ВЕНТИЛЬ
(нім. Ventil - клапан, від лат. ventilo - дути, продувати) - основний механічний пристрій, призначений для змінювання довжини каналу мундштучного мідного духового інструменту (труби, валторни, баритону, туби тощо). В. дозволяють відтворювати хроматичну гаму, заповнюючи інтервали між звуками натурального звукоряду. Існують два типи В.: 1) помпові або пістони з подовжнім напрямком руху; 2) циліндричні, з поршнем, що обертається. На кожному інструменті може бути від одного (цугтромбон) до п’яти-шести.(туба) В. найбільш поширена кількість В. - три. Один з В. зветься квартвентиль, тому що знижує звук на кварту. В. винайдені в 1813 році.