СИЛА ЗВУКУ
- акустичний критерій визначення кількості енергії джерела звуку - вібратора (голосових складок, струни, мембрани тощо), яка вимірюється звуковим тиском на одиницю площини - кількістю ват на квадратний метр (вт/м2) або однією мільйонною вата - мікроватах на квадратний метр (мквт/ м2). Сила голосу під час мовлення становить близько 10 мквт, під час співу - від 100 (на ppp) до 100 тис мквт (на fff у голосів виняткової сили), у ракетного двигуна - до 100 мільярдів мквт. З метою спрощення вимірювання сили звуку акустика використовує одиницю 'ваги' звукового тиску - децибел (дб), яка означає, у скільки разів рівень тиску певного звуку більше найслабшого, який може почути людина. Це ж стосується і звуку всіх музичних інструментів, який також вимірюється в дб. Гучність, як здатність сприймати силу звуку, також має спеціальну одиницю виміру - фон, розмір якої співпадає тільки з силою звуку частотою 1000 гц. Для практичного визначення сили і гучності звуку створено прилади - шумоміри, які мають дві шкали: децибел, яка показує силу звукового тиску, і фонів, де вимірюється рівень гучності.