Словник-довідник музичних термінів

ЛАБАНОРА ДУДА: - литовський пневматичний музичний інструмент типу волинки з шкіряним міхом і трьома трубками з тростини - парною мелодичною і бурдонною. Назва походить від місцевості Лабанорас, де ще в XVI ст. виготовляли цей інструмент.
ЛАБІЛЬНІСТЬ: (від лат. labilis - нестійкість, рухливість) - гнучкість нервової системи та психіки, здатність до швидких змін у відповідь на подразнення. Л. має значення для перебігу процесів музичного навчання та виконавства.
ЛАВАБО: , равап, рабоб - уйгурський струнний щипковий інструмент, подібний до рубоба.
ЛАД: (лат.modus, гр. harmonia, англ., фр. mode, іт. modo, нім. Tonge- schlecht; слов’янське - злагода, лад, мир, порядок, стройність) - 1. Естетично прийнятна узгодженість звуків висотної системи, основа для виникнення і закріплення в свідомості людини системних відносин між звуками, які ґрунтуються на тому, що в процесі музичного інтонування відбувається упорядкування звукового матеріалу в стрункі, узгоджені форми, що утворюють основу генетичного музичного порядку. 2. Доцільно впорядкована інтонаційна система зв’язків музичних звуків за висотою, їх закономірна послідовність, а також структура взаємних зв’язків ступенів звукоряду, яка забезпечує їх ефективне функціонування. В понятті Л. відбиваються історичні та національні особливості розвитку музичного мистецтва, об’єктивні закономірності музичної акустики та сприймання музики. Специфіка та складність поняття Л. зумовлені тим, що воно охоплює різні явища та процеси - співвідношення стійкості та нестійкості ступенів; обспівування устоїв; модальність давньої музики європейських народів; мелодико-звукорядну систему диференційованих співвідношень тонів; звукоряди з одним центральним тоном, змінні системи без тяжіння до централізованої системи без стійкого звукоряду, додекафонічні комплекси, серійна, сонорна, електронна музика. Класифікація існуючих музичних Л. надзвичайно складна, її визначальними факторами є генетична стадія розвитку ладового мислення, інтервальна складність звукової структури, етнічні, історичні, культурні, стильові особливості й традиції музичного мистецтва. До найбільш важливих типів ладових систем належать екмеліка, ангіметоніка, діатоніка, хроматика, мікрохроматика (шруті), особливі Л. (слендро,пелог, пентатоніка та інші). Послідовність ступенів Л. утворює його гаму. (див. Додаток XVII).; Діатонічні Л., Давньогрецькі Л., Натуральні Л., Ангіметонний звукоряд, Пентатоніка, Симетричні Л., Мішані Л., змінні Л., Тональність, Серія, Л. Месіана, Дванадцятитонова гама, Хроматична гама, Мажор, Мінор, Мугам, Пелог, Слендро, Шруті та інші. 3. Вузька поперечина на грифі або шийці частини струнних інструментів (домри, балалайки, бандури, мандоліни та інших), до яких під час гри виконавці притискають струни, змінюючи висоту звуків.
ЛАД ЛАНЦЮГОВИЙ: - див. Ланцюговий лад.
ЛАДОВА АЛЬТЕРАЦІЯ: - підвищення або пониження нестійких ступенів ладу на півтону з метою посилення їх тяжіння до стійких ступенів в мажоро - мінорному Л. Л.а. позначається випадковими, а не ключовими знаками.
ЛАДОВА МОДУЛЯЦІЯ: - модуляція в однойменну тональність.
ЛАДОВА ФУНКЦІЯ: - інтонаційний зв’язок окремого ступеня ладу з тонікою або іншими ступенями або акордами.
ЛАДОВИЙ ДЖАЗ: - див. Модальний джаз.
ЛАДОВИЙ РИТМ: - розгортання ладу в часі на основі тяжіння нестійкості до розв’язання в стійкість. Термін запропонований Б.Яворським.
ЛАДОТОНАЛЬНІСТЬ: - висотне положення ладу, пов’язане з розташуванням тоніки. (напр., соль мажор, сі мінор, дорійський ладдо, фрігійський лад фа і т.д.). Термін запропонований Б.Яворським.
ЛАКРИМОЗА: (від іт. lamento - скорботна, слізна) - частина реквієму, заключний розділ секвенції Dies irae, який починається цим словом. Згодом самостійна частина циклічної композиції (напр., Л. з 'Реквієму' В.А.Моцарта).
ЛАЛУ: - аварська назва дагестанського духового народного інструмента з тростини або комишу з 6 - 8 ігровими отворами.
ЛАМАНА ОКТАВА: - роздільне виконання звуків інтервалу октави - спочатку верхнього, потім нижнього або навпаки.
ЛАМЕНТАЦІЯ: (від лат. lamentatio - плач, голосіння) - спів католицької служби на текст з Ветхого завіту. Відомі Л. Дж.Палестрини, О.Лассо, Т.Талліса, У.Бьорда, Ф.Куперена та ін. В ХХ ст. до жанру Л. звертались І.Стравинський, Е.Кшенек.
ЛАМЕНТО: (іт. lamento - жалоба, плач) - 1. скорботна. сумна арія з італійської опери XVII - XVIIІ ст. (напр., Л. з опер К.Монтеверді, Г.Персела, Ф.Чілеа та ін.). 2. В співацькому мистецтві слов’янських народів - скорботний плач, голосіння, лемент.
ЛАНСЬЄ: (від фр. lansie - улан) - англійський бальний танець ХІХ ст. Складається з п’яти фігур різного музичного розміру - 6/8 - дляпершої, третьої, четвертої, 3/4 - другої, 4/4 - п’ятої, який набув популярності в інших країнах Європи.
ЛАНЦЕ: - танець, що походить від лансьє і був поширений в Російській імперії у ХІХ ст. Розмір 2/4. Мав різні варіанти та назви - лансе, ланчик, ланцзі, лансея, лантея тощо - в різних областях країни.
ЛАНЦЮГОВЕ ДИХАННЯ: - хоровий виконавській прийом, що полягає в неодночасній зміні та поповненні дихання хористами, через що виникає враження безперервності звучання хору. Л.д. є засобом хорової виразності та дає можливість виконувати тривалі фрази і навіть цілі твори без цезур для взяття повітря.
ЛАНЦЮГОВИЙ ЛАД: (від лат. catenarius - ланцюговий) - термін, що означає 'мажоро - мінорне' об’єднання одиничних систем (Ладовий ритм). Двічиланцюговий лад, який має устої, розташовані за тонами зменшеного септакорду, пізніше отримав назву зменшеного ладу. Термін запропонований Б.Яворським.
ЛАРГЕТО: (іт. largetto - досить широко) - помірно повільний темп. Характерний приклад Л. - повільна частина II симфонії Л.В.Бетховена. (див. Додаток ХІ).
ЛАРГО: (іт. largo - широко) - широкий, дуже повільний темп, найповільніший з темпів, які застосовуються в творах величного, урочистого або скорботного характеру. В XVIII ст. Л. вважали дуже повільним темпом, удвічі повільнішим за адажіо, хоча практично вони відрізнялись не стільки темпом, скільки характером звучання. (див. Додаток ХІ).
ЛАРЧЕМІ: , соінарі - грузинський багатоствольний духовий музичний інструмент типу флейти Пана. Застосовується як сольний та ансамблевий інструмент.
ЛАТЕНТНИЙ ПЕРІОД: (від лат. latens - прихований) - час, необхідний для виявлення певного процесу, наприклад, початкових проявів оволодіння навичками фонації або гри на музичних інструментах.
ЛАТИН - РОК: (latin rock) - латиноамериканський напрямок музики року, який виник у середовищі пуерторіканської та мексиканської меншин населення США. Л.р. спирається на блюз, поліритмічні та мелодичні особливості латиноамериканського фольклору, поєднані з виражальними засобами музики року. Для Л.р. характерним є використання допоміжних ударних інструментів латиноамериканського походження. Частина виконавців та рок-груп в своїх композиціях використовують мотиви і ритми самби, румби тощо.
ЛАУДА: (від лат. laus - уславлення) - італійська духовна пісня типу гімну, особливо поширена в ХІІІ - ХVI ст., коли її виконували на площах, вулицях, в оселях та на зборах 'братів - лаудитів'.
ЛАУРЕАТ: (від лат. laureatus - увінчаний лавровим вінком) - 1. В Римі - людина, нагороджена лавровим вінком за видатні досягнення.2. Тепер - вчений, артист, композитор, письменник, винахідник тощо, удостоєний високої нагороди. В Україні найвищою нагородою є премія ім.Тараса Шевченка, яка щорічно присуджується з нагоди дня народження безсмертного Кобзаря.
ЛАШАН: - угорський народний парний танець. Музичний розмір 2/4, темп повільний, ритм синкопований. Сучасний Л. - перша частина чардашу.
ЛЕ: (фр. lei) - музична поетична форма творчості труверів Франції ХІІ - ХIV ст. на релігійні або світські сюжети, яка складалась з 60 - 100 і більше віршів на музику, близьку до секвенції.
ЛЕГАТО: (іт. lеgato - зв’язано, злито) - таке виконання, коли перехід від одного звуку до іншого відбувається зв’язано, без перерви між ними. Л. - один з основних видів артикуляції й штрихів. Графічно позначається дугоподібною рискою - лігою, яка з’єднує необхідні ноти. (див. Додаток VIII).
ЛЕГЕНДА: (від лат. legenda - те, що слід читати) - 1. Народна пісня з елементами фантастики про справжні події Середньовіччя. 2. Музичний твір в ХІХ - ХХ ст., за змістом пов’язаний з фольклорними, релігійними, історичними або літературними образами ('Засудження Фауста' Г.Берліоза, 'Чотири легенди' Я.Сібеліуса, Л. для скрипки Г.Венявського та інші).
ЛЕГКА МУЗИКА: - досить умовне поняття, яке використовується для визначення нескладної за змістом, простої за формою музики, яку слухачі сприймають без спеціальної музичної підготовки. До Л.м. належать побутові та естрадні пісні, танці, попурі і фантазії на загальновідомі музичні теми, веселі життєрадісні вальси й марші, оперета тощо. Найкращі зразки Л.М. створили батько і син Йоганн Штрауси, Ж.Оффенбах, Ф.Легар, I.Кальман, Д.Гершвін, Ф.Зуппе, Ф.Лоу, Ж.Косма, I.Дунаєвський, М.Стрельников, О.Рябов, Р.Паулс, Г.Цабадзе, П.Майборода, О.Білаш, І.Поклад, О.Градський, М.Богословський, О.Долуханян, О.Колкер, А.Островський, А.Петров, В.Соловйов - Сєдой, О.Пахмутова, Є.Мартинов, О.Морозов, О.Сандлер, І.Шамо, В.Верменич, В.Бистряков, В.Філіпенко, О.Журбін, О.Рибников, Д.Тухманов, М.Блантер, О.Фельцман, М.Фрадкін, М.Тарівердієв, К.М’ясков, І.Поклад, О.Пахмутова, В.Шаповаленко, О.Злотник, П.Дворський, В.Івасюк, В.Ільїн, Г.Татарченко, О.Костін, Т.Петриненко та багато інших.
ЛЕЗГИНКА: - народний танець, поширений серед народів Кавказу - кабардинців, осетинів, чеченців, інгушів та інших. Музичний розмір 6/8, інколи 2/4, темп швидкий. Танцюристи, наче змагаючись, демонструють віртуозність, вправність, спритність, невтомлюваність. Виконується як сольний чоловічий танець, а також в парі з жінкою.
ЛЕЙТМОТИВ: (нім. Leitmotiw - провідний мотив) - музична тема, пов’язана з певним образом, ідеєю, явищем, яка неодноразово повторюється в опері, балеті, симфонії і т.д., характеризуючи певну дійову особу, явище, стан тощо. Л. широко використовували Л.В.Бетховен, Г.Берліоз, Д.Верді, Р.Вагнер, М.Римський - Корсаков, П.Чайковський, С.Прокоф’єв, Д.Шостакович, Г.Свиридов, Б.Лятошинський, Ю.Мейтус, Г.Майборода, В.Губаренко, Є.Юцевич та інші.
ЛЕКСИКОГРАФІЯ МУЗИЧНА: (від гр. lexirjs - словесний і grapho - пишу) - теорія і практика створення музичних довідкових видань, а також сукупність словників, довідників, енциклопедій та ін. Основний принцип Л.м. - розташування матеріалу в алфавітному порядку. За типом побудови, відбору та викладу статей Л.м. поділяються на універсальні або енциклопедичні, які охоплюють усі галузі музичної культури, включаючи стислі відомості про діячів музичного мистецтва, театри, концертні зали, конкурси тощо, та галузеві (біографічні, музичних інструментів, оперні, балетні, хорові, вокальні, персональні та інші). Найбільш вживаною частиною Л.м. є термінологічні словники, які подають стислі визначення музично - теоретичних та практичних понять, а також відомостей з суміжних галузей наук, які використовуються в музичному мистецтві та навчанні. Лам. має велике значення, оскільки 'найбільш повний словник краще будь-якого підручника' (А.Франс). До найбільш відомих зразків Л.м. належать словники Т.Яновки (1701, останнє видання 1973),Ж.Ж.Руссо (1731), Г.Римана (1882, останнє видання 1985), Р.Бейкера (1901, останнє видання 1978), М.Гарбузова і І.Ямпольського (1944), Б.Штейнпреса і І.Ямпольського (1959, 1996), “Музыкальная энциклопедия” в 6 томах (1973 - 1982), “ Музыкальный энциклопедический словарь” (1990) та інші, а також різні за обсягом словники О.Должанського, М.Романовського, В.Симоненка, І.Цадика, Ю.Булучевського і С.Фоміна, І.Кочневої та А.Яковлевої, С.Павлюченка, А.Гозенпуда, Е.Єлісеєвої - Шмідт і В.Єлісеєва, С.Болотіна, Г.Бернандта, О.Басурманова, Ю.Юцевича, В.Іванова, В.Дряпіки і Ю.Соколовського, М.Яковлева та ін.
ЛЕКУРІ: - стара назва грузинського танцю картулі.
ЛЕНДЛЕР: (нім. Landler - від назви місцевості Landl в Австрії) - австрійський і німецький селянський парний танець, який виконується колом, попередник вальсу. Розмір 3/4, темп помірний, мелодія рухлива, переважно з малими тривалостями звуків, рухи стрибкоподібні.
ЛЕНТО: (іт. lento - повільно) - позначення темпу, близького до ларго, але не такого повного і вагомого звучання. (див. Додаток ХІ).
ЛЕТКА-ЄНКА: - масовий сучасний молодіжний танець фінського походження. Музичний розмір 3/4, темп помірно швидкий, виконується ланцюжком.
ЛЕУТАР: (рум. lautar) - румунський і молдавський народний мандрівний співак - музикант. Свій спів Л. супроводжував грою на скрипці.
ЛИМБА: - духовий музичний інструмент, поперечна флейта, виготовлена з бамбуку і поширена серед народів Бурятії, Монголії,Тибету, Туви.
ЛИТАВРИ: (від гр. poly - багато, taurea - бичача шкіра) - комплект ударних музичних інструментів з родини мембранофонів, які настроюються на визначену висоту тону. До комплекту Л. входять: велика (F1 - C), середня (А1 - Е), мала (В1 - G). Л. складається з котлоподібного металевого корпусу з резонаторним отвором у дні, шкіряної мембрани, яка регулюється шістьма гвинтами або одним гвинтовим важелем чи педаллю (для одержання ефекту гліссандо) і підставок. Звук низький, лункий, розкотистий, видобувається двома колотушками. Застосовується в симфонічному оркестрі.
ЛІБРЕТИСТ: (від іт. libretto) - автор лібрето. До найбільш відомих Л. належать Ж.Барб’є, В.Бєльський, А.Бойто, В.Вольський, Л.Галеві, В.Джакоза, Л.Ілліка, Р.Кальцабіджі, С.Каммарано, М.Карре, Ж.Кокто, А.Малишко, Л. да Понте, Ф.Піаве, Ф.Романі, М.Садовський, М.Старицький, О.Сомма, Е.Скріб, Ф.Солер, А.Турчинська, М.Чайковський, Е.Яворський та інші. Частина оперних композиторів (А.Аренський, Г.Берліоз, Р.Вагнер, О.Гречанінов, С.Гулак - Артемовський, Г.Доніцетті, Е.Кшенек, Р.Леонкавалло, Д.Маліпьєро, Д.Менотті, М.Мусоргський, К.Орф, С.Прокоф’єв, М.Римський - Корсаков, П.Чайковський, Є.Юцевич, Л.Яначек та ін.) створювали лібрето самостійно або в співавторстві з літераторами. Інколи композитори (О.Даргомижський, М.Лисенко, М.Римський-Корсаков та інші) створюють опери на повний оригінальний текст творів О.Пушкіна, І.Котляревського, М.Лермонтова, М.Гоголя та ін.
ЛІБРЕТО: (іт. libretto - книжечка) - 1. Літературний текст опери, оперети, кантати, ораторії. 2. Сценарій балету, масового дійства. 3. Короткий виклад змісту опери, балету, драми, кінофільму тощо.
ЛІВЕНКА: - різновид російської гармоніки, назва якої походить від назви м. Лівни Орловської губернії. Звукоряд діатонічний - мажор з пониженим VII ступенем. Ліва клавіатура не має готових акордів.
ЛІГА: (від лат. ligo - зв’язувати) - знак у вигляді дуги, який вказує на: 1) зв’язане виконання групи звуків різної висоти; 2) подовження звуків шляхом об’єднання суміжних нот однієї висоти; 3) У вокальних творах - з’єднання звуків, які виконуються на один склад літературного тексту.
ЛІГАТУРА: (лат. ligatura - зв’язок) - 1. Знак нотопису, що з’єднує дві однакові за висотою ноти - ліга. 2. Зв’язана група нот в мензуральній нотації, де ритмічне значення кожної ноти залежить від її положення в групі.
ЛІГОТНЕС: , ліго-пісні, пісні Янова дня (лат. ligotnes, ligo dziesmas, Jani dziesmas) - найбільш популярний стародавній жанр латвійської народної святкової обрядовості, пісні літнього сонцестояння з урочистим рефреном 'Ліго, ліго!'
ЛІД: , ліде (нім. Lied - пісня) - німецька сольна або масова пісня.
ЛІДЕР: (від лат. leader - ведучий, керівник) - 1. Особистість, яка завдяки своїм якостям має переважний вплив на інших людей. За змістом впливу Л. бувають організаторами, програмістами, універсалами; за спрямованістю - інтелектуалами, ерудитами, психологами, майстрами, гіпнотизерами, умільцями, диктаторами, лібералами, демократами. 2. Керівник ансамблю або гурту. 3. Провідний музикант - співак або інструменталіст. 4. В традиційному джазі - трубач, в біг-бенді - перший альт-саксофон, перша труба і перший тромбон. 5. В комбо - інструмент, який виконує основну мелодію. 6. В рок - групах - провідний вокаліст, який також грає на гітарі або інших інструментах.
ЛІДІЙСЬКА КВАРТА: - 1. Інтервал, утворений між І та IV ступенями лідійського ладу, збільшена кварта. 2. Підвищений IV ступінь натурального мажору.
ЛІДІЙСЬКИЙ ЛАД: - давньогрецький натуральний лад, звукоряд якого відрізняється від натурального мажору підвищеним IV ступенем. (див. Додаток XVII).
ЛІНЕАРИЗМ: (від лат. linearis - лінійний) - принцип композиції, що спирається на розуміння музики як руху звуковисотної лінії, уявляючи мелодію візуально, графічно. Передумови Л. містить старовинна поліфонія. Л. отримав поширення в творчості А.Шенберга, П.Хіндеміта, Д.Мійо, І.Стравінського та ін. на ґрунті політональності, поліметрії, серіальності тощо.
ЛІНЕАРНІСТЬ: - якість голосоведення, послідовність звуків, які утворюють мелодичну лінію. Поняття Л. близьке до інтонації і застосовується переважно до поліфонічної музики, а також монодії та гетерофонії, виявляючись у безперервності розгортання мелодичних ліній.
ЛІПСІ: (від лат. Lipsia - Лейпциг) - сучасний бальний танець, музика якого характеризується синкопованими акцентами. Музичний розмір 3/2. Автор музики - німецький композитор Р.Дуб’янскі.
ЛІРА: (гр. lyra) - 1. Струнні музичні інструменти з струнами, розміщеними паралельно поверхні резонансового корпуса 2. Давньогрецький музичний інструмент, за міфом виготовлений Гермесом з черепахи і подарований Аполлону. Схематичне зображення Л. є музичним символом і емблемою музичного мистецтва. 3. Грецький народний струнний інструмент, подібний до лютні, з грушоподібним корпусом, короткою шийкою, головкою з єдиного шматка деревини, однією мелодичною, двома бурдонними і трьома резонансними жильними струнами. 4. Смичковий італійський струнний інструмент XVI - XVII ст. з 5 - 14 струнами Л. за формою подібна до скрипки .5. Народний слов’янський струнний інструмент з прямокутним корпусом, де замість смичка використовується невелике колесо. Поширена в Бєларусі та Україні. 6. Л. - гітара - різновид гітари з корпусом, схожим на давньогрецьку Л. 7. Кавалерійська Л. - металофон, комплект металевих пластин, вертикально закріплених на ліроподібній рамі та прикрашених кінським хвостом. 8. Рама з деревини, до якої прикріплені педалі рояля.
ЛІРИКА: (гр. lyrikos - ліричний) - музика, зосереджена на розкритті внутрішнього емоційно - суб’єктивного світу людини. Основні жанриЛ. - романс, пісня, інструментальна мініатюра тощо.
ЛІРИКО-ДРАМАТИЧНИЙ: - в академічному вокальному мистецтві голос, проміжний між ліричним та драматичним, що дає йоговолодарям широкі виконавські можливості.
ЛІРИЦЯ: - сербо-хорватський народний струнний інструмент з грушоподібним корпусом, шийкою, трикутною головкою і трьома струнами. Стрій квартово - квінтовий. Застосовується для супроводу танців.
ЛІРИЧНА ОПЕРА: (фр. opera lyrique) 1. Оперний жанр, який сформувався у Франції в другий половині ХІХ ст. внаслідок зростання інтересу до загальнолюдських почуттів, образів реальних 'звичайних' людей, колізій повсякденного життя. ('Фауст', 'Ромео і Джульєтта' Ш.Гуно, 'Вертер', 'Манон' Ж.Масне та ін.). 2. Лірична за змістом опера ('Травіата' Дж.Верді, 'Іоланта” П.Чайковського та ін.).
ЛІРИЧНА ТРАГЕДІЯ: (фр. tragedie lyrique - лірична трагедія) - французький оперний жанр другої половини XVII ст., який віддзеркалював проблеми трагедій П.Корнеля і Ж.Расіна, античні, історичні, міфологічні та ін. сюжети. Творці Л.т. - Ж.Б.Люллі, Ф.Кіно, М.Маре, Ж.Ф.Рамо та ін.
ЛІРИЧНЕ СОПРАНО: - легкий високий жіночий голос, менш рухливий, але з більш м’яким тембром, ніж колоратурне сопрано. Діапазон: с1 - с3. Для такого голосу створені партії Оксани з опери 'Запорожець за Дунаєм' С.Гулака - Артемовського, Татьяни з опери 'Євгеній Онєгін' П.Чайковського, Мікаели з опери 'Кармен' Ж.Бізе та інші).
ЛІРИЧНИЙ БАРИТОН: - досить рухливий середній чоловічий голос м’якого тембру. Діапазон: А - а1. Для такого голосу створені партії Валентина з опери 'Фауст' Ш.Гуно, Остапа з опери 'Тарас Бульба' М.Лисенка та інші.
ЛІРИЧНИЙ ТЕНОР: - високий чоловічий голос м’якого ніжного тембру, гнучкий та рухливий Діапазон: с - с2 (інколи е2). Для такого голосу створені партії Альмавіви з опери 'Севільський цирульник' Дж.Россіні, Петра з опери 'Наталка Полтавка' М.Лисенка та інші.
ЛІРНИК: - народний український музикант - співак, який складав і виконував думи та пісні, акомпануючи собі на лірі.
ЛІРУ: - карельський народний духовий язичковий інструмент з березовим стволом та 4 - 6 ігровими отворами та одинарною тростю.Звукоряд діатонічний, звук сильний і різкий.
ЛІТАНІЯ: (від гр. litareia - прохання, молитва) - спів або молитва про заступництво чи помилування в християнській культовій музиці, елемент літургії. До зразків належать чотири Л. В.А.Моцарта.
ЛІТУРГІЙНА ДРАМА: - театралізована вистава Середньовіччя на сюжети з священної історії, яка виконувалась в церквах, а після 1210 року на паперті перед храмом у вигляді григоріанської монодії з текстом латинською мовою.
ЛІТУРГІЯ: (гр. leturgia - дослівно: загальнонародна справа) - найважливіше високе богослужіння православної церкви, що відбувається, як єдність читання і співів та містить молитви, присвячені таїнству Святого Причащання. Музичний компонент Л. – це великий циклічний хоровий твір для антифонного та респонсорного співу. Співи Л. поділяються на незмінні, які виконуються завжди, і змінні, що входять до певних свят. За релігійними джерелами Л. започаткував Ісус Христос на Таємній вечері. Історія розрізнює Л. Василя Великого та Іоанна Златоустого. За складом ці Л.подібні та утворюють три розділи – Проскомидії (посвята Різдву, спів на честь діви Марії, співи про апостолів, святих, здоров’я людей та пам’ять померлим); Л.Оглашенних ( співи про прийняття хрещення, антифони “Єдинородний Сине”, “Святий Боже” та ін.); Л.Вірних (“Хвала і вдячність Богу”, “Херувимська”, “Достойно єсть” та ін). Л за чином Переосвячених Дарів для виконання під час Великого посту та Страсної седмиці та ін. свят склав Г.Двоєслів. Це – стихири на честь Ісуса Христа, Діви Марії, святих, співи “Блажен муж”, “Хваліть ім’я”, “Да справиться молитва моя” та ін. До XVII ст. Л. виконувалась одноголосно різними розспівами та записувалась в ірмологійних книгах. З середини XVII ст. створювались багатоголосні піснеспіви Служби Божої, що утворювали склад Л., який відрізнявся від жорстко регламентованихкатолицької та протестантської меси певною довільністю вибору складників – піснеспівів. . До відомих Л. належать твори М.Дилецького, С.Пекалицького, В.Титова, Ф.Редрикова, В.Титова, М.Березовського, Д.Бортнянського, А.Веделя, О.Гречанінова, М.Леонтовича, К.Стеценка, О.Кошиця, М.Черепніна, С.Рахманінова, П.Чайковського, П.Чеснокова та ін. композиторів.
ЛО: - китайський ударний інструмент з родини ідіофонів, подібний до гонга. До комплекту Л. – юнь ло входить 13 - 24 інструменти. Л. застосовується в китайських національних оркестрах.
ЛОЖКИ: - народний російський ударний інструмент, який включає дві однакові столові та одну велику дерев’яні ложки. Звук видобувають, тримаючи Л. правою рукою та вдаряючи ними по лівій долоні та по коліну. Застосовуються в ансамблі з гармонікою та балалайкою, а також в сучасних оркестрах народних інструментів.
ЛОКРІЙСЬКИЙ ЛАД: , гіпофрігійський лад - давньогрецький натуральний лад, звукоряд якого відрізняється від натурального мінорупониженими ІІ і V ступенями. (див. Додаток XVII).
ЛОМБАРДІЙСЬКИЙ РИТМ: (від назви провінції Ломбардія в Італії)- ритм, заснований на зворотному співвідношенні сильної та слабої долей порівняно з пунктирним ритмом - сильна доля майже в три рази коротша наступної слабої. Таке скорочення надає наголосу більшої гостроти. Л.р. поширений в угорській, шотландській та ін. танцювальній музиці.
ЛОНГА: (лат. longa - довга, тривала) - знак мензуральної нотації, який позначав досить велику тривалість звуку.
ЛУМЗДЯЛІС: , лумджіс, ламзделіс, дуделе - литовська народна свисткова флейта з дерева. Звукоряд діатонічний, має 3 - 8 пальцевих отворів, Застосовується як ансамблевий та акомпануючий інструмент.
ЛУНА: (гр. echo - відгук, луна) - 1. Ефект відбиття звукових хвиль, який сприймається роздільно від самого звуку (первісного імпульсу), якщо відстань в часі між ними дорівнює 0,05 - 0,06 сек. В разі меншої часової різниці відбиття звука сприймається не як Л., а як його продовження (реверберація), якщо різниця більша, ефект Л. не виникає. 2. Художній прийом, який полягає у повторенні музичної інтонації, мотивів або маленьких фраз в іншому регістрі, змінюваннітембру або динаміки у вигляді імітацій.
ЛУНДУ: (порт. lundu) - 1. Давній афро - бразильський народний танець. Розмір - дводольний, гостросинкопований, темп рухливий. 2. Бразильський пісенний жанр, пов’язаний з Л.- танцем, ліричний за характером, музичний розмір 2/4, з синкопованою, але досить повільною мелодією. Виконується в супроводі гітари або фортепіано.
ЛУР: - 1. Духовий мундштучний скандинавський музичний інструмент першого тисячоріччя н.е., виготовлений з бронзи. 2. Скандинавська дерев’яна пастуша труба без мундштука та ігрових отворів.
ЛУРА: (фр. loure - волинка) - народний танець селян Нормандії. Музичний розмір 6/4, рух повільний. Виконувався в супроводі музичного інструмента лура.
ЛУШЕН: - китайській духовий язичковий музичний інструмент, різновид шена з дерев’яним, мідним або гарбузним корпусом, шістьма трубками з бронзовим язичком. Застосовується як сольний, ансамблевий та оркестровий інструмент.
ЛЮЙ-ЛЮЙ: (китайське - закон, міра, стрій) - Дванадцятиступенева хроматична звукова система, яка символізує філософсько - космологічні та морально - естетичні уявлення Давнього Китаю. Ця система не була основою розвитку інтонаційного ладового мислення, а її звуки не мали тяжіння до тоніки або один до одного.
ЛЮТНЯ: (польске lutnia, від арабського аль-уд - дерево) - 1. Струнний щипковий інструмент східного походження. Має напівсферичний мигдалеподібний корпус з дерев’яних сегментів, рівну деку з резонансовим отвором коротку широку шийку з ладками на грифі та відігнену під прямим кутом колкову коробку. Струни згруповано в ряди: праворуч - одинарні, додаткові басові; ліворуч - найвища мелодична; парні - налаштовані в унісон або октаву. Звук видобувався плектром або пальцями. 2. Загальна назва інструментів складених хородофонів.
ЛЮФТПАУЗА: (нім. Lufthause - дослівно: повітряна пауза) - коротка перерва в звучанні музики, яка не передбачена нотописом і виділяє початок нової побудови (мотиву, фрази, речення тощо). Л. інколи позначається знаком коми (‘).
ЛЯ: (la) - 1. Одна із складових назв звуків, що відповідає буквено - му позначенню А або а. 2. Стрій інструментів (in A), які звучать на півтора тони нижче записаних (кларнет, корнет).
ЛЯ МАЖОР: - мажорна тональність, тонікою якої є ля(те ж саме, що А-dur). Має три дієзи біля ключа (фа-, до-, соль-дієз).
ЛЯ МІНОР: - мінорна тональність, тонікою якої є ля (те ж саме, що a-moll).
ЛЯ-БЕМОЛЬ МАЖОР: - мажорна тональність, тонікою якої є ля - бемоль (те ж саме, що As-dur). Має чотири бемолі біля ключа (сі-, мі-, ля-, ре-бемоль).
ЛЯ-БЕМОЛЬ МІНОР: - мінорна тональність, тонікою якої є ля-бемоль (те ж саме, що as-moll ). Має сім бемолів біля ключа (сі-, мі-,ля-, ре-, соль-, до-, фа-бемоль).
ЛЯ-ДІЄЗ МІНОР: - мінорна тональність, тонікою якої є ля-дієз (те ж саме, що ais-moll). Має сім діезів біля ключа (фа-, до-, соль-, ре-, ля-, мі-, сі-дієз).
ЛЯВОНИХА: (жіночий рід від білоруського імені Лявон) - білоруський народний парно-масовий танець, який виконується в швидкому темпі в супроводі пісні. Музичний розмір 2/4.
ЛЯНДИ: - афганська побутова пісня. Музичний розмір 2/4, 3/4, інколи 7/8. МАБУ, мапу - китайський і тибетський дерев’яний духовий музичний інструмент з одинарним надрізаний язичком, 6 - 7 ігровими отворами і невеликим розтрубом. Застосовується як сольний та ансамблевий інструмент.

Словник-довідник музичних термінів

Корисно

Новини