ІНТЕРВАЛ
(від лат. intervallum - відстань) - висотне співвідношення двох звуків. Нижній звук І. називається основою І., верхній - вершиною І. Звуки, що звучать послідовно, утворюють мелодичний І.; ті, що звучать одночасно - гармонічний. Назва І. визначається кількістю ступенів звукоряду, які його утворюють (див. Кількісна величина інтервалу), а його якість - кількістю тонів і півтонів, що складають І. (див. Якісна величина інтервалу). І. в межах октави звуться простими, поза межами - складеними. За акустичними ознаками І. поділяються на консонанси і дисонанси.