Словник-довідник музичних термінів

ФА: (fa) - 1. Одна з складових назв звуків, те ж, що F або f. 2. Стрійінструментів (in F), які звучать: а) на 3 1/2 тони нижче написання (англійський ріжок, валторна); б) на 2 1/2 тони вище написаного (валторна, якщо її партію написано в басовому ключі). 3. Назва ключа (баритонового, басового, басопрофундового) - (див. Додаток IІ).
ФА-ДІЄЗ МАЖОР: - мажорна тональність, тонікою якої є фа-дієз (те ж, що Fis-dur). Має шість дієзів біля ключа (фа-, до-, соль-, ре-, ля-, мі-дієз). Енгармонічно дорівнює соль-бемоль мажору.
ФА-ДІЄЗ МІНОР: - мінорна тональність, тонікою якої є фа-дієз (теж, що fis-moll). Має три дієзи біля ключа (фа-, до-, соль-дієз).
ФА-МАЖОР: - мажорна тональність, тонікою якої є нота фа (те саме, що F-dur). Має один бемоль біля ключа (сі-бемоль).
ФА-МІНОР: - мінорна тональність, тонікою якої є нота фа (те саме, що f-moll). Має чотири бемолі біля ключа (сі-, мі-, ля-, ре-бемоль).
ФАГОТ: (іт. fagotto - вузол, в`язка) - дерев`яний духовий язичковий музичний інструмент з конічним стволом та подвійною тростиною.Звук Ф. сильний, гучний, дещо гугнявого тембру з контрастними регістрами. Діапазон від В1 до d2(e2). Сучасний Ф.- один з основних сольних, ансамблевих та оркестрових духових інструментів. Серед різновидів Ф. - сопрановий, теноровий, контрафагот, субконтрафагот (звучить октавою нижче контрафагота), зберігся лише контрафагот.
ФАКТОР: (від лат. facio - роблю) - рушійна сила, причина певногоявища або процесу. Ф. поділяються на зовнішні щодо особистостіта внутрішні, закладені в самій людині.
ФАКТУРА: (лат. factura - виготовлення, обробка, побудова) - 1. Сукупність засобів музичної виразності, конкретне оформлення музичної тканини. Елементами Ф. є мелодія, гармонія, супровід, акорди, голоси, поліфонія, тембр, регістри, голосоведення, фігурація, протискладення тощо. Основні типи Ф.: гомофонічна, акордово-гармонічна, поліфонічна. 2. Спосіб виконання - вокальна, інструментальна, хорова, органна, оркестрова Ф. тощо.
ФАЛЬСОБОРДОН: (від іт. falsobordone - несправжній бас) - див. Фобурдон.
ФАЛЬЦЕТ: (іт. falsetto, від falso - удаваний, несправжній, штучний) -найвищий регістр чоловічого співацького голосу, коли під час звукоутворення голосові складки змикаються неповністю, коливаючись лише краями, через що голос звучить слабо, штучно. До початку ХІХ ст. Ф. застосовували тенори, видобуваючи надвисокізвуки. В практиці сучасного сольного співу Ф. застосовується дужерідко, ширше в хоровому (партія тенорів) і особливо в естрадному співі.
ФАН-МЕТАЛ: (англ. fun - жарт, забава і метал) - 'кумедний' метал, веселий треш з елементами хард-кора.
ФАНДАНГО: (ісп. fandango) - 1. Загальна назва великої групи іспанських парних танців, що побутували під різними назвами (малагенья, грандина, ронденья, картахенера та ін.) 2. Іспанський народний танець, який виконується в супроводі гітари і кастаньєт. Музичний розмір -3/4, 3/8, 6/8. Темп - від швидкого до помірного.
ФАНКИ: (англ. funky - той, що ухиляється, боягуз) - виконавський стиль сучасного джазу, започаткований музикантами хард-бопу наприкінці 1950 років, гітарний реп - речитатив. Для Ф. властиві гостра експресивність гри, відмова від темперованого строю, використання ритмо - мелодичних особливостей блюзу та екстатичністю культової музики американських негрів.
ФАНТАЗІЯ: (гр. phantasie - уява, вигадка) - 1. Здатність людської свідомості до внутрішнього уявлення явищ дійсності та створення на цій основі художніх образів. 2. Музичний твір довільної форми, яка не співпадає з усталеними побудовами (Г.Перселл, Д.Фрескобальді, Й.С.Бах, Ф.Е.Бах, В.Моцарт, Ф.Шуберт та ін.). 3. Інструментальна п`єса примхливого, фантастичного змісту і характеру музики (М.Балакірєв, К.Дебюссі, М.Мусоргський та ін.), якій притаманний відхід від звичних композиційних схем. 4. Довільне трактування різних музичних жанрів (Вальс-Ф. М.Глінки, Полонез-Ф. Ф.Шопена, Соната-Ф. О.Скрябіна та ін.) 5. Жанр інструментальної або оркестрової музики, який наближується до парафрази чи рапсодії (Ф. на теми Рябініна А.Аренського, Ф. Ф. Ліста і т. ін.). 6. Інструментальне 'монтування' тем і уривків, схоже на попурі (Ф. на теми оперет Ф.Легара, Ф. з пісень І.Дунаєвського тощо). 7. Синтез різних форм та програм в музиці ХХ ст. (Ф. для скрипки і фортепіано А.Шенберга, Ф.-бурлеска О.Месіана та ін.).
ФАНФАРА: (іт. fanfara) - 1. Мідний духовий інструмент подібний до труби без вентилів, натуральна труба (сигнальний ріжок, горн). 2. Сигнал для труби, переважно урочистого характеру, який складається зі звуків мажорного тризвуку або тих звуків, які можливо видобути з натуральної труби.
ФАНФАРНИЙ МАРШ: - військовий марш з урочистими сигнальними темами, які виконують фанфари, прикрашені прапорами з емблемами, золотими шнурами та кистями. Ф.м. надає військовому церемоніалу особливу святковість і парадність.
ФАРАНДОЛА: (фр. farandole) - старовинний провансальський народний танець, який виконували під час християнських календарних свят, проносячи перед танцюристами легендарне опудало. Музичний розмір - змінний 6/8 і 2/4. Темп жвавий, швидкий, виконується в супроводі флейти і тамбурина. До жанру Ф. звертались Ш.Гуно, Ж.Бізе, А.Казадеюс, Д.Мійо, О. Глазунов, П Чайковський та інші.
ФАЦИЛІТАЦІЯ: (від лат. faclies - образ, обличчя) - підвищення продуктивності праці людини під впливом присутніх. Ф. є важливим чинником успіху музиканта виконавця, якщо його психологічні якості сприятимуть її прояву.
ФЕРМАТА: (іт.fermata - зупинка, затримка) - 1. Зупинка музичного руху (темпу), яка дозволяє збільшувати тривалість звуків або паузбез зміни музичного розміру. 2. Знак нотопису, що дає право виконавцю збільшити тривалість ноти на свій розсуд (звичайно в 1 1/2 -2 рази). В хоралі вказувала закінчення строфи, в інструментальному концерті означає зупинку оркестру перед каденцією, в партитурі багатоголосного твору виставляється в усіх голосах одночасно (див. Додаток І).
ФЕСТИВАЛІ МУЗИЧНІ: (від лат. festivus - веселий, святковий) - свята музичного мистецтва, які складаються з циклів концертів або вистав, об`єднаних спільною назвою і програмою (напр., Байрейтський, Віденський, Зальцбурзький, Единбурзький, 'Київська весна', 'Варшавська осінь', 'Таврійські ігри', “Київ Музик Фест” та інші).
ФІГУРА: (від лат. figura - зовнішність, образ, зображення, якість, форма) - 1. Характерна група звуків (мелодична Ф.) або ритмічних долей (ритмічна Ф.), яка повторюється неодноразово. 2. Елемент фігурації. 3. Відносно завершена частина танцю, побудована на повторенні хореографічних рухів, які супроводжуються ритмічними Ф.4. Графічне зображення звуків і пауз в мензуральній нотації.5. Позначення музичних прийомів, які стали характерною частиною музичного лексикону (зображальні Ф., мелодичні або інтервальні Ф., Ф.повторення, Ф.фуги, Ф.речень, Ф. манери, Ф.орнамента). 6. Музично-риторічна Ф. - поняття з музичної риторики, що означає відхилення від певної норми з метою посилення експресії. 7. Музична прикраса, орнамент (мелізм, димінуція). 8. Позначення мотиву і цифрування генерал-басу в англо-американському музикознавстві.
ФІГУРАЦІЯ: (від лат. figuro - утворюю, формую, зображаю) - ускладнення музичної фактури шляхом введення мелодичних чи ритмічних елементів. Існують такі види Ф.: гармонічна - рух звуків за тонами акорду; ритмічна - повторення звуку або акорду у певній ритмічній послідовності; мелодична - рух голосів, які спираються нагармонію, але відступають від акордових звуків, утворюючи самостійну мелодичну лінію. До прийомів Ф. належать затримання, прохідний звук, допоміжний звук, предйом, камбіата. Звуки мелодичної Ф. мають меншу за акорди тривалість. Ф. є специфічним методом розвитку і варіаційних форм.
ФІДЕЛЬ: (від лат. fides - струна) - струнний смичковий інструмент, попередник родин віол та скрипок. Застосовувався менестрелями та жонглерами як сольний інструмент для супроводу співу та в інструментальному ансамблі.
ФІЛ: , файл (англ. fill - заповнювати) - інструментальний відіграш - відповідь у блюзі.
ФІЛАРМОНІЯ: (від гр. phileo - люблю і harmonia - гармонія) - концертна організація, яка пропагує музичні твори та виконавську майстерність. Ф. були організовані в багатьох містах Європи (Берлін, Відень, Лондон, Москва, Париж, Санкт-Петербург та ін.), а такожАмерики (Нью -Йорк, Ріо-де-Жанейро, Чикаго та ін.). В Україні Ф.були засновані в Києві (1934), Львові (1939), Одесі (1937), Харкові(1928) та всіх обласних центрах. В складі Ф. - постійні солісти -виконавці, творчі колективи. Ф. ведуть концертну діяльність як встаціонарних умовах, так і під час гастролей.
ФІЛД-КРАЙ: (англ. field - поле і cry - план) - жанр негритянського фольклору, різновид трудової пісні-перегуку, яку виконували негри -раби під час роботи на плантаціях. Використання Ф.к. сприяло становленню і розвитку джазової музики.
ФІЛІРУВАННЯ: , філіювання (іт. filare - послаблювати, відпускати) -вокальний прийом, що полягає в поступовому зменшенні (або збільшення) сили звуку на витриманій ноті протягом тривалого часу (майже те саме, що димінуендо та крещендо). Термін стосується переважно вокального мистецтва, де Ф. можливе за високого рівня володіння вокальною технікою з сильним імпедансом і є показником рівня співацької майстерності. Термін Ф. інколи вживається стосовно гри на смичкових та духових інструментах.
ФІНАЛ: (іт. finale - останній, кінцевий, остаточний) - 1. Остання частина циклічного музичного твору (сонати, симфонії, концерту і т.д.), яка підводить його підсумок. 2. Заключна сцена опери, балету, оперети тощо або їх частини (дії, акту, картини) 3. Заключний фрагмент великого одночастинного музичного твору (див. Кода).
ФІНАЛІС: (іт. finalis - кінцевий, граничний) - 1. Заключний тон в церковних ладах, що виконує функцію основного тону, наближену до тоніки, і сприймається як досягнення спокою. 2. В псалмодичній мелодиці Ф.(термінація) - заключна мелодична формула.
ФІОРИТУРА: (іт. fioritura - квітування) - віртуозні мелодичні прикраси (найчастіше у вокальній музиці). Див. Орнаментика, Колоратура.
ФІСГАРМОНІЯ: (гр. phis - міх і harmonia - гармонія) - пневматичнийязичковий інструмент з фортепіанною клавіатурою. Натискаючи на педалі ногами (в деяких Ф. існує ручний важіль), виконавець з міхів подає до металевих язичків (як у баяна) струмінь повітря, який коливає їх, видобуваючи звук. Винахідником Ф. вважають Г.Ж.Греньє (1810). Ф має 1-2 мануали, 6 - 20 регістрів, які вмикаються спеціальними важелями і змінюють темброве забарвлення звуку. Звук Ф. нагадує звучання органу. Застосовувалась для побутового виконання органних п`єс, а також в католицьких храмах, де немає органу.
ФІСТУЛА: (від лат. fistula - дудка, трубка) - 1. Назва високого регістру чоловічого голосу, яка вийшла з вжитку (див. Фальцет). 2. Старовинна назва одноствольних та багатоствольних флейт (тибія, блокфльоте, шалмей, сопіль, дудка тощо). 3. Органний регістр (Ф.-анжеліка, Ф.-гельветика, Ф.-мінор, Ф.-пастораліс).
ФІТА: - буква грецької абетки, яка застосовувалась в крюковій нотації для позначення особливо тривалих мелодій певного гласу.В знаменному співі нараховується 132 фіти з різними мелодичними малюнками та назвами (звичайна, світла, зелена, перев`язка, красна,кобила, двоєгласна, тристрільна, громосвітла, хабува та ін.).
ФЛАЖОЛЕТ: (фр. flagolet - флейточка, свиріль) - 1. Невелика поздовжня флейта високого регістру, різновид блокфлейти, виготовлена з слонової кістки або самшиту, з 6 ігровими отворами та свистковим пристроєм. Різновиди Ф. - французький, англійський, подвійний, потрійний. 2. Легкий призвук-свист, який можна одержати на струнних інструментах слабким обережним дотиком пальця до струни в місцях парціального поділу (1/2, 1/3, 1/4 і т.д. довжини струни), що утворює гармоніки основного тону. Позначається нотою, де слід притиснути струну, з маленьким нуликом вгорі або нотою з ромбом. 3. Споріднений скрипковому Ф. звук флейти, що видобувається передуванням. 4. Старовина назва малої флейти. 5. Регістр органу.
ФЛАМЕНКО: (ісп. flamenko - циганський) - музичний стиль, пов`язаний з традиціями іспанських циган: музика, пісні, танці, гра на гітарі в стилі Ф., якому притаманні гіпертрофоване емоційне забарвлення, збудженість, ритмічна нестійкість (поліритмія співу, гри та танцю), гнучкість ладу, багата орнаментика, хроматизми. До основних жанрів і форм Ф. належать: тона, мартінете, карселера, солеа, канья, пола, фламенко, лівіана, серана, таранта, фанданго, хабанера, малагуенья, гранадина, серільяна, болеро та ін.
ФЛЕЙТА: (від лат. flatus - подув) - духовий музичний інструмент, де звук видобувають, вдуваючи повітря безпосередньо в канал. Існують два основні види Ф. - поздовжня та поперечна. Сучасні Ф. належать до другого виду і є циліндричним каналом з дерева (металу, пластмаси, скла, фарфору, закриту з того боку, де знаходиться отвір (дульце) для вдування струменя повітря. Звукоряд хроматичний, має великі технічні можливості. Існують такі різновиди Ф.: мала(пікколо), велика (сопрано), альтова і басова. Найбільш поширенавелика Ф. має діапазон від с1 до с4. Застосовується як сольний інструмент, в симфонічному оркестрі та камерних ансамблях.
ФЛЕЙТА ПАНА: - 1. Загальна назва родини багатоствольних флейт. 2. Набір відкритих згори трубок різного розміру з тростини, бамбуку, комишу та ін. трубок, з`єднаних тростиновими планками і джутом.
ФЛЕКСАТОН: (від лат. flexus - вигнутий і тон) - язичковий ударний інструмент, де вібратором є сталевий язичок. Звук має дзвінкий, ззавиванням. Застосовується в естрадній музиці та інколи - в симфонічному оркестрі (А.Хачатурян, Ю. Шапорин, Д.Шостакович).
ФЛОЯРА: , фрила, фрела, флоера, довбушівка і т.д. - українська дерев`яна відкрита поперечна флейта з 6 ігровими отворами, споріднена тилинці, кавалу, флуеру тощо. Діапазон до трьох октав, звукоряди ангіметонні, діатонічні, цілотонові. Застосовуються для виконання ритуальних мелодій, пастуших імпровізацій.
ФЛУЕР: - молдавська і румунська поздовжня відкрита флейта, виготовлена з дерева або пластмаси, з 6 ігровими отворами. Звукоряд діатонічний, діапазон більше двох октав. Свистковий молдавський Ф. 'ку доп' подібний до сопілки, парний свистковий Ф. 'деменат' - денцівки. Застосовується для сольної, ансамблевої гри входить до складу тарафу.
ФЛЮГЕЛЬ: (нім. Flugel - крило) - стара назва клавішних музичних інструментів з крилоподібним корпусом, в XVII ст. - різновидів клавесину, з XVIII ст. - різновидів фортепіано.
ФЛЮГЕЛЬГОРН: (від нім. Flugel - крило i Horn - ріг) - мідний духовий широкомензурний музичний інструмент, що за зовнішнім виглядом нагадує трубу або корнет-а-пістон з трьома-чотирма вентилями.На основі Ф. створені альтгорн, теноргорн, баритон і туба. Ф. поширений в сучасному джазі.
ФОБУРДОН: (фр.faux-bourdon - фальшивий бас) - 1. Англійський різновид дисканта, що походить від гімеля. 2. Нижній голос англійського органума, що додавався під час виконання. 3. Техніка триголосної композиції XV cт., що поширилась в невеликих літургійних творах (гімн, псалм, антифон, секвенція, verus в магніфікаті та месі). 4. Техніка композиції, яка ґрунтується на ритмічно рівномірному акордовому чотириголосному викладі церковних наспівів (псалмів, кантів, імпроперіїв). 5. Псалмодична речитація в акордовому викладі, яка змінює одноголосне виконання хоралу. 6. Музично-риторічна фігура з характерним паралельним рухом терцій і секст (секстакордів). 7. Назва органного регістра в Німеччині XVI ст.
ФОКСТРОТ: (від англ. fox - лисиця i trot - крок) - салонний і бальний танець, який походить від регтайма, ту-степа та уан-степа.Ф. виник на початку ХХ ст. в США і швидко поширився в Європі. Музичний розмір - 4/4, ритм маршоподібний, синкопований. В 1920-х роках Ф. поділяється на 'швидкий' - квік-степ і 'повільний' - слоу-фокс. Поєднання Ф. з елементами джазу призвело до появи таких танців, як чарльстон, шіммі.
ФОЛІЯ: (порт. folia - гучні веселощі) - народний танець португальського походження, який виконували переодягнені жінками чоловіки, що поводились шумно, наче втративши здоровий глузд. Музичний розмір 3/4. Як палкий танець кохання, Ф. набула популярності у Франції, Італії, Англії і використовувалась для інструментальних варіацій Дж.Перголезі, А.Вівальді, Ж.Б.Люллі, Й.С.Бахом, А.Гретрі, Ф.Лістом, С.Рахманіновим та іншими композиторами.
ФОЛК-РИВАЙВЛ: (англ. folk revival - народне відродження) - напрямок року, який виник і поширився наприкінці 1950 - початку 1960-х років. Ф.р. ґрунтувався на народних піснях і мав яскраве громадське спрямування, зокрема, проти війни у В`єтнамі.
ФОЛК-РОК: (англ. folk rock - народний рок) - напрямок музики року, 'електрифікований' варіант поєднання фольклору з роком, що виник після другої світової війни у США. Ф.р. мав значний вплив на подальший розвиток музики року.
ФОЛЬКЛОР МУЗИЧНИЙ: (від англ. folk - народ i lore - наука) -див. Народна музика.
ФОЛЬКЛОРИСТИКА МУЗИЧНА: - див. Етнологія музична.
ФОНАСТЕНІЯ: (від гр. phone - голос i stenos - вузький) - фоніатричне захворювання вокалістів, що проявляється у швидкій втомлюваності голосового апарату, захриплості голосу, погіршенні інтонації, зміні тембру, тремоляції та зривах звучання, скороченні співацького діапазону тощо. Причинами Ф. є неправильне користування голосовим апаратом, надмірне фонаційне навантаження, форсування голосу а також негативні слухові впливи, яких зазнають відділи центральної нервової системи, що здійснюють керівництво фонацією.
ФОНАЦІЯ: (від гр. phone - голос) - складний нервово-руховий процес взаємодії усіх органів і систем голосового апарату, який за участю та під контролем центральної нервової системи забезпечує естетично повноцінне звуковидобування і високу акустичну якість співу.
ФОНЕМАТИЧНИЙ СЛУХ: (від гр. phonema - слово, звук, голос) - вид слуху, який забезпечує розрізнення звуків мовлення як фонем,що забезпечує правильну вимову, сприйняття та розуміння змісту слів. Розвиток Ф.с. у співі пов`язаний з якістю середньої співацькоїформанти (ССФ), яка забезпечує артикуляцію та дикцію у співі.
ФОНІЗМ: (від гр. phone - голос) - характер звучання музики, що визначається акустичними особливостями її відтворення, структурою акордів, інтервалами, розташуванням, регістрами, тривалістю, інструментуванням та іншими факторами.
ФОНОГРАМА: (від гр. phone - голос, звук і grapho - пишу) - 1. Штучний звуконосій - фонографічний валик, платівка, магнітофонна плівка, компакт-диск тощо, на якому записаний звук (мовлення, голос, вокальна, інструментальна, хорова, оркестрова, електронна та інша музика), зафіксований будь-яким способом звук. 2. В естрадній практиці Ф. - попередній запис певного виконавця з метою імітації ним співу під час концерту. Крім використання повного запису Ф. -'фанери', досить часто застосовується запис лише супроводу або тільки співу ('мінус 1') з метою створення враження повноцінного виконання під час концерту, якщо спів або супровід має бути 'живим'.
ФОНОГРАФ: (від гр. phone - звук i grapho - пишу) - апарат для записування і відтворення звуку, який в 1877 році винайшов Т.Едісон.
ФОНОЛА: (від гр. phone-звук) - фортепіано з спеціальним пристроєм для гри без участі виконавця - піаніста (механічне фортепіано).
ФОНОПЕДІЯ: (від гр.phono - звук, голос i paidos - дитина) - практичний метод розвитку голосу (ФМРГ), розроблений В.Ємельяновим для диригентів-хормейстерів дитячих і юнацьких хорових колективів і спрямований на поступову активізацію і координацію нейром`язового апарату людської гортані за допомогою спеціальних вправ, корекції дихання та особистості того, хто навчається співів. Метою ФМРГ є підготовка голосового апарату в співацькому режимі шляхом стимуляції фонаційних м`язів, наведенні співака - початківця на специфічні рухи голосового апарату та пов`язані з ними відповідні відчуття та емоційно-образні уявлення. ФМРГ керується такими вихідними положеннями: голосова активність людини має три рівні - домовленнєвий, мовленнєвий і співацький, який повинен спиратись не на мовленнєві, а на більш давні голосові сигнали домовленнєвої комунікації; складний співацький руховий навик має формуватись з ряду простих операцій, доступних будь-якій людині, незалежно від вокальних здібностей та віку; голосовий апарат є саморегульованою системою, у якій можна свідомо керувати тільки артикуляційними м`язами, а решта компонентів піддаються лише непрямим способом, шляхом створення оптимальних умов для дії механізмів саморегуляції. ФМРГ передбачає формування і розвиток довільного управління регістрами, співацького вібрато, активного фонаційного видиху, відчуття опори, співацької установки, розширюється звуковисотний діапазон, збільшується сила голосу тощо.ФМРГ дістав впровадження і схвалення не лише серед диригентів хормейстерів, а й вихователів дошкільних закладів, учителів музики загальноосвітніх шкіл, педагогів-вокалістів, які сприйняли його, домагаючись позитивних результатів.
ФОНОТЕКА: (від гр. phone - звук i theke - ящик) зібрання та сховище фонограм та звукозаписів музики, літературних творів, театральних вистав, зборів тощо, які доцільно зберігати для наступного відтворення в звуковій формі.
ФОР БІТ: (англ. four beat - чотири удари) - характерне для стилю свінг рівномірне акцентування інструментами джазової ритмічної групи кожної долі чотиридольного такту.
ФОРЛАНА: (іт. forlana) - італійський народний парний танець. Музичний розмір 6/8 та 6/4, ритм пунктирний. Виконується в швидкому темпі, з постійним зростанням динаміки аж до екстатичної, у супроводі мандоліни, кастаньєт і бубна. До використання Ф. звертались А.Кампра, Ж.Ф.Рамо, Ж.Куперен, П.Монсиньї, Г.Телеман, Й.С.Бах, А.Понкієллі, М.Равель та інші.
ФОРМА ДЖАЗОВА: - найбільш типова Ф. джазової музики - тема зваріаціями, яка складається з структурно завершеної теми, яку виконує ансамбль, та наступного ряду видозмінених повторень - варіацій(імпровізованих корусів), кульмінації п`єси, заключного проведення теми за участю всього ансамблю. Джазові імпровізовані коруси пов`язані з темою лише гармонічно і ритмічно, а мелодія теми може змінюватись у відповідності до особливостей стилю, якого дотримується виконавець. В традиційному джазі та свінгу темою виступають дванадцятитактові блюзи, поділені на чотиритактові фрази (А, А`, B (A` видозмінене повторення частини А), регтайми (А, A`), одночастинні шістнадцятитактові спірічуелс, а також тридцятидвотактові пісні з восьмитактовими періодами. В сучасному джазі переважають композиції на теми, створені самими виконавцями. В деяких напрямках джазу - третій течії зустрічаються Ф.д., запозичені з європейської класичної музики.
ФОРМА МУЗИЧНА: - див. Музична форма.
ФОРМАНТА: (від лат. forma - форма, побудова, структура) - 1. Групаобертонів, наявність яких визначає темброве забарвлення якості звучання співацького голосу або музичного інструменту, а також розбірливість вокального мовлення ( див. Висока Ф., Середня Ф., Низька Ф.). 2. В акустиці - піки найбільших енергій в зонах лінійного спектра звуку співацького голосу або музичного інструменту.
ФОРМІНГС: (гр. phormings) - давньогрецький щипковий музичний інструмент, різновид ліри, на якому акомпанували співу.
ФОРСУВАННЯ ЗВУКУ: - напружене видобування звуку надмірної сили протягом тривалого співу. Наслідки Ф.з. надзвичайно шкідливі - це тремоляція голосу, нестійке і погане інтонування, хвороби голосового апарату (співацькі вузлики, крововиливи і т. ін.) - аждо повної втрати голосу.
ФОРТЕ: (іт. forte - голосно, гучно) - основне позначення великої сили звуку. Скорочено позначається буквою f (див. Додаток XII).
ФОРТЕПІАНЕ ТРІО: - 1. Ансамбль, який утворюють скрипка, віолончель і фортепіано. 2. Твори, призначені для виконання Ф.т.(1).
ФОРТЕПІАННИЙ АНСАМБЛЬ: - ансамбль піаністів (від двох фортепіано) або інструментальний ансамбль будь-якого іншого складу, до якого входить фортепіано.
ФОРТЕПІАННИЙ КВАРТЕТ: - 1. Ансамбль, який утворюють скрипка, альт, віолончель та фортепіано. 2. Твір у формі сонатного циклу для Ф.к.(1).
ФОРТЕПІАННИЙ КВІНТЕТ: - 1. Камерний ансамбль, який утворюють струнний квартет (дві скрипки, альт, віолончель) та фортепіано. 2. Твір у формі сонатного циклу для п`яти виконавців - Ф.к.(1).
ФОРТЕПІАНО ЦИФРОВЕ: - електронний музичний інструмент, дія якого ґрунтуєшся на застосуванні новітньої цифрової технології запису та відтворення звуків. Ц.ф. не потребує настроювання, може звучати як рояль, клавесин, орган, вібрафон, контрабас, струнні інструменти тощо, як окремо, так і одночасно. Ф.ц. можна поєднувати з магнітофоном, аудіо- та відеоапаратурою, персональним комп`ютером і т.д.
ФОРТЕПЬЯНО: (від іт. forte - гучно i piano - тихо) - узагальнена назва родини клавішних музичних інструментів, де звук видобувається за допомогою ударної системи і виконує мелодичну, гармонічну та ритмічну функцію. Внаслідок натискання пальця на клавіші, фортепіанна механіка через систему важелів викликає дію покритого фільцем молоточка, який видобуває звук з струн. Сучасне Ф. має звуковисотний діапазон в межах від 7 до 8 октав, найчастіше від А2 до с5. Ф. набуло надзвичайного поширення завдяки своїм майже невичерпним технічним і звуковим можливостям та стимулювало розвиток виконавської майстерності піаністів. Існують два основні різновиди Ф. - рояль та піаніно.
ФОРТІССІМО: (іт. fortissimo - дуже гучно) - найвищий ступінь гучності, надзвичайно гучно. Позначається fff. (див. Додаток XII).
ФОРШЛАГ: (нім.Vorschlag - переднаголос) - назва мелодичної прикраси, яка складається з одного або кількох звуків, що передують основному звуку мелодії. Існує два різновиди Ф.: короткий Ф. (перекреслений), що виконується за рахунок тривалості основного абопопереднього ступеня; довгий Ф. (неперекреслений), що виконується за рахунок тривалості основного ступеня, який, таким чином, скорочується і може втратити акцент (див. Додаток VII).
ФРАГМЕНТ: (від лат. fragmentum - уламок, шматок) - уривок з музичного твору.
ФРАЗА: (від гр.phrasis - висловлювання) - 1. Елемент музичної форми, невелика послідовність двох-трьох мотивів, що не перебільшує відносно завершеної частини музичної теми (періоду, речення). В класичних формах Ф. об`єднуються в розділах експозиції в речення, в розділи, що розвиваються, в більш великі нестійкі побудови. 2. Музичний уривок, який виокремлюється цезурою. 3. Наслідок фразування, відносно завершений зворот мелодії, що не співпадає з Ф. - елементом музичної форми.
ФРАЗУВАННЯ: - 1. Логічна побудова музичного речення, фрази, періоду. 2. Виразне виконання музичних фраз з метою досягнення найбільш яскравого, виразного і правильного розкриття образного змісту твору, яке визначається логікою розвитку музичної думки.3. Індивідуальне Ф. - елемент стилю музиканта, пов`язаний з характером особистості виконавця та манерою його співу або гри.
ФРЕЙЛЕХС: - традиційна єврейська весільна музична гра, яку складають вокально - інструментальні номери, танці та мовні репризи.
ФРИГІЙСЬКА КАДЕНЦІЯ: , фригійський каданс - 1. Особливий вид каденції, яку складають звороти: IV6 - V, I - V6 - IV6 -V, a також I - V(від мінорної тоніки). В музиці віденських класиків та подальшому майже не застосовується. 2. Особлива послідовність в грузинській музиці , яка виявляється в протирусі двох голосів до унісонного або октавного устою з ходом верхнього голосу на півтону вниз.
ФРИГІЙСЬКА СЕКУНДА: - 1. Інтервал між І та ІІ ступенями фригійського ладу(мала секунда). 2. Понижений ІІ ступінь натурального мінору.
ФРИГІЙСЬКИЙ ЛАД: - давньогрецький натуральний лад, який відрізняється від натурального мінору зниженим ІІ ступенем (див. Додаток XVII).).
ФРИШКА: (уг. friska - бадьорий, жвавий) - швидка частина угорськихнародних танців палоташа і чардаша.
ФРІ-ДЖАЗ: (англ. free - вільний і джаз ) - стильовий напрямок сучасного джазу, поширений з 1960-х років і пов`язаний з експериментами в галузі мелодики, гармонії, ритміки і джазової техніки. Для Ф.д . характерні відхід від тональності і форми, довільна сольна та групова імпровізація, застосування поліметрії, поліритмії, політональності, атональності, серіальної, модальної і сонорної техніки, довільних структурних форм, трактування фрази без зв`язку з метром, використання елементів фольклору Індії та країн Сходу. Інколи замістьназви Ф.д. вживаються терміни 'абстрактний джаз', 'авангардний джаз', 'нове явище', 'новий джаз'.
ФРОТОЛА: (від іт. frotta - юрба) - старовинна італійська багатоголосна лірична пісня XV - XVI ст. за світським текстом, яку виконували на карнавалах і театральних виставах. Для Ф. властиві: чотириголосся, гомофонно-гармонічний склад з переважанням верхнього голосу, відображення поетичних форм (розподіл тексту, розташування рим, дотримання розміру вірша) в музичних. В XVI ст. Ф. замінили мадригал і віланела.
ФУГА: (від лат. fuga - біг) - 1. Найвища форма поліфонічного твору, що спирається на імітаційне проведення однієї, двох та більше тем послідовно в усіх голосах відповідно до певного тонально-гармонічного плану. Зміст Ф. виражає тема, викладена в головній тональності (див. Вождь). Звичайно Ф. складається з трьох частин: експозиції, де тему викладено послідовно в головній та побічній (переважно домінантовій) тональностях; розробки (або середньої частини), де тема поліфонічно і ладово розвивається; репризи, в якій встановлюється тональна і ладова рівновага - тема проводиться один або кілька разів, найчастіше в головній тональності. Ф. може бути простою - на одну тему та складною - на дві, три та більше тем. Ф. сформувалась в XVII ст. та досягла розквіту в творчості Й.С.Баха, Г.Ф.Генделя, Й.Гайдна та інших. Ф. може бути як самостійним твором, так і частиною інструментальних циклів та великих вокально-хорових творів. 2. До XVII ст. Ф.- назва канонічної імітації (див. Канон). 3. В XVII- XVIII ст. - назва музично-риторичної фігури, яка зображує біг.
ФУГАТО: (іт. fugato - подібне до фуги) - частина музичного твору, написаного за зразком експозиції фуги з епізодичним використанням простої імітації. Ф. часто є епізодом музичного твору гомофонного складу (напр., Ф. на початку розробки першої частини симфонії № 6 П.Чайковського, четверта частина симфонії №5 С.Прокоф`єва тощо).
ФУГЕТА: (іт. fughetta - маленька фуга) - невелика фуга, яку відрізняє від класичної не тільки менший розмір, але й прості теми та відносно нескладний розвиток. Зразки Ф. - у Й.С.Баха, Л.В.Бетховена, Й.К. Баха, Г.Ф.Генделя, Р.Шумана, С.Майкапара та ін.
ФУНДАМЕНТАЛЬНИЙ БАС: - особливий басовий голос, складений з основних тонів акордів для показу механізму дії тональних зв`язків. Термін Ф.б. запропонував Ж.Ф.Рамо.
ФУНКЦІЇ ГАРМОНІЧНІ: - 1. Те ж, що тональні функції в усіх їх трактуваннях (функціональні, ступеневі та інші). 2. Будь-які значення звуків і співзвуч у багатоголосній музиці. Крім тональних функцій - центральних і місцевих, це - лінеарні, мелодико-тематичні (в додекафонії), сонорні, модальні.
ФУНКЦІЇ ЗМІННІ: - гармонічні значення тонів і акордів, які тяжіють до місцевого центру, а не до тоніки. Теорію Ф.з. розробивЮ.Тюлін.
ФУНКЦІЇ ЛАДОВІ: - значення функцій ладу, яке визначається залежністю нестійких ступенів від стійких в мажорно-мінорній системі. Основний тон (1 ступінь) має функцію тоніки, VII i II ступені - нижнього і верхнього ввідних тонів, VI i II ступені - нижньої і верхньої медіанти, V ступінь - домінанти, IV ступінь - субдомінанти. Розвиток ладових звукорядів система Ф.л. збагачується модальними функціями, які утворюють Ф.л. нового типу, пов`язані з організацією співвідношень тонів у співзвуччі та зв`язків співзвуч (акордів).
ФУНКЦІЇ ЛІНЕАРНІ: - особливі гармонічні значення акордів, які визначаються поширенням на акордові комплекси форм лінійногоруху - поступального у прохідних звуків, колоподібного у допоміжних і т.д. До Ф.л. належать затримання (аподжіатура), допоміжні та прохідні акорди, камбіата, предйом, педальний акорд.
ФУНКЦІЇ МОДАЛЬНІ: - значення елементів модального типу, дематеріалом є звукоряд, а не співвідношення акордів. Ф.м. є відношеннями, перш за все, секундових тонів гами. Ф.м. домінують у ладових побудовах музики Сходу, де відсутнє європейське розуміння тональності.
ФУНКЦІЇ ТОНАЛЬНІ: - різноманітні значення, які може мати для гармонічної логіки кожний акорд щодо конкретної тоніки (Г.Риман).Ладовий фундамент класичної тональності - мажорний чи мінорнийтризвук, який спирається на сильний основний тон, а зв`язок ґрунтується на квінтовому співвідношення основних Ф.т. - субдомінанти (S), тоніки (Т) та домінанти (D), які утворюють консонансний тризвук. Вивільнення терцових, секундових, тритонових зв`язків та застосування дисонансу в музиці ХХ ст. утворюють нову структуру хроматичної 12-ступеневої тональності.
ФУНКЦІОНАЛЬНА ІНВЕРСІЯ: - спрямування гармонічного руху не до консонансу, а до дисонансу, не до устою, а до неустою, недо розв`язання, а до напруження, не до тоніки, а до нетонічних елементів.
ФУНКЦІОНАЛЬНА МУЗИКА: , вжиткова музика - жанри та окремі твори, зорієнтовані на виконання таких функцій, які відіграютьвжиткову роль. Це обрядова, церковна, ритуальна і церемоніальна музика, а з ХІХ ст. - розважальні жанри - салонні, танцювальні, шлягери тощо. До сучасної Ф.м. належать музичні сигнали радіо та телебачення, звуковий промисловий дизайн, музика до вистав, яка не має художнього змісту тощо.
ФУНКЦІЯ: (лат. functio - відповідність, відображення) - правило, за яким значенню кожної незалежної змінної відповідає значення певної залежної змінної. Поняття Ф. є одним з центральних теоретичних положень музикознавства (Див. Ф. гармонічні, Ф.змінні, Ф.ладові, Ф. лінеарні, Ф.модальні, Ф.тональні і т.д.).
ФУРІАНТ: (від лат. furia - лють) - чеський народний парний танець.Музичний розмір 3/4 або змінний 2/4 та 3/8. Темп спочатку жвавий, стрімкий, потім повільний, урочистий. Ф. характеризує зміна рухів польки і вальсу.
ФУРУЙЯ: (уг. furulya) - угорський дерев`яний духовий інструмент, подібний до поздовжньої флейти. Велика Ф. має довжину близько1000 мм, звичайна Ф. - від 300 до 600 мм, та 5 - 6 ігрових отворів. Ф.- сольний інструмент пастухів.
ФЬЮЖН: (англ. fusion - сплав) - напрямок рок-музики, який виник на гранті джаз-року в 1970 роках і є синтезом музики року та джазової імпровізації. Ф. використовує елементи сучасної музичної культури, латиноамериканського, індійського, іспанського фольклору, а виконання характеризується широким застосуванням електричних та електронних музичних інструментів.

Словник-довідник музичних термінів

Корисно

Новини