Словник-довідник музичних термінів

ІГІЛЬ: , ігіл - смичковий інструмент народів Алтаю. Має дерев’яний корпус та дві волосяні струни, настроєні у кварту.
ІГРИЩА: - давні масові свята з танцями, співами, хороводами, обрядами тощо, поширені в давній Руси, середньовіковій Європі, країнах Сходу.
ІДІОФОНИ: (від гр. idios - свій, особливий та phone - звук) - музичні інструменти, у яких джерелом звука є сама маса інструмента; метал, дерево, скло, порцеляна, пластмаса тощо. До І. належать батіг-хлопавка, дзвони, гонг, гуїро, кастаньєти, клавес, ксилофон, маракаси, маримба, там-там, тарілки, тріскачка, трикутник, чокало і багато інших ударних інструментів.
ІЗОРИТМІЯ: (від гр. isos - рівний та ritmos - ритм, співрозмірність)- принцип композиції в XIV - XV ст., який полягає в остинатному проведенні ритму, незалежного від звуковисотної лінії.
ІКОНОГРАФІЯ МУЗИЧНА: (від гр. eikoy - зображення і grapho - пишу) - описування, вивчення і систематизація художніх зображень та фотографій музикантів, музичних інструментів, втілення музичних сюжетів в творах образотворчого мистецтва, графіки, кераміки, скульптури і т.д.
ІЛЮСТРАЦІЯ МУЗИЧНА: - див. Музична ілюстрація.
ІМІТАЦІЯ: (від лат. immitatio - наслідування) - повне або часткове повторення в іншому голосі теми або мелодичного звороту, який тільки що прозвучав. І. як прийом є одним з основних методів розвитку музики, особливо поліфонічної. Голос, який першим викладає мелодію, називається пропостою, голос, що повторює її - риспостою. До І. належать інвенція, фуга, канон.
ІМПЕДАНС: (від лат. impedio - перешкоджати) - 1. В акустиці - комплексний опір в акустичних системах, сума активного і реактивного опорів. 2. В вокальній педагогіці - головний критерій ефективності співацької техніки. Найкращі фонаційні умови утворюються тоді, коли в надскладковому відділі голосового апарату утворюється значний опір повітрю, яке проходить під час відкриття голосової щілини. Загальний опір, який утворюється при цьому ротоглотковим каналом і стовпом повітря, що коливається в ньому, визначає величину І. на рівні голосових складок - від сильного до слабкого. Водночас І. є захисним механізмом голосових складок під час фонації. Вокальна техніка з сильним І. забезпечує найкращі умови для співу, невтомлюваність та витривалість голосового апарату, тоді як вокальна техніка з слабким І. дозволяє співати 'не досить високо, не сильно, не довго і не часто'(Р.Юссон). Першим типом І. користуються народні виконавці, співаки оперно - концертного плану, другим - естрадні співаки, які не здатні співати без підсилювальної апаратури. Деякі естрадні виконавці (А.Пугачова, М.Боярський та ін.), підсвідомо прагнучи збільшити рівень І., використовують вокальну техніку з назалізацією, проте це негативно відбивається на естетичній якості звуку. Фонетичні особливості української мови забезпечують певне підсилення І. у естрадних співаків (Т.Повалій, П.Зібров, В.Зінкевич, О.Пономарьов). І. є величиною, яка змінюється і не піддається точному вимірюванню, тому його можна визначити за непрямими ознаками - положенням гортані, ступенем розкриття рота, укладом язика тощо - і, головне, за кінцевим результатом - якістю співацького звуку. Добір оптимального І. - центральна проблема вокального навчання і виконавства.
ІМПРЕСАРІО: (іт.impresario - справа) - приватний підприємець, організатор концертів, видовищ, а також гастрольних виступів акторів та колективів.
ІМПРЕСІОНІЗМ: (від фр. impression - враження) - напрям в музиці, який характеризується яскравістю, втіленням скороминущих вражень, одухотвореною пейзажністю, колоритними жанровими зображеннями, музичними портретами. До представників І. в музиці належать К.Дебюссі, М.Равель, П.Дюка, М.де Фалья, О.Респігі, К.Шимановський та інші.
ІМПРОВІЗАЦІЯ: (від лат. improvisus - непередбачений) 1. Створення музики без попередньої підготовки, експромт. І. належить вагоме місце в народній музичній творчості, де інструменталісти та співаки розвивають наспіви під час виконання. І. також була поширена в концертній практиці XVIII ст. у вигляді сольних каденцій, фантазій, хоральних обробок тощо. 2. Обов’язковий компонент мистецтва джазу, коли музика створюється безпосередньо в процесі виконання. І. характерна для архаїчного джазу та новоорлеанського стилю, де домінувала спільна І. корнетиста, кларнетиста і тромбоніста. В чиказькому стилі І. була сольною, а згодом, у зв’язку з розвитком свінгу, відійшла на другий план. В традиційному джазі І. близька до варіаційної та спирається на мелодичний матеріал, а в сучасному джазі - на акордову структуру. Для фрі джазу характерною є довільна, часто колективна І. 3. Музичний твір, написаний у довільній формі. 4. І. педагогічна (в навчанні музики) - об’єктивний складник навчально-виховного процесу, який виступає засобом інтуїтивного пошуку оперативного розв’язання суперечностей стереотипних та імпровізаційних елементів в безпосередньому спілкуванні вчителя і учнів.
ІНАБІ: - азербайджанський народний жіночий танець. Розмір 6/8 (3/4), темп помірно - жвавий. Виконується в супроводі ансамблю сазандарі.
ІНВЕНЦІЯ: (від лат. inventio - вигадка, винахід) - невелика дво- або триголосна поліфонічна п’єса, яка відзначається музичною винахідливістю як з боку мелодики, так і розвитку теми та побудови форми. В творчості Й.С.Баха І. належить проміжне положення між поліфонічними прелюдіями і фугами.
ІНВЕРСІЯ: (від лат. inversio - перестановка) - видозмінене повторення теми або мотиву з протилежним напрямком інтервалів - див. Протирух.
ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ: (від лат.individuum- неподільний) - сукупність своєрідних рис, які визначають неповторну самобутність людини та її відмінність від інших людей. І. в музичному мистецтві зумовлюється особливостями психіки та емоційно-чуттєвої сфери індивіда, його темпераменту, характеру, якостями інтелекту, потреб і здібностей та визначальним способом впливає на перебіг навчання і музично-професійної діяльності людини, суттєво впливаючи на її мистецькі та музично-педагогічні наслідки.
ІНДИСПОЗИЦІЯ: (лат. indispositus - безладний) - стан голосового апарату, який виникає внаслідок його перевтоми і відбивається на стані фонації.
ІНДУСТРІАЛ ТРЕШ: (англ. industrial trash - виробниче сміття) - механістичний треш-метал з елементами панка і андерграунда.
ІНСТРУМЕНТАЛЬНА МУЗИКА: - музика, призначена для виконання на музичних інструментах. І.м. буває сольною (без супроводу та з ним), камерно - ансамблевою і оркестровою (див. Вокальна музика).
ІНСТРУМЕНТОВКА: - виклад музичного твору для виконання певним інструментальним або вокально - інструментальним складом оркестру (напр., симфонічним, духовим, камерним, естрадним, народним та ін.) або камерним ансамблем (тріо, квартетом, квінтетом і т.д.). Характер і прийоми І. зумовлені жанром та індивідуальним композиторським задумом твору і залежать від можливостей різних музичних інструментів, а також сукупності музичних засобів, які підлягають застосуванню в процесі реалізації задуму. Процес І. завершується створенням партитури. Щодо сучасних естрадних колективів, то замість терміну І. вживається дефініція - аранжування.
ІНСТРУМЕНТОЗНАВСТВО: - галузь музикознавства, яка вивчає походження, розвиток, конструкцію, класифікацію, акустичні, музично - виражальні можливості та інші відомості щодо різноманітних музичних інструментів, технологію їх виготовлення і реставрації, використання, відображення в літературі та образотворчому мистецтві в зв’язку з історичним розвитком музичної культури.
ІНТЕГРАЦІЯ: (від лат. integralis - цілісний, єдиний, неподільний) - 1. Спосіб пізнання, коли спочатку вивчають окремі елементи і на цій основі виробляють цілісний (інтегральний) погляд на складне полікомпонентне мистецьке явище або процес музичної творчості. 2. В навчанні - відновлення цілісності глибоких і сталих зв’язків звукової та візуальної сфер в споріднених видах мистецтва (хореографії, сценографії, архітектурі, мультиплікації тощо) навколо домінуючого компонента для включення у зміст навчального предмету з метою досягнення ефективного результату з найменшими витратами часу і сил учнів і педагогів. 3. Поєднання ідей, прагнень, знань, умінь та виконавських навичок в цілісну єдність художнього образу. 4. Відновлення єдності форми і змісту художнього образу музичного твору.
ІНТЕЛЕКТ: (від лат. intellectus - пізнання, розуміння, розум) - мислительні здібності людини, здатність орієнтуватись, аналізувати та адекватно відображати й перетворювати навколишній світ, навчатися та пізнавати його, засвоювати попередній досвід і прогнозувати розвиток особистості. Структура І. стосовно музичного мистецтва включає сприйняття і сприймання, мислення, мовлення, обсягом та глибиною пам’яті, стійкістю уваги та іншими психічними процесами. І. суттєво впливає не здатність музиканта до художньої творчості, визначаючи, поряд з інтуїцією, його специфіку та неповторність та масштабність.
ІНТЕРАЦІЯ: (від лат. itero - повторю) - метод навчання шляхом багаторазового повторювання певних дій з метою їх засвоєння та переводу в автоматизовані. Метод І. є одним з основних у навчанні співу, диригування, гри на музичних інструментах тощо, коли вироблення певного вміння або навички здійснюється шляхом поступового змінювання параметрів або ситуації здійснення необхідних дій.
ІНТЕРВАЛ: (від лат. intervallum - відстань) - висотне співвідношення двох звуків. Нижній звук І. називається основою І., верхній - вершиною І. Звуки, що звучать послідовно, утворюють мелодичний І.; ті, що звучать одночасно - гармонічний. Назва І. визначається кількістю ступенів звукоряду, які його утворюють (див. Кількісна величина інтервалу), а його якість - кількістю тонів і півтонів, що складають І. (див. Якісна величина інтервалу). І. в межах октави звуться простими, поза межами - складеними. За акустичними ознаками І. поділяються на консонанси і дисонанси.
ІНТЕРВАЛ ГАРМОНІЧНИЙ: - інтервал, утворений двома звуками, які звучать одночасно.
ІНТЕРВАЛ МЕЛОДИЧНИЙ: - інтервал, утворений двома звуками, які звучать послідовно.
ІНТЕРЕС: (від лат. interest - має значення) - емоційно забарвлена форма прояву потреби у музичній діяльності, яка скеровує людину на досягнення мети навчальної та концертної роботи, стійкому зосередженню уваги на музичній творчості. З погляду музичної психології І. тісно пов’язаний з установкою.
ІНТЕРІОРИЗАЦІЯ: (від лат. interior - внутрішній) - процес перетворення зовнішніх реальних дій на ідеальні внутрішні дії. І. є передумовою перетворення зовнішніх факторів у психічний процес та його інтерпретації в художній формі.
ІНТЕРЛЮДІЯ: (від лат. inter - між і ludus - гра) - невеликий музичний епізод, що зв’язує дві основні частини музичного твору, або окремі варіації.
ІНТЕРМЕДІЯ: (від лат. intermedius - проміжний) - 1. Невелика п’єса або сцена, за характером комічна чи пасторальна, яка виконується між діями театральної вистави (див. Інтерлюдія). 2. Проміжний епізод, який готує і поєднує різні проведення теми у фузі.
ІНТЕРМЕЦО: (іт. intermezzo - перерва) - 1. Музична п’єса, яка розташовується між двома іншими номерами, відрізняючись від них за характером і настроєм. 2. Невелика самостійна інструментальна п’єса вільної форми. Інколи так називається невеликий самостійний епізод в опері (напр., І. в опері 'Сільська честь' П.Масканьї).
ІНТЕРПРЕТАЦІЯ: (лат. interpretatio - тлумачення) - художньо - звукова реалізація музичного тексту в процесі виконання, яка залежить від задуму автора та його індивідуальних особливостей, принципів школи або напрямку, до яких належить виконавець. Теорія музичної І. складається з другої половини ХІХ ст. як галузь музикознавства.
ІНТЕРФЕРЕНЦІЯ: (від лат. inter - між та ferio - бити) - накладення у просторі кількох звукових хвиль, внаслідок чого в різних місцях виникає підсилення або послаблення амплітуди хвилі, що виникла. Застосування І. в практиці музичного виконавства дає можливість створювати і підсилювати особливі акустичні ефекти.
ІНТОНАЦІЯ: (від лат. intono - вимовляти наспівно, співати перші слова) - 1. Звукове втілення музичної думки як вияву історично детермінованої людської свідомості. В мовленні смислове навантаження несе слово, мовленнєва І. відіграє допоміжну роль, а в музиці І. є основним носієм змісту. 2. Комплекс характерних особливостей музичної форми (висотних, ритмічних, тембрових та ін.), які зумовлюють її емоційне та смислове значення для сприймання. 3. Мелодичний зворот, найменша частина мелодії, яка має виражальне значення. 4. Музично і акустично точне відтворення висоти і характеру звуків голосом, на інструментах з вільним строєм. 5. Початкова поспівка мелодії псалма. 6. Початкова мелодична формула григоріанського хоралу, яку починає соліст і підхоплює хор. 7. Невелика органна прелюдія.
ІНТРАДА: (від іт. intrada - вступ, початок) - 1. Музика, що супроводжувала урочисті процесії і яку в XVI ст. виконував ансамбль духових, а з XVII ст. - і струнних інструментів. 2. Урочиста за характером інструментальна п’єса, вступна частина сюїти.
ІНТРОДУКЦІЯ: (лат. introductio - вступ) - 1. Невеликий повільний вступ, який передує викладу головної партії в інструментальних творах великої форми - симфонії, сонаті, увертюрі. 2. Різновид увертюри до опери - невеликий оркестровий розділ на початку твору, який безпосередньо вводить до прологу або першої дії. 3. Вокальний ансамбль або хорова сцена на початку опери, яка йде після увертюри і відкриває першу дію.
ІНТУЇЦІЯ: (від лат. intueor - уважно дивлюся) безпосереднє відображення дійсності, засноване на здогаді, чутті, раптовому осяянні з підсвідомості. Почуттєва І. має велике значення як у навчанні музики, так і в концертно-виконавській діяльності.
ІОНІЙСЬКИЙ ЛАД: - давньогрецький лад, звукоряд якого збігається з натуральним мажором, але має лише одну опору - тоніку (див. Додаток XVII).
ІРМОЛОГІЙ: , ірмолог, ірмологіон, ірмолой - збірка демосів православного богослужіння на рік. Існували нотний і богослужбовий І., до якого входили, крім ірмосів, стихири і піснеспіви. Перший друкований І. виданий у Львові в 1700 році.
ІРМОС: (гр. irmos - зв’язок) - у візантійських гімнах строфа, яка з’єднує біблейську піснь з християнськими гімнами іншого віршування, встановлюючи для них метрику наспіву на біблейську тематику. В VII ст. після появи канону, І. називали перший тропар кожної пісні канону.
ІРРАДІАЦІЯ: (від лат. irradio-випромінюю, осяюю) - поширення процесів збудження або гальмування в центральній нервовій системі .Особливе значення І. має у фонаційному процесі, коли звуковий сигнал надходить до слухової зони, ірадіює до голосового центру і у формі нервових імпульсів подається до голосових складок.
ІСЛАМЕЙ: , кабардинка - стрімкий адигейський та кабардинський народний танець. Ритм подібний до лезгинки.
ІСТ-КОУСТ-ДЖАЗ: (англ. east coast jazz) - група стилів і напрямів сучасного джазу в середовищі негритянських музикантів Східного узбережжя США. Його основні стильові форми - хард - боп і соул - виникли як реакція на експерименти вест- коуст - джазу в галузі європеїзованих концертних форм, відродження традицій блюзу і хот-топу на сучасній основі.
ІСТИНОВИМОВЛЕННЯ: , називний спів - вид співу в давньоруській церкви, коли слова вимовляються так, як звучать в мовленні на відміну від роздільновимовляння - хомового співу. Відновлено царським указом 1652 року під контролем комісії на чолі з Александром Мезенцем.
ІСТОРІОГРАФІЯ МУЗИЧНА: - див. Музикознавство.
ІСТОРІЯ МУЗИКИ: - 1. Наука, що вивчає розвиток музичного мистецтва як історичного процесу - від зародження до сучасності, включаючи як загальну історію музики, так і розвиток музичного мистецтва окремих країн і народів. До сфери І.м. належать явища, пов’язані з народною і професійною музичною культурою, історією музичного виконавства, музично - суспільним життям, музичним побутом тощо. 2. Навчальна дисципліна, яка вивчається в спеціальних вищих навчальних закладах.

Словник-довідник музичних термінів

Корисно

Новини