Словник-довідник музичних термінів

- див. Ребаб, Ребоб, рубаб.

, раванстр - індійський струнний смичковий музичний інструмент з корпусом із кокосового горіха, закритого шкіряною декою - мембраною, шийкою з бамбуку та двома струнами. Звук видобувають смичком. Застосовується як акомпануючий та ансамблевий інструмент.

РАГА

(санскр. - колір, відтінок, бажання, пристрасть і т.д.) - основоположне поняття індійської музики, яке охоплює взаємопов’язану систему її естетичних принципів і уявлень про лад, мелос, жанри та композиційні закономірності. Поняття Р. існує в кількох значеннях: 1) В класичному мистецтві - ладоінтонаційна побудова, яка містить послідовність звуків ладу, співвідношення опорних ступенів (ваді та самваді) і характерні мелодійні звороти (пакад). Р. диференціюється за функціональними ознаками, регіональною приналежністю тощо. Р. відіграють роль вихідних тематичних комплексів, розгортання яких в певних ладах утворює музичну композицію. Теоретично існує близько 3500 Р., практично використовується до 200. 2) Композиція, яка є результатом тривалого варіаційного розвитку Р. як ладоінтонаційного ядра, що призводить до створення певного емоційного стану - любові, веселості, суму, героїзму, відрази, гніву, жаху, подиву, заспокоєння. Метроритмічною основою Р. є тала. 3) Жанрова система індійської традиційної класичної музики. Мистецтво Р., відтворюючись в усіх видах індійської музики, постійно оновлюється, досягаючи нових звершень.

РАДІОМОВЛЕННЯ

- передача музики на відстані засобами радіотехніки через спеціальні радіомережу та передавачі.

РАЙД-БІТ

(англ. ride - прогулянка верхи та біт) - різновид пунктирного ритму в джазі та музиці року.

РАКОВИНА

- споруда в громадських садах, де відбувались концерти просто неба в ХІХ - на початку ХХ ст.

РАКОХОДНИЙ РУХ

- див. Зворотний рух, Серія.

РАЛЕНТАНДО

(іт. rallentado - уповільнюючи) - поступове уповільнення темпу. Скорочення - rall., rallent.

РАПСОД

(р. rhapsodos - складач пісні) - давньогрецький мандрівний декламатор, який виконував епічні сказання, інколи супроводжуючи виконання грою на лірі, кифарі та інших інструментах.

РАПСОДІЯ

(гр. raphsodia - піснь рапсода) - 1. В давній Греції назва віршів, легенд або пісень, які виконували мандрівні декламатори-співаки. 2. Вокальний або інструментальний твір вільної форми, що складається з різнохарактерних, контрастних епізодів. Для Р. характерне використання справді народних тем. Широко відомі 'Угорські рапсодії' Ф.Ліста, 'Рапсодія в блюзових тонах' Д.Гершвіна, 'Українська рапсодія' С.Ляпунова, 'Слов’янські рапсодії' А.Дворжака, 'Іспанська рапсодія' М.Равеля та інші.

РАПТОВА МОДУЛЯЦІЯ

- див. Модуляція.

РАУНД

(англ. round - коло) - англійський різновид нескінченого канону, який виник в XVI - XVII cт.

РЕ

(re) - 1. Одна з складових назв звуків, те ж саме, що D або d. 2. Стрій транспонуючих інструментів (in D), які звучать на тон вище запису (малий кларнет).

РЕ МАЖОР

- мажорна тональність, тонікою якої є нота ре (те саме, що D-dur). Має 2 дієзи біля ключа (фа-, до-дієз).

РЕ МІНОР

- мінорна тональність, тонікою якої є нота ре (те саме, що d-moll). Має один бемоль біля ключа (сі-бемоль).

РЕ-БЕМОЛЬ МАЖОР

- мажорна тональність, тонікою якої є ре бемоль (те саме, що Des-dur). Має 5 бемолів біля ключа (сі-, мі-, ля-, ре-, соль-бемоль).

РЕ-ДІЄЗ МІНОР

- мінорна тональність, тонікою якої є ре-дієз (те саме, що dis-moll). Має 6 діезів біля ключа (фа-, до-, соль-, ре-, ля-, мі-дієз); енгармонічно дорівнює мі-бемоль мінору.

РЕАКЦІЯ

(від лат. re - проти і actio - дія) - дія у відповідь на впливи і подразнення; протидія. Структура Р. включає три підструктури: сприйняття подразника; переробка подразнення: зворотна дія. Р. в музичному мистецтві має велике значення як для процесу навчання, так і для виконавства.

РЕБАБ

, рабаб, рубаб - 1. Узагальнена назва смичкових та щипкових інструментів у мусульманських народів. 2. Арабський струнний смичковий інструмент з дерев’яним корпусом і 1 - 2 струнами. Застосовується народними співаками Індії, Єгипту, Малайзії, Північного заходу Африки та Середньої Азії для супроводу співу.

РЕБЕК

, ребека (іт. rebeca) - смичковий струнний інструмент, поширений в Європі з Х ст. Спочатку мав два різновиди форми - грушоподібну (типу грецької ліри) та довгасту (як ребаб) з декою із шкіри змії. В XV-XVI ст. родина Р. включала дискант, альт, тенор, бас. Вийшов із вжитку наприкінці XVI ст.

РЕБОП

(англ. rebop) - початкова назва стилю бі-боп.

РЕБРО

- горизонтальна риска (в’язка), яка з’єднує декілька восьмих нот. Подвійне Р. з’єднує шістнадцяті ноти, потрійне Р.- тридцять другі ноти і т.д. (див. Додаток IIІ).

РЕВЕРБЕРАЦІЯ

(від лат. reverberare - відбивати) - залишкове післязвучання, звук, який поступово згасає після припинення коливаньйого джерела. Р. зумовлена співвідношенням відбиття і поглинання звукової енергії поверхнями і обладнанням приміщення, а також слухачами, які в ньому перебувають. Р. має велике значення для акустики приміщень, зокрема, великих концертних залів. Приміщення з великою Р. сприймається, як лунке, з малою Р., як глухе. З метою посилення акустичного ефекту за допомогою спеціальної апаратури в радіофікованих залах можна створювати штучну Р.

РЕВЮ

(фр. revue - огляд) - естрадно-театральна вистава з кількох незалежних сцен, вокально - інструментальних, танцювальних і циркових номерів, об’єднаних певною ідеєю та складом виконавців. Як музично-драматичний жанр, Р. поєднує елементи оперети, балету, кабаре, вар’єте. На його основі в США сформувалось Р.- шоу.

РЕГАЛЬ

(фр.regale) - 1. В XVI - XVIII ст. - малий переносний орган з язичковими трубами для музикування в придворних, церковних, домашніх умовах. Мав вигляд складеної книги та 1 - 4 лабіальні регістри. 2. Язичковий регістр органу, де труби розташовано на мануалі брустверку.

РЕГЕЙ

(англ. reggae) - оригінальний музичний стиль, який виник на Ямайці під впливом ритмо-мелодичних структур музики країн Карибського архипелагу, культових піснеспівів і Нью-Орлеанського блюзу на межі 60-70 років. Музика Р. відрізняється досить спокійним танцювальним характером. Елементи Р.- характерні ритмічні структури, звучання баса і перкусії, особлива манера інтонування - використовують рок-гурти іншого виконавського спрямування. РЕГЕНТ (від лат. regentis - той, що керує) - керівник церковного хору. Підготовка Р. здійснювалась в регентському класі Петербурзької співацької капели та Московському синодальному училищі. Традиції підготовки регентів продовжуються в сучасних духовних навчальних закладах України.

РЕГІСТР

(від лат. registrum - список, перелік) - 1.Ряд звуків співацького голосу, які характеризуються одним механізмом голосоутворення і схожими тембровими якостями. В голосах співаків, що навчались, існує два Р.: 'грудний' та 'головний', які різко відрізняються один від одного як за характером звучання, так і за механізмом звукоутворення. Вирівнювання звучання голосу в процесі навчання досягається шляхом т.з. 'прикриття' і 'змішування' регістрів, що призводить до збільшення імпедансу і утворення одноманітності роботи голосоутворюючого апарату під час фонації - єдинорегістрового звучання голосу, коли водночас використовуються обидва механізми - грудний і головний, а також трахейна мембрана. Співвідношення цих механізмів як в фонаційному процесі, так і в звучанні голосу, не є постійним та визначається комплексом взаємопов’язаних факторів - типом голосу, відрізком діпапазону, інтенсивністю звучання тощо. 2.Ділянки діапазону музичних інструментів, які відзначаються єдністю тембру. Звучання інструменту (напр., кларнета) в різних регістрах суттєво відрізняється. 3. Пристрої, які використовуються в струнних клавішних інструментах для зміни сили звуку, а також його тембру (напр., клавесин, акордеон, баян, чембало). 4. У органа - група труб подібної конструкції, яка продукує звуки різної висоти, але однакового тембру.

РЕГТАЙМ

(від англ. rag - розірваний і time - час) - 1. Спосіб гри на фортепіано, який імітував звучання банджо, а в 1890 роках розвинувся як інструментальна форма. Назва Р. походить від п’єси У.Біба 'Ragtime March' (1897). Р. не має імпровізаційної форми і тому записується нотами. Його мелодичні, тональні та структурні якості мають європейське походження, а тематичний матеріал спирається на марші та європейську танцювальну музику - вальс, кадриль, мазурку, менует, польку, а також мелодії Л.В.Бетховена, Дж.Верді, А.Дворжака, Ф.Ліста, Ф.Мендельсона, М.Равеля, А.Рубінштейна, Ф.Флотова та ін. Хоча Р. є фортепіанною музикою, проте фортепіано трактується тут не як мелодичний або гармонічний інструмент, а як ударний, де техніка спирається на стакатних звучаннях, акордових ударах, жорстких, надзвичайно загострених ритмічних акцентах, буяє різноманітними поліритмічими ефектами. Р. властиві дві лінії, що не співпадають: чіткий, рівномірно акцентований маршовий ритм четвертними нотами у супроводі (бас - на сильній долі, а відповідний акорд - на слабкій) протиставлений гостро синкопованій мелодії, де чергуються окремі ноти з акордами вдвічі коротшої тривалості (восьмими нотами). Р. звичайно передує інтерлюдія. Виконується Р. в помірному або швидкому темпі. Жанрові прийоми Р. застосовували в своїй музиці Д.Мійо, І.Стравінський, П.Хіндеміт. 2. Форма міської танцювальної музики американських негрів кінця ХІХ ст. 3. Американський салонний і бальний танець, який виник на основі танцювальної форми Р.(2). Від Р. походять фокстрот, ту-степ, уан-степ.

РЕГУЛІЯЦІЯ

(від лат. regula - норма, правило) - вплив на об’єкт з метою стабілізації його параметрів, оптимізації функціонування, спрямувати розвиток відповідно до певної програми. Р. є важливим фактором перебігу процесу музичного навчання.

РЕДАКЦІЯ

(від лат. redigo - упорядковую) - 1. Перевірка і виправлення тексту літературного або музичного твору з метою його підготовки до друку. 2. Варіанти тексту нотного твору, що виникають під час його доопрацювання, переробки або підготовки до нового виконання. 3. Пристосування твору до нових умов музичного або сценічного втілення. 4. Виконавське трактування музичного твору (нюанси, тембри, динаміка, аплікатура тощо).

РЕДУКЦІЯ

(від лат. reductio - відступ) - метод музичного аналізу, який запропонував Х.Шенкер. За цією теорією структура музичного твору є ієрархією рівнів (шарів), яка органічно виростає з початкової структури і полягає в послідовному 'зніманні' шарів музичної тканини за такою схемою: основа - похідна тканина, ідея - реалізація, зародиш - організм.

РЕЗОНАНС

(фр. resonance - відголосок, відгомін) - акустичне явище, коли внаслідок впливу коливань вібратора в іншому тілі (резонаторі) виникають аналогічні за частотою і близькі за амплітудою коливання. В музиці Р. застосовується для підсилення звучання, змінювання тембру і збільшення тривалості звучання. Для цього виготовляють спеціальні резонатори (див.), які відгукуються як на одну частоту (челеста, підставка камертону тощо), так і на багато частот (деки струнних інструментів, дека фортепіано, фісгармонії тощо). Вживання поняття Р. щодо співацького голосу має умовний характер, оскільки явище Р. у фонації є системним і більш складним, ніж поширені терміни 'головний' та 'грудний' Р.

РЕЗОНАНСОВИЙ ПУНКТ

, пункт Морана - місце в передній частині піднебіння (між коренями верхніх передніх зубів), де в разі вірного голосоутворення виникає максимальна інтенсивність внутрішніх відчуттів фонації (див. Вокально-тілесна схема). Цей термін наприкінці ХІХ ст. ввів у вокально-педагогічну практику українській співак і педагог О.Мишуга, який також називав Р.п. опорою звуку. В 1928 році французький вчений Ж.Моран експериментально підтвердив існування Р.п., який в європейській вокальній практиці одержав його ім’я.

РЕЗОНАНСОВІ СТРУНИ

- розташовані під ігровими спеціальні струни, які звучать внаслідок коливання ігрових струн без торкання рук виконавця. Р.с. надають тембру додаткове забарвлення і певною мірою підсилюють звучання інструменту.

РЕЗОНАТОР

(від лат. resonare - відгукуватись) - 1. Пристрій, налаштований на певну частоту власних коливань, який під впливом дії хвиль вібратора викликає інтенсивні коливання з такою ж або близькою частотою. В музичній практиці застосовуються акустичні (струна, камертон, мембрана, дека та ін.) та електричні (коливальні контури) Р. 2. Термін Р. вживаєшся стосовно співацького голосуумовно, оскільки людський організм виступає як Р., що 'самонастроюється' (В.П.Морозов), а виокремлення 'головного' та 'грудного” Р. є умовним і означає не справжнє резонування, а відчуття, які виникають в цих місцях.

РЕЗОНАТОРНІ ОТВОРИ

- отвори в корпусі музичного інструменту, які поліпшують його акустичні й резонаторні якості. Р.о. можуть бути в формі кола(гітара), f - подібними (скрипка, альт, віолончель, контрабас), трикутними, ромбоподібними і т. ін. У віол та лютні до Р.о. вставляли розетки.

РЕЙВ

(англ. rave-марення, маячня, безладне мовлення) - величезне молодіжне зібрання ("тусовка"), що розпочинається увечері і звичайно закінчується вранці На. Р. збирається кілька тисяч дівчат і юнаків, які слухають, головним чином, рок-музику, споживаючи алкогольні напої та часто - наркотики.

РЕЙДОВЯК

(чеськ. rejdovak) - чеський народний танець, за характером подібний до соусідки. Музичний розмір змінний - 2/4, 3/4, виконується в швидкому, спокійному русі.

РЕЙС-МУЗИК

(англ. rece music - расова музика) – дискримінаційна назва музики, яку виконували кольорові американці (блюз, госпел, спірічуел). Виникло і було поширене в 1920 - 1930 роках.

РЕЙТИНГ

(від англ. rating - порядок, класифікація, оцінка) - суб’єктивна оцінка певного явища за заданою шкалою, класифікація певного явища за експертною оцінкою визначеної категорії фахівців. Визначення Р. поширене в сфері естрадної музики, де популярність 'зірок' визначається за великою кількістю номінацій.

РЕКВІЄМ

(від лат. requies - спокій) - католицька траурна заупокійна меса, присвячена пам’яті померлих. Назва походить від початкових слів ('Requiem aeternfm dona eis, Domine' - 'Вічний спокій даруй їм, Господи'). Порядок частин в Р. такий самий, як в месі, крім 'Gloria' i 'Credo' та заміни 'Alliluia' на 'Dies irae'. Перші Р. належать Г.Дюфаї (не зберігся), Й.Окегему (1470), Ф.Анеріо, А.Брумелю, К.Моралесу, Д.Палестрині. В подальшому Р. зазнав еволюційних змін, перетворившись в XVII-XVIII ст. у великий циклічний твір для солістів, хору та оркестру. До класичних напоширеніших зразків належать Р. В.А.Моцарта, Д.Верді, Г.Берліоза, А.Дворжака, Ф.Госсека, Л.Керубіні, Ф.Ліста, К.Сен-Санса, Г.Шютца, А.Брукнера, Й.Брамса, Г.Форе, І.Стравінського, А.Шнітке та ін. Сучасні композитори, відмовляючись від традиційного канонічного тексту, віддають данину жанру Р. - 'Військовий реквієм' Б.Бріттена, 'Реквієм' Е.Денісова, 'Реквієм пам’яті загиблих дітей' Д.Кабалевського та ін.

РЕКО-РЕКО

(ісп. reco-reco) - латиноамериканський дерев’яний ударний інструмент невизначеної висоти звуку з родини ідіофонів, різновид гуїро. Виготований з бамбуку у вигляді трубки з насічками.

РЕЛАКСАЦІЯ

(від лат. relaxatio - зменшення, послабленя) - перехід певної системи в стан рівноваги, компонент регуляції глибинних психофізіологічних процесів, засобом зняття нервово-психічної напруги. Застосування Р. може врегулювати перебіг музичного навчання,допомогти упорядкувати та систематизувати його.

РЕЛЯ

, риля - білоруська, південноросійська, українська назва колісної ліри і походить від неї.

РЕМІНІСЦЕНЦІЯ

(від лат. reminiscentia - спогад) - 1. Особливість пам’яті, яка виявляється в тимчасовому забуванні того, що вивчено. 2. В музичному творі повернення мотиву чи теми, що прозвучали раніше, як нагадування про їх попереднє проведення. Прийом Р. застосовується в оперній, симфонічній та ін. музиці.

РЕП

(англ. rap, rapping - легкий удар, покарання) - вокальна манера виконавства, у якій на тлі остинатного ритму фанка під чіткий супровід комп’ютерної ритм - групи (від 98 до 110 ударів за хвилину) скоромовно промовляється текст, який не завжди має змістове навантаження і супроводжується характерними рухами тіла. Манеру речитативного Р. широко застосовують дискжокеї, ведучі радіо та телепрограм, виконавці ритм-енд-блюзу, соул, диско, зокрема, формулу Р. 'питання - відповідь'.

РЕПЕРКУСА

(від лат. vox repercussa - відбитий звук) - тон повторення, друга ладова опора григоріанської мелодії, звук, який повторюється або виділяється іншим способом і є характерним для певного ладу.

РЕПЕРКУСІЯ

(від лат. repercussio - відбиття ) - 1. В науці про фугу в суворому стилі - проведення теми і відповіді в усіх голосах, яке розташовується після експозиції. 2. В григоріанському стилі - самий важливий після фіналіс опорний тон ладу, де концентрується мелодичне напруження (інакше - тенор, туба). Знаходиться вище фіналіс на певний інтервал (від м.3 до м.6) для кожного ладу і разом з ним визначає ладову приналежність. 3. Повторення звуку на тій же висоті в деяких невмах(2) та під час псалмодування 4. Виявлення кварто-квінтового остову лада (1 і 5 ступенів) під час імітаційного вступу голосів фуги, що сприяє створенню тональної стійкості.

РЕПЕРТУАР

(фр. repertoire - перелік, список) - 1. Сукупність творів, які виконують окремі виконавці або колективи, а також призначених для виконаннями солістами чи певними складами виконавців. 2. Перелік музичних творів, які знає і може виконувати певний виконавець, ансамбль чи колектив (хор, оркестр тощо).

РЕПЕТИЦІЯ

(лат. repetitio - повторення) - 1. Попереднє виконання певного твору, необхідне для досягнення злагодженості виконавців та підготовки до відкритого виступу. 2. Швидке повторення одного (того самого) звуку, головним чином, на клавішних інструментах. 3. Особлива конструкція фортепіанного механізму, яка дозволяє прискорити повторне видобування звуків (проста Р., подвійна Р.). 4 Фактурний елемент, що складається зі звуків тієї ж висоти, які швидко повторюються.

РЕПРИЗА

(від фр. reprise - повторення, відновлення) - 1. Розділ в простій, складній та сонатній формах, що містить повторення музичного матеріалу після його розвитку як викладу нового. 2.В сонатній формі - останній з основних розділів, який знаходиться після розробки. 3. Повторення розділу будь-якого твору. 4. Частина твору будь-якої форми, обмежена знаками повторення (див. Додаток VI).

РЕСПОНСОРІЙ

(від лат. responso - відповідаю) - в католицький службі - спів у формі діалогу соліста і хору, чергування реплік того, хто править службу, і хору.

РЕФЛЕКС

(від лат. reflexus - згин, вигін) - основна форма нервової діяльності, закономірна реакція організму на зміни середовища або внутрішнього стану і пристосування до них, швидка відповідь на подразнення рецепторів. Всі Р. поділяються на безумовні, з якими людина народжується, та умовні, яких вона набуває в процесі життя. Завдяки набутим Р. процес музичного навчання може стати більш інтенсивним та результативним.

РЕФЛЕКСІЯ

(від лат.reflexio - вигін, відображення) - осмислення людиною передумов, закономірностей і механізмів діяльності, мети, завдань, цінностей, вимог, установок, прагнень, самоаналіз. Переживання, пізнання, спілкування, психічна активність невіддільні від Р., як засобу психічного самоконтролю і самовдосконалення, який активно діє під час музичного навчання і виконавства.

РЕФРЕН

(фр. refren - приспів) - 1. В формах рондо і рондо-сонати - розділ, який чергується декілька разів з основною темою 2. В музиці ХІІІ - ХV ст. - баладі, вірелі, рондо - точно повторювані вірші, які супроводжувались однаковою музикою. Р., як приспів, відомий з давнини (антифон, респонсорій), такий смисл Р. зберігся до наших часів. 3. В XVII - XVIII ст. - синонім ритурнеля в арії da capo, концертній формі.

РЕЦЕПТОРИ

(від лат. receptor - той, що сприймає) - специфічні нервові утворення, кінці чутливих нервових волокон, які сприймають подразнення як із зовнішнього, так і внутрішнього середовища. Р. відіграють активну роль у музичному навчанні. Див. Вокально - тілесна схема.

РЕЧИТАТИВ

(від лат. recitare - декламувати) - декламаційна за характером вокальна мелодична лінія, яка наближується до природного мовлення і не має завершеної композиційної форми. Інтонації Р. є музичною аналогією мовленнєвих інтонацій (питання, заклик, звернення і т.д.), але зберігають фіксований музичний стрій та ритміку. Існують два основних види Р.: сухий, наближений до чіткого мовлення, що виконується 'говіркою' у довільному ритмі і підтримується окремими витриманими акордами (напр., в опері В.А.Моцарта 'Весілля Фігаро') та акомпанований - наближений до мелодії, з чітким ритмом і насиченим музичним супроводом (напр., в опері О.Даргомижського 'Кам’яний господар'). Р. найчастіше передує арії в опері, ораторії, кантаті або з’єднує мелодичні номери.

РИВАЙВЛ

(англ. revival - відродження) - спроба відродження новоорлеанського джазу та диксиленду в США 1930 років. Р. мав на меті відродження автентичних форм класичного джазу, призабутих через захоплення комерційною музикою. Розвиток Р. сприяв вивченню і популяризації класичного джазу, виникненню нових форм диксиленду, а також відродженню свінгу в 1950 роках. На відміну від класичного джазу, відроджений Р. звичайно виконували білі музиканти, а зразками залишались записи новоорлеанських негритянських ансамблів. Р. справді відродив призабуту на той час музику імпровізаційного джазу, повернувши на концертну естраду провідних майстрів новоорлеанського стилю Б.Джонсона, Д.Льюїса, Т.Мерфі та ін. і, головне, залучив до імпровізаційного джазу Л.Амстронга. В 1940 - 1950 роках центр Р. перемістився до Європи, в Англію, якій з того часу належить провідне місце в традиційному джазі.

РИГВЕДА

(санскр.) - 'веда' гімнів, найдавніша і найбільша збірка (1028) індійських священних гімнів.

РИГОДОН

(фр. rigodon) - французький танець провансальського походження. Музичний розмір 2/4 або alla breve. Характер танцю - жвавий, веселий, темпераментний. Був поширений в XVII ст. як частина танцювальної інструментальної сюїти, в балетах та балетних дивертисментах.

РИЛ

(англ. reel - вихор) - народний хороводний танець, поширений в Ірландії та Шотландії. Музичний розмір 4/4, темп швидкий.

РИМЕЙК

(англ. remake - перевидання) - нова версія відомого твору мистецтва; в музиці - нова редакція, аранжування, інструментовка відомого твору.

РИНДЗІВКИ

– великодні хвально-вітальні пісні, відомі в Галичині та Гродненській області Бєларусі. Р. – аналогічне колядуванню величання дівчат хлопцями.

РИСПОСТА

(іт. risposta - заперечення, відповідь) - другий і наступні голоси в імітаційно-поліфонічних творах (канон, фуга), які імітують пропосту. В Р. можливі збільшення, зменшення, обернення, зворотний рух. Інколи Р. зветься голос, який є відповіддю в фузі.

РИСТУ-КОНДРА

- карельський народний танець (хрест-навхрест), також поширений в Фінляндії. Музичний розмір 3/4, іноді мішаний, темп помірний, рівний.

РИСТУ-ПЯРЕ

- карельський народний танець-гра (палички навхрест). Музичний розмір 2/4, темп помірний.

РИТАРДАНДО

(іт. ritardando - затримуючи) - поступове уповільнення темпу.

РИТМ

(гр. rhitmos - розміреність) - 1. Рівномірне чергування мовних, звукових, зображальних елементів у їх відповідній послідовності, періодичним рівномірним членуванням звуків, рухів, зображень за такими ознаками, як сила, тривалість тощо. 2. Один з трьох основних елементів музики, поряд з мелодією і гармонією, часова організація послідовності та групування тривалостей звуків і пауз., не пов’язана з їх висотним положенням. Засобом вимірювання Р. є метр.

РИТМ-ЕНД-БЛЮЗ

(англ.) - урбанізована модифікація блюзу, яка розвинулась на межі 1930-1940-х років в негритянських гетто великих промислових центрів - Детройту, Нью-Йорку, Чикаго та ін. Р.е.б. вирізняє екзальтованість та експресія, підсилення інструментального начала, більш швидкі темпи, енергійний біт, що досягається чергуванням масивного та гучного удару на першій та третій долях з уривчастим сухим акцентом на другій та четвертій. Р.е.б. виконує вокаліст в супроводі саксофону, гітари, фортепіано, контрабасу та ударних, з пізнішим додаванням електрогітари і електрооргану, а спів характеризувався емоційним напруженням, гучним звучанням, підкреслюванням блю ноутс, застосуванням фальцетного звучання, будуючись на безперервному перегукуванні коротких риффів співака і саксофону. Р.е.б. був поширений до середині 1950 років.

РИТМІКА

- 1. Теорія ритму, один з основних розділів античної теорії музики. 2. Сукупність виявів ритму в музиці. 3. Система вправ, навчальний предмет, який має на меті розвиток ритмічного почуття.

РИТМІЧНА ГРУПА

- група музикантів, які виконують в ансамблі чи оркестрі функцію ритмічного супроводу. До джазової Р.г. входять фортепіано, гітари, контрабас і ударні (крім перкусії). В традиційному джазі в складі Р.г. застосовуваються банджо і туба.

РИТМІЧНЕ ВИХОВАННЯ

- система художнього виховання, запропонована Ж.Е.Далькрозом, яка застосовується для виховання музичного слуху, пам’яті, почуття ритму, пластичності, для чого використовуються спеціальні вправи, що спираються на зв’язок музики і рухів. В Україні Р.в. є одним із засобів естетичного виховання в дошкільних закладах, музичних школах, хореографічних, педагогічних, культурних та інших навчальних закладах.

РИТМІЧНИЙ ПОДІЛ

- поділ ритмічної одиниці на дві або більше рівних частин. Основний вид Р.п. - на дві тривалості; цілої ноти - на дві половинні; половинної - на дві чверті; чверті - на дві восьмі; восьмої - на дві шістнадцяті і т.д., а також поділ тридольних тривалостей на три: цілої ноти з крапкою на три половинні; половинної з крапкою на три чверті і т.д. Існують також ритмічні фігури, які утворюються іншими способами поділу - дуоль, тріоль, квартоль і т.д. (див. Додаток XV).

РИТМІЧНИЙ РИСУНОК

- певний порядок групування долей такту або самих тактів, послідовність тривалостей звуків, відокремлена від їх висоти (на відміну від мелодичного рисунку).

РИТОРИКА МУЗИЧНА

- система музичних прийомів, яка виходить з давньогрецької науки про ораторське мистецтво та художню прозу. Р.м. пов’язана з поглядом на музику як на безпосередню аналогію ораторського і поетичного мовлення. Велике значення для Р.м. мало прагнення музикантів викликати у слухачів афекти (див. Афектів теорія).

РИТУРНЕЛЬ

(від іт. ritorno - повернення) - 1. У вокальній музиці - інструментальний епізод, який виконується на початку та в кінці кожної строфи пісні, романсу, оперної арії тощо. 2. В танцювальній музиці - вступний і завершальний інструментальний відіграш в танці. 3. В балеті XVII - XVIII ст. - інструментальний вступ до танцювального номера.

РИФФ

(англ. riff) - мелодична техніка джазу, яка ґрунтується на багаторазовому повторенні короткої одноманітної фрази, що легко запам’ятовується, з незначними мелодичними або гармонічними змінами. Техніка Р. є типовою для хорової африканської музики, звідки вона прийшла в афро-американську музику у вигляді питально відповідної структури. Р. застосовується в регтаймі, буги-вуги, свінгу, сучасних формах джазу. Р. застосовується не лише для супроводу соліста - імпровізатора, але й у ансамблевій грі. Інколи можуть виконуватись одночасно два Р. - один у мідної групи, другий - у саксофонів або три Р. - у труб, тромбонів і саксофонів. Застосування Р., як теми, характерне для гарлемського джазу і стилю Канзас Сіті. Р. відзначається гострою ритмікою і може виконуватись одним інструментом групою музикантів, вокальним ансамблем в унісон або у акордовому викладі.

РИЧЕРКАР

(іт. ricercare - шукати) - твір поліфонічного складу, що складається з кількох розділів, які без перерви переходять один у другий. В кожному розділі розвивається власна тема в формі імітацій, що створює враження пошуку теми кожним голосом. Розквіту Р. досягнув у творчості Д.Фрескобальді. В ХХ ст. до Р. зверталися А.Казелла, Д.Маліп’єро, Б.Мартіну, І.Стравінський.

РИЧЕРКАТА

(іт. ricercata - пошук) - різновид фуги з особливо складними прийомами композиційної техніки - збільшенням і оберненням тем, розробленням стрети тощо.

РІВНОМІРНО-ТЕМПЕРОВАНИЙ СТРІЙ

- див. Стрій, Темперація.

РІГ

- духовий музичний інструмент, виготовлений з рогів тварин. Спочатку був сигнальним інструментом, використовувався воїнами, пастухами, мисливцями, пізніше застосовувався музикантами як духовий інструмент (див. Цинк, Серпент). Внаслідок модифікації та удосконалення різновидів Р. став основою різних духових інструментів (див. Валторна, Тромбон).

РІГ МИСЛИВСЬКИЙ

- духовий мундштучний музичний інструмент, який застосовувався для подання мисливських сигналів. Звукоряд Р.М. натуральний, звук різкий, сильний. Р.М. вважається безпосереднім попередником валторни.

РІЖЕЧНИКИ

- народні виконавці на ріжках в Росії.

РІЖОК

- 1. Частина назви різних духових інструментів (напр., англійський ріжок). 2. Російський народний духовий інструмент - дере-в'яна чи берестяна трубка з розтрубом. 3. Р. пастуший - духовий музичний інструмент з деревини, рогу, металу довжиною 6 - 8 см, що має 5 - 6 ігрових отворів, мундштуком і розтрубом. Звукоряд діатонічний, діапазон до септими. Існує два різновиди – дискантовий ('визгунок') та басовий ('підбасок'). 4. Р. поштовий - духовий музичний сигнальний інструмент з металевим конічним стволом без вентилів і клапанів. Форма різна - пряма, серпоподібна, кільцеподібна, овальна. З XVI cт. був поширений в країнах Європи, де застосовувався для подання сигналу про прибуття поштового візка або диліжанса. Р.- попередник корнет-а-пістона. 5. Р. піхотний - сигнальний музичний інструмент серпоподібної форми, який застосовувався для подання сигналів в піхотних військах.

РІЛІО

- сучасний бальний танець, створений на основі литовської польки композитором Г.Паугом. Музичний розмір 4/4. Виконується в швидкому темпі.

РІТЕНУТО

(іт. ritenuto - затримуючи) - поступове уповільнення темпу (менше, ніж ритардандо).

РОГОВИЙ ОРКЕСТР

- оркестр, до складу якого входять удосконалені мисливські роги. Створений в 1975 р. в Росії віртуозом - валторнистом Я.Марешем. До складу Р.о. входило до 40 музикантів, кожний видобував з рогу один звук. Р.о. припинили існування близько 1830 р.

РОДИ ІНТЕРВАЛЬНІ

- інтервальні структури звукової системи, до якої входять 7 типів Р.і.: пентатоніка, діатоніка, геміоліка, міксодіатоніка, хроматика, мікрохроматика, екмеліка.

РОДИНА ІНСТРУМЕНТІВ

- група інструментів, подібних за конструкцією, матеріалом і способом звуковидобування, але різних за розміром. Найбільш відомі Р.і. - віоли, смичкові, скрипки, духові (дерев’яні та металеві), домри, балалайки, мандоліни, саксофони, сарюсофони, ударні тощо

РОЗВ’ЯЗАННЯ

- 1. Перехід нестійкого звука ладу у стійкий або відносно стійкий на основі ладового тяжіння. 2. Перехід інтервалу,що дисонує, у той, який консонує. 3. Перехід акорду, що дисонує, у той, який консонує.

РОЗВОД

- розшифровка зашифрованих особливими значками скорочення записів ділянок мелодії знаменного розспіву за допомогою звичайної нотації. Р. допомагав півчим запам’ятовувати складні мелізматичні мелодії.

РОЗДІЛЬНОМОВЛЕННЯ

, хомонія - особливий вид вимовляння слів в давньоруському церковному співі, коли в закритих складах після приголосних додавались голосні (напр., 'відевше'-'відевоше', або 'грехом' - 'грехомо' і т д.), або ж закінчення 'хомо' в закінченнях дієслів минулого часу (согрешихомо, восславихомо, пощадихомо і т.д.). Походження цього явища пов’язане з втратою напівголосних звуків давньослов’янської мови (юс малий і юс великий) в усному мовленні на межі XIV - XV ст. і прагненням зберегти їх в богослужбовій справі. Р. було заборонено в XVII ст.

РОЗЕТКА

(фр. rosette - розочка) - прикраса (інкрустація, мозаїка, інтарсія тощо) у струнних інструментів, яка розміщувалась навколо резонаторного отвору, не тільки прикрашаючи, але й захищаючи його від пошкодження.

РОЗМІР

- кількісна характеристика тактового метру, яка показує число ритмічних долей в такті. Позначається як дріб без риски між чисельником та знаменником на початку нотного тексту або під час зміни метра. Р. деяких складних тактів позначаєтьсяспеціальними знаками (див. Додаток XII).

РОЗРОБКА

- 1. Середній розділ сонатної форми, розташований після експозиції та передує репризі: тонально нестійка частина, де розробляються музичні теми експозиції. 2. Розвиток однієї або кількох тем. Прийоми Р.: структурні (поділ теми на фрази, мотиви); звуковисотні (інтервальне розширення, скорочення мотивів, обернення); гармонічне і тональне оновлення, секвенції; ритмічні (збільшення, зменшення; фактурно - темброві (переоркестровка); поліфонічні імітації, канонічні секвенції, фугато).

РОЗСПІВ

- система співів православної церкви, об’єднана певними принципами побудови мелодії. Ознаками Р. є: тип поспівок, теситура, мелодичний склад, ритмічна побудова, загальний характер. Найдавнішими Р. є: великий знаменний, грецький, болгарський, київський, ростовський, успенський. Нині Р. є основним інтонаційним фондом церковного співу.

РОЗСПІВУВАННЯ

, розспівка - виконання спеціальних вокально-технічних і слухових вправ з метою підготовки голосового апарату і слуху співака перед початком занять або концертного виступу соліста, ансамблю, хору.

РОЗСУДОК

- спосіб інтелектуальної діяльності за раніше створеними схемами або шаблонами. Виконавець, який спирається на Р., не зможе досягти високих творчих злетів.

РОЗТАШУВАННЯ АКОРДУ

- положення акорду терцевої побудови (або септакорду) та його обернень стосовно октавного звукоряду. Р.а. у чотириголосному викладі може бути: 1) тісним, коли інтервал між 1 і 3 голосами не перебільшує октави; 2) мішаним, коли інтервал між 1 і 3 голосами дорівнює октаві; 3) широким, коли інтервал між 1 і 3 голосами перебільшує октаву.

РОЗТРУБ

- частина трубки духових музичних інструментів, яка розширюється, утворюючи вихідний отвір.

РОЗУМ

- вища форма інтелектуальної діяльності, що полягає в усвідомленому оперуванні поняттями та розкритті їхньої природи і змісту. Р. висуває нові ідеї, живить творчість людини, зокрема, в композиторській та музикознавчій сферах.

РОЗШИРЕНА ЕКСПОЗИЦІЯ

- експозиція фуги, яка містить додаткове проведення теми в головній або домінантовій тональностіодним або кількома голосами, що вступили раніше.

РОК

(англ. rock) - соціокультурний феномен, який зосереджується в сфері розважального шоу. В сценічному Р.-шоу поєднуються музичний компонент рок- шоу, сценічні та світлові ефекти, різноманітні аксесуари, електроніка, лазерна техніка, танцювальні та рухові елементи, ультра- й інфразвуки та інше, що дозволяє досягати значного емоційного впливу на слухачів, викликати у них викиди адреналіну, забезпечуючи зростання силу впливу Р. на мозкові структури і підсвідомість, провокуючи непередбачувану агресивність поведінки.

РОК ЕНД РОЛ

(rock` n` roll - крутись і гойдайся) - модний танець, який виник в США на початку 1950-х років на гранті ритм енд блюзу і хілбілі. Назву танця запровадив диск-жокей з Клівленда Е.Фрід в 1951 році. Р.е.р. характеризується простою мелодією, побудованою на нав’язливих і примітивних рифах, яка супроводжується важким, монотонним i одноманітним ритмом з акцентами на другій і четвертій долях такту. Гармонія Р.е.р. заснована на схемі 12-тактового блюзу. Музичний розмір - 4/4, темп - від помірно швидкого до швидкого. Р.е.р. виконує співак в супроводі ансамблю, до складу якого обов’язково входять електрогітара-соло та саксофон. Виконання характеризується нервовою істеричністю, які демонстрував найпопулярніший виконавець Р.е.р. білий співак та гітарист Елвіс Преслі. Поширений також слоу рок (англ. slow rock) - повільна п’єса в стилі балади. Р.е.р. суттєво вплинув на появу інших танцювальних форм (твіст, медісон, шейк, джайв тощо), а також на виникнення і поширення музики рок-шоу.

РОК НОВА ХВИЛЯ

- новий музичний стиль у панк-року. Виконавці та популяризатори Р.'н.х.' з 1977 р. значно розширили арсенал музичного інструментарію, збагатили ритмічну і мелодичну палітру композицій (не цураючись танцювальних ритмів), а від панк-року залишили невгамовну енергію. Тексти відзначались буденністю і реалізмом, а тема повсякденного життя молоді стала центральною. На початку 1980-х років з’явились численні відгалуження Р. 'нової хвилі' - 'нові романтики', 'пауер-поп', 'пост-панк', 'панк-джаз', 'техно-рок' тощо. Хоча чітких визначень вони не мають, їх основу становить прагнення до новизни та свіжості музики року.

РОК ПРОТИ РАСИЗМУ

(англ. rock angainst racism, RAR) - рух протесту, який виник у Великобританії в 1976 році та поширився в Данії, Голандії, США, Швеції та інших країнах. Рух об’єднав художників, артистів, рок-музикантів, профспілкових та ліберальних діячів проти провокаційних дій неофашистських організацій. Рух набув великої популярності, влаштовуючи концерти за участю багатьох (понад 600) груп, видавав власний вісник, плакати, листівки, значки та інші пропагандистські матеріали. Кульмінацією руху була антифашистська демонстрація 30 квітня 1978 р. в Лондоні, яка закінчилась величезним концертом перед 80000 глядачів на 'Трафальгар сквер'. За аналогією з цим рухом виникають інші рухи (“Рок проти СНІД”, “Рок проти війни” тощо), які не мають його поширення і популярності.

РОК-МУЗИКА

- точніше, музичний компонент року, що з’явилась у Великобританії та США на межі 1950 - 1960 років. До важливих ознак Р.м. належать: опора на блюзові композиційні структури і звукоряди, короткі ангемітонні поспівки - рифи, гіпертрофоване метроритмічне начало, зміщення акцентів на парні долі, анапест-біт, використання електронного перетворення і підсилення звуку, надвисокий рівень вокальної та інструментальної експресії, емоційний посил ('драйв') з використанням інфразвуків та інших засобів впливу на психіку. Для Р.м. є важливим не стільки твір, скільки його виконання. Виступаючи як компонент молодіжної субкультури, зокрема, її нонконформістського пафосу, Р.м. водночас є складним конгломератом течій, які визначаються передусім позамузичними ознаками (психоделічний рок, панк-рок, важкий рок, електронний рок, афро-рок, бароко-рок, джаз-рок, фолк-рок, поп-рок і безліч інших видів року. Слід зазначити, що Р.м. привертає увагу професійних композиторів (Е.Артем’єв, С.Бідусенко, А.Шнітке, В.Шпаковська та ін.), які застосовують її елементи в своїх творах.

РОК-ОПЕРА

- музично-драматичний жанр, основою якого є музика року, а коріння йде від мюзиклу. Велику увагу набули Р.о. на біблійські, міфологічні та історичні сюжети. Для Р.о. характерні різні номери - арія, монолог, хор, розмовні діалоги, танцювальні епізоди з специфічною пластикою, найрізноманітніші прийоми звукового оформлення та світлові ефекти. Музична мова Р.о. пов’язана з використанням рок-ансамблю ('Пінк Флойд', 'Поющие гитары' та ін.), а також класичного оркестрового складу або їх поєднання. Манера виконання своєю агресивністю і напористістю наслідує різні види музики року, але використовує елементи музичної мови інших нашарувань культури - від фольклору і бароко до джазу, шлягеру і авангарду. Першими Р.о. вважаються 'Волосся' Г.Макдермота (1967), 'Спасіння' Т.Ліна (1969), 'Іісус Христос - суперзірка' Е.Л.Уеббера (1971) та інші. Серед авторів Р.о. також відомі О.Журбін - 'Орфей і Евридика', О.Рибников - 'Зірка і смерть Хоакіна Мурьєти', 'Юнона і Авось', О.Градський - 'Стадіон', Г.Татарченко - 'Біла ворона', Л.Квінт - 'Джордано' та інші.

РОКАБІЛІ

(англ. rockabilly) - одна з ранніх форм рок-н-ролу, поширена серед білих виконавців, у якій поєднувались елементи ритм-енд-блюзу та кантрі-енд-вестерн. З’явилась в середині 1950-х років в США. Виконавцями Р. були виключно білі музиканти.

РОКОКО

(фр. rococo - шматки каміння) - стиль європейського мистецтва, який в музиці знайшов відображення у творах французьких клавесиністів (Л.Дакен, Ф.Куперен, Ж.Рамо та ін.), яким властиві камерність та мініатюрність форми, буяння крихких, граціозно - кокетливих і грайливих образів, багатство вишуканої мелізматики тощо.

РОМАНЕСКА

(іт. romanesca - римська) - 1. Італійський народний танець. Музичний розмір 2/4 або 2/2. Темп жвавий, веселий. 2. Поширений в країнах Західної Європи XVII - XVIII ст. інструментальний танцювальний варіаційний цикл п’єс, а також арій і пісень з інструментальним супроводом, де провідною була квартова басова фігура. Серед авторів Р. - Д.Алар, А.Ді Беккі, О.Глазунов.

РОМАНС

(ісп. romance - романський) - 1. Одноголосний камерний вокальний твір з інструментальним супроводом, який виник в Іспанії та набув поширення в інших країнах. Особливий розвиток Р. мав в творчості композиторів Й.Брамса, Р.Глієра, М.Глінки, Ш.Гуно, О.Даргомижського, М.Лисенка, Ж.Массне, М.Мусоргського, Ф.Надененка, С.Прокоф’єва, С.Рахманінова, М.Римського - Корсакова, Г.Свиридова, Б.Сметани, К.Стеценка, І.Стравінського, П.Чайковського, Д.Шостаковича, Ф.Шуберта, Р.Шумана та ін. 2. Назва інструментальної п’єси наспівного, мелодійного характеру (напр., Р. з музики до кінофільму 'Овод' Д.Шостаковича). Приклади інструментального Р. спостерігаються в творчості Л.Бетховена, Ф.Ліста, Г.Свиридова, Ф.Шопена та ін.

РОНДЕНЬЯ

(ісп. rondena) - див. Малагенья.

РОНДИНО

(іт. rondino - маленьке рондо) - невелика п’єса, написана у формі рондо.

РОНДО

(іт.rondo - коло) - 1. Музична форма, де проведення головної теми - рефрену неодноразово (не менше 3) чергується з іншими, відмінними від рефрену епізодами. Старовинне Р. французьких клавесиністів мало багато частин, в класичному Р. 5-7 частин, вони більше і контрастніше, форма має наскрізний розвиток, рефрен може варіюватись, між частинами можливі зв’язки з елементами розробки мотиву. Класичне Р. застосовується в фіналі сонатно-симфонічного циклу, інструментальних п’єсах, вокальній музиці, оперних номерах і т.д. 2. За систематикою гомофонних форм А.Маркса - група з п’яти форм, поряд з піснею і сонатною формою. 3. Музично - поетична форма з п’яти різних побудов, що повторюються з певною послідовністю та однаковим і різним текстом (вірші - АВсАdeAB /АВ- рефрен/; музика - abaaabab).

РОНДО-СОНАТА

- музична форма, яка поєднує ознаки сонатної форми і рондо (1). Від сонатної форми запозичений тональний план, принцип співставлення і експозиції двох тем в головній і побічній (домінантовій) тональностях, репризна транспозиція першого епізоду побічної партії в основну тональність; від рондо - повторення рефрену в основній тональності не менше трьох разів, пісенно - танцювальний тематизм, квадратність структур. Існують дві форми Р.с. - з центральним епізодом та з розробкою.

РОНДОНЬЯ

- див. Фанданго.

РОСІЙСЬКИЙ ЛІРИЧНИЙ

- бальний танець, заснований на рухах російського хороводу. Музичний розмір 4/4. Виконується в помірному темпі.

РОТТА

- струнні щипкові (інколи смичкові) інструменти типу ліри, подібні до арфи трикутного псалтерія, ребека і фіделя.

РОЯЛЬ

(від фр. royal - королівський) - струнно-ударний клавішний інструмент, різновид фортепіано, де струни, дека, рама і механіка розташовані горизонтально. Р. має особливу крилоподібну форму корпусу, зумовлену довжиною струн. За розмірами Р. поділяються на концертні (довжиною до 3 м.), кабінетні (близько 2 м.) та міньйон (від 1,1 до 1,5 м.).

РУБАТО

(іт. rubato) - ритмічно вільне виконання без точного дотримання тривалостей нот.

РУБОБ

, рабоб, рубаб - узагальнена назва струнних щипкових інструментів, поширених в Середній Азії, Північній Африці, півдні Іспанії. Існує багато різновидів Р.: кашгарський, дуланський, памірський, шунганський, афганський, таджицький, бухарський та ін.

РУЛАДА

(фр. roulade - катити вперед і назад) - віртуозний вокальний висхідний чи низхідний пасаж, що виконується в швидкому темпі. Найбільш поширені гамоподібні, хроматичні або побудовані на арпеджіо Р., які починаються з акцентованого звуку.

РУМБА

(ісп. rumba) - 1. Афро-американський пісенно-танцювальний жанр, що включає спів соліста, репліки хору, міміко-акробатичний імпровізований танець у виконанні пари чи соліста в центрі кола глядачів та музикантів. Музичний розмір дводольний, ритм гостросинкопований, з акцентами на слабких долях такту, темп від помірно рухливого до швидкого. 2. Бальний танець кубинсько - мексиканського походження, що набув поширення в 1920-х роках. Музичний розмір 4/4. Темп помірний з різким прискоренням останньої частини.

РУНИ

(фінс.) - старовинні карельські, фінські та естонські епічні пісні, які виконують два співаки у супроводі кантеле. З карельсько-фінських Р. складається епос 'Калевала', естонських Р. - 'Калевіпоег'.

РУХЛИВИЙ КОНТРАПУНКТ

- поліфонічне поєднання голосів шляхом їх переміщення, наприклад, обернення верхнього голосу в нижній і навпаки (вертикально-рухливий контрапункт) або більш пізнього чи раннього вступу голосів у повторному проведенні тем (горизонтально - рухливий контрапункт).

РУЦАВІЕТІС

- латиський народний танець, подібний до кадрилі. Музичний розмір 2/4, темп помірний.

РУЧЕНИЦЯ

(болг. ръечник - рушник) - болгарський народний сольний, парний та груповий танець. Музичний розмір 7/16, темп швидкий.

РЯД

(нім. Reihe) - 1. Дослівний переклад назви додекафонної серії. 2. В 12-тоновій техніці - послідовність висот 10 - 12 звуків, що не повторюються; з них на відміну від серії не утворюється вся тканина твору. 3. В гармонії - послідовність акордів однакової структури. 4. Сукупність тривалостей, тембрів, нюансів і т. ін. в серіальній техніці (див. Серіальність). CАЗ (перс.) - струнний щипковий інструмент, поширений серед народів Закавказзя, Ірану, Афганістану, Турції та інших країн Сходу. Має дерев’яний корпус грушоподібної форми, видовбаний з дерева,довгу шийку з 10 - 14 ладами та три групи струн, які відповідно виконують мелодичну, бурдонну та супроводжувальну функції. С.- основний інструмент ашугів, застосовується також для ансамблевої та оркестрової гри.

Словник-довідник музичних термінів

Корисно

Новини