Словник-довідник музичних термінів

МАГНІТОФОН: (від гр. magnetis - магніт та grapho - звук) - електричний пристрій для магнітного запису звуку на спеціальну стрічку і його наступного відтворення. З впровадженням в побут персональних комп’ютерів роль М. зменшується.
МАГНІФІКАТ: (лат. magnificat - звеличує) спів католицької церкви, де висловлюється радість з приводу народження сина у діви Марії. Входить до складу вечірні. Спочатку М. - це псалм, пізніше - багатоголосний хоровий, за характером - радісний, тріумфальний твірдля солістів, хору і оркестру (напр., у К.Монтеверді, О.Лассо, А.Вівальді, Й.С.Баха та ін.).
МАДРИГАЛ: (іт. madrigale - дослівно: пісня материнською мовою) - світський музично-поетичний жанр епохи Відродження, пісні якого виконувавались рідною італійською мовою. В XVI ст. М. - дво-три-голосна пісня з кількох куплетів та приспіву, що в XVI cт. набуває рис чотири – п’пятиголосної вокальної поеми ліричного змісту, в подальшому стаючи більш драматичною. Спостерігається відхід від вокальної поліфонії шляхом виділення верхнього голосу та появи інструментального супроводу. До кола авторів М. належать Ф.Ландіно, В.Галілеї, К.де Роре, К.Монтеверді, О.Лассо, Д.Палестрина, К.Джезуальдо, А.Лотті, Т.Морлі, Г.Шютц та інші, в ХХ ст. - Б.Мартіну, І.Стравінський, П.Хіндеміт та інші.
МАДРИГАЛЬНА КОМЕДІЯ: - музичний комедійний жанр, що виник в Італії XVI cт. як хоровий твір в характері мадригалу, де всі партії виконував багатоголосий ансамбль. Сюжети М.к. - побутові, дію передавала пантомімa. Зразками можуть вважатись М.к. Дж.Кроче, А.Банкьєрі, Г.Тореллі, О.Веккі та ін. Поява і розвиток М.к. підготували елементи опери.
МАЕСТОЗО: (іт. maestoso - урочисто) - величне, урочисте виконання.
МАЕСТРО: (від лат. magister - керівник, учитель) - визнаний діяч в різних галузях мистецтва.
МАЖОР: (від лат. major - великий, а також dur, від лат. durus - твердий) - лад, основою якого є великий (мажорний) тризвук з великою терцією в основі (між І та V ступенями). Різновиди М.: а)натуральний; б) гармонічний; в) мелодичний. (див. Додаток XVII).
МАЖОРНА ГАМА: - мелодична послідовність усіх ступенів мажорного ладу від І до VIII - у русі вгору і від VIII до І - вниз.
МАЖОРНИЙ ЛАД: - див. Мажор.
МАЖОРНИЙ ТРИЗВУК: - великий тризвук, який у стислому розташуванні має послідовність великої і малої терції, що утворюють чисту квінту.
МАЖОРНІСТЬ: - якісна характеристика музики, створеної в мажорі, педагогічне поняття, запропоноване Д.Кабалевським.
МАЖОРО-МІНОР: - особлива об’єднана система, яка сполучає однойменні лади - мажор і мінор однієї тональності, а обидві терції ладу використовуються як рівноправні. М.-м. в музиці ХХ ст. розробляли Г.Риман, А.Маркс, Г.Вебер, Ф.Геварт, Г.Катуар, І.Способін, С.Прокоф’єв, Д.Шостакович, П.Хіндеміт Б.Яворський та ін.
МАЗУРКА: (польске masur - житель провінції Мазовія) - польський народний танець з чітко визначеним ритмічним малюнком, різкими акцентами на будь - яких долях такту. Розмір 3/4. Темп - від помірного до швидкого. Концертні М. створювали М.Огінський, К.Шимановський, М.Глінка, О.Скрябін, П.Чайковський та ін.
МАЙСТЕРНІСТЬ: - високий рівень вправності у певному виді музичної діяльності, який передбачає наявність професійних знань, умінь, навичок, характеризуючи музиканта щодо здатності до впевненого і неповторного виконання творчих художньо-технічних завдань. М. є передумовою творчості в будь-якій сфері музичного мистецтва.
МАКАМ: (араб. розташування пальців на грифі інструмента) - ладово - мелодична модель арабської, іранської й турецької музики,комплекс поспівок, підпорядкованих певним закономірностям. Звукоряди М. - діатонічні, семиступеневі, охоплюють інтервали великого і малого півтонів, великого і малого цілих тонів; їх ступені мають власні назви. Різні М., розташовані октавою вище або нижче, є самостійними ступенями з тонікою певної висоти, можуть мати той самий основний тон. М. є основою для імпровізації творів малої або великої форми. Кількість М. в різних музичних культурах неоднакова - напр., арабську систему складають 9 родин М. - раст, баяті, нахаванд, навасар(накріс), курд, хіджаз,аджам, сіка, саба.
МАКАМАТ: - мистецтво макамів, їх сукупність, створення і виконання макамів.
МАКОМ: - 1. Узбецько - таджицький різновид макама, де сформувалась система з шести ладів - шаш-маком, в якій кожний лад має власну назву і символізує певну якість - бузурук (велич і монументальність), раст (краса і досконалість), наво (музика, життєствердження), дугох, сегох, ірок. 2. Великий цикл на зразок сюїти із завершених музичних творів узбецької і таджицької музики професійної усної традиції, які мають спільність тонічної опори або звукоряду. Виконується ансамблем інструменталістів, солістами та хором, окремі частини супроводжуються танцями.
МАКСИМА: (лат. maxima - найдовша) - знак мензуральної нотації, що позначав найбільшу тривалість звуку.
МАЛА ОКТАВА: - частина музичного звукоряду. Звуки М.о. позначаються: 1) в басовому ключі від ноти до між другою і третьою лінійкою до ноти сі над п’ятою лінійкою. 2) Латинськими малими буквами (c, d, e, f, g, a, h). 3) складовими назвами з малої букви (до,ре, мі, фа, соль, ля, сі).
МАЛАГЕНЬЯ: , малагуенья (ісп. malaguena, від назви провінції Малага) - андалузький парний танець зі співом, місцевий варіант фанданго. Музичний розмір 3/8 або 3/4, темп помірний або помірно рухливий.
МАЛИЙ СИМФОНІЧНИЙ ОРКЕСТР: - див. Оркестр.
МАЛИЙ ТРИЗВУК: - те ж саме, що мінорний тризвук.
МАМБО: (ісп.mambo) - сучасний латиноамериканський танець, різновид румби, який виник у 1930 роках, а з 1950-х років набув популярності в Європі. Музичний розмір 4/4, темп швидкий.
МАНАСЧІ: - киргизький сказитель, виконавець національного епосу 'Манас', який виконує його у речитативній манері без супроводу.
МАНДОЛА: , мандора, пандора, пандурина (іт. mandola) - 1. Струнний щипковий інструмент, менший за лютню, відомий з ХІ ст. Родина М. існує з XVI ст. Звук видобувався плектром. 2. Мандоліна - альт.
МАНДОЛІНА: (іт. mandolino) - щипковий інструмент з чотирма подвійними струнами. Стрій М. - квінтовий, як у домри. Оркестр, до якого входить родина М. - пікколо, прима, альт (мандола), віолончель (мандолочелло), бас (мандолоне), називається неаполітанським.
МАНУАЛ: (від лат. manualis - ручний) - клавіатура для рук в багатоклавіатурних музичних інструментах (органі, фісгармонії, електрооргані тощо), на відміну від клавіатури для ніг - педалі. На органі є 7 М., клавесині - до 3, фісгармонії - не більше 2 і т.д. М. розташовані терасою, одна над другою, відрізняючись за кількістю клавіш, висотою і тембром регістрів, силою і тембровим забарвленням звучання, що забезпечує великий звуковисотний діапазон (у органа до 8 октав).
МАНУАЛЬНА ТЕХНІКА: (від лат. manualis - ручний) - система диригентських жестів, за допомогою яких здійснюється керування виконавським колективом (хором, оркестром).
МАРАКА: , мбарака, нварака, кабасо, гуїро - найдавніший тип ударно-шумових інструментів індіанців Латинської Америки - порожня посудина з сухого гарбуза, наповнена камінцями, насінням і т. ін. Поширений в джазі та естрадних ансамблях.
МАРАКАСИ: (ісп.maracas) - парний ударний інструмент латиноамериканського походження (див.Марака) з родини ідіофонів, виготовлений з порожнього кокосового горіха, сухого гарбуза чи дині з ручкою і наповненого камінцями та кісточками оливок. Сучасні М. виготовляються з металу, деревини, пластмас і наповнюються дробом. Звук видобувається струшуванням. Використовується в джазі та інколи – в симфонічному оркестрі.
МАРИМБА: (ісп. marimba) - 1. Ударний інструмент невизначеної висоти звуку з родини ідіофонів - комплект пластинок з деревини та гарбузів - резонаторів. Звук видобувається дерев’яними паличками з гумовими наконечниками. 2. Сучасний ксилофон з металевими резонаторними трубками. 3. Африканський (Конго) язичковий щипковий інструмент.
МАРИМБАФОН: - див. Маримба (2).
МАРИНЕРА: - див. Самакуека.
МАРСІ-БІТ: (англ. mersey beat - удар з Марсі) - музика року групи з місцевості Марсі сайд, що знаходиться близько гирла річки Марсі.
МАРШ: (фр. marche, дослівно - ходіння, рух) - 1. Музичний жанр, призначений для супроводження пересування людей в чіткому, синхронному темпі (військ, демонстрацій, парадів тощо). Музичний розмір 2/4, 4/4, рідше 6/8, форма, як правило, тричастинна, з бадьорою, мужньою, активною музикою першої та третьої частин і наспівною - другою. М. - один з провідних жанрів військової музики і за характером поділяється на стройовий, похідний, зустрічний, церемоніальний, ювілейний, фанфарний тощо, а також траурний М. Як жанр, М. поширився на інші сфери музичного життя - концертну, сценічну, оперну, балетну та ін., що збагатило його зміст, форми і виражальні засоби. До найкращих зразків належать М. Г. Ф.Генделя, Л.Бетховена, В.Моцарта, Дж.Верді, Р.Вагнера, Ш.Гуно, Д.Пучіні, М.Глінки, М.Лисенка, М.Римського - Корсакова, П.Чайковського, С.Прокоф’єва, О.Глазунова, Р.Штрауса, Ф.Мендельсона, Ф.Шопена, Ф.Шуберта, Г.Малера, А.Хачатуряна, Д.Шостаковича, Р.Глієра, Б.Лятошинського, К.Данькевича, С.Василенка, А.Штогаренка та інших. 2. Один з 'трьох китів' (марш, пісня, танець) педагогічної концепції, покладених Д.Кабалевським в основу програми з музики для загальноосвітньої школи. Застосування маршу, пісні, танцю як основи усіх складних форм вокальної та інструментальної музики в музичній освіті та вихованні запропонував видатний український композитор С.Людкевич ('Загальні основи музики', -Коломия, 1913 - 1921), проте практичного втілення його ідея не знайшла.
МАРШ-ОРКЕСТР: - негритянський духовий оркестр, поширений в період архаїчного джазу в Новому Орлеані. Репертуар М.-о.складався з маршів, популярних танців і ритуальної музики, які виконувались в експресивній синкопованій манері.
МАРШОВІСТЬ: - термін, запропонований Д.Кабалевським для визначення сукупності характерних ознак маршу в навчальній програмі з музики для загальноосвітньої школи.
МАСКА: (від лат. maskus - маска) - 1. Термін з практичної сфери вокальної педагогіки, що означає суб’єктивне відчуття “резонування” співацького звука у верхній частині обличчя, яка може знаходитись під “маскою”. Відчуття М. виникає за наявності в спектрі співацького голосу значного рівня високої співацької форманти (ВСФ) - див. Вокально - тілесна схема (5 зона). 2. Розважальна придворна вистава в Англії XVI - XVII ст., присвячена весільним урочистостям.
МАСОВА ПІСНЯ: - пісня, призначена для масового виконання. Успадкувавши кращі якості народних пісень, М.п. яскраво віддзеркалює думки і почуття людського загалу. М.п., користуючись широкою популярністю, є доступною для непрофесійного виконання в побуті та на святах.
МАСШТАБНО-ТЕМАТИЧНІ СТРУКТУРИ: - закономірні співвідношення побудови мелодії, теми, розділу музичної форми. Найпростіша М.т.с. - структура періодичності, повторення побудови без змін або з варіюванням чи секвенцією. Передумови теорії М.т.с.розробили Б.Яворський та Г.Катуар.
МАТЛОТ: (від фр. matlot - матрос) - французький матроський танець, подібний до жиги. Музичний розмір 2/4, темп жвавий.
МАТОУЦІНЬ: , морінхур - струнний народний смичковий інструмент, поширений в Китаї та Монголії. Має чотирикутний корпус із деревини, дві струни з квартовим строєм. Застосовується як сольний та ансамблевий інструмент.
МБАРАКА: - див. Марака.
МЕДІАНТА: (від лат. media - середня; та, що розподіляє навпіл) - 1. Верхня М. - третій звук від тоніки вгору, третій ступінь мажорного або мінорного звукоряду. 2. Нижня М. - третій звук від тоніки вниз, шостий ступінь мажорного або мінорного звукоряду. 3. Акорди, розташовані на терцію вниз та вгору від тоніки. 4. Серединна побудова в григоріанських мелодіях, яка розподіляє ціле на половини.
МЕДІАТОР: (лат. mediator - посередник) - пластинка з пластмаси, шкіри, деревини, метала, перо, кільце з 'нігтем', за допомогою якого видобувають звук на щипкових інструментах (домрі, мандоліні, бандурі тощо). Див. Плектр.
МЕДІСОН: (англ. madison) - американський експресивний танець, що виконується в помірному темпі. Музичний розмір 4/4.
МЕДІУМ: (лат. medium - середній) - одна з назв середнього регістру (інакше - амфотерний регістр, мікст) співацького голосу, поширена у французькій вокальній педагогіці стосовно жіночих голосів. М. розташований між т.з. 'грудним' і 'головним' регістрами, наче з’єднуючи їх і тим самим сприяючи 'згладжуванню' звучання та поліпшенню голосоутворення.
МЕЙНСТРІМ: (англ. mainstream - основний напрям) - джазовий термін, пов’язаний з відродженням свінгу, яким позначаються помірно - прогресивні напрямки будь-якого джазового стилю. Для М. характерні проста, виразна мелодія, традиційна гармонія і чітка ритміка з яскравим драйвом.
МЕЙСТЕРЗИНГЕР: (нім. Meistersinger - майстер співу) - співак-поет з цехових ремісників у Німеччині XIV - XVI ст. Центрами діяльності М. були Майнц, Страсбург, Вюрцбург, Нюрнберг. Творчим змаганням М. і, зокрема, мистецтву уславленого Г.Сакса, присвятив оперу 'Нюрнберзькі мейстерзингери' Р.Вагнер.
МЕЛІЗМИ: (від гр. melos - пісня, мелодія) - 1. Уривки мелодій або цілі мелодії, які виконують на один склад тексту, елемент орнаментики - колоратура, пасаж, рулада. 2. Невеликі мелодичні прикраси та їх умовні позначки. До М. належать - форшлаг, групето, подвійний мордент, зворотний мордент, подвійний зворотний мордент, перекреслений мордент, трель, подвійний перекреслений мордент, ачакатура, шлейфер та ін. (див. Додаток VII).. 3. В естрадній музиці, зокрема, джазовій, - М., запозичені в класичній музиці з різновидами, властивими джазу - lip trill (губна трель), wide lip trill (вільна губна трель з великим інтервалом), shace (мордент з сильним вібрато), які виконували наприкінці фрази труба, тромбон, група труб, а також вокалісти.
МЕЛОГРАФ: (від гр. melos - пісня і grapho - пишу) - пристрій, який додається до фортепіано для запису виконуваної музики у вигляді знаків, які легко перекласти в ноти.
МЕЛОДЕКЛАМАЦІЯ: (від гр. melos - мелодія і лат. declamatio - декламувати) - поєднання художнього читання з музикальним супроводом без дотримання музичної інтонації.
МЕЛОДИКА: (від гр. melodikos - мелодійний, пісенний) - 1. Сукупність мелодичних виражальних засобів, властивих музичному напрямку, композиторській школі, творчості певного митця, музичному твору. 2. Наука, що вивчає мелодію як явище мистецтва та пов’язані з цим проблеми.
МЕЛОДИСТ: - 1. Народний співак або інструменталіст в країнах Середньої Азії та Казахстані, який створює пісенні чи інструментальні мелодії. 2. Композитор, чия музика характеризується яскравістю і багатством мелодій.
МЕЛОДИЧНА ГРУПА: (англ. melody section) - музиканти, які в ансамблі чи оркестрі виконують мелодичну функцію, як правило, виконавці на струнних та духових інструментах. В традиційному джазі - труба, кларнет, тромбон; в біг - бенді - труби, тромбони, саксофони, кларнети, флейти, скрипки тощо. В сучасному джазі до М.г. можуть також входити інструменти ритмічної групи - фортепіано, гітара, контрабас, ударні.
МЕЛОДИЧНИЙ ІНТЕРВАЛ: - див. Інтервал мелодичний.
МЕЛОДИЧНИЙ МАЖОР: - різновид мажорного ладу, який відрізняється від натурального мажору пониженими на півтон VI i VII ступенями. (див. Додаток XVII).
МЕЛОДИЧНИЙ МІНОР: - різновид мінорного ладу, який відрізняється від натурального мінору підвищеними на півтон VI i VII ступенями. При виконанні гами М.м. у низхідному русі мелодична гама мінору замінюється рухом звукоряду натурального мінору. (див. Додаток XVII).
МЕЛОДІЯ: (від гр. melodia - спів, пісня) - 1. Одноголосне вираження образно - поетичного змісту музичної думки. М. - 'найсуттєвіша сторона музики'(С.Прокоф’єв), а 'справа інших компонентів - гармонії, інструментовки, контрапункту - доповнювати, домальовуватимелодичну думку'(М.Глінка). М. може існувати та художньо впливати в одноголоссі, в поєднанні з іншими голосами (поліфонія) абоз супроводом (гомофонія). Через М. виявляються можливості ладу, ритму, метру, музичної форми, інших елементів музики. М. - найважливіший виражальний засіб народної та академічної музики, хоча в т.з.'сучасній' музиці та особливо поп-, рок-, репі М. втрачає своє домінування. 2. Послідовний ряд звуків, об’єднаних певними співвідношеннями висоти, тривалості, сили на ґрунті ладу, метруу послідовності на відміну від гармонії, яка об’єднує звуки в одночассі. 3. Головний голос гомофонного викладу, який зосереджує наспівність, злитність і осмисленість. 4. Смислова та образна єдність, концентрація музичної виразності та музичної думки. Затипом М. яскраво характеризує стиль, жанр музичного твору, його національний колорит.
МЕЛОДРАМА: (від гр. melos - пісня і drama - дія) - 1. Музично - театральний жанр, поширений у XVIII ст., драматичний твір, що супроводжується музикою. 2. Драматичний твір, який вирізняється надмірною сентиментальністю та пишномовністю.
МЕЛОІНТОНАЦІЯ: (від гр. melos - мелодія та intono - гучно вимовляти) - висотне інтонування літературного тексту без дотриманняправил вокалізації, прийом, який використовують виконавці поп-,реп-, рок-музики.
МЕЛОМАН: (від гр. melos - пісня і mania - божевілля, несамовитість)- пристрасний аматор музичного мистецтва.
МЕЛОМІМІКА: (від гр. melos - мелодія і mimicos - наслідування) - поєднання музичного виконання з мімічною грою у відповіднихсценічних умовах.
МЕЛОПЕЯ: (від гр. melos - пісня і poiea - роблю, будую) - в Давній Греції - створення мелодії, а також розділ учення про звуковисотніспіввідношення елементів музики в композиції.
МЕЛОПЛАСТ: (від гр. melos - пісня і plastos - виліпити) - спрощений метод початкового навчання музики, розроблений в 1817 році П.Галеном і поширений у Франції ХІХ ст. М. включав цифрову систему позначень семиступеневої мажорної гами (ут, ре, мі, фа, соль, ля, сі), крапки над або під цифрою означали більш високу або низьку октави, крапка поруч з цифрою - подовження її тривалості, цифра 0 - паузу, перекреслена навскіс цифра - хроматичне підвищення абопониження звуку.
МЕЛОС: (гр. melos - пісня, мелодія) - 1. В Давній Греції - музична сторона пісні без віршів і танцювальних рухів. 2. Ліричний віршдля співу, пісенний текст. 3. Енергія мелодії, сила мелодичної напруги (Р.Вагнер, В.Данкерт). 4. Узагальнене позначення пісенної,мелодичної основи, яка 'об’єднує все, що стосується становлення музики - її плинності та протяжності, частковий випадок вияву мелосу” (Б.Асаф’єв).
МЕМБРАНОФОНИ: (від лат. membrana - перетинка i phone - звук) – родина ударних музичних інструментів, де джерелом звуку є перетинка - мембрана - шкіра, плівка тощо. До М. належать барабани,бубони, литаври та інші, з яких звук видобувається ударами, щипками, тертям і т.д. М. забезпечують сигнальну і музично - ритмічну функції, окремі з них мають визначену висоту звуку (литаври). Особливого поширення М. набули в сучасній естрадній музиці - джазі, музиці року, попі та ін.
МЕМОРІАЛЬНИЙ ЖАНР: (від лат. memorialis - пам’ятний) - жанр музичних творів (з текстом або без нього), присвячених вшануванню і пам’яті видатних подій або осіб: 'Реквієм' пам’яті А.Мандзоні Дж.Верді, 'Жалібний марш' пам’яті Т.Шевченка М.Лисенка, 'Реквієм' Д.Кабалевського, присвячений 'тим, хто загинув у боротьбі з фашизмом', 'Військовий реквієм' Й.Брамса, скорботна кантата 'Плач муз на смерть лорда Байрона' Дж.Россіні; поема - кантата 'Хустина' Л.Ревуцького, епітафія 'На смерть К.Шимановського' Т.Шеліговського, елегія 'Пам’яті Й.Брамса' Ч.Перрі, ламенто 'Це не голосіння' пам’яті Вольтера Л.Керубіні, 'Вцілілий з Варшави' А.Шенберга, 'Ламенто' Г.Гаврилець, марш 'Пам’яті Р.Нурдрока' Е.Гріга, симфонія 'Пам’яті Лідице' Б.Мартину, симфонічна сюїта 'Пам’яті Лесі Українки' А.Штогаренка, триптих 'Пам’яті Бертольда Брехта' П.Дессау, 'Некролог' А.Пярта камерні твори - 'Пам’яті наших загиблих дітей' М.Гнесина, 'Пам’яті великого художника' С.Рахманінова і П.Чайковського, романс 'Пам’ять війни' В.Клина, тріо 'Музика рудого лісу' Є.Станковича, 'Прелюд пам’яті Т.Шевченка' Я.Степового, симфонічна поема 'Дар Веделю' Ю.Іщенка, симфонія - епітафія пам’яті Євгена Коновальця 'День скорботи і пам’яті' В.Губи, 'Чорнобильська поема' О.Левицького, 'Український реквієм' Ю.Шамо, кантата 'Голод' Л.Матвійчук, кантата 'Чорнобильські дзвони' В.Філіпенка, поема 'Пам’яті жертв Чорнобиля' В.Юсупова, молитва ' В пам’ять мого батька' Л.Кузьменко, 'Поема скорботи' Є.Станковича та інші.
МЕНЕДЖЕР: (від англ. manager - адміністратор, керівник) - комерційний керівник справ окремого виконавця або групи музикантів, який здійснює укладання угод про виступи, організацію гастролей, реклами тощо.
МЕНЕСТРЕЛЬ: (фр. menestrel - той, хто слугує) - народний мандрівний співак-музикант, який до XVII ст. був слугою трубадура або феодала. З часом поняття М. і трубадур стали синонімами. Найбільш поширеним мистецтво М. було в Англії та Франції, де утворювались братства і школи М., до яких могли вступати і жінки, що складали спеціальний іспит.
МЕНЗУРА: (лат. mensura - міра) - 1. Вид ритмічного поділу тривалостей в мензуральній нотації. Починаючи з XIV ст., розрізнялись два види М. - тридольна - досконала і дводольна - недосконала. М. максими і лонги називались модус. 2. М. бревіса - tempus, M. семібревіса - tempus. 3. Співвідношення частин музичних інструментів за їх розмірами. У струнних клавішних музичних інструментів до М. належать діаметр, довжина і натяг струн; у струнних інструментів з родини скрипкових - довжина струни від верхнього краю деки до підставки; у органа і духових - діаметр, переріз і довжина повітряного каналу, а також відношення діаметра каналу до його довжини; у язичкових - профіль, ширина і довжина язичка.
МЕНЗУРАЛЬНА НОТАЦІЯ: (від лат. mensura - міра, дослівно: рівномірна нотація) - система запису музики, яка застосовувалась вХІІ - XVI ст. для фіксації поліфонічної та монодійної музики. На відміну від попередніх способів нотації, М.н. фіксувала висоту і відносну тривалість звуків за рахунок введення ритмічної міри тривалості - мензури (1, 2). Основні знаки М.н.: Максима або дуплекс лонга - подвійна довга; лонга - довга; бревіс - коротка; семібревіс - напівкоротка; мініма - найменша; семімініма - напівнайменша. Починаючи з XV ст., для нот великої тривалості - від мініми і більше, були запроваджені білі знаки, а для нот меншої тривалості - чорні, які з часом набули круглої форми і трансформувались в знаки сучасного нотопису. Цьому сприяло встановлення співвідношення тривалостей - 1:2, що стало основним принципом сучасного запису тривалості звуків. В М.н. ще не було поділу на такти і запису позначень темпу.
МЕНТАЛІТЕТ: , ментальність (від лат. mental - розумовий) - цілісне духовне утворення, яке визначається специфікою сприймання та інтерпретації національного бачення світогляду і зовнішніх обставин, що складається і фіксується в свідомості людей під впливом багатовікових історичних, геополітичних, природнокліматичних, культурних та інших чинників. Складником українського М. є неповторність музичної культури народу, яка виявляється в усіхїї сферах - співацькій, інструментальній, танцювальній тощо.
МЕНУЕТ: (фр. menuet, від menu - малий, дрібний) - 1. Старовинний французький танець, який виконувався плавно і граціозно. Розмір3/4. Був поширений в XVII - XVIII ст. як придворний танець. 2. До ХІХ ст. - третя частина творів сонатного циклу, згодом місце М. зайняло скерцо.
МЕРСІ БІТ: - див. Марсі біт.
МЕСА: (іт. messa, від лат. mitto - відпускаю, посилаю) - центральний твір добового богослужбового циклу католицької церкви, аналогічний літургії православної церкви. М. призначена для виконання хором, солістами та інструментальним супроводом (або без нього) і складається з кількох основних (Missa ordinarium) піснеспівів – Kyrie eleison (Господи, помилуй), Gloria (Слава),Credo (Вірую ) , Sanctus (Свят господь бог ), Benedictus (Благословен ) ,Agnus Dei (Тілець господній ), з XVI ст. - Ite, missa est (ідіть, служба закінчилась). З Credo виокремлювались Et incarnatus (І олюднився син святого духу та діви Марії), Crucifixus (І був розп’ятий та похований), Et resurrexit (І воскреснув), а з Agnus Dei - Dona nobis pacem (Даруй нам мир).Інші –(Missa proprium) піснеспіви - Introitus, Graduale, Alleluja,Tractus, Offertorium, Communio - включались залежно від того, яким був день церковного богослужіння. До XIV ст. М. була одноголосною, пізніше з’явились багатоголосні обробки, які згодом набули рис високого професіоналізму. Високі зразки М. створили Д.Палестрина, О.Лассо, Ж.Депре, К.Монтеверді, Й.С.Бах, Й.Гайдн, В.А.Моцарт, Л.В.Бетховен, Л.Керубіні, Ф.Шуберт, Ф.Ліст, А.Брукнер, С.Франк, К.М.Вебер, І.Стравінський, Л.Яначек, А.Казелла, Ф.Пуленк та ін. видатні композитори.
МЕСА ДІ ВОЧЕ: (іт. messa di voce) - динамічна прикраса тривалого звука в стилі бельканто, інакше - філірування звуку від могутнього fortissimo до найніжнішого pianissimo і навпаки; важливий елемент вокальної майстерності співака.
МЕСТВІРЕ: - грузинські мандрівні музиканти - співаки і поети, які виконували шаірі (частівки), епіко - героїчні та сатиричні пісні під акомпанемент ствирі, супроводжуючи народні вистави і обряди.
МЕТА: - логічна модель, яка фіксує в свідомості людини досягнення результату. який для неї є взірцем. Визначення М. створює передумови для конкретизації етапних завдань і засобів досягнення М. В музичний діяльності встановлення чіткої М. є необхідним для спрямування і організації всієї діяльності - від визначення сфери навчання і до мистецької діяльності будь-якого рівня.
МЕТАБОЛА: ( від гр. metabola - зміна, перехід) - 1. Зміна музичного викладу в давньогрецькій музичній теорії: ладового роду, складу, ритму, метру, характеру мелодії. 2. Переходи, які не відповідають поняттю модуляції (напр., перехід з діатоніки у мікрохроматику всхідних монодичних ладах).
МЕТАЛОФОНИ: (від лат. metallum - метал і phone - звук) - 1. Музичні інструменти з родини ідіофонів, де джерелом звуку є металеве тіло (Ліра, Тарілки, Трикутник, Дзвони, Гонг, Вібрафон, Челеста, Дзвіночки тощо). 2. Інструменти, подібні до ксилофону, з набором металевих пластин, розмішених у спеціальному корпусі на жильних струнах. Звукоряд хроматичний. Звук видобувається за допомогою молоточків, паличок, колотушок та інших пристроїв. Існуєклавішний М. з фортепіанною клавіатурою.
МЕТЕЛИЦЯ: - українська народна пісня - танець зі зміною фігур і різноманітними обертаннями. Музичний розмір 2/4, темп швидкий.
МЕТОД: (від гр. methdos - спосіб пізнання, шлях дослідження) – шлях і спосіб досягнення визначеної мети, сукупність прийомів та операцій освоєння дійсності, зумовлених закономірностями об’єкта і особливостями суб’єкта пізнання. Вибір М. має велике значення, як у музичному навчанні та виконавстві, так і у музикознавчій науці ймузичній педагогіці.
МЕТОДИКА МУЗИЧНОГО НАВЧАННЯ: - сукупність методів і прийомів навчання музики - сольного, ансамблевого і хорового співу, індивідуальної, ансамблевої та оркестрової гри, теорії й історії музики тощо, спрямованих на розвиток музичних здібностей учнів. Процесуальним рушієм і основою М.м.н. є чітке визначення музичних здібностей учнів та співвіднесення з ними характеру і завданьперебігу навчального процесу, що передбачає необхідність детальної діагностики педагогом здібностей та рівня, як актуального, так і 'зони ближнього розвитку' (Л.С.Виготський) учня.
МЕТОДОЛОГІЯ: (від гр.methodos - cпосіб пізнання і logos - наука) - 1. Сукупність основних дослідницьких положень певної галузі науки. 2. Вчення про методи пізнання та перетворення дійсності - філософська М., яка визначає найзагальніші положення та підходи до наукового пізнання в будь-якій сфері діяльності, конкретизуючись в загальній для кожної галузі знань (психології, педагогіці, музикознавстві тощо) та окремій для кожної дисципліни (вокальна, хорова, фортепіанна, скрипкова та ін.) М.
МЕТР: (від гр. metron - міра, розмір) - система організації музичного ритму, що полягає у впорядкуванні послідовності чергування сильних і слабких долей. М. є важливим засобом організації музичної мови і має виключно велике виражальне значення. Залежно від структури М. буває простим - дво-, тридольним, де акцент припадає на першу долю; складним - чотири-, шести-, дев'яти-, дванадцятидольним, який складається з однорідних простих метричних груп, з акцентом на першій долі кожної групи; мішаним - п'яти-, семидольним, який складається з неоднорідних метричних груп, з акцентом на першій долі кожної групи. М. виражається метричним тактовим розміром, який позначається дробом, де чисельник показує кількість долей в такті, а знаменник - ритмічне значення долі, тривалість її звучання в одиницях сучасної нотації (половинні, четвертні, восьмі тощо).
МЕТРИЗА: (від фр. maitre - учитель) - 1. В Голандії та Франції - музична школа при католицькому храмі, де навчали півчих. М. існували з VII cт., відігравши значну роль у розвитку професійної музичної освіти і були ліквідовані під час буржуазної революції 1791року. 2. Церковна хорова капела.
МЕТРИКА: (від гр. metron - міра, розмір) - 1. Наука про метр, в давньогрецькій музичній теорії - розділ про правила упорядкування слів та послідовність музичних тривалостей, у пізніші часи - розділ поетики, звідки знову поширюється на теорію музики як учення про музичний метр - такт, його групування та побудову, а також елементи музичної форми.
МЕТРОНОМ: (від гр. metron - міра і nomos - закон) - прилад для визначення темпу музичного твору шляхом точного відліку тривалостей метру. М. відомий з кінця XVII ст., в 1816 вдосконаленийІ.Мельцелем. За конструкцією М. є механічним маятником з пересувним грузиком, від положення якого залежить кількість коливань за хвилину, позначених на шкалі маятника, та тривалість ноти, що відповідає кожному удару. Так, позначення “ 120 “ означає, що тривалість четвертної ноти дорівнює 1/120 хвилини. (див. Додаток ХІ). Тепер випускають не лише механічні, але й електронні М.
МЕТРОРИТМ: (від гр. metron - міра і rhythmos - ритм) - див. Метр і Ритм.
МЕТРОТЕКТОНІЗМ: (від гр. metron - міра і tekton - будівничий, творець) - запропонована Г.Конюсом теорія тимчасової структури музичної форми, близька до естетичної теорії пропорцій в архітектурі. М. виходить з категорії такту, розглядаючи музичні форми як такти вищого порядку.
МЕХАНІКА ФОРТЕПІАННА: - пристрій, що забезпечує видобування звуків за допомогою ударів молоточками по струнах, складна система важелів, які керують молоточками та глушниками. Винайдена близько 1709 року Б.Кристофорі, змінена та удосконалена в1731 році Г.Зільберманом та І.Штейном, в 1821 році С.Ерар винайшов М.ф. з подвійною репетицією, конструктивна ідея якої використовується і у сучасному виробництві.
МЕХАНІЧНЕ ФОРТЕПІАНО: - фортепіано з додатковим пристроєм для відтворення музики без участі виконавця, виготовлене в 1846 році А.Дебеном.
МЕХАНІЧНИЙ ЗВУКОЗАПИС: - спосіб звукозапису кінця ХІХ - початку ХХ ст., коли звукові коливання, перетворюючись в механічні, діють на пристрій, який вирізає на платівці фонограму М.з.
МЕХАНІЧНІ МУЗИЧНІ ІНСТРУМЕНТИ: - музичні інструменти, обладнані спеціальними пристроями для виконання музики без участі музиканта - інструменталіста - механічне фортепіано, музична шкатулка, оркестріон, піанола, шарманка та інші.
МЕЦО-ВОЧЕ: (іт. mezza voce - напівголосно) - 1. Особливий прийом вокального виконавства, який вимагає високої вокально-технічної майстерності - тихе, неповної сили звучання голосу, яке повноцінно зберігає всі його акустичні якості. 2. Виконавській відтінок у грі на музичних інструментах.
МЕЦО-СОПРАНО: (іт. mezzo - середній та сопрано) - жіночий голос, середній між сопрано і контральто. Діапазон від а до b2, ноти записують в скрипковому ключі. Для такого голосу написано партії Кармен в однойменній опері Ж.Бізе, Марфи в опері 'Хованщина' М.Мусоргського, Соломії в опері 'Богдан Хмельницькій' К.Данькевича та ін.
МЕЦО-СОПРАНОВИЙ КЛЮЧ: - один з ключів групи до. Означає, що нота до першої октави (с1) знаходиться на другій лінійці нотного стану. Див. Ключ.
МИМОВІЛЬНЕ ЗАПАМ’ЯТОВУВАННЯ: - таке запам’ятовування, якездійснюється без спеціальної мнемічної мети і є результатом пізнавальних, практичних та інших дій. М.з. є актуальною формою музичного навчання дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, відіграючи важливу роль і в подальших вікових періодах.
МИСЛЕННЯ: - найвищий рівень пізнання людиною світу, який зароджується у чуттєвому пізнанні, є функцією і вищою формою вияву аналітико-синтетичної діяльності мозку, результатом якої має бути осягнення об’єктивної істини.
МІ: (mi) - 1. Одна із складових назв звуків, те ж саме, що Е або е. 2. Стрій транспонуючих інструментів (in E), які звучать на 4 тони нижче запису (напр., у валторни).
МІ МАЖОР: - мажорна тональність, тонікою якої є нота мі (те ж саме, що E - dur). Має чотири діези біля ключа (фа-, до-, соль-,ре - дієз).
МІ МІНОР: - мінорна тональність, тонікою якої є нота мі (те ж саме, що е-moll ). Має один дієз біля ключа (фа - дієз).
МІ-БЕМОЛЬ: - 1. Одна із складових назв звуків, те ж саме, що Es або e. Стрій транспонуючих інструментів (in Es), які звучать: а) на 1 1/2 тони вище запису (напр., малий кларнет, малий корнет, саксофон - сопрано); б) на 4 1/2 тони нижче запису (напр., альт, валторна - в духовому оркестрі, саксофон - альт); в) на 10 1/2 тонів нижче запису (напр., баритон, саксофон).
МІ-БЕМОЛЬ МАЖОР: - мажорна тональність, тонікою якої є нота мі-бемоль (те ж саме, що Es - dur); має три бемолі біля ключа (сі-, мі-, ля-бемоль).
МІ-БЕМОЛЬ МІНОР: - мінорна тональність, тонікою якої є нота мі-бемоль (те ж саме, що es-moll); має шість бемолів біля ключа (сі-, мі-, ля-, ре-, соль-, до-бемоль).
МІЗЕРЕРЕ: (лат. miserere - помилуй) - католицький спів на текст 51 псалма (Miserere mei Deus - помилуй мене, Боже). На початку XVІ ст. на цей текст з’явився твір К.Фесте (1517), згодом О.Лассо (1584)і Д.Габрієллі (1597), Г.Аллегрі, Л.Лео, А.Лотті, А.Скарлатті та ін.
МІКРОІНТЕРВАЛІКА: (від гр. mikros - маленький та intervallum - відстань) - звукова система, яка застосовує інтервали, менші за півтони та похідні від них - чвертитон (1/4 тону), п’ятинатон (1/5 тону), шестинатон (1/6 тону), дванадцятинатон (1/12 тону) і т.ін. М. притаманна давнім і східним музичним культурам (шруті, енармоніка), з кінця ХІХ ст. поширюється в музиці як Чвертьтонова система.
МІКРОХРОМАТИКА: (від гр. mikros - маленький та kromatos – колір) - див. Мікроінтерваліка.
МІКСОЛІДІЙСЬКА СЕПТИМА: - 1. Інтервал між І та VII ступенями в міксолідійському ладі. 2. Понижений VII ступінь натурального мажору.
МІКСОЛІДІЙСЬКИЙ ЛАД: - давньогрецький натуральний лад, якій відрізняється від натурального мажору пониженим VII ступенем.(див. Додаток XVII).
МІКСТ: (лат. mixtus - мішаний) - мішаний регістр співацького голосу, в якому поєднуються т.з. 'головне' та 'грудне' звучання, що забезпечує зменшення різниці якості їх звучання. З фізіологічного погляду М. пояснюється перебудовою однофазової схеми надходження звукових імпульсів (частотою до 500 гц) від центрів головного мозку на двофазову (частотою до 1000 гц) і т.д. залежно від типу голосу. Добре навчені співаки володіють мікстовим звучанням на такому рівні, що дозволяє вважати його 'єдинорегістровим' (М.Микиша). Володіння М. є показником високого рівня вокальної майстерності, набутої внаслідок тривалого навчання, оскільки голоси, 'від природи' обдаровані М., зустрічаються надто рідко.
МІКШЕР: (від лат. mixtus - мішаний) - електронний музично-акустичний пристрій, який має широкі сервісні можливості - еквалайзер, різноканальний підсилювач, канали ефектів, реверберацію, затримку, монітор, панораму, повернення, вставляння тощо - і дозволяє музиканту поєднувати (мікшувати) у найширшіші комбінації різноманітні акустичні якості звуку музичних інструментів.
МІМІКА: (від гр. Mimikos - наслідування) - виражальні рухи м’язів обличчя, форма виявлення почуттів і психічних станів людини, що посідає важливе місце в музично-виконавській діяльності митціві свідчить про рівень акторської майстерності співаків (І.Алчевський, М.Ворвулєв, М.Каллас, О.Мишуга, Є.Мірошниченко, О.Образцова, Т.Руффо, М.Фігнер, Б.Христов, П.Цесевич, Ф.Шаляпін та ін.) та диригентів (Л.Бернстайн, С.Дорогий, Г.Ернесакс, Д.Загрецький, Г.фон Караян, М.Колеса, Ніязі, Н.Рахлін, К.Сімеонов, Л.Стоковський, А.Тосканіні, С.Турчак та ін.), щодо розкриття душевного і психічного стану персонажа художнього твору.
МІНЕЗИНГЕР: (від нім. Minne - любов і Singer - співак) - співак любові, в Австрії та Німеччині XII - XIV ст. - поет-співак, автор і виконавець творів лицарської лірики - міннезанга. До найбільш відомих М. належали Райнер фон Хагенау, Вальтер фон дер Фогельвейде та Вольфрам фон Ешенбах, образи яких втілені Р.Вагнером в опері «Нюрнберзькі мейстерзингери”. Згодом М. змінили Мейстерзингери.
МІНІАТЮРА: (іт. miniatura - маленька) - невелика, досконала за формою музична п’єса для різного виконавського складу. За змістом М. може бути ліричною, пейзажною, зображальною, жанровою тощо. Розквіт М. пов’язаний з творчістю Ф.Шуберта, Ф.Мендельсона, Р.Шумана, Ф.Шопена, М.Лисенка, О.Скрябіна, С.Прокоф’єва, П.Чайковського та інших. В сучасній музиці значення М. набуло нової ваги (А.Веберн, Б.Барток, П.Хіндеміт, А.Шенберг, Д.Шостакович, М.Скорик, В.Клин, Р.Щедрин, А.Шнітке та ін.).
МІНІМА: (лат. minima - найменша) - знак Мензуральної нотації, що з XIV ст. позначав короткий звук.
МІНІМАЛІЗМ: (від лат. minimum - найменше) - музичний напрямок рок - композиції, що поєднує багаторазове повторення статичної гармонії, яка постійно поєднується з гіпнотичною дією акустичних ефектів.
МІНІПІПІАНО: (від лат. minimus-найменший) - 1. Піаніно навмисно маленького розміру для малих за площиною та кубатурою приміщень, яке конструктивно не відрізняється від звичайного фортепіано. 2. Семиоктавне електричне піаніно невеликого розміру, яке випускала фірма 'Хардмен & Пек' (США).
МІНОР: (іт. minore - менший, а також moll, від mollis - м’який) - лад, основою якого є малий (мінорний) тризвук з малою терцією (між І та V ступенями). Різновиди М.: а) натуральний; б) гармонічний; в) мелодичний. (див. Додаток XVII).
МІНОРНА ГАММА: - мелодична послідовність усіх ступенів мінорного ладу: від І до VIII вгору і від VIII до І вниз.
МІНОРНИЙ ЛАД: - див. Мінор.
МІНОРНИЙ ТРИЗВУК: - тризвук, який в стислому розташуванні послідовно має малу і велику терцію, які утворюють чисту квінту, інакше - малий тризвук.
МІНСТРЕЛ-ШОУ: (від англ. minstrel - служник та shows - шоу) - самобутня форма американського музичного театру, яка виникла в першій половині ХІХ ст. під впливом негритянського фольклору в середовищі білих акторів, що імітували негритянську манеру співу, танцю, гри, інтонування, наслідували репертуар. М.ш. відіграли важливу роль в історії американського естрадно - видовищного мистецтва.
МІНЬОН: (від фр. mignon - малюсінький) - 1. Рояль найменшого розміру. 2. Бальний танець, близький до вальсу, поширений в Російській імперії ХІХ ст.
МІРЗАІ: - сольний (переважно жіночий) народний танець іранського походження, поширений у Вірменії, Азербайджані та Грузії. Музичний розмір 6/8, 3/8, темп помірний.
МІРЛІТОНИ: - музичні інструменти з мембраною, яка підсилює та змінює тембр голосу (напр., українська очеретина - гребінець, загорнутий у цигарковий папір).
МІССАЛ: (від лат. missa - меса) - книга текстів і наспівів католицької служби, відома з Х ст.
МІСТЕРІЯ: (від гр. misterion - таємниця) - музична вистава ХІІІ ст. на сюжети, запозичені з Біблії, Євангелія, житій святих. М. влаштовували на міських майданах і в них поєднувались релігійні мотиви з побутовим реалізмом. М. були піддані забороні в XVI ст. В подальшому за змістом до М. наблизились окремі опери і ораторії ('Парсифаль” Р.Вагнера, 'Легенда про святого Кристофа'В.д'Енді, рок-опера Е.Л.Уеббера 'Іісус Христос - суперзірка' та ін.
МІХ: - 1. В пневматичних і язичкових інструментах - пристрій для нагнітання повітря, який забезпечує роботу джерела звуку в баяні, акордеоні, фісгармонії, органі і т.д. 2. У волинки - мішок для повітря, виготовлений з шкіри тварини або спеціальної тканини. 3. В механічному фортепіано - пристрій, який спонукає до дії рушійний механізм та пневматичну систему.
МІШАНЕ РОЗТАШУВАННЯ: - таке розташування акорду в чотириголосному складі, коли інтервал між першим і третім голосами дорівнює октаві, а відстань від баса до третього голосу не береться до уваги.
МІШАНИЙ ХОР: - хор, до складу входять жіночі та чоловічі голоси.
МІШАНІ ТАКТИ: - див. Несиметричні такти.
МОВА: - основний засіб спілкування і взаємопорозуміння людей, система звукових сигналів для визначення явищ дійсності, відображення їх у свідомості та вираженні думок. М. існує у вигляді актів мовлення та співу. Для мистецтва співу важливе значення має фонетична будова мови, її вокалізм, за яким українській мові належить, поряд з італійською та іспанською, одна з провідних позицій.
МОДАЛЬНА ГАРМОНІЯ: (від лат. modus - міра і гр. harmonia – співзвучність, розмірність) - гармонічна техніка, яка виходить з принципу ладового звукоряду, а не тонального принципу центрального співзвуччя. Стара М.г. спирається на середньовікові лади (модуси)і принципи григоріанської монодії, суттєво змінюючи їх. Нова М.г. залежить від ладового матеріалу (діатоніка, пентатоніка, симетричні лади, фольклор тощо) і знаходить індивідуальне втілення в музиці Б.Бартока, О.Мессіана, І.Стравинського, В.Сильвестрова, Д.Шостаковича та ін.
МОДАЛЬНИЙ ДЖАЗ: (англ. modal - форма) - експериментальний напрямок сучасного джазу, пов’язаний з переходом від традиційної тональної організації та формоутворення музики до нового 'модального' ладового принципу, запропонованого Д.Расселом. При цьому основою музичного викладу стають т.з. 'модуси' - позанормативні ладово - звукорядні структури, що дає можливість пов’язати значну кількість мелодичних і гармонічних елементів у ціле, водночас розчленувавши його на окремі частини і розділи з органічно пов’язаних ладом довільних звуків. Особливою популярністю користується система з дев’яти хроматичних варіантів лідійського ладу, яка широко застосовується у практиці блюзової імпровізації. Розширення ладової сфери розширило можливості більш гнучкого і різноманітного розвитку мелодичного матеріалу та імпровізації, ніж в попередніх джазових стилях. М.д. використовує різні типи фактур - поліфонічну, гомофонну, хоральну, респонсорну тощо. До принципів М.д. звертаються представники багатьох джазових стилів, зокрема, фрі - джазу.
МОДАЛЬНІСТЬ: (від лат. modus - міра) - 1. В теорії лада - спосіб звуковисотної організації, основу якої складає звукорядний принцип на відміну від тональності з її технікою центра або співзвуччя. 2. В середньовіковій теорії ритму - техніка застосування шести ритмічних модусів. 3. В сучасній композиції - метод створення на основі різних натуральних і штучних ладів, а також довільно обраних звуковисотних і ритмічних модусів. М. наближується до серійності, але більш вільним порядком елементів.
МОДЕЛЬ: (від лат. Modulus - міра, зразок) - 1. Умовний образ певного об’єкту, процесу, явища. який, зберігаючи схожість та пропорції частин оригіналу, дає можливість вивчати його. За функціональним призначенням провідними є структурні (моделює складники будови оригіналу), процесуальні (моделює перебіг процесів, які відбуваються) та евристичні (дозволяють досліджувати оригінал як основу його пізнання) М. 2. Пристрій, що імітує будову, дії або процеси, пов’язані з певним видом діяльності, в техніці, спорті або виконавстві. 3. Загальна схема опису мовної або музичної системи або її частини.
МОДЕЛЮВАННЯ: - метод пізнання психічних явищ і процесі на основі побудови і вивчення їх моделей. В музичному навчанні М. застосовується як щодо цілісного процесу (напр., фонації) або його частин (функцій, станів, процедур тощо). М. дозволяє інтерпретувати, прогнозувати і оцінювати процес творчої діяльності людини, якаобіймає нескінчену кількість варіантів дій, в яких нерозривно переплітаються об’єктивне і суб’єктивне.
МОДЕРАТО: (іт. moderato - помірно) - позначення помірного темпу, проміжного між алегро і алегрето. (див. Додаток ХІ).
МОДЕРАТОР: (лат. moderor - стримувати) - прилад для зменшення сили звуку в піаніно та роялі.
МОДЕРНИЗМ: (від фр. moderne - найновіший, сучасний) - напрям музики, якому притаманний рішучий відхід від естетичних критеріїв і традицій класичного музичного мистецтва - пізній романтизм, імпресіонізм з деструкцією тональної гармонії, 'нова' музика тощо,де музика розглядається з погляду майбутнього розвитку.
МОДУЛЯЦІЯ: (від лат. modulatio - розміреність, мірність, гармонічність) - 1. В класичній мажоро - мінорній системі зміна основної тональності іншою, основою якої є наявність спільних звуків і акордів. За технікою виконання М. поділяється на досконалу тональну, що відбувається наприкінці музичного твору, його частини,періоду, речення, фрази, підготовлену завчасним введенням у попередню тональність елементів наступної тональності, а також недосконалу тональну М., де основна тональність змінюється в середині періоду або фрази музичного твору без закріплення в новій тональності (те ж саме, що відхилення). Раптова М. - непідготовлена зміна однієї тональності іншою, яка здійснюється через домінантову функцію наступної тональності. Перехід з однієї тональності в іншу без будь-якої попередньої підготовки називається співставленням тональностей. Ладова М. - перехід в однойменну тональність іншого ладового нахилення. Енгармонійна М. - перехід в нову тональність шляхом енгармонічної заміни звуків останнього акорду основної тональності або його вигляду. 2. В середньовічній музичній теорії - злагода й упорядкованість, що є предметом тогочасної науки про мистецтво музики .
МОДУС: (лат. modus - міра, правило) - 1. П’ять ритмічних формул в творах композиторів школи Паризької богоматері XII - XII ст.2. В ладовій теорії середніх віків поняття М. вживалось поряд з tonus, tropus стосовно церковних ладів, де М. показував, як вірно починати, продовжувати і закінчувати мелодію. 3. В мензуральній ритміці М. - мензура, яка показує, на скільки лонг розділяється максима і на скільки бревісів розділяється лонга. 4. В додекафонії будь-яка з форм серії - основний вигляд, інверсія, ракохід, інверсія ракоходу. 5. . Психоемоційний стрій, властивий музичному твору, його частині або імпровізації у східній музиці. 6. Особлива позанормативна ладово - звукорядна структура в модальному джазі.
МОЗАЇКА: (від гр. musa - муза, іт. mosaika – дослівно: присвячене музам) - музично - сценічний твір, подібний до оперети, побудованийна запозиченій музиці різних авторів. Велику кількість М. створив В.Валентинов ('Ніч кохання', 'Жриця вогню' та інші).
МОЛДАВЕНЯСКА: (дослівно - молдавська) - молдавський народний танець. Розмір 2/4 або 4/4, виконується колом в швидкому темпі.
МОНОДІЯ: (від гр. monos - одни і odos - пісня) - 1. В давньогрецькій музиці - сольний спів, а також спів соліста з інструментальним супроводом, який висловлював почуття персонажа. 2. В Італії XVI-ХVII cт. - арія, сольний мадригал, речитатив (Дж.Каччіні, К.Монтеверді). 3. З XVIII ст. - одноголосний спів без супроводу (сольний або унісонний).
МОНОДРАМА: (від гр. monos - один і драма) - твір драматичного змісту для одного виконавця - мелодекламатора в супроводі оркестру або інструментального ансамблю ('Пігмаліон Ж.Ж. Руссо, 'Повернення до життя' Г.Берліоза).
МОНООПЕРА: (від гр. monos - один і опера) - опера для одного виконавця ('Людський голос' Ф.Пуленка, 'Чекання' А.Шенберга, 'Ніжність' В.Губаренка та ін.).
МОНОТЕМАТИЗМ: (від гр. monos - один і thema - предмет розмови) - принцип побудови музичного твору, пов’язаний з особливим трактуванням однієї або кількох тем, які розробляються поліфонічно або тонально гармонічно. Риси М. виявляються також у переважанні однієї з тем твору.
МОНОХОРД: (гр. monochordos - однострунний) - 1. Узагальнена назва однострунного інструменту. 2. Акустичний прилад, можливо, винайдений Піфагором в VI ст. до нашої ери для визначення висоти тону струни та її частин. 3. Давньогрецький струнний щипковий інструмент. 4. Пристрій у фортепіано, за допомогою якого клавішний механізм пересувається вбік (ліва педаль). 5. Початкова назва клавікорда, що вживалась до XVIII ст.
МОРДЕНТ: (іт. mordente - гострий, їдкий, кусючий) - назва мелізму, швидке послідовне виконання трьох нот: головної (тієї, яка написана), допоміжної (тієї, яка на секунду вище головної) і знову головної. (Див. Подвійний М., Перекреслений М., Подвійний перекреслений М.). (див. Додаток VII).
МОРЕСКА: (іт. moresca - дослівно мавританська) - рід балету, музично - танцювальна сценка, яка відтворювала боротьбу християн і маврів в супроводженні двох хорів, пізніше солістів - співаків, які пояснювали зміст сюжету.
МОТЕТ: (фр. motet, від mot - слово) - 1. В ХІІ - XIV ст. - багатоголосний твір, де поєднувались кілька самостійних мелодій, які виконувались на різні літургійні тексти, інколи різними мовами. 2. В XV - XVIII cт. - багатоголосний поліфонічний твір з кількох частин. Серед авторів М. - Ж.Депре, О.Лассо, Д.Букстехуде, В.А.Моцарт, Г.Ф.Гендель, Й.С.Бах та ін. 3. З ХІХ ст. - хоровий твір, безпосередньо не пов’язаний з культовим змістом. Зразки М. цього часу - у Й.Брамса, А.Брукнера, Ш.Гуно, М.Регера, С.Франка, К.Сен-Санса,А.Веберна, І.Стравінського та інших.
МОТИВ: (від лат. moveo - рухаю) - 1. Найменша музична побудова, яка включає частину музичної теми і звичайно містить одну сильну метричну долю. 2. Частина теми, здатна набувати самостійного значення за допомогою розробки, а розвиток здійснюється шляхом повторів, секвенцій, варіювання, обернення, зменшення, збільшення тощо. 3. Наспів, мелодія, що має виразний музичний зміст. 4. В психології та педагогіці - спонукальна причина дій і вчинків людини,яка спирається на її потреби. У М. розкривається сенс дій та вчинків людини, спрямованих на досягнення мети, їх життєве значення. М. має складний індивідуальний характер, постійно змінючись підвпливом різноманітних вікових, ситуативних, суб’єктивних факторів. М. мають велике значення у музичному навчанні та виконавстві, спрямовуючи та стимулюючи діяльність учня або майстра.
МОТИВАЦІЯ: - використання системи мотивів, яка визначає конкретні види діяльності та поведінки людини. Особливе значення М. має для формування потреб, уявлень, почуттів, переживань дітей дошкільного і молодшого шкільного віку, що навчаються музиці. Виховання цілеспрямованої М. є одним з головних завдань педагога - музиканта.
МРИДАНГА: - 1. Традиційні двосторонні циліндричні барабани народів Індії. 2. Південноіндійський барабан з дерев’яним корпусом та двома шкіряними мембранами. Застосовується для сольної та акомпануючої гри.
МТИУЛУРІ: - народні грузинські гірські танці - сванський церулі, абхазький, аджарський мхедрулі, хонджоурі тощо. Музичний розмір 6/8, 2/4, темп швидкий.
МУГАМ: - 1. Загальна назва ладів східної , зокрема, азербайджанської музики. Гами М. складаються з великих, малих, збільшених секунд, розташованих за різними моделями. Кожний М. має свою систему підпорядкування ступенів; правила, які визначають рух мелодії, мелодичні звороти і каденції. Відомі понад 70 М., серед яких основними є сім - раст, шур, сегях, чаргях, баяті - шираз, хумаюн, шуштер, а також допоміжні - сарандж, шахназ, баяті кюрд, хіджаз та ін. Висотне положення М. визначається центральним тоном - майе, який звичайно є четвертим ступенем звукоряду. 2. Жанр азербайджанської народно - професійної музики імпровізаційного типу і ладово-мелодичного розвитку на ґрунті певного М. і має свою назву. Поетичною основою М. є газелі класиків східної поезії - Нізамі, Фізулі, Вагіфа та інших.
МУГУРДАНЦИС: - латиський народний танець. Музичний розмір 2/4. Виконується в помірному темпі.
МУЗЕЇ МУЗИЧНІ: - науково - культурні заклади, які збирають, вивчають, систематизують, зберігають, експонують та публікують пам’ятки музичної культури: меморіальні - композиторів (Й.С.Баха, Л.В.Бетховена, В.Беллині, Г.Берліоза, Р.Вагнера, Е.Гофмана, Е.Гріга, В.Моцарта, М.Лисенка, М.Авеля, М.Римського - Корсакова, К.Стеценка, Я.Сібеліуса, П.Чайковського, Л.Яначека та інших; співаків Б.Гмирі, Е.Карузо, С.Крушельницької, М.Ланца, А.Нежданової, Л.Собінова, Т.Руффо, Ф.Шаляпіна та інших; інструменталістів - виконавців (П.Казальса, Л.Когана, Н.Паганіні та інших), музичних інструментів та багато інших. В загальноосвітніх школах України діє ряд М.м. Певною мірою до М.м. можна віднести також архіви звукозаписів та фонотеки.
МУЗИКА: (гр. musike, від muse - богині, які що сприяють наука та мистецтва) - мистецтво інтонації, яке забезпечує віддзеркалення дійсності засобами звукових художніх образів. М. спрямована, перш за все, на емоційну і чуттєву сферу людини і тому забезпечує їх формування і розвиток у людини творчого начала. Основою цього процесу є сприймання, з яким найтісніше пов’язані такі феномени, як композиція, інтерпретація, виконання, слухання, оцінювання тощо.
МУЗИКА ДЛЯ ДІТЕЙ: - музичні твори, створені для слухання або виконання дітьми, один із дійових засобів естетичного, морального,музичного, художнього виховання. Включаючи твори різних жанрів та ступенів складності, М.д.д. є вагомим розділи музичного мистецтва. Поряд із народною музикою і класичною музичною спадщиною в М.д.д. значне місце посідає сучасне музичне мистецтво.
МУЗИКА КІНО: - вокальна та інструментальна музика, яка застосовується для створення повноцінного художнього образу вкінофільмі.
МУЗИКА ТЕАТРУ: - див. Театральна музика.
МУЗИКАЛЬНІСТЬ: , музичність - комплекс природних задатків - музичного слуху, ладового і ритмічного почуттів, музичної пам’яті, які утворюють сприятливі передумови для виховання у особистості музичного смаку, здатності до цілісного сприйняття музики, підготовки до професійних занять музичним мистецтвом. Для вияву М. розробленіспеціальні тести, які дають підстави прогнозувати напрям майбутньої професійної музичної діяльності дитини.
МУЗИКАНТ: - 1. Фахівець, який професійно володіє музичною спеціальністю - композитор, диригент, хормейстер, співак, інструменталіст тощо. 2. Людина, спроможна за власним бажанням грати на музичному інструменті, співати, брати участь в самодіяльному колективі, хорі, оркестрі тощо.
МУЗИКОЗНАВЕЦЬ: - фахівець, який на високому професійному ріні займається музикознавством. До кола українських М. належали М.Дилецький, В.Барвінський, А.Вахнянін, М.Вербицький, В.Верховинець, С.Воробкевич, П.Демуцький, С.Заремба, К.Квітка, Ф.Колесса, М.Лисенко, С.Людкевич, В.Матюк, П.Маценко, Н.Нижанківській, Б.Підгорецький, І.Рачинький, Д.Ревуцький, А.Рудницький, К.Стеценко, В.Трутовський, Д.Яворницький, Б.Яворський, а також видатні українські письменники Леся Українка, Іван Франко та Юрій Федькович. Започатковані ними традиції продовжили Л.Архімович, Т.Булат, Н.Герасимова - Персидська, Н.Горюхіна, М.Грінченко, С.Гриця, М.Загайкевич, О.Зінькевич, А.Іваницький, В.Іванов, Л.Кауфман, В.Клин, О.Костюк, І.Котляревський, І.Ляшенко, К.Майбурова, Ю.Малишев, Н.Матусевич, А.Муха, О.Олійник, С.Павлишин, Л.Пархоменко, І.Пясковський, Я.Сорокер, А.Терещенко, А.Шреер-Ткаченко, Є.Юцевич і П.Барановський, Е.Явор-ський, Я.Якубяк, Л.Яросевич, Л.Ященко та ін.
МУЗИКОЗНАВСТВО: - наука, яка вивчає музику як особливу форму художнього осягнення світу, її зв’язки з дійсністю та іншими галузями людської культури, а також закономірності та особливості музичного мистецтва, які визначають його специфічний характер. До М. належить низка наукових і навчальних дисциплін історичного і теоретичного спрямування, а також музичні сфери етнології, фольклористики, естетики, педагогіки, психології, соціології, акустики, біофізики, біомеханіки, інформатики, кібернетики, електроніки, архівістики, бібліографії, палеографії, текстології, кібернетики, критики, нотографії, інструментознавства та інших галузей, які постійно збагачують М. новими відомостями.
МУЗИЧНА АКУСТИКА: - наука, яка вивчає природу музичних звуків, звукових сполучень, музичні системи і строї, специфіку звуку співацького голосу, музичних інструментів тощо. Див. Акустика.
МУЗИЧНА БІБЛІОГРАФІЯ: - 1. Наукова дисципліна, яка досліджує способи і методи складання й вивчення показників, списків, оглядів літератури з питань музичного мистецтва. 2. Музичне джерелознавство - показники, списки, огляди, опубліковані самостійно або в журналах чи книжкових додатках. 3. Допоміжна галузь музикознавства, яка охоплює вузькі теми - про композиторів, опери, балети, інструменти, співаків, інструменталістів, диригентів, оркестри тощо.
МУЗИЧНА ГРАМОТА: - 1. Початкові відомості про елементи музичної мови. 2. Навчальний предмет в спеціальних початкових і середніх музичних закладах, який включає елементарні відомості з теорії музики та вправи з сольфеджіо, що закріплюють набуті знання.
МУЗИЧНА ГРАМОТНІСТЬ: - за концепцією навчальної програми Д.Кабалевського для загальноосвітньої школи - здатність сприймати музику як живе й образне мистецтво, породжене життям і нерозривно з ним зв’язане, відчувати внутрішній зв’язок між характером музики і її виконання, тобто широкий загальномузичний тезаурус особистості школяра.
МУЗИЧНА ДРАМА: - 1. Одна з перших назв опери, яка вживалась в XVI ст. 2. Назва музично - сценічного твору, створеного за принципами драматичного театру (напр., М.д. Р.Вагнера). 3. Опера драматичного характеру з наскрізним розвитком драматичної дії (напр., 'Отелло' Дж.Верді, 'Хованщина' М.Мусоргського).
МУЗИЧНА ДРАМАТУРГІЯ: - втілення в музиці драматичного розгортання дії, яке визначає форму, композицію і засоби виразності музично - драматичного твору (опери, балету, оперети, ораторії тощо).
МУЗИЧНА ЕКСЦЕНТРИКА: - естрадно - цирковий жанр, трюкове виконання музичних творів на одному чи кількох традиційних або спеціальних ексцентричних (ложках, пилках, камінні, пляшках тощо) інструментах.
МУЗИЧНА ЕСТЕТИКА: - див. Естетика музична.
МУЗИЧНА ЕТНОГРАФІЯ: - див. Етнографія музична.
МУЗИЧНА ЕТНОЛОГІЯ: - див. Етнологія музична.
МУЗИЧНА ІЛЮСТРАЦІЯ: - 1. Музичний супровід німих кінофільмів, який звичайно виконував на фортепіано піаніст - тапер. 2. Включення до лекції (уроку, бесіди) з мистецтва, літератури і т. ін. музичних творів або уривків, які сприяють кращому засвоєнню змісту заняття.
МУЗИЧНА КОМЕДІЯ: - див. Комедія музична.
МУЗИЧНА ЛІТЕРАТУРА: - 1. Література про музику - книжки, журнали, газети тощо. 2. Сукупність музичних творів - рукописи, нотні видання. 3. Навчальний предмет, який забезпечує ознайомлення учнів та засвоєння ними зразків музичного творчості різних епох, народів, стилів, жанрів, форм і т.д. та дає їм початкові відомості з історії музики.
МУЗИЧНА ОСВІТА: - професійне навчання музичного мистецтва (композиції, творчості, виконавству, науці, критиці тощо), а також комплекс знань, умінь і навичок, набутих в процесі та внаслідок систематичних занять. В Україні набуття М.о. забезпечується спеціальними навчальними закладами - академією музики, інститутами, консерваторіями, ліцеями, коледжами, училищами, музичними школами та школами мистецтв, підпорядкованими державі, зокрема, Міністерству культури і мистецтв. Разом з тим, Законом України про освіту дозволено створення приватних музичних навчальних закладів.
МУЗИЧНА ПАМ’ЯТЬ: - здатність запам’ятовувати і пізнавати музику, виконувати її без допомоги нотного запису. Існує кількавидів М.п. - слухова, коли запам’ятовування музичного твору відбувається шляхом слухового закріплення усіх елементів музики; зорова, коли нотний текст запам’ятовується, 'фотографуючись' зором; моторна, яка спирається на автоматизацію рухів, фіксацію м’язових, вібраційних та інших відчуттів.
МУЗИЧНА ПІДРОБКА: - видання або виконання музичного твору за авторством композитора, який його справді не створював. М.п. з метою поширення власної музики використовували К.В.Глюк, Ф.Ліст, М.Казадеюс, Ф.Крейслер та інші композитори, які з часом визнавали своє авторство щодо М.п.
МУЗИЧНА ПСИХОЛОГІЯ: - наука, що вивчає психологічні закономірності, механізми та умови музичної діяльності людини, їх вплив на сприймання музичного мовлення, формування, функціонування і еволюцію музичних засобів. М.п. тісно пов’язана з загальною психологією, психофізіологією, психолінгвістикою, акустикою, педагогікою та іншими науками. Охоплюючи всі види музичної діяльності - сприймання, створення, виконання, оцінювання, аналіз музичних явищ, М.п. поширюється на ряд взаємопов’язаних галузей, об’єднуючи їх в єдину цілісність. В становлення і розвиток вітчизняної М.п. певний внесок зробили Л.Бочкарьов, М.Блінова, Г.Бриль, Н.Ветлугіна, Н.Вишнякова, М.Гарбузов, А.Готсдінер, Л.Григоровська, Г.Кечхуашвілі, О.Костюк, В.Медушевський, В.Морозов, А.Муха, Є.Назайкінський, С.Науменко, В.Остроменський, Л.Переверзєв, А.Пілічяускас, К.Платонов, Ю.Рагс, Г.Ригіна, О.Ростовський, О.Рудницька, Г.Тарасов, Б.Теплов, Л.Хлебнікова, Є.Юцевич, В.Яконюк та інші.
МУЗИЧНА САМОДІЯЛЬНІСТЬ: - непрофесійна творчість людини в сфері музичного мистецтва, форма вияву творчої ініціативи в галузі музичної творчості, індивідуального або колективного виконавства, одне з джерел поповнення рядів професійних музикантів.
МУЗИЧНА СКРИНЬКА: - механічний музичний інструмент, де звуки видобуваються за рахунок зчеплення язичків з розташованими у визначеній послідовності штифтами барабану.
МУЗИЧНА СКРИНЯ: - механічний музичний інструмент, модифікована музична скринька, де дія язичків регулюється спеціальним металевим диском з зубцями, за які вони чіпляються, Замінюючи диски, можна відтворювати на М.с. різні твори.
МУЗИЧНА СПАДЩИНА: - музика минулих часів. Видатні зразки М.с. вважаються музичною класикою.
МУЗИЧНА ТЕРАПІЯ: - використання музики з метою нормалізації психічних станів та лікування хвороб нервової та серцево - судинної систем, гіпертонії та гіпотонії, депресії, поліпшення координації рухів, функціональних розладів тощо.
МУЗИЧНА ФОЛЬКЛОРИСТИКА: - наукова дисципліна, яка вивчає усі вияви народної музичної творчості як самостійного цілісного історико - етнографічного комплексу.
МУЗИЧНА ФОРМА: - 1. Цілісно організована система виражальних засобів музики (мелодія, ритм, гармонія, тембр тощо), яка сприяєвтіленню в звучанні емоційно-образного змісту. 2. Побудова й структура музичного твору, співвідношення його частин. Основними елементами М.ф. є мотив, фраза, речення, період. Різні способи співставлення і розвитку елементів М.ф. зумовлюють появу різноманітних утворень - двочастинної, тричастинної, сонатної, варіаційної, куплетної, циклічної, вільної та ін. М.ф. Взаємовплив та єдність змісту і форми музичного твору - одночасно головна умова та ознака його художньої цінності.
МУЗИЧНЕ ВИДАВНИЦТВО: - видавництво, яке спеціалізується на виданні музичної літератури - нот, книг, довідників та ін. На терені колишньої Російської імперії існували приватні М.в. Ф.Стеловського, А.Гутхейля, В.Бесселя, Ю.Ціммермана, М.Беляєва, П.Юргенсона та інші. В Україні активно працювали М.в. Б.Корейво, Л.Ідзиковського, які випускали багато творів українських та польських авторів. Після націоналізації приватних М.в. булистворені Музгиз, 'Советский композитор', 'Музыка', в Україні - 'Музична Україна'.
МУЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ: - галузь естетичного виховання, сфера залучення особистості до музичної культури суспільства, цілеспрямований системний розвиток музичних здібностей і музичної культури особистості, виховання у неї відгуку на музику, цілісного відчування, переживання і розуміння образного змісту музичних творів, процес засвоєння суспільно - історичного досвіду музичної діяльності новим поколінням. Включаючи елементи музичної освіти і навчання, М.в. здійснюється в загальноосвітніх і музичних школах, гімназіях, ліцеях і коледжах, дошкільних та позашкільних закладах шляхом залучення дітей і молоді до активного музикування, оволодіння основами теорії музики і музичної літератури, формування у них музичної культури як важливої і невід’ємної частини духовної культури. Теорію і методику різних напрямів М.в. створювали такі діячі, як Е. Жак-Далькроз, З.Кодай, К.Орф, М.Сібато, Б.Асаф’єв, О.Апраксіна, Т.Беркман, Н.Ветлугіна, О.Гембицька, Н.Гродзенська, Д.Кабалевський, Т.Овчинникова, Н.Орлова, М.Румер, В.Шацька та інші, а також українські музиканти - педагоги Ф.Колесса, М.Леонтович, С.Людкевич, Л.Ревуцький, Я.Степовий, К.Стеценко, Б.Яворський, В.Верховинець, З.Жофак, Г. Падалка, О.Раввінов, О.Ростовський, Л.Хлебнікова та інші.
МУЗИЧНЕ КРАЄЗНАВСТВО: - вивчення музичної культури регіону, місцевості, області, міста, місцевості тощо з метою виявлення її специфіки та закономірностей утворення, функціонування і розвитку.
МУЗИЧНЕ ОФОРМЛЕННЯ: - музичний супровід драматичної або циркової вистави, кінофільму, радіо чи телевізійної передачі, якийсприяє більш повному розкриттю художнього змісту. Існують два види М.о. - компілятивне, коли використовуються уривки з створених раніше музичних творів, і спеціальне, коли музика створюється для конкретного художнього випадку.
МУЗИЧНЕ ТОВАРИСТВО: - музична громадська організація. М.т. існують в усіх країнах світу, об’єднуюючи музикантів - професіоналів та аматорів з метою активного сприяння розвитку і пропаганді музичного мистецтва. В Україні існувало декілька М.т., з яких найвідомішим є Музичне товариство ім. М.Леонтовича, засноване за його ініціативою. Ним керували П.Козицький, С.Козак, М.Кондратюк, Д.Гнатюк та ін. Зараз це товариство очолює А.Авдієвський.
МУЗИЧНИЙ ДИКТАНТ: - записування музичного тексту за звучанням, лише за допомогою слуху, одна з форм навчальної роботи, яка використовується на заняттях з сольфеджіо та сприяє розвитку компонентів музичного слуху.
МУЗИЧНИЙ МОМЕНТ: (лат. momentum - мить, миттєвість) - невелика інструментальна п’єса, за характером подібна до експромту. Зразки М.м. створили С.Рахманінов, Ф.Шуберт.
МУЗИЧНИЙ ПЛАГІАТ: (від лат. plagio - вкрасти) - зумисне привласнення авторства на музичний твір, створений іншим митцем.
МУЗИЧНИЙ ПОБУТ: - сукупність явищ музичного мистецтва, які стосуються масового побуту.
МУЗИЧНИЙ СЛОВНИК: - див. ПРО СЛОВНИК
МУЗИЧНИЙ СЛУХ: - див. Слух.
МУЗИЧНИЙ СТРІЙ: - див. Стрій.
МУЗИЧНИЙ ТЕАТР: - загальна назва виконавського колективу, де здійснюються вистави творів музично-сценічних жанрів (опер, оперет, музичних комедій, мюзиклів тощо).
МУЗИЧНІ ІНСТРУМЕНТИ: - інструменти, призначені для видобування ритмічно організованих і фіксованих за висотою музичних звуків та шумів, які використовуються для сольного і групового виконання музичних творів. Існує надзвичайно багато М.і., які за типологією звуковидобування і матеріалом поділяються на такі основні групи: 1. С т р у н н і - смичкові (скрипка альт, віолончель, контрабас та інші), щипкові (арфа, балалайка, бандура, гуслі, домра, мандоліна та інші), ударно - клавішні ( клавікорд, піаніно, рояль), щипково - клавішні (клавесин); 2. Д у х о в і - дерев’яні (гобой, кларнет, сопілка, фагот, флейта та інші), мідні (валторна, корнет, тромбон, труба, туба та інші); 3. П н е в м а т и ч н і (волинка, орган і т.д.). 4. Я з и ч к о в і п н е в м а т и ч н і (акордеон, баян, концертина, фісгармонія та інші); 5. У д ар н і - мембранофони (барабан, бубон, литаври та інші) та ідіофони ( гонг, дзвіночки, кастаньєти, металофон, тарілки, трикутник та інші); 6. Е л е к т р и ч н і з спеціальним пристроєм для підсилення звуку (електрина, електрогітара, електродомра та інші); 7. Е л е к т р о н н і, де джерелом звуку є електронні пристрої (йоніка, електронне піаніно, синтезатор та інші). В музикознавстві є декілька підходів до класифікації М.і. за іншими ознаками.
МУЗИЧНІСТЬ: - див. Музикальність.
МУЗИЧНО-ДРАМАТИЧНИЙ ТЕАТР: - поширений в Україні вид виконавського колективу, здатний здійснювати як драматичні, так і музичні вистави.
МУЗИЧНО-ЕСТЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ: - виховний процес, спрямований на формування і розвиток засобами музичного мистецтва естетичних почуттів, ідеалів, інтересів, потреб, смаків, переживань, понять, суджень, оцінок, образного мислення. творчих здібностей, цілісного сприймання, гуманістичного ставлення до навколишнього життя і мистецтва, здатності до перетворення дійсності за законами краси, норм поведінки та міжособистісних стосунків тощо. Здійснення М.е.в. учнів на основі української національної культури є генеральною метою педагогічної концепції навчальної програми для загальноосвітньої школи. Теоретичні та методичні проблеми М.е.в. успішно розробляють українські науковці Г.Ананченко ( розвиток гармонічного слуху ), Н.Антонець, Л.Григоровська ( розвиток художньо - образного мислення), А.Болгарський, О.Дем’янчук, В.Зубарєв, С.Никитюк, А.Паламарчук (формування музично-естетичних інтересів ), В.Бриліна, Г.Локарева (формування естетичного ідеалу), Б.Брилін, В.Шульгіна (музично-творчий розвиток), Г.Бриль (формування музичної пам’яті), В.Бутенко, Л.Коваль (формування естетичних оцінок), Н.Вишнякова (розвиток творчої активності), Т.Гризоглазова (формування морального досвіду), Т.Дорошенко (формування навичок музичного сприймання), В.Дряпіка, О.Маленицька (формування естетичного смаку), Т.Завадська, Г.Карась (формування естетичного досвіду), А.Зелінський (розвиток музичної пам’яті ), Р.Зінич, В.Тринос, Ю.Юцевич (формування і розвиток співацького голосу), Л.Коваль, І.Регейло (формування естетичного ставлення), С.Колесников (наступність музичного виховання), Т.Крижанівська, В.Рева (естетичне виховання засобами ліричної музики), Л.Масол (стандарти художньої культури ), В.Орлов (формування і розвиток естетичної культури), Г.Падалка (формування естетичних ідеалів і смаків), Н.Ан дрієвська, Ю.Плиска (організація культурного дозвілля), О.Ростовський (керування музичним сприйманням), Ю.Соколовський (формування оцінного ставлення до музики), Л.Філатова (формування естетичних потреб), Л.Хлебнікова (вокально - хорова робота в школі), Г.Шевченко ( формування уявлень про художній образ) та багато інших.
МУЗИЧНО-ПЕДАГОГІЧНА ОСВІТА: - система професійної підготовки фахівців масового музичного виховання дітей та юнацтва, учителів музики загальноосвітніх шкіл, музичних вихователів дошкільних закладів, викладачів окремих музичних предметів, хореографії, світової художньої культури тощо, яке здійснюється в навчальних закладах, підпорядкованих системі народної освіти.
МУКАМ: - 1. Цикл вокально - інструментальних п’єс в уйгурській музиці, які створені в певному ладі та виконуються з включенням танцю. Звукоряд М. діатонічний, з інтервалами в 1/4 тони та менше, що виникають під час виконання. Відомі різні, зокрема, 12 М.-'Рак', 'Чоббіят', 'Мушаврак', 'Чарігах', 'Панджігах', 'Узхал', 'Аджам', 'Ушак', 'Баят', 'Нова', 'Сігах', 'Ійрак', які виконує в унісон ансамбль співаків, солісти, танцюристи та великий інструментальний ансамбль. 2. Мелодична структура, лад, а також інструментальний жанр в туркменській музиці для сольного або ансамблевого виконання на дутарі.
МУН’ЄЙРА: (ісп. muneira - млин) - іспанській парний танець галісійців, який виконується з співом. Розмір 6/8, темп жвавий.
МУНДШТУК: (від нім. Mund - рот і Stuck - шматок) - деталь духових інструментів, призначена для видобування звуку, для чого виконавець притискає М. до губ або бере в рот, вдуваючи через М. повітря і завдяки цьому видобуваючи звук.
МУСКАЛ: - молдавський і румунський народний музичний інструмент - багатоствольна флейта з 20 трубок різної довжини. Застосовується як сольний та ансамблевий інструмент.
МУТАЦІЯ: (від лат. mutatio - змінювання, зміна, злам) - 1. В середньовічній практиці сольмізації перехід від одного гексахорда до іншого. 2. Зміна голосу від дитячого до дорослого, яка відбувається під час статевого дозрівання, в пубертатний період розвитку людини. Переважно гострий характер перебіг М. має у хлопчиків, коли розміри гортані і голосових складок збільшуються майже вдвічі, тому охороні і гігієні голосового апарату слід приділяти особливу увагу. Останнім часом М. внаслідок процесу акселерації (за даними Ю.Юцевича) відбувається на 1,5 - 2 роки раніше, починаючись з 10 - 11 років. Дослідженнями Л.Дмитрієва, С.Гладкої, О.Малініної, Н.Орлової, Т.Овчинникової, Г.Стулової, В.Триноса, Ю. Юцевича та ін. доведено, що дозовані вокальні заняття під час М., зокрема, спрямовані на використання резервних можливостей трахейної мембрани, сприяють успішному перебігу мутаційного процесу, що включає три етапи - перед мутаційний, мутаційний і постмутаційний. М. у дівчат має еволюційний характер і, як правило, не викликає загострень. 3. Зміна строю в партії литаври, яка позначається словом mutain. 4. Змінювання інструмента оркестровим виконавцем (напр., гобоя на англійській ріжок або кларнета на саксофон і т.д.). 5. В сучасній теорії музики - зміна звукоряду при одній тоніці (напр., лідійського - фригійським).
МЮЗЕТ: (фр. musette, від muse - дудка) - 1. Французький музичний інструмент, подібний до волинки, з шкіряним міхом, двома мелодичними трубками та патрубком для перестроювання інструмента. 2. Пастуша волинка з баранячим міхом, мелодичною і бурдонною трубками,поширена в історичній французькій провінції Пуату. 3. Гобой - пікколо, який звучить на квінту вище звичайного гобоя.4. М.-бас, баритоново - басовий гобой. 5. Органний регістр. 6. Старовинний французький народний танець. Музичний розмір 2/4, 6/4, 6/8. Темп швидкий, виконувався в супроводі волинки.
МЮЗИКЛ: ( від англ. musical play - музичний спектакль) - музично- сценічна вистава, де використані різноманітні жанри та виражальні засоби естрадної та побутової музики, хореографічного, драматичного і оперного мистецтва. Від оперети відрізняється наскрізним драматургічним розвитком, вокально - хореографічними ансамблями, не тільки комедійним, але й драматичним змістом. М. як жанр склався в США 20-х рр. До кращих зразків М. належать 'Оклахома' Р.Роджерса, 'Вестсайдська історія' Л.Бернстайна, 'Моя чарівна леді' Ф.Лоу, 'Людина з Ламанчі' М.Лі та інші.
МЮЗІК-ХОЛ: ( англ. music-hall - концертний зал) - вид естрадного мистецтва, яке складається з тематичних естрадних оглядів - ревю, театралізовані концертні програми, бундючні видовища тощо. М.х. виник в Лондоні на початкуХІХ ст., отримавши свою назву в 1848 році.

Словник-довідник музичних термінів

Корисно

Новини