Словник-довідник музичних термінів

ТАБЛ: - спільна арабська назва групи ударних інструментів з родини мембранофонів (литаври, барабани тощо).
ТАБЛА: - індійський парний барабан з двох казаноподібних дерев’яних, глиняних або мідних інструментів. Правий - великий - називається табла, лівий - менший, що звучить на октаву вище, - дага. Звук видобувають ударами пальців або кистей рук. Т. - ритмічнийінструмент з ансамблю, який акомпанує солістам на ситарі, співакам і танцюристам.
ТАБУЛАТУРА: (від лат. tabula - дошка) - 1. Система запису музики, поширена в Європі XIV - XVIII ст. В Т. звуки записувались буквами, цифрами або спеціальними знаками. Т. була пов’язана з особливостями музичних інструментів та гри на них - органна, лютнева,флажолетова, рогова та ін. 2. Правила, які встановлюють форми(рими, теситуру. мелізми тощо) і зміст музично - поетичної творчості мейстерзингерів. 3. Зібрання музичних творів для клавішних інструментів XVI - XVII ст., переклади вокально - хорових поліфонічних творів, записані Т. на звичайних п’яти лінійках та двох нотоносцях.
ТАВЛЯК: , таблак - таджицький та узбецький ударний інструмент,род литаври з керамічним корпусом. Звук видобувають пальцями рук. Застосовується в ансамблевій грі та для супроводу танців.
ТАГ: - вірменський вокальний експресивний твір ліричного або лірико-драматичного характеру в формі розгорнутої одноголосної багатотемної композиції, поширеної в середніх віках.
ТАГАСАЦ: - вірменський музикант, виконавець тагу.
ТАГЕРТУ: - вірменський музикант, автор тагу.
ТАКСИМ: (араб.- частина. уривок) - інструментальний жанр арабської класичної музики, основою якого є принцип макама. Визначальна риса - імпровізаційність. Т. звичайно виконується як самостійний твір, а також як вступ до вокальних п’єс.
ТАКТ: (від лат. tactus - дотик) - одиниця музичного метру, утворена чергуванням різних за силою наголосів. Т. бувають прості (дво- ітридольні) та складні (з двох і більше простих). Розмір Т. позначається на початку твору на нотному стані, а в разі зміни метру перед новим тактом. Звичайно Т. починається з головної, найбільш наголошеної долі; межі Т. фіксуються у запису за допомогою тактової риски. Записуючи твори, які не поділяються на Т., тактовими рисками поділяють суміжні музичні фрази та побудови.
ТАКТОВА РИСКА: - вертикальна лінія, яка перетинає нотний стан, відокремлюючи один такт від іншого.
ТАКТОВИЙ АКЦЕНТ: - наголос, який припадає на сильну долю такту.
ТАКТОВИЙ РОЗМІР: - кількість сильних долей в такті (див. Розмір).
ТАКТУВАННЯ: - показ темпу і метру музичного твору за допомогою рухів (помаху руки, плесканням долонями, відбиванням тощо).Найбільш досконалим видом Т. є використання диригентської схеми (див. Додаток XIII)., коли кожна доля відмічається в просторі чітким ударом кисті руки ('Точка'), яка фіксує початок звуку. Т. - основа різноманітних диригентських рухів, які спираються на особливості музики та відображають її характер.
ТАЛА: (інд.) - принцип метроритмічної організації індійської класичної музики, заснований на багаторазовому повторенні метроритмічного циклу - аварта. Кожний Т. пов’язаний з певним емоційним станом людини - расою.
ТАЛАНТ: (від гр.talanton - терези) - видатні здібності людини щодо певного виду діяльності, високий ступінь обдарування, зокрема, в сфері музичного мистецтва.
ТАЛЬЯ: (від лат.talea - лозина, кілок) - в ізоритмічному мотеті XIV -XV ст. така ритмічна структура, яка остинатно повторюється в будь-якому голосі, найчастіше тенорі.
ТАЛЬЯНКА: (викривлене рос. 'итальянка') - один з видів однорядової російської гармоні (вятської, вологодської тощо).
ТАМ-ТАМ: (іт. tаm-tаm - звуконаслідування) - ударний інструмент азіатського походження з родини ідіофонів, різновид гонга, масивний кований металевий диск діаметром від 600 до 1500 мм з опуклим центром, підвищений на рамі. Низький, дзвінкий звук невизначеної висоти і сили - від найтихішого pianissimo до могутнього fortissimo, видобувається ударами колотушки або паличками малого барабану. Входить до складу симфонічного оркестру.
ТАМБУР: (уйгурське) - див. Танбур.
ТАМБУРИН: (фр. tambоurin - барабанчик) - 1. Народний ударний музичний інструмент невизначеної висоти звуку з родини двобічних мембранофонів, що походить з Провансу (Франція). На Т. грають, тримаючи інструмент лівою рукою і б’ючи правою рукою, основою долоні, кулаком, пальцями, а також чергуючи ці удари. 2. Старовинний французький танець, який виконують в супроводі флейти і тамбурину (1). Музичний розмір 2/2 або 2/4. Темп швидкий, жвавий. 3. Те ж саме, що Бубон .
ТАМБУРИЦА: - югославський щипковий музичний інструмент зовальним дерев’яним корпусом, 3 - 4 струнами. На Т. виконувалисупровід до танців.
ТАМБУРМАЖОР: (від фр.tambour - барабан і major - головний, старший) - спочатку головний барабанщик, пізніше - керівник військового оркестру на марші, який відповідав за навчання музикантів. Введений в армії Франції в 1651 році, в армії Російської імперії існував з 1815 до 1881 року. Т. задавав оркестровий темп яскраво прикрашеним, т.з. 'тамбурмажорським' жезлом.
ТАМУР: , пандур - двострунний народний (аварський, дагестанський, кумицький, лезгинський) щипковий інструмент типу лютні, з дерев’яним видовбаним корпусом, сосновою декою з резонаторними отворами, 5 - 6 ладами та струнами з жил або кінського волосся. Стрій - квартовий (а - d1). Звук видобувають брязканням. Застосовується для супроводу співу.
ТАНБУР: - таджицький та узбецький народний струнний щипковий інструмент, подібний до лютні, з дерев’яним грушоподібним корпусом, декою, 16 - 19 основними та 4 - 7 додатковими ладами та трьома металевими струнами (1 - мелодичною та 2 - бурдонними). Звукоряд - діатонічний, звук видобувають плектром. Застосовується як сольний та ансамблевий інструмент.
ТАНГО: (ісп. tango) - 1. Естрадний та бальний танець кубинського походження. Музичний розмір 2/4, темп - помірний. 2. Т. циганське(tango gitano) - сольний жіночий танець з кастаньєтами, який належить до групи канте фламенко. Був поширений в Андалузії до середини ХІХ ст. 3. Т. андалузійське (tango andaluz) - жартівлива, інколи сатирична вулична пісня, поширена в Севільї в 1850-1880-х рр.4. Т. креольське (tango criollo), яке виникло в Буенос-Айресі як пісня в 1880 роках та перетворилось у парний танець, подібний до контрдансу. 5. Т. аргентинське (tango argentino) - парний танець, що виник в Буенос-Айресі внаслідок змінювання хореографії креольського Т. як самостійна професійна форма, що набула найширшого розповсюдження. Серед авторів Т. - Х.Матос Родригес ('Кумпарсита'), Е.Донато, А.Мендисабаль, Х.Сандерс та інші.
ТАНЕЦЬ: - вид мистецтва, де художні образи створюються засобами пластичних рухів, які виконуються в чіткому ритмі та виразних поз людського тіла. В танці відображається емоційно - образний зміст музичних творів. Народний Т. - яскраве вираження менталітету і творчості, віддзеркалення традицій, хореографічної мови, пластичної виразності у співвідношенні з музикою кожного народу. Класичний Т. є основою мистецтва балету, започаткованого наприкінці XVI cт. і вимагає спеціальної підготовки. Естрадний Т. має власну специфіку та підпорядкований завданням підтримки виступу певного естрадного співака.
ТАНЦЮВАЛЬНА МУЗИКА: - 1. Музика, призначена для супроводу танців, а також похідні від неї музичні твори, що не призначені для танців і мають самостійну художню цінність. Характерні ознаки Т.м. зумовили її використання в інших музичних жанрах Й.С.Бахом, Г.Ф.Генделем, Л.В.Бетховеном, В.А.Моцартом, Г.Берліозом, Е.Грігом, Ф.Шопеном, А.Дворжаком, О.Скрябіним, К.Дебюсі, М.Лисенком, С.Рахманіновим, Г.Малером, І.Стравінським, Д.Шостаковичем, П.Чайковським та ін. 2. Легка музика, що супроводжує популярні побутові танці. Для Т.м. характерні чіткий ритм, специфічний для кожного танцю темп. Т.м. в ХХ ст. набула величезної популярності, зумовленої розвитком засобів масової комунікації, її комерційні напрямки є складником масової культури.
ТАНЦЮВАЛЬНІСТЬ: - поняття, запропоноване Д.Кабалевським дляпозначення сукупності характерних ознак танцю в навчальній програмі 'Музика' для загальноосвітньої школи.
ТАПЕР: (від фр. taper - стукати) - 1. Музикант, що за гроші грає на танцювальних вечорах, заняттях з художньої і спортивної гімнастики, уроках бальних танців, у перервах ігор та спортивних змагань тощо. 2. Піаніст - ілюстратор, який супроводжував 'німі' фільми.3. У непрямому розумінні - піаніст або інший музикант, який граємеханістично.
ТАР: (перс. струна) - 1. Закавказький та іранський струнний щипковий інструмент з 8-подібним корпусом, 22 ладами, 4 - 6 струнами,19-ступеневим звукорядом з інтервалами, меншими за 1/2 тони. Сучасний Т. має 11 струн - басові між парними мелодичними, розташованими з боків. Т.- використовується для віртуозної сольної гри, а також в ансамблях (з кеманчою і дафом), в оркестрах народних інструментів. 2. Арабський бубон з металевими дисками.
ТАРАКЯМА: - старовинний азербайджанський народний танець. Музичний розмір 6/8. Темп жвавий.
ТАРАНТЕЛА: (іт. tarantella) - італійський народний танець, який виконується в швидкому, стрімкому темпі. Музичний розмір 6/8 або 3/8 з характерним безперервним рухом тріолями. Екстатичне виконання Т. супроводжувалось грою на флейті, кастаньєтах, бубоні та інших ударних інструментах. Особливості емоційного характеру Т. використали композитори Д.Россіні, Ж.Бізе, Ф.Ліст, Ф.Мендельсон,М.Глінка, П.Чайковський та ін., створивши віртуозні концертніп’єси.
ТАРАФ: (від тур. taraf - група осіб) - молдавський і румунський народний оркестр, до складу якого входять скрипка, кобза, цимбали, віолончель, бубон та ін. Т. виконує пісенні й танцювальні мелодії, супроводжує проведення різних свят.
ТАРІЛКИ: (від гр. cymbales - кимвал) - старовинний музичний ударний інструмент з родини ідіофонів, який складається з двох кованих металевих дисків у формі кола з чашкоподібними підвищеннями (зотвором) в центрі. Звук Т. - різкий, дзвінкий, без певної висоти видобувається ударом однієї Т. по іншій, а також паличкою від малого барабану, колотушкою від литавр, щіточками і т.д. Відрізняються різні за розміром Т. - малі (діаметром 25-35 см), середні (37 - 45 см), великі (47,5 - 60 см). Джазові Т. відрізняються за величиною і формою, а також функціями. В сучасній виконавській практиці застосовуються такі різновиди Т.: турецькі, китайські, педальні (чарльстон), напальчикові, ритмічні та інші. Партія Т. записується в партитурі на нитці.
ТАРОГАТО: (угор. tarogato) - угорська назва таких духових інструментів: 1. Інструмент типу гобою з подвійною тростиною, спорідненій зурні і поширений в Угорщині XVI - XVIII ст. 2. Інструмент типу сучасного кларнету з конічним стволом та одинарною тростиною.
ТАУРЕ: - латиська труба, виготувана з берести, дерева, вільхової кори, яка побутувала як сигнальний інструмент.
ТВІСТ: (англ. twist - звивання, крутіння) - сучасний танець з групирок-н-ролу, музику якого створив Х.Боланд в 1958 році, а виконав у1961 році негритянський співак Ч.Чеккер, супроводжуючи спів танцювальними рухами. Музичний розмір 4/4, сильні долі акцентовані, темп швидкий, ритм чіткий. В 1961 – 1963-х роках Т. набув широкої популярності в молодіжному середовищі.
ТВОРЧІСТЬ МУЗИЧНА: - 1. Створення якісно нового (твору, виконання, дослідження) в будь-якій галузі музичного мистецтва, що віддзеркалює в образно-неповторній формі сутнісні риси дійсності. Т.м.передбачає наявність відповідних здібностей чи таланту, емоційності, фахової майстерності, освіченості, життєвого досвіду, художньої уяви, натхнення, а також концентрації думки, волі та систематичної праці. Т.м. може мати також вигляд імпровізації. 2. Сукупність музичних творів певного автора (напр., Л.В.Бетховена, В.А.Моцарта,Д.Верді, М.Лисенка, Б.Лятошинського та ін.) або певної галузі музики (оперна Т., камерна Т., пісенна Т. і т.д.).
ТЕ ДЕУМ: (від лат. 'Те Deum laudamus' - 'Тебе, Бога, хвалимо') - католицький гімн для хору, який з XVI cт. набув вигляду поліфонічного мотету в творчості І.Вальтера, Л.Зенфля, О.Лассо, Д.Ортиса та інших. У XVIII ст. Т.д. набув класичного вигляду в творах Г.Генделя, Й.Гайдна, В.А.Моцарта, Г.Шютца, Ж.Б.Люллі та ін., а також Г.Берліоза, А.Веделя, О.Архангельського, М.Римського-Корсакова, Ф.Ліста, Дж.Верді, А.Дворжака та ін.
ТЕАТРАЛЬНА МУЗИКА: - вокальна та інструментальна музика дотеатральних вистав, яка сприяє створенню певної емоційної атмосфери, розкриттю ідеї п’єси, єдності та цілісності спектаклю, посиленню художньо-емоційного впливу вистави на глядачів.
ТЕДЕСКА: (іт. tedesca - німецька) - італійська назва танцю, подібного до лендлеру та вальсу і поширеного в Європі XVIII - XIX ст.
ТЕЗАУРУС: (від гр. thesauros - скарб) - сукупність знань, які нагромаджені людиною в процесі пізнання та відображають обсяг і якість понятійної та діяльнісної інформації в певній галузі, зокрема, мистецькій. В музичному Т. завдяки появі нових знань постійно відбуваються якісні зміни, поглиблюється та розширюється сфера Т.
ТЕЙЛ-ГЕЙТ: (англ. tail gete - задні двері) - спосіб гри на кулісному тромбоні, поширений у музикантів традиційного джазу. Т.г. характеризується довгими гліссандо - вставками перед початком імпровізації або заключним проведенням теми.
ТЕКСТОЛОГІЯ МУЗИЧНА: (від лат. textus - тканина, зв’язок і гр.logos - слово) - наукова галузь, яка вивчає рукописи, прижиттєві видання, документи митців тощо з метою встановлення автентичності текстів для дослідження та публікації.
ТЕМА: (від гр. thema - те, що є основою) - музична побудова, якавиражає основну думку твору або його частини, визначаючи неповторність втілення художньо-емоційого образу. Т. є матеріалом для подальшої розробки та розвитку. Великі форми (соната, симфонія і т.д.) включають декілька тем, що зумовлено необхідністю співставлення і розвитку кількох музичних образів. В джазовій музиці яктематичний матеріал застосовується фольклор афро-американськихнегрів та інших народів, мелодії популярних пісень і танців, а такожоригінальні Т. джазових музикантів.
ТЕМА З ВАРІАЦІЯМИ: - див. Варіації.
ТЕМАТИЗМ: (від гр. thema - те, що є основою) - поняття, яке узагальнює весь тематичний матеріал окремого твору. В ХХ ст. поширились нові форми Т. - т.з. мікротематизм, де роль Т. виконує мотив і навіть окремі інтонації або інтервали, 'розосереджений' Т. іт.д.
ТЕМАТИЧНА РОЗРОБКА: - розвиток теми або її елементів різними композиційними засобами.
ТЕМАТИЧНИЙ ПОКАЖЧИК: - перелік музичних творів з нотними прикладами або цитатами. Існують Т.п. творів Й.С.Баха, Л.В.Бетховена, Й.Брамса, Ф.Ліста, К.Сен-Санса, П.Чайковського,Ф.Шуберта, Р.Шумана та інших композиторів.
ТЕМБР: (фр. tembr) - забарвлення звуку; одна з ознак музичного звуку поряд з висотою, силою і тривалістю. За Т. можливо відрізняти звуки однакової висоти і сили, виконані на різних інструментах, різними голосами або видобуті різними способами чи штрихами. Т. залежить від форми коливань джерела звуку і визначається кількістю та інтенсивністю обертонів, які утворюють гармонічний ряд. Т. співацького голосу залежить від наявності в його спектрі відповідних формант, а також вібрато. Певною мірою на Т. впливають матеріал вібратора, спосіб звуковидобування, форма резонаторів, а також акустичні якості середовища, де виникає і поширюється звук. Т. - важливий засіб музичної виразності, зміни Т. - один з факторів музичної виразності та драматургії. Особливим напрямком застосування Т. є сонорика.
ТЕМІР-КОМУЗ: - киргизький народний щипковий інструмент, різновид варгану, металева підковка з язичком для видобування бурдонного звуку, висота якого визначається формою резонатору – ротової порожнини. Застосовується для супроводу популярних ліричних мелодій. Поширений в середовищі дітей і підлітків.
ТЕМП: (від лат. temрus - час) - швидкість розгортання музичної тканини твору, яке визначається числом метричних долей в процесі виконання музики за одиницю часу. Точний розмір Т. визначається за допомогою метроному, а основний Т. твору - за допомогою спеціальних термінів італійською мовою (див. Додаток ХІ). Назви Т. також визначають характер руху (allegro, vivo, vivace, adagio, largo, мoderato,andante і т.д.). Серед словесних вказівок є позначення змін Т.: поступового уповільнення (rallentando, ritardando і т. ін.), прискорення(accelerando, stringendo і т. ін.) тощо. В джазовій музиці застосовуються терміни англійською мовою: fast-швидко, medium-помірно, slow - повільно, double time - вдвічи швидше, half tlme - вдвічи повільніше.Протягом усієї джазової п’єси звичайно витримується єдиний проголошений Т.
ТЕМПЕРАМЕНТ: (від лат. tempero - пропорційно змішувати) - індивідуально - типологічна характеристика психофізіологічних якостей людини, які виявляються в силі, інтенсивності, швидкості, динамічної своєрідності та врівноваженості перебігу процесів. Т. зумовлюється типом нервової системи і відбивається на всіх сторонах психічного життя та рухової сфери людини, зокрема, на її музичній діяльності. За характером вияву розрізняють такі основні типи Т.: сангвінік - сильний врівноважений рухливий тип; флегматик - сильний врівноважений інертний тип; холерик - сильний неврівноважений рухливий тип; меланхолік - слабкий гальмівний тип. У 'чистому' вигляді вияви Т. практично неможливі, проте нормою є домінування певного типу Т. Цю якість слід враховувати у музичному навчанні та сценічній діяльності кожного митця.
ТЕМПЕРАЦІЯ: (від лат. temperatio - розмірність) - вирівнювання висотного співвідношення ступенів звукової системи. Т. відображає перебіг етапів розвитку музичних строїв - від природних (чистого, Піфагора та ін.), що ґрунтуються на інтервалах натурального звукоряду, до штучних, темперованих - нерівномірного і рівномірного, які виникли у зв’язку з розвитком звуковисотної музичної системи шляхом математичного поділу звукоряду на рівні частини, що зумовило появу нових жанрів та музичних інструментів. Рівномірна Т. - поділ октави на 12 однакових відрізків - півтонів. Рівномірно - темперований стрій відрізняється від натурального тим, що всі півтони, які його утворюють, рівні. У зв’язку з недосконалістю 12- ступеневої Т., Р.Бозанкет, Н.Меркатор і Ш.Танака запропонували 53-ступеневий стрій, О.Оголевець - 17 і 19 - ступеневу, П.Барановський і Є.Юцевич - 21-ступеневу, Є.Мурзін - 72-ступеневу системи Т.
ТЕМПЕРОВАНИЙ СТРІЙ: - див. Темперація.
ТЕМПЛ-БЛОК: (англ. temple-block) - ударний дерев’яний музичний інструмент з родини ідіофонів корейського походження з визначеною висотою звуку, виготовлений з твердих порід деревини. Звук Т.б. м’який, густий, трохи глухуватий. Застосовується в комплекті з декількох інструментів (звичайно п’яти), покладених на підставку.
ТЕМПО РУБАТО: (іт. tempo rubato - вкрадений темп) - довільний з ритмічного погляду темп музичного виконання, коли заради емоційної виразності допускаються відхилення від рівномірного темпу.
ТЕНОР: (від лат. tenere - тримати, спрямовувати) - 1. Високий чоловічий голос. Діапазон - від с до с2. Ноти записують в скрипковому ключі на октаву вище справжнього звучання. Т. поділяються наліричні (іт. tenore di grazia), лірико-драматичні (іт. mezzo-carattere),драматичні (іт. tenore di forza), які відрізняються рухливістю, тембром, силою звуку, дзвінким верхнім регістром та іншими якостями.В практиці оперного виконавства спостерігається градація Т., за якостями художньо-емоційного образу. 2. В музиці багатоголосного складу - голос, що знаходиться між басом і альтом. 3. З ХІІІ ст. - основна партія контрапунктичного твору, що викладає головну мелодію (див. Кантус фірмус) і спочатку був нижнім голосом двоголосного твору. 4. Духовий мідний музичний інструмент з широкою мензурою та механізмом з трьома вентилями, один з провідних інструментів духового оркестру. 5. Визначення, яке деталізує назву деяких музичних інструментів однієї родини (напр., саксофон - Т, домра - Т. і т. ін. 6. Багатозначне поняття, яке виникло в VII - VIII ст. і означало тон речитації в григоріанському співі (реперкуса), на якому довго затримується голос, а разом з фіналіс визначало ладову приналежність мелодії. В XIV - XV ст. після введення контратенора і його поділу на bassus i altus Т. став середнім голосом.
ТЕНОР-АЛЬТІНО: - найвищий чоловічий голос. Діапазон - від с до е1. Для Т.а. написано кілька партій в операх (напр., Звіздар в оп. 'Золотий півник' М.Римського-Корсакова, принц Раміро в оп. 'Попелюшка' Д.Россіні та ін.).
ТЕНОРОВИЙ КЛЮЧ: - ключ з групи до, який означає, що нота до першої октави (с1) знаходиться на четвертій лінійці нотного стану (див. Ключ, див. Додаток IІ)..
ТЕОРБА: - струнний щипковий інструмент, басовий різновид лютніз двома шийками, відомий з XVI ст. Інструмент був поширений в Англії, Італії, але з середини XVIII ст. вийшов з вжитку.
ТЕРМЕНВОКС: - електромузичний одноголосний інструмент, винайдений в 1920 році Л.Терменом, який здійснив відтворення звуку без вібратора (струни, корпуса), рухами руки в електромагнітному полі. В 1970 році той же Л.Термен розробив удосконалений варіант Т., який відтворював багатоголосну музику.
ТЕРЦДЕЦИМА: (від лат. tertia decima - тринадцята) - 1. Один із складених інтервалів, який охоплює 13 ступенів, його можна розглядати як сексту через октаву. Позначається цифрою 13. Мала Т.- інтервал, який має 10 тонів; велика Т. - 10 1/2 тонів; 2. Тринадцятий ступінь від того, що заданий.
ТЕРЦЕВИЙ ТОН: (лат. tertus - третій) - звук акорду терцевої побудови, який в стислому розташуванні є другим знизу, терція акорду. Позначається цифрою 3 (див. акорд).
ТЕРЦЕВИЙ ТОН: - див. Акорд.
ТЕРЦЕТ: (від лат. tertus - третій) - 1. Ансамбль з трьох виконавців, як правило, вокальний. 2. Твір для трьох виконавців з окремою партією у кожного. 3. Уривок з опери (кантати, ораторії), в якому беруть участь три виконавці.
ТЕРЦІЯ: (лат. tertia - третя) - 1. Один з основних інтервалів, який охоплює 3 ступеня. 2. Позначається цифрою 3. Велика Т. - інтервал, який має 2 тони; мала Т. - 1 1/2 - тони; зменшена Т. - 1 тон; збільшена Т. - 2 1/2 тони. 2. Третій ступінь від того, що заданий. 3. Те саме, що терцевий тон.
ТЕРЦКВАРТАКОРД: - друге обернення септакорду, де квінтовий тон, розташований знизу (бас) утворює з септимовим тоном інтервал терції, а з основним тоном - кварти. Позначається 4/3 або 3/4.
ТЕСИТУРА: (іт. tessitura - тканина) - висотне положення звуків музичного твору стосовно діапазону співацького голосу або музичного інструменту. Розрізняють середню, найбільш зручну для виконавця, високу та низьку Т. Найбільша відповідність можливостям певного співацького голосу або музичного інструменту є необхідною умовою повноцінного художнього виконання.
ТЕСНИФ: - строфічна пісня народів Близького Сходу.
ТЕСТ: (англ. test - система прийомів для випробовування та вимірювання психічних рис і властивостей людини, для чого застосовуються завдання стандартної форми, які сприяють виявленню схильності людини до певного виду діяльності, зокрема, музичної. Існують Т. здібностей, інтелекту, успішності та інші.
ТЕТРАЛОГІЯ: (від гр. tetra - чотири і logos - слово) - цикл з чотирьох завершених самостійних творів, об’єднаних задумом, а інколи - змістом і сюжетом. Найбільш відома Т. - 'Кільце нібелунгів' Р.Вагнера.
ТЕТРАХОРД: (від гр. tetra - четверта i chorde - струна) - чотири розташовані в діапазоні кварти ступені звукоряду. В кожній октаві єдва Т.: I, II, III, IV cтупені - нижній Т.; V, VI, VII, VIII cтупені - верхній Т.
ТЕХНО-РОК: (англ. techno rock - технічний рок) - музика року, в якій здійснюються експерименти в галузі електронного звучання.
ТЕХНО-ТРЕШ: (англ. techno - технічний і треш ) - треш-метал з надзвичайно складним аранжуванням та одночасним використанням прийомів академічної музики.
ТИБІЯ: - 1. Давньоримський інструмент типу флейти. 2. Див.Авлос.
ТИЛИНКА: , телинка - буковинський, молдавський і румунськийнародний духовий інструмент, виготовлена з бузини пастуша флейта без ігрових отворів. Звукоряд натуральний, звук пронизливий. На Т. виконують сольні пастуші награші і танцювальні мелодії.
ТИМБАЛЕС: (іт.timbales cubani) - кубинський ударний інструмент невизначеної висоти звуку з родини мембранофонів, оригінальні барабанчики з міді висотою до 16 см та різного діаметру (33 і 36 см), з’єднані невеликою перетинкою. Звук видобувається дерев’яними паличками. Т. широко використовуються в естрадних оркестрах.
ТИМПАН: (від лат. tympanum - бити, барабан) - 1. Старовинний ударний музичний інструмент, невеликі литаври. 2. Мідні тарілки (біблейські кимвали). 3. Французка та італійська назва цимбал.
ТИМПАНИ: (іт.timpano) -1. Старовинний музичний ударний інструмент з родини ідіофонів - мідні тарілки. 2. Невеликі литаври.
ТИМПЛІПІТО: (іт. timplipito) - старовинний східний ударний інструмент з родини мембранофонів, два обтягнених шкірою полив’яних горщики з отворами у дні. Звук видобувають дерев’яними паличками з кульками. Т. застосовуються в естрадних, інколи – симфонічних оркестрах.
ТИРАНА: (ісп. tirana) - андалузький танець. Музичний розмір 6/8,темп швидкий.
ТИРАТА: (іт. tirata - риска, витягування) - гамоподібний діатонічний висхідний або низхідний пасаж-прикраса між двома витриманими звуками на зразок димінуції або форшлагу з кількох звуків. У вокальній музиці XVII - XVIII ст. Т. застосовувалась як музично - ритмічна фігура, що підкреслює слова 'стріляти', 'кидати', 'бігти' тощо.
ТІЄНТО: (від ісп. tenar - торкатися, шукати) - сольна інструментальна віртуозна п’єса XVI - XVIII ст., подібна ричеркару, яка створювалась для віуели, органу та клавішних інструментів.
ТІРОЛЬЄН: (авст. tirolien - тірольський) - 1. Жвава тридольна піснятанець, подібна до лендлеру чи вальсу. Виконується в манері йодль.2. Назва балетних номерів та п’єс, що імітують танці альпійських горців.
ТІСНЕ РОЗТАШУВАННЯ: - таке розташування чотириголосногоакорду, коли інтервал між першим і третім голосами не перебільшує октави, а відстань між третім голосом і басом не береться доуваги (див. Широке розташування).
ТКАНИНА МУЗИЧНА: - сукупність звукових елементів твору (в гомофонії - усіх голосів). Якщо поняття склад виражає принцип викладу, фактура - його художню реалізацію, то Т.м. - це позначення проміжної ланки. У монодійному та поліфонічному складі Т.м.співпадає з фактурою.
ТОКАТА: (іт. toccata, від toccare торкати) - віртуозна інструментальна п’єса для фортепіано чи органа, яка написана в чіткому, швидкому темпі звуками однакової короткої тривалості та виконується нон легато. Для Т. характерні: багаторазове співставлення прелюдійних і фугових розділів, яке завершуються великою фугою; риси інструментальної канцони; репризне обрамлення. В XVI - XVIII ст.Т. - п’єса вільної імпровізаційної форми, наближена до прелюдії чифантазії. Художніх вершин у жанрі класичної старовинної Т. досягнув Й.С.Бах. Починаючи з ХІХ ст., Т. розвивається як віртуозний жанр 'етюдного» типу для фортепіано (К.Черні, Р.Шуман, К.Дебюсі, М.Равель, Ф.Бузоні, Е.Кшенек, С.Прокоф’єв, А.Хачатуряна та інші),органу (М.Дюпре, М.Регер, В.Фортнер та інші), скрипки (І.Стравінський), оркестру (А.Казелла, О.Герстер, А.Малявський та інші. Основною ознакою пізньої Т. є рівномірний ритмічний рух з переважанням ударної акордової техніки.
ТОЛГАУ: (казах. дума, роздум) - один з видів творчості казахських акинів. Зміст Т. пов’язаний з історичними подіями, радостями і стражданнями людини. Т. є і в народних інструментальних кюях.
ТОМ-ТОМ: (англ. tom-tom) - ударний музичний інструмент китайського походження з родини мембранофонів, циліндр, обтягнений шкірою або плівкою з одного або двох боків. Звук видобувається паличками від малого барабану, колотушками чи мітелками. Існує родина Т.т. - пікколо, сопрано, альт, тенор (кріпляться до великого барабану), баритон, бас, контрабас (встановлюються на окремих підставках).
ТОН: (від гр. tonos - наголос) - 1. Звук, який має визначену висоту.2. В музичній акустиці - найменший елемент спектру складного звуку, утворений коливальними рухами: частковий Т., аліквотний Т., обертон, унтертон. 3. Поряд з півтоном інтервал, який є мірою визначення висотних співвідношень. 4. Ступінь звукоряду, ладу, гами;звук акорду; елемент мелодії. 5. В системі церковних ладів - позначення ладу: перший тон, другий тон і т.д. 6. У ренесансній музичній термінології - інтонаційно-мелодична модель пісень мейстерзингерів. 7. Суб’єктивне вираження загального враження від звучання, звуковисотна інтонація, темброва якість звуку голосу, інструмента тощо. 8. Тональне настроювання хору перед співом.
ТОНАДИЛЬЯ: (від ісп. tonada - пісня) - іспанська музична комедіяXVIII - XIX ст., яку виконували у вигляді інтермедії між діями комічної опери. Збірник Т., написаних в старовинному стилі для голосу з фортепіано, належить Е.Гранадосу.
ТОНАЛЬНА МОДУЛЯЦІЯ: - див. Модуляція.
ТОНАЛЬНІСТЬ: - 1. Звуковисотне положення ладу. Назва Т. визначається назвами тоніки і ладу (напр., до мажор, ля мінор тощо). (див. Додаток XVI). 2. Система функціонально диференційованих висотних зв’язків, лад на певній висоті - ладотональність. 3. Система висотних зв’язків на основі консонансного тризвуку - мажор імінор, яка передбачає їх чітку організацію (див. Квінтове коло). 4. Нова Т. ХХ ст.- система, що спирається на дисонанс та 12-ступеневістьзвукорядної основи і не має тяжіння до центрального комплексу, хоча висотне положення її мотивів і акордів естетично упорядковане.Принципи нової Т. діють і в додекафонії, де її носієм є серія.
ТОНАЛЬНІСТЬ ГАРМОНІЧНА: - заснований на акорді (гармонії) тип мажорно - мінорної тональної системи (див. Додаток XVII).
ТОНАЛЬНІСТЬ МЕЛОДИЧНА: - в монодичній музиці тип тональної системи, яка спирається на окремий тон (див. Додаток XVII).
ТОНІКА: (від гр. tonos - наголос) - 1. Основний тон та акорд тональності, від якої вона отримує назву; центр, до якого спрямоване тяжіння усіх гармоній, в т.ч. джазових, складних дисонуючих тощо.2. Головний стійкий звук мажорно-мінорної системи ладу, до якоготяжіють усі інші звуки в межах октави, викликаючи відчуття завершеності мелодії. 3. Основний акорд мажору чи мінору, побудований на першому ступені ладу.
ТОНОВА ВЕЛИЧИНА: - див. Якісна величина інтервалу.
ТОНУС: (лат. tonus, від гр. tonos - напруження) - тривале збудженнянервових центрів і м’язів, яке не викликає втоми.
ТОНУС СПІВАЦЬКИЙ: (лат. tonus - напруження) - активний стан співацького апарату, високий рівень його готовності до фонаційного процесу.
ТОПШУР: , топшугур - алтайський народний струнний щипковий інструмент, подібний до двострунної лютні. Стрій квартовий. Застосовується для виконання вступів до розділів алтайського літопису та для супроводу.
ТОРБАН: - український та польський струнний щипковий інструмент, різновид басової лютні. На Т. виконували інструментальну музику, акомпанували пісням і танцям.
ТОРДЬОН: (від фр. tordre - крутити) - старовинний французький бальний танець народного походження. Розмір - тридольний, з XVI ст.- дводольний.
ТОРУПІЛЬ: - естонська волинка з трьома або п’ятьма трубками, поширена в XVI - XIX ст. як сольний і ансамблевий інструмент.
ТОЧКА: - 1. Просторова фіксація початку звуку ударом руки, яка, рухаючись від Т. до Т., відображає часовий перебіг дольового метру. Т., послідовно з’єднані дольовими рухами, утворюють диригентські схеми (див. Додаток XIII). Т. є основою різноманітних диригентських рухів, як засобу керування колективним виконанням.2. Див. Крапка.
ТРАВЕСТІ: (від фр. travestir - перевдягати) - співачка, яка виконує партії юнаків та підлітків (напр., Зібель з опери 'Фауст' Ш.Гуно,паж Оскар з опери 'Бал-маскарад' Д.Верді, Ратмир з опери 'Руслан і Людмила' М.Глінки та інші).
ТРАДИЦІЙНИЙ ДЖАЗ: (англ. traditional jazz) - узагальнена назва ранніх стилів джазу - новоорлеанського, диксиленду, чиказького (див. Класичний джаз).
ТРАКТУС: (від лат. traho - тягти) - спів з римської меси, який виконується замість алілуя або градуала у дня покаяння, великого поста чи жалобної служби. Спочатку Т. виконувався солістом, пізніше -антифонно.
ТРАНСКРИПЦІЯ: (лат. transcriptio - переписування) - 1. Переклад музичного твору, який має відносно самостійне художнє значення. 2. Пристосування твору для іншого виконавця, його аранжування.Довільна обробка музичного твору у віртуозному стилі, те ж, щофантазія або парафраза.
ТРАНСПОЗИЦІЯ: , транспонування (від лат. transpositio - переставляти) - перенесення музичного твору з однієї в іншу тональність того ж нахилення без будь-якої зміни музичного тексту. В музиці ХХ ст. застосовується Т. гармонічних структур - перенесення серії на один з 12 ступенів темперованого строю - в додекафонії; ладових звукорядів - в модальній техніці.
ТРАНСПОНУЮЧІ МУЗИЧНІ ІНСТРУМЕНТИ: - музичні інструменти, у яких нотація партій не співпадає з реальною абсолютною висотою звучання. До Т.м.і. належать амбушурні мідні духові інструменти(валторна, труба, корнет тощо), дерев’яні духові (гобой, кларнет, саксофон тощо), а також ті, які звучать октавою вище або нижче нотації. Інструменти in B записують на один тон нижче звучання; in A -на 1 1/2 тони нижче; in Es - на 1 1/2 тони вище; in F - на 2 1/2 тони вище; іn C - транспонують на октаву, або не транспонують зовсім (див. Додаток ІІІ). Транспонуюча нотація дозволяє виконавцю легко переходити від одного інструменту до іншого тієї ж родини, не змінюючи аплікатури і техніки звуковидобування, а також сприяє спрощенню нотного запису (див. Додаток XIII).
ТРАУРНИЙ МАРШ: - див. Жалібний марш.
ТРЕЛЬ: , тріль (від іт. trillare - деренчати, дзеленчати) - вид мелізму, швидке багаторазове чергування двох суміжних (віддалених на півтони) звуків. В окремих вокальних творах зустрічається велика T., де відстань між звуками може переважати цілий тон. Т. позначається знаком tr над нотою, що є основною для Т. (див. Додаток VII).
ТРЕМБІТА: - український народний духовий інструмент, дерев’яна труба довжиною до 3 метрів з надзвичайно сильним звуком. Т. поширена в Закарпатті, Буковині, Прикарпатті та інших регіонах Західної України. За допомогою Т. жителі гірських районів подають сигнали на далекі відстані.
ТРЕМОЛО: (іт. tremolo - тремтячий) - 1. Швидке багаторазове повторення одного звуку на домрі, скрипці, литаврах та інших інструментах. 2. Швидке багаторазове чергування двох несуміжних звуків або акордів (див. Додаток VI).
ТРЕТЯ ОКТАВА: - частина музичного звукоряду. Звуки Т.о. позначаються: а) в скрипковому ключі від ноти до на другій додатковій лінійці згори до ноти сі на п’ятій додатковій лінійці згори; б) латинськими малими буквами з цифрою 3 праворуч (с3); в) складовими назвами з малої букви з цифрою 3 праворуч (до3).
ТРЕТЯ ТЕЧІЯ: - експериментальний напрямок сучасної джазової музики, який виник в 1950 роках і був пов’язаний з пошуком синтезу джазу з академічним музичним мистецтвом (класичним та сучасним). Назва Т.т. походить від такого розуміння періодизації музики: перша течія - джаз, друга течія - академічна музика, третя - їх синтез. Експерименти Т.т. умовно поділяються на такі етапи: а) засвоєння джазовими музикантами ідей та принципів академічної музики; б) створення композиторами академічного спрямування творів для виконання джазменами; в) спільна творчість. Найбільш відомі автори Т.т. - Д.Елінгтон, Л.Тристано, М.Девіс, Г.Еванс, Г.Шулер, Дж.Льюїс, Д.Джуфрі, Т.Масеро, Д.Рассел, А.Одеїр та ін.
ТРЕЦА: (іт.trezza) - італійський народний хороводний тридольний танець, близький до куранти та гальярди. Виконується групою танцюристів.
ТРЕШ: (від іт. treссіа - зв’язка, шнурок) - старовинний танець, французький різновид треби.
ТРЕШ-МЕТАЛ: (англ. trash metal) - узагальнена назва найбільш важких 'металевих' стилів та напрямків музики року, а також ототожнення або виведення його з спід-металу.
ТРЕЩОТКА: - російський народний ударний інструмент, набір дерев’яних пластин, з’єднаних ремінцем або мотузком. Звук видобувають, струшуючи інструмент за ручку. Застосовується в оркестрі народних інструментів та для супроводу танців.
ТРИВАЛІСТЬ: - довгочасність звучання. Абсолютна Т. вимірюється в часі (секунди, хвилини і т.д.). Відносна Т. визначається співвідношенням звуків, вираженим у ритмі та метрі. Основною позначкою Т. є ціла нота, яка відповідно дорівнює двом половинним, чотирьом четвертним, восьми восьмим і т.д. Особливі за Т. ритмічні фігури утворюють дуоль, тріоль, квартоль, квінтоль і т.д. (див. Додатки ІІІ, IV, XV).
ТРИДЕКСНІС: - латиський шумовий інструмент з родини ідіофонів,металевий стержень з дерев’яною ручкою, на гілках якої висять дрібні металеві предмети, що при струшуванні дзеленчать. Застосовується для підкреслювання ритму пісень і танців.
ТРИДЕНТСЬКИЙ КОДЕКС: - рукописне зібрання творів духовноїта світської музики XV ст., який складається з семи томів і включає близько 1500 композицій французьких, німецьких, італійських, англійських та невідомих авторів в рукописах І.Візера.
ТРИДЦЯТЬ ДРУГА НОТА: - нота, за тривалістю у тридцять два рази коротша цілої. Позначається затушованим овалом з штилемі трьома хвостиками. В разі об’єднання двох або більше Т.д.н.хвостики можна замінювати ребрами (в’язками). (див. Додаток IIІ).
ТРИДЦЯТЬ ДРУГА ПАУЗА: - пауза, яка за тривалістю дорівнюєтридцять другій ноті (див. Додаток ІV).
ТРИЗВОН: - церковна нотна безлінійна книга, яка з’явилась наприкінці XVI ст., і охоплювала служби деяких святих, що супроводжувались трьома дзвонами.
ТРИЗВУК: - основний вид акорду, який утворюється з трьох звуків,які розташовуються за терціями і називаються основним, терцевимі квінтовим тонами. Залежно від складових інтервалів Т. може бути великим (в.3 + м.3), малим (м.3 + в.3), зменшеним (м.3 + м.3), збільшеним (в.3 + в.3). Великий Т. називається мажорним, малий Т.-мінорним. Т. з основним тоном - тонікою у басі називається основним видом Т., з терцевим тоном у басі - секстакордом, з квінтовим тоном у басі - квартсекстакордом.
ТРИКУТНИК: - ударний музичний інструмент невизначеної висотизвуку з родини ідіофонів, який має вигляд незамкненого рівнобічного трикутника, вигнутого з сталевого прута. Ніжний і дзвінкий звук видобувають за допомогою металевої палички. Застосовується на уроках музики, в різних оркестрах. Партію Т. в симфонічній партитурі записують на нитці під партією литавр.
ТРИЛОГІЯ: (від гр. trias - три і logos - слово) - твір з трьох завершених самостійних частин, які утворюють цілісність завдяки єдності задуму, а інколи спільності змісту і сюжету (напр., опера С.Танєєва 'Орестея', Т. Р.Вагнера “Кільце нібелунгів”, триптих сценічних кантат К.Орфа 'Карміна бурана', 'Катуллі карміна', 'Тріумф Афродити та ін.).
ТРИМІТАС: , даудіте, триубас - литовський народний духовий інструмент, довга дерев’яна труба з великим конічним розтрубом. Відомий з ХІІ ст., в наш час застосовується в оркестрі ансамблю народної пісні й танцю 'Летува'. Назву Т. має оркестр духових інструментів Литви.
ТРИПТИХ: (від гр. triptychos - складені тричі) - див. Трилогія.
ТРИТОН: (іт. tritono - складений з трьох тонів) - 1. Збільшена кварта; інтервал, який охоплює чотири ступеня і містить три тони.2. Обернення збільшеної кварти - зменшена квінта; інтервал, який охоплює поять ступенів і містить три тони. Т. - нестійкий дисонуючий інтервал, що викликає гостре ладове тяжіння.
ТРИТОНОВИЙ ЛАД: - двічи-лад (за Б.Яворським) - симетричний лад, центральне співвідношення якого утворюється поділом октави на дві рівні та однофункціональні частини на відстані тритону.
ТРИХОРД: (від гр. tri - три і chorde - струна) - діатонічний звукоряд з трьох ступенів в межах терції або кварти.
ТРИЧАСТИННА ФОРМА: - тип композиційної структури в європейській професійній музиці, який передбачає наявність трьох основних розділів твору, а також співвідношення цих розділів та їх структури. В Т.ф. другий розділ має контрастувати з першим, атретій повторювати перший.
ТРІОДЬ: (гр. tri - три і odos - пісня) - церковна книга, що містить служби, залежні від часу (Пасха, Піст, Трійця) і складається з двох частин: пісний Т. до Пасхи і кольоровий Т. - під час Пасхи. Разом з Октоїхом і Мінеями Т. утворює річне коло співів.
ТРІОЛЬ: (від лат. tres - три) - особлива ритмічна фігура з трьох нот,що за тривалістю дорівнює двом нотам того ж написання; позначається цифрою 3 (див. Додаток XV).
ТРІСКАЧКА: (англ. ratchet, rattle) - ударний музичний інструмент невизначеної висоти звуків з родини ідіофонів, дерев’яне коліщатко іззубцями на металевому стержні з ручкою, яке розміщене у дерев’яній коробочці з дерев’яною або металевою пластинкою. Звук видобувають, обертаючи коробочку навколо ручки. Якість звуку залежить від від розміру зубців, пружності пластинки, швидкості обертання коробочки навколо коліщатка. Для підсилення звучання застосовують подвійні Т., де пластинки звучать послідовно.
ТРОЇСТІ МУЗИКИ: - український народний музичний ансамбль, тріо, яке складають три інструменти, наприклад,: скрипка, бас і бубон; скрипка, бас і цимбали; цимбали, бас й ударні (бубон, барабан) і т. ін.
ТРОМБОН: (іт. trombone - велика труба) мідний духовий музичний інструмент. Має довгу мензуру, широкий конічний розтруб, з’єднаний з руховим механізмом, та мундштук. Руховий механізм утворюють дві трубки та U - подібна куліса, яка дозволяє змінювати довжину ствола, що відповідно змінює висоту звуку, забезпечуючи хроматичний звукоряд. Такий інструмент називається цуг-тромбон, хоча існують і Т. з трьома (рідко чотирма) вентилями. Звук могутній, насичений і суворий. В практиці оркестрової гри відомі шість різновидів Т.: сопрано (застосовував Р.Вагнер), альт, тенор, бас, тенор-бас (з кварт-вентилем) і контрабас. Застосовується в духових, симфонічних оркестрах та джазі, рідко - як сольний інструмент. Серед найвідоміших джазових тромбоністів - О.Дютре, Ч.Грін, К.Орі, Д.Харісон, Л.Браун, Д.Уелс, Т.Янг, О.Персон, Д.Джонсон та інші.
ТРОП: - (від гр. tropos - зворот) - 1. В давньогрецькій музичній теорії - позначення транспозиційної гами. 2. В середньовічній системі ладів - одна з назв церковного ладу (Модус, Церковні лади). 3. Давня назва псалмової диференціації однієї з мелодичних формул тону (Псалмодія). 4. В церковних співах - вставка до канонізованого тексту псалмів чи хоралів. 5. Основа додекафонної техніки Й.Хауера; дванадцятитоновий комплекс, який складається з двох шестизвуч, що доповнюють одне одного і можуть бути як звукорядами, так і акордами. Порядок звуків у Т. може змінюватись, а кожний Т. - починатись з будь-якого звуку хроматичної гами. Загальна кількість Т. - 44. 6. В стилістиці - вживання слова у непрямому значенні - за подібністю (метафора), за контрастом (оксиморон), за суміжністю (метонімія), що є засобом досягнення художньої образності текстів музичних творів.
ТРОПАК: , трепак (від давньоруського тропати - тупотіти ногами)-старовинний руський танець. Музичний розмір 2/4. Темп жвавий,веселий, завзятий.
ТРОПАР: (від гр. tropos - троп) - невеликий церковний піснеспів, дев одній строфі розкривається суть свята або пам’ять про святого. Жанр Т. підпорядковувався музично-ритмічним і смисловим зразкам, стаючи моделлю для інших творів. Об’єднання кількох Т. утворювало кондаки, акафісти, канони.
ТРОПОТЯНКА: - український народний масовий танець. Музичний розмір 2/4. Темп жвавий.
ТРОСТИНА: - 1. Тонка пластинка з комишу, за допомогою якої видобувається звук на деяких духових інструментах. Розрізняються одинарні Т. - у кларнета, саксофона, басетгорна, жалійки, тароготота ін. і подвійні Т. - у гобоя, англійського ріжка, фагота, зурни тощо.(див. Язичок). 2. Древко смичка інструментів родини скрипок, виготовлене з деревини фернамбуку.
ТРУБА: (іт. tromba) - металевий духовий мундштучний інструмент. За звуком - яскравим, блискучим, дзвінким - Т. є найвищим з мідних духових інструментів Існують декілька різновидів Т.- фанфари (без вентилів), Т. - пікколо (на октаву вище малої Т.), Т.-альт (ввів М.Римський-Корсаков), Т. - бас (ввів Р.Вагнер), єгипетська Т. (ввів Д.Верді. На сучасній Т. за допомогою вентилів (помпових або обертових) можна видобути 33 - 35 звуків хроматичної гами. Т. застосовується в усіх видах оркестрів, крім оркестру народних інструментів. Т. є визнаним сольним інструментом, до провідних виконавців належать М.Бердієв, ТДокшицер, Г.Самохвалов, В.Яблонський та інші. Т. - один з найпоширеніших інструментів у джазі, де він виконує мелодичну функцію. В традиційному і новоорлеанському джазі та свінгу - партію провідного голосу. Серед провідних джазових виконавців на Т. - Л.Армстронг, Д.Гілеспі, Ч.Бейкер, К.Браун, Г.Лук’янов, В.Тартаковський, А.Товмасян, Р.Герен та інші.
ТРУБАДУР: (від прованс. trobar - складати вірші) - провансальський мандрівний лицар - поет і співак ХІ - XIV cт., який оспівував кохання до чарівної дами, земні радощі, героїку хрестових походів. Мелодії пісень Т. близькі до народних.
ТРУВЕР: (від фр. trouver - знаходити, створювати) - придворний поет - співак у Франції ХІІ - ХІІІ ст., який створював пісні на замовлення. Серед доробку Т. (збереглось близько 2000 зразків) - пастурель, віреле, сирвента, шансон. Т. також писали прозові твори і драми.
ТРУМШАЙТ: (від нім. trumme - труба і Scheit - поліно) - старовинний струнний смичковий інструмент з довгим (до 2000 мм) клиноподібним дерев’яним корпусом, однією жильною, 12 -24 бурдонними резонаторними струнами та флажолетним способом гри. Т. -інструмент мандрівних музикантів, мореплавцями як сигнальна труба (tromba marina) та для заміни труби у жіночих монастирях.Вийшов з вжитку наприкінці XVIII ст.
ТРУПА: (нім. Truppe, фр. troupe) - творчий колектив, весь склад театру.
ТУ БІТ: (англ. two bit - два удари ) - акцентування інструментами ритмічної групи першої та третьої долей чотиридольного метру в регтаймі та новоорлеанському стилі; другої та четвертої - в диксиленді і чиказькому стилі джазу.
ТУ СТЕП: (англ. two step - два кроки) - салонний танець, який виник у Північній Америці на початку ХХ ст. Музичний розмір 2/4, за ритмом близький до польки. Темп швидкий, маршоподібний.
ТУБА: (іт. tuba - труба) - 1. Найнижчий за звучанням мідний духовий мундштучний інструмент U - подібної форми з широкою мензурою,великим розтрубом та 3 - 4 вентилями. Діапазон - від В2 до f1. найбільш поширені Т. in B i T. in Es, a також контрабасова Т. in C i T. in B. Застосовується в духовому і симфонічному оркестрі, рідко, як сольний інструмент. 2. Музичний інструмент давніх римлян, який застосовувався у військовій справі та релігійних обрядах. 3. В літургійній речитації і псалмодії - звук, що повторюється багато разів. 4. В органі - великі труби (4, 8, 16 футів і 32 фути в педалі).
ТУБАФОН: (від лат. tuba - труба i гр. phone - звук) - ударний інструмент визначеної висоти звуку з родини ідіофонів, за конструкцією схожий на ксилофон. Джерелом звуку в Т. є металеві трубочки різного розміру, з’єднані струнами. Звук - ніжний, кришталевий - видобувають двома дерев’яними паличками з колотушками на кінцях. Техніка гри така ж, як у вібрафону. Застосовується в оркестрах, зокрема, естрадних.
ТУБО: - див. Чокало.
ТУЙДУК: , тюйдук - туркменський народний духовий інструмент з тростини. Має три види: карги - Т. - поздовжня відкрита флейта з мундштуком, 6 - 7 ігровими отворами. Звук несильний, шиплячий;дилі - Т. - язичковий інструмент з відкритим стволом, 3 - 4 ігровими отворами. Звук різкий, гугнявий; гошадилі - Т. - подвійний різновид дилі - Т. Усі різновиди Т. застосовуються як сольні та акомпануючі інструменти.
ТУЛУМБА: С (туркм.) - туркменський, турецький, іранський, російський, український ударний інструмент з родини мембранофонів. В XVII - XVIII cт. застосовувався козаками Запорізької Січі як сигнальний інструмент. В походах невеликий Т. прив’язували до сідла, звук видобували рукояткою канчука.
ТУМИР: - марійський народний двобічний барабан невизначеної висоти звуку з родини мембранофонів. Корпус Т. виготовлений з дерева, мембрани - з собачої або телячої шкіри. Звук видобувається дерев’яними колотушками. Застосовувався як обрядовий та військовий інструмент.
ТУРЕЦЬКИЙ БАРАБАН: - див. Великий барабан.
ТУРНЕ: (від фр. tourner - повертати) - гастрольна поїздка артистіврізними містами або країнами.
ТУТАК: , тулук, шві (вірм.), чай-чупоні, філан (тадж.) - 1. Вірменськийнародний духовий інструмент, подібна до блулу, срингу, саламурі поздовжня флейта з тростини, дерева, кістки. Має 6 - 7 ігрових отворів. Звук - м’який. Застосовується для виконання пісенних і танцювальних мелодій. 2. Поздовжня флейта таджицьких горців з конічним стволом з двох дерев’яних половин. Має 5 - 6 ігрових отворів.
ТУТТІ: (іт. tutti - всі) - 1. Спільна гра всіх інструментів оркестру. 2. Одночасний спів усіх груп хору. 3. Звучання всіх голосів органу; кнопка чи педаль, яка включає ці голоси. 4. Вказівка про виконання музики усім складом хору або оркестру.
ТУШ: (нім. Tusch) - коротка п’єса урочистого характеру, яка складається з одного музичного речення і виконується під час урочистостей, церемоній, свят, вітань, головним чином, духовим оркестром, повторюючись декілька разів. Музичний розмір - 4/4, alla breve, 2/4. Темп швидкий.
ТУШЕ: (від фр. touscher - торкатись) - характер дотику, натискання,удару пальців до клавіатури під час гри на клавішних інструментах, який визначає специфіку звучання інструмента у певного виконавця.

Словник-довідник музичних термінів

Корисно

Новини