СЛУХ
- cкладна анатомо-фізіологічна система організму, його здатність сприймати і розрізняти звукові коливання за допомогою органу слуху. Людина здатна сприймати звукові коливання від 16 до 20 тис. герц (гц). 1. С. музичний - здатність до створення і виконання музики на основі сприймання елементів музичної мови (висоти, сили, тривалості, тембру), а також функціональних зв’язків між ними (ладового почуття, почуття ритму та різних видів слуху), аналізу співвідношення звуків, запам’ятовування та відтворення їх. 2. С. абсолютний - здатність пізнавати і відтворювати абсолютну висоту звуку без його порівняння з тим звуком, висота якого відома, що є показником особливих музичних здібностей. 3. С. відносний - здатність до сприймання, пізнавання та відтворення висоти звуку шляхом його співставлення з тим звуком, висота якого відома. 4. С. гармонічний - здатність сприймати й аналізувати багатоголосну музику, якість і характер зв’язків між звуками, їх консонантність і дисонантність. 5. С. інтонаційний - здатність відрізняти і відтворювати незначні інтонаційні відхилення в межах одного ступеня звукоряду. 6. С. внутрішній - здатність мисленнєво уявляти звучання музики (напр., за нотним записом або за пам’яттю), не відтворюючи її ніяким способом. 7. С. тембровий - здатність розрізняти темброве забарвлення голосів, музичних інструментів тощо. 8. С. вокальний - див. вокальний С. Всі види С. розвиваються в процесі музичної діяльності та вивчаються музичною акустикою і музичною психологією.