КОНСОНАНС
(фр. сonsonanse - співзвуччя, злагодженість) - звучання, яке сприймається як благозвучне, узгоджене поєднання звуків в одночассі. До К. належать чисті прими, октави, квінти, кварти (крім чистої кварти відносно басу), великі та малі терції, сексти. а також мажорний та мінорний тризвуки з їх оберненнями. З погляду акустики К. є менш складним відношенням чисел коливань (довжини струн), ніж дисонанс. В системі мажору та мінору К. та дисонанс є альтернативними поняттями. В сучасній музиці зростає значення дисонансу, що робить межу між ними значною мірою умовною.