Словник-довідник музичних термінів

А КАПЕЛЛА

(іт. a cappella ) - хоровий спів без інструментального супроводу, дуже поширений в народній творчості та професійній хоровій музиці , зокрема, прибалтійській, російській та українській. У стилі А.к. написано велику кількість творів вокальної багатоголосної музики для хорів і ансамблів без супроводу. (див.Капела).

А.О.Р.

(англ. Adult Oriented Rock) - рок, орієнтований на дорослих, тобто групи, які слухає не тільки молодь, але й 'слухачі за 30'.

АБЕТКА МУЗИЧНА

, алфавіт музичний - буквена система позначення звуків різної висоти, яка виникла в Давній Греції не пізніше Ш ст. до н.е. В період початку Середньовіччя поряд з давньогрецькою буквеною нотацією застосовувались літери латинської абетки. Після введення у практику лінійної системи запису нот А.м. втратила своє значення і використовується як додатковий засіб позначення окремих звуків, акордів і тональностей.

АБРЕВІАТУРА

(від лат. Abbrevio - скорочую) - знаки скорочення і спрощення нотного запису. А. Використовується для позначення: повторень частини п’єси або окремих тактів, груп нот, подвоєння звуків, перенесення їх вгору або вниз на октаву, інструментів у партитурі, термінів. До А. також належать мелізми (див. Додаток VI).

АБСОЛЮТНИЙ СЛУХ

- здатність пізнавати та відтворювати висоту будь-якого звуку без попереднього слухового настроювання. Відсутність А.с. не є перешкодою для навчання музики або композиторської діяльності.

АВАНГАРДИЗМ

(від фр. awant - вперед та garde - варта, загін) узагальнююча назва течій сучасного музичного мистецтва, якому притаманний розрив з традиціями класичної музики, пошук нових форм та виражальних засобів, який інколи перетворюється в самоціль. До А. в музиці належать алеаторика, додекафонія, електронна, пуантилістична, сонористична, конкретна та ін. музика. Найвідоміші представники А. - Л.Беріо, С.Буссоті, П.Булез, Л.Ноно, П.Шеффер, К.Штокгаузен та ін.

АВАНГАРДНИЙ ДЖАЗ

- умовна назва стилів та напрямків джазу, спрямованих на модернізацію музичної мови, оволодіння новими, нетрадиційними виражальними засобами та технічними прийомами. До А.Д. належать фрі джаз, 'третя течія', електронний джаз, деякі експериментальні форми хард - бопу, кул-джазу, модального джазу тощо.

АВАНГАРДНИЙ РОК

- умовна назва стилів і напрямків року, які увібрали все, що набуло розвитку у рок - музиці під впливом синтезу року, джазу, фолку тощо. Терміном А.р. також позначаються нетрадиційні музичні форми сучасної молодіжної культури.

АВЛЕТИКА

- мистецтво гри на авлосі.

АВЛОДІЯ

- спів у супроводі авлоса.

АВЛОС

(гр. aulos) - давньогрецький духовий музичний інструмент з подвійною тростиною, який мав від 4 до 15 бічних отворів. Діапазон - від ре малої октави до мі другої октави. Застосовувався в античній трагедії, військовій музиці.

АВТЕНТИЧНИЙ КАДАНС

(від гр. autentikos - головний, основний) - завершення музичного твору або музичного речення за допомогою переходу акорду домінантової функції до тонічної (див. Каданс).

АВТОР

(від лат. au(c)tor - творець) - людина, що створює літературний, музичний, науковий, художній або інший твір. А. музичного твору - композитор, А. літературного тексту - поет.

АВТОРСЬКА ПІСНЯ

- умовна назва музично-поетичного твору, до якого автор створює справді художній текст, музику та який зазвичай сам виконує. До авторів кращих А.п. належать В.Висоцький, О.Галич, О.Дольский, О.Богомолець, В.Доліна, О.Розенбаум та ін.

АВТОРСЬКИЙ КОНЦЕРТ

- прилюдне виконання концертної програми, складеної з творів одного композитора. В А.к. самі автори часто виступають як виконавці - диригенти або солісти.

АВТОФОНІЯ

(від гр. autos - сам і phone - звук) - у вокальній методиці - слухання співаком власного голосу. Його звучання для співака суттєво відрізняється від того, яке сприймають слухачі, оскільки, крім віддзеркалених ззовні акустичних якостей звуку, співак сприймає також вібраційні та інші відчуття (див. Вокальний слух) .Для того, щоб наблизити А. до реального звучання голосу, співаки звертаються до різноманітних прийомів, а також спеціальних акустичних пристроїв.

АГАЧ-КОМУЗ

- дагестанський триструнний щипковий інструмент з видовбаним корпусом совковоподібної форми. А.-к. використовується для супроводу співу кумиками, даргинцями гірського і середнього Дагестану, а також аварцями.

АГНУС ДЕЇ

(лат. Agnus Dei - тілець господень, агнець божий) - католицький піснеспів; заключний розділ меси. Музика А.д. має лірично - скорботний характер. Видатні зразки А.д. створили Й.С.Бах, Л.В.Бетховен, Д.Верді, Л.Керубіні, В.А.Моцарт та ін.

АГОГІКА

(від гр. agoge - веду, рухаю) - незначні відхилення (уповільнення або прискорення) від темпу та метру, які мають місце під час виконання і підпорядковуються завданням створення художнього образу. А. може визначатись автором або виникати залежно від художнього задуму та інтуїції виконавця.

АДАЖІО

(іт. adagio - повільно, спокійно) - 1. Повільний темп. (див. Додаток ХІ). 2. Частина твору (симфонії, концерту, сонати, квартету), яка написана в повільному темпі та має характер глибокого роздуму. 3. Повільний ліричний танець в класичному балеті.

АДАПТАЦІЯ СЛУХУ

- здатність слуху підсвідомо пристосовуватись до сприйняття звуку різної сили. Якщо нижчий поріг А.с. практично не обмежений, то верхнім порогом є сила в межах 140 - 150 дб. Її перевищення може викликати в слуховому апараті людини необернені зміни, аж до повної або часткової глухоти.

АДАПТЕР

(від лат. adapto - пристосовувати) - пристрій для відтворення звукозапису.

АЕД

(гр. aedon) - давньогрецький співець, виконавець епічних пісень про богів та героїв, які він виконував у власному супроводі на музичному інструменті.

АЕРОФОНИ

(від гр. aer - повітря і phone - звук) - музичні інструменти, де джерелом звуку є стовп повітря, що знаходиться в каналі ствола інструмента. А. поділяються на флейтові, язичкові та мундштукові.

АЗБУКА МУЗИЧНА

- давньоруські теоретичні посібники, які входили до складу співацьких книг, починаючи з XV ст. Спочатку А.м.обмежувалась переліком знамен, потім до цього переліку додавалось'тлумачення знамені', наводились фіти, - тобто мелодичні формули, які виконували роль вокалізів, допомагаючи розвивати музичну пам’ять, дихання, опановувати співацькими та виконавськими навичками. Найбільш повними зразками А.м. є 'Извещения о согласнейших пометах' (ХVII ст.) та 'Ключ' до читання крюкового письма (XVII ст.) А.м. є важливим джерелом вивчення давньоруської музичної культури.

АЗМАРІ

- ефіопський співець-сказитель, який виконує прославлення, сатири та історичні пісні, імпровізуючи текст за давніми канонами. Спів - гортанний, носовий - А. супроводжують на однострунному смичковому інструменті - месинко.

АЙТИС

(казах., від айту - розповідати) - змагання казахських акинів, одна з форм казахського фольклору.

АКАДЕМІЧНИЙ СТИЛЬ

- в мистецтві стиль, що відповідає традиціям, стійким правилам та встановленим зразкам, які пройшли випробування часом.

АКАФІСТ

(від гр. akathistos - не сидячи) - урочистий піснеспів православної церкви на честь Христа і святих, що виконується стоячи (звідси походить назва).

АКИН

- народний музикант - імпровізатор, співак і поет в Казахстані та Киргизстані. Складаючи пісні, А. акомпанує собі на домбрі.

АКОЛАДА

(фр. accolade - з’єднувати дужкою) - пряма або фігурна дужка, яка з’єднує два або більше нотоносців у фортепіанних, органних п’єсах, хорових, оркестрових та інструментальних партитурах (див. Додаток І).

АКОМПАНЕМЕНТ

(фр. accompagnement - супровід) - музичний супровід основної партії (мелодії) вокального чи інструментального твору. Виконується на фортепіано, акордеоні, гітарі та інших інструментах, а також інструментальним, вокальним ансамблем, хором, оркестром. Виконавець А.- акомпаніатор, виконувати А.- акомпанувати.

АКОРД

(іт. accordo - узгодженість, злагода) - сукупність кількох (не менше трьох) різних за висотою звуків, що звучать одночасно. Найбільш поширеним є А. терцевої побудови, складові звуки якого розташовані (або можуть бути розташованими) за терціями. А.терцевої побудови, який складається з трьох звуків, зветься тризвук (1), з чотирьох - септакорд (2), з п’яти - нонакорд (3), з шести - ундецимакорд (4). Кожний звук акорду має свою назву: нижній - основний тон, або прима (позначається цифрою 1). Решта звуків розташовується терціями вгору і зветься - терцевий тон (терція) - (3), квінтовий тон (квінта) - (5), септимовий тон (септима) - (7), ноновий тон (нона) - (9). Кожний звук А. можна перенести в іншу октаву, подвоїти, потроїти і т. ін. При цьому А. зберігає свою назву,крім тих випадків, коли основний тон переходить в середній або верхній голос (див. Обернення акорду). А. терцевої побудови є основним складником гармонії (див. Додаток XVI).

АКОРДЕОН

- різновид хроматичної гармоніки: має дві клавіатури - кнопкову (з готовими акордами) для лівої руки та фортепіанну (з клавішами) - для правої. Це є характерною ознакою А., що відрізняє його від інших видів гармоніки (зокрема, баяна). Наявність перемикачів регістрів дозволяє змінювати тембри інструмента та подвоювати звуки в октаву та унісон. Застосовується як сольний та акомпануючий інструмент, а також входить до складу різних естрадних ансамблів.

АКОРДИ НЕТЕРЦЕВОЇ ПОБУДОВИ

- сукупність з трьох (або більше) звуків, які неможливо розташувати за терціями. До А.н.п. належать ті, звуки яких розташовані за квартами (О.Скрябін, А.Шенберг) або акорди мішаної побудови (С.Прокоф’єв, А.Берг).

АКОРДИ ТЕРЦЕВОЇ ПОБУДОВИ

див. Акорд (Додаток XVI).

АКОРДОВИЙ ЗВУК

- звук, що входить до складу акорду. А.з. є звуки будь - якого співзвуччя, які можна розташувати терціями, а в акордах нетерцевої побудови (наприклад, квартової) - у визначеному порядку. В разі відсутності чіткої системи побудови акордів різниці між акордовими і позаакордовими звуками немає. Приклад 3

АКСЕЛЕРАЦІЯ

(від лат. acceleratio - прискорення) - прискорення індивідуального розвитку людини в дитячі та юнацькі роки. Процес А., крім змін росту людини, викликав також прискорення формування голосу людини. За науковими даними (Е.С.Вільчковський, Ю.Є.Юцевич) через А. мутаційний процес розпочинається на 2 - 2,5 роки раніше, ніж це було в 1930 роки, що викликало зміни періодизації розвитку.

АКТ

(від лат. actus - дія) - 1. Завершена частина сценічного твору, яка відокремлюється від іншої антрактом. 2. Музика між частинами п’єси.

АКУСТИКА

(від гр. acuo - слухаю) - 1. Наука про звук. Розділ фізики, що вивчає властивості та закономірності звукових явищ. Поділяється на загальну А., фізіологічну А.(вивчає утворення та сприймання звуку живими істотами), музичну акустику, атмосферну акустику (вивчає поширення звуку в атмосфері), архітектурну А., гідроакустику, електроакустику. 2. Умови для поширення звукових хвиль в приміщеннях, зумовлені формою та матеріалом будівлі.

АКУСТИКА МУЗИЧНА

- Розділ акустики, що вивчає природу музичних звуків та співзвуч, а також музичні системи та фізичні закономірності музики у зв’язку з її сприйманням та відтворенням. А.м. вивчає такі явища, як висота, сила, тембр і тривалість музичних звуків, консонанс і дисонанс, музичні системи, музичний слух, співацький голос, музичні інструменти, електронну музику тощо.

АКУСТИЧНА МУЗИКА

- умовний термін з т.з. 'молодіжної музики', який стосується виконання твору співаками й інструменталістами в 'живому' звучанні, тобто без використання фонограми.

АКЦЕНТ

(від лат. accentus - наголос) - виділення окремого звука або акорду за допомогою його динамічного або агогічного підсилення. Позначається у нотопису знаками: V, >, sf (від іт. sforzando - раптовий наголос).

АЛЕАТОРИКА

(від лат. alea - випадковість, гральна кість) - напрямок сучасної музики, який проголошує випадковість першоджерелом творчості та виконавства. Випадковість вноситься різними засобами - жеребом, шаховими ходами, цифровими комбінаціями, тасуванням нотних аркушів, киданням гральних костей, розбризкуванням кольорових чорнил на нотному аркуші. 'Абсолютна', 'тотальна' А., у якій роль композитора, котрий дає твору назву та своє ім’я, обмежена організацією звукового номера і призводить до розпаду традиційної музичної форми, непідвладного свідомому контролю звукового хаосу. Засновниками А. були П.Булез та К.Штокгаузен, а І.Стравінський вважав композиторів - алеаториків 'ходячими ворогами мистецтва'.

АЛЕГРЕТО

(іт. allegretto) - помірно швидкий темп (див. Додаток ХІ)

АЛЕГРО

(іт. allegro - веселий, жвавий) - 1. Швидкий, жвавий темп (Додаток ХІ). 2. Частина твору (сонатне алегро в симфонії, концерті, сонаті тощо).Найчастіше - перша частина. 3. Умовна назва п’єси, написаної в темпі А., але позбавленої спеціальної назви.

АЛЕГРО МОДЕРАТО

(іт. allegro moderato) - помірно швидкий темп.

АЛЕМАНДА

(фр. allemanda - німецька) - величний та плавний танець німецького походження з помірним темпом, поширений в XVI - XVIII ст. Розмір 4/4. Як елемент класичної музичної форми зустрічається в перших частинах сюїт Й.С.Баха , Г.Ф.Генделя та іншихкомпозиторів того часу.

АЛІКВОТНІ СТРУНИ

(від лат. aliquot - декілька) - див. Резонансні струни.

АЛІЛУЯ

(гр. alleluja - хваліть бога) - прославний, урочистий релігійний піснеспів з характерним розспівом на окремих складах слова. Найкращі зразки А. належать Й.С.Баху, Г.Ф.Генделю, В.А.Моцарту, П.І.Чайковському і за своїм художнім значенням сягають далеко за межі релігійного твору.

АЛЬБА

(провансальське alba - вранішня зоря, світанок) - ранкова пісня, музично-поетичний жанр трубадурів та мінезингерів.

АЛЬБЕРТІЄВІ БАСИ

- виклад партії лівої руки у фортепіанній п’єсі у вигляді ритмічно розкладених за звуками акордів. Назва А.Б. пов’язана з ім’ям італійського композитора Д.Альберті, який нібито винайшов цей прийом.

АЛЬБОМ

- в практиці запису естрадної музики - довгограюча платівка, компакт-диск, аудіокасета, де записано концертну програму виконавця або групи. Подвійний А. складають дві платівки. Золотий А.-назва, яка залежить від тиражу (Англія - 150 тис., Німеччина - 250 тис., Франція - 1200 тис). Тираж А. понад 1 млн. називають платиновим. Цікаво, що найбільшу кількість таких А. належить записам великого тенора Енріко Карузо (1873 – 1921).

АЛЬБОРАДА

(від ісп. alborada - світанок) - іспанські вокальні та інструментальні твори, в яких змальовано картину світанку, настання ранку, або ті, які виконуються зранку на відкритому повітрі. Найбільш відомі А. І.Альбеніса, Ж.Бізе, М.Равеля, Ф.Пуленка та ін. Як епізод, А. входить до 'Іспанського капричіо' М.А.Римського-Корсакова.

АЛЬТ

(від лат. altus - високий) - 1. Низький дитячий або жіночий голос. Діапазон від а до е2. 2. Партія в хорі чи вокальному ансамблі з низьких дитячих або жіночих голосів (мецо-сопрано та контральто). 3. Смичковий інструмент з родини скрипок (іт. viola). Стрій струн - c, g, d1, a1 - на квінту нижче строю скрипок. Діапазон від c до e3, нотується в альтовому та скрипковому ключах. Входить до складу симфонічного оркестру та камерних ансамблів, застосовується і як сольний інструмент. 4. Різновид духового інструмента. 5. Різновид деяких оркестрових інструментів (А. -кларнет, А.- тромбон, А.-домра, А.-балалайка, А.-саксофон і т. ін.).

АЛЬТГОРН

(нім. Althorn, від alt та Horn - ріг) - див. Бюгельгорни.

АЛЬТЕРАЦІЯ

(від лат. altero - змінювати) - 1. Підвищення або пониження будь-якого ступеня ладу на півтони або тон за допомогою знаків альтерації без змінювання назви ступеня. Знаки А.: дієз означає підвищення на півтони; бемоль - пониження на півтони; дубль-дієз - підвищення на тон; дубль-бемоль - пониження на тон. Відмова попереднього знака А. позначається знаком бекар. Випадкові знаки А. діють тільки в межах такту, де вони написані. Ключові знаки А. записуються на початку нотного стану після ключів і діють у всіх октавах до кінця твору або до зміни знаків в його середині. (див. Додаток V). 2. У вченні про гармонію хроматична видозміна основних нестійких ступенів звукоряду, яка загострює їх тяжіння до стійких звуків тонічного тризвуку. Акорди, які містять такі звуки, називаються альтерованими. 3. В мензуральній нотації - подвоєння другої з двох однакових тривалостей під час перетворення дводольного метра у тридольний.

АЛЬТЕРОВАНІ АКОРДИ

- акорди, які включають альтеровані ступені ладу.

АЛЬТОВИЙ ГОБОЙ

, гобой д’амур, англійський ріжок - різновид гобоя, що відрізняється від звичайного гобоя грушоподібним розтрубом та більшим розміром. Звучить на малу терцію нижче звичайного гобоя. Діапазон - від g до d3.

АЛЬТОВИЙ КЛЮЧ

- ключ з групи до (С): означає, що нота до першої октави (с1) розташована на третій лінійці нотного стану; вживається для запису партій альта та віолончелі (з родини скрипкових), а також тромбона (див. Ключ).

АМАТОР

(фр. amateur - любитель) - цінувач, любитель музики.

АМБУШЮР

(фр. embouchure, від bouche - рот) - спосіб складання губ і язика під час гри на мідних духових музичних інструментах.

АМВРОСІАНСЬКИЙ ГІМН

- назва поширеного церковного гімну 'Te Deum' (Тебе, Бога, хвалимо), авторство якого помилково приписувалось єпископу Амвросію (IV ст.). Музику на текст А.г. писали Г.Ф.Гендель, Г.Берліоз, Дж. Верді, М.А. Римський - Корсаков, Дж .Сарті, а також українці Д.Бортнянський та А.Ведель.

АМВРОСІАНСЬКИЙ СПІВ

- старовинні співи римсько-католицької церкви, запроваджені міланським єпископом Амвросієм в IV ст. Мова гімнів барвиста, образи яскраві та виразні, основу музики складають народні наспіви міланців. Після введення григоріанського співу (VI ст.) А. c. зберігся лише в церквах Мілана.

АМПЛІТУДА

( від лат. amplitudo - величина, об’єм) - величина відхилення вібратора від положення рівноваги. Від А. залежить сила звуку, яку людина суб’єктивно сприймає як гучність. Чим більша А.коливань, тим сильніше звук, тим гучнішим він сприймається.

АМПЛУА

(від фр. employer - споживати) - в музичному театрі - ролі та партії певного характеру залежно від вокальних та сценічних можливостей співака, а також його положення в театрі.

АМУЗІЯ

(від гр. а - ні, musike - музика) – втрата здатності впізнавати або відтворювати відому мелодію. А. є наслідком розладу сприймання навколишніх музичних явищ та порушення сенсорного синтезу. А. спостерігається органічними ураженнями центральної нервової системи.

АНАЛІЗ МУЗИЧНИХ ТВОРІВ

- 1. Наукове дослідження музичних творів - їх змісту, стилю, форми, музичної мови та її елементів тощо як єдиного цілого. 2. Назва предмету в навчальних планах спеціальних закладів, введеного замість аналізу музичних форм.

АНГЕМІТОННИЙ ЗВУКОРЯД

(від гр. an - без, gem - половина, tonos - тон) - безпівтоновий звукоряд, інші безпівтонові утворення . Розвиненим А.з. є пентатоніка.

АНГКЛУНГ

- давньоіндонезійський ударний музичний інструментз родини ідіофонів. Складається з бамбукових трубок, закріплених на прямокутній рамі. Звук видобувається паличками.

АНГЛЕЗ

(від фр. anglaise - англійська) - загальна назва народних танців англійського походження - дво- та чотиридольних контрдансів, три- та дводольних хорнпайпів. За музикою близький до екосезу, за формою - до ригодону.

АНГЛІЙСЬКИЙ РІЖОК

- духовий дерев’яний інструмент з родини гобоїв (альтовий гобой). Діапазон від е до в2. Входить до складу симфонічного оркестру.

АНДАНТЕ

( іт. andante - йти помірним, повільним кроком) - 1. Такий темп, що відповідає рівномірно повільному кроку (Додаток ХІ). 2 . Частина музичного твору, написаного в темпі А. 3. Умовна назва п’єси, яка написана в помірному темпі, але не має спеціальної назви.

АНДАНТИНО

(іт. andantino) - помірний темп, швидший, ніж анданте (див. Додаток ХІ).

АНДЕРГРАУНД

, (англ. underground - підпільний) - сильний соціально - політичний рух в мистецькому (переважно рок-музичному) середовищі, який грунтується на субкультурі хіпі другої половини 60-х років і виник на півдні Західного узбережжя США. Узагальнивши філософію хіпі та різні мистецькі течії, прихильники А. експериментували з виражальними засобами, виступаючи для вузького кола людей і принципово відмовляючись від комерційного успіху.

АНДЕРГРАУНД-РОК

- напрямок року, що виник у другій половині 60-х років ХХ ст. Музиканти А.-Р. намагались віднайти нетрадиційні шляхи, 'підпільно' експериментували з текстами і звуком і демонстрували свої композиції вузькому колу шанувальників, нехтуючи комерційною стороною пошуків. Коли в 1969 році розпочався випуск серії платівок - 'Це андерграунд', настав час нівелювання їх уособленості та незалежності.

АНОТАЦІЯ

(лат. annotatio - зауваження) - короткий виклад змісту музичного твору, який включає: повну назву твору; відомості про авторів музики і літературного тексту; жанр, форму, фактуру, тональність, темп, метр, ритмічні особливості, динаміку, звуковедення та голосоведення, склад виконавців, діапазон, теситуру тощо. В музично-педагогічних навчальних закладах замість А.використовується цілісний художньо - педагогічний розбір твору, який розглядає, крім згаданих компонентів А., його психолого – педагогічний аспект. Це дає можливість визначити комплекс засобів, необхідних для розкриття ідейно-художнього змісту твору та реалізації його педагогічного потенціалу.

АНСАМБЛЬ

(фр. ensemble - спільно, разом) - 1. Група виконавців, які виступають спільно (дует, тріо, квартет, квінтет, секстет тощо). В практиці музичного виконавства існують А. різного складу - вокальні, інструментальні, вокально-інструментальні, струнні, фортепіанні, духові, об’єднані А. хору, оркестру, балету тощо. 2. Спільне виконання музичного твору кількома виконавцями. 3. Узгодженість, стройність виконання в музиці, хореографії тощо. 4. Музичний твір, написаний для виконання кількома виконавцями (дует, тріо, квартет, квінтет, секстет, септет, октет, нонет, децимет тощо). 5. Завершений номер з опери, ораторії, кантати для групи співаків з супроводом або без нього. 6. Великий виконавський колектив (А.пісні і танцю; А. класичної музики ім. Б.Лятошинського тощо).

АНТИФОН

(від гр. antiphonos - той, що звучить у відповідь) - почерговий спів соліста і хору або двох частин хору, які наче ведуть діалог.

АНТИФОНАРІЙ

- співацька книга римсько-католицької церкви, яка включає репертуар григоріанського хоралу, зібрання антифонів, респонсоріїв та псалмів, які виконуються поза месою.

АНТИЦИПАЦІЯ

(лат. anticipatio - передбачення) - здатність випереджаючого уявлення явища, передбачення дій або поведінки індивіда до того, як вини будуть здійснені. А. має значення в індивідуальному вокальному та інструментальному навчанні музиці.

АНТИЧНА МУЗИКА

- музика Давньої Греції і Давнього Риму.

АНТИЧНІ ЛАДИ

- див. Давньогрецькі лади.

АНТРАКТ

(від фр. entre - між і acte - дія) - 1. Перерва між актами вистави або відділами концерту. 2.Музичний вступ до дій театральної вистави.

АНТРЕПРИЗА

(від фр. entreprise - розпочинати) - приватна глядацька справа, форма мистецького бізнесу.

АНТУРАЖ

(від фр. entourage - оточення) - оточення музиканта –виконавця під час спектаклю, вистави, концерту тощо (солісти, оркестр, хор, балет, концертмейстер, ансамбль тощо).

АНШІ

- казахський народний професійний музикант - співак.

АПАСІОНАТО

(іт. appasionato - пристрасний) - пристрасне, натхненне виконання. Позначає характер виконання твору або його частини.

АПЕРЦЕПЦІЯ

(лат. ad - ні, perteptio - сприймати) - залежність сприйняття музики від попереднього індивідуального досвіду людини, її знань, інтересів, потреб тощо. А. є вихідною умовою для формування змісту, характеру і навичок музичного сприймання, надає йому активного спрямування, цілісності та глибини.

АПЛІКАТУРА

(іт. applico - прикладати, притискати) - 1. Спосіб розташування та порядок чергування пальців під час гри на музичних інструментах. Вибір А. є важливою частиною виконавської майстерності музиканта. Для позначення А. застосовуються арабські цифри. 2. Система позначення А. в нотопису.

АПОДЖІАТУРА

, аподжатура (від іт. appoggiare - підтримувати) - див. Передйом.

АПОФЕОЗ

(гр. apotheosis - обожнювання) - в операх та балетах, а також у великих симфонічних творах заключні сцени , в яких прославляється головна ідея твору. В українській музиці - А. з опери Є.Юцевича 'Кирило Кожум’яка' - 'Край український, рідна земля'.

АРАБЕСКА

(фр. arabesque - арабський) - витончена, примхлива інструментальна п’єса з узорчастою фактурою та багато орнаментованим мелодичним малюнком. Широко відомі А. А.Аренського, К.Дебюсі, А.Лядова, Р.Шумана.

АРАНЖУВАННЯ

(фр. arranger - упорядковувати) - 1. Перекладання музичного твору для іншого складу виконавців. 2. Обробка мелодії для виконання на музичному інструменті або для голосу з супроводом.3. Полегшений виклад музичного твору для виконання на тому ж інструменті. 4. В джазовій музиці – пов'язані з імпровізаційним стилем музикування гармонічні, фактурні зміни, які. музиканти вносять в твір під час виконання. 5. В популярній музиці - створення інструментального супроводу до мелодії пісні для різного складу виконавців.

АРІЄТА

(іт. arietta - зменшувальне від aria) - 1. Маленька арія, проста за викладом та мелодією. 2. У французький опері першої половини ХVIII ст.) - не пов’язана з сценічною дією арія в блискучому колоратурному стилі на італійський текст, 'вставний' номер. 3. Сольна пісня в народному стилі, яка виконується у французькій комічній опері перед розмовним діалогом або після нього і протистоїть заключному куплету на популярну мелодію - т.з. водевілю. 4. Інструментальна п’єса.

АРІОЗО

(іт. arioso - наче арія) - 1. Різновид арії - невеликий сольний вокальний номер наспівно-декламаційного характеру. Від арії відрізняється меншим розміром і драматичною насиченістю. 2. Виконавська позначка, що вказує на наспівний характер гри або співу в творі будь-якого жанру (зустрічається у Й.С.Баха та Л.В.Бетховена).

АРІЯ

(від іт. aria - повітря) - 1. Завершений сольний номер з опери, кантати тощо, який відрізняється виразністю мелодії і досконалістю форми. Звичайно А. є центральним моментом характеристики дійової особи (напр., арія Филипа з опери Д.Верді 'Дон Карлос'), інколи перетворюючись у розгорнуту вокально - драматичну сцену (напр., сцену смерті царя Бориса з народної драми М.Мусоргського 'Борис Годунов'. 2. Концертна п’єса для співака - соліста в стилі оперної арії (напр., арія для сопрано Л.В.Бетховена). 3. Наспівна інструментальна п’єса.

АРКАН

- гуцульський народний чоловічий танець, за легендою - швидкий танець легенів, які зійшли з гір. Музичний розмір 2/4.

АРКИЧЕМБАЛО

(іт. archicembalo) - старовинний клавішний інструмент, різновид клавесина. А. мав три системи струн, що відповідали діатонічному, хроматичному або енгармонічному старовинним ладам, в октаві нараховувалось 19 звуків. А. мав шість мануалів (клавіатур). Використовувався в XVI - XVII ст. для наслідування давньогрецькій музиці, а також для гри в тональностях з багатьмазнаками альтерації.

АРПЕДЖІО

, арпеджо (іт. arpeggio, від arpeggiare - грати на арфі) -послідовне виконання звуків акорду за чергою у висхідному або низхідному (дуже рідко) русі. В нотопису позначається вертикальною хвилеподібною лінією перед кожним акордом.

АРПЕДЖІОНЕ

, арпеджоне ( іт. arpeggare ) - смичковий інструмент, схожий на невелику віолончель з гітароподібним корпусом та ладами на грифі з 6 струнами.

АРС НОВА

(лат. ars nova - нове мистецтво) - напрям в музичнійтворчості та музичній теорії раннього Відродження (XIV ст.). Характерні жанри А.н. - мотет, балада, мадригал, кача, рондо, шас і т.д.

АРТ-РОК

(англ. Art - художній i рок) - сукупність форм року, яка має музичною основою елементи джазу, електронної та академічної музики, як у вигляді стилізації, так і прямого запозичення фрагментів мелодії або використання її інструментарію та прийомів аранжування. Помітну роль відіграє сценографія, під час концертів відбуваються міні-вистави.

АРТИКУЛЯЦІЯ

(лат. articulatio - розчленування, від articulo - членувати, розчленовано вимовляти) - 1. Спосіб виконання звуків під час співу або гри на музичному інструменті. Існує три види А.: зв’язану (legato), роздільну (non legato), і коротку (staccato) з великою кількістю градацій в кожному виді. В нотопису А. передається за допомогою слів (legato, non legato, legatissimo, pizzicato, tenuto, portato, staccatissimo, legato secco, glissando, portamento тощо) або відповідними графічними позначками - лігами, крапками, рисками, акцентами і.т.д . 2. Чітке, виразне вимовляння голосних у співі, яке залежить від способу організації роботи голосового апарату. Вимовляння приголосних у співі називаеться дикцією.

АРТИСТ

( фр. Artiste - митець) - особа, яка професійно займаєтьсямистецтвом. Музикант - виконавець (співак, інструменталіст, диригент, хормейстер та ін.), який виступає на оперній сцені або концертній естраді. В широкому розумінні - діяч мистецтв, поет, композитор, художник, письменник, людина творчої вдачі.

АРФА

(іт.-arpha) - струнний щипковий музичний інструмент давнього походження. Сучасна арфа має 46 струн та 7 педалей для перестроювання основного звукоряду (до - бемоль мажор) в інші тональності. Діапазон А. від Ges1 до fis4. А. має ніжний, дзвінкий, сріблястий за тембром звук. Застосовується як сольний, ансамблевий та оркестровий інструмент.

Арфа

АРХАЇЧНИЙ ДЖАЗ

(англ. archaic jazz) - рання стадія розвитку негритянської інструментальної музики, яку виконували новоорлеанські духові оркестри, серед яких формувався джаз. А.д. охоплював період від 1860 до 1890 років ХІХ ст. і став попередником новоорлеанського класичного джазового напрямку.

АРХІВ ЗВУКОЗАПИСІВ

, фоноархів - заклад, де збирають та зберігають фонограми записів музичних творів та фонодокументів. Найдавніші А.з. - Австрійської академії наук (1899), Берлінського психологічного інституту (1900), Паризького антропологічного товариства (1921) та ін. На території колишнього СРСР перший А.з. був створений при Інституті російської літератури АН СРСР (т.з. Пушкінському домі) в 1931 році.

АСПІРАЦІЯ

(від лат. aspiratio - вдихати) - старовинний виконавський прийом, подібний до staccato, що вимагав скорочення тривалості звука вдвічі.

АТАКА

(іт. attacca - наступай, нападай, зв’язувай) - 1. В співі - перехід голосового апарату від дихального стану до звукоутворення; початок звуку. Існують три основні типи А.: м’яка, коли голосові складки змикаються одночасно з надходженням повітря з легенів; тверда, коли складки змикаються, а повітря сильним поштовхом 'проривається' з легенів та придихальна, коли повітря з легенів проходить між складок і вони, змикаючись, переривають його потік. Від типу А. залежить співацька техніка та створення художнього образу. 2 . У грі на фортепіано - раптове напруження м’язів рук та кисті (м’язова підготовка), необхідне для раптового акцентованого вступу. 3. В нотопису - вказівка виконавцеві на безпосередній перехід від однієї частини твору до іншої, яка, звичайно, відрізняється від попередньої характером та темпом.

АТОНАЛЬНА МУЗИКА

(від гр. а - заперечення та tonos - тон) - музика, створена поза ладових та гармонічних зв’язків. Принцип А.м. полягає у рівноправності усіх тонів, відсутності тяжіння між ними та ладового центру, що їх об’єднує. А.м. не визнає контрасту консонансу і дисонансу та необхідності їх розв’язування, вимагає відмови від функціональної гармонії, виключає можливість модуляцій. А.м. на початку ХХ ст. дістала впровадження в творчості А.Берга, А.Веберна, А.Шенберга, Й.Хауера і є основою різноманітності виражальних засобів музичного авангардизму.

АУДІОЛОГІЯ

(лат. audio - чути та гр. logos - наука) - наука про нормальну слухову функцію та її порушення, що має важливе значення для формування сприймання музики та музичного навчання, а також розвитку вокального слуху.

АУРА

(нім. Aura - подих повітря, вітерець) - щипковий язичковий інструмент, який складається з кількох варганів, закріплених на металевому диску.

АУФТАКТ

(нім. Аuftakt - перед тактом, затакт) - попередній диригентський жест, замах перед вступом, вдихом, зміною динаміки, агонічними нюансами, початком і зняттям звуку тощо.

АФЕКТІВ ТЕОРІЯ

(від лат. affectus - душевне хвилювання, пристрасть) - система музично - естетичних поглядів, поширених в XVII - XVIII ст., за якими музика змальовує людські почуття (афекти) і керує ними. Теоретичні праці з А.т. містять не тільки класифікацію почуттів, але й нормативні рекомендації щодо афективного впливу на людину певних ладів, ритмів, тональностей, музичних форм, стилів тощо. Позитивною стороною А.т. був захист природності та правдивості емоційної виразності музики, боротьба проти вузького техніцизму та відриву від людської сутності.

АФОНІЯ

(від. гр. а - ні та phone - голос) - хворобливий розлад механізму голосового апарату, що виникає внаслідок розладу координації голосових центрів центральної нервової системи.

АФРИКАНСЬКА МУЗИКА

(англ. african music) - музична культура негрів західної, центральної та південної частин Африки, об’єднаних спільністю музичної мови, ладової системи, ритміки, музичного інструментарію тощо. Для А.м. типовим ладом є пентатоніка, ритміка відзначається складністю, застосуванням розвинених форм поліметрії та поліритмії, які створюють спільне перехресне звучання ритмів кількох барабанів, що створює ефект синкопування. Для вокальної манери А.м. характерні напруженість і хрипуватість звучання, вібрація, глісандування інтонацій, горлові та носові звуки, високий фальцет, вигуки, контрастне використання крайніх регістрів, питально - відповідна структура перегуків виконавців. До інструментарію А.м. входять сотні різновидів барабанів, ксилофон, маримба, там-там, гонг, дзвіночки, тріскачки, роги, труба, флейта тощо. А.м., експортована з невільниками до США, суттєво вплинула на появу нових форм, зокрема, джазу.

АФРО-АМЕРИКАНСЬКА МУЗИКА

- музика, яка виникла внаслідок взаємовпливу музики африканських негрів та білих переселенців з Європи. В А.-а. музиці існують такі жанри: вокальна музика (спіручуелс, балади, трудові пісні, блюзи), інструментальна музика і джаз. Термін введено в 1914 році, тепер він вживається переважно щодо негритянського фольклору США.

АФРО-КУБИНСЬКИЙ ДЖАЗ

(англ. afro-cuban jazz) - напрям сучасного джазу, який розвинувся в період бі бопу, в 1940 роках. Для нього характерне використання елементів африканської та латиноамериканської музики, зокрема, ритмів мамби та румби, включення таких кубинських ударних інструментів, як бонгі, клавес, маракаси, тимбалес, що збагатило джаз, вплинуло на фразування, а також техніку гри.

АФРО-РОК

(англ. afro-rock) - напрямок музики року, для якого властиве використання елементів африканської музики - мелодики, ритму, госпел, танців та оригінальних тембрів народних інструментів Африки, поєднаних з латиноамериканським фольклором країн карибського басейну. Спостерігається з 1960 року.

АШУГ

(від тюрк. ашик - закоханий) - народний поет, співак та музикант у азербайджанців, вірменів та споріднених народів країн Сходу.

АЮМАА

- абхазький музичний інструмент, кутова арфа з 14 струнами з кінського волосу. Звукоряд діатонічний, звук видобувають, поклавши А. на коліна й щипаючи струни пальцями правої та лівої рук. Використовується для супроводу виконання історичних та військових пісень.

Словник-довідник музичних термінів

Корисно

Новини