НОВООРЛЕАНСЬКІЙ ДЖАЗ
- історично основний стиль класичного джазу, який сформувався наприкінці ХІХ ст. на ґрунті африканського фольклору, народної та побутової музики креолів на Півдні США в кварталі Нового Орлеану - Сторивілі. Н.д. пов’язаний з заміною вокальних фольклорних жанрів, побутових танців, фортепіанного регтайму і музики духових капел розвинутими інструментально - ансамблевими формами негритянського музикування, колективною імпровізацією, де головну партію виконував корнет на фоні басової лінії тромбону, а кларнет прикрашав їх орнаментом. В класичний період розвитку Н.д. склався самостійний тип джаз-бенду з характерним поділом інструментальних груп на мелодичну і ритмічну; утвердився респонсорний принцип ансамблевої гри, де поряд з багатоголоссям імпровізаційної контрастної поліфонії повноправну роль відігравав провідний голос - лідер, блюзова традиція набула більшого і яскравішого втілення, розширилось і визначилось коло специфічних засобів виразності та виконавських прийомів. З часом Н.д. дещо втратив своє провідне значення, поступившись комерційній розважальній музиці, але його ідеї та принципи знайшли продовження в сучасному диксиленді.