ТОКАТА
(іт. toccata, від toccare торкати) - віртуозна інструментальна п’єса для фортепіано чи органа, яка написана в чіткому, швидкому темпі звуками однакової короткої тривалості та виконується нон легато. Для Т. характерні: багаторазове співставлення прелюдійних і фугових розділів, яке завершуються великою фугою; риси інструментальної канцони; репризне обрамлення. В XVI - XVIII ст.Т. - п’єса вільної імпровізаційної форми, наближена до прелюдії чифантазії. Художніх вершин у жанрі класичної старовинної Т. досягнув Й.С.Бах. Починаючи з ХІХ ст., Т. розвивається як віртуозний жанр 'етюдного» типу для фортепіано (К.Черні, Р.Шуман, К.Дебюсі, М.Равель, Ф.Бузоні, Е.Кшенек, С.Прокоф’єв, А.Хачатуряна та інші),органу (М.Дюпре, М.Регер, В.Фортнер та інші), скрипки (І.Стравінський), оркестру (А.Казелла, О.Герстер, А.Малявський та інші. Основною ознакою пізньої Т. є рівномірний ритмічний рух з переважанням ударної акордової техніки.