Словник-довідник музичних термінів

ЕВЕРГРІНС

(англ. evergreen - вічнозелений, той що не в’яне) - пісні та окремі номери музичних вистав, мюзиклів, оперет, фільмів тощо, які протягом багатьох років користуються популярністю. Е. Широко використовується джазменами як тематичний матеріал для імпровізацій.

ЕВФОНІЯ

(гр. euphonia - благозвучність) - оцінна категорія античної естетики, за якою оцінювались мовленнєві та музичні форми звучання, а також сила голосу; те, що відповідало нормам музичного мислення. Е. збереглась і в естетиці Середньовіччя та Відродження.

ЕДАЛТ-ОРІЄНТ-РОК

(англ. adult oriented rock)- рок для солідної, поважної публіки.

ЕЙСИД-РОК

(англ. acid rock - від жаргонної назви наркотику LSD 'кислота') - таке спрямування року, яке виникло під дією наркотиків, вихваляє наркотичну ейфорію та прагнення до відходу в світ пасивної споглядальності під впливом вживання наркотиків.

ЕКВАЛАЙЗЕР

(від лат. aequatore - зрівнювання) - багатополосний фільтр, який дозволяє змінювати і регулювати низькі та високі полоси частот звуку загалом, а також складові, які вони охоплюють. Сучасні Е. мають понад 130 полос частот, низькочастотні та високочастотні фільтри та інші сервісні пристрої.

ЕКВІРИТМІЧНИЙ ПЕРЕКЛАД

(від лат. aequus - рівний та ритм) - переклад оперного лібрето, тексту романсу, пісні тощо на іншу мову. При цьому мовленнєві наголоси відповідають акцентам і ритму музичної фрази.

ЕКВІСОН

(від лат. aequus - рівний і sonus - звук) - октавний інтервал, унісон через октаву.

ЕКВОДІН

- електричний одноголосий музичний інструмент з клавіатурою та грифом. Діапазон від До1 до соль5. Має багаті темброві можливості, управління атакою і затухання звуку, вібрато на клавіатурі, імітацію звуку дерев’яних мідних духових і ударних інструментів, дзвіночків тощо, попередник сучасних електронних синтезаторів.

ЕКЗЕРСИС

(фр. exercice ) - вправа для розвитку вокальної та інструментальної техніки (етюд, вокаліз і т. ін.).

ЕКЗОТИЧНА МУЗИКА

(від гр. exotikos - чужий, іноземний, заморський) - музика з елементами мелодики, ритміки, гармонії, інструментовки, характерними для музики країн Сходу (Індії, Китаю, Японії і т. д.)

ЕКМЕЛІКА

(від гр. exmelis - неблагозвучний, позамелодичний) - інтервальний рід раннього фольклору всіх народів, який обіймає звуки непевної висоти. Використовується як гліссандо, в конкретній музиці, в сучасних хорових та інструментальних творах.

ЕКОСЕЗ

(фр. ecossaise - дослівно: шотландка) - старовинний шотландський народний танець, який виконується у супроводі волинки. Музичний розмір 3/2, 3/4, пізніше 2/4, темп швидкий. В ХІХ ст. був широко популярним бальним танцем.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА МУЗИКА

(від лат. experimentum - дослід) музика, створена з використанням незвичного звукового матеріалу, пошуку нових звукових сфер та прийомів. В ХХ ст. до Е.м. належали конкретна, електронна та світломузика, пізніше - стохастична і алгоритмічна, проте слід 'відрізняти справжню музику від підміни композиції спекуляцією'(Ц.Когоутек).

ЕКСПОЗИЦІЯ

(лат. expositiо - виклад) - перший розділ сонатної форми, в якому викладено основні теми; в простій фузі - початковий розділ, викладення теми послідовно в усіх голосах. Е. сонатного алегро складається з кількох партій. В головній партії викладається основна тема, у зв’язуючій проводиться модуляція до іншої тональності або підготовка нового тематичного матеріалу, в побічній викладається нова тема (або декілька тем), яка контрастує з головною і викладається в підготовленій зв’язуючою партією. В заключній партії закріплюється тональність побічної, часто поєднується матеріал головної та побічної партій або подається новий тематичний матеріал завершального характеру. В Е. Зв’язуюча і заключна партії можуть бути відсутніми.

ЕКСПРЕСІОНІЗМ

(від лат. expressio - вираз) - напрям європейського мистецтва першої чверті ХХ ст., який зосереджувався на хворобливому стані душі, негативних сторонах дійсності, співчуванні приниженим та ображеним, жаху та відчаї. В музиці риси Е. властиві творчості Г.Малера, Р.Штрауса, особливо А.Берга і А.Шен-берга та їх послідовників, характеризуючись відмовою від мажору і мінору, максимальною дисонансністю, напівспівом - напівмовленням, загостренням контрастних настроїв, хворобливістю психіки і т. д.

ЕКСПРОМТ

(від лат. expromtus - готовий до вжитку) - 1. Музичний твір, створений без попередньої підготовки, імпровізація. 2. Назва імпровізаційного за характером музичного твору (напр., Е. у Ф.Ліста, О.Скрябіна, Ф.Шопена, Ф.Шуберта.

ЕКСЦЕНТРИКА МУЗИЧНА

(від лат. excentricus - поза центром) - виконання музики в цирку та на естраді незвичними, трюковими способами або на спеціальних ексцентричних інструментах - пилах, сковорідках тощо.

ЕКФОНЕТИЧНА НОТАЦІЯ

(від гр. exphoneo - викликати) - нотація для наспівного ритуального читання канонічних книг. Виникла на основі знаків просодії. До найдавніших пам’яток Е.н. належить 'Остромирово євангеліє' ХІ ст.

ЕЛЕГІЯ

(від гр. elegos - жалоба, журба) - п’єса сумного, журливого характеру. Зразки Е. створили Г.Персел, Л.Бетховен, М.Глінка, Ф.Ліст, М.Лисенко, І.Стравінський, П.Чайковський та ін.

ЕЛЕКТРИНА

- електрична скрипка з грифом, але без корпуса і деки. Звук видобувається смичком, має декілька контрастних тембрів. Діапазон : соль - мі3.

ЕЛЕКТРОАЛЬТ

- електричний альт з грифом, але без корпуса або деки. Звук видобувається смичком, має декілька контрастних тембрів. Діапазон: до - до3.

ЕЛЕКТРОБАС

- електричний щипковий інструмент - бас. Має декілька тембрів, демпферний пристрій дозволяє змінювати тривалість затухання звука. Діапазон: Мі1 - до1.

ЕЛЕКТРОГІТАРА

- електрична шестиструнна гітара без корпуса або деки. Має широкий вибір тембрів. Діапазон: Мі - ля2. Застосовується в групах сучасної естрадної музики.

ЕЛЕКТРОМУЗИЧНІ ІНСТРУМЕНТИ

- інструменти, в яких музичні звуки утворюються за допомогою електричних пристроїв. В Е.м.і.з адаптером відбувається підсилення коливань, утворених звичними вібраторами (напр., струнами електрогітари). В суто Е.м.і. звукові коливання утворюються за допомогою електронних генераторів. Е.м.м. бувають багатоголосними (електроорган, йоника та ін) і одноголосними (екводін, терменвокс, шумофон, хвилі Мартено і т. д.). Застосування Е.м.і. створює додаткові можливості видобування нових звукових барв. Е.м.і. складають основу рок- та поп- ансамблів.

ЕЛЕКТРОННА МУЗИКА

- музика, яка виникає і реалізується за допомогою електронно - акустичної звукоутворюючої та звуковідтворюючої апаратури - магнітофонів, синтезаторів тощо. Основу Е.м. складають синусоїдальні коливання - тон певної висоти, позбавлений обертонів, отже, тембрового забарвлення, т.з. синусоїдний тон, який композитор змінює на свій розсуд, маючи звуковий генератор з діапазоном щонайменше від 50 до 15 тисяч коливань на секунду (гц). Він визначає необхідні параметри музичного матеріалу - висоту, тривалість, силу, тембр звуку. Маючи нові акустичні якості, звуки Е.м. утворюють незвичні для сприйняття фонічні ефекти. За способом і метою застосування звукові джерела Е.м. поділяються на такі, що: а) імітують та замінюють звук інструментів, які вже існують, та вже стали звичними в джазовій та естрадній музиці; б) оригінальні електронні інструменти, які мають безліч незвичних звукових барв; в) електронні джерела утворення звукових формацій - генератори, модулятори, мультивібратори, електронні барабани, електронні гонги тощо. Метою Е.м. є створення засобами електроніки найширшого спектру звуків, їх технічного перетворення, пошуки нових виражальних форм та їх реалізації за допомогою пристроїв, які повністю замінюють людину - виконавця (аж до оркестр і навіть хору).

ЕЛЕКТРОННИЙ ДЖАЗ

(англ. electronsc jazz) - експериментальний напрямок сучасного джазу, пов’язаний із застосуванням електронного синтезу звуку.

ЕЛЕКТРОННИЙ РОК

(англ. electronic rock) - напрямок року, де електронні синтезатори широко використовуються як основний виражальний засіб. Був поширений в 1970 роках, пізніше набув ролі випробувального засобу для нової комп’ютерної техніки, а також декоративного елемента в інших стилях. Найбільш поширеним з видів Е.р. є спейс-рок.

ЕЛЕКТРООРГАН

- електричний музичний інструмент з двома мануалами та клавіатурою для ніг. Діапазон: До - до4. Має тембровий механізм з комплектом готових тембрів, великою кількістю комбінацій обертонів та ступенів вібрації.

ЕЛЕКТРОПРОГРАВАЧ

- див. Електрофон

ЕЛЕКТРОФОН

- апарат для програвання грамплатівок, здатний відтворювати полосу частот від 20 до 20 тис. гц на швидкості 33 1/2, 45 і 77 обертів за секунду в монофонічному та стереофонічному варіантах. З появою цифрового звукозапису і компакт - дисків створено більш досконалі відтворюючі пристрої.

ЕЛЕМЕНТАРНА ТЕОРІЯ МУЗИКИ

- навчальний предмет, в якому подаються загальні відомості про нотний запис, основні елементи музики - звук, звукоряд, лади, тональності, співзвуччя, гами, інтервали, акорди, ритм, метр, розмір, темп, динаміка і т.д. Е.т.м вивчають в дитячих музичних школах, музичних і музично - педагогічних училищах, студіях тощо. З основними положеннями Е.т.м. знайомляться учні загальноосвітньої школи.

ЕМІРИТОН

- електромузичний інструмент, винайдений О.Івановим, А.Римським - Корсаковим, В.Крейцером та В.Дзерковичем в1935 році. Має клавіатуру фортепіанного типу.

ЕМОЦІЇ

(від лат.emoveo - хвилюю, збуджую) - реакції людини на дію подразників, у яких реалізуються ситуативні переживання. Завдяки Е. людина не лише переживає зміст музичного твору, але й відчуває, сприймає, уявляє та розуміє його. Сукупність Е. і почуттів утворює емоційну сферу людини, надзвичайно важливу для митця - музиканта будь-якого спрямування - диригента, інструменталіста, співака тощо.

ЕНАРМОНІКА

, енармон, енармонійний род (від гр. enarmonos - суголосний, співзвучний) - один з трьох інтервальних родів давньогрецької музики, який має інтервали менше за півтон.

ЕНГАРМОНІЗМ

(гр. enharmonios - узгоджений, збіжний) - 1. Однакове за висотою звучання двох різних за назвами звуків (напр., фа-дієз і соль-бемоль) в рівномірно - темперованому звукоряді. В музичній практиці існує: 1) Е. інтервалів (напр., збільшена кварта і зменшена на квінта - (див. Додаток X).; 2) Е. акордів (напр., зменшений септакорд в разі енгармонічної заміни перетворюється в одне із трьох обернень зменшених септакордів); 3) Е. тональностей, коли дві тональності (мажорні або мінорні) мають енгармонічно рівні тоніки, і їх гами звучать однаково, хоча записуються різно (напр., ре-бемоль мажор і до-дієз мажор). 2. В Давній Греції - звукова система, яка включає інтервали близько 1/4 тону.

ЕНГАРМОНІЧНА МОДУЛЯЦІЯ

- див. Модуляція.

ЕНСЗЕМ

, антем (англ. anthem ) - англійський хоровий твір, подібний до мотету чи кантати, на біблейський текст.

ЕОЛІЙСЬКИЙ ЛАД

- давньогрецький натуральний лад, звукоряд якого повністю співпадає зі звукорядом натурального мінору, але має лише одну опору - тоніку (див. Додаток XVII).

ЕОЛОВА АРФА

(від імені міфологічного бога вітрів Еола) - старовинний музичний інструмент, який складається з прямокутного дерев’яного корпуса. Звук видобувається струменем повітря, який коливає 8 - 13 струн, різних за товщиною, але налаштованих в унісон,що забезпечує появу різних обертонів. Сила звуку залежить від сили вітру.

ЕПІЗОД

(гр. epeisodion - вставка) - 1. В рондо - кожний розділ, який чергується з основним розділом - рефреном. 2. Нова музична думка у вигляді теми або цілого розділу, безпосередньо не пов’язана з основним матеріалом.

ЕПІЛОГ

(гр. epilogos - закінчення) - картина або частина акту, яка доповнює основну дію в опері, балеті, кантатах, ораторіях тощо, що завершує твір (напр., Е. - апофеоз 'Слався' з опери М.Глінки 'Життя за царя', Е. - апофеоз 'Край український, рідна земля' з опери Є.Юцевича 'Кирило Кожум’яка').

ЕПІТАЛАМА

(гр. epthalamios - весільний) - давньогрецька весільна пісня на честь молодих. В оперній музиці відома Е. Віндекса з опери А.Рубінштейна 'Нерон'.

ЕПІТАФІЯ

(гр. epitaphios - намогильний) - музичний твір на честь померлої людини (напр., 'Біля могили Ріхарда Вагнера' Ф.Ліста, 'Жалібний марш', 'На вічну пам’ять Котляревському' М.Лисенка та ін.

ЕРУДИЦІЯ

(від лат. eruditio - освіченість) - глибока обізнаність в знаннях з певної галузі музичної науки або мистецтва, яка є важливою рисою особистості митця будь-якого спрямування.

ЕРХУ

, ерхуцинь - китайський двострунний смичковий інструмент, різновид хуциня. Звук легкий, ніжний, схожий на фальцет. Застосовується як сольний, ансамблевий та оркестровий інструмент.

ЕС

- 1. Деталь фагота, контрафагота і англійського ріжка, яка нагадує букву S. На Е. надягається мундштук з тростиною. 2. Бічні заглиблення в корпусі інструментів з родини скрипкових, які полегшують ведіння смичка під час гри на крайніх струнах.

ЕСИК

- колодочка смичка у струнних інструментів, до якої прикріплено волос.

ЕСКІЗ

(фр. esquisse - нарис) - 1. Уривчасті записи тем, мелодій, ритмічних фігур гармонічного плану і зворотів тощо, всього, що складає початковий етап роботи композитора над музичним твором. Сучасні автори для запису Е. все частіше звертаються до комп’ютера, який має практично необмежені можливості щодо творення комбінацій музичних звуків. 2. Музичні твори, які наче замальовують картини природи, побуту і т. ін. (напр., 'Закарпатські ескізи' В.Гомоляки).

ЕСТАМПІДА

(фр. estampe - шум, суперечка) - форма західноєвропейської музики XIII - XIV ст., яка становить кілька (5 - 6) музичних фраз з однаковими або змінними закінченнями, які повторюються. Основна сфера застосування Е. - танцювальна музика.

ЕСТЕТИКА МУЗИЧНА

- розділ естетики, що вивчає музику як вид мистецтва з огляду на загальні закони чуттєво - образного пізнання і освоєння дійсності, особливі закони художньої творчості та його конкретні закономірності, цінності та оцінки музичного мистецтва.

ЕСТРАДА

(від лат. stratum - підлога, настил) - 1. Підмостки для концертних виступів. 2. Вид сценічного мистецтва, який поєднує різні форми виконавства в Е. концерти.

ЕСТРАДНА МУЗИКА

- різні форми т.з. 'розважальної 'або 'легкої' музики. Поняття Е.м. має дуже широке трактування - від популярних симфонічних творів, уривків з опер, оперет, пісень, романсів і т. д. - аж до кантрі-, поп-, рок-, реп та іншої Е.м.

ЕСТРАДНИЙ ОРКЕСТР

- умовна назва оркестру, який виконує естрадну музику. Склад Е.о. - різноманітний, починаючи від 5 - 7 виконавців до повного складу симфонічного оркестру, до якого додатково входять саксофони, ударні установки, електромузичні інструменти, синтезатори та ін., що дає можливість виконувати будь – яку естрадну музику.

ЕТНОГРАФІЯ МУЗИЧНА

(від гр. etnos - народ і grapho - пишу) - ділянка музичної етнології, яка концентрує увагу на записуванні, фіксації, розшифровуванні народної музичної творчості, збиранні відомостей про народних виконавців та місця поширення творів фольклору, пошуку і вивченні народних музичних інструментів, їх відновленні та поверненні у активний вжиток і т. І., систематизації зібраних матеріалів, створенні описів, каталогів, картотек, довідників, музично-етнографічних публікацій. Матеріали Е.м. широко використовують композитори, музикознавці, науковці, викладачі, музиканти - виконавці, керівники і учасники самодіяльності та ін. Курс Е.м. вивчають студенти спеціальних навчальних закладів.

ЕТНОЛОГІЯ МУЗИЧНА

(від гр. etnos - народ і logos - наука) - наукова дисципліна, яка вивчає виникнення, розвиток та взаємодію усної традиції музичної творчості національних народних культур як явища, що віддзеркалює в художній формі процес суспільного розвитку, етнічну специфіку та менталітет відповідного народу, характерні виражальні засоби і виконавську поведінку тощо. Е.м. вивчає народне музичне мистецтво одночасно як 'мову' - систему музичних структур і як 'мовлення' - специфічну виконавську 'поведінку'.

ЕТОС

(гр. etos - звичай, вдача, характер) - термін з давньогрецької естетики і педагогіки, який означав сутнісний характер фізичного, морального або естетичного явища. Е.- один з розділів античного вчення про музику як засіб етико - виховного впливу на людину.

ЕТЮД

(фр. etude вивчення) - 1. Інструктивна вправа для розвитку виконавської (переважно інструментальної) техніки. (М.Клементі, Р.Крейцера, К.Черні та ін.). 2. Високохудожні концертні п’єси (Е. для фортепіано Б.Бартока, Й.Брамса, М.Лисенка, Ф.Ліста, Н.Паганіні, О.Скрябіна, Ф.Шопена та ін., 'Е.-картини' С.Рахманінова, 'Симфонічні Е.' Р.Шумана та ін.).

ЕФИ

- Два резонаторних прорізи, схожих на латинську букву f у верхній деці струнних музичних інструментів з родини скрипкових. Форма Е. впливає на характер звука інструменту. За формою Е. можна визначити приналежність майстра до певної школи.

ЕХО

(гр. echo - відлуння) - 1. Ефект відбиття звукових хвиль, який сприймається відокремлено від початкового імпульсу самого звуку, якщо часова відстань між ними дорівнює 0,05-0,06 сек. Якщо відстань менша, відлуння сприймається не як Е., а як продовження звука (див. Реверберація), а якщо більша - як самостійний звук. 2. Художній прийом, який полягає в повторюванні звуку, співзвуччя або музичної фрази з меншою силою звучання, напр., 'Ехо' О.Лассо)." "696

Словник-довідник музичних термінів

Корисно

Новини