- ОБДАРОВАНІСТЬ
- - індивідуальна своєрідність потенційних задатків людини, які свідчать про те, що вона може досягти значних успіхів в певній галузі діяльності, зокрема, музичній. О. розвивається в процесі засвоєння під час засвоєння духовних і мистецьких надбань людства та досвіду творчої діяльності. Високий ступінь спеціальної О. вважається талантом.
- ОБЕРЕК
- , обертас - польський народний парний танець, що виконується після повільного куяв’яку. Музичний розмір 3/8 або 3/4 з акцентом на третій долі кожного другого такту. Темп швидкий.
- ОБЕРНЕНИЙ КОНТРАПУНКТ
- - складний контрапункт, який передбачає обернення мелодій початкового з’єднання - всіх (повнийО.к.), однієї або кількох (неповний О.к.), зі зворотним розташуван ням (дзеркальний О.к.) мелодій. Ускладнення О.к. рухливим контрапунктом утворює такі різновиди: вертикально - обернений, горизонтально - обернений, вертикально - горизонтально - обернений К.
- ОБЕРНЕНИЙ ПУНКТИРНИЙ РИТМ
- - див. Ломбардській ритм.
- ОБЕРНЕННЯ АКОРДУ
- - такий вигляд терцевої побудови акорду, коли нижнім є не основний тон, а його інший складовий звук . Існують такі О.: а) перше, де нижнім є терцевий тон - секстакорд, квінтсекстакорд; б) друге, де нижнім є квінтовий тон - квартсекстакорд, терцквартакорд; в) третє, де нижнім є септимовий тон - секундакорд.
- ОБЕРНЕННЯ ІНТЕРВАЛУ
- - перенесення нижнього звуку інтервалу на октаву вгору або верхнього - на октаву вниз. У О.І. великий інтервал дає малий, збільшений - зменшений і навпаки - малий - великий, зменшений - збільшений. Чистий інтервал залишається чистим. Прима в разі О.і. дає октаву, секунда - септиму, терція - сексту, кварта - квінту, секста - терцію, септима - секунду, октава - приму.
- ОБЕРНЕННЯ ТЕМИ
- , протирух, інверсія - повторення теми або мотиву із заміною кожного висхідного інтервалу теми рівним низхідним і навпаки.
- ОБЕРТОНИ
- (нім. Obertone - високий тон) - призвуки, які входять до спектру музичного звуку, збагачуючи основний тон. Склад О.визначає тембр звуку. Див. Гармонічний ряд.
- ОБЕЧАЙКА
- - бічна частина корпусу струнних дерев’яних музичних інструментів (скрипкові, гітара та інші), яка з’єднує верхню і нижню деку. О. барабана зветься кадлом.
- ОБІДНЯ
- - ранкове богослужіння православної церкви, яке обіймає понад 12 гімнів а капела. Відповідає католицькій або протестантській месі.
- ОБІХОД
- - співацька книга щоденних співів православної церкви, яку утворюють співи добового циклу - всенощна і літургія. О. сформувався з співів Кондакаря і Октоїха, які належать до знаменного, путьового, демественного, київського, болгарського співів. Вперше видрукований в 1772 році.
- ОБІХОДНИЙ ЗВУКОРЯД
- - звукоряд, що був основою давньоруських співів, охоплював 12 ступенів з чітко упорядкованим співвідношенням тонів і поділявся на чотири суголосся - трихорди -'просте', 'похмуре', 'світле' і 'трисвітле' - з однаковою інтервальною структурою: За побудовою О.з. подібний до сольмізаційної системи. Висота О.з. залежала від можливостей голосу виконавця.
- ОБІХОДНІ ЛАДИ
- - натуральні лади, які засновані на обіходному звукоряді і через квартову структуру не мають октавної побудови, а поділяються на автентичні (з кінцевим тоном внизу звукоряду або ступенем вище нижнього тону) і плагальні (з двома та більше ступенями нижче кінцевого тону).
- ОБЛІГАТО
- (іт. obligato - обов’язковий) - 1. Назва обов’язкової для виконання партії інструмента в музичному творі. Позначка О. є альтернативою щодо ad libitum. 2. Партія сольного інструменту (скрипки, флейти, гобоя та ін.) в операх, кантатах, ораторіях XVII - XVIII ст., який супроводжував спів арій. 3. В старовинних поліфонічних творах - розділи з суворим дотриманням заздалегідь визначених правил побудови форми.
- ОБРАЗ МУЗИЧНИЙ
- - узагальнене віддзеркалення в музиці явищ дійсності і духовного світу людини, де засобами музики через одиничне, конкретне типізується загальне, суттєве. О.м. є основним носієм художнього змісту твору. О.м. розкривається через виклад музичної теми, її розвиток, варіювання, доповнення тощо. У великих музичних творах О.м. виступає як складна художньо - емоційна система, яка забезпечує втілення змісту твору.
- ОБРОБКА
- - видозмінювання музичного твору шляхом гармонізації, аранжування або транскрипції. Найширше застосування маєО. щодо народних мелодій, хоча термін О. використовується і стосовно класичних творів, змінюваних, зокрема, в сучасному естрадному стилі.
- ОБРЯДОВА МУЗИКА
- - музика, яка супроводжує обрядові ритуали - весілля, родини, поховання, обряди, пов’язані з народними та релігійними святами, жнивами, сівбою тощо.
- ОДА
(від гр. ode-пісня) - урочистий музично - поетичний твір, створений на честь певної ідеї, особи чи події, напр., фінал ІХ симфонії Л.В.Бетховена на текст 'Оди до радості' Ф.Шіллера.
Update Required To play the media you will need to either update your browser to a recent version or update your Flash plugin.- ОДЕОН
- (гр. Odeon ) - будівля в античних Афінах, де відбувались музичні змагання.
- ОДНОГОЛОССЯ
- - мелодичний склад музики, який характеризується однією мелодичною лінією (голосом) без поєднання з іншими голосами або інструментальним супроводом.
- ОДНОЙМЕННІ ТОНАЛЬНОСТІ
- - пари тональностей, які мають однакові тоніки, але різну ладову побудову. (Див. Мажор і Мінор).
- ОДНОРІДНИЙ ХОР
- - хор, до складу якого входять виключно однорідні голоси (дитячі, жіночі та чоловічі).
- ОДНОТЕРЦEВІ ТОНАЛЬНОСТІ
- - пари тональностей різних ладів, де тонічні тризвуки мають спільну терцію (напр. C-dur i cis-moll, H-dur i c-moll).
- ОДНОЧАСТИННИЙ ТВІР
- - музичний твір без поділу на окремі частини на відміну від творів циклічної форми.
- ОЖРАГІС
- (від лит. ozio ragas - козячий ріг) - литовський народний духовий інструмент з козячого рогу з 2 - 6 ігровими отворами. Звукоряд діатонічний. Застосовувався як сигнальний інструмент, в наш час - в ансамблях народної музики.
- ОЖЯЛІС
- (лит. ozelis-козеня) - литовський народний танець. Музичний розмір 2/4 з акцентами на другій чверті кожного другого такту. Темп помірний.
- ОКАРИНА
(іт. okarina - дослівно гусеня) - духовий інструмент з глиняним корпусом яйцеподібної форми. Має патрубок з свистковим отвором для видобування звуку та 7 - 10 ігрових отворів для зміни висоти звуку. Звукоряд діатонічний, діапазон - нона.
- ОКТАВА
- (лат. octava - восьма) - 1. Інтервал, який охоплює вісім ступенів. Позначається цифрою 8. Чиста О. має 6 тонів, зменшена О. - 5 1/2 тонів, збільшена О. - 6 1/2 тонів. 2. Частина музичного звукоряду, яка має сім діатонічних або дванадцять хроматичних ступенів. 3. Восьмий ступінь від того, що заданий.
- ОКТАВНА ТРАНСПОЗИЦІЯ
- - див. Октавне транспонування.
- ОКТАВНЕ ТРАНСПОНУВАННЯ
- - перенесення звуків на октаву вгору або вниз. Для позначення О.т. використовується спеціальний знак (8 - - - - -), який пишуть над або під нотами, які треба транспонувати, залежно від напрямку транспонування - вгору або вниз. (див. Додаток VI).
- ОКТЕТ
- (від лат. okto-вісім) - 1. Ансамбль, що складається з восьми виконавців. 2. Твір для восьми виконавців з окремою партією укожного.
- ОКТОЇХ
- (від гр. оkto - вісім та іcho - глас) - співацька книга православної церкви. Існують два О.- богослужбовий, де викладено лише тексти, і співацький, де записані музику для недільних співів на весь рік.
- ОКТОЛЬ
- (від лат. okto-вісім) - восьмидольна ритмічна фігура, яка утворюється шляхом поділу кожної долі квартолі на дві частини (див. Додаток XV).
- ОЛ СТАРС
- (англ. all stars - всі зірки) - ансамбль, який складається з відомих музикантів, чий рейтинг популярності визначається шляхом опитування критиків або любителів джазу. Такі ансамблі створюються для виступів на джазових фестивалях, в телевізійних програмах, запису на грамплатівках і т.д.
- ОЛЕН
- - жанр казахської народної пісні, яку виконували народні співаки - оленші.
- ОЛЕНШІ
- - казахський народний співак і поет, виконавець створених на власні вірші та мелодії традиційних пісень, які мають регіональні відмінності в кожному районі.
- ОЛИМ-ШУВИР
- - марійський народний інструмент з тростини або соломини з 2 - 3 ігровими отворами, подібний до дудочки. Звукоряд діатонічний, звук пронизливий. Виконавці - переважно діти.
- ОЛІМПІАДА МУЗИЧНА
- ( від. гр. Olimpios) - 1. Форма музичних свят в Давній Греції, яка була складником спортивних змагань, відроджених в ХІХ ст. за ініціативою П. де Кубертена. 2. Масові конкурси, огляди музичної творчості.
- ОЛІМПІЯ
- (фр. olympia - від гр. міфологічної гори Олімп) - один з найкращих концертних залів світу (2000 місць), який збудовано в 1893 році на бульварі Капуцинів в Парижі. З 1954 року - фактичний центр розважальної музики світу, де, зокрема, набуло розголосу мистецтво Е.Піаф, Ш. Азнавура, Ж. Беко, Ж. Бреля, Ш. Трене, Дж.Холідея і С.Вартана, групи 'Бітлз' та ін.
- ОЛОНХО
- - якутський героїчний епос, який склався в XIV - XV ст. і має близько 15 тисяч віршованих рядків. Виконується співаками без інструментального супроводу в речитативній манері з елементами театралізації протягом двох вечорів, розповідаючи про події та героїв минулого.
- ОЛОНХОСУТ
- - якутський народний виконавець епосу Олонхо.
- ОЛЯНДРА
- - молдавський народний хороводний танець. Музичний розмір 3/8. Темп помірний. Виконується як перший урочистий танець на весіллі.
- ОПЕРА
- (іт. opera - твір, дія, праця) - вид театрального мистецтва, музично - сценічний твір, заснований на синтезі музики, слова, дії. В О. сценічна дія органічно поєднується з вокальною (солісти, ансамблі, хор) та інструментальною (оркестр) музикою, досить часто з балетом і пантомімою, а також образотворчим мистецтвом - гримом, костюмами, декораціями, світловими ефектами, піротехнікою тощо. О. виникла в Італії наприкінці XVI ст. як спроба групи вчених - гуманістів, літераторів і музикантів відродити давньогрецьку трагедію у вигляді dramma per musica (драма для музики), яка була реалізована в творчості К.Монтеверді ('Орфей', 'Аріадна' та ін.) на початку XVII cт. У XVIII cт. О. набула рис класицизму, а композитори неаполітанської оперної школи (А.Скарлатті) започаткували класичну оперу - серіа, у Франції виникла лірична трагедія (Ж.Б.Люллі, Ж.Ф.Рамо). В Англії О. створював Г. Перселл, в Німеччині - Р.Кайзер. В Іспанії формувався жанр народної опери- сарсуели. Прагнення наблизити О. до ідей просвітителів викликало оперну реформу Х.В.Глюка, формування комічної опери, баладної опери (Англія), опери - буффо (Італія), опери - комік (Франція), зінгшпілю (Австрія, Німеччина) та ін. Вершиною розвитку О. у XVIIІ cт. стала творчість В.А.Моцарта. Розквіту та оновлення О. набула під впливом ідей романтизму в Італії (Л.Керубіні, Д.Россіні, В.Беллині, Г.Доніцетті та особливо Д.Верді), Франції (Ф.Галеві, Д.Обер, Д.Мейербер), Німеччині (К.М.Вебер, пізніше Р.Вагнер)і т.д., а в другій половині ХІХ ст. почалося посилення тенденцій реалізму у французький ліричній опері (Ш.Гуно, Ж.Массне), італійському веризмі (П.Масканьї, Р.Леонкавалло, частково Д.Пучіні та пізні опери Д.Верді), в творчості російських композиторів М.Глінки, О.Даргомижського, О.Бородіна, Ц.Кюї, А.Рубінштейна, М.Римського-Корсакова, М.Мусоргського, П.Чайковського, С.Рахманінова та ін., представників польської (С.Монюшко), української ( С.Гулак-Артемовський,М.Лисенко), чеської (А.Дворжак, Б.Сметана, Л.Яначек) та інших музичних культур. В ХХ ст. з’являються нові автори О. - імпресіоністи (К.Дебюссі, К.Шимановський), експресіоністи (А.Берг, А.Шенберг, частково - Р.Штраус), неокласицисти (Ф.Бузоні, Ф.Маліп’єро, І.Стравінський, П.Хіндеміт), поряд з якими О. створюють Б.Бріттен, У.Гаджібеков, Д.Гершвін, Р.Глієр, Л.Даллапіккола, М.Зарінь, Е.Капп, М.Леонтович, З.Кодай, Е.Кшенек, Д.Лукас, Р.Маліп’єро, Д.Менотті, З.Паліашвілі, Л.Піпков, Ю.Семеняко, К.Пендерецький, С.Прокоф’єв, Ш.Соколаї, О.Спендіаров, О.Тактакішвілі, Є.Тікоцький, М.де Фалья, Ю.Шапорін, В.Шебалін, Д.Шостакович та інші, а також українські композитори К.Данькевич, О.Білаш, В.Губаренко, Г.Жуковський, В.Кирейко, Д.Клебанов, А.Кос-Анатольський, Б.Лятошинський, Г.Майборода, Ю.Мейтус, В.Рибальченко, А.Рудницький, Г.Таранов, Є.Юцевич, К.Янівський та інші.
- ОПЕРА КОМІК
- (фр. opera comique - комічна опера) - французький різновид комічної опери, що спирається на ярмаркові вистави. В жанрі О.к. творили спочатку А.Гретрі, П.Монсіньї, Ф.Філідор та інші автори, після реставрації Бурбонів - А.Буальд’є, Ф.Гарольд, Н.Ізуарі певною мірою Д.Обер ('Фра -дияволо', 'Доміно').
- ОПЕРА СПАСІННЯ І ЖАХІВ
- - жанр опери часів французької революції XVIII cт. Такі опери створювали А. Бертон, А.Гретрі, Ж.Лесюер.
- ОПЕРА-БАЛЕТ
- (фр. opera - ballet) - музично-театральний жанр, який виник у Франції на межі XVII - XVIII cт. і включав пролог та 3 - 4 сюжетно не пов’язаних картини, де танцювальні сцени чергуються з речитативами, аріями, ансамблями тощо. Авторами О.-б. були А.Кампр, А.Детуш, Ж.Муре, Ж.Рамо та інші.
- ОПЕРА-БУФФО
- (іт. opera - buffa - комічна опера) італійський вид комічної опери, яка виникла в XVIII ст. на основі італійської комедії з музикою, інтермедії між діями опери - серіа та народно - пісенної побутової традиції на противагу опері - серіа. Найвідоміші автори О.-б. Д.Перголезі, Д.Паізієлло, Д.Чимароза, пізніше її традиції підтримали Г.Доніцетті, В.Моцарт, Д.Россіні. В стилі О.-б. створено деякі опери Д.Верді ('Фальстаф'), С.Прокоф’єва ('Заручини в монастирі'), І.Стравінського ('Мавра') та інші.
- ОПЕРА-ВОДЕВІЛЬ
- - див. Водевіль.
- ОПЕРА-СЕМІСЕРІА
- (іт. opera semiseria - напівсерйозна опера) - жанр опери, який за художнім змістом знаходиться між оперою -серія і оперою - буффо. До О.с. належать деякі опери А.Скарлатті, Н.Піччіні, Д.Паізієлло, В.Мартин-і-Солера, Д.Россіні та ін. Жанр О.с. подальшого розвитку не мав, хоча його вплив відчувається в окремих операх веристів П.Масканьї, Р.Леонкавалло, Д.Пучіні.
- ОПЕРА-СЕРГА
- (іт. opera seria - серйозна опера) - жанр італійської опери, який виник наприкінці XVII ст., О.-с. створювалась на героїко -міфологічний або легендарно - історичний сюжет з чітким поділом функцій сценічної дії і музики. В музиці переважали речитативи secco та великі віртуозні арії солістів, які наче змагаються в майстерності вокалізації. До видатних майстрів О.С. належали А.Скарлатті, Г.Ф.Гендель, Н.Порпора, Б.Галуппі, Н.Піччіні, Д.Мейербер, ранній В.А.Моцарт, Г.Спонтіні та інші.
- ОПЕРЕТА
- (іт. operetta - маленька опера) - музично - сценічна вистава переважно розважального характеру, яка поєднує монологічне і діалогічне мовлення з вокальною та інструментальною музикою, танцювальне мистецтво й естрадні прийоми. Найбільш визначні О. створили Ф.Ерве, Ф.Зуппе, І.Кальман, Ш.Лекок, К.Мілікер, Ж.Оффенбах, Р.Планкет, А.Саллівен, К.Целлер, Й.Штраус-син, а також І.Дунаєвський, Д.Кабалевський, Ю.Мілютін, О.Рябов, О.Сандлер, Г.Свиридов, В.Соловйов - Сєдой, М.Стрельников, Д.Шостакович та інші. Починаючи з 20-х рр., в США з’явився жанр мюзиклу, пов’язаний з іменами Л.Бернстайна, І.Берліна, Д.Гершвіна, Ф.Лоу, К.Роджерса, К.Портера та ін.
- ОПОРА СПІВАЦЬКА
- - складне м’язово - вібраційне почуття, що віддзеркалює особливості організації оптимального режиму роботи голосового апарату, який забезпечує найкращу якість співацького звуку. Український співак і вокальний педагог М.Микиша запровадив у вокальну теорію і практику терміни 'опора дихання', 'опора звуку', 'опора мовлення', що віддзеркалюють локальні відчуття, які виникають у співака під час фонації, утворюючи системний феномен О.с. Дослідження Р.Юссона, Л.Дмитрієва, В.Ємельянова, К.Йоффель, А.Кисельова, І.Максимова, В.Морозова, Г.Стулової, Л.Триноса, Ю.Юцевича, А.Яковлевої та інших дали можливість збагатити суб’єктивне розуміння змісту дефініції О.с. науковим обгрунтуванням її біофізичних механізмів.
- ОПРИШКИ
- - український народний чоловічий танець, що виконується в швидкому темпі.
- ОПУС
- (лат. opus - твір, праця) - 1. Порядковий номер, який надається музичному твору чи збірці творів автором або видавцем під час публікації. О. не завжди відповідає хронології видання твору, а в разі посмертного видання позначається позначкою op.posth. 2. В музично - естетичному розумінні - результат композиторської праці, зафіксований у письмовому вигляді.
- ОРАТОРІЯ
- (іт. oratorio, від лат. oro - говорю, благаю) - великий концертний твір на певний сюжет для солістів, хору і симфонічного оркестру. О. виникла в XVII ст. майже одночасно з кантатою і оперою та має певну схожість з ними, відрізняючись від кантати розгорнутим сюжетом і більшими розмірами, а від опери -переважанням оповідальності над драматургією фабули, а також відсутністю сценічної дії та за окремими винятками - художнього оформлення. Класичні зразки О. на античні та біблейські сюжети створив Г.Ф.Гендель ('Самсон', 'Геракл', 'Месія', 'Іуда Макавей' та інші), серед авторів О.- А.Страделла, А.Скарлатті, Д.Букстехуде, Г.Телеман, Л.В.Бетховен, В.А.Моцарт, Ж.Б.Люллі та інші. В ХІХ ст. О. втрачає своє положення, набуваючи ліричних рис (Ф.Мендельсон, Ф.Ліст, Р.Шуман та інші), а в ХХ ст. О. зближується з оперою ( А.Рубінштейн, І.Стравінський, А.Онеггер, К.Орф, К.Пендерецький, С.Прокоф’єв, Г.Свиридов, Ю.Шапорін, Д.Шостакович, А.Штогаренко, А.Шнітке, Р.Щедрін та інші).
- ОРГАН
(лат. organum, від гр. organon - знаряддя, інструмент) - конструктивно складний клавішно-пневматичний (духовий) інструмент,який походить від гідравлоса. Пневматичний О. з’явився у Візантії ще в IV ст., а з VII cт. застосовувався в католицьких храмах.У вигляді, близькому до сучасного, О. дістав поширення з XVI cт. Типи О. різноманітні - від невеликих переносних (Портатив, Позитив) до величезних О., які мають понад 30 тис. труб. Основні конструктивні елементи О.: труби; механізм нагнітання повітря – міхи та дерев’яні повітропроводи; кафедра , де розміщується органіст і знаходяться клавіатури для рук - мануали та ніг - педаль. Праворуч і ліворуч щодо місця органіста розташовано регістрові рукоятки, важелі, кнопки та інші допоміжні пристрої; від клавіатур до труб веде трактура - система, яка забезпечує надходження повітря до дерев’яного корпусу для звукоутворення. В сучасних О. новітніх систем кафедра часто рухлива і відокремлена від інструмента; окремо розташовано електромотор і вентилятор, які нагнітають повітря у міхи. За матеріалом труби поділяються на дерев’яні та металеві, а за способом звуковидобування - на лабіальні та язичкові голоси. Група труб одного тембру, яка охоплює частину звуковисотного діапазону О. і виготовляється з одного матеріалу, називається регістром; довжина труб - від кількох міліметрів до 10 - 11 метрів. Регістри О. згруповано в родини - принципали, флейти, гамби, аліквоти, мікстури і так далі - загалом до 150 залежно від розміру О. В кожному О. є від 1 до 7 мануалів, до 32 клавішів педалі, а також три основні типи трактур - механічна, пневматична та електрична, які відрізняються ступенем досконалості видобування звуків різного тембру, сили, тривалості і висоти. Звуковисотний діапазон О. перевищує шість октав. Партію О. записують на трьох нотних станах, з яких два верхніх призначено для гри мануалами, а нижній - педаллю. Виготовлення О. - вияв найвищої майстерності фахівців, до яких належали І.Компеніус, А.Шнітгер, Е.Каспарині, Г.Зільберман, З.Гільденбранд, Ф.Ладергаст, А.Кавайє-Коль, І.Сальватор, С.Гутовський та інші. До числа видатних виконавців - органістів належали Д.Фрескобальді, Ф.Куперен, Д.Букстехуде, родина Бахів, А.Гессе, К.Сен-Санс, І.Геслер, Т.Бубек, О.Мессіан, К.Ріхтер, І.Грубіх, Ф.Гергей, О.Гедіке, І.Браудо, А.Котляревський, Г.Булибенко, Г.Гродберг, Х.Лепнурм, О.Дмитренко, О.Янченко та ін.
- ОРГАНІСТ
- - музикант - виконавець на органі.
- ОРГАНІСТРУМ
- (лат. organistrum) - старовинний струнний музичний інструмент, подібний до колісної ліри.
- ОРГАННИЙ ПУНКТ
- - 1. Витриманий басовий звук, на фоні якого, часто без функціонального погодження з ним, відбувається вільний рух інших (верхніх) голосів і змінювання акордів. О.п. може мати вигляд повторюваної мелодичної або ритмічної фігури. Найчастіше О.п. зустрічається на тоніці або домінанті: подвійний О.п. побудований одночасно на тоніці та домінанті. 2. Звук, витриманий в будь-якому верхньому голосі. Вид педалі (5).
- ОРГАНУМ
- (від гр. organon - знаряддя, інструмент) - давній вид європейського багатоголосся. Основні види О. - паралельний, вільний, мелізматичний, метризований були поширені в ІХ - ХІІІ ст.
- ОРДИНАРІЙ
- (від лат. ordinarius - звичайний) - розділи мес, текст яких звучить щоденно. Див. Меса.
- ОРДО
- (лат. ordo - ряд, череда) - ритмічний ряд (період) модусу в модальній ритміці ХІІІ ст., де структурною одиницею був пункт, який містив основну формулу модусу.
- ОРИГІНАЛЬНІСТЬ
- (від лат. originalis - первісний, природжений) - індивідуальна риса особистості, яка зумовлює її неповторність і самобутність, відрізняє від інших людей.
- ОРІЄНТАЛЬНА МУЗИКА
- (від лат. orientalis - східний) - 1. Музика народів країн Сходу або музика інших народів у східному стилі. 2. Музичні твори, які відтворюють образи та риси народів східних країн або ж специфічні риси музичного стилю народу певної національності у східному стилі, напр., 'Шехерезада' М.Римського - Корсакова.
- ОРКЕСТР
- (від гр. orchestra - кругла площина в античному театрі) - 1. Місце перед сценою для розташування хору, який в Давній Греції супроводжував сценічну дійство трагедії. 2. Заглиблене місце перед сценою для розташування оркестру, який супроводжує виставу в музичному театрі, див. Оркестрова яма. 3. Колектив музикантів - інструменталістів, об’єднаних для спільного виконання різних за характером музичних творів. Спочатку поняття О. вживалось в античному розумінні (1) і нового змісту воно набуло у XVIII cт. в 'Музичному словнику' Ж.Ж.Руссо. Класифікація О. здійснюєтьсяза різними критеріями, зокрема, за складом - мішані, однорідні, а також за призначенням. Основні види О.: 1. Симфонічні - малий або класичний та великий або оперно-симфонічний, до яких входять інструменти усіх груп - струнної, духової, ударної, арфа та ін.; струнні , які утворені смичковими інструментами; духові, що складаються з дерев’яних і металевих духових інструментів (або лише мідних) та ударної групи - малий мідний, малий мішаний, великий мішаний; неаполітанський, до складу якого входять мандоліни і гітари; баяністів, який складається з баянів, гармоній і акордеонів та ін.; народних інструментів, що утворюється з найбільш поширених в певному історико-культурному регіоні (білоруських, болгарських, вірменських, грузинських, індійських, казахських, китайських, литовських, молдавських, російських, узбецьких, українських тощо) інструментів; естрадні, до яких включаються різноманітні інструменти - саксофони, труби, гітари, ударні тощо; шумові, які складаються переважно з ударних та побутових (ложки, пилки, пляшки тощо) інструментів; електромузичні, до яких входять різні інструменти, обладнані адаптерами та підсилюючими пристроями; електронні, які створюються за рахунок бурхливого розвитку електроніки (синтезатори, іоніка та інші). Зміни в складі традиційного О. та поява нових за складом О. зумовлюється еволюцією музичного мистецтва та розширенням інструментарію, розвитком оркестрового виконавства, змінами музичного мислення композиторів, прагненням розширити палітру виражальних засобів О. Все це свідчить про те, що О. був, є і залишається живим знаряддям композиторської творчості, розвиваючись у традиційному та новому складі.
- ОРКЕСТРИНА
- - див. Оркестріон (1).
- ОРКЕСТРІОН
- (нім. Orchestrion) - 1. Автоматичний механічний інструмент, призначений для імітації звучання інструментів оркестру різного складу. Найбільш відомий О. - пангармонікум І.Мельцеля імітував звучання флажолета, флейти. гобоя, кларнета, фагота, валторни, труби, барабана, тарілок і трикутника. 2. Маленький орган з чотирма мануалами, педаллю і регістрами, зокрема, для імітації оркестрових тембрів. Винайдений в 1780 році Г.Фоглером. 3. Орган - позитив, який мав також фортепіанну механіку і струни. Винайдений Т.Кунцем в 1791 році. Удосконалений в 1798 році О.мав вигляд вертикального фортепіано з двома мануалами, педаллю,міхами, 230 струнами. 360 трубами та 21 регістром.
- ОРКЕСТРОВА ЯМА
- - спеціально обладнане перед сценою місце для розміщення оркестру, яке знаходиться нижче рівня партеру(інколи під сценою). Див. Оркестр (2).
- ОРКЕСТРОВКА
- - 1. Виклад оркестрового або ансамблевого твору у вигляді партитури для певного складу інструментів. 2. Перекладення будь-якого музичного твору для оркестру або ансамблю певного типу і складу. Див. Інструментовка.
- ОРКЕСТРОТЕКА
- (від гр. orchestra - оркестр і theke - скриня, сховище) - комплект оркестрових партій музичного твору для виконання певним складом виконавців.
- ОРКЕСТРОФОН
- - див. Оркестріон (1).
- ОРНАМЕНТИКА
- (лат. ornamentum - прикраса) - мелодичні звороти зі звуків невеликої тривалості, які прикрашають основний мелодичний малюнок, а також посилюють його експресивність, дають додаткову можливість демонстрації віртуозної майстерності виконавців. До О. належать пасажі, тирати, мелізми, фігурації, фіоритури, колоратура, глоси та інші. В музичній практиці існують два види О. - позначена в нотах обов’язкова (групето, мордент, форшлаг, трель і т.д.) та імпровізаційна (колоратура, рулади, трелі і т.д.), яку виконавець обирав на свій розсуд.
- ОРОВЕЛИ
- - давні землеробські пісні народів Вірменії та Східної Грузії, які виконували чоловіки - солісти.
- ОРФЕОН
- (гр. orpheon - від імені Орфея) - клавішна колісна ліра з чотирма струнами, поширена в Європі другої половини XVIII ст.
- ОРФЕРІОН
- (англ. orphаrion, від імен Орфея і Аріона) - струнний щипковий інструмент, подібний до цитри, поширений в Англії, Італії та Франції XVII cт.
- ОРФОЕПІЯ
- (від гр. orthos - правильний і epos - мовлення) - сукупність правил вимовляння, які історично сформувались і закріпились в практиці мовленнєвого спілкування. Вокальна О. - сукупність правил вимовляння під час співу, вона певною мірою відрізняється відмовленнєвої О.
- ОРХЕОГРАФІЯ
- (гр. orcheo - танець і grapho - пишу) - вчення про мистецтво танцю, його фіксацію засобами графіки.
- ОРХЕСТИКА
- (гр. orchestike) - мистецтво танцю.
- ОСМОГЛАССЯ
- , осмогласіє - система гласів, встановлена І.Дамаскіном, яка застосовувалась у музичному супроводі богослужіння християнської церкви. Назва О. походить від того, що кожний окремий спів - глас виконувався протягом кожного з 8 днів служби з 8 тижнів свята Пасхи. О. як музична система сформувалась у Візантії в XIII - XIV ст. Лади О. поділялись на основні - автентичні та непрямі - плагальні. До автентичних належали: дорійський (з тонікою ре), фригійський (мі), лідійський (фа), міксолідійський (соль) лади. Плагальні лади будувались таким чином, що тонікою кожного автентичного ладу був ІV ступінь плагального, зберігаючи при цьому початкове значення. Плагальні лади мали такі ж назви, як основні, але з префіксом гіпо- (див. Додаток XVII).. В римській католицькій церкві використовувалась та ж система діатонічних послідовностей ладів, яка має назву григоріанської, але в ній автентичними були непарні, а плагальними - парні лади. Становлення О. в Київській Руси відбувалось в ХІІ ст. і мало назву знаменного співу.
- ОСНОВА ІНТЕРВАЛУ
- - нижній звук інтервалу.
- ОСНОВНА ТОНАЛЬНІСТЬ
- - див. Головна тональність.
- ОСНОВНЕ ПОЛОЖЕННЯ
- - таке розташування акорду, коли басовим є його основний тон.
- ОСНОВНИЙ ТОН
- - 1. Головний звук з певної групи (акорду, інтервалу, ладу, мелодичного звороту тощо). В класичній тональнійсистемі О.т. залежить від положення тоніки, а також 4 і 5 ступенів. Поза тональної системи О.т. акорду визначається О.т. гармонічнонайсильнішого інтервалу. 2. Перший за порядком звук натурального звукоряду.
- ОСОБИСТІСНО ЗОРІЄНТОВАНИЙ ПІДХІД
- - ціннісна орієнтація педагога щодо учня як особистості та суб’єкта розвитку і навчально - виховної взаємодії. О. з. п. передбачає надання допомоги учню в усвідомленні своєї неповторності, виявленні і розкритті загальних та музичних здібностей, а також самовизначенні та реалізації особистісної самосвідомості та творчого потенціалу.
- ОСТІНАТО
- (від лат. ostinatus - упертий) - багаторазове повторення мелодичної, ритмічної фігури, гармонічного звороту, окремого звуку. Див. Басо остінато.
- ОСЯЯННЯ
- - психічний стан високої зорієнтованості на досягненнявисокого музично-творчого результату, яке виникає на ґрунті інтуїції та передчуттів внаслідок тривалих пошуків та творчих занять.
- ОФ БІТ
- (off beat - відкритий удар) - зміщення акцентів з сильних долей тактів на слабкі, запозичене джазом з африканської музики. О.б. застосовується мелодичною групою, яка не є носієм ритму.
- ОФЕРТОРІЙ
- (лат. offertorium - приносини, дарунок) - спів меси, який виконується під час приносин дарів в католицькому богослужінні. О. як сольні концертні номери створювали О.Лассо, Д.Палестрина, О.Веккі, Я.Зеленка, П.Бенедетті та інші, пізніше Й.Гайдн, В.А.Моцарт, А.Брукнер, Ф.Ліст, Ф.Шуберт та ін.
- ОФІКЛЕЙД
(від гр. ophis - змія і kleidos - ключ, затвор) - духовий мундштучний інструмент з родини бюгельгорнів, який має U - подібний конічний ствол з металу. Клапани (від 8 до 12) допомагають видобувати повний хроматичний звукоряд, діапазон близько двох октав. Має різновиди - альт, баритон, бас. Звук гучний, грубий; застосовувався в оркестрах, де в ХІХ ст. його замінила туба.
- ОФІЦІЙ
- (лат. officium - служба) - всі добові служби римської католицької церкви, крім меси - Matutinum (нічні години), Laudes (ранкове хваління), Horae minores (денні години), Vesperae (вечірня),Completorium (остання денна служба), які можуть варіюватись залежно від пори року, залишаючи щоденно незмінними Te Deum(тебе Бога) i Magnificat(звеличення).
- ОБДАРОВАНІСТЬ
- ОБЕРЕК
- ОБЕРНЕНИЙ КОНТРАПУНКТ
- ОБЕРНЕНИЙ ПУНКТИРНИЙ РИТМ
- ОБЕРНЕННЯ АКОРДУ
- ОБЕРНЕННЯ ІНТЕРВАЛУ
- ОБЕРНЕННЯ ТЕМИ
- ОБЕРТОНИ
- ОБЕЧАЙКА
- ОБІДНЯ
- ОБІХОД
- ОБІХОДНИЙ ЗВУКОРЯД
- ОБІХОДНІ ЛАДИ
- ОБЛІГАТО
- ОБРАЗ МУЗИЧНИЙ
- ОБРОБКА
- ОБРЯДОВА МУЗИКА
- ОДА
- ОДЕОН
- ОДНОГОЛОССЯ
- ОДНОЙМЕННІ ТОНАЛЬНОСТІ
- ОДНОРІДНИЙ ХОР
- ОДНОТЕРЦEВІ ТОНАЛЬНОСТІ
- ОДНОЧАСТИННИЙ ТВІР
- ОЖРАГІС
- ОЖЯЛІС
- ОКАРИНА
- ОКТАВА
- ОКТАВНА ТРАНСПОЗИЦІЯ
- ОКТАВНЕ ТРАНСПОНУВАННЯ
- ОКТЕТ
- ОКТОЇХ
- ОКТОЛЬ
- ОЛ СТАРС
- ОЛЕН
- ОЛЕНШІ
- ОЛИМ-ШУВИР
- ОЛІМПІАДА МУЗИЧНА
- ОЛІМПІЯ
- ОЛОНХО
- ОЛОНХОСУТ
- ОЛЯНДРА
- ОПЕРА
- ОПЕРА КОМІК
- ОПЕРА СПАСІННЯ І ЖАХІВ
- ОПЕРА-БАЛЕТ
- ОПЕРА-БУФФО
- ОПЕРА-ВОДЕВІЛЬ
- ОПЕРА-СЕМІСЕРІА
- ОПЕРА-СЕРГА
- ОПЕРЕТА
- ОПОРА СПІВАЦЬКА
- ОПРИШКИ
- ОПУС
- ОРАТОРІЯ
- ОРГАН
- ОРГАНІСТ
- ОРГАНІСТРУМ
- ОРГАННИЙ ПУНКТ
- ОРГАНУМ
- ОРДИНАРІЙ
- ОРДО
- ОРИГІНАЛЬНІСТЬ
- ОРІЄНТАЛЬНА МУЗИКА
- ОРКЕСТР
- ОРКЕСТРИНА
- ОРКЕСТРІОН
- ОРКЕСТРОВА ЯМА
- ОРКЕСТРОВКА
- ОРКЕСТРОТЕКА
- ОРКЕСТРОФОН
- ОРНАМЕНТИКА
- ОРОВЕЛИ
- ОРФЕОН
- ОРФЕРІОН
- ОРФОЕПІЯ
- ОРХЕОГРАФІЯ
- ОРХЕСТИКА
- ОСМОГЛАССЯ
- ОСНОВА ІНТЕРВАЛУ
- ОСНОВНА ТОНАЛЬНІСТЬ
- ОСНОВНЕ ПОЛОЖЕННЯ
- ОСНОВНИЙ ТОН
- ОСОБИСТІСНО ЗОРІЄНТОВАНИЙ ПІДХІД
- ОСТІНАТО
- ОСЯЯННЯ
- ОФ БІТ
- ОФЕРТОРІЙ
- ОФІКЛЕЙД
- ОФІЦІЙ