові мідні музичні мундштучні інструменти з натуральним строєм. Найбільш поширений - сигнальний Г. з конічним стволом без вентилів та клапанів. Стрій Г.: сі-бемоль або мі-бемоль. Застосовується в армії та молодіжно - дитячих масових організаціях.

ГОСПЕЛ СОНГС

(англ. gospel - євангеліє та songs - пісня) - сольні одноголосні духовні гімни північноамериканських негрів - баптистів на сюжети з Євангелія (на відміну від спірічуелс), які поширились в США під час економічної кризи 1930 років. Динамічний вокальний стиль Г., який походить з експресивного речитативу проповіді негритянського пастора, став основою стилю соул.

ГОТИЧНА НОТАЦІЯ

- система нотного запису, поширена в XIII ст. в східнонімецьких, пізніше - прилеглих слов’янських та угорських землях. Г.Н. фіксувала на 4 - 5 лініях кожний звук мелодії.

ГОТОВИЙ БАЯН

- див.Баян.

ГРАВІЧЕМБАЛО

(іт. gravicembalo) - старовинний клавішний інструмент, подібний до клавесину.

ГРАДУАЛ

(від лат. gradus - ступінь) - 1. Піснеспів з меси, який виконується на східцях олтаря між великими читаннями Апостолів та Євангелія. Мелодія Г. прикрашена мелізмами. До ХІІІ ст. Г. виконувались соло, пізніше стали багатоголосними та поліфонічними. 2. Збірка хорових піснеспівів меси на рік.

ГРАЙНДКОР

- прямолінійний хард, доведений до надто 'важкої' екстремальної форми, який згодом увібрав елементи дет-металу.

ГРАМОФОН

(від гр. gramma - запис і phone - звук, голос) - механічний пристрій для відтворення звуку, записаного на спеціальну платівку. Винайдений в1888 році в США Е.Берлінером. З 1950-х років витиснений електрофоном.

ГРАМОФОННА ПЛАТІВКА

- диск з спеціальної пластмаси, на якому у формі спіралі розташовано звукову доріжку, яка є носієм запису певного твору. Винайдена Е.Берлінером в 1888 році. З кінця 1980 років витискається компакт-диском.

ГРАН ПА

(фр. grand pas - великий танець) - розгорнута балетна сцена за участю солістів і кордебалету.

ГРАНД-ОПЕРА

- провідний французький оперний театр, відкритий в 1671 році. Саме тут сформувався жанр великої опери. Сучасне приміщення збудоване в 1875 р. Ш.Гарньє.

ГРАУНД

(англ. ground, дослівно - грунт, основа) - 1. Англійська назва кантус фірмус. 2. Англійське позначення басо остінато, а також творів, що спираються на нього.

ГРАУНД-БІТ

(від англ. ground - основа, beat - удар) - стійка ритмічна пульсація, що співпадає з метричною структурою такту в джазі, організуюче начало та основа метро ритмічних суперечностей в джазовій музиці.

ГРЕМІ

(англ. grammy award - нагорода) - щорічна нагорода за досягнення в музичному мистецтві, яка присуджується Національною Академією мистецтв США з 1950 року, як тотожна кінонагороді 'Оскар' і має такі номінації: альбом року; пісня року; виконавець року; новий виконавець (окремо - співак, співачка, група) і т.д.; за класичну музику, поп, рок, джаз, соул, кантрі і т.д. - окремо; звукозапис; аранжування; Всі ці номінації охоплюють музику, протягом року записану, видану та поширену у вигляді платівки, касети або компакт - диску.

ГРЕЦЬКИЙ СПІВ

- один із співів православної церкви, який з’явився в другий половині XVII ст. Мелодиці Г.Р. властиві симетрія ритму і більша, порівняно із знаменним співом, тональна стійкість. Окремі поспівки Г.С. нагадують звороти народної пісні.

ГРИГОРІАНСЬКИЙ СПІВ

, григоріанський хорал - традиційний спів католицької церкви, канонізований папою Григорієм I Великим в 590 - 604 рр. Г.c. виконувався чоловічим хором в унісон. Під час розвитку багатоголосся Г.c. був тематичною основою (кантус фірмус - незмінний спів) поліфонічних культових творів.

ГРИФ

(нім. Griff - ручка, держак) - 1. У струнних інструментів - спеціальна пластинка з дерева або пластмаси, над якою натягнуті струни. У деяких інструментів Г. поділений на лади. Притискаючи струни до Г., виконавець скорочує або подовжує довжину вібратора - струни і цим змінює висоту звука. 2. У баяна, гармоніки, акордеона - деталь корпусу, до якої прикріплена клавіатура для гри правою рукою. 3. У мідних духових мундштучних інструментів - вузол вентильного механізму. 4. У електромузичних інструментів - контактна планка, на яку виконавець натискає пальцями і, змінюючи напруження, видобуває звуки різної висоти.

ГРОУЛ

(від англ. growl - хрипіння) - специфічний спосіб звуковидобування на мідних духових інструментах, який наслідує вокальну манеру джазового співу в 'стилі джунглів' Д.Елінгтона, створюючи ефект хрипкого, нестійкого звучання, яке нагадує гарчання або буркотіння. Г. характерний для 'стилю джунглів'.

ГРУПА

- 1. Частина оркестру, що об’єднує музикантів, які грають на однорідних інструментах - струнних, дерев’яних духових, мідних духових, ударних тощо. 2. В естрадній практиці термін Г. найчастіше означає назву або напрям об’єднаних виконавців (рок-група, група 'Бітлз' тощо), або назву ансамблю в поєднанні з прізвищем керівника (група Стаса Наміна і т.д.).

ГРУПЕТО

(іт. gruppetto - маленька група) - мелодична прикраса з групи мелізмів, яка об’єднує 4 - 5 звуків і зображується в нотопису спеціальним знаком, виставленим над однією або двома різними нотами, що зумовлює використання різних варіантів розшифрування (див. Додаток VII).

ГРУПУВАННЯ НОТ

- об’єднання нот в’язками (ребрами) відповідно до побудови такту і метру твору. У вокальних творах ноти групуються відповідно до складів тексту.

ГУ

- старовинні китайські ударні інструменти з мембранофонів, різні за розміром двосторонні барабани, які супроводжували виконання гімнів в XI - VII ст. до н.е.

ГУАНЬ

- китайській духовий язичковий інструмент з дерев’яним, або бамбуковим циліндричним стволом з 7 отворами та подвійною тростиною. Входив до складу церемоніального оркестру. Сучасний Г. застосовується як сольний або ансамблевий інструмент.

ГУАРАЧА

- кубинський танець іспанського походження. Музичний розмір змінний - 6/8 і 2/4, темп помірний.

ГУБНА ГАРМОНІКА

- духовий язичковий музичний інструмент, винайдений в 1821 році німецьким музичним майстром Ф. Бушманом. Повітря, яке вдуває музикант через спеціальні прорізи, спрямовується на металеві язички, закріплені на планці. Існує кілька систем Г.г. - віденська, книтлінгенівська, мелодіон, клавієта, гармонета, гармоніка-флейта, Г.г. системи Ріхтера та інші. Найбільш поширені Г.г. з строєм C, G, F, a. Малюнок 17

ГУГЕНОТСЬКІ ПСАЛМИ

- духовні пісні, створені в XVI ст.гугенотами для виконання в побуті та під час гугенотських війн. Виконувались одноголосно. Композитори створювали Г.г. в простому акордовому складі.

ГУДОК

- старовинний слов’янський народний смичковий інструмент з трьома струнами, з яких дві бурдонні настроєні в унісон, а третя - мелодична на квінту вище. На Г. грали смичком, формою подібним до лука, тримаючи інструмент вертикально перед собою.

ГУЇРО

- (ісп. guiro - сулія з гарбуза) - кубинський ударний інструмент з родини ідіофонів - сухий гарбуз з поперечними насічками. Звук видобувається паличкою, якою водять впоперек насічок. Застосовується в танцювальних оркестрах.

ГУМОРЕСКА

(від англ. humour - настрій) - невелика, жартівлива або гумористична за характером п’єса.

ГУСАН

- вірменський народний співець та музикант, попередник ашуга.

ГУСИТСЬКІ ПІСНІ

- чеські народні, переважно одноголосні співи періоду Реформації Яна Гуса та гуситських війн (1419 - 1437). Виконувались чеською мовою без супроводу. Г.п. вплинули на формування протестантського хоралу.

ГУСЛЕ

- струнний смичковий інструмент південнослов’янського походження, поширений в Сербії, Хорватії, Югославії. Дерев’яний грушоподібний корпус, обтягнений шкірою. Звук з 1 - 2 волосяних струн видобувається смичком, який має форму лука. Застосовуєтьсяспівцями - сказителями.

ГУСЛІ

, гусла - старовинний щипковий музичний інструмент слов’янського походження, у якому струни натягнуто на трикутний дерев’яний резонансовий ящик. Звук видобувають, защипуючи струни пальцем. Існує три різновиди Г.: крилоподібні або дзвінчаті; шоломоподібні або Г.-псалтир; клавіроподібні прямокутні, на основі яких М.Фомін створив клавішні (педальні) Г., у яких непотрібні струни заглушуються за допомогою спеціального механізму, а звук видобувається медіатором. В оркестрах народних інструментів застосовуються Г.-прима (е - h2); Г.-піколо (e2 - h3); Г.-альт (e - h1); Г.-бас (E - h).

ГУСЛЯР

- 1. Народний співець та музикант на гуслях, який виконує билини і пісні, акомпануючи собі на гуслях. 2. Інструменталіст - виконавець на гуслях).

ГУЦУЛКА

- народний танець українців Прикарпаття - гуцулів. Музичний розмір 2/4; виконується в дуже швидкому темпі жваво і весело.

ГУЧНІСТЬ

- слухове уявлення про силу звука, яке виникає в свідомості людини під час сприйняття звука і залежить від амплітуди коливань вібратора, відстані від джерела звука, частоти коливань. Рівень гучності в нотописі позначається термінами: fortissimo, forte, mezzo-forte, piano, mezzo-piano, pianissimo і т.д., які показують не абсолютне значення рівнів сили звуку, що вимірюється в децибелах (дб), а умовне співвідношення їх градації, для суб’єктивних відчуттів - фон.

Словник-довідник музичних термінів

Корисно

Новини