КЛЮЧ
(нім. schlussel, фр. clef, англ. key) - 1. Знак, який вказує висоту та назву звуку і виставляється на нотному стані. Існує три різновиди ключів: К. 'Соль', що визначає положення ноти соль1 (старофранцузький, скрипковий); К. 'До', який показує місце ноти до1 (сопрановий, мецо-сопрановий, альтовий, теноровий, баритоновий); К. 'Фа' - місце ноти фа баритоновий, басовий, басо-профундовий) - (див. Додаток IІ). Сучасний нотопис застосовує, як правило, скрипковий, альтовий, теноровий ібасовий ключі. 2. Спеціальний інструмент для настроювання арфи, бандури, фортепіано тощо.