Словник-довідник музичних термінів

ДА КАПО

(іт.da capo - дослівно 'з голови', скорочено - D.C.) - 1. Позначка в нотах, яка попереджає про необхідність повторити частину п’єси з початку (da capo) або від певного знака (іт. dal segno) до кінця (іт. al fine) або до знака (іт. al segno) 2. Поширений в музиці XVII - XVIII ст. різновид виписаної або не виписаної в нотах точної репризи. 3. Тип концертної арії (напр., 'Pieta, Signore' А. Страдали). 4. Приналежність складної тричастинної форми з тріо.

ДАВЛУРІ

- грузинський народний танець. Повільна хороводна частина виконується групою, пожвавлена - парами. Музичний Розмір - 6/8, темп - повільний.

ДАВНЬОГРЕЦЬКІ ЛАДИ

- система мелодичних ладів в музиці античної Греції, основу яких складали тетрахорди. Залежно від складу інтервалів розрізнювались діатонічні, хроматичні та енгармонічні низхідні види тетрахордів (тон- тон- півтон; півтори тони-пів-тон- півтон; два тони- чверть тону- чверть тону). Діатонічні тетрахорди мали три види (тон- тон- півтон; тон - півтон- тон; півтон-тон- тон). Октавні лади утворювались поєднанням двох структурно подібних тетрахордів. Основними Д.Л. були дорійський, фригійський, лідійський, а мікослідійський лад трактувався як особливе сполучення лідійських тетрахордів; побічні гіполади утворювались від основних шляхом перестановки тетрахордів та доповнення звукоряду до октави. Система ладів, яка склалась на основі тетрахордів, розвивалась в напрямі розширення ладового діапазону. Назви Д.Л. не співпадають з більш пізніми європейськими.

ДАГУШУ

, дагу - розповідь під великий барабан, китайське музично - оповідальне видовище, яке супроводжується грою на барабані та струнних інструментах.

ДАЙНА

(лит. daina) - загальна назва литовських народних пісень, найпоширеніший вид народної творчості. Д. властиві ліричність музичних та поетичних образів, лаконічність музичної форми. За тематикою Д. поділяються на міфологічні, трудові, календарні, обрядові, весільні, любовні, сімейні, дитячі, військові, історичні, побутові тощо.

ДАЙРА

, даїр, даура - грузинський ударний інструмент з родини мембранофонів, подібний до бубону.

ДАЛА-ФИНДИР

- осетинський народний щипковий інструмент з дерев’яним корпусом, грифом та 2 - 3 струнами. Застосовується в народних ансамблях та оркестрах.

ДАЛЕКІ ТОНАЛЬНОСТІ

- тональності другого та третього ступенів спорідненості (див. Спорідненість тональностей).

ДАЛЬ СЕНЬО

(іт. dal segno - від знака) - див. Да капо.

ДАНСА

- кубинський танець, який походить від контрдансу. Музичний розмір - 2/4, темп помірний та помірно швидкий, ритм синкопований.

ДАНСОН

(ісп. danzon - танець) - кубинський парний танець з характерним синкопованим ритмом, що походить від Данса. Розмір 2/4, темп рухливий.

ДАНЬПІГУ

- китайський народний ударний інструмент з родини мембранофонів, односторонній барабан.

ДАП

, даф, хавал - ударний інструмент східних народів з родини мембранофонів, подібний до бубону.

ДАСТАН

- епічне сказання ашугів і бахчі, побудоване на чергуванні мовленнєвих і музичних фрагментів.

ДАУДІТЕ

- литовський духовий дерев’яний інструмент. Див. Тремітас.

ДАУЛПАЗ

- казахский ударний інструмент з родини мембранофонів, подібний до литаври.

ДАФ

, дуф, дап, деф, теп, дяф - давній азіатський ударний музичний інструмент, подібний до бубону.

ДАЦЮЙ

- давньокитайська придворна вистава, яка складалась з пісенних і танцювальних частин в супроводі музичних інструментів.

ДВАНАДЦЯТИТОНОВІСТЬ

, додекатоніка - дванадцятитонова звукова система, де кожний звук функціонує як самостійний елемент.

ДВОЗНАМЕННИК

- особливий вид давньоруських музичних рукописів, де мелодія викладалась паралельно в знаменній та п’ятилінійній системах запису.

ДВОЧАСТИННА ФОРМА

(проста двочастинна форма) - така побудова музичного твору, яка зіставляє два однорідних або контрастних за характером періоди. Розділи Д.ф., як правило, теж контрастні, кожна частина може повторюватись.

ДЕБЮТ

(фр. debut - початок) - перший прилюдний виступ артиста -співака, інструменталіста, танцюриста та ін. на сцені взагалі або в певному театрі чи концертному залі.

ДЕКА

(нім. Decke - покришка) - частина корпусу струнних музичних інструментів, призначена для створення резонансу (посилення збагачення) звука натягнутих над нею струн. У струнних інструментів (скрипкових, гітари ) дві Д. - верхня та нижня, верхня має резонаторні отвори. Д. виготовл яється з спеціальних сортів деревини. Коливання струн передаються через підставку - душку. У фортепіано Д. має вигляд щита з кількох склеєних дощечок, який знаходиться в середині корпусу під струнами.

ДЕКЛАМАЦІЯ МУЗИЧНА

- 1. Співвідношення мовлення і музики у вокальних творах, відповідність музичних і мовних акцентів, інтонацій, наголосів, речень, фраз тощо. 2. Природність і виразність вимовляння тексту у вокальному творі. 3. Див. Мелодекламація.4. Див. Речитатив.

ДЕКРЕШЕНДО

(іт. decrescendo - зменшувати) - див. Димінуендо.

ДЕМЕСТВЕННИЙ СПІВ

- 1. Культовий спів, який виник в Київській Руси і поширився в XV - XVII ст. Д.с. відрізнявся від знаменного співу піднесенністю, віртуозністю, багатством мелодичних прикрас. Репертуар Д.с. включає піснеспіви Обиходу, Свят, Стихираря пісного, Тризвонів, Октоїха та Ірмологія. Д.с. не підпорядковувався системі Осмогласія, мав своєрідну ритміку, де симетрія руху постійно порушується синкопами та 'відтягуваннями'. Для запису Д.с. існувала спеціальна система знаків- демественна азбука. Д.с. одноголосний, проте з другої половини XVI ст. і до першої чверті VIII ст. існував багатоголосний спів, який також називали Д.с. Природа Д.c. поки що недостатньо досліджена.

ДЕМПФЕР

(нім. Dampfer - глушник) - механічний пристрій у багатострунних музичних інструментах, призначений для обмеження коливань струн та їх заглушування. Аналогічні за функцією пристрої використовуються на інших інструментах (див. Сурдина).

ДЕНЦІВКА

- український народний інструмент, подібний до сопілки. Має призматичну форму, косий зріз губника та кілька ігрових отворів. Поширена в Західних регіонах України.

ДЕРЕВ’ЯНА КОРОБОЧКА

(англ. wood block) - дерев’яний ударний музичний інструмент китайського походження без визначеної висоти звуку з родини ідіофонів. Звук - різкий, сухий, високий - видобувають паличкою від малого барабану.

ДЕРЕВ’ЯНІ ДУХОВІ ІНСТРУМЕНТИ

- 1. Група духових інструментів симфонічного оркестру, до якої входять флейти, гобої, кларнети, фаготи (та їх різновиди). Назва 'дерев’яні' застаріла і є дещо умовною, оскільки тепер Д.д.і. виготовляються не лише з дерева, але й з срібла, золота, пластмас, порцеляни, скла.

ДЕТ-МЕТАЛ

(від англ. death – смерть) – “смертельний метал”, максимально гнітючий, похмурий треш.

ДЕТАШЕ

(фр. detache, від detacher - виокремлювати) - виконавський прийом (штрих) видобування звуку на струнних смичкових інструментах плавними рухами смичка вгору або вниз без пауз.

ДЕТОНАЦІЯ

, детонування (від фр. detonner - співати фальшиво) - незначне відхилення від необхідної висоти звуку в співі. Причинами Д. можуть бути: нерозвинений музичний слух, зокрема, його звуковисотний компонент), недостатня розвиненість вокального слуху, погана координація слуху та голосу, слабке ладове відчуття, хвороби голосового апарату, погані акустичні умови, низький рівень вокальної техніки тощо.

ДЕТРОЙТ САУНД

(англ. Detroit - місто в США і sound - звук) - 1. Музика, яку виконувала політично заангажована хард-рок група з Детройту в 1968 - 1972 році. 2. Стильові та звукові ознаки музики, записаної фірмою 'Мотаун' з Детройта в 1970 р

ДЕЦИМА

(іт. decima - десята) - 1. Складений інтервал, який охоплює 10 ступенів звукоряду. Д. можна розглядати як терцію через октаву. Велика Д. дорівнює 8 тонам, мала Д. - 7 1/2 тонам. Позначається цифрою 10. 2. Десятий ступінь від того, що заданий.

ДЕЦИМЕТ

(іт. decimetto, від лат. decimus - десятий) - 1. Ансамбль з десяти виконавців. 2. Твір для ансамблю з десяти виконавців.

ДЕЦИМОЛЬ

(від лат. decima - десята) - ритмічна фігура з десяти нот, яка за часом звучання дорівнює восьми нотам тієї ж тривалості. Д. утворюється шляхом поділу шести-, восьми-, дев’яти - дольного такту на десять рівних частин (див. Додаток XV).

ДЕЧИК-ПОНДУР

, дечик-пондар - інгушський та чеченський струнно - щипковий інструмент з корпусом, шийкою та головкою із дерева, подібний до агач-комуза. Має три струни, стрій - секундово - терцевий. Застосовується в народних оркестрах.

ДЖАГ

(англ. jug) - негритянський музичний інструмент - глиняний кувшин з вузькою горлянкою, який використовують як резонатор, приставляючи до рота під час співу. Звук Д. - низький, басовий.

ДЖАЗ

(англ. jazz) - 1. Жанр професійної музики, який виник на початку ХХ ст. в Південних штатах США внаслідок взаємодії африканської та європейської танцювальної музики. Витоки Д. походять з імпровізаційних форм негритянської народної музики, зокрема, спірічуелс, блюзу, регтайму, а також танцювально - побутової музики білих переселенців. Д. вирізняє імпровізаційність, підвищена емоційність, витончена ритмічність (синкопування, поліритмія), специфічний склад виконавців та інструментарію, використання різноманітних тембрових барв, звуконаслідування тощо. Відомі численні стилі Д.: диксиленд, ритм-енд-блюз, соул, рок-н-рол, свінг, бі-боп, биг-біт, кул, прогресив тощо, а також такі напрями Д., як 'гарячий' та 'холодний'; новоорлеанський, чиказький та ін. Поява музикантів неамериканського походження сприяла становленню багатьох національних джазових шкіл, в тому числі української. Визначними представниками Д. були Л.Армстронг, Д.Мортон, Д.Елінгтон, К.Бейсі, Ф.Хендерсон, Б.Гудмен, Г.Міллер, Д.Гілеспі, К.Кларк, М.Легран, Р.Скотт, К.Влах, Дж.Данкворт, О.Цфасман, Л.Утьосов, Я.Скоморовський, Л.Олах, В.Людвиковський та інші. Кращі риси Д. мали значний вплив на творчість К.Дебюсі, Д.Гершвіна, І.Стравинського, Д.Мійо, М.Равеля, Е.Кшенека, А.Петрова, Л.Бернстайна, Я.Верещагіна, П.Хіндеміта, Л.Колодуба, Р.Паулса та інших. 2. Колектив, який виконує музику Д. : Д- бенд, симфо-Д, вокальний Д. тощо.

ДЖАЗ КОМЕРЦІЙНИЙ

- переважно танцювальна музика , де форми і засоби музичної виразності джазу використовуються залежновід умов і місця виконання.

ДЖАЗ КОНЦЕРТНИЙ

- джазова музика, призначена для виконання в концертних залах. Д.к. характеризується емоційною стриманістю, заглибленістю музичного змісту, вишуканість виражальних засобів, ретельна розробка форми, композиції, аранжування, високий рівень професійної майстерності та віртуозної досконалості, відмова від розважально - прикладних функцій і танцювальної ритміки, орієнтація на підготовленого слухача з розвиненим смаком і високою культурою сприймання.

ДЖАЗ-БЕНД

(англ. jazz band) - оркестр, який виконує джазову музику. До найвідоміших Д.- бендів належать ансамблі Т.Брауна, Л.Вотерса, Д.Олівера, Т.Мерфі, К.Лютера, В.Грачова, О.Ростоцького та інші.

ДЖАЗ-КЛУБ

(англ. jazz clab) - самодіяльна організація, яка об’єднує фахівців та любителів джазу з метою вивчення та поширення цього виду мистецтва. Д-к. виникли на початку 1930 років в негритянському районі Нью-Йорка (США). В Україні перший Д.-к. був організований киянином В.Болдиревим в 1962 році. Відомим дослідником і популяризатором джазу, а також організатором джазового руху в Україні був В.Симоненко.

ДЖАЗ-РОК

(англ. jazz - rock) - напрям сучасної джазової музики, який синтезує елементи джазу і рок-музики. Д.-р.властиві колективна імпровізація, використання латиноамериканської ритміки, застосування джазових духових мідних електроінструментів, що розширює звукову палітру за рахунок електронних акустичних ефектів.

ДЖАЙВ

(англ. jive) - 1. Назва музики, яка виконувалась в манері гарлемського джампу біг-бендами в період розквіту свінгу, а також пов’язаних з ним танців. 2. Символічна назва блюзу, де в тексті обігрувались 'заборонені' теми. 3. Те саме, що джаз. 4. Жаргонний вираз джазових музикантів і прихильників джазу.

ДЖАМП

(англ. jump - стрибати) - 1. Різновид свінгу, який виник в 1920 -1930 роках і виконувався музикантами гарлемської школи джазу. Д. характеризується дещо екзальтованою виконавською манерою, різкою атакою звуку, великою кількістю стрибків у мелодиці, помірно швидким темпом, динамічним натиском, жорсткою рівномірною ритмікою з важкими акцентами. Д. пов’язаний з традиціями блюзу і хот-джазу. 2. Негритянський танець.

ДЖАНГЛ

(англ. jungl) - джазовий стиль, який характеризується екзотичними комбінаціями тембрів, гострими дисонуючими звучаннями, кластерами, сурдинними ефектами, гліссандо тощо. Засновником Д. був Д.Елінгтон. Інша назва Д. - 'стиль джунглів'.

ДЖАТРА

- давній вид індійського народного театру, де, чергуючись з прозовими діалогами, виконувались пісенно - танцювальні сцени.

ДЖЕГ-БЕНД

(англ. jug - кувшин і band - оркестр) - див. Спазм бенд.

ДЖЕГУАКО

-співаки - імпровізатори та виконавці героїчних, ліричних і жартівливих пісень народів Кавказу.

ДЖЕМ-СЕШН

(англ. jam session) - традиційні зустрічі джазових або рок-музикантів, які збираються переважно вночі для спільного музикування, обміну ідеями або змагань у виконавській та імпровізаційній майстерності без попереднього складання програм, визначення складу учасників тощо. Традиція Д.-с. походить від новоорлеанських джазистів з початку ХХ ст. і зберігається до сьогодення.

ДЖИЗУС-РОК

(англ. jеsus rock) - своєрідна течія року, де зміст текстів насичений релігійними постулатами і пропагує ідеї богошукання та середовищі хіпі.

ДЖИТЕРБАГ

(англ. jitterbug) - 1. Негритянський імпровізаційний танець з елементами акробатики, особливо популярний у 1930 - 1940 рр. 2. Танцюрист - виконавець Д.

ДЖУБІЛІ

(англ. jubilee) - давня негритянська релігійна прославна пісня, основою якої є канонічна хоральна мелодія з імпровізованими підголосками.

ДЖЮК БОКС

(англ. juke box) - музичний автомат, програвач з комплектом платівок (від 50 до 200), що встановлюється в кафе або ресторанах.

ДЗВІН

- сигнальний ударний інструмент, який має форму виготовленої з бронзи груші. Звук певної висоти з складним рядом обертонів видобувається за допомогою розгойдування підвішеного всередині важеля - серця, що забезпечує рівномірність ударів Д. різного розміру. Під час церковної служби на Д. виконували певні мелодичні та ритмічні послідовності - благовест, тризвон, куранти та Ін..

ДЗВІНОЧКИ

(іт. campanelli) - 1. Ударний інструмент з родини ідіофонів, який має визначену висоту звуку і складається з ряду металевих пластинок, вільно закріплених на брусках в два ряди. Звук видобувається за допомогою спеціальних молоточків або клавішного механізму. Діапазон від h до c3, нотується в скрипковому ключі, звучить на дві октави вище написаного. Д. іноді називаються металофоном. 2. Набір невеликих дзвонів визначеної висоти (В.Моцарт називав Д. 'глокеншпіль').

ДЗВОНИ

- Оркестровий ударний інструмент з родини ідіофонів, який є набором металевих трубок - дзвонів різного розміру, вільно підвішених на перекладині і відносно точно настроєних. Повний набір Д. охоплює дві октави хроматичного звукоряду - від С до с1. Звук видобувається колотушкою.

ДЗЕРКАЛЬНА РЕПРИЗА

- в сонатній формі - особливий вид репризи, яка повторює основні розділи експозиції у зворотному порядку: спочатку побічну, а потім головну партію.

ДИВЕРТИСМЕНТ

(фр. divertissement - розвага, забава) - 1. Різновид оркестрової сюїти - цикл з кількох розважальних п’єс веселого танцювального характеру. 2. Сценічна вистава, до якої входять танцювальні номери або пісні. 3. Вставні номери або сцени у вигляді окремих танців, часто характерних, не пов’язаних з характером твору. 4. Інструментальні твори, які відтворюють зовнішні ознаки Д. XVII cт.(1) 5. Проміжні епізоди фуги, де переривається поліфонічна розробка і вводиться новий матеріал інтермедійного спрямування.

ДИДАСКАЛ

(від гр. didaskalos - наставник, учитель) - керівник давньоруського хору, знавець церковного співу.

ДИКСИЛЕНД

(англ. dixiland) - джазовий ансамбль новоорлеанського стилю, який складали білі музиканти. Спочатку Д. не відрізнявся від негритянських ансамблів як за манерою виконання, так і за складом інструментів, пізніше використання елементів європейської композиторської техніки змінило манеру звуковидобування та мелодичну лінію. Для Д. характерний ритм ту біт з акцентами на другій та четвертій долях. Д. набув поширення не тільки в США, але й у Англії, Голандії, Франції та інших країнах Європи.

ДИКТАНТ МУЗИЧНИЙ

- записування музики на слух. Д.м. використовується для вправляння на заняттях з сольфеджіо як засіб розвитку музичного слуху. Побутує в письмовому та усному вигляді.

ДИКЦІЯ

(лат. dictio - вимова) - уміння чітко й виразно вимовляти текст під час співу та мовлення. Д. формується під час спеціальних занять з вокалу та сценічного мовлення. Недоліки Д. піддаються виправленню в процесі логопедичних занять.

ДИЛЕТАНТ

(іт. dilettante - аматор, любитель) - людина, яка займається мистецтвом, наукою тощо, не маючи необхідної професійної підготовки.

ДИЛЕТАНТИЗМ

(іт. dilettantisme) - аматорське, непрофесійне ставлення до занять в будь-якій галузі науки, мистецтва тощо.

ДИНАМІКА

(від гр. dynamikos - силовий) - одна з сторін організації музики, тісно пов’язана з силою звучання музики, дією різних акустичних компонентів. Основні позначення Д.: f (forte - форте) - голосно. сильно; p(piano - піано) - тихо, слабо; а також проміжні градації Д.; mf (mezzo-forte - меццо-форте) - помірно голосно; mp (mezzo - piano - меццо-піано) - помірно тихо і т.д. Поступове зростання сили звучання - крещендо (crescendo); поступове послаблення - дімінуендо (diminuendo) Д. є важливим виражальним засобом, здатним впливати на сприймання музики, викликати у слухачів різноманітні асоціації. Використання Д. зумовлюється змістом і характером музики, особливостями її структури та стилю. Логіка співвідношення музичних звучностей - одна з основних умов художнього виконання (див. Додаток ХІІ).

ДИРЕКЦІОН

(фр. direction - дослівно керівництво) - 1. Додатковий нотний стан, де над оркестровою партією виписано основні мелодичні голоси інших партій з зазначенням вступу кожного інструмента. 2. Скорочена (3 - 4 голосна) партитура невеликих творів (маршів, вальсів, польки і т.д.), призначених для виконання духовим оркестром. В Д. всі голоси (в т.ч. транспонуючих інструментів) записуються в реальному звучанні.

ДИРИГЕНТ

(від фр. diriger - керівник колективу музикантів, який об’єднує виконавців з оркестру, хору, оперної або балетної вистави з метою досягнення єдиного трактування та художньої досконалості. Д. передає свої задуми за допомогою спеціальної системи прийомів - мануальної техніки, виразу обличчя, погляду тощо.

ДИРИГЕНТСЬКА ПАЛИЧКА

- спеціальна паличка, за допомогою якої диригент керує колективом музикантів і яку тримає в правій руці, наче подовжуючи її. Д.п. в 1820 році запровадив у практику диригування Л.Шпор. Деякі диригенти ( В.Сафонов, Л.Стоковський, Ю.Орманді, К.Сімеонов, Ю.Темірканов та ін.) вважають за краще диригувати без палички.

ДИРИГЕНТСЬКА СХЕМА

- основна складова частина жестів мануальної техніки, якою диригент керується, передаючи музичну організацію та художній зміст твору в процесі його виконання. Д.с. є пластичним вираженням музичного розміру твору, що виконується (див. Додаток XVIII).

ДИРИГУВАННЯ

- мистецтво керування музичним колективом (оркестром, хором тощо) під час вивчення, підготовки та виконання музичного твору.

ДИСГАРМОНІЯ

(від гр. dys - заперечення і harmonia - співзучність) - неузгодженість, нестройність; поняття, близьке дисонансу.

ДИСК-ЖОКЕЙ

(англ. disc - jockey) - ведучий і коментатор музичних програм в дискотеках, а також у молодіжних радіо і телепередачах.

ДИСКАНТ

(від лат.dis - окремо та cantus - спів) - 1. Високий дитячий (переважно хлопчачий) голос з специфічним звучанням. Діапазон -від с1 до с2. 2. Найвища партія хору або вокального ансамблю, яку виконує Д. 3. Особлива форма середньовічного багатоголосся, якій притаманне протилежне спрямування руху голосів. 4. Верхній голос - підголосок (дишкант) в окремих народних піснях Західної України та Бєларусі, який виконується в імпровізаційній, віртуозній манері. 5.Назва партії найвищого інструмента в родині (напр., Д.-віола та ін.), яка вживалась в XVI - XVII ст. 6. Органний регістр, що обіймає верхню частину клавіатури, і часто доповнюється басовим регістром. 7. В XVI - XVII cт. назва найвищого за висотним положенням з родини однотипних інструментів.

ДИСКО

(англ. disco - диск) - стиль популярної танцювальної музики другої половини 1970 -х років, яка характеризується рівномірним чітким ритмом, визначеним четвертними нотами, підтриманим бас - барабаном, сполученням стилів мотаун-саунд, філі-саунд, домінуванням вокалу, клавішних, струнних, електронних інструментів на відміну від року, де переважають гітари. Метр - від 80 до 140 ударів на хвилину. Для Д. властива значна кількість оркестрових п’єс. З 1980-х років через танцювальне спрямування стилю Д. з’явились Д.-фанки, Д.-регей, Д.-нью-вейв та інші, що дозволило уникати одноманітності Д.

ДИСКО-МУЗИКА

(aнгл. disco music) - танцювальна ритмічна музика, призначена для використання в дискотеці.

ДИСКОГРАФІЯ

(від фр. disque - диск, платівка та гр. grapho - пишу)- опис змісту і оформлення платівок, каталоги, переліки, розділи періодики з анотованими списками дисків, записами видатних виконавців, нотографією, викладом змісту, рецензії, книги тощо.

ДИСКОТЕКА

(англ. discothek) - 1. Форма організації дозвілля молоді. Сприймання музики в Д. супроводжується коментаріями диск-жокея, світловими ефектами, демонстрацією слайдів. Програми Д. можуть мати тематичне спрямування, або призначатись для танцювального активного відпочинку.

ДИСОНАНС

(лат. dissonans - різнозвучний, різноголосий) - звучання двох тонів, яке викликає відчуття незлагодженого звучання. До Д. належать велика і мала секунди, їх обернення, збільшені та зменшені інтервали, а також акорди, які містять будь-який зазначений інтервал. Умовно Д. вважається кварта відносно баса. З акустичного та математичного погляду Д. характеризується більш сильними биттями та складнішими відношеннями коливань (довжини струн),

ДИФІРАМБ

(гр. dithyrambos) - давньогрецька урочиста пісня для заспівувача з хором на честь бога Діонісія.

ДИХАННЯ ЛАНЦЮГОВЕ

- див. Ланцюгове дихання.

ДИШКАНТ

- див. Дискант.

ДІ

- старовинний китайський духовий інструмент, поперечна флейта з шістьма ігровими отворами. Існує два види Д. - цюйді (в оркестрі 'кунцюй') та банді (в оркестрі 'банцзи').

ДІАЛОГ

(гр. dialogos - розмова двох осіб) - чергування музичних фраз, які почергово виконують два голоси чи інструменти (або один інструмент, але в різних регістрах) і наче відповідають одна одній.

ДІАПАЗОН

(від гр. dia pason (chordon) - через всі струни) 1. Звуковий обсяг співацького голосу, музичного інструменту, мелодії, звукоряду, який визначається відстанню (інтервалом) між найнижчим і найвищим звуками. 2. Загальний музичний діапазон - обсяг звукоряду, який використовується в музичній практиці - від 16,35 гц (До субконтроктави) до 7901,4 гц (сі п’ятої октави). 3. Стара назва інтервалу октави. 4. Англійська назва регістрів органу. 5. Модель, за якою виготовляють труби органу і роблять отвори в дерев’яних духових інструментах. 6. У Франції - мензура духових інструментів або органних труб, а також тон для настроювання інструментів.

ДІАПАЗОН ДИНАМІЧНИЙ

- максимальна різниця між найбільшою і найменшою силою звуку (голосу або інструмента). Д.д. є однією з вимірюваних ознак майстерності виконавця і об’єктивних критеріїв виконавської досконалості.

ДІАТОНІКА

(від гр. diatonos - переходити від тона до тона) - семиступенева система музичних звуків, що утворюється без використання альтерації послідовністю основних ступенів звукоряду, розташованих за чистими квінтами. До Д. належать звукоряди давньогрецьких і церковних ладів та ладів народної музики.

ДІАТОНІЧНА ГАМА

- поступенева послідовність основних звуків будь - якого діатонічного ладу.

ДІАТОНІЧНИЙ ЗВУКОРЯД

- 1. Звукоряд, утворений з неальтерованих ступенів (до, ре, мі, фа, соль, ля, сі), інакше - основний звукоряд. 2. Звукоряд, що містить альтеровані ступені, але побудований за такою ж схемою з тими ж інтервалами, як і основний.

ДІАТОНІЧНИЙ ПІВТОН

- інтервал малої секунди, утворений двома суміжними ступенями звукоряду (напр., сі - до; соль - ля-бемоль,ре-дієз - мі ) Див. Хроматичний півтон.

ДІАТОНІЧНИЙ ТОН

- інтервал великої секунди, утворений двома суміжними ступенями звукоряду (напр., фа - соль, сі - до-дієз).

ДІАТОНІЧНІ ІНТЕРВАЛИ

- інтервали, утворені між двома діатонічними, не зміненими хроматично (альтерацією) ступенями ладу (крім тритону); чисті (прима, кварта, квінта, октава); великі та малі (секунда, терція, секста, септима, нона, децима).

ДІАТОНІЧНІ ЛАДИ

- давньогрецькі лади, середньовічні лади, лади європейської народної музики, лади мажоро-мінорної системи (без хроматизмів).

ДІАФОНІЯ

(гр. dio - два, phone - звук) - 1. В Давній Греції - дисонанс на протилежність симфонії (консонансу). 2. В Середні віки - музика двоголосного складу.

ДІВІЗІ

(іт. divisi - роз’єднані) - в партіях однотипних музичних інструментів або хору знак (div.), що вимагає поділу виконавців на дві або більше самостійних партій залежно від того, скільки звуків включає акорд. Дія знака припиняється появою нових: unis – разом або non div. - не розділяти.

ДІЄЗ

(від гр. diesis - півтон) - знак, який вказує на підвищення ступеня звукоряду на півтон. В буквеному позначенні- склад is. (див. Додаток V)..

ДІЄС ІРЕ

(лат. Dies irae - день гніву) 1. Середньовіковий католицький спів, який розповідає про день 'страшного суду', використовуючи зловісну та похмуру за звучанням музику. 2. Один із розділівРеквієму.

ДІЙСТВО

- Культовий святковий урочистий обряд, що обіймав театральну дію, танці, пісні, гру на музичних інструментах, і відбувався просто неба. З часом Д. набувало характеру народного свята.

ДІЛОГІЯ

(від гр. dilogia - повторення сказаного) - цикл з двох завершених музично-сценічних творів, об’єднаних спільністю ідей, дійових осіб та наступністю сюжету. Приклад опери - Д. - 'Іфігенія в Авліді' та 'Іфігенія в Тавриді' Х.Глюка.

ДІМІНУЕНДО

(іт. diminuendo - зменшуючи) - знак, що вказує на необхідність виконання музики з поступовим зменшенням сили звуку; те ж саме, що декрешендо (decrescendo). Позначення - dim., dimin.

ДІМІНУЦІЯ

(від лат. diminutio - зменшення) - 1. В мензуральній нотації - зменшення тривалості нот на 1/2, 1/3, 1/4 в голосах поліфонічного твору, Д. позначалась спеціальними знаками. 2. Загальна назва прикрас, пов’язаних з поділом основних тонів мелодії на групи нот меншої тривалості. 3. Див. Зменшення.

ДІПЛІПІТО

, нагора - грузинський ударний інструмент з мембранофонів, подібний до литавр. Входить до складу ансамблю сазандарі.

ДНО

- нижня частина корпусу - резонатора струнних інструментів, його нижня дека.

ДО

(do) - 1. Одна із складових назв звуків, що відповідає буквеному позначенню С або с (це). Стрій інструментів, які звучать відповідно до написання. 3. Назва ключа.

ДО МАЖОР

- мажорна тональність, тонікою якої є нота до ( те ж, що С-dur)

ДО МІНОР

- мінорна тональність, тонікою якої є нота до (те ж, що с-moll). Має три бемолі біля ключа (сі-, мі-, ля-бемоль).

ДО-БЕМОЛЬ МАЖОР

- мажорна тональність, тонікою якої є до-бемоль, те ж, що Сes - dur. Має сім бемолів біля ключа (сі-, мі-,ля-, ре-, соль-, до-, фа-бемоль). Енгармонічно дорівнює сі мажору.

ДО-ДІЄЗ МАЖОР

- мажорна тональність, тонікою якої є до-дієз (те ж, що Cis - dur) . Має сім дієзів біля ключа (фа-, до-, соль-, ре-, ля-, мі-, сі-дієз). Енгармонічно дорівнює ре-бемоль мажору.

ДО-ДІЄЗ МІНОР

- мінорна тональність, тонікою якої є до-дієз (те ж, що cis - moll). Має чотири дієзи біля ключа (фа-, до-, соль-, ре-дієз).

ДОГМАТИК

- християнський гімн, де викладено вісім догматів віри. Складається з восьми гласів, авторство яких начебто належить Іоанну Дамаскіну.

ДОДЕКАКОРД

(від гр. dodeca - дванадцять і акорд) - акорд, який утворюють дванадцять звуків різної висоти.

ДОДЕКАФОНІЯ

(dodecaphone - дванадцятизвуччя) - один із видів композиторської техніки ХХ ст., такий метод, коли вісь твір будується на дванадцятизвуковій серії. Естетичний сенс Д. полягає в досягненні єдності та логічності зв’язку за відсутності тональних відносин. Існує два типи Д.: 1. Серійна Д.: а) техніка дванадцятитонової серії; б) техніка неповновисотної (десятизвукової, шестизвукової, чотиризвукової тощо) серії в умовах дванадцятиступеневої звукової системи. 2. Несерійна Д. - техніка дванадцятизвукових рядів (повних і неповних), не пов’язаних повторенням однакового серійного порядку інтервалів. В сучасній Д. найбільш поширеними є методи А.Шенберга та Й.Хаузера. Метод Д. А.Шенберга полягає в побудові голосів і співзвуків з визначеної певним чином послідовності всіх 12 звуків хроматичної гами. Порядок звуків не змінюється, жодний звук не повторюється, поки серія не вичерпана. Серія може проводитись горизонтально, утворюючи мелодичні мотиви; вертикально, утворюючи акорди, а також різними комбінаціями цих рухів. Метод Й.Хауера полягає у використанні тропів - дванадцятитонових комплексів, які складаються з двох шестизвуч, що можуть виступати і як звукоряди, і як акорди. На відміну від серії, в кожному шестизвуччі Д. припускається змінювання порядку звуків. Техніку Д. використовували А.Веберн (1913), Й.Хауер (1918), А.Шенберг (1921), А.Берг, частково Б.Барток, С.Прокоф’єв, А.Онеггер, П.Хіндеміт, Д.Шостакович, сучасні композитори, зокрема, українці Л.Грабовський, В.Клин, М.Скорик, В.Сільвестров, Є.Станкович та інші.

ДОЙНА

(рум. doina - пісня) - молдавська та румунська лірична народна пісня, що виникла як пісня пастухів. Складається з двох частин: першої - повільної та сумної; другої - радісної пісні - танцю; За останніх часів зміст Д. значно розширився і має різноманітний характер - ліричний, героїчний, епічний тощо. 2. Д. - заснована в 1930 році державна хорова капела Молдови.

ДОЙРА

- народний ударний інструмент з родини мембранофонів, подібний до бубна і поширений в країнах Близького та Середнього Сходу. Звук видобувають пальцями та кистями рук. Застосовується в ансамблях та оркестрах.

ДОЙЧ-РОК

(нім. deutche - німецьке і Rock - рок) - музика року, яка поширилась в Німеччині 1980 –х років. Назва зумовлена використанням в текстах німецької мови (див. Нова хвиля).

ДОЛ

, дул, доул, дабил - ударний інструмент з родини мембранофонів, двосторонній барабан, поширений в країнах Середньої Азії. Звук видобувається за допомогою м’якої колотушки. Застосовувався вартою емірів як сигнальний інструмент.

ДОЛІ

- грузинський, абхазький і аджарський ударний інструмент з родини мембранофонів, двобічний барабан. Звук видобувається пальцями рук або паличками. Застосовується в ансамблях різного складу.

ДОЛЯ

- одиниця музичного метру, ритму та розміру, частина тривалості такту, де рівномірно чергуються сильні (акцентовані) і слабкі (неакцентовані) Д. В простих тактах є одна сильна Д., в складних - дві та більша, але найбільш сильною є перша Д. За задумом композитора може відбуватись перенесення акценту на слабкі долі (див. Синкопа).

ДОМБРА

, думбра - казахський двострунний щипковий інструмент, подібний до балалайки та домрі, з невеликим грушоподібним корпусом і довгим грифом. Звук видобувають щипком, стрій струн - сі,мі, діапазон - сі - мі3. На Д. грають акини, супроводжуючи свій спів; Д. застосовується як сольний, ансамблевий та оркестровий інструмент. Існують шість різновидів Д.: пікколо, прима I i II, альт, тенор, бас і контрабас.

ДОМІНАНТА

(від лат. dominantis - панівний) - 1. П’ятий ступінь мажорного або мінорного ладу, один з головних ступенів цих ладів, розташований на квінту вище тоніки; Тяжінню Д. до тоніки властиві гострота,активність.Д.позначається римською цифрою або буквами Д чи D. 2. В гармонії -тризвук, побудований на V ступені мажору або мінору.

ДОМІНАНТОВИЙ

ЛАД - мажорний лад з низькими 2, 6 і 7 ступенями, подібний до гармонічного мінору з тонікою на 5 ступені.Зустрічається в музиці Ж.Бізе, М.Римського-Корсакова, С.Рахманінова та ін. Термін Д.л. запропонований І.Способіним.

ДОМІНАНТСЕПТАКОРД

– септакорд, побудований на V ступені мажору і гармонічного мінору. Складається з мажорного тризвуку та малої терції згори.

ДОМРА

(тюркське) - старовинний (XVI ст.) народний струнний щипковий інструмент з грушоподібним корпусом , довгим грифом, трьома або чотирма струнами. Триструнна Д. настроюється за квартами, чотириструнна - за квінтами (як скрипка чи мандоліна). Звук видобувається плектром (медіатором). Ранішетриструнну Д. використовували скоморохи, які створили родину Д. - домришка, домра, домра басиста. В ХІХ ст. В.Андреєв реконструював триструнну Д. і включив її до складу оркестру народних інструментів. В Україні поширена чотириструнна Д., яка входить до оркестру народних інструментів і має такі різновиди: Домра – пікколо (стрій - с1, g1, d2, a2); Домра - прима ( g, d1, a1, e2); Домра – альт (c, g, d1, a1); Домра - тенор (G, d, a, e1); Домра - бас (C, G, d, a); Домра - контрабас (E1, A1, D, G). Як сольний інструмент Д. Застосовується рідко, хоча окремі музиканти (Ф.Коровай, М.Т.Лисенко та ін.) демонструють її віртуозні можливості.

ДОМРЕЛА

- електричний музичний інструмент без деки. Тембровий та демпферний пристрої дозволяють імітувати звучання мандоліни, домри, балалайки, гітари та інших щипкових інструментів. Діапазон Д.-альта від до до мі3 ; Д.-тенора від соль до ля2.

ДООЛ

- вірменський ударний інструмент з родини мембранофонів, двосторонній барабан з мембранами різної товщини. На верхній правою рукою відбивають сильні долі, на нижній - більш дрібні. Застосовується в ансамблі з зурнами, супроводжує танці та процесії.

ДОПОМІЖНА НОТА

- 1. Неакордовий звук, розташований на слабкій долі такту між двома однаковими акордовими звуками, що відстоїть на секунду вище або нижче від них, елемент мелодичної фігурації. 2. Звук у мелізмах, розташований на секунду нижче або вище головного.

ДОРІЙСЬКА СЕКСТА

- 1. Інтервал, утворений І та VI ступенями дорійського ладу. Підвищений VI ступінь натурального мінору.

ДОРІЙСЬКИЙ ЛАД

- давньогрецький натуральний лад, звукоряд якого відрізняється від звукоряду натурального мінору підвищеним VI ступенем. (див. Додаток XVII)..

ДОСКОНАЛА МОДУЛЯЦІЯ

- див. модуляція.

ДОШКІЛЬНЕ МУЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ

- система колективного виховання музичних здібностей дітей в дошкільних державних і приватних дошкільних дитячих установах.

ДРАЙВ

(англ. drive - натиск, велика енергія) - енергійне виконання музикантом або оркестром джазового твору, яке досягається шляхом використання специфічної метроритміки, фразування та звуковидобування, які визначають здатність викликати збудження слухачів, “заводити” їх.

ДРАМА МУЗИЧНА

- 1. Назва опери на межі XVI - XVII ст. 2. Поняття другої половини ХІХ ст., пов’язане з використанням в опері засад драматичного театру. Теоретичну розробку принципів Д.м. - драма - мета, музика - засіб її втілення - здійснив Р.Вагнер. 3. Драматичний твір, де значну роль відіграє вокальна та інструментальна музика. 4. Оперний твір, в якому домінує драматичний зміст, виникають драматичні колізії.

ДРАМАТИЧНЕ СОПРАНО

- високий жіночий голос, якому властива велика сила і насиченість звучання на усіх ділянках діапазону - від b до c3, але недостатня гнучкість і рухливість. Для Д.с. написано партії Аїди в однойменній опері Дж.Верді, Лізи в опері 'Пікова дама' П.Чайковського, Гелени в опері 'Богдан Хмельницький' К.Данькевича та інші.

ДРАМАТИЧНИЙ БАРИТОН

- середній чоловічий голос мужнього, насиченого тембру з сильними низькими та “металевими” високими звуками. Діапазон голосу Д.б. - від G до as1. Для Д.б. написані партії Ріголетто в однойменній опері Д.Верді, Григорія Грязного в опері 'Царева наречена' М.Римського - Корсакова, Богдана Хмельницького в однойменній опері К.Данькевича та інші.

ДРАМАТИЧНИЙ ТЕНОР

- високий чоловічий голос, якому властива велика сила, широта і насиченість звучання, виразний яскравий і металевий тембр, але менші рухливість і гнучкість, ніж у ліричного тенора. Інколи Д.т. за акустичними показниками наближається до баритону. Діапазон голосу Д.т. - від b до c2. Для Д.т. написані партії Собініна в опері 'Життя за царя' М.Глінки, Каніо в опері 'Паяци' Р.Леонкавалло, 'Отелло' в однойменній опері Д.Верді та інші.

ДРАМАТУРГІЯ МУЗИЧНА

- система виражальних засобів та прийомів втілення драматичної дії в творах музично-сценічного жанру (опері, балеті, опереті, мюзиклі тощо). Термін Д.м. використовується також щодо творів інструментальної музики, проте її закономірності лише частково співпадають з законами сценічної драми.

ДРИМБА

- український народний язичковий щипковий інструмент, схожий за формою на маленьку підкову з тоненьким сталевим язичком - м індиком в середині. Д. особливо поширена в Західній Україні.

ДРІБ

- 1. Прийом гри на балалайці, швидке чергування ударів спеціально складеними пальцями по струнах (скорочено - Др.).2. Прийом гри на малому барабані, який в нотопису позначається як тремоло або трель (див. Додаток VII).

ДРУГА ОКТАВА

- частина музичного звукоряду. Звуки Д.о. позначаються: 1. В скрипковому ключі - від ноти до між третьою та четвертою лінійками до ноти сі над першою додатковою лінійкою нотного стану. 2. Складовими назвами з малої букви та з цифрою 2 праворуч (до2). 3. Латинськими малими буквами з цифрою 2 праворуч (с2).

ДРУГИЙ ГОЛОС

- 1. В багатоголосному складі музики - другий голос згори. 2. В оркестровій партитурі - партія другого з однорідних інструментів, звичайно, більш низька, менш складна і виразна (друга скрипка, друга труба, другий тромбон тощо), яка позначається римською цифрою ІІ.

ДУАДАСТАНОН

- осетинський інструмент, схожий на арфу.

ДУАЛІЗМ

(від лат. dualis - подвійний) - 1. Д. гармонічний - подвійність основ гармонії, що полягає в єдності двох протилежних ладів мажору і мінору. 2. Д. інтервалів - акустична подвійність інтервалів, утворених різними видами альтерації (напр., до - фа-дієз, до - соль-бе-моль і т.д.).

ДУБЛЬ

(фр. double - подвійний) - в музиці XII - XVIII ст. змінення повтору невеликої п’єси.

ДУБЛЬ-БЕКАР

- знак альтерації, що означає відмову від подвійної альтерації ступеня музичного звукоряду; після дубль-дієза - пониження ступеня на цілий тон; після дубль-бемоля - підвищення ступеня на цілий тон. В музичній практиці замість Д.-б. часто використовують бекар, який діє так, як Д.-б. (див. Додаток V).

ДУБЛЬ-БЕМОЛЬ

- знак альтерації, що означає пониження ступеня звукоряду на два півтони (цілий тон). Слова Д.-б. вимовляються після назви ноти, перед якою стоїть (напр., мі - дубль-бемоль). В разі буквеного позначення слова Д.-б. замінюються складами eses (есес), що додаються до букви, яка позначає ноту (напр., deses), крім мі - дубль-бемоль, що позначається eses, ля - дубль-бемоль, що позначається asas, та сі - дубль-бемоль, що позначається bb або bes (див. Додаток V).

ДУБЛЬ-ДІЄЗ

- знак альтерації, що означає підвищення ступеня звукоряду на два півтони (цілий тон). Слова Д.-д. вимовляються після назви ноти, перед якою стоїть (напр., фа - дубль-дієз). В разі буквеного позначення слова Д.-д. замінюються складами isis (ісіс), що додаються до букви, яка означає ноту (напр., disis)- (див. Додаток V).

ДУДА

- Слов’янська назва пневматичного інструмента, схожого на волинку.

ДУДКА

- 1. Спільна назва народних духових інструментів з родини флейт - сопелі(бєл.), свирелі (рос.), сопілки (укр.) 2. Бєларуська дерев’яна подовжня флейта з свистковим пристроєм та отворами для зміни висоти звуку.

ДУДУК

, (вірм.), дудукі (груз.) - духовий музичний інструмент народів Кавказу, подібний до баламана.

ДУЕТ

(нім.Duett, від лат. duo - два) - 1. Ансамбль з двох співаків або інструменталістів. 2. Твір, написаний для двох виконавців.

ДУЕТІНО

(іт.duettino) невелика п’єса для двох виконавців, як правило, з інструментальним супроводом, короткий дует.

ДУЛЬЦЕ

- отвір в духових інструментах, куди виконавець спрямовує струмінь повітря.

ДУМ-МЕТАЛ

(англ. doom metall) - 'соборний' метал, стиль року з нахилом до містики та міфології, як правило, ритмічно дуже повільний, але інколи з наближенням до швидкісного спід - металу.

ДУМА

- український народний твір лірико - епічного жанру, який розповідає про героїко - історичні та соціально - побутові події минулого і сучасності. Д. виникли ще в XV ст. і набули великого поширення у всій Україні. Д. виконують народні співці - кобзарі, бандуристи, лірники. Герої Д. - козак Голота, Самійло Кішка, Федір Безродний та інші. В Д. оспівано не лише історичні події - перемогу під Корсунем, втечу з турецької неволі тощо, а й побутові теми - 'Про вдову і трьох синів', 'Про брата і сестру'. Видатні виконавці Д. - О.Вересай, Ф.Холодний, І.Стрічка, П.Носач, Є.Мовчан, Ф.Кушнерик та інші.

ДУМКА

- 1. Українська та польська лірико - епічна пісня, близька до думи оповідальними, імпровізаційними, ладовими особливостями. 2. Назва деяких вокальних та інструментальних п’єс М.Балакірєва, М.Завадського, В.Заремби, С.Монюшко, П.Чайковського та ін., арій з опер (Д. Йонтека з опери 'Галька' С.Монюшка або окремих розділів (в українській рапсодії М.Лисенка) та ін.

ДУО

(лат. duo - два, двоє) - 1. Давня назва ансамблю з двох виконавців. 2. В XV - XVI ст. - двоголосна поліфонічна частина вокального, пізніше інструментального твору. В ХVIII ст. термін вийшов із вживання.

ДУОДЕЦИМА

(лат. duodecima - дванадцята) - 1. Один із складених інтервалів, який охоплює 12 ступенів звукоряду. Позначається цифрою 12. Д. можна розглядати як квінту через октаву. Чиста Д. має 9 1/2 тонів, зменшена Д. - 9 тонів, збільшена Д. - 10 тонів. 2. Дванадцятий ступінь від того, що заданий.

ДУОДРАМА

(від лат. duo - два і драма) - музична вистава для двох акторів (напр., Д. 'Телефон' Д.Менотті).

ДУОЛЬ

(від лат. duo - два) - особлива ритмічна фігура, утворена поділом тридольного такту на дві рівні частини. Д. складається з двох нот і за часом звучання дорівнює трьом нотам тієї ж тривалості. Позначається цифрою 2. (див. Додаток XV)..

ДУТАР

- струнний щипковий університет щипковий інструмент народів Середньої Азії з грушоподібним корпусом і довгою шийкою. Має дві струни з шовку. Звукоряд знизу хроматичний, вгорі діатонічний, діапазон - 1 1/2 - 2 октави. Застосовується як сольний і ансамблевий інструмент, а також для супроводження співу.

ДУХОВА МУЗИКА

- музика, призначена для виконання на духових інструментах соло, ансамблево або в складі духового оркестру.

ДУХОВИЙ ОРКЕСТР

- оркестр, який складається з виконавців на різних духових музичних інструментах: дерев’яних ( флейта, гобой, кларнет, англійський ріжок, фагот та ін), мідних (корнет, труба, альт, валторна, тенор, баритон, тромбон, бас, гелікон та ін.), а також ударних (малий і великий барабан, тарілки, трикутник, литаври та ін.). В разі потреби до складу Д.о. включаються також саксофон, горн, фанфара, туба, контрафагот, челеста, дзвони, тамтам, смичковий контрабас, арфа, рояль та ін). Д.о. властиве яскраве, насичене, могутнє звучання на Forte, яке не виключає ніжної наспівної теплоти та польотності звуку на Piano, що зумовлює популярність виступів Д.о. на відкритому повітрі - в парках, на площах, під час парадів, демонстрацій, масових свят.

ДУХОВІ МУЗИЧНІ ІНСТРУМЕНТИ

- 1. Різні за формою, розмірами та матеріалом трубки, в яких внаслідок коливання стовпа повітря, вміщеного в них, утворюється звук, що визначає їх належність до класу аерофонів. Д.м.і. умовно поділяються на дерев’яні та мідні, хоча зараз їх виготовляють з різноманітних матеріалів - від порцеляни до золота. Характер звука Д.м.і. залежить від форми та обсягу повітря в них, способу звуковидобування - вдування повітря в канал інструмента, механізму виникнення його коливань та матеріалу, з якого виготовлено резонатор. 2. Деякі клавішні інструменти - акордеон, баян, орган тощо, де повітря коливається за допомогою міхів або спеціальних механічних пристроїв, інакше - пневматичні музичні інструменти. 3. Народні музичні інструменти, де джерелом звуку є повітря - волинка, дуда, зурна, свиріль, сопілка, чимпой тощо.

ДУХОВНА МУЗИКА

- вокальні або вокально-інструментальні (інколи інструментальні) твори на канонічні, релігійні за змістом тексти або сюжети. Д.м. виконується не тільки під час богослужінь, але й в побутових умовах. Незважаючи на суто релігійне спрямування, кращі зразки Д.м. є глибокими, філософськими за змістом творами найвищого художнього рівня ('Реквієм' В.А.Моцарта і 'Реквієм' Дж.Верді, 'Аvе Маріa' Баха-Гуно, ораторія 'Дитинство Христа' Г.Берліоза, духовні твори Й.С.Баха, Ж.Бізе, Й.Гайдна, О.Гречанінова, С.Рахманінова та багато інших). Класичні зразки української Д.м. створили М.Березовський, Д.Бортнянський, А.Ведель, С.Воробкевич, М.Леонтович, К.Стеценко та інші. Твір М.Лисенка 'Боже великий, єдиний' став духовним гімном українців всього світу.

ДУШКА

- дерев’яна деталь інструментів скрипкової родини, віол та інших. Д. має форму циліндричного дерев’яного стержня і вертикально встановлюється всередині корпуса інструмента для передачі звукових коливань від верхньої до нижньої деки. Розміри Д. та місце її розташування емпірично визначаються якістю звучання інструмента.

Словник-довідник музичних термінів

Корисно

Новини