ЗОНА
- кількісна характеристика ступеневих якостей музичних звуків. З. визначає відносини елементів музичного звуку як фізичного явища (частота, сила, інтенсивність, склад звука, тривалість тощо) та його музичними якостями (висота, гучність, забарвлення тощо) як їх відбиттям в свідомості людини. Поняття З. введено М.О.Гарбузовим, який встановив, що кожному ступеню звукоряду відповідає не одна частота, а декілька суміжних частот. Так, наприклад, звук ля1 охоплює З. від 435 до 445 гц, не переходячи в соль-дієз1 або сі-бемоль1. Підтвердження П.П.Барановським і Є.О. Юцевичем зонної природи музичного слуху відкрило нові можливості для вивчення питань художньої інтерпретації музичних творів. Поняття З. поширюється також і на сприймання темпу, ритму, динаміки, тембру.