Словник-довідник музичних термінів

НАБАТ

(від араб. набаут - барабанний бій) - 1. Давньоруський ударний інструмент, подібний до величезної литаври. Використовувавсяу військовій справі для подання сигналів та залякування ворогів. 2. Великий дзвін, яким били на сполох.

НАВИЧКА

- психічне новоутворення, яке забезпечує індивіду спроможність автоматичного виконання дій. Залежно від характеру розрізнюють рухові, мисленневі, мовленнєві, інтелектуальні, сенсорні,перцептивні тощо Н. В музичній діяльності необхідні вокальні, диригентські, ігрові та інші Н., які формуються шляхом цілеспрямованих систематичних вправлянь.

НАВІЮВАННЯ

(від лат. suggero - навіюю, раджу) - психічний вплив однієї людини на іншу, який має на меті актуалізацію або зміну психічних установок, ціннісних орієнтацій, мотивів, ставлення, оцінок, вчинків, поведінки та ін. окремої людини чи групи людей. Н. застосовується в музичному навчанні та виконавській практиці, зокрема, диригентів - керівників великих художніх колективів. Від здатності до навіювання багато в чому залежить успіх музиканта - виконавця на оперній сцені або концертній естраді.

НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

- офіційний нормативний документ, що визначає зміст і обсяг знань, умінь і навичок з кожного предмету, їх розподіл за розділами, темами та підтемами в часі, а також подаються пояснення щодо структури програми, організації та методики вивчення предмету, а також норм оцінювання засвоєння змісту предмету.

НАВЧАЛЬНИЙ ПЛАН

- офіційний нормативний документ, основа організації навчального процесу. Н.п. визначає графік, співвідношення усіх видів теоретичного і практичного навчання, перелік і послідовність вивчення навчальних предметів, а також час, який відводиться для вивчення дисциплін та форми перевірки знань (заліки, екзамени, курсові роботи, семінари тощо).

НАВЧАННЯ

- цілеспрямований процес взаємодії учня і педагога щодо передачі та засвоєння знань, умінь, навичок і способів пізнавальної та творчої діяльності людини в будь-якій сфері музичного мистецтва. Основними закладами, де відбувається процес музичного Н., є школи мистецтв і музичні школи та навчальні заклади різних рівнів акредитації.

НАГАРА

- 1. Парний ударний інструмент типу литаври з родини мембранофонів, звук видобувають пальцями або паличками. Поширений в Азербайджані, Грузії (дипліпіто), країнах Азії, Північної Африки тощо. 2. Загальна назва родини азербайджанських двосторонніх барабанів, яка має багато різновидів. Застосовується в комплекті (великий, середній, малий ) як ритмічний інструмент в ансамблі з баламанами та зурнами.

НАГАУТА

- пісенна форма японської музики, що супроводжує танці в театрі Кабукі.

НАГОРА

- вірменські або узбецько - таджицькі інструменти з родини мембранофонів, керамічні парні литаври без точної висоти настроювання.

НАГРАШ

- народна плясова інструментальна мелодія з супроводом або без нього. (Див. Наспів).

НАЙ

, ней - 1. Арабо - іранська поздовжня флейта з 6 - 8 ігровими отворами. 2. Середньоазіатська поздовжня флейта з 6 ігровими отворами, поширена в Узбекистані та Таджикистані. 3. Молдавська і румунська багатоствольна флейта, подібна до флейти Пана, якаскладається з 8 - 24 дерев’яних трубок різної довжини.

НАКРИ

- давньоруський ударний ритмічний інструмент, що походить від нагари. Застосовувався як сигнальне військове знаряддя.

НАО

- 1. Давньокитайській сигнальний ударний інструмент в формі еліптичної чашки з патрубком, який відходить від дна. Звук видобувається ударом, означаючи припинення барабанного бою. 2. Китайській ударний інструмент, оркестрові металеві тарілки (інші назви - наоба, ба, ча).

НАРОДНА МУЗИКА

, музичний фольклор - вокальна, інструментальна, вокально - інструментальна і музично - танцювальна творчість народу, основний вид і підсумок художньої творчості багатьох поколінь, який ґрунтується на історичних традиціях розвитку творчості різних груп та шарів населення. Н.м. створюється і передається в усній формі від виконавця виконавцеві, від покоління до покоління, утворюючи т.з. традиційний фольклор. Н.м. відзначається різноманітністю жанрів і форм, в ній утворилось справжнє розмаїття мелосу, багатоголосся, ладотональних систем, ритміки тощо, властивих кожній культурі. Авторами Н.м. є творчо обдаровані представники народу, що звичайно лишаються невідомими. Виконавці Н.м. - акини, ашуги, гуслярі, кобзарі, кюйші, леутари, менестрелі, скоморохи, шпільмани та інші, які змінюють і удосконалюють форму Н.м., наближуючи її до вимог сучасності, але зберігаючи національну автентичність і самобутність. Найпоширеніша галузь Н.м. - народна пісня, де визначальною рисою є органічна єдність і взаємовплив наспіву, мелодії і поетичного слова. Важливу роль у музичному побуті відіграє надзвичайно багата і різноманітна танцювальна Н.м. Життєдайним джерелом і основою професійної національної музичної культури, як усної традиції, так і оригінальної композиторської творчості.

Update Required To play the media you will need to either update your browser to a recent version or update your Flash plugin.

НАРОДНА ПІСНЯ

- невеликий, як правило, куплетний музично - поетичний твір. Н.п. кожного народу має свою специфіку. Українській Н.п. притаманне необмежене багатство жанрів - весільні, веснянки, героїчні, гумористичні, думи, епічні, емігрантські, історичні, козацькі, колядки, ліричні, обрядові, плачі, побутові, похоронні, сатиричні, святкові, солдатські, стрілецькі, трудові тощо, складу виконавців - від сольних і гуртових до масових з розвиненими формами поліфонії, мелодичних стилів, ритму, метру тощо.

НАРОДНИЙ ХОР

- хоровий колектив, який в автентичній манері виконує народні пісні або спеціально створені для нього твори, дотримуючись притаманних їм особливостей (фактура, голосоведення, звукоутворення, вимова, виконавські особливості тощо). До найвідоміших Н.х. належать Національний Українській Н.х. ім. Г.Верьовки, Російський Н.х. ім. М.П’ятницького, Північний Н.х., Білоруський Н.х., Волинський Н.х., Закарпатський Н.х., Черкаський Н.х., Н.х. кубанських козаків та інші. Різновидами Н.х. є такі колективи, як Національна капела бандуристів України, ансамбль рубобисток Таджикистану, Поліський ансамбль пісні й танцю 'Льонок'тощо.

НАРОДНІ МУЗИЧНІ ІНСТРУМЕНТИ

- поширені в народній практиці музичні інструменти - українські (бандура, бубон, бугай, денцівка, дримба, кобза, козобас, сурма та інші), грузинські (долі), іспанські (гітара, кастаньєти), італійські (мандоліна ), казахські (домбра), карельсько - фінські (кантеле), китайські (нао), кубинські (гуїро), російські (балалайка, гуслі), французькі (мюзет), шотландські (волинка) тощо. Багато Н.м.і. поширилось в народній музиці інших країн, частина набула статусу професійних інструментів, втративши безпосередні зв’язки з народним побутуванням. Є такі інструменти, що поширились в народному і професійному обігу (напр., скрипка, кларнет, труба тощо).

НАРОДНІ ТАНЦІ

- танці, створені народом й поширені в народному побуті - українські (аркан, бондар, бурима, гопак, гуцулка, журавель, козачок, коломийка, косарі), білоруські (бульба, крижачок), грузинські (хорумі), іспанські (болеро, сарабанда, хабанера), італійські (тарантела), молдавські (молдавеняска, хора), норвезькі (халінг), польські (краков’як, куяв’як), російські (бариня, тропак), французькі (бранль) і т. ін.

НАСЛІДУВАННЯ

- особлива форма поведінки, яка полягає у відтворенні однією людиною дій, прийомів, творчої манери, поведінки іншої. Н. може бути як мимовільним, підсвідомим, так і цілеспрямовано свідомим. Застосування Н. як методу навчання поширено в музичній, особливо вокальній педагогіці, хоча це може спричинити втрату самобутньої індивідуальності.

НАСОЛОДА

- психічний стан, який виникає внаслідок задоволення людиною своєї потреби, бажання, пристрасті або досягнення творчої мети. Стан Н. є неодмінною умовою успіху в музичній діяльності.

НАСПІВ

- вокальна мелодія для виконання співаком. Інколи Н. називається інструментальна мелодія. (див.Награш).

НАСТРІЙ

- психічний стан душевної зорієнтованості, основою якого є позитивна або негативна емоція, що забезпечує високий динамізм перебігу та зміни Н. У навчальній та виконавській музичній діяльності Н. може відіграти вирішальну роль, хоча здатність контролювати свій Н. є важливою умовою творчого успіху. Див. Вокально-творчий спокій.

НАТУРАЛЬНИЙ ЗВУКОРЯД

- сукупність так званих часткових тонів (обертонів), які за законами фізики утворюються на базі основного тону і становлять основу натурального або чистого строю(Див. Гармонічний ряд).

НАТУРАЛЬНИЙ МАЖОР

- різновид мажору, звукоряд якого побудований за формулою: тон - тон - півтон - тон - тон - тон - півтон (1, 1, 1/2, 1, 1, 1, 1/2) - (див. Додаток XVII).

НАТУРАЛЬНИЙ МІНОР

- різновид мінору, звукоряд якого побудований за формулою: тон - півтон - тон - тон - півтон - тон - тон (1, 1/2, 1, 1, 1/2, 1, 1) - (див. Додаток XVII).

НАТУРАЛЬНІ ЛАДИ

- семиступеневі лади з інтервалами між суміжними ступенями у цілий тон (велика секунда) або півтони (мала секунда). Гама Н.л. містить поять великих секунд (не більше трьох поспіль) і дві малі несуміжні секунди, але не матиме видозмінювання основних ступенів, хроматизмів та альтерації. До Н.л. належать повні та неповні лади народної музики: еолійский (натуральний мінор), іонійський (натуральний мажор), дорійський, міксолідійський, фригійській, лідійський, діатонічні змінні, локрійський, ангіметонна пентатоніка. Особливості мелодичних зв’язків Н.л. використовуються професійними композиторами (Е.Гріг, К.Дебюссі, М.Леонтович, М.Мусоргський, М.Римський - Корсаков, І.Стравінській та інші). (див. Додаток XVII).

НАТХНЕННЯ

- особливий психічний стан піднесення творчих потенцій митця як активізації психофізіологічних процесів, зосереджених на певній меті, що відбувається внаслідок концентрації всіх почуттів, духовних і фізичних зусиль на об’єкті творчості. Н. значною мірою залежить від розвитку виконавської майстерності та таланту музиканта.

НАУТАНКИ

- індійська народна комедійна музично – танцювальна вистава, яка включає діалоги, співи, музику, танець і пантоміму.

НАХИЛЕННЯ

- 1. Відмінність ладів, зумовлена наявністю інтервалу великої (мажорної) або малої (мінорної) терції між І та ІІІ ступенями. Існує два протилежних Н. - мажорне і мінорне, з яких кожне має декілька різновидів, що залежать від положення II, IV, VI, VII ступенів. 2. В давньогрецькій музиці - тип тетрахорду іладу, який визначається величиною інтервалів між ступенями звукоряду, що зумовило визначення трьох Н. - діатонічного, хроматичного, енгармонічного.

НАЦІОНАЛЬНИЙ РОК

- напрямок рок - руху, який виник в колишньому СРСР і був орієнтований на поєднання традицій рок-н-ролу і народного мелосу, така собі 'Нова хвиля'. В Україні до Н.р. належали групи 'Ватра', 'Опришки' та інші; започатковані ними традиції продовжують рок-музиканти незалежної держави, зокрема, “В.В”

НЕАКОРДОВІ ЗВУКИ

- звуки мелодії, які не належать до акорду, що їх супроводжує - допоміжні, прохідні, затримання, камбіата, аподжіатура, передйом, стрибковий тон. Н.з. не вживаються одночасно з акордовими в одному регістрі, крім випадків, коли мелодія і акорд мають суттєво відмінні тембри, а також вимагають розв’язання в консонанс або менш гострий дисонанс.

НЕАКОРДОВІ ТОНИ

- звуки будь-якого голосу в багатоголосній музиці, які не входять до складу акорду, утвореного іншими голосами, і порушують його терцеву побудову. До Н.т. належать прохідний звук, допоміжний звук, затримання.

НЕАПОЛІТАНСЬКИЙ СЕКСТАКОРД

- перше обернення тризвуку другого пониженого ступеня в мінорі або мінорна субдомінанта з малою секстою замість квінти.

НЕВМИ

(гр. neuma - кивок, знак) - 1. Вид музичного нотопису, що використовувався в Середньовічній Європі для запису церковної музики, передував сучасному, спирався на мовлення і складався з різних знаків пунктуації (рисок, крапок, ком тощо) та їх комбінацій. Н. застосовувались для запису вокальної музики, вказуючи напрям руху мелодії без визначення точного звуковисотного положення. 2. В теорії музики Середньовіччя Н. називались: один звук, нерозспівна мелодія, піснеспів, мелодична формула з розспівуванням на останній голосній тексту антифону або респонсорія. Кожний церковний лад мав власну групу Н.

НЕДОСКОНАЛА КАДЕНЦІЯ

- див. Каденція.

НЕДОСКОНАЛА МОДУЛЯЦІЯ

- див. Модуляція.

НЕЗАЛЕЖНИЙ РОК

- виконавська діяльність рок - музикантів, які не мають контрактів з великими фірмами звукозапису і томуне залежать від стереотипів, що панують на рок-ринку.

НЕОКЛАСИЦИЗМ

- напрямок в музиці 20 - 30-х років ХХ ст., що звертався до принципів музичного мислення та жанрів, типових для бароко. Представниками Н. в музиці були А.Казелла, О.Респігі, А.Онеггер, Ф.Пуленк, П.Хіндеміт та інші. Найвидатнішим з авторів цього напрямку був І. Стравінський.

НЕОРОМАНТИЗМ

- пізній період романтизму, пов’язаний з творчістю Й.Брамса, А.Брукнера, Р.Вагнера, Х.Вольфа, Ф.Ліста, Г.Малера, Р.Штрауса, а також М.Регера, Л.Яначека, які звертались до естетики романтизму на знак протесту проти надмірностей 'другого авангарду'.

НЕОФОЛЬКЛОРИЗМ

- оновлення засобів композиторської мови в європейській музиці першої третини ХХ ст. шляхом опори нафольклор (Б.Барток, З.Кодай, Б.Лятошинський, Д.Мійо, М.де Фалья, І.Стравінський, Л.Яначек, пізніше В.Гаврилін, Г.Свиридов та інші).

НЕПОВНИЙ ТАКТ

- перший або останній такт музичного твору або його самостійної частини, де сума тривалостей звуків і паузменша за тактовий розмір.

НЕПОВНИЙ ХОР

- мішаний хор без однієї або двох різнорідних партій.

НЕСИМЕТРИЧНІ ТАКТИ

- складні такти, утворені з кількох простих тактів різного розміру, інакше - мішані такти. Н.т. можуть бути: а) двочастинні, які мають два акценти - 5/8, 5/4; б) тричастинні, які мають три акценти - 7/8, 7/4 та інші.

НЕСКІНЧЕНИЙ КАНОН

- канон, який може повторюватись без перерви, тому що закінчення його мелодії переходить в її початок, а також сполучається з ним в одночасному звучанні.

НЕСПРАВЖНЯ РЕПРИЗА

- музична побудова, яка передує репризі, викладаючи її початок в іншій тональності.

НЕСТІЙКІ СТУПЕНІ ЛАДУ

- звуки ладу, які тяжіють до стійких ступенів ладу. В ладах мажоро - мінорної системи Н.с.л. є ІІ, IV, VI, VII ступені, які не входять до складу тонічного тризвуку. В мелодичних ладах нестійкими є всі ступені, крім тоніки.

НЕУСТОЇ

- основні загальні логічні категорії ладових елементів звуків, співзвуч). У. втілює прагнення, рух, тяжіння, напруження, підпорядкування головному елементу. Н. є альтернативою устою. До Н. належать: реперкуса, домінанта, субдомінанта, акорди лінеарних функцій, периферійні співзвуччя. В ритміці Н. - дрібна тривалість, в метриці - слабка доля.

НИЖНІЙ ВВІДНИЙ ТОН

- VII ступінь. Див. Ввідний тон.

НИЖНІЙ ГОЛОС

- найнижчий голос музики багатоголосного складу, інакше - бас.

- див. Тетрахорд.

- див. Субдомінанта.

- див. Медіанта (2).

- І ступінь звукоряду (на відміну від верхньої тоніки - VII ступеня).

НИЗ

- назва співацької строки в багатоголосному співі давньоруської церкви. Див. Строчний спів.

НИЗЬКА СПІВАЦЬКА ФОРМАНТА

, НСФ - група обертонів у спектрі звуку співацького голосу (від 300 до 600 гц) , яка надає голосу співака 'м’якість', 'масивність' і 'насиченість', особливо у низьких голосів. Значну роль в утворенні НСФ відіграє трахейний механізм голосоутворення.

НИТКА

- лінія, де записують партію ударного інструменту без визначеної висоти звуку (барабан, бубон, кастаньєти тощо).

НІМА КЛАВІАТУРА

- апарат, винайдений А.Верджілем для тренування пальців піаніста без видобування звуку. Використання Н.к. дозволяє розвивати техніку піаніста поза слухового контролю та музично - слухових уявлень.

НО

- вид аристократичного японського театру, який утворився в феодальні часи і розквітнув у XIV ст. Традиції сценічного мистецтва і музики Н. ретельно зберігаються і передаються від покоління до покоління у незмінному вигляді. В сучасному Токіо існує два театри Н.

НОВА ТОНАЛЬНІСТЬ

- тональність, в яку здійснюється модуляція з попередньої (старої) тональності.

НОВА ХВИЛЯ

- 1. Рух в британській музиці року, який очолює група 'Iron meiden'. 2. Рух в німецькій музиці року (Deutsch rock), пов’язаний з застосуванням німецької мови рок-групами у Німеччині.

НОВЕЛЕТА

(іт. novelletta - невелика розповідь) - невелика лірико - оповідальна (інколи драматична або жанрова) інструментальна музична п’єса. Назву жанру - Н. запозичив з художньої літератури в1838 р. Р.Шуман, пізніше її використовували М.Балакірєв, О.Глазунов, А.Лядов, Ф.Пуленк, З.Фібіх та інші.

НОВЕМОЛЬ

(від лат. novem - дев’ять) ритмічна фігура, що складається з дев’яти звуків (нот) шляхом поділу простого дво- або тридольного такту на дев’ять частин. Якщо основною тривалістю є ціла нота, то Н. слід писати восьмими нотами, якщо половинна - шістнадцятими і т.д. (див. Додаток XV).

НОВООРЛЕАНСЬКІЙ ДЖАЗ

- історично основний стиль класичного джазу, який сформувався наприкінці ХІХ ст. на ґрунті африканського фольклору, народної та побутової музики креолів на Півдні США в кварталі Нового Орлеану - Сторивілі. Н.д. пов’язаний з заміною вокальних фольклорних жанрів, побутових танців, фортепіанного регтайму і музики духових капел розвинутими інструментально - ансамблевими формами негритянського музикування, колективною імпровізацією, де головну партію виконував корнет на фоні басової лінії тромбону, а кларнет прикрашав їх орнаментом. В класичний період розвитку Н.д. склався самостійний тип джаз-бенду з характерним поділом інструментальних груп на мелодичну і ритмічну; утвердився респонсорний принцип ансамблевої гри, де поряд з багатоголоссям імпровізаційної контрастної поліфонії повноправну роль відігравав провідний голос - лідер, блюзова традиція набула більшого і яскравішого втілення, розширилось і визначилось коло специфічних засобів виразності та виконавських прийомів. З часом Н.д. дещо втратив своє провідне значення, поступившись комерційній розважальній музиці, але його ідеї та принципи знайшли продовження в сучасному диксиленді.

НОКТЮРН

(фр. nocture - нічний) - лірична наспівна мелодична п’єса, зміст якої пов’язаний з художніми образами ночі. Зразки Н. - в творчості В.А.Моцарта, Й.Гайдна, Ф.Шопена, Р.Шумана, М.Лисенка, М.Глінки, К.Дебюссі, П.Чайковського та інших.

НОМ

(гр. nomos - закон, звичай) - в давньогрецькій музиці - наспів, мелодія, тип мелодії, мелодична модель, яка слугувала основою для виконання музично - поетичних творів співаками - рапсодами.

НОМЕР

(від лат. numerus - число) - 1. Окремий виступ одного або кількох артистів у концерті. 2. Самостійні, завершені за формою музичні епізоди в опері, ораторії, балеті, реквіємі, кантаті тощо.

НОН ЛЕГАТО

(іт. non legato – не зв’язано, не злитно) - 1. Спосіб виконання, коли перехід від одного звуку до іншого відбувається відокремлено, але не уривчасто. 2. Один з основних видів артикуляції та штрихів.

НОНА

(від лат. nona - дев’ята) - 1. Один із складених інтервалів, який охоплює дев’ять ступенів звукоряду. Позначається цифрою 9.Н. можна розглядати як секунду через октаву. Мала Н. - інтервал, який містить 6 1/2 тонів. Велика Н. охоплює 7 тонів. 2. Дев’ятий ступінь від того, що заданий (див. Додаток X).

НОНАКОРД

- акорд, який складається з п’яти різних звуків, розміщених за терціями, і охоплює обсяг нони. Н., побудований на п’ятому ступені ладу, зветься домінантнонакордом і позначається цифрою 9. (див. Додаток XIV). Обернення Н. самостійних назв не мають.

НОНЕТ

(від лат. nonus - дев’ятий) - 1. Ансамбль з дев’яти виконавців. 2. Твір для дев’ятьох виконавців з окремою партією у кожного.

НОТА

(іт. nota - знак, замітка) - знак, який застосовується для запису музичних звуків і позначає їх висотне положення на нотоносці та тривалість. За тривалістю Н. поділяються на бревіс (подвійна ціла), цілі, половинні, четвертні, восьмі, шістнадцяті, тридцять другі, шістдесят четверті і т.д., відрізняючись написанням. (див. Додаток IIІ).

НОТАЦІЯ

(від лат. notatio - запис, позначення) - сукупність графічних знаків, призначених для запису музики (див. Невми, Мензуральна нотація, Крюки, Знамена, Строчний спів, Нотний стан, Нота, Ключ, Такт, Тактова риска, Табулатура, Абревіатура, Партитура, Клавір). Пошуки способу знакової фіксації музики почались ще в Давньому Єгипті, але не завершились до нашого часу, оскільки сучасні композитори (С.Губайдуліна, Л.Грабовський, Е.Денисов, О.Мессіан, К.Пендерецький, В.Сільвестров, А.Шнітке та інші) використовували, крім традиційної Н., специфічні форми запису для відображення в тексті особливих ефектів звучання (звукових мас, вібрато, дестабілізації звуковисотності тощо). Див. Нотний запис, Нота.

НОТИ

(від іт. nota - знак, замітка) - 1. Умовні графічні знаки для запису музики. Див. Нота. 2. Рукописний або друкований запис музичних творів для різних складів виконавців.

НОТНИЙ ЗАПИС

- європейська система нотації, яка існує з XVII ст. і включає такі основні елементи: нотний стан (нотоносець) з п’яти паралельних горизонтальних ліній для розміщення різноманітних знаків нотопису. Основний знак - Нота, яка має вигляд незатушованого ( ціла, половинна ) або затушованого (четвертна, восьма і т. д.) овалу. Тривалості, менші за четвертну, позначаються хвостиками ( флажками) або в’язками ( ребрами), які додаються до штилів - вертикальних рисок, що показують звуки, за тривалістю коротші цілої. Зміна тривалості звучання ноти на 1/2 чи 1/2+1/4 позначається крапкою. Перерви в звучанні позначаються паузами, еквівалентними тривалостям нот. Звуковисотне положення записаних звуків фіксується за допомогою ключів, а його зміни - знаками альтерації, які діють в межах всього твору або однієї ноти. Кількість часових долей в такті позначається знаками розміру, а тактові риски відокремлюють один такт від іншого. (Див. Додатки І, ІІ, ІІІ, IV, V, VI, IX).

НОТНИЙ СТАН

- система паралельних горизонтальних ліній для записування звуків спеціальними знаками - Нотами. Н.с. з чотирьох ліній винайшов Гвідо д'Ареццо (ХІ ст.). В сучасній практиці застосовується Н.с. з п’яти основних ліній та необхідної кількості додаткових над і під Н.с. Ноти записують на лінійках, між лінійками та під ними. На Н.с. також розміщується Ключ, Розмір, Знакиальтерації, паузи тощо. Для записування багатоголосної музики використовуються знаки аколади, партитура, клавір тощо. Див. Нота, Нотний запис.

НОТНИЦЯ

- стара назва приміщення для зберігання нотних архівів та зібрань.

НОТОГРАФІЯ

(від лат. nota - знак і grapho - пишу) - 1. Систематизовані показники нотних видань і рукописів. 2. Розділ музикознавства, який вивчає історію, теорію, методику описування і класифікації музичних творів у нотному запису. 3. Правила і методика написання нот і оформлення нотного рукопису або видання.

НОТОДРУК

, нотодрукування - поліграфічне розмножування нотних текстів, яке виникло після винаходу книгодрукування, перші друковані ноти належать до XV cт., в 1700 р. у Львові надруковано 'Ірмолог' - перше видання знаменного співу з використанням лінійного нотопису. Після черги технологічних удосконалень сучасний Н. здійснюється за допомогою комп’ютерного набору, який забезпечує дуже високий рівень виготовлення нотної продукції.

НОТОНОСЕЦЬ

- див. Нотний стан.

НУБА

(араб., дослівно ряд, послідовність, черга) - вокально - інструментальна композиція т.з. андалузької традиції в арабській музиці Алжиру, Лівії, Марокко, Тунісу, заснована на принципі макама.

НУГУЛА

, на-гу-ла - китайський ударний інструмент з родини мембранофонів, парні залізні литаври з шкіряною мембраною, які входять до складу народного оркестру.

НЬЮ БОП

(англ. new bop) - див. Хард боп.

НЬЮ ВЕЙВ

(англ. new weve - нова хвиля) - багатозначне поняття, яке з’явилось наприкінці 1970 років у зв’язку з новими процесами в сфері популярної музики. Див. Нова хвиля (1)

НЬЮ РОМАНТІКС

(англ. new romantics - нова романтика) - напрямок, який виник у Великобританії 1970 –х років на противагу панку, регге, новому стилю і відрізняється від них більшою витонченістю, фантастичними та історичними сюжетами, пишними та ефектними костюмами, блискучими шоу, а також уникненням проблем дійсності. Музика Н.р. мелодична, знаходиться на високому рівні відтворення з переважанням електронного звучання.

НЮАНС

(фр. nuance - відтінок) - відмінності в динаміці, темпі, способах звуковидобування, характері звучання, які посилюють емоційно - художнє враження від виконання музичного твору. Н. визначаються як автором твору, так і індивідуальністю виконавця.

НЮАНСУВАННЯ

- сукупність відтінків, застосованих під час виконання музичного твору певним виконавцем.

Словник-довідник музичних термінів

Корисно

Новини