АВТОР «КИРИЛА КОЖУМ'ЯКИ»

ЄВГЕН Юцевич — наш зємляк. Народився він у Добровеличківці, в родині земського лікаря. Батьки були великими шанувальниками музичного мистецтва. Ось що розповідає сам композитор: «У дитинстві не я займався музикою, а музика займалася мною. Я буквально купався у звуках. Батько мав чудовий голос, прекрасно співав, мати була непоганою піаністкою і також співала. Рідні, близькі та гості, що бували в нашому домі, любили музику, добре розумілися на ній. Я, найменший у цьому середовищі, жадібно вбирав музичні враження».

Батько майбутнього композитора, Омелян Антонович, мав широкий за діапазоном голос. Він однаково добре співав оперні арії басового, баритонового те тенорового репертуару. Вечорами звучали каватина Валентина з опери Ш. Гуно «Фауст», монолог Борисе Годунова з однойменної опери М. П. Мусоргського, арія Ленського з опери П. І. Чайковського «Євгеній Онєгін», романси Аляб'єва. Гурильова, Варламова, Глінки, Даргомижського. На цих музичних сімейних вечорах майбутній композитор поступово знайомився з теореми Аренсьного, Гречанінова, Танєєва, Іпполітова-Іванова, Чайковського, Рубінштейна, Рахманінова, Моцарта, Бетховена, Шуберта. З раннього дитинства хлопець постійно слухав народні пісні, якими так багата Україна.

Перші уроки гри на фортепіано п'ятирічному хлопчику дала його мати. Але великих успіхів він не досяг, тому, що, як сам згадував пізніше, «органічно не любив фортепіано». Мабуть, хлопчику не подобались багатогодинні вправи те гами. Проте це не завадило Юцевичу в подальшому стати автором чималої кількості фортепіанних творів.

У шість років він пішов у початкову школу. Проте його більше приваблювали не абетка та арифметика, а співи. Маючи відмінний слух, почав співати у церковному хорі. У той час це була єдина можливість прилучитись до хорових співів. Протягом трьох років хлопець відкривав для себе кресу гармонійного звучання кількох голосів.

У 1909 році Є. Юцевич вступив до Вознесенської класичної гімназії. З теплотою згадує композитор свого гімназичного вчителя музики І. І. Платонова, який керував зведеним хором чоловічої та жіночої гімназій. Скільки радощів приносили репетиції, численні виступи! Платонов залучив юнака до духового оркестру, вчив його мистецтва інструментування.

З 1921 року Є. Юцевич - рядовий 2-го Вознесенського полку Сиваської стрілецької дивізії, музикант гарнізонного оркестру. Військовий оркестр часто грав на мітингах перед початком аматорських театральних вистав.

З 1922 року Юцевич працює в музичному відділенні виконкому у Вознесенську. Євген Омелянович був диригентом духових оркестрів, керівником інструментальних, хорових самодіяльних колективів у місті та навколишніх селах. Iноді сюди приїздили на гастролі театральні трупи. Як тоді було заведено, вони добирали частину артистів та музикантів на місцях. У таких театральних оркестрах грав і молодий Євген Юцевич.

З середини 20-х років почались серйозні заняття музикою. Є. Юцевич неодноразово їздив у Миколаїв та Одесу, де брав уроки гармонії та поліфонії у М. А. Погодаєва та П. У. Молчанова. 1928 роком датована пеоша опера композитора «Вирок» за п'єсою С. Левитіної. В Одесі Євген Омелянович познайомився з В. А. Золотарьовим. Відомий композитор у той час працював в Одеському музично- драматичному інституті. Але навчатись у нього Юцевичу не вдалося, оскільки той незабаром переїхав до Києва. Згодом туди перебрався і Євген Омелянович, там вчителем його став видатний український композитор Лев Миколайович Ре-вуцький.

У 1932 році Є. О. Юцевич став членом Спілки композиторів України. В цьому ж році з'являється його Перша симфонія. Відтоді починається інтенсивна творча діяльність композитора, що триває до цього часу. Євген Юцевич — автор 7 опер, 2 симфоній, 7 кантат. Його перу належить ряд творів для оркестру народних інструментів, духового оркестру, творів для фортепіано та інших музичних інструментів, вокальні цикли, романси, обробки народних пісень, музика до театральних вистав. Він написав чимало музикознавчих робіт та статей.

Серед найзначніших творів, написаних до війни, — кантата «Звільнення братів» (1939), присвячена возз'єднанню західноукраїнських земель, дитяча опера «Журавель та чапля» (1940) на лібретто С. Тобілевич. Він пише ряд інструментальних творів.

У 1948 році композитор закінчує оперу «Кирило Кожум'яка» на власне лібретто. Це — героїко-патріотичний твір, що розповідає про хоробрих київських ремісників, які під керівництвом Кирила Кожум'яки за часів Київської Русі звільнились з-під влади жорстокого воєводи та відбили напад печенігів. В опері, написаній у кращих традиціях  української класичної музики, показано героїзм народних мес. Лірична лінія розповідає про любов Кирила до київської княжни Рослави. Найбільш вдалі та виразні епізоди опери — дві арії Кирила та романс Рослави, що відзначаються яскравою мелодикою, увертюра, монументальні хори слов'ян.

У 1957 році композитор створює оперу «Вулкан», яка була в 1959 році поставлена Донецьким оперним театром. Вона — про боротьбу пригноблених народів проти колонізаторів.

Тематика творчості Юцевича— різноманітна. 

Хорові колективи користуються збіркою «Українські народні пісні» в обробці Юцевича для триголосого хору з баяном, куди увійшло 100 пісень, серед них — «Ой, не шуми, луже», «Ой, не світи, місяченьку», «Пливе човен».

З фортепіанними п'єсами Є. Юцевича учні музичних шкіл знайомляться ще в початкових класах. Студенти консерваторії, оволодіваючи поліфонією, вивчають фуги Є. Юцевича, його музикознавчі твори. Він є автором творів «Музичні інструменти», «Малий духовий оркестр», «Оркестр народних інструментів» та інших.