(від лат. integralis - цілісний, єдиний, неподільний) - 1. Спосіб пізнання, коли спочатку вивчають окремі елементи і на цій основі виробляють цілісний (інтегральний) погляд на складне полікомпонентне мистецьке явище або процес музичної творчості. 2. В навчанні - відновлення цілісності глибоких і сталих зв’язків звукової та візуальної сфер в споріднених видах мистецтва (хореографії, сценографії, архітектурі, мультиплікації тощо) навколо домінуючого компонента для включення у зміст навчального предмету з метою досягнення ефективного результату з найменшими витратами часу і сил учнів і педагогів. 3. Поєднання ідей, прагнень, знань, умінь та виконавських навичок в цілісну єдність художнього образу. 4. Відновлення єдності форми і змісту художнього образу музичного твору.
Випадкова стаття:
Сторінка 8 з 59
