ІМПРОВІЗАЦІЯ
(від лат. improvisus - непередбачений) 1. Створення музики без попередньої підготовки, експромт. І. належить вагоме місце в народній музичній творчості, де інструменталісти та співаки розвивають наспіви під час виконання. І. також була поширена в концертній практиці XVIII ст. у вигляді сольних каденцій, фантазій, хоральних обробок тощо. 2. Обов’язковий компонент мистецтва джазу, коли музика створюється безпосередньо в процесі виконання. І. характерна для архаїчного джазу та новоорлеанського стилю, де домінувала спільна І. корнетиста, кларнетиста і тромбоніста. В чиказькому стилі І. була сольною, а згодом, у зв’язку з розвитком свінгу, відійшла на другий план. В традиційному джазі І. близька до варіаційної та спирається на мелодичний матеріал, а в сучасному джазі - на акордову структуру. Для фрі джазу характерною є довільна, часто колективна І. 3. Музичний твір, написаний у довільній формі. 4. І. педагогічна (в навчанні музики) - об’єктивний складник навчально-виховного процесу, який виступає засобом інтуїтивного пошуку оперативного розв’язання суперечностей стереотипних та імпровізаційних елементів в безпосередньому спілкуванні вчителя і учнів.